Інформація про новину
  • Переглядів: 236
  • Дата: 26-02-2021, 16:19
26-02-2021, 16:19

23—24. Воєнно-політичні події на території України 1650—1653 років

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  22. Українська козацька держава — Війс...
Наступна сторінка:   25—26. Українська гетьманська держава в...

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про розгортання воєнних дій у 1650—1653 рр.; про умови Збо-рівського та Білоцерківського договорів; чому і як були здійснені молдавські походи козацьких військ; яким було внутрішнє та зовнішньополітичне становище Гетьманщини наприкінці 1653 р.; про воєнні походи української армії та місця найважливіших битв у 1650—1653 рр .

 

ПРИГАДАЙТЕ

1. Назвіть найважливіші битви першого періоду Національно-визвольної війни 1648—1649 рр .

2. Якими були умови Зборівського мирного договору?

3. На яких засадах була створена й розбудовувалася Українська козацька держава?

 

1. ВІДНОВЛЕННЯ ВОЄННИХ ДІЙ. БИТВА ПІД БЕРЕСТЕЧКОМ.

Із листопада 1650 р. польський уряд активно готувався до воєнних дій проти України. Нарешті король наказав командуванню розпочати нову воєнну кампанію. 8 лютого 1651 р. командувачі польських військ польний гетьман Мартин Калиновський і брацлавський воєвода Станіслав Лянцкоронський за наказом короля розгорнули наступ на Східному Поділлі. 10—12 лютого 40-тисячне військо М. Ка-линовського несподіваним нападом після жорстокої битви захопили містечко Красне на Східному Поділлі. У бою загинув один із найближчих сподвижників Б. Хмельницького брацлавський полковник Данило Нечай.

1—10 березня розгорнулися бої за Вінницю. Незважаючи на значну кількісну перевагу поляків, козаки, очолювані полковником Іваном Богуном, протрималися до приходу підмоги. Уманський полк Йосипа Глуха завдав удару польським частинам, які в паніці відступили. Розвиваючи наступ, козацькі війська захопили Бар, Хмільник, Шарго-род, Меджибіж та інші міста. Спроба поляків оволодіти Східним Поділлям завершилася провалом. Поляки втратили 8 тис. убитими і всю артилерію.

Вирішальна битва воєнної кампанії відбулася на Волині, неподалік міста Берестечка. Польське військо, очолюване королем Яном Казимиром, налічувало 100—120 тис. осіб, а зі слугами — близько 220—240 тис. осіб. 15 червня 1651 р. з-під Тернополя до Берестечка рушило 100-тисячне військо Б. Хмельницького. До нього приєдналося 30—40-ти-сячне татарське військо на чолі з ханом Іслам Гераєм.

Битва під Берестечком розпочалася 18 червня 1651 р. Перший бій між польською й татарською кіннотами завершився поразкою останньої. Наступний день не виявив переваги жодної зі сторін.

Переламним днем стало 20 червня. Поляки вийшли зі свого табору й розгорнули війська на лінії у 8—9 км, захищаючи центр і фланги сильною артилерією. Головними силами в центрі командував Ян Казимир, угрупованням на правому фланзі — С. Лянцкоронський, на лівому — Я. Ви-шневецький. Навпроти них, під прикриттям укріплених таборів, розташував свої війська Б. Хмельницький. На лівому фланзі розмістилася татарська кіннота Іслам Герая. Однак напередодні хан повідомив гетьмана, що наступного дня буде мусульманське свято, під час якого татари не можуть воювати, а також попередив про пригніченість його воїнів попередньою поразкою. У такій ситуації Б. Хмельницький спробував уникнути вирішального бою в цей день.

Чи змінила характер війни Берестейська битва?

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Зі щоденника польського жовніра Станіслава Освєн-ціма про загибель Д. Нечая

Нечай, полковник брацлавський, один із найголовніших серед повстанців бунтівник, якому самі козаки надавали перше місце після Хмельницького, скочив на коня і робив сам те, що належало робити доброму юнакові, і козаків спонукав пірначем до оборони. Але, не маючи можливості організувати належний опір, мужньо обороняючись поліг.

Зранку 20 червня польський король Ян Казимир розпочав наступ. Близько 15 години поляки зрозуміли, що

Б. Хмельницький не бажає вступати в бій. Із дозволу короля Я. Вишневецький атакував правий фланг козацького війська, яким керував І. Богун. Іслам Герай наказав своїй кінноті завдати удару по загону Я. Вишневецького та військам короля, які намагалися його підтримати. Від гарматного й мушкетного вогню в бік ставки хана, який у відповідь розгорнули поляки, серед татар сталася паніка, і вони почали тікати. Іслам Герай не зміг їх зупинити та приєднався до свого війська.

Усвідомлюючи поразку в битві, Б. Хмельницький вивів армію до укріпленого табору, влаштованого в долині річки Пляшівка, притоки Стиру. Залишивши наказним гетьманом Ф. Джеджалія, він рушив за ханом. Наздогнавши Іслам Герая, Б. Хмельницький був змушений визнати, що повернути на поле битви виснажене втечею й зневірене татарське військо неможливо.

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

З «Історії війни козаків проти Польщі» секретаря французького посольства у Варшаві П. Шевальє (1663 р.)

...Дві тисячі козаків відступили на малий пагорб, замкнулися у своєму таборі і вирішили боротися, і як люди, що не мали більше надій на порятунок, хотіли дорого продати своє життя. Деякі з козаків, побачивши, що вони не втримаються перед величезною кількістю поляків, кинулися в річку, а інші на болото; в одному місці серед болота скупчили-ся 300 козаків і хоробро оборонялися проти великого числа атакуючих, які натискали на них звіду

сіль; щоб довести своє зневажливе ставлення до життя, яке їм обіцяли дарувати [поляки], та до всього, що є найціннішим, крім життя, вони витягали зі своїх кишень та чересів усі свої гроші і кидали їх у воду. Нарешті, повністю оточені, вони майже всі загинули один за одним, [але] довелося із кожним з них вести бій.

Як наведений уривок свідчить про настрій українського козацтва під час Битви?

Подальші події свідчать, що поки хан приводив до ладу своє військо, гетьман вирішив відступити до Білої Церкви й Корсуня. Поповнивши тут новими силами виведені з ото-

чення з-під Берестечка залишки української армії, Б. Хмельницький збирався разом з Іслам Гераєм зупинити просування поляків під Білою Церквою.

У той час укріплений козацький табір під Берестечком перебував в облозі поляків і вдало відбивався від штурмів поляків. Проте це не могло тривати довго. Вивести війська з оточення було доручено І. Богуну. За його наказом через болото та Пляшівку з підручних засобів збудували переправу, якою й було виведено основні сили української армії та всю полкову артилерію. Натомість значна частина селянських загонів була розгромлена поляками.

Чи міг Білоцерківський договір забезпечити тривалий мир?

2 УКЛАДЕННЯ БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО ДОГОВОРУ.

серпня 1651 р. Б. Хмельницькому вдалося зібрати 60-тисячну армію, до якої приєдналося 40-тисячне татарське військо. Українсько-татарська армія розмістилася на добре укріплених позиціях під містом Біла Церква. Сюди з-під Берестечка прибуло 35-тисячне польське військо, очолюване М. Потоцьким. До нього приєдналися війська Я. Радзивілла (20 тис. осіб) і М. Калиновського (15 тис. осіб). Бої 13—15 вересня були невдалими для поляків і змусили М. Потоцького відмовитися від намагань провести битву й отаборитися. Через нестачу продовольства в польському таборі розпочалися голод і хвороби. Поширювалися чутки, що з Криму на допомогу Б. Хмельницькому днями прибуде Іслам Герай з великим військом.

Зважаючи на це, поляки погодилися на пропозицію Б. Хмельницького розпочати переговори, однак висунули умови, які перекреслювали більшість здобутків Національно-визвольної війни.

Це викликало бунт «черні» в козацькому війську, який підтримала частина татар. Жорстоко придушивши його, гетьман погодився підписати договір на досить важких для Гетьманщини умовах.

Імовірно, він розумів слабкість свого війська, краща частина якого загинула під Берестечком, і величезні втрати татар.

За Білоцерківським договором територія Гетьманщини обмежувалася Київським воєводством, а козацький реєстр скорочувався до 20 тис. осіб. Козаки мали право селитися тільки на державних землях Київського воєводства, а ті, хто залишився поза реєстром, поверталися до своїх панів. Магнати і шляхта знову отримували свої маєтки, а в Брац-лавському й Чернігівському воєводствах відновлювала роботу польська адміністрація. Гетьман мав підпорядковуватися королю й коронному гетьману, був позбавлений права дипломатичних відносин з іншими державами й мусив розірвати союз із Кримським ханством. Пани не могли притягати своїх підданих до суду за участь у війні. Права і привілеї православної церкви зберігалися.

національно-визвольна Війна українського народу (події 1651—1657 рр.)

Польським військам заборонялося розміщуватися на території Київського воєводства. Гетьман мав призначати генеральну старшину й полковників за згодою короля. Б. Хмельницький зберігав посаду гетьмана, але після його смерті право призначати та звільняти гетьмана переходило до короля.

Польська сторона була впевнена, що Білоцерківським договором вона остаточно приборкала Україну. Однак під час затвердження його умов сеймом Речі Посполитої виникла нездоланна перешкода: один із литовських шляхтичів своїм вето наклав заборону на прийняття рішення. Оскільки це було рівнозначно розірванню договору, Б. Хмельницький почав вважати його недійсним.

Чи можна стверджувати, що битва під Батогом дала новий імпульс національно-визвольній боротьбі?

З БИТВА ПІД БАТОГОМ. Поразка української армії під Берестечком стала приводом для молдавського господаря Василя Лупу відмовитися від союзу з Б. Хмельницьким (докладніше про відносини Гетьманщини з Молдавським князівством йтиметься пізніше).

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Із листа Б. Хмельницького до польного гетьмана М. Калинов-ського

...Не хочу таїти від вашої милості, що зухвалий мій син Тиміш зібрав кілька тисяч війська для того, щоб змусити до шлюбу дочку молдавського господаря . Застерігаю вас, ваша милість, аби ви відступили з військом до польського кордону і звільнили волоське порубіжжя, яке займаєте; син мій за характером запальний і на вашій особі може зробити першу пробу свого воєнного щастя.

1. Про що повідомляв польного гетьмана Б . Хмельницький? 2. Чому, на вашу думку, М . Калиновський вважав зміст листа образою його гідності?

Гетьман направив свого сина Тимоша Хмельницького з військом, щоб відновити союз. Оскільки це не відповідало інтересам Речі Посполитої, польний гетьман М. Калиновський вирішив перешкодити цьому походу. Біля гори Батіг поблизу Ладижина на шляху українського війська М. Калиновський розташував укріплений табір із військами. Б. Хмельницький порадив йому не перешкоджати походу. М. Калиновський сприйняв це як виклик.

У середині травня 1652 р. Б. Хмельницький і Т. Хмельницький вирушили з Корсуня в напрямку Батога. їхнє військо складалося з 15 тис. козаків та 20 тис. татарської кінноти. В армії М. Калиновського налічувалося 35 тис. осіб, із яких лише 20 тис. осіб були вояками, а решта — слуги.

Уранці 22 травня 1652 р., прибувши під Батіг та оцінивши ситуацію, Б. Хмельницький з’ясував, що розміри польського табору значно перевищують кількість війська М. Калиновського. Він наказав атакувати табір з усіх боків, оскільки знав, що противник не може захищати весь табір одночасно. Атаки козаків і татар на табір тривали впродовж 22—23 травня й завершилися повним розгромом польської армії. У битві загинули близько 10 тис. польських воїнів і сам М. Калиновський.

Звістка про загибель польської армії під Батогом приголомшила уряд Речі Посполитої. Б. Хмельницький після здобутої перемоги почав вимагати від Варшави поновлення Зборівського договору.

Яка була головна мета молдавських походів?

4 МОЛДАВСЬКІ ПОХОДИ. У роки Національно-визвольної війни Б. Хмельницький і його син Т. Хмельницький у 1650, 1652 і 1653 рр. здійснили чотири походи до Молдавського князівства, яке було союзником Речі Посполитої. Метою походів було ударемнити наміри поляків використати територію Молдавії як плацдарм для наступу на українські землі та домогтися якомога більшої політичної ізо-

ляції Речі Посполитої. При цьому Б. Хмельницький намагався схилити Молдавське князівство до встановлення добросусідських відносин із Гетьманщиною та зміцнити її становище.

У серпні-вересні 1650 р. відбувся перший молдавський похід, очолюваний Б. Хмельницьким і татарським калга-султаном Крим Гераєм. Українсько-татарське військо (60 тис. козаків і 30 тис. татар) оволоділо столицею Молдови — містом Ясси. Молдавський господар Василь Лупу уклав договір, за яким вступав у союз із Б. Хмельницьким і відмовлявся допомагати Речі Посполитій. Гарантією цього союзу мав стати шлюб його доньки Розанди Лупу й сина гетьмана Тимоша Хмельницького.

Як ви вже знаєте, після поразки українського війська в битві під Берестечком В. Лупу скасував угоду 1650 р. У липні-серпні 1652 р. Т. Хмельницький на чолі 35-тисяч-ного козацько-татарського війська вирушив до Ясс. Українсько-молдавський союз було поновлено, відбулося вінчання Т. Хмельницького та Р. Лупу.

У квітні 1653 р. В. Лупу внаслідок державного перевороту втратив престол і звернувся по допомогу до Б. Хмельницького. До Молдавії гетьман направив 8-тисяч-ний загін козаків на чолі з Т. Хмельницьким. Після повернення влади В. Лупу умовив зятя на похід проти Вала-хії, який завершився поразкою та став приводом до створення антиукраїнської коаліції Речі Посполитої, Вала-хії і Трансільванії.

У липні 1653 р. В. Лупу знову втратив владу, і до антиукраїнської коаліції приєдналося Молдавське князівство. Останній молдавський похід відбувся в серпні-вересні 1653 р. За наказом гетьмана Т. Хмельницький повів 6-ти-сячний козацький загін на допомогу В. Лупу. Однак похід завершився поразкою. Козаки опинилися в облозі в Сучав-ській фортеці. Т. Хмельницький був важко поранений і через декілька днів помер. За умовами почесної капітуляції козаки припинили опір, залишили Сучаву й повернулися додому.

Доля Розанди Лупу склалася нещасливо. Її подружнє життя з Тимошем було нетривалим. Ходили чутки, що він іноді бив свою дружину. Тіло загиблого чоловіка вона зустрічала, тримаючи на руках новонароджених синів-близнюків. Після років поневірянь вона повернулася до Молдавії, де провела останні 20 років свого життя. Розанда загинула, потрапивши до поляків, які стратили її як невістку ненависного їм українського гетьмана . Як склалася доля її дітей, невідомо.

5 ОБЛОГА ЖВАНЦЯ. ВНУТРІШНЬО- І ЗОВНІШНЬОПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ ГЕТЬМАНЩИНИ наприкінці 1653 р.

У 1653 р., відновивши кількісний склад війська після поразки під Батогом, поляки продовжили боротьбу проти Гетьманщини. У лютому на Брацлавщину вторглася 12—14-тисячна польська армія під проводом Стефана Чар-нецького. Спустошуючи міста й села, вона дійшла до Умані. Однак тут підрозділи С. Чарнецького зазнали поразки від козацьких загонів І. Богуна й були змушені залишити територію Брацлавщини.

У травні 1653 р. Б. Хмельницький із 30 тис. козаків і 12—15 тис. татар вирушив з Умані в новий похід проти

поляків. Однак гостра нестача продовольства, наростання невдоволення козаків грабунками татар, звістка про провал четвертого молдавського походу спричинили виступ козаків проти гетьмана в червні 1653 р. Як наслідок, уперше за роки війни похід Б. Хмельницького було зірвано.

У той самий час польська армія на чолі з королем Яном Казимиром, просуваючись українськими землями, восени 1653 р. дісталася Жванецького замку, що розташувався поряд із Хотином, і зупинилася там в укріпленому таборі. Її кількість разом зі слугами становила 60 тис. осіб.

У середині жовтня 1653 р. сюди прибули війська Б. Хмельницького та хана Іслам Герая. Розпочалася облога українсько-татарською армією польського табору. У підпорядкуванні гетьмана було близько 30—40 тис. козаків, приблизно такою само була кількість татарської кінноти. До початку грудня в кільці облоги від голоду, холоду і хвороб загинуло близько 10 тис. осіб. Під тиском цих обставин поляки розпочали переговори про мир.

Чому перемога під Жванцем не стала вирішальною у війні?

Посередником у переговорах між козаками й поляками знову виступив кримський хан. 5 грудня 1653 р. поблизу міста Кам’янця-Подільського хан Іслам Герай та король Ян Казимир уклали в усній формі кримсько-польський договір. Умови Кам’янецької угоди передбачали припинення воєнних дій та згоду поляків виплатити кримському хану викуп (так звані «поминки»). Щодо визначення в договорі правового статусу Гетьманщини однозначної інформації немає. Одні джерела стверджують, що відновлювалися умови Зборівсько-го договору, інші, — що козаки поверталися до своїх давніх прав і привілеїв, які вони мали до початку війни.

Гетьман Б. Хмельницький, який не брав участі в укладенні договору, дізнавшись про його зміст, скликав Старшинську раду. На ній він заявив про необхідність повного розриву відносин із Річчю Посполитою.

Незважаючи на перемоги, наприкінці 1653 р. Гетьманщина опинилася в критичному становищі. Цілі райони Правобережжя, де відбувалися воєнні дії, були спустошені. Десятки тисяч людей потрапили в полон до татар, загинули в боях, померли від голоду, епідемій холери й чуми. Протягом 1648—1653 рр. кількість населення України зменшилася на 30—40 %. Розгорталося масове переселення українців з охоплених війною територій на Лівобережжя, Слобожанщину, до Московії та Молдавії.

Поглиблювався занепад сільського господарства, ремесел, промислів і торгівлі, що унеможливлювало подальше ведення війни.

У 1653 р., уперше від початку боротьби, Б. Хмельницький не зміг набрати заплановану кількість вояків до своєї армії та зіткнувся з виступами невдоволених козаків. Серед козацтва натхнення й піднесення перших років війни поступалися місцем зневірі й розчаруванню.

Помітно погіршилося також зовнішньополітичне становище Гетьманщини. Воно ускладнилося через помилки гетьмана в оцінюванні співвідношення сил у Південно-Східній Європі. Спроби Б. Хмельницького встановити династичні зв’язки з Молдавським князівством урешті-решт призвели до появи антиукраїнської коаліції Речі Посполитої, Валахії, Трансільванії та Молдавії.

Уряд Речі Посполитої не вважав війну з Гетьманщиною завершеною й готувався до її продовження. Внутрішньополітичні проблеми робили очевидним той факт, що перемогти в ній Україна зможе лише за допомогою сильних союзників. При цьому турецький султан і московський цар висловлювали принципову згоду надати захист і покрови-тельство Гетьманщині.

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

■ Битва під Берестечком стала гірким, але повчальним уроком для Б. Хмельницького.

■ Подальші успіхи гетьмана (зокрема, блискуча перемога в битві під Батогом) продемонстрували велику волю й неабиякі організаторські здібності Б . Хмельницького .

■ Завдяки молдавським походам Б. Хмельницький прагнув зміцнити становище своєї держави в тогочасній Європі, домогтися узаконення своєї влади.

■ Наприкінці 1653 р . в Гетьманщині загострилися кризові явища, спричинені тривалою війною. Вони ставили під сумнів можливість подальшої успішної боротьби з Річчю Посполитою та примушували Б. Хмельницького шукати нових могутніх союзників.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Історія з географією». Правила

гри. Окремим учням та ученицям або командам гравців необхідно виписати історико-географічні назви, які зустрічаються в параграфі, і згрупувати їх за пунктами: 1) воєнні дії 1651 р . Української козацької держави та Речі Посполитої; 2) молдавські походи козацького війська; 3) воєнні дії 1652—1653 рр. Української козацької держави та Речі Посполитої. Потім учні та учениці мають знайти ці історико-географічні назви на відповідній історичній карті та скласти розповідь про події за одним із пунктів.

2. Що зумовило поразку козацьких військ під Берестечком? 3. Робота в парах. Порівняйте

умови Зборівського та Білоцерківського договорів. 4. Робота в малих групах. Охарактеризуйте причини й наслідки битви під Батогом. 5. Як відбувалися воєнні дії в 1653 р .? Чому Кам'янецька угода стала лише черговим перемир'ям? 6. Якими були причини здійснення й основні події молдавських походів? 7. Чому внутрішньо- і зовнішньополітичне

становище Гетьманщини наприкінці 1653 р. було кризовим? 8. Колективне обговорення. Які держави пропонували надати захист Гетьманщині в її війні проти Речі Посполитої? Що спонукало їх до цього? 9. Простежте за картою атласу, якими були основні напрямки воєнних походів та де відбувалися битви в 1651—1653 рр. 10. Продовжте складання таблиці «Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст.» (с. 101).

11. За допомогою додаткових джерел визначте, чому в битві під Берестечком серед селянських повстанських загонів були значні втрати. 12. Влітку 1652 р . Б . Хмельницький запропонував королю Речі Посполитої визнати право Війська Запорозького на самостійне існування, застерігаючи, що інакше козаки будуть змушені «шукати собі іншого стороннього пана і чужої сили», які зможуть їх захистити. Чому, на вашу думку, гетьман звернувся з такою пропозицією до короля? Які можливості для обох сторін конфлікту вона відкривала?

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  22. Українська козацька держава — Війс...
Наступна сторінка:   25—26. Українська гетьманська держава в...



^