Інформація про новину
  • Переглядів: 114
  • Дата: 27-02-2021, 21:03
27-02-2021, 21:03

9. Становлення абсолютної монархії у Франції

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  8. Культура доби Бароко. Народження нов...
Наступна сторінка:   10. Завершення формування абсолютної м...

Розділ III. ДЕРЖАВИ ЗАхіДНОЇ ТА ЦЕНТРАЛЬНОЇ ЄВРОПИ в XVI—XVII ст.

 

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:

  • про посилення королівської влади у Франції в першій половині XVI ст.;
  • які зміни відбувалися в тогочасному французькому суспільстві та економіці;
  • про початок Реформації в країні; чим були спричинені, як розпочалися та чим завершилися релігійні (гугенотські) війни у Франції.

 

Пригадайте

1. Укажіть особливості соціально-економічного розвитку Франції наприкінці XV ст.

2. Назвіть головні риси станово-представницької монархії у Франції наприкінці XV ст.

3. Якими були причини перемоги Реформації в Німеччині?

Поясніть, у чому полягала основна передумова виникнення в тогочасній Франції абсолютної монархії.

 

1. Посилення королівської влади.

 

На початку XVI ст. Франція була найбільш населеною країною Європи. Наприкінці XV ст. тут проживало 14—15 млн осіб, а в середині XVII ст. — 16—18 млн осіб. Більшість людей жила в селах, і країна загалом залишалася аграрною. Об’єднання Франції в єдину централізовану державу завершилося наприкінці XV ст.

Одночасно з об’єднанням країни міцніла влада короля. Генеральні штати (станово-представницький орган влади) не скликали з 1484 р. Король Луї XII, уже не радячись із ними, вів війну за підкорення Італії, установлював податки на утримання армії тощо. Королівська влада ставала нічим не обмеженою, тобто абсолютною. У Франції в XVI ст., як і в багатьох тогочасних європейських країнах, відбувалося становлення нової форми державного правління — абсолютизму (абсолютної монархії).

Абсолютизм (абсолютна монархія) — форма державного правління, за якої верховна влада повністю належить монарху, що править без станово-представницьких органів влади та законодавчих обмежень

документи розповідають

З ордонансу (указу) французького короля франциска і (1539 р.)

...139. Наказуємо всім нашим суддям ретельно розбирати й вести справи — кримінальні в першу чергу й раніше від усіх інших — під загрозою тимчасового усунення або позбавлення посади та інших визначених на розсуд стягненнях за порушення цього розпорядження; ми зобов'язуємо наші вищі суди його виконувати по честі й совісті.

Забороняємо тим суддям, яких ми призначили в кримінальні палати для ведення справ ув'язнених і злочинців, брати участь у розгляді будь-яких інших справ за скаргами на порушення громадянських прав, хоч би вони й були пов'язані з кримінальною справою, до того, доки не будуть негайно завершені всі справи про ув'язнених і злочинців.

Робота в парах. Обговоріть і визначте, який вплив справляв король Франциск I на судову систему Франції.

Під час одного із засідань Паризького парламенту (найвищого органу, який розглядав судові справи) його президент проголосив, звертаючись до Франциска I: «Ви стоїте вище законів, закони та ордонанси не можуть вас примушувати, і взагалі немає жодної влади, яка могла б вас до чогось змусити».

Наступні кроки щодо створення у Франції абсолютної монархії було зроблено за правління короля Франциска I. Він зумів підкорити своїй владі католицьку церкву. У 1516 р. Франциск I досяг домовленості з Папою Римським Левом X, за якою король сам призначав на вищі церковні посади, а Папа тільки затверджував його рішення. Церковні особи фактично стали підлеглими короля. Усі справи життя країни розглядалися на Великій королівській раді, яка готувала укази короля, вирішувала важливі судові справи,

призначала нові податки. На указах Франциска I вперше з’явилася формула необмеженої влади: «Така моя воля». Королівські правники публічно проголошували, що влада короля ніким і нічим не обмежується.

Головною передумовою появи абсолютизму у Франції та інших європейських державах Раннього Нового часу вважають руйнування традиційного середньовічного суспільства з уявленням про монарха як «помазаника Божого» та трьома незмінними станами з їхніми інтересами. Тепер французи дивилися на монарха як на особу, що своєю сильною владою забезпечить загальний добробут у країні.

Дворянство стало більше залежати від королівської служби. Знать сподівалася, що абсолютна влада монарха дозволить перерозподілити податки на її користь. Купецтво очікувало, що сильний монарх своєю політикою захистить від іноземних конкурентів. Городяни згодні були обміняти свої вольності на політику монарха, яка забезпечить сприятливі умови для розвитку підприємництва. Селянство мало надію, що міцна королівства влада обмежить сваволю сеньйорів і наведе порядок у країні. Тобто різні соціальні групи мали спільну зацікавленість у посиленні королівської влади.

Чи є правильним судження, що в цей період у суспільстві та економіці Франції відбувалися зміни, що свідчили про те, як старі порядки починають заважати їхньому розвитку?

 

2. Зміни в суспільстві та економіці.

 

у французькому суспільстві, як і раніше, зберігався поділ на три стани з визначеним обсягом прав і обов’язків. Однак упродовж Раннього Нового часу в їхньому становищі відбулися значні зміни.

документи розповідають

із «Коментарів про французьке королівство», складених у 1561 р. послом Венеціанської республіки Мікеле суріано

Кількість народу у Франції дуже велика, оскільки вона налічує понад 140 міст... За своїм становищем і гідністю кожен із жителів може належати до одного з трьох станів, звідки й беруть початок три чини королівства: перший чин — духовенство, другий — дворянство, третій не має окремої назви, і оскільки він складається з людей різного становища й занять, то може бути названий станом народу взагалі Духовенство приховує в собі велику кількість третього стану й багато іноземців, але дворянство складає найбільшу частину духовенства

Дворянством називають, тих, хто користується привілеєм не сплачувати податків і зобов'язаний нести лише особисту військову службу. До складу дворянства входять і принци, і барони.

Третій стан складається з людей пера, яких називають також людьми довгої мантії, купців,

ремісників, плебеїв і селян. Той із людей мантії, хто має ступінь президента, радника або має схоже звання, стає дворянином і привілейованим завдяки своїй посаді та вважається таким протягом свого життя

Купців, яких у наші дні вважають панами грошового багатства, усіляко улещують, але жодних переваг вони не мають. Отже, вони належать до третього стану: сплачують податки такі самі, як і нешляхетні та селяни, а становище останніх найважче, оскільки їх однаково утискують і король, і дворяни.

робота в парах. Обговоріть і дайте відповіді на запитання: 1. За якими критеріями автор оцінює велич держави? 2. Які стани виділено в документі? 3. Які зміни в становищі станів у другій половині XVI ст. визначено автором?

Найбільш впливовою частиною населення Франції на початку XVI ст. залишалося дворянство. Здебільшого воно

не перешкоджало посиленню королівської влади в країні. Лише кілька родів старої знаті (Гізи, Бурбони, Монморансі) ще зберігали великий вплив і гуртували довкола себе прихильників серед середніх і дрібних дворян. Починаючи від середини XV ст. до складу спадкового, родовитого дворянства вливалися заможні городяни (купці, цехові майстри), які отримували дворянські титули, посади високого рангу з королівської милості або ж купували їх. Відтепер казали, що є старі «дворяни шпаги» (дворяни, що походять із дворянського роду) і нові дворяни.

Новий дворянин не був зобов’язаний нести військову службу, яка залишалася привілеєм родовитого дворянства. Військова служба звільняла старе дворянство від сплати податків. Нове дворянство не сплачувало податків, тільки якщо залишало свою попередню торговельну або фінансову діяльність.

Шлях у нове дворянство через посади в державному апараті був найпоширенішим. На початку XVII ст. у його складі формувалася численна чиновницька верства, яку називали «дворянством мантії».

У XVI—XVII ст. у Франції формувалися ринкові відносини. Цей процес відбувався досить повільно: заважали

феодальні пережитки, станові привілеї дворянства й духовенства, безправність підприємців.

Які особливості змін у суспільстві та економіці Франції відображають наведені ілюстрації?

Осередками формування нових відносин стали міста. Так, центром розвитку парфумерії, ювелірної справи, виготовлення скляного посуду, меблів, одягу вважався Париж, центром друкарства й банківської справи — Ліон. Чотири рази на рік тут відбувалися Ліонські ярмарки, у яких брали участь купці з усієї Європи.

Поступово в більшості галузей французької промисловості мануфактури витіснили цехове ремесло. Особливо багато мануфактур існувало у виробництві сукна, лляних і шовкових тканин. Ліонські шовкові мануфактури налічували близько 12 тис. найманих працівників.

Із розвитком підприємництва й торгівлі у Франції формувалася буржуазія. Вона відігравала значну роль у розвитку економіки, позичала гроші збіднілому «дворянству шпаги», але залишалася політично безправною. Однак чим більше зростала могутність буржуазії, тим більше вона шукала можливостей впливати на державне життя.

 

З. Реформація у Франції.

 

У Франції почали поширюватися реформаційні настрої. Палким прихильником ідеї очищення церкви був видатний французький гуманіст Лефевр д’Етапль, який заявляв про необхідність оновлення католицької церкви ще в 1512 р. Він першим раніше за М. Лютера сформулював два визначальні принципи майбутньої Реформації — виправдання вірою та необхідність визнання Святого Письма єдиним джерелом релігійної істини. У 1523 р. паризький професор Якоб Фа-бер переклав французькою мовою Новий Заповіт, а вчений Гійом Фарель у 1526 р. вперше виступив із різкою критикою католицизму й закликав до Реформації у Франції.

Назвіть факти, що свідчать про початок поширення у Франції ідей Реформації, та ставлення влади до неї

Досить значний вплив на розвиток протестантизму в країні мало поширення ідей Ж. Кальвіна. У Південній Франції з’явилися громади прихильників кальвіністського вчення, яких називали гугенотами (у перекладі — «товариші»). Проте більшість французів не підтримала кальвінізм. Населення півночі країни, у тому числі Парижа, залишалося прихильниками католицизму. На відміну від Німеччини, католицька церква у Франції підкорялася королю та своєю діяльністю не викликала такого невдоволення в населення.

Король Франциск у середині 30-х рр. XVI ст. почав переслідувати протестантів. У 1535 р. влада заарештувала 300 гугенотів і 35 засудила до страти. Із 1540 р. в країні розгорнула діяльність інквізиція. Новий король Анрі II у перший рік свого правління створив для боротьби проти кальвіністів спеціальну «Вогняну палату», яка за перші три роки діяльності ухвалила 500 обвинувальних вироків. Однак це не могло зупинити поширення ідей Реформації у Франції.

Чи дійсно релігійні війни стали трагедією для тогочасної Франції? Поясніть свою думку.

Релігійні (гугенотські) війни у франції — низка громадянських конфліктів між католиками, які становили більшість населення, і протестантською меншістю, що сповідувала кальвінізм.

 

4. Причини й початок релігійних війн. Варфоломіївська ніч.

 

У 50—60-х рр. XVI ст. Франція зазнавала тяжкої кризи. Сподівання дворян на воєнну здобич, нові землі та посади внаслідок війн, які велися в цей час Францією, не виправдалися. До того ж «революція цін» призвела до різкого зменшення їхніх прибутків. У цій ситуації реформаційні ідеали приваблювали дворянство можливістю захопити церковні землі. Водночас ті, хто залишався вірним королю й католицькій церкві, мали намір отримати у винагороду за свою відданість володіння супротивників.

Однак більшість дворянства очікувала, розмірковуючи, до якого угруповання приєднатися з більшою вигодою для себе. На чолі прихильників католицької церкви стояла родина лотаринзьких герцогів Гізів. Вождями гугенотів стали принци з родини Бурбонів, яким належало королівство Наварра на кордоні Франції та Іспанії. Між цими двома угрупованнями й розпочалися війни, які тривали 36 років (1562—1598 рр.) та отримали назву релігійних (гугенотських) війн. Основними причинами війн стало загострення релігійної боротьби між католиками й кальвіністами та ускладнення політичної ситуації у Франції у 50—60-х рр. XVI ст. Напередодні війни французький уряд намагався проводити політику віротерпимості. Проте примирити сторони не вдалося.

Приводом до війни стало вбивство гугенотів у містечку Вассі. Герцог Гіз 1 березня 1562 р., проїжджаючи зі своїм загоном через нього, напав на гугенотів, які зібралися на богослужіння. Було вбито 23 особи та майже 200 поранено. Католицький Париж зустрів Гіза як героя, а гугеноти сприйняли це як початок війни.

У перші десять років жодна сторона не змогла здобути незаперечної переваги. За згодою короля Шарля IX

24 серпня 1572 р. в Парижі та інших невеликих містах відбулася Варфоломіївська ніч — масове винищення гугенотів та їхніх родин, що призвело до загибелі тисяч людей. Війна спалахнула з новою силою.

Яку інформацію про Варфоломіївську ніч надає ілюстрація?

Тепер гугеноти розгорнули боротьбу за зміну королівської династії та створили в 1576 р. на півдні Франції гугенотську Конфедерацію з окремими органами правління, податками, військом. Її очолив Анрі Наваррський.

Які риси характеру особистостей, зображених на с 69—74, на вашу думку, відображають їх портрети?

 

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

З опису подій Варфоломіївської ночі в Парижі французьким письменником-гугенотом Теодором д'Обіньє у «Загальній історії» (1620 р.)

...Із вечора герцог де Гіз, головний керівник заходу, закликав до себе декілька французьких і швейцарських капітанів і промовив до них: «Настав час, коли відповідно до волі короля потрібно помститися богопротивному роду.» . Сказавши це, він розташував своїх капітанів з обох боків Лувру (королівського палацу), наказавши їм не випускати звідти нікого з прибічників принців Бурбонів (у Парижі) . Міський голова повідомив капітанів міста, що вони мають бути готові до опівночі перед міською ратушею. Особливо незвичним видався наказ не жаліти нікого і що всі міста Франції чинитимуть так

само. Про час екзекуції вони дізналися за дзвоном великого набату в палаці.

[Після цього] вулиці Парижа заполонили озброєні люди. (Герцог Гіз зі своїми прибічниками дісталися квартири адмірала Коліньї, одного з лідерів гугенотів, і вбили його )

.Також кажуть, що герцог [Гіз], перш ніж рушити на вулиці та повсюдно спонукати до повного завершення того, що так успішно розпочалося, вдарив у живіт (труп адмірала Коліньї).

робота в парах. Обговоріть і визначте, яку інформацію про події Варфоломіївської ночі в Парижі можна отримати з документа.

Королем Франції після смерті Шарля IX став Анрі III. Відсутність у нього нащадків перетворювала Анрі Наваррського на найвірогіднішого кандидата на престол. Імовірність появи короля-гугенота спонукала католиків до активних дій. У 1585 р. вони створили Лігу — федерацію

католицьких міст. Її очолив герцог Гіз, який також висунув претензії на французьку корону. Країна поділялася на дві ворогуючі частини: гугенотський південь і католицьку північ.

Усього в період релігійних війн у Франції за 36 років відбулося вісім війн, що забрали багато життів . однак загальної кількості загиблих кожної зі сторін не було встановлено Лише під час Варфоломіївської ночі, за різними оцінками, загинуло від кількох тисяч до десятків тисяч гугенотів .

Як завершилися релігійні війни у Франції?

 

5. ЗАВЕРШЕННЯ РЕЛІГІЙНИХ ВІЙН.

 

Король Анрі III виявився неспроможним покращити ситуацію. Герцог Гіз вимагав від нього позбавити Анрі Наваррського права на наступництво престолу. Король у відповідь оголосив про розпуск Ліги. Гіз підняв населення Парижа на боротьбу проти короля. Король Анрі III уклав союз із гугенотами та за їхньою допомогою заспокоїв Париж. Проте невдовзі його було вбито. У Франції встановилося безвладдя. Король Іспанії Філіпп II і Папа Римський обговорювали можливість обрання королем Франції іспанського принца.

Налякані ситуацією в країні прибічники католиків погодилися визнати королем Анрі Наваррського, але вимагали від нього прийняти католицизм. Останній відповів на це словами: «Париж вартий меси!» (меса — католицька церковна відправа), і став католиком. У 1594 р. він коронувався під ім’ям Анрі IV.

Релігійні війни завершив Нантський едикт, виданий новим королем у 1598 р. Католицизм визнавався панівною релігією, але гугеноти отримали дозвіл вільно сповідувати свою віру та утворювати релігійні громади в усіх містах, крім Парижа. Вони могли обіймати будь-які державні посади. Як гарантію здійснення цієї угоди гугеноти зберігали на півдні 200 фортець із гарнізонами та 25-тисячну армію.

Значення Нантського едикту полягало в тому, що він поклав край релігійним війнам у Франції, надав гугенотам певні громадянські права, відкривши шлях до релігійної терпимості.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що... чому?

• У XVI ст. у Франції розпочалося становлення абсолютної монархії, яка стала наступною формою правління після станово-представницької монархії.

• У Ранній Новий час унаслідок змін у структурі дворянства воно поділилося на старе дворянство і нове дворянство

• Поширення у Франції ідей Реформації викликало в країні глибокий розкол між її прихильниками та противниками, що спричинило тривалі релігійні війни.

 

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

 

1562—1598 рр. — релігійні (гугенотські) війни у Франції. 1598 р. — укладення Нантського едикту.

 

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Перевірте набуті знання за допомогою навчальної гри «Відгадайте дату або термін».

Правила гри. Учитель/учителька загадує дату або термін, записує на картці та кладе її в конверт. Учні та учениці мають право поставити йому/їй визначену кількість запитань (наприклад, шість), щоб з'ясувати, про що йдеться. Учитель/учителька може відповідати «так», «ні» або «частково».

2. Які зміни відбувалися в Франції в першій половині XVI ст. під час становлення абсолютної монархії?

3. Назвіть нові явища в суспільному житті та економіці тогочасної Франції.

4. Як на суспільну ситуацію в країні вплинуло поширення ідей Реформації?

5. Визначте причини й наслідки релігійних війн у Франції.

6. Покажіть на карті події, пов'язані з розгортанням релігійних війн у Франції.

7. Робота в парах. Продовжте роботу над укладанням синхронізованої хронологічної таблиці «Європа в Ранньо-модерну добу» (с 6).

8. Складіть перелік змін, які відбулися у Франції в період становлення абсолютної монархії.

9. Порівняйте релігійні війни в Німеччині та Франції. Якими, на вашу думку, є їхні уроки та значення для Європи?

10. Напишіть листа від особи жителя Франції до друга в Німеччині після завершення релігійних війн із розповіддю про те, до чого призвело поширення ідей Реформації в країні.

11. Підготуйте есе «Уроки релігійних війн у Франції». Скористайтеся планом-схемою, наведеним у додатках до підручника (с. 226).

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  8. Культура доби Бароко. Народження нов...
Наступна сторінка:   10. Завершення формування абсолютної м...



^