Інформація про новину
  • Переглядів: 229
  • Дата: 27-02-2021, 22:22
27-02-2021, 22:22

14. Річ Посполита

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  13. Англійська революція 1640-х років
Наступна сторінка:   15. Міжнародні відносини в XVI — першій п...

Опрацювавши цей параграф, ви дізнаєтесь:

  • якою була роль магнатів та шляхти в управлінні Річчю Посполитою;
  • якими були причини й наслідки укладення Люблінської унії.

 

Пригадайте

1. Що спонукало Польщу до укладення уній із литвою?

2. Кого називали козаками?

 

1. Господарський розвиток. Стани суспільства.

 

У XVI ст. під впливом зростання попиту на сільськогосподарську товарну продукцію польська шляхта перейшла на фільваркову форму господарювання. Крім вирощування сільськогосподарських культур (переважно зерна), які йшли на продаж, у фільварках будували й власні переробні підприємства — млини, винокурні тощо. На українських землях у фільварках також активно вирощувалася худоба.

У результаті поширення фільварків грошовий чинш (податок) для селян було замінено на відробіток (панщину). У 1505 р. панщина становила один день на тиждень, а до кінця ХVІ ст. — до п’яти днів на тиждень. Для землевласників така система забезпечила зростання прибутку в 10—15 разів.

Чи дійсно Великі географічні відкриття негативно вплинули на розвиток Польщі?

Товарна продукція — продукція, що виробляється не для власного споживання, а для продажу на ринку, фільварок — багатопрофіль-не господарство, орієнтоване на товарне виробництво, у якому вся земля належала пану та яке базувалося на праці селян, що відробляли панщину

Проте примусова праця селян була малоефективною. Тому такий вид господарювання міг розвиватися лише екстенсивно. Для того щоб отримати більше прибутку, землевласнику було потрібно більше землі й залежних селян. У 1557 р. польський король і великий князь литовський Сигізмунд (Зігмунт) II Август прийняв «Уставу на волоки», згідно з якою громадські землі поділялися на волоки. Нормою наділу стала одна волока — 19,5 га на один двір. Надлишки землі передавали шляхті під фільварки. У першій половині XVI ст. Польщу охопило господарське піднесення. Виникло чимало нових міст. Варшава, яка виросла

з невеликого поселення, у XVI ст. стала новою столицею королівства замість Кракова. Польські купці вели жваву торгівлю з Німеччиною, Угорщиною, Італією, скандинавськими державами, Московією. З’явилися суконні, полотняні, шкіряні, паперові, скляні та інші мануфактури.

Період зростання польських міст у другій половині XVI ст. змінився на вповільнений.

Турецькі завоювання на Балканському півострові майже повністю припинили всю південно-східну торгівлю.

Зростання попиту на сільськогосподарську продукцію в Європі сприяло розвитку торгівлі по Віслі й далі Балтійським морем. Ця торгівля приносила великі прибутки не міському купецтву, а магнатам і шляхті. До того ж король нічого не зробив для захисту польських виробників від іноземної конкуренції. Купці згортали свою діяльність, мануфактурне виробництво занепадало. Саме тому в Польщі не утворився міцний третій стан буржуа-підприємців, який у країнах Західної Європи сприяв формуванню основ нового суспільства.

Основними суспільними верствами тогочасної Польщі були привілейовані (духовенство та шляхта), напівпривіле-йовані (міщани) та непривілейовані (селяни). Католицькій церкві належала п’ята частина земельних володінь. Вона мала чималі матеріальні та фінансові ресурси.

На початку XVI ст. завершилося формування єдиного стану землевласників — шляхти. Вони користувалися значними правами і привілеями. Найзаможніших шляхтичів називали магнатами. Більшість магнатів походила з давніх родів — Радзивіллів, Острозьких, Конецпольських, Ход-кевичів тощо. Третина сіл у Польщі перебувала у власності магнатів. Фінансова могутність давала змогу магнатам впливати на внутрішню та зовнішню політику Польщі.

Шляхтичі, як правило, володіли одним-двома селами. Після приєднання українських земель до Польщі дрібна та середня шляхта прагнула захопити родючі землі. Деякі шляхтичі саме завдяки загарбаним українським землям

перетворилися на великих магнатів — Замойські, Любомир-ські, Потоцькі. Переважна частина дрібної шляхти підтримувала когось із магнатів. За допомогою шляхти магнати домагалися від короля прийняття вигідних їм рішень.

Частина польського селянства втратила будь-які особисті та юридичні права та перебувала в кріпосній залежності від магнатів і шляхти. У цей час також погіршилося становище селян, що зберегли особисту свободу.

Чому в Речі Посполитій було декларовано віротерпимість, у той час як в інших країнах Європи точилися релігійні війни?

 

2. ПРОЯВИ РЕФОРМАЦІЇ ТА КОНТРРЕФОРМАЦІЇ.

 

У 20-х рр. XVI ст. в Польщі поширилися ідеї Реформації. Особливістю польського реформаційного руху були його строкатість і відсутність єдиного напрямку, підтримуваного більшістю населення країни.

Після виступу М. Лютера значної популярності в Польщі, особливо серед насилення міст, набуло лютеранство.

У 30-х рр. XVI ст. в Польщі набув поширення кальвінізм, а також аріанство та ідеї чеських братів. Погляди протестантизму підтримували шляхта та магнати, які бачили в них можливий засіб тиску для досягнення більшої незалежності від центральної влади та сподівалися отримати церковні землі. Протестанти в Польщі не розпочинали збройної боротьби за втілення своїх поглядів, обмежуючись їх пропагандою.

Використовуючи ідеї протестантизму, шляхта розгорнула екзекуційні рухи, завдяки яким досягла нових поступок і змін в управлінні державою. А занепад міст позбавив Реформацію соціальної бази. Селянство взагалі залишилося байдужим до нових вчень.

Із кінця XVI ст. в Польщі посилилася й зрештою перемогла католицька Контрреформація. Першим активну допомогу католицькій церкві в боротьбі проти Реформації надав король Стефан Баторій. За його правління активну діяльність розгорнули єзуїти.

Під час правління Сигізмунда (Зігмунта) III, який був фанатичним прихильником католицизму, протестантизм у Польщі було фактично знищено. Король забороняв протестантам обіймати державні посади, що зменшувало популярність протестантизму серед шляхти. До того ж більше ніж у будь-якій країні Європи значний вплив у суспільстві мали єзуїти, які розглядали східні землі Речі Посполитої як плацдарм для поширення впливу католицької церкви на Схід.

Проте в 1573 р. для збереження едності держави було гарантовано релігійну свободу й безпеку представникам інших конфесій.

Екзекуційні рухи — рухи польської шляхти за розширення її участі в управлінні державою .

Екзекуційні рухи отримали свою назву від головних вимог — екзекуції (виконання) чинних законів королем та магнатами та ревіндикації (повернення) ко-ролівщин, які незаконно були привласнені магнатами. Також шляхта вимагала ревізій (перевірки) та люстрації (визначення) королівських маєтків . Крім того, лідери рухів вимагали створення постійного війська та повної інтеграції з Польщею Литви та Пруссії. У результаті цих рухів відбулася конфіскація частини маєтків у магнатів, а їх доходи були спрямовані на створення постійної армії, хоч і невеликої. Також зросла роль посольської палати сейму і сеймиків в ухваленні рішень, запроваджено релігійну терпимість та створено апеляційні суди .

Чому в Польщі (згодом Речі Посполитій) склалася шляхетська демократія?

 

3. Зміна династії на королівському троні. Шляхетська демократія.

 

Особливістю політичного розвитку Польщі в XVII ст. було те, що в країні склалася не абсолютна монархія, а аристократична (шляхетська) республіка.

Шляхта обирала короля. Виборний король не мав права ухвалювати важливі рішення без згоди сейму, що складався із сенату й палати послів. Влада в державі належала магнатам, що зумовлювало її аристократичний характер.

У 1572 р. зі смертю Сигізмунда II Августа припинилася династія Ягеллонів. Якщо до цього часу обрання нового короля було формальним актом, то тепер воно набуло іншого характеру: короля обирали голосуванням палат сейму. Першим виборним королем став Анрі (Генрік) Валуа (1573—1574 рр.). Хоча через кілька місяців він повернувся до Франції, з його ім’ям пов’язане підписання «Генрікових артикулів».

Річ Посполита в 16-17 столітті

Аристократична (шляхетська) республіка — форма правління, за якої шляхта як привілейований (аристократичний) стан шляхом виборів формує органи влади та користується особливими правами й привілеями (володіння землею, несплата податків, носіння зброї тощо) .

Шляхетська демократія —

політична система, що існувала в XVI—XVII ст. у Польському королівстві, а згодом і в Речі Посполитій, яка характеризується широкими правами шляхти в управлінні державою . Шляхетська демократія є варіантом представницької демократії, але нею могла користуватися лише шляхта

За цим документом король не мав права призначати свого наступника, затверджувати або скасовувати постанови сейму, оголошувати війну, укладати мир, скликати ополчення. У разі порушення королем цих умов магнати і шляхта мали право позбавити його влади. Виконувати ці умови був зобов’язаний і новий король Єтефан Баторій (1576— 1586 рр.), хоча він зумів повернути авторитет королівської влади. У 1587 р. королем було обрано сигізмунда III (1587— 1632 рр.), який започаткував на польському престолі шведську династію Вазів. Королі, не маючи впливу на внутрішнє життя, здійснювали активну зовнішню політику, втягуючи країну в усі війни й суперечки того часу.

 

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

Мандат короля Сигізмунда (Зігмунта) І Старого до старост щодо боротьби з лютеранською єрессю

Минуло вже кілька років, відколи з приводу поширення лютеранської зарази ми видали мандат, аби повідомити всіх довкола, щоб не намагалися подорожувати до Віттенберга або до тих місць, у яких існує якась підозра щодо єресі, чи висилати туди

своїх дітей. Хто наважиться заражені лютеранською заразою книжки ввозити або послуговуватися ними приватно чи публічно, той стане винним покарання на горло, проскрипцію та втрату всіх маєтків

із рішення сейму 1573 р.

Ми — ради коронні, духовні й світські та рицарство — усі обіцяємо з>їхатися й спільно акт виборний згідно з волею Божою до слушного наслідку привести

А що в Речі Посполитій нашій є незгода чимала у справі релігії християнської, запобігаючи тому, аби

із цього приводу між людьми не почався розпад якийсь шкідливий, як по інших королівствах ясно бачимо, обіцяємо те собі спільно, за нас і нащадків наших, різних за вірою, мир між собою зберегти, а заради різної віри й відмінностей церковних кров не проливати

1. Чому присвячені ці документи?

2. Чим були зумовлені зміни, що відбулися між виданням цих

документів?

3. Чому Сигізмунду (Зігмунту) І Старому не вдалося приборкати рух протестантів?

Чи була Люблінська унія закономірною подією?

 

 

4. Люблінська унія.

 

Із XIV ст. почалася активна польська експансія на Схід. Одним зі шляхів реалізації цієї ідеї стало створення тісного союзу між Польським королівством і Великим князівством Литовським.

Причин для об’єднання двох держав у XVI ст. було декілька.

Польські магнати і шляхта насамперед прагнули отримати українські землі, що входили до складу Литви, для розвитку фільваркового господарства. Литовська шляхта хотіла набути привілеїв, які мала польська шляхта. Іншою причиною було бажання зупинити просування Московської держави на Захід.

У січні 1569 р. в Любліні король Сигізмунд II Август скликав спільний литовсько-польський сейм для вирішення питання про унію (союз) двох держав. Представники Литви й Польщі висунули два різні проєкти унії.

Литовський проєкт містив положення про окремі органи влади в кожній державі, що формувалися тільки з її громадян, про окрему монету тощо. У польському проєкті пропонувалося об’єднати Литву й Польщу в єдину державу з одним королем і спільними органами влади.

Прагнучи якомога швидше примусити Литву до угоди, польська сторона вирішила діяти з позиції сили. У березні 1569 р. за згодою польських магнатів і шляхти король видав універсал про відібрання в Литви та приєднання до Польщі Волині й Підляшшя, а згодом — Київщини та Брацлавщи-ни. Так майже всі українські землі увійшли до складу Польщі. Ослаблена Лівонською війною Литва не чинила опору. Щоб залучити на свій бік місцеву шляхту на приєднаних землях, король зрівняв її у правах із польською. Обурені

таким рішенням литовські магнати намагалися захистити права Литви на ці землі, але марно.

Литовсько-польську унію було підписано 1 липня 1569 р. в Любліні.

Утворювалася єдина держава Річ Посполита (республіка) із єдиним виборним королем, сеймом, монетою та зовнішньою політикою. Окремими залишалися печатка, місцева адміністрація, фінанси, військо, суд.

За Люблінською унією Литва втрачала свою державність і зберігала лише деяку автономію на значно меншій території.

Унія сприяла посиленню польської влади на українські та білоруські землі.

Тут активно насаджувався католицизм. Після загарбання земель польськими магнатами і шляхтою почало наростати соціальне гноблення, запроваджувалися фільваркова система господарювання та кріпацтво.

Зрештою така політика призвела до вибуху національно-визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Б. Хмельницького.

Етапи обрання короля в Речі

Посполитій:

• Конвокаційний сейм — на цьому етапі призначалися місце і дата виборів короля, визначалися вимоги до претендента

• Елєкційний сейм — вибори нового монарха прямим голосуванням усією шляхтою, яка прибула на сейм Король обирався довічно

• Коронаційний сейм — на цьому етапі обраний король підтверджував умови, за яких відбувалося його обрання

чому в другій половині XVI ст. ворогами Речі Посполитої стали Швеція, Московія та Османська імперія?

 

 

5. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ.

 

Після укладення унії Польща опинилась у нових зовнішньополітичних умовах. Їй довелося вступити в боротьбу з Московською державою, Швецією та Османською імперією за панування в Центрально-Східній Європі.

Так, Польща втрутилася в Лівонську війну (1558— 1583 рр.), у якій Литва виступала на боці Лівонського ордену проти Московської держави. Король Стефан Баторій зумів завдати відчутних ударів війську Івана Грозного. У 1582 р. з Московською державою було підписано угоду, за умовами якої вона мала залишити Лівонію. Ця угода зупинила просування Московської держави до Балтійського моря.

Проте незабаром Польщі довелося вести боротьбу за Лівонію зі Швецією, що тривала з перервами протягом

1600—1635 рр. У результаті війн Рига з Ліфляндією відійшли до Швеції, а Курляндія залишилася під владою Речі Посполитої. Такий розподіл не влаштовував жодну зі сторін, і через 20 років війна спалахнула знову.

У польсько-московської війні 1609—1618 рр . активну участь узяли українські козаки. У 1618 р. гетьман П. Кона-шевич-Сагайдачний на прохання польського короля повів 20-тисячне військо на допомогу королевичу Владиславу, який із невеликим військом зав'яз на просторах Московії. Під Москвою він ущент розбив московське військо. Цар ще раз спробував зупинити козаків, пославши назустріч їм бояр з усіма наявними силами. Однак ті, ледве помітивши козацьке військо, розбіглися . П. Конашевич-Сагайдачний з'єднався з військами Владислава й почав готуватися до штурму Москви. Однак, дізнавшись про це, П. Конашевич-Сагайдачний наказав припинити підготовку: на тривалу облогу добре укріпленої фортеці в зимові холоди козаки сил не мали. Існує й інша версія відмови П. Конашевича-Сагайдачного від штурму: нібито він почув дзвони православних церков, заплакав і повернув назад. За ще однією версією, П. Конашевичу-Сагайдачному було невигідно припиняти війну, тому що тоді могутньому козацькому війську потрібно було б знайти нове заняття

Через два дні після коронації Анрі (Генрі-ка) Валуа сталася трагічна подія . В одній із численних суперечок між придворними кланами у Вавелі (королівському палаці у Кракові) шляхтич Самійло Зборовський із Зо-лочева вбив каштеляна Анджея Ваповського з Перемишля . Монарх вирішив не починати своє правління з винесення смертного вироку, тому щодо С . Зборовського обмежився баніцією — позбавленням прав і вигнанням із країни. Перебуваючи в Трансільванії, він і його родина сприяли коронації Стефана Баторія королем Речі Посполитої. Повернувшись, С . Зборовський подався на Запорозьку Січ, де українські козаки обрали його гетьманом. Він здійснював походи проти татар і турків . Проте згодом С. Зборовський був заарештований і страчений за звинуваченням у змові проти короля Стефана Баторія.

Приєднавши за Люблінською унією українські землі, Польща мала приділяти увагу обороні цих земель із півдня. Українські козаки, які захищали свої землі від набігів татар і самі здійснювали походи до турецьких берегів, тепер опинилися під владою польського короля. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. відносини між Польщею та Османською імперією різко загострилися через козацькі походи. Кульмінацією боротьби стала Хотинська битва 1621 р., у якій козацько-польське військо зупинило наступ Османської імперії на Річ Посполиту. Однак на цьому протистояння Польщі й Османської імперії не припинилося.

Із першої третини XVII ст. тривав новий конфлікт із Московією. Так, Річ Посполита, скориставшись занепадом династії Рюриковичів, втрутилася в боротьбу за царський престол, прагнучи посадити на нього свого ставленика, а потім і вступила у війну безпосередньо (1609—1618 рр.). Найактивнішу участь у цих подіях узяли українські козаки. Війна завершилася підписанням Деулінського перемир’я, яке стало найбільшим успіхом Речі Посполитої в протистоянні з Московською державою. Річ Посполита поширила свою владу на Смоленщину, Чернігівщину та Новгород-Сіверщину (загалом 29 міст). Польський король офіційно зберіг за собою право претендувати на московський трон.

У 1632 р. Московія спробувала відвоювати втрачені землі (Смоленська війна), але зазнала поразки.

У 1634 р. на річці Поляновці було підписано «вічний мир» (Поляновський), який загалом підтвердив межі, встановлені Деулінським перемир’ям. Як відступне Московському царству відійшли невеличкі містечка Серпейськ і Трубчевськ із повітами. Крім того, московські посли за 200-тисячний хабар королю Владиславу домоглися відмови короля від звання «цар московський», хоча на володаря Московії його офіційно було обрано в 1611 р.

6. КУЛЬТУРА РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ.

 

У XVI—XVII ст. Польща досягла вагомих успіхів у розвитку культури, який був зумовлений впливом Відродження.

Крім того, у самій Польщі почалося масове заснування шкіл, які поширювали ідеї Відродження. У широких верств суспільства пробудився інтерес до книг. Завдяки створеній Сигізмундом III Августом пошті почався більш активний культурний вплив із Заходу.

Польщу охопив небувалий інтерес до науки й відкриттів. Так, Мацей із Міхова створив «Трактат про дві Сарматії», у якому описав Східну Європу та Азію.

Хроніст Бернард Ваповський уславився створенням великих карт Європи. Значної популярності набули історичні праці Марчина Бєльського, Мартіна Кромера, Лукаша Гурницького. Почала розвиватися й художня література. Завдяки творам Миколая Рея і Яна Кохановського було закладено основи польської літературної мови. Вершиною «золотого віку» вважається наукова діяльність Миколая Коперника.

Мистецтво Ренесансу мало великий вплив і на розвиток архітектури Польщі. Будувалися резиденції магнатів, маєтки шляхти. Прикметним явищем тієї доби стало встановлення шляхтичами і міщанами в костьолах монументальних надгробних скульптур. Під впливом мистецтва Відродження скульптури набули реалістичних образів.

Центром поширення нових культурних явищ був королівський двір. Саме за короля Сигізмунда III Августа стало модним запрошувати митців, художників. Символом нового культурного впливу став перебудований у ренесансному стилі Вавельський замок у Кракові.

У XVII ст. на території Речі Посполитої поширилося польське, або, як його називали, «сарматське бароко». Головну роль у цьому процесі відіграла католицька церква, яка після Тридентського собору прагнула вплинути на віруючих засобами мистецтва. У новому стилі також був перебудований замок у Варшаві, куди в 1596 р. переїхав королівський двір. Велич і красу королівського замку та костьолів прагнули наслідувати й польські магнати. У першій половині XVII ст. країна пережила справжній будівельний бум.

Наслідком розвитку польської культури тієї доби стало формування ідеалів, цінностей і звичаїв шляхти. Це явище отримало назву сарматизм (польські шляхтичі вели свій родовід від сарматів). Фактично сарматизм став другим напрямом польської культури цієї доби. Він поєднував елементи як західної, так і східної культури.

Це проявлялося в мові: польська мова активно поповнювалася латинськими словами. Сарматизм породив відчуття зверхності в деяких представників польської культури над сусідніми народами, що проявлялося в процесах полонізації і покатоличення.

 

Чи погоджуєтесь ви з тим, що... чому?

• Період XVI—XVII ст. став часом піднесення й занепаду Польської держави, завдяки люблінській унії та війнам було досягнуто найбільшого територіального зростання

• Зовнішня могутність Речі Посполитої не була підкріплена внутрішньою стабільністю . Багатонаціональний характер держави та шляхетська демократія послаблювали внутрішні сили держави і зрештою призвели до її занепаду

 

Працюємо з хронологією 1569 р. — укладення Люблінської унії.

1573 р. — декларування віротерпимості в Речі Посполитій

 

Запитання і завдання

1. Перевірте набуті знання за допомогою навчальної гри «Поясніть термін (поняття)». Правила гри. Учні та учениці об'єднуються у три команди. Учитель/учителька записує на картках терміни (поняття). Карток має бути відповідно до кількості команд та додатково дві зайві . Дві команди витягують по дві картки. Їм слід дати визначення термінів (понять), не називаючи їх. Третя команда має відгадати озвучені терміни (поняття)

2. Які зміни в політичному устрої Польщі відбувалися в XVI ст.?

3. Коли була укладена Люблінська унія? Назвіть причини та наслідки її підписання.

4. робота в парах. Чим був зумовлений занепад польських міст у XVII ст.?

5. Охарактеризуйте зміни в сільському господарстві Польщі в XVI ст.

6. колективне обговорення. Назвіть особливості поширення ідей Реформації в Польщі .

7. Робота в малих групах. Визначте та охарактеризуйте основні напрями зовнішньої політики Польщі.

8. Використовуючи додаткові джерела, розкажіть про польсько-турецьку війну 1620—1621 рр. та участь у ній українських козаків.

9. Покажіть на карті територію Речі Посполитої на середину XVII ст. У боротьбі з якою державою були зроблені найбільші територіальні придбання?

10. Що допомогло Речі Посполитій у першій половині XVII ст. стати однією з наймогутніших держав Європи?

11. Колективне обговорення.

Шляхетська демократія робила Річ Посполиту сильною чи слабкою?

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  13. Англійська революція 1640-х років
Наступна сторінка:   15. Міжнародні відносини в XVI — першій п...



^