Інформація про новину
  • Переглядів: 1571
  • Дата: 28-02-2021, 21:28
28-02-2021, 21:28

Українські історичні пісні

Категорія: Українська література





Попередня сторінка:  Вступ. Художній та науковий способи пі...
Наступна сторінка:   Пісні Марусі Чурай

Українські історичні пісні як окремий жанр виникли в XV-XVI ст., коли нашим землям постійно загрожували грабіжницькі набіги татар із Кримського ханства. Рятуючись від ворожої навали, мешканці українських сіл і міст покидали свій дім і вирушали за Дніпрові пороги. Так боротьба проти нападників перетворила хліборобів і ремісників на воїнів-козаків, які будували укріплення із січених дерев’яних колод. Згодом утворилася Запорозька Січ — суспільно-політична й військово-адміністративна організація українського козацтва, про яку ви більше дізнаєтеся на уроках з історії України.

Звичайно ж, український народ возвеличив своїх славних синів — захисників рідного краю — у піснях.

Історичні пісні

Історичні пісні — це народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та реальних історичних осіб.

Вони розповідають про конкретні або типові історичні події, їхні персонажі — реальні особи. Основною темою творів цього жанру є боротьба українців із турецько-татарськими нападниками та польськими й московськими загарбниками. До якого ж літературного роду — лірики, епосу чи драми — належать історичні пісні? Цей жанр поєднує ознаки лірики (віршова форма, емоційність) та епосу (події, герої, сюжет). Тому історичні пісні є жанром ліро-епічних творів. Історичні пісні, на відміну від дум, які ви вивчатимете на найближчих уроках, мають чітку будову: правильне чергування наголошених і ненаголошених складів; однакову кількість складів у рядках; поділ на строфи (здебільшого по два або чотири рядки). Між іншим, термін «історична пісня» у науковий обіг увів М. Гоголь.

Найдавніші історичні пісні змальовують складний період в історії України — звитяжну боротьбу козаків із турецько-татарськими ордами в XV-XVI ст., страшне спустошення українських земель, насильство. Одна з найвідо-міших пісень цього періоду — «Зажурилась Україна», вона закликає всіх — від

козака до бурлаки — дати дружну відсіч нападникам, провчити їх. Хоч і йдеться в цій пісні про трагічні події, проте в ній звучать завзяття та оптимізм із нотами гумору. У творі змальовано загальну картину боротьби із збірними образами.

 

ЗАЖУРИЛАСЬ УКРАЇНА

Зажурилась Україна,

Бо нічим прожити. Витоптала орда кіньми Маленькії діти.

Котрі молодії —

У полон забрато;

Як зайняли, то й погнали До пана, до хана.

Годі тобі, пане-брате, Ґринджоли1 малювати, Бери шаблю гостру, довгу Та йди воювати!

Ой ти станеш на воротях,

А я в закаулку,

Дамо тому стиха лиха Та вражому турку!

Ой ти станеш з шабелькою, А я з кулаками.

Ой, щоб слава не пропала Проміж козаками.

Ой козак до ружини2, Бурлака до дрюка:

Оце ж тобі, вражий турчин, З душею розлука!

У пісні «Та, ой, як крикнув же козак Сірко» ми бачимо не лише збірні образи козаків чи татар, а й конкретну історичну постать — Івана Сірка, який веде своє козацьке військо на боротьбу з татарами. Іван Сірко — легендарний кошовий отаман Запорозької Січі, він здобув 65 перемог у боях, його вважали характерником3.

У творі Івана Сірка порівнюють із сизим орлом, а військо — із сонечком. У цих порівняннях легко розшифрувати всенародну любов до своїх захисників.

У пісні використано багато характерних для фольклорних творів художніх засобів, за допомогою яких яскраво оспівано героїзм Сірка та його війська, а саме:

• повтори (ми думали, козак Сірко);

• вигуки (ой, гей);

• слова із зменшено-пестливими суфіксами (козаченьки, сонечко);

• постійні епітети (сизий орел, вороний кінь, битий шлях);

• художній паралелізм — явища природи (туман поле покриває) зображено паралельно з явищами життя людей (Сірко із Січі та виїжджає).

 

ТА, ОЙ, ЯК КРИКНУВ ЖЕ КОЗАК СІРКО

Та, ой, як крикнув же та козак Сірко,

Та, ой, на своїх же, гей, козаченьків:

«Та сідлайте ж ви коней, хлопці-молодці, Та збирайтеся до хана у гості!»

Та туман поле покриває,

Гей, та Сірко із Січі та виїжджає.

Гей, та ми думали, та ми ж думали,

Що то орли та із Січі вилітали, —

Аж то Військо та славне Запорозьке Та на Кримський шлях із Січі виїжджало. Та ми ж думали, ой, та ми ж думали,

Та що сизий орел по степу літає, —

Аж то Сірко на конику виїжджає.

Гей, ми ж думали, ой, та ми ж думали,

Та що над степом та сонечко сяє, —

Аж то Військо та славне Запорозьке Та на вороних конях у степу виграває.

Та ми думали, ой, та ми ж думали,

Що то місяць в степу, ой, зіходжає, —

Аж то козак Сірко, та козак же Сірко На битому шляху на татар оступає.

До речі...

Відомий лист запорозьких козаків до султана Туреччини Мехмета IV підписав Іван Сірко. Цю подію зображено на полотні І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану».

 

СИМВОЛ НЕЗЛАМНОСТІ ХРИСТИЯНСЬКОГО ДУХУ

Наприкінці ХУІ ст. справжнім шлягером на теренах Центрально-Східної Європи була «Пісня про Байду» — гордого й відважного лицаря. Герой потрапляє до турецького полону. Підступний султан умовляє Байду прийняти мусульманську віру й одружитися з його донькою. Але козак відхиляє цю пропозицію. Ідучи на вірну смерть, він не зраджує християнську віру та свого народу. Турки

підвішують козака на гак, на якому в страшних муках він висить протягом двох днів, проклинаючи своїх ворогів, а на третій день, діставши лук і стріли, убиває султана, його дружину й доньку.

Прототипом Байди вважають українського князя Дмитра Вишневецького. Польський історик М. Бєльський писав: «Вишневецький і П’ясецький (соратник князя) були скинуті з башти на гаки, умуровані в стіни біля морської затоки дорогою з Константинополя в Галату. Вишневецький, зачеплений ребром за гак, так висів три дні, поки турки не вбили його з луків за те, що лаяв їхню віру». Це сталося 22 жовтня 1563 р. за особистим наказом Сулеймана ІІ Пишного.

То як міг Байда-Вишневецький, висячи на гаку, уцілити в султана, його дружину та доньку? Безперечно, це перебільшення — гіпербола, яку створив український народ, щоб висловити свою вдячність героєві за його сміливість. В очах сучасників героїчна смерть Дмитра Вишневецького стала символом незламності християнського духу.

Історична «Пісня про Байду» складається із чотирьох частин: поява Байди в Цареграді на ринку; пропозиція султана та відмова Байди; гнів султана та його наказ стратити Байду; останнє прохання покараного й помста султанові. Діалоги, які Байда веде то із султаном, то зі своїм зброєносцем — джурою (або цюрою), додають пісні реалістичності, ефекту присутності. Хоч і висить Байда на гаку,

але не втрачає мужності й почуття гумору. Він бадьорий, жартує, чим і наводить жах на ворогів. Зрозуміло, що це плід народної фантазії, проте він засвідчує любов українського народу до свого героя.

Поетичності «Пісні про Байду» додають постійні епітети (кінь вороний, лицар вірнесенький), пестливі форми (молодесенький, славнесенький, царівночка, нічка, годиночка), гіпербола (ой як стрілив — царя вцілив, а царицю в потилицю, його доньку в головоньку).

 

ПІСНЯ ПРО БАЙДУ

В Цареграді на риночку Та п’є Байда мед-горілочку;

Ой п’є Байда та не день, не два, Не одну нічку та й не годиночку; Ой п’є Байда та й кивається,

Та на свого цюру поглядається: «Ой, цюро ж мій молодесенький, Та чи будеш мені вірнесенький?» Цар турецький к ньому присилає, Байду к собі підмовляє:

«Ой ти, Байдо, та славнесенький, Будь мені лицар та вірнесенький,

Візьми в мене царівночку,

Будеш паном на всю Вкраїночку!» «Твоя, царю, віра проклятая,

Твоя царівночка поганая!»

Ой крикнув цар на свої гайдуки: «Візьміть Байду добре в руки, Візьміть Байду, ізв’яжіте,

На гак ребром зачепіте!»

Ой висить Байда та й не день, не два, Не одну нічку та й не годиночку;

Ой висить Байда та й гадає,

Та на свого цюру поглядає,

Та на свого цюру молодого І на свого коня вороного:

«Ой, цюро ж мій молодесенький, Подай мені лучок та тугесенький, Подай мені тугий лучок І стрілочок цілий пучок!

Ой бачу я три голубочки —

Хочу я убити для його дочки.

Де я мірю — там я вцілю,

Де я важу — там я вражу!»

Ой як стрілив — царя вцілив,

А царицю в потилицю, Його доньку в головоньку. «Ото ж тобі, царю,

За Байдину кару!

Було тобі знати,

Як Байду карати:

Було Байді голову істяти, Його тіло поховати, Вороним конем їздити, Хлопця собі зголубити».

До речі...

У сучасній мові до імені Байда є спільнокореневі слова байдикувати й байдуже. У давнину словом байда називали відчайдушних і відважних людей, а також ве-селунів-гультяїв. Напевно, народ нарік Дмитра Вишневецького цим найменням через його веселу вдачу, відчайдушність і відважність. Саме ці риси чітко простежуються в образі головного героя в «Пісні про Байду».

1. Пісня «Зажурилась Україна» розповідає про боротьбу українського народу з А польською шляхтою1

Б турецько-татарською ордою В московськими загарбниками Г тодішньою панівною верхівкою

2. Козацьке військо в пісні «Та, ой, як крикнув же козак Сірко» порівнюють із А сонечком

Б туманом В місяцем Г шаблею

3. Події «Пісні про Байду» розгортаються в поданій послідовності

А поява Байди в Цареграді на ринку — пропозиція султана та відмова Байди — гнів султана та його наказ стратити Байду — останнє прохання покараного й помста султанові

Б поява Байди в Цареграді на ринку — пропозиція султана та відмова Байди — останнє прохання покараного й помста султанові — гнів султана та його наказ стратити Байду

В поява Байди в Цареграді на ринку — гнів султана та його наказ стратити Байду — пропозиція султана та відмова Байди — останнє прохання покараного й помста султанові

Г поява Байди в Цареграді на ринку — останнє прохання покараного й помста султанові — пропозиція султана та відмова Байди — гнів султана та його наказ стратити Байду

1 Шляхта — дворянство Польщі, України, Білорусі, Литви.

4 Перекажіть сюжет «Пісні про Байду».

5. Знайдіть гіперболу в «Пісні про Байду». З якою метою український народ вдався до перебільшення?

6. Які риси вдачі має Байда? Кого вважають прототипом цього героя?

7. Розкрийте значення слів орда, ґринджоли, ружина, бурлака.

8. Який заклик звучить у пісні «Зажурилась Україна»?

9. Який провідний мотив пісні «Та, ой, як крикнув же козак Сірко»?

10. Як оповідач ставиться до Івана Сірка та його війська в пісні «Та, ой, як крикнув же козак Сірко»? Проілюструйте свою думку конкретними прикладами з тексту.

11. Опишіть картину І. Рєпіна «Запорожці пишуть листа турецькому султану», висловивши своє враження від неї (усно).

12. Випишіть по одному прикладу персоніфікації і художнього паралелізму з пісні «Та, ой, як крикнув же козак Сірко».

Заповніть літературний паспорт пісні «Та, ой, як крикнув же козак Сірко».

 

ЛЕГЕНДАРНИЙ МОРОЗЕНКО

Український народ завжди з великою повагою ставився до своїх героїв. Про них складали легенди, перекази, думи та пісні, їх возвеличували у своїх творах письменники. Саме історичні пісні бережуть пам’ять про подвиги національних героїв. Бувало так, що ними ставали не тільки етнічні українці, а й представники інших народів.

Цікавою є історія героя історичної пісні «Ой Морозе, Морозенку». Прототипом1 Морозенка став Станіслав-Нестор Мрозовицький. Він жив на Поділлі, походив із шляхетської2 польської родини, був одним із найбільших магнатів Речі Посполитої. Освіту здобув у Краківському й Падуанському університетах.

Виростаючи серед казкової української природи та слухаючи задушевні українські пісні й мелодійну мову, Нестор полюбив народ цієї землі. Він зрікся католицтва, усіх своїх багатств і перейшов до православ’я. 1642 р. подався на Запорожжя та записався там рядовим козаком. Під час Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького Морозенко (саме так він записався до курінного реєстру) швидко став улюбленцем гетьмана, дослужившись до полковника. Був організатором військових дій на Поділлі, відзначився в битві під Пилявцями, керував кіннотою у війську Б. Хмельницького під Збаражем, де в 1649 р. героїчно загинув у бою (за іншими джерелами — на Савур-могилі3). Народ із вдячністю й любов’ю склав пісню про його подвиг.

Цікаво, що пісня «Ой Морозе, Морозенку» була настільки популярною в різних куточках України, що нині дослідники налічують сорок її варіантів. Фольклористи й історики вважають оспіваного Морозенка узагальненим образом українського козака, хороброго та відважного воїна, який увібрав найкращі риси козаків-патріотів, котрі мужньо й самовіддано боронили свій край від турецько-татарських завойовників і польсько-шляхетського гніту.

 

ОЙ МОРОЗЕ, МОРОЗЕНКУ

Ой Морозе, Морозенку,

Ти славний козаче,

За тобою, Морозенку,

Вся Вкраїна плаче!

Не так тая Україна,

Як та стара мати,

Заплакала Морозиха,

Та стоячи біля хати.

Ой з-за гори та з-за кручі Буйне військо виступає, Попереду Морозенко Сивим конем виграває.

То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила, — То татар велика сила Козаченьків обступила.

Бились наші козаченьки До ночі глухої, —

Полягло наших чимало,

А татар — утроє.

Не вернувся Морозенко, Голова завзята, — Замучили молодого Татари прокляті!

Вони його не стріляли І на часті не рубали,

Тільки з його, молодого, Живцем серце відірвали.

Поставили Морозенка На Савур-могилу:

«Дивись тепер, Морозенку, Та на свою Україну!»

Вся ти єси, Україно, Славою покрита,

Тяжким горем та сльозами Та кров’ю полита!

І поки над білим світом Світить сонце буде, —

Твої думи, твої пісні Не забудуть люди.

Зауважте

Не дивуйтеся, якщо в якомусь із варіантів пісні Морозенко бореться вже не з татарами, адже в інших версіях герой змагається з ляхами-панами, турками чи просто з лихими ворогами.

 

СЛАВЕТНИЙ МАКСИМ ЗАЛІЗНЯК

Максим Залізняк — керівник гайдамацького1 повстання, яке в історії називають Коліївщиною (1768). Він родом із Чигиринщини (Черкаська область), зберігся опис його зовнішності: «Середній на зріст, широкоплечий, сіроокий чоловік із темно-русявим оселедцем чуба, закинутим за праве вухо».

Проголосивши себе полковником, Максим Залізняк зібрав у Холодному Яру загін повстанців і захопив Жаботин, жорстоко покаравши шляхту, потім

завоював Смілу, Черкаси, Корсунь, Канів і підійшов до Умані, одного з найважливіших військових укріплень поляків. Загін польського війська під керівництвом Івана Ґонти, висланий проти Залізняка, перейшов на сторону повстанців. Згодом російські та польські війська жорстоко придушили повстання, Ґонту стратили, а Залізняка вислали в Сибір2 на довічну каторгу.

Пісня «Максим козак Залізняк» описує гайдамацьке повстання, уславлюючи його ватажка. Народ порівнює Максима з пишною рожею, возвеличує його військову майстерність і вправність. Аби увиразнити ці якості, автор-творець використовує гіперболу, коли каже: «Зібрав війська сорок тисяч», адже відомо, що загін гайдамацького ватажка перед захопленням Умані налічував лише кілька сотень осіб.

МАКСИМ КОЗАК ЗАЛІЗНЯК

Максим козак Залізняк, Козак з Запорожжя,

Як поїхав на Вкраїну,

Як пишная рожа!

Зібрав війська сорок тисяч В місті Жаботині, Обступили город Умань В обідній годині. Обступили город Умань,

Покопали шанціТа вдарили з семи гармат У середу вранці.

Та вдарили з семи гармат У середу вранці, Накидали за годину Панів повні шанці...

Отак Максим Залізняк Із панами бився,

І за те він слави Гарной залучився. Лине гомін, лине гомін

По степу німому, — Вертаються козаченьки Із бою додому.

1. Повстання гайдамаків зображено в пісні А «Зажурилась Україна»

Б «Ой Морозе, Морозенку»

В «Максим козак Залізняк»

Г «Та, ой, як крикнув же козак Сірко»

2. У битві під Збаражем (за іншою версією — на Савур-могилі) героїчно загинув герой пісні

А «Зажурилась Україна»

Б «Ой Морозе, Морозенку»

В «Максим козак Залізняк»

Г «Та, ой, як крикнув же козак Сірко»

3. Установіть відповідність.

Художній засіб

Приклад

1 епітет

2 гіпербола

3 порівняння

А Попереду Морозенко сивим конем виграває. Б Ой ти станеш з шабелькою, а я з кулаками.

В Зібрав війська сорок тисяч в містіЖаботині... Г Як поїхав на Вкраїну, як пишная рожа!

4. Розкажіть, що ви знаєте про С.-Н. Мрозовицького — героя, оспіваного народом.

5. З яким природним явищем народ порівнює татар? Чому, на вашу думку, саме із цим явищем? Процитуйте ці рядки.

6. Поділіть пісню «Ой Морозе, Морозенку» на сюжетні елементи — експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію і розв’язку. Визначте, які рядки відповідають кожному сюжетному елементу.

7. Яка ідея звучить в останніх двох строфах пісні «Ой Морозе, Морозенку»?

8. Що ви знаєте про Коліївщину? Хто такі гайдамаки?

9. Якими словами народ виявляє свою повагу й любов до героя в пісні «Максим козак Залізняк»?

10. Доведіть, що пісня «Максим козак Залізняк» історична.

11. Якою, на вашу думку, має бути мелодія до пісні «Ой Морозе, Морозенку»? У яких місцях твору вона змінюється, як саме та чому?

12. Заповніть літературний паспорт пісні «Максим козак Залізняк».

До речі...

Слово залізняк має кілька значень: 1) мінерал, що містить залізо; 2) річковий сірий рак із широкими клішнями; 3) торгівець залізними виробами; 4) ливарник — робітник, який відливає металеві вироби.

1. Підготуйтеся до виразного читання пісні «Ой Морозе, Морозенку».

2. Напишіть невелику легенду (7-10 речень) про те, як героя почали називати Залізняком (за бажанням).

 

ГЕТЬМАН БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

Богдан Хмельницький — один із найвідоміших у світі українців. Він — прославлений керівник Національно-визвольної війни українського народу, гетьман України 1648-1657 рр., організатор українського війська. Його вважають найавторитетнішим гетьманом за всю історію України. Період його правління називають Хмельниччиною.

Б. Хмельницький народився в шляхетсько-козацькій родині, освіту почав здобувати в школах Чигирина й Києва, продовжив навчання в єзуїтському колегіумі Львова. Опанував польську й латинську мови, а потім — турецьку та французьку. Добре знав історію, юридичну й військову справу. Богдан мав сильний і вольовий характер — риси справжнього воїна-захисника. Відомі блискучі перемоги Війська Запорозького під проводом Б. Хмельницького над польською шляхтою під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями та ін. У ході війни гетьман уперше в історії політичної думки України сформулював ідею створення власної незалежної держави.

Захоплення мудрістю та сміливістю славного гетьмана український народ висловив у пісні «Чи не той то хміль». Початок твору побудовано на художньому паралелізмі, коли явища природи (хміль в’ється) зображено паралельно з явищами життя людей (Хмельницький з ляхами б’ється). Хоча картина поразки ляхів (поляків) і жорстока, проте, за народними уявленнями, це справедлива кара, адже вороги прийшли на українську землю з мечем. Прийом гіперболи типовий для фольклорних творів: у пісні йдеться про сорок тисяч ляхів хорошої вроди, хоча відомо, що в битві під Жовтими Водами десятитисячне військо Б. Хмельницького розбило дванадцятитисячну армію поляків. У багатьох піснях Жовті Води (інші назви — Золотий Брід, Золота Вода1) символізують силу, могутність і непереможність військ Б. Хмельницького.

 

ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ

Чи не той то хміль,

Що коло тичин в’ється? Ой той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється.

Чи не той то хміль,

Що по пиві грає?..

Ой той то Хмельницький, Що ляхів рубає.

Чи не той то хміль,

Що у пиві кисне?

Ой той то Хмельницький, Що ляшеньків тисне.

Гей, поїхав Хмельницький К Золотому Броду, —

Гей, не один лях лежить Головою в воду.

1 Народні пісенні назви урочища Жовті Води.

«Не пий, Хмельницький, дуже Золотої Води, —

Їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди». —

«А я ляхів не боюся І гадки не маю —

За собою великую Потугу я знаю,

Іще й орду татарськую За собою веду, —

А все тото, вражі ляхи,

На вашу біду».

Ой втікали вражі ляхи — Погубили шуби...

Гей, не один лях лежить, Вищиривши зуби!

Становили собі ляхи Дубовії хати, —

Ой прийдеться вже ляшенькам В Польщу утікати.

Утікали вражі ляхи;

Де якії повки, —

Їли ляхів собаки І сірії вовки.

Гей, там поле,

А на полі цвіти —

Не по однім ляшку Заплакали діти.

Гей, там річка,

Через річку глиця —

Не по однім ляшку Зосталась вдовиця...

 

НАРОДНИЙ МЕСНИК

Т. Шевченко нарік У. Кармелюка (у народі — Кармалюка) славним лицарем України, а ще в народі його називають українським Робіном Гудом. За що ж його так любили? У. Кармелюк підняв на велике повстання проти кріпосного ладу майже двадцять тисяч селян!

Він народився на Поділлі, яке в той час жило в мороку кріпосництва. Знущання над кріпаками були такі, що терпіти не ставало сил. Почуття страшної несправедливості не давало спокою Устимові, тож він протягом 23 років здійснив із повстанцями понад тисячу нападів на поміщицькі маєтки (1813-1835). Його кілька разів заарештовували, катували, засилали в Сибір, але він мужньо переносив тортури, чотири рази тікав із каторги й продовжував свою справу на батьківщині. Забрані в поміщиків гроші й майно Кармелюк роздавав селянській бідноті.

За словами тих, хто його знав, він був не дуже високий, але плечистий, надзвичайно сильний і розумний лицар.

Ось один із спогадів жителя с. Гуменці. Якось Карме-люк відібрав багато золота в місцевого здирника й роздав бідним жінкам, які йшли по дорозі. На прощання він сказав: «Беріть золото, хай діти ваші вдома не плачуть... Як мене десь уб’ють, споминайте Кармелюка...»

І донині слава про лицаря України живе в багатьох піснях, одна з них — «За Сибіром сонце сходить». Вона написана у формі розповіді самого Кармалюка — від першої особи. У ній ідеться про нелегку долю: повернувшись із Сибіру до рідного краю, він не може бачитися з родиною, адже його відразу ж схоплять, тож Устим і далі продовжує свою діяльність як народний месник.

ЗА СИБІРОМ СОНЦЕ СХОДИТЬ

За Сибіром сонце сходить... Хлопці, не зівайте:

Ви на мене, Кармалюка,

Всю надію майте!

Повернувся я з Сибіру,

Та не маю долі,

Хоч, здається, не в кайданах, А все ж не на волі.

Маю жінку, маю діти,

Та я їх не бачу!

Як згадаю про їх долю —

Сам гірко заплачу!

Куди піду, подивлюся — Скрізь багач панує,

У розкошах превеликих І днює, й ночує.

Убогому, нещасному — Тяжкая робота,

А ще гіршая неправда — Вічная скорбота!

Зібрав собі славних хлопців. Що ж кому до того?

Засідаєм при дорозі Ждать подорожнього.

Чи хто іде, чи хто їде,

Так час нудно ждати,

Що не маю пристанища,

Ані свої хати.

Асесори, ісправники За мною ганяють, —

Більше ж вони людей вбили, Як я гріхів маю!

Зовуть мене розбійником, Що людей вбиваю, —

Я багатих убиваю,

Бідних награждаю.

З багатого хоч я візьму, Убогому даю;

А так гроші розділивши, Гріха я не маю.

1. Ім’я народного месника, який наділяв бідних награбованим у багатіїв, уславлено в пісні

А «Чи не той то хміль»

Б «Ой Морозе, Морозенку»

В «Максим козак Залізняк»

Г «За Сибіром сонце сходить» 2

2. Пісня «Чи не той то хміль» закінчується словами А ... оце ж тобі, вражий турчин, з душею розлука.

Б ... не по однім ляшку зосталась вдовиця...

В ... а так гроші розділивши, гріха я не маю.

Г ... твої думи, твої пісні не забудуть люди.

3. Установіть відповідність.

Назва твору

Уривок

1 «Чи не той то хміль»

2 «Ой Морозе, Морозенку»

3 «Максим козак Залізняк»

4 «За Сибіром сонце сходить

А Годі тобі, пане-брате, Ґринджоли малювати... Б Іде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди.

В Маю жінку, маю діти,

Та я їх не бачу!

Г Накидали за годину Панів повні шанці...

Д Полягло наших чимало, А татар — утроє.

4. Розкажіть, що ви знаєте про Б. Хмельницького.

5. Яку історичну подію зображено в пісні «Чи не той то хміль»?

6. Знайдіть приклади гіперболи в пісні «Чи не той то хміль». З якою метою цей художній засіб використовують у піснях про народного героя?

7. Що таке художній паралелізм? Знайдіть кілька прикладів цього художнього засобу в пісні про Б. Хмельницького. Яку роль він відіграє у творі?

8. Чому Устима Кармалюка називають українським Робіном Гудом?

9. Як ви розумієте його слова: «Хоч, здається, не в кайданах, а все ж не на волі»?

10. Як впливає на читача (слухача) виклад саме від першої особи — Устима Кармалюка — у пісні «За Сибіром сонце сходить»?

11. Поділіть пісню «Чи не той то хміль» на три частини за змістом. Доберіть до кожної заголовок і запишіть у зошит.

12. Поміркуйте, чому пісня про народного месника має назву «За Сибіром сонце сходить».

1. Підготуйтеся до конкурсу з виразного читання історичних пісень.

2. Підготуйте мультимедійну презентацію до однієї з вивчених історичних пісень на тему «Герой, уславлений у піснях» (за бажанням).

 

 

Це матеріал з підручника Українська література 8 клас Авраменко (2021, поглиблений рівень)

 




Попередня сторінка:  Вступ. Художній та науковий способи пі...
Наступна сторінка:   Пісні Марусі Чурай



^