Інформація про новину
  • Переглядів: 127
  • Дата: 28-02-2021, 21:30
28-02-2021, 21:30

Тарас Шевченко

Категорія: Українська література





Попередня сторінка:  Українські народні думи
Наступна сторінка:   Іван Франко

 

ТАРАС ШЕВЧЕНКО (1814-1861)

Український поет, основоположник нової української літератури, художник.

Найвідоміші твори: поеми «Гайдамаки», «Кавказ», «Сон», «Катерина», «Наймичка», «І мертвим, і живим...»; п’єса «Назар Стодоля».

Тарас Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) у кріпацькій родині. Про дитинство знаного у світі поета й художника ви вже дізналися в попередніх класах, тож тепер поведемо розмову про доросле життя митця.

У сімнадцятирічному віці Т. Шевченко прибув до м. Петербурга разом із челяддю пана Енгельгардта. Вирішивши мати кваліфікованого майстра та зваживши на невідступні Тарасові прохання, поміщик дозволив йому вчитися малювати. Учителем юнака був В. Ширяєв, відомий майстер декоративних розписів.

У його майстерні Тарас пройшов певну малярську підготовку, брав участь у виконанні живописних робіт в урядових будинках, виготовленні декорацій для петербурзьких театрів. У вільний від роботи час і білими ночами юний художник змальовував статуї в Літньому саду. Вирішальне значення для нього мала зустріч із земляком — художником Іваном Сошенком, який увів Т. Шевченка в коло най-відоміших діячів української та російської культур, познайомив з Є. Гребінкою, К. Брюлловим, О. Венеціановим і В. Жуковським. Помітивши великий талант Тараса, вони вирішили викупити його з кріпацтва й дати змогу здобути класичну освіту.

Марно К. Брюллов та О. Венеціанов намагалися переконати пана Енгельгардта відпустити на волю талановитого кріпака: поміщик зажадав від них нечувану на той час суму — 2500 карбованців. Щоб дістати такі гроші, К. Брюллов написав

портрет поета В. Жуковського, який служив при царському дворі. Картину розіграли в лотерею, і бажану суму грошей було зібрано. 22 квітня 1838 р. Енгельгардт усе ж таки підписав відпускну, а 25 квітня на квартирі К. Брюллова в Академії мистецтв В. Жуковський вручив її Т. Шевченку. Ось як І. Сошенко описує цей день: «Нараз до кімнати моєї через вікно стрибає Тарас, ледве мене не звалив із ніг, кидається мені на шию і гукає: “Воля! Воля!” — “Чи не здурів ти, — кажу, — Тарасе?” А він усе своє — підстрибує та гукає: “Воля! Воля!”»

Тарас Шевченко став вільною людиною. Юнака зарахували до Академії мистецтв. Розпочався новий етап у його житті. У листі до брата Микити Тарас так пише про відчуття свободи: «Так от, бач, живу, учуся, нікому не кланяюсь і нікого не боюся, окрім Бога, — велике щастя бути вільним чоловіком, робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить».

Навчання в Академії мистецтв, вивчення французької мови, відвідування музеїв і театрів, знайомство з відомими митцями — усе це формувало світогляд Т. Шевченка, сприяло зростанню його як митця.

Проте Тарасові боліло серце за рідний край, братів і сестер. Про це, зокрема, свідчать уривки із цитованого вище його листа до брата Микити: «...як тільки отримаєш мого листа, зараз до мене напиши, щоб я знав... Нехай же я хоч через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скучно, що я всяку ніч тільки й бачу вві сні тебе, Кирилівку, та рідню, та бур’яни; весело стане, прокинуся, заплачу».

Закінчивши Академію мистецтв, поет 1846 р. повернувся в Україну, улаштувався на роботу в Київську археологічну комісію, почав змальовувати й описувати історичні пам’ятки. У Києві познайомився з викладачем історії Київського університету М. Костомаровим. Він загітував Т. Шевченка ввійти до Кирило-Мефодіївського братства, яке, діючи таємно, поширювало ідеї ліквідації кріпацтва, єднання слов’янських народів на засадах рівності й братерства. Саме ці погляди поділяв Т. Шевченко, за них же й постраждав.

5 квітня 1847 р. поета було заарештовано й відправлено до Петербурга. Його звинувачували не лише за участь у братстві, а передусім за написання революційних творів. В очікуванні вироку поет провів у казематі1 два місяці. Тут він написав більшість віршів, які ввійшли до циклу «В казематі» (один із них — «Садок вишневий коло хати...» — ви вивчали в 5 класі). Деякі твори циклу подано в цьому підручнику, прочитавши їх ви дізнаєтеся, про що думав і що відчував митець у цей тяжкий для нього час.

1 Каземат — у дореволюційній Росії — одиночна камера для ув’язнення у фортеці.

З-поміж учасників Кирило-Мефодіївського братства найтяжче було покарано Т. Шевченка: «за створення підбурливих і найвищою мірою зухвалих віршів» він був засланий до Оренбурзького окремого корпусу рядовим солдатом. Імператор Микола І власноруч зробив помітку на вироку: «Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати».

У засланні поет провів 10 років. Перші три роки перебував в Орській фортеці, Оренбурзі й на Аралі в складі Аральської описової експедиції. Тут були люди, які його підтримували й намагалися полегшити умови заслання. У цей період Т. Шевченко написав низку віршів і поем, виконав майже двісті малярських робіт. На жаль, і така «воля» тривала недовго. За доносом прапорщика про те, що поет порушує царський наказ, Т. Шевченка заарештували й перевели на службу в Новопетровське укріплення. Прихильники попередили його про арешт заздалегідь, тому він устиг передати друзям деякі твори, а листи, які отримував від рідних і товаришів, спалив.

Умови в Новопетровському укріпленні були жахливими: навколо пустеля, пісок і солона вода, до найближчого культурного центру тисячі кілометрів, клімат такий шкідливий, що солдатів тут змінювали через два роки. Його ж протримали в цій глухомані майже сім років. На муштру він мусив ходити навіть хворим. За цей час Т. Шевченко не написав жодного вірша.

1857 р. поета було звільнено. Останні роки життя він провів у Петербурзі. 1860 р. Рада Академії мистецтв присвоїла Т. Шевченку звання академіка-гравера.

10 березня 1861 р. народний поет помер.

ДУМИ МОЇ, ДУМИ МОЇ...

У Т. Шевченка є два вірші, що починаються словами: «Думи мої, думи мої...» Один із них відкриває першу поетову збірку «Кобзар», яка побачила світ 1840 р., а другий — невільницьку поезію. Пропонуємо вашій увазі саме другий вірш, написаний у 1847 р., як ви здогадалися, у засланні.

Що хвилювало митця на чужині? Далеко від рідної землі, у неволі, Т. Шевченко по-особливому сумує за своїм краєм (мотив любові до Батьківщини). Згадування киргизів убогих, голих, але ще вільних (у той час киргизами іноді називали казахів) переносить читача в казахські степи — місце заслання поета. Ліричний герой

вірша звертається до образу дум, порівнюючи їх із сизокрилими голуб’ятами, просить, щоб вони прилетіли до нього «із-за Дніпра широкого / У степ погуляти». Тобто для митця думи — це не лише поштовх для творчості, а й сама творчість. Отже, провідний мотив вірша «Думи мої, думи мої...» — творчість як єдина втіха на засланні.

* * *

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене При лихій годині. Прилітайте, сизокрилі Мої голуб’ята,

Із-за Дніпра широкого У степ погуляти З киргизами убогими. Вони вже убогі,

Уже голі... Та на волі Ще моляться Богу. Прилітайте ж, мої любі, Тихими речами Привітаю вас, як діток,

І заплачу з вами.

1. 1838 року

А вийшов друком «Кобзар»

Б викуплено поета з кріпацтва В народився Тарас Шевченко Г відправлено поета в заслання

2. Гроші для викупу Т Шевченка з кріпацтва було виручено з продажу портрета, на якому був зображений А Іван Сошенко Б Карл Брюллов 3

В Олексій Венеціанов Г Василь Жуковський

3. Прочитайте уривок із вірша «Думи мої, думи мої...».

Прилітайте, сизокрилі Мої голуб’ята,

Із-за Дніпра широкого У степ погуляти...

У цих рядках наявний художній засіб А гіпербола Б анафора

В архаїзм Г епітет

4. Розкажіть історію викупу Т Шевченка з кріпацтва.

5. За що поета було заарештовано? Яким був вирок?

6. Яким настроєм сповнений вірш «Думи мої, думи мої...»? Чому?

7. Які мотиви наявні в цьому вірші?

8. Навіщо автор використав три крапки в середині поезії?

9. Розкрийте символічне значення образів степу, вітру й Дніпра.

10. Як ви вважаєте, чому ліричний герой називає свої думи дітками?

11. Розгляньте репродукцію картини К. Устияновича «Шевченко на засланні» (с. 44) і скажіть, чи можна її використати як ілюстрацію до вірша «Думи мої, думи мої.».

12. Навчіться виразно читати поезію Т Шевченка «Думи мої, думи мої.».

1. Випишіть епітети й порівняння з вірша Т Шевченка «Думи мої, думи мої.».

2. Підготуйте мультимедійну презентацію з малярськими роботами Т Шевченка періоду заслання (за бажанням).

ЦИКЛ «В КАЗЕМАТІ»

Цикл «В казематі» Т. Шевченко написав навесні 1847 р., очікуючи в камері вироку за написання революційних творів. Але спочатку з’ясуймо, що таке цикл у літературі. Художній (літературний) цикл — це сукупність художніх творів одного жанру, об’єднаних задумом автора в естетичну цілість. Послідовність творів, які включають до циклу, визначається мінливістю настрою ліричного героя.

Усього до циклу «В казематі» входить тринадцять віршів. З поезіями «Мені однаково, чи буду...» та «Ой три шляхи широкії...» ви сьогодні ознайомитеся. Усі вірші цього циклу різні за настроєм, мотивами, ритмікою, проте їх об’єднує задум автора. Який саме? Прочитавши ці два твори й пригадавши «Садок вишневий коло хати...», визначте авторський задум, який їх об’єднує.

Мені однаково, чи буду Я жить в Україні, чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині — Однаковісінько мені.

В неволі виріс між чужими І, неоплаканий своїми,

В неволі, плачучи, умру.

І все з собою заберу, Малого сліду не покину На нашій славній Україні, На нашій — не своїй землі.

І не пом’яне батько з сином, Не скаже синові: — Молись, Молися, сину, за Вкраїну Його замучили колись. — Мені однаково, чи буде Той син молитися, чи ні...

Та не однаково мені,

Як Україну злії люде Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять...

Ох, не однаково мені.

До речі...

Жанр поезії, у якому автор висловлює свої роздуми над проблемами життя і смерті, сенсу людського буття тощо, називають медитацією. Вірш Т Шевченка «Мені однаково, чи буду...» є зразком медитації.

* * *

Ой три шляхи широкії Докупи зійшлися.

На чужину з України Брати розійшлися.

Покинули стару матір.

Той жінку покинув,

А той сестру. А найменший — Молоду дівчину.

Посадила стара мати Три ясени в полі.

А невістка посадила Високу тополю.

Три явори посадила Сестра при долині...

А дівчина заручена — Червону калину.

Не прийнялись три ясени, Тополя всихала, Повсихали три явори, Калина зов’яла.

Не вертаються три брати. Плаче стара мати,

Плаче жінка з діточками В нетопленій хаті.

Сестра плаче, йде шукати Братів на чужину...

А дівчину заручену Кладуть в домовину.

Не вертаються три брати, По світу блукають,

А три шляхи широкії Терном заростають.

До речі.

Здавна в Україні різні дерева сприймали як символи, вони оспівані у творах усної народної творчості. А в баладах часто використовують метаморфозу — перетворення дівчини або парубка на тополю, калину, явір чи дуб.

Ясен — символ чоловічої чистоти, скромності й пісенної душі. Перебування під його кроною допомагає позбутися душевного тягаря, що виник через буденні негаразди й життєві прикрощі.

Тополя — символ дівочої краси, а також жіночого й дівочого суму, їхньої самотності. Вважають, що це дерево здатне забирати з людей негативну енергію та очищати повітря від злих духів.

Явір — символ козацької сили, парубоцького здоров’я та вроди, єдності чоловічої краси й сили. Також це дерево символізує пам’ять, смуток і горе.

Калина — символ зрілості дівчини, українського роду, духовної нескореності та світлої пам’яті.

Терен — символ важких життєвих доріг, страждань і мук. Уважається, що він має магічну силу: проколотий терновим кілком упир, чи вурдалака, чи якийсь інший представник нечисті втрачає свою здатність здійснювати зло.

Теорія літератури

Види та жанри лірики

Твори художньої літератури поділяють на три роди: епос, лірику й драму.

Слово лірика запозичене з грецької мови. Воно походить від назви струнного музичного інструмента — ліри. Під акомпанемент ліри в Стародавній Греції виконували пісні.

Ліричними називають твори, у яких відображено внутрішній світ людини через передавання почуттів, думок, переживань у певних обставинах, під впливом певних подій.

У ліричних творах з особливою виразністю виявляється емоційне ставлення ліричного героя до зображуваного.

Якщо в епічних і драматичних творах письменник відображає зовнішні обставини життєвих ситуацій людини, детально розкриває її характер, то в ліричних об’єктом зображення є внутрішній світ людини, її думки, переживання тощо. Ліричні твори пишуть переважно віршованою мовою. їх поділяють на чотири основні види:

• громадянська лірика — твори, у яких думки й переживання викликані суспільно-політичними подіями («Заповіт»);

• філософська лірика — твори, у яких передано думки й почуття, викликані складними проблемами буття: життя і смерті, розвитку суспільства, природи та ін. («Мені однаково, чи буду...», «Ой три шляхи широкії...»);

• пейзажна лірика — твори, у яких настрій ліричного героя суголосний із природою, переживання та відчуття виникають від споглядання природи («За сонцем хмаронька пливе...»);

• особиста (інтимна)лірика — твори, у яких настрій ліричного героя викликаний особистими переживаннями, спогадами про рідний край («Думи мої, думи мої...»). Також у творах інтимної лірики настрій ліричного героя зумовлюється гамою душевних відчуттів, поривань, що виникають від високого й тонкого почуття — кохання.

Значна частина художніх творів поєднує різні види лірики. Скажімо, вірш Т Шевченка «Садок вишневий коло хати...» належить до пейзажної лірики, проте цьому твору властиві й елементи громадянської лірики, оскільки в ньому йдеться не лише про ідилічний1 вечір, а й про родину як одну з основ гармонії світу. Вірш «Мені однаково, чи буду...» належить як до громадянської лірики (уболівання за долю поневоленої України), так і до філософської (роздуми над проблемами буття).

1. Високу тополю («Ой три шляхи широкії...») посадила А мати Б сестра

В дівчина Г невістка

1 Ідилічний — близький до природи: мирний, безтурботний.

2. Установіть відповідність.

3. Установіть відповідність.

4. Що таке художній цикл? Які вірші, що ввійшли до циклу «В казематі», ви знаєте?

5. Який, на вашу думку, авторський задум поєднує вірші циклу «В казематі»?

6. Чим лірика як літературний рід відрізняється від епосу й драми? Які ви знаєте види лірики?

7. Які види лірики поєднано в кожному з трьох віршів Т Шевченка, прочитаних на уроках української літератури у 8 класі?

8. Опрацюйте матеріал рубрики «До речі...» про медитацію. Доведіть на конкретних прикладах із тексту, що вірш «Мені однаково, чи буду...» — медитація.

9. Як ви розумієте поєднання протилежних за значенням слів (оксиморон) у вірші «Мені однаково, чи буду...» — «на нашій — не своїй землі»?

10. Який провідний мотив вірша «Ой три шляхи широкії...»? Яким має бути характер мелодії до цього твору?

11. Доведіть, що вірш «Ой три шляхи широкії...» має фольклорну основу (образи, символи, епітети, мотиви). Скористайтеся матеріалом рубрики «До речі...» про дерева-символи.

12. Проведіть мовне дослідження вірша «Мені однаково, чи буду...»: з’ясуйте, які три слова найчастіше повторюються в цьому творі, і поміркуйте, як вони перегукуються з його мотивами. 1 2

1. Вивчіть напам’ять вірш «Мені однаково, чи буду...».

2. Перегляньте в інтернеті третю частину фільму Ю. Макарова «Мій Шевченко» і підготуйте коротку розповідь про найцікавіші моменти (за бажанням).

Теорія літератури

Віршові розміри

Силабо-тонічне віршування — система віршування, за основу якої взято принцип вирівнювання наголошених і ненаголошених складів, їхнє чергування (закономірне повторення наголошених і ненаголошених складів). В українській поезії силабо-тонічне віршування з’явилося в ХІХ ст., витіснивши силабічну систему. Окремі поезії Т. Шевченка написані силабо-тонічним віршем.

Строфа — віршові рядки, з’єднані між собою римами й інтонацією, що повторюються.

РИма — це співзвучність закінчень слів у віршових рядках, яка охоплює останній наголошений голосний та наступні за ним звуки. У вірші «Думи мої, думи мої...» римуються перший рядок із третім:

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині,

Не кидайте хоч ви мене При лихій годині.

Ритмічність у вірші часто досягається через закономірне повторення однакових груп складів (їх називають стопами). За типом таких груп визначають віршовий розмір — ямб і хорей. Як це зробити?

Ви знаєте, що склади бувають наголошені й ненаголошені. Скільки голосних у слові, стільки й складів. Прочитаймо уривок із вірша Т Шевченка «Мені однаково, чи буду.» і поставмо наголоси:

Мені однаково, чи буду Я жить в Україні чи ні.

Чи хто згадає, чи забуде Мене в снігу на чужині.

Зверніть увагу: з метою римування в поетичних творах наголос треба зміщувати (порівняйте: в Україні — нормативне наголошування; в Україні — поетичне наголошування). Спробуймо тепер побудувати схему цього вірша, щоб визначити його розмір. Наголошені склади позначимо рискою з наголосом, а ненаголошені — за допомогою дужки:

Ви відразу помітите закономірність у повторенні ненаголошеного й наголошеного складу

якщо через кожні два символи поставите вертикальну риску.

Отже, цей вірш написаний ямбом, бо в ньому повторюється комбінація, що складається з ненаголошеного й наголошеного складів. Комбінації складів, як уже зазначалося вище, називають стопами.

У хорея перший склад наголошений, а другий — ненаголошений. Побудуйте схему до перших чотирьох рядків вірша Т Шевченка «Думи мої, думи мої...» — і переконаєтеся, що він написаний хореєм. Зважте на те, що займенник мої має не нормативне, а поетичне наголошування (з метою римування).

До речі, у віршах часто трапляється пірихій — так звана допоміжна стопа. Пірихій складається з двох ненаголошених складів, він не впливає на визначення віршового розміру. Ви, напевно, помітили, що в уривку з вірша «Мені однаково, чи буду...» наявний пірихій. У кінці рядків ямб чи хорей може бути неповним, тоді кажуть, що в рядку неповна стопа.

ДІДЕЯ

«За що мене, як росла я, Люде не любили?

За що мене, як виросла, Молодую вбили?

За що вони тепер мене В палатах вітають, Царівною називають, Очей не спускають З мого цвіту? Дивуються, Не знають, де діти!

Скажи мені, мій братику, Королевий Цвіте!»

«Я не знаю, моя сестро».

І Цвіт Королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву До білого пониклого Личенька Лілеї.

І заплакала Лілея Росою-сльозою... Заплакала і сказала: «Брате мій, з тобою

Ми давно вже кохаємось, А я й не сказала,

Як була я людиною,

Як я мордувалась.

Моя мати... чого вона, Вона все журилась І на мене, на дитину, Дивилась, дивилась І плакала? Я не знаю, Мій брате єдиний!

Хто їй лихо заподіяв?

Я була дитина,

Я гралася, забавлялась,

А вона все в’яла,

Та нашого злого пана Кляла-проклинала.

Та й умерла. А мене пан Взяв догодувати.

Я виросла, викохалась У білих палатах.

Я не знала, що байстря я,

Що його дитина.

Пан поїхав десь далеко,

А мене покинув.

І прокляли його люде, Будинок спалили...

А мене, не знаю за що,

Убити не вбили,

Тілько мої довгі коси Остригли, накрили Острижену ганчіркою.

Та ще й реготались.

Жиди навіть нечистії На мене плювали.

Отаке-то, мій братику,

Було мені в світі.

Молодого, короткого Не дали дожити Люде віку. Я умерла Зимою під тином,

А весною процвіла я Цвітом при долині,

Цвітом білим, як сніг, білим! Аж гай звеселила.

Зимою люде... Боже мій!

В хату не пустили.

А весною, мов на диво,

На мене дивились.

А дівчата заквітчались І почали звати Лілеєю-снігоцвітом;

І я процвітати Стала в гаї, і в теплиці,

І в білих палатах.

Скажи ж мені, мій братику, Королевий Цвіте,

Нащо мене Бог поставив Цвітом на сім світі?

Щоб людей я веселила,

Тих самих, що вбили Мене й матір?.. Милосердий Святий Боже милий!»

І заплакала Лілея,

А Цвіт Королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву На білеє пониклеє Личенько Лілеї.

Теорія літератури

Балада

Балада (з фр. танцювати) — невеликий віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом і співчутливо-сумним звучанням. Баладі властиві такі ознаки:

• невелика кількість персонажів;

• незвичайність і загадковість подій;

• гострота, а часто й трагічність у розв’язанні конфлікту;

• похмурий колорит;

• ліризм.

Метаморфоза — перетворення людини на рослину чи тварину.

РУСААКА

«Породила мене мати В високих палатах Та й понесла серед ночі У Дніпрі скупати. Купаючи, розмовляла Зо мною, малою:

“Пливи, пливи, моя доню,

Дніпром за водою.

Та випливи русалкою Завтра серед ночі,

А я вийду гуляти з ним, А ти й залоскочеш. Залоскочи, моє серце, Нехай не сміється

Надо мною, молодою,

Нехай п’є-уп’ється Не моїми кров-сльозами — Синьою водою Дніпровою. Нехай собі Гуляє з дочкою.

Пливи ж, моя єдиная.

Хвилі! мої хвилі! Привітайте русалоньку...” — Та й заголосила,

Та й побігла. А я собі Плила за водою,

Поки сестри не зостріли,

Не взяли з собою.

Уже з тиждень, як росту я,

З сестрами гуляю Опівночі. Та з будинку Батька виглядаю.

А може, вже поєдналась З паном у палатах?

Може, знову розкошує Моя грішна мати?» —

Та й замовкла русалочка,

В Дніпро поринула,

Мов пліточка. А лозина Тихо похитнулась.

Вийшла мати погуляти,

Не спиться в палатах. Пана Яна нема дома,

Ні з ким розмовляти.

А як прийшла до берега, То й дочку згадала,

І згадала, як купала І як примовляла.

Та й байдуже. Пішла собі У палати спати.

Та не дійшла, довелося В Дніпрі ночувати.

І незчулась, як зуспіли Дніпрові дівчата —

Та до неї, ухопили,

Та й ну з нею гратись, Радісінькі, що піймали, Грались, лоскотали,

Поки в вершу не запхали... Та й зареготались.

Одна тілько русалонька Не зареготалась.

1. Уривок із балади «Лілея» наведено у варіанті А Вийшла мати погуляти,

Не спиться в палатах.

Б За що вони тепер мене В палатах вітають?..

В Та не дійшла, довелося В Дніпрі ночувати.

Г Три явори посадила Сестра при долині...

2. НЕПРАВИЛЬНИМ є твердження, що в баладі «Русалка» А згадано Дніпро

Б дочка перетворилася на русалку В русалка любилася з паном Яном Г мати народила позашлюбну дитину

3. Прочитайте уривок.

Я умерла Зимою під тином,

А весною процвіла я Цвітом при долині,

Цвітом білим, як сніг, білим!

Аж гай звеселила.

У цих рядках НЕМАЄ А епітета Б гіперболи В тавтології Г порівняння

4. Перекажіть сюжет балади Т. Шевченка «Лілея».

5. Проілюструйте кожну ознаку балади як літературного жанру на прикладі твору Т Шевченка «Лілея» (див. матеріал з теорії літератури с. 52).

6. Що таке метаморфоза? Знайдіть цей прийом у баладах Т Шевченка «Лілея» і «Русалка».

7. Як суспільство ставилося до позашлюбних дітей? Проілюструйте свою відповідь уривками з балади «Лілея».

8. Охарактеризуйте ліричну героїню балади «Лілея».

9. Як, на вашу думку, ставиться Т Шевченко до своїх баладних героїнь?

10. Дайте характеристику матері з балади Т Шевченка «Русалка».

11. Поділіть текст балади Т Шевченка «Лілея» на частини за змістом. Доберіть до них заголовки.

12. Знайдіть і випишіть із балади Т. Шевченка «Русалка» приклади таких художніх засобів: повтор, епітет, риторичний оклик, порівняння. 1 2

1. Побудуйте схему віршових рядків із творів Т Шевченка й визначте віршовий розмір.

Тричі крига замерзала,

Тричі розтавала,

Тричі наймичку у Київ Катря проводжала...

(«Наймичка»)

Реве та стогне Дніпр широкий, Сердитий вітер завива, Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

(«Причинна»)

2. Підготуйтеся до виразного читання балад Т. Шевченка.

 

 

Це матеріал з підручника Українська література 8 клас Авраменко (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  Українські народні думи
Наступна сторінка:   Іван Франко



^