Інформація про новину
  • Переглядів: 122
  • Дата: 28-02-2021, 21:35
28-02-2021, 21:35

Володимир Підпалий - "Бачиш: між трав зелених", "Зимовий етюд", "Матері"

Категорія: Українська література





Попередня сторінка:  Володимир Сосюра - "Любіть Україну!", "...
Наступна сторінка:   Василь Голобородько - "З дитинства: до...

Володимир Підпалий

(1936-1973)

Український поет, перекладач.

Найвідоміші поетичні збірки: «Зелена гілка», «В дорогу — за ластівками», «Вишневий цвіт».

Володимир Підпалий народився 9 травня 1936 р. в с. Лазірках на Полтавщині в сім’ї залізничника. Коли хлопчику було сім років, батько загинув під час форсування Дніпра. Поет гірко зізнавався: «Дитинство... вкрала війна в мого покоління». У школі дуже багато читав, любив літературу й історію.

Володимир працював у тракторній бригаді, служив на флоті, а після демобілізації закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Упродовж подальшого життя був редактором у різних видавництвах. У царині художньої літератури прославився як поет.

Помер В. Підпалий 1973 р. від невиліковної хвороби в м. Києві.

Прочитавши подані нижче уривки з «Автобіографії» В. Підпалого, ви дізнаєтеся про дитинство поета.

«У травні 1939 року в дитячих яслах, що містилися в обійсті тодішнього голови сільської ради, давали уколи. Загледівши небезпеку від жінки в білому халаті, я показав їй язик і заховався під ліжко, а коли вони полізли за мною (це було в кімнаті господаря), я направив на них важезного нагана, котрого надибав під подушкою. Був переполох, цукерки; нагана я віддав, за що відразу був покараний: окрім уколу, щеміли днів зо два вуха. Отож звідти ще виніс: зми-рення карається...

На четвертому році життя батько дозволив мені посидіти на коні. Уже дорослим я кілька разів убивався з коней до смерті, але в серці разом із страхом падіння посилилася любов до гриви й вітру від швидкого галопу.

Із тварин найбільше жалію собак і волів. Перших, що все розуміють, а сказати не вміють. Волів — що терплять, хоч могли б і не терпіти, — силу яку ж мають, але чого варте їхнє терпіння! Навіть у людей, коли вони важко живуть, не такі сумні очі».

БЕРЕЖЛИВЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПРИРОДИ

Ми приходимо в цей світ, щоб зростати, допомагати, дарувати, насолоджуватися, творити, любити... Але люди бувають різними: щедрими і скупими, добрими і злими, милосердними і байдужими...

Одне із завдань мистецтва — прищеплювати любов до людей, природи, до краси як такої. В. Підпалий у своїх поезіях культивує ідею людяності, любові до свого краю, бережливого ставлення до природи. Ліричний герой віршів «...Бачиш: між трав зелених...» і «Зимовий етюд» настільки щирий та переконливий, що навіть будь-який читач змушений буде впустити у своє серце любов і тепло. Прочитайте ці вірші й переконайтеся в цьому.

...Бачиш:

між трав зелених, як грудочки, пташата.

Станьмо ось тут навшпиньки спокій їх берегти.

Може,

не зможу батьком — стану їм старшим братом; будь їм,

маленьким, сірим, просто сестрою ти.

Кажеш,

що не зумієм,

не маєм любові й хисту.

Що ти?!

А руки?! Серце?!

Куди заховати їх?!

Яструб-розбійник свисне раптом над беззахисними, ляже на нашу совість, за нашу байдужість, гріх.

Треба в житті любити гаряче і багато: сонце,

дощі зернисті, дороги в пилу, траву!

.Бачиш: в гнізді малому, як грудочки, пташата, немічні ще, невміло ворушаться і живуть!..

зимовий Етюд

Трішки туману і трішки інею, неба льодинку холодну — на шлях...

Вечір, мов казка, над Україною казка, як вечір, аж синьо в очах...

Там, за тополями, за огорожами,

де місто тікає на ніч в степи, —

все запорошене, все насторожене, вся Україна заслухалась — і не спить...

Зауважте

Етюд (з фр. вправи, вивчення) — невеликий за обсягом, переважно безсюжетний твір настроєвого характеру.

ПОЕТИЧНИЙ ОБРАЗ МАТЕРІ

Ніжними почуттями сповнена поезія В. Підпалого «Матері». Її митець написав зовсім молодим — у 22 роки. Тоді він уже мріє про доньку, яка мала б велике та щедре серце, як у його матері. Ліричний герой прикрашає портрет своєї неньки її улюбленими квітами — ніжними фіалками, торкається до її чола, порізаного ласкавими зморшками, — так зворушливо ставитися до рідної людини може тільки справжній люблячий син.

Поезія рясніє епітетами (голубі фіалки, ласкаві зморшки, свята земля, щедре серце), повторами (фіалки, мене, все, що), символами (крихта хліба, зозуля, серце). Провідний мотив поезії — любов до рідної матері.

МАТЕРІ

Я твій портрет фіалками вберу — ти ж так любила голубі фіалки.

Мене ти вчила правді і добру, мене до праці ти привчала змалку...

Я доторкнуся до твого чола, на ньому зморшки — й ті такі ласкаві... Ти все дала й нічого не взяла: ні крихти хліба, ні спасибі навіть...

Все те, що мав, і те, що в мене є, що від людей, що від землі святої, що радістю в рядках моїх встає, передано в моє життя тобою...

Дочку, можливо, матиму... Хто зна, про що в гаю зозуля накувала...

О, як я хочу, мамо, щоб вона твоє велике, щедре серце мала!..

1. Вірш «Зимовий етюд» належить до А епосу Б драми

В лірики Г ліро-епосу

2. «Заслухалась — і не спить» у вірші «Зимовий етюд» А казка Б тополя

В Україна Г льодинка

3. Установіть відповідність.

Назва твору

Художній образ

1 епітет

2 інверсія

3 порівняння

4 персоніфікація

А Станьмо ось тут навшпиньки спокій їх берегти.

Б Там, за тополями, за огорожами, де місто тікає на ніч в степи... .

В Вечір, мов казка, над Україною казка, як вечір... .

Г Може, не зможу батьком — стану їм старшим братом... .

Д Треба в житті любити гаряче і багато: сонце, дощі зернисті... .

4. Прочитайте ті рядки вірша «...Бачиш: між трав зелених...», які вас найбільше зворушили.

5. Серед художніх образів — трави зелені, сонце, дощі зернисті — виокремлюється й образ дороги в пилу. Невже й запилену дорогу треба любити? Що символізує цей образ?

6. До якого виду лірики належить вірш «Зимовий етюд»? Аргументуйте свою думку.

7. Опрацювавши в рубриці «Зауважте!» визначення терміна «етюд», доведіть, що вірш «Зимовий етюд» належить до цього жанру.

8. Визначте мотиви вірша «Зимовий етюд».

9. Розкажіть, за що вдячний ліричний герой своїй матері в однойменному вірші В. Підпалого.

10. До якого виду лірики належить вірш В. Підпалого «Матері»?

11. Чи згодні ви з твердженням ліричного героя («...Бачиш: між трав зелених...»), що бути байдужими — це гріх? Аргументуйте свою думку.

12. Словесно намалюйте пейзаж, який ви побачили в «Зимовому етюді».

Заповніть літературний паспорт вірша «...Бачиш: між трав зелених...».

 

 

Це матеріал з підручника Українська література 8 клас Авраменко (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  Володимир Сосюра - "Любіть Україну!", "...
Наступна сторінка:   Василь Голобородько - "З дитинства: до...



^