ВАСИЛЬ ГОЛОБОРОДЬКО

(Народився 1945 р.)

Український поет.

Найвідоміші поетичні збірки: «Летюче віконце», «Зелен день», «Ікар на метеликових крилах», «Калина об Різдві».

Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1994).

Василь Голобородько народився 7 квітня 1945 р. в с. Адріанополі Луганської області за місяць до закінчення Другої світової війни — найжорстокішої в історії людства. Поет пише: «Моє дитинство припало на післявоєнні роки, але запам’яталися не ті, найтяжчі, щонайближчі до закінчення війни, а ті, коли люди вже стали жити заможніше й із їхніх очей зник отой характерний полиск голоду, що так нівечить образ гарного обличчя».

Розповідаючи про своє дитинство, письменник згадує все найкраще й найцікавіше, що відбувалося в його житті.

«Зовсім малим, у віці посівальника, мати будила мене зимовим ранком і посилала посівати до сусідів, це недалечко, через дорогу лише перейти. Заходив я до хати вісником свята, мені раділи, підводили до покутя¹, я сипав із жмені пшеничне зерно й промовляв поздоровлення з Новим роком, як мене навчила мати. З радісним відчуттям виходив я з хати, обдарований кількома монетами грошей і жменькою цукерок із бубликом, бо я порадував сусідів: і тітку, і дядька, і дітей їхніх.

Уже як ходив до школи (школа в нашому селі на той час була семирічною та українськомовною), то з однолітками ходив колядувати. Але вже так, ніби переступаючи межу забороненого, бо в школі обов’язково нагадають перед усіма учнями тих, хто ходив колядувати. Здається, недовго й протримався той давній звичай після нашого колядування. Умер той звичай...»

Були часи, коли в Україні влада не поважала народних традицій та обрядів сивої давнини. Натомість поет зберігає їхню казковість і таємничість у своїй самобутній поезії, адже віками, з покоління в покоління, народ передавав свою історію та культуру через пісню, казку й обряд. Тому фольклорний струмінь у поезії В. Голобородька особливо відчутний.

Прочитайте твори поета й насолодіться їхньою чистотою, образністю та мудрістю.

З ДИТИНСТВА: ДОЩ

Я уплетений весь до нитки у зелене волосся дощу,

уплетена дорога, що веде до батьківської хати, уплетена хата, що видніється на горі, як зелений птах,

уплетене дерево, що, притихле, стоїть над дорогою, уплетена річка, наче блакитна стрічка в дівочу косу,

уплетена череда корів, що спочивають на тирлі¹.

А хмара плете і плете зелене волосся дощу, холодне волосся дощу.

Але усім тепло,

усі знають — дощ перестане,

і хто напасеться,

хто набігається,

хто нахитається,

хто насидиться на горі,

хто належиться,

а хто прийде додому

у хату, наповнену теплом, як гніздо.

Теорія літератури

Вільний вірш

Прочитавши вірш В. Голобородька «Здитинства:дощ», ви, напевно, помітили, що він суттєво відрізняється від прочитаних вами раніше поетичних творів. І не дивно, бо цей вірш вільний. Що означає вільний? Передусім згадаймо, що таке рима.

РИма — це співзвучне закінчення у віршових рядках. Саме такої співзвучності у творі В. Голобородька немає. Отже, сформулюймо правило.

Вільний вірш — це поезія з неримованими рядками. Вільний вірш також називають верлібром, хоча є літературознавці, які вкладають різний зміст у цей термін. Докладніше про них ви дізнаєтеся в 11 класі.

¹ Тирло — місце для відпочинку худоби, найчастіше біля водопою.

До речі, своїм звучанням він наближається до розмови: Ми їли густий мед, намазаний на окраєць, і запивали вечірнім молоком.

На призьбі сиділи мати і дивилися, як ми їмо із сестричкою...

Хоча рядки вільного вірша й не римуються, проте звучать вони музикально, поетично та смачно: «густий мед... запивали вечірнім молоком». Така поезія викликає багато асоціацій: Україна, село, вечір, тепле молоко, трав’яні пахощі, духмяний мед, запашний окраєць хліба, мама, рідна хата, сестричка... — невже не поезія? Перечитайте ще раз вірш «З дитинства: дощ», чітко уявляючи картини, навіяні поетичними рядками, і переконайтеся в їхній ліричності.

До речі, вільний вірш ще називають білим.

РІДНА МОВА

Молодість і становлення В. Голобородька як поета припали на той час, коли наша країна входила до складу СРСР. Радянська влада вела політику звуження сфер використання національних мов, зокрема й української. Поет у своїй статті «Посівальником через усе життя» розповідає, що його було відраховано з Донецького університету «через [його заяву] про звуження предметів, які в цьому університеті викладали українською мовою».

Мова, культура, історія — це наша духовна скарбниця. А спроби духовного спустошення були й раніше: монгольська навала, гніт царської Росії... Тому В. Голобо-родько й створює таку поезію, яка не дасть нам і наступним поколінням українців перервати традицію, що визначає належність людини до національної культури.

НАША МОВА

кожне слово нашої мови проспіване у Пісні тож пісенними словами з побратимами у товаристві розмовляємо

кожне слово нашої мови записане у Літописі тож хай знають вороги якими словами на самоті мовчимо.

ТЕПАІ СЛОВА

Співаймо пісні про кохання, щоб не вмерло слово «Дунай»,

гуляймо весілля своїм дітям, щоб не вмерло слово «коровай»,

розповідаймо казки своїм онукам,

щоб не вмерло слово «Змій», —

наповнюймо

цей холодний Всесвіт

теплими словами нашої мови,

які народжуються разом із диханням.

1. Ліричний герой вірша «Теплі слова» закликає Співаймо пісні про кохання, щоб не вмерло слово А Дунай Б коровай

В Змій Г Всесвіт

2. Установіть відповідність.

3. Установіть відповідність.

4. Розкажіть, що ви знаєте про дитинство В. Голобородька.

5. Чому волосся дощу холодне, проте всім тепло у вірші «З дитинства: дощ»?

6. Що, на вашу думку, найдорожче ліричному героєві з переліченого в останній строфі вірша «З дитинства: дощ»?

7. Чому, на вашу думку, загальні назви пісня та літопис написано з великої букви (вірш «Наша мова»)?

8. Згадайте, що таке контраст як художній прийом. Які рядки обох частин вірша «Наша мова» протиставлено? З якою метою автор використав цей прийом?

9. Прокоментуйте зв’язок між словами пісні про кохання — Дунай, весілля — коровай, казки — Змій у вірші «Теплі слова».

10. Яким ви побачили ліричного героя віршів В. Голобородька? Опишіть його.

11. Уважно розгляньте репродукцію картини В. Потапова «Червень» (с. 98). Якій частині вірша вона більше відповідає — першій чи другій? Словесно домалюйте пейзаж так, щоб він більше відповідав поезії В. Голобородька.

12. Напишіть мінітвір (5-7 речень), який розпочинається словами: «Поезії Василя Голобородька незвичайні тим, що...» Розкажіть про особливості лексики, будови вірша, фольклорні джерела, символи та лаконізм.

1. Підготуйтеся до виразного читання віршів В. Голобородька «З дитинства: дощ», «Наша мова», «Теплі слова».

2. Намалюйте ілюстрацію до вірша «З дитинства: дощ» (за бажанням).

лис

Жив один лис, який умів писати і він писав у шкільному зошиті про осінь носив під пахвою зошит і олівець за вухом і сідав на пні коли бачив, що ще один лист упав або бачив гніздо птахів Коли мерзли пальці і груди грівся над багаттями глиняних круч Коли лягав спати зошита клав під голову і згадував що він побачив за увесь день а того ранку прокинувся і побачив сніг і заховав він зошита до наступної осені.

Теорія літератури

Асоціативні образи

Художні образи часто утворюються на основі асоціацій, які виникають в уяві людини. Якщо ми читаємо в поезії про дощ, то кожний згадує дощ, яким він чи вона його бачили. У когось він буде синім, хтось його бачить прозорим, комусь він видається теплим, а вам, наприклад, холодним. Той чи той художній образ у різних людей може викликати різні асоціації.

Асоціативними називають образи, які виникають в уяві людини на основі подібності чи контрасту залежно від її життєвого досвіду, смаку, світогляду та ін.

У поезії В. Голобородька лис асоціюється з творчою людиною-письменником, який пише тоді, коли є натхнення, а коли воно зникає, то він, побачивши сніг, ховає зошит до наступної осені. Але ви можете в лисові побачити іншу особистість, скажімо, музиканта, який записує осінню мелодію в нотний зошит... Скільки людей, стільки може виникати асоціативних образів.

Прочитайте вірші В. Голобородька «Золота птаха» і скажіть, із чим або ким у вас асоціюються золоті птахи, зокрема та птаха, що забрала руки, серце, очі й спокій ліричного героя. А що то за дівча, що випурхнуло з-під крил золотої птахи?

ЗОЛОТА ПТАХА

У квітні

білим небом вишневого молока літають золоті птахи: золоті птахи дахів.

Вони політають-політають

і, як голуби, знову сідають на хати.

Аж якось одна золота птаха

прилетіла із білого неба до мене і забрала мої руки, моє серце, мої очі і мій спокій.

І потім зникла у білому небі. Довго я ходив, довго ходив —

аж поки знайшов ту птаху золоту.

— Віддай, птахо золота, мої руки, моє серце, мої очі і мій спокій...

А з-під крил птахи золотої випурхнуло дівча: маленьке-маленьке —

у чашечці вишневої квітки умістилося б! — І на її малесеньких білих долоньках лежали мої руки, моє серце, мої очі і мій спокій...

1. Увідповідніть назви поезій із художніми образами.

2. Які асоціативні образи виникають у вашій уяві, коли згадуєте вірш В. Голо-бородька «З дитинства: дощ»?

3. Як ви розумієте слова «біле небо вишневого молока» і «чашечка вишневої квітки»?

4. Чому, на вашу думку, В. Голобородько не використовує розділових знаків? Як без них сприймається вірш?

5. Дослідіть кольорову гаму вірша В. Голобородька «Золота птаха». Чому саме ці барви використав поет?

Намалюйте ілюстрацію до вірша В. Голобородька «Лис».

 

 

Це матеріал з підручника Українська література 8 клас Авраменко (2021, поглиблений рівень)