Інформація про новину
  • Переглядів: 95
  • Дата: 2-03-2021, 13:41
2-03-2021, 13:41

13. Утворення української козацької держави — Гетьманщини

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  12. Причини та початок Національно-визв...
Наступна сторінка:   14. Події 1650-1651 років. Іван Богун

Гетьманщина — від середини XVII ст. до 1764 р. назва значної території України (Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля), на яку поширювалося владарювання гетьманського уряду.

Хоча умови Зборівського договору 1649 р. і не влаштовували Хмельницького, положення мирних домовленостей зумовили активізацію його державотворчої діяльності.

Розгляньте схему «Ознаки держави». Вона демонструє сучасні ознаки. Але і в XVII ст. важливими були кордони та територіальний устрій, закони, наявність органів державної влади, визнання іншими державами. На основі тексту параграфа проілюструйте кожну з ознак прикладами або поясніть, як ви це розумієте.

Розбудова Гетьманщини передбачала запровадження власного територіального поділу, створення та діяльність органів публічної влади; запровадження власної податкової системи. Так, за часів Хмельниччини територія Війська Запорозького охопила Лівобережжя, частину Правобережжя та Степу. На цих теренах жили понад три мільйони осіб.

Адміністративний поділ визначено відповідно до того, як було влаштовано військо. Територію держави було поділено на полки та сотні, що давало змогу за потреби згуртувати та мобілізувати козацтво, селян,

міщан і частину шляхти. Кількість полків не була сталою: наприклад, у 1649 р. їх налічувалося шістнадцять, а в 1650 р. — уже двадцять.

Такому поділу відповідала система органів влади. Вона фактично повторювала модель управління Запорозької Січі. Формально основним органом влади була Військова (Генеральна) рада, яка вирішувала військові, політичні, господарські, правові та інші питання. Проте вона не діяла постійно. До того ж Богдан Хмельницький з метою зміцнення гетьманської влади частіше скликав старшинську раду, до якої незабаром перейшла вся повнота влади в державі.

Гетьман був главою і правителем Гетьманщини. Він очолював такий орган влади, як уряд і державну адміністрацію, був головнокомандувачем, скликав ради, відав фінансами, керував зовнішньою політикою, мав право видавати загальнообов’язкові для всіх акти — універсали.

Поясніть на основі схеми, як відбувалося управління козацькою державою.

Система органів публічної влади мала три рівні: генеральний, полковий і сотенний. Вища влада в державі належала генеральному урядові, до якого входили гетьман та генеральна старшина. Повноваження цього органу публічної влади поширювалися на всю територію України. На місцях управляли полкові та сотенні уряди. Полковий уряд обирала полкова старшина. Він складався з полковника та полкових урядовців, а сотенний — із сотника та його помічників. Великими містами управляли магістрати, малими, але привілейованими — отамани.

Фінансову сферу держави гетьман спочатку контролював особисто, а з 1654 р. було введено посаду гетьманського підскарбія, який контролював прибутки та видатки військової скарбниці. Поповнення державної скарбниці здійснювали із земельного фонду, з прикордонного торгового мита, з доходів від промислів, торгівлі та податків.

Яку роль відігравало військо у боротьбі за створення держави?

Певним гарантом успішної розбудови козацької держави було сильне військо. Воно сформувалося і зросло на організаційних принципах Запорозької Січі. Ядро становило реєстрове та запорозьке козацтво, навколо якого об’єдналося покозачене селянство та міське населення.

З’явилася ціла когорта талановитих воєначальників, до якої входили Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай та ін.

Внутрішня політика Гетьманщини

Українська держава доби Хмельниччини базувалася на двох принципових засадах, які часто протирічили одна одній, — народовладдя та посилення впливу гетьмана. На початку Національно-визвольної війни переважали демократичні засади, про що свідчить існування таких суспільних явищ та норм:

функціонування Військової (Генеральної) ради, у якій право голосу мала вся чернь, тобто все військо; виборність усіх посадових осіб від сотника до гетьмана; можливість міщан та селян покозачитися.

Хмельниччина — назва Національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького, під час якої Річ Посполита втратила контроль над центральною частиною українських етнічних територій, на базі яких постала козацька держава на чолі з гетьманом.

Імовірно, з часом Богдан Хмельницький і його оточення схилилися до ідеї посилення влади гетьмана та старшини. На думку істориків, про це свідчать:

поступове обмеження впливу чорних рад та витіснення їх старшинською радою;

зосередження всієї повноти влади в руках гетьмана; встановлення спадкового гетьманату, тенденція до переростання гетьманської влади в монархічну.

Чорна рада — козацька рада, у якій, крім старшини, брала участь велика кількість рядових козаків.

Чернь — так старшина окреслювала рядових козаків, а також нижчі стани суспільства.

Наслідки політичного протистояння з Річчю Посполитою впливали на соціально-економічну політику Богдана Хмельницького. Так, умови Зборівського договору передбачали відновлення магнатського та шляхетського землеволодіння. Тож лише після перемоги в битві під Батогом у 1652 р. на території Гетьманщини було остаточно ліквідовано фільварково-панщинну систему господарювання, велику земельну власність польських та українських магнатів і шляхти. Відтак у Гетьманщині утверджувалася козацька власність на землю.

Однак траплялися й негативні моменти, яких не варто замовчувати: були випадки вбивств мирного населення (євреїв-юдеїв, поля-ків-католиків, русинів (українців) — греко-католиків за релігійною та становою ознаками).

На аграрну політику Хмельницького активно впливала козацька старшина, яка прагнула отримати великі землеволодіння. Та гетьман усвідомлював, що вагома сила Національно-визвольної війни це селянство, тож намагався стримувати виникнення нових соціальних конфліктів і як міг гальмував зростання землеволодіння новітньої еліти.

Зовнішня політика Гетьманщини

Козацька держава активно діяла на міжнародній арені, про що свідчать численні дипломатичні контакти з Московією, Османською імперією, Кримським ханством, Молдавським князівством, Валахією, Трансільванією, Швецією та іншими державами.

Яке враження справляв гетьманський уряд на іноземців? До прикладу, Альберто Віміна, який влітку 1650 р. вів переговори з гетьманським урядом про можливий союз Гетьманщини з Венеційською республікою у боротьбі з Османською імперією, так описав козаків: «З цієї юрби неосвіченого народу складається суворий сенат, у якому бере участь гетьман.

У сенаті козаки обмірковують справи, обстоюють свою думку без чванства та з метою сприяння загальному добробуту. Якщо визнають кращою думку інших, то не соромляться цього, без упертості відмовляються від власного погляду і пристають до правильнішого. Тому я сказав би, що цю республіку можна уподібнити до Спартанської... проте вони [козаки] можуть змагатися зі спартанцями щодо суворості свого виховання».

Отже, ідеї формування Гетьманщини були знайомі європейцям. Але ставилися до них політики залежно від того, яку сторону конфлікту підтримували. Венеція вбачала у козацтві союзника, тому позитивний відгук є цілком логічним.

1. Визначте основні характерні риси розвитку Гетьманщини.

2. Яку роль у розвитку держави відігравала козацька старшина?

3. Чому для розвитку державності було важливим вирішити селянське питання?

4. Виконайте онлайн-вправу.

Домашнє завдання

1. Визначте недоліки та переваги республіканського й монархічного правління у козацькій державі.

2. Поміркуйте, які питання і чому першочергово мали вирішувати органи влади нової козацької держави.

 

 

Це матеріал з підручника Історія України за 8 клас Дудар, Гук (2021)

 



Попередня сторінка:  12. Причини та початок Національно-визв...
Наступна сторінка:   14. Події 1650-1651 років. Іван Богун



^