Пригадайте, які умови Зборівського договору не влаштовували Богдана Хмельницького. Чому дослідники стверджують, що ні козацтво, ні поляки не сприймали домовленостей?

Серед шляхти не було єдиного бачення політики щодо козацтва. Особливо жорстко закликав діяти коронний гетьман Микола Потоць-кий: воювати з Хмельницьким, доки «вся земля не почервоніє від козацької крові». Потоцький прагнув помсти за смерть сина Стефана та мав чимало однодумців, тому наприкінці 1650 р. військові сутички стали частішими. Тож сейм схвалив рішення про збільшення коронного війська до тридцяти шести тисяч, литовського — до п’ятнадцяти тисяч осіб. У результаті у 1651 р. шляхта мала бути мобілізована до оборони.

Готувався до відновлення воєнних дій і козацький гетьман. Хмельницький зібрав військо у сто тисяч осіб. Майже половину цього війська становили козаки, решту — добровольці з міщан та селян. У травні вони підійшли до Збаража й очікували на союзника — татарську кінноту на чолі з ханом Іслам-Ґереєм.

Армії Речі Посполитої та Хмельницького зійшлися на околиці Берестечка. Перші два дні не виявляли явного переможця, однак третього дня під звуки сурм і барабанів пішла у наступ на козаків кіннота князя Яреми Вишневецького. Після цього польське військо здійснило прорив до пагорба, де розташувалася ставка хана. У результаті вибуху було поранено самого Іслам-Ґерея.

Налякані татари втекли. Хмельницький прибув до ставки хана, аби переконати його не здавати позицій. Та все було марно — Іслам-Ґерей відступив, ще й захопив у полон самого гетьмана, і козацьке військо залишилося без керівника аж до липня 1651 р.

Розгляньте малюнок. Поміркуйте, який епізод битви на ньому зображено.

Себас. Битва під Берестечком. Гравюра з малюнка Вернера. XVII ст.

Армія Хмельницького відступила до річки Пляшівка, швидко вирила окопи й насипала земляні укріплення, що перетворило табір між річками Пляшівка й Пліснява на своєрідну фортецю. Десять днів козацьке військо тримало оборону, постійно здійснюючи бойові вилазки. А старшина все не могла дійти згоди щодо подальших дій.

Наказний гетьман Іван Богун сплану-вав-таки прорив. Однак до нього потрібно було підготуватися. Тож він організував переправу через річку й навколишні болота. Шлях до відступу готували вночі, вимощуючи переправу возами, наметами, сідлами, кожухами та військовим спорядженням. Спершу Богун вивів козацьку кінноту, щоб забезпечити збройне прикриття прориву. Та селянська частина війська вирішила, що старшина тікає і залишає її один на один з ворогом. Натовп

рушив до переправи, люди в паніці руйнували зведені зі значними труднощами мости. У цьому хаосі Богуну вдалося вивести без втрат лише двадцятитисячний корпус кінноти і частково врятувати артилерію. Частина війська загинула, поляки знищили козацький підрозділ, що прикривав відступ. Проте перемога під Берестечком не гарантувала полякам успіху. Просування польського війська до Києва ускладнював голод і спалах епідемії чуми. Ще й помер Ярема Вишневецький.

На допомогу полякам з півночі до Києва просувалося литовське військо під командуванням великого гетьмана литовського Януша Радзивілла. Наступу з півночі протидіяли загони Филона Гаркуші й Антіна Ждановича. Козакам вдалося утримати і виснажити ворога, але для стримування наступу сил було замало.

На початку липня 1651 р., як писав очевидець, «київські міщани свої пожитки з Києва вивозили і самі втікали за Дніпро, а Київ покинули

порожнім. Утікаючи й пожитки вивозячи, з великого страху одні одних топтали...»

Чому наближення литовських військ викликало паніку серед жителів Києва?

Наказний гетьман і київський полковник Антін Жданович приготувався обороняти Київ, однак вище православне духовенство закликало його не вступати у бій з литовським військом. Оскільки міська верхівка та священники ніяк не могли порозумітися щодо дій, полковник з козаками відійшов від Києва, про що одразу ж повідомив Хмельницького. Скориставшись ситуацією, київський митрополит послав Радзивіллу запрошення увійти до міста з проханням не чіпати церкви й міщан.

Сили захисників Києва і литовського війська були нерівними. Тож Антін Жданович

вирішив вдатися до хитрощів. Спочатку наказав своєму війську, так званій печерській сотні, відступити на південь. Дії київського полковника були досить розважливими: краще впустити ворога до безлюдного Києва і примусити оборонятися в мало придатному для цього місті. Було ризикованим втратити військо в нерівній битві і відкрити шлях Радзивіллу не лише на Київ, а й углиб козацької України, де Хмельницький після звільнення з татарського полону мобілізував нову армію. Відтак 25 липня 1651 р. Януш Радзивілл тріумфально в’їхав через Золоті Ворота до Києва, як три роки тому Богдан Хмельницький.

Військо Радзивілла перші дні у Києві поводилося розсудливо, та згодом перейшло до грабунків, насильств, плюндрування церков і монастирів. Місто зазнало величезних збитків, однак у ньому було заблоковано литовське військо, що дало час Хмельницькому зібрати нові сили й затримати загони Потоцького поблизу Фастова і не допустити їхнього з’єднання з військами Радзивілла.

Литовське військо утримувало Київ до початку вересня 1651 р., аж поки не відступило з міста для з’єднання з польським військом. Адже активізація козаків на півночі ставила під загрозу можливість відходу Радзивілла до литовських земель.

Виграний час дав змогу Хмельницькому швидко мобілізувати й протиставити польсько-литовському війську численні козацькі

полки. Так, військовий табір було закладено у Білій Церкві, де у другій половині серпня зібралося понад двадцять п’ять тисяч козаків і шість тисяч татарського війська. На Лівобережжі навпроти Києва стояло два полки, що налічували до чотирьох тисяч осіб. Для Миколи Потоцького це було неочікувано, адже противник швидко наростив і перегрупував сили, тоді як польське військо потерпало від голоду, чуми й загальної втоми. Тож потрібно було сідати за стіл переговорів з козаками.

Поляки наполягали на зменшенні реєстру до дванадцяти тисяч осіб, звільненні шляхетських маєтностей від козаків, розірванні союзницьких стосунків Війська Запорозького з Кримським ханством. А Хмельницький вимагав підтвердження умов Зборівської угоди 1649 р. Урешті було укладено Білоцерківський договір, згідно з яким: реєстрове козацтво мало налічувати двадцять тисяч осіб, а виписані з реєстру козаки були зобов’язані повернутися до попереднього соціального стану;

гетьман контролював тільки Київське воєводство, тож із Бра-цлавського і Чернігівського воєводств реєстрові козаки мали виселитися;

шляхта одержала дозвіл повернутися до своїх маєтків, навіть до розміщених на козацькій території;

українську сторону було позбавлено права дипломатичних відносин з іноземними державами.

Тож у підсумку Білоцерківський договір 1651 р. спричинив значне загострення соціальної напруги в Україні.

1. Визначте причини поразки козацького війська під Берестечком.

2. Як ви вважаєте, чи вдалося литовському війську досягти бажаних результатів у протистоянні з козаками?

3. Порівняйте умови Зборівського та Білоцерківського мирних договорів: визначте їх спільні та відмінні риси.

4. Виконайте онлайн-вправу.

Домашнє завдання

1. Складіть історичний портрет Івана Богуна. Знайдіть додаткові відомості про Ярему Вишневецького або Януша Радзивілла та порівняйте їхню діяльність як військових керівників із діяльністю Богуна.

2. Визначте основні наслідки подій 1650-1651 рр. для України.

Це матеріал з підручника Історія України за 8 клас Дудар, Гук (2021)