uabooks.top

На шляху до єдності. В XI ст. власне Францією називали невелику територію навколо Парижа - королівський домен Іль-де-Франс. Інші землі були фактично незалежними територіями. Монархи вміло використовували суперництво й ворожнечу між впливовими феодалами. Запорука їхнього успіху полягала в існуванні сильного союзника - середніх і дрібних феодалів, населення міст і церкви. 

Мусульманська Іспанія. Після завоювання візантійських володінь у Північній Африці араби повернули зброю проти Вестготського королівства. У 711 р. разом з берберами (корінними жителями Північної Африки), які незадовго до того прийняли іслам, вони вторглися в Іспанію. Уже в першій великій битві численніше вестготське військо зазнало нищівної поразки. 

Середньовічне королівство. За тисячоліття свого існування середньовічні держави подолали великий і складний шлях.

Конунги германських племен, які здійснювали напади на Західну Римську імперію, були звичайними військовими вождями. Вождь очолював дружину лише доти, доки вміло і вдало командував нею.

Наприкінці XI ст. племена турків-сельджуків, які сповідували іслам, захопили майже всю Малу Азію. Це ускладнило відвідування прочанами Палестини - Святої землі, де пройшло земне життя Ісуса, і Єрусалима -міста, де перебувала головна християнська святиня - Гроб Господній. З проханням допомогти в боротьбі проти сельджуків до Заходу звернувся візантійський імператор Олексій І Комнін. 

До сьогодні нас приваблюють яскраві образи середньовічних мешканців півночі Європи - Скандинавського півострова. Піднявши вітрила своїх кораблів, ці сильні похмурі люди долали моря, відкриваючи нові країни й континенти. Своєю хоробрістю та безжальністю в бою вони наводили на сучасників такий жах, що ті вірили, буцімто цих воїнів наділено чаклунською силою і зброя проти них безсила.

Виникнення нових міст. На світанку середньовіччя більшість античних міст лежала в руїнах. У Х-ХІ ст. відбулися важливі зміни. Сільські умільці, які у вільний час майстрували все необхідне - від плугів до одягу та посуду, поступово залишили селянську працю і зробили ремесло своїм головним заняттям. 

Лицарями не народжувалися, а ставали. Це нелегке заняття вимагало не лише фізичної сили та особистої хоробрості, а й тривалої військової підготовки. У віці шести-семи років хлопчиків зі знатних сімей віддавали служити пажами при дворах великих феодалів, де їх навчали володіти зброєю та їздити верхи. 

Упродовж майже двох останніх століть існування Римської імперії християнство було її державною релігією. Проте як світова релігія воно поширилося тільки в середні віки, і наслідком цього стало посилення церкви як форми організації вірян. Під час безперервних варварських нашесть лише церква, одна з усієї античної спадщини, не тільки зберегла, а й укріпила своє становище. 

Спілкування людини з природою. Що віддаленіша від нас епоха, то міцніша залежність людини від природного середовища. У середні віки саме воно визначало, де розселялися люди і чим займалися, які вони мали суспільні інтереси, житло, транспорт, одяг, їжу тощо.

Пригадайте, що таке Біблія і яке її значення як історичного джерела.

1. Природно-географічні умови Аравії. Тоді як після загибелі Римської імперії Європа потерпала від глибоких потрясінь, не менш важливі зміни відбувалися і на Сході. Тут, в Аравії, яку населяли араби, за декілька десятиліть утворилася єдина міцна держава.