Інформація про новину
  • Переглядів: 236
  • Дата: 3-03-2021, 23:19
3-03-2021, 23:19

4. Повсякденне життя населення Західної Європи

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  3. Економіка ранньомодерної доби
Наступна сторінка:   5. Гуманізм та Високе Відродження

Пригадайте:

1. Який вигляд мали середньовічні європейські міста?

2. Чим харчувалася більшість населення Європи у середні віки?

1. Населення Європи

Упродовж XVI - першої половини XVII ст. у Європі кількість населення значно зросла. Лише у XVI ст. вона збільшилася з 69 до 95-100 млн осіб. У першій половині XVII ст. тємпи зростання зменшилися, і в середині століття населення європейських країн становило 110-115 млн осіб. Демографічний вибух пов’язують із практикою раннього заміжжя, багатодітністю, певним поліпшенням умов життя і раціоном харчування.

Проте середня тривалість життя людини становила 30-35 років. Більшість чоловіків доживало до 40-60, жінок — 20-40 років. Як і раніше, великою залишалася смертність новонароджених.

Лише половина дітей досягала десятирічного віку. Багато жінок помирало при пологах. Це було пов’язано з відсутністю медичної допомоги, незнанням про правила гігієни. Лікарень у сучасному розумінні просто не існувало, подекуди в містах діяли притулки для людей з важкими хворобами, які на той час не вміли лікувати.

Від міста до міста ходили натовпи безпритульних. Їх Боялися, і міська влада намагалася не пускати їх за міські мури.

У людєй не було уявлення про санітарію та гігієну. Медична наука не була розвинена, справжні причини хвороб та епідемій ніхто не вмів встановлювати. В містах скупчувалося багато людєй, і епідемії серед них поширювалися миттєво. У XVI - першій половині XVII ст. окремі райони Європи неодноразово вражала епідемія чуми. Під час спалаху цієї хвороби в 1629-1631 рр., що охопив майже все Середземномор’я, загинула більш як половина міського населення. Німецькі землі чума спустошувала упродовж 1624-1630, 1634-1639, 1646-1648 рр. Її жертвами стало 60-75% населення. Значними були людські втрати від епідемій віспи, холери, тифу. Нові хвороби принесли з Америки. У європейців не було до них імунітету, тому вони масово гинули.

У неврожайні роки ще зберігалася загроза голоду. Крім того, люди гинули у війнах та принесених ними спустошеннях. За приблизними підрахунками, лише в XVII ст. Європа втратила у війнах 3 млн осіб. Кількість жертв значно зросла з початком використання вогнепальної зброї та поширення практики масових убивств мирного населення. Під час повстання в Нідерландах проти іспанського панування герцог Альба, який очолював каральну експедицію, повідомляв королю Філіппу VI: «Якщо я захоплю Алькмаар, то жодна істота не залишиться живою. Кожну горлянку буде перерізано ножем».

Отже, епідемії, голод і війни були головними чинниками, які обмежували зростання населення, впливали на рух народонаселення й повсякденне життя людини у XVI — першій половині XVII ст.

Які чинники впливали на чисельність європейського населення у ранньомо-дерну добу?

2. Міста Європи змінюють свій вигляд

Більшість населення у ранньомодерну добу становили селяни — до 90 %, а міщани — лише 10-20% його кількості. Винятком були Нідерланди, де на невеликій території налічувалося близько 300 міст, а їхні мешканці становили 60% від загального складу населення.

Європейські міста зберігали середньовічний вигляд. Вони були невеликими — існували міста і по 200500 осіб, а населення 2 тис. було цілком пристойним — відгородженими від навколишнього світу старовинними мурами, із вузькими вуличками, на яких навіть улітку не висихала багнюка й паслися свині. Звісно, існували й міста-велетні — Лондон, Париж, Амстердам, Флоренція.

Проте будь-яке місто не могло жити без села, яке забезпечувало його робочою силою та продуктами хар

чування. Більшість міщан мала зємєльні ділянки за межами міста, де вони вирощували овочі, виноград. У неврожайні роки міста закуповували зерно з-за кордону — з Центрально-Східної Європи. Міста були головними торговими вузлами, в кожному обов’язково діяв ринок, а у великих містах при кварталах були свої дрібні ринки. Там селяни продавали власні товари. Раз на кілька місяців, або й частіше, влаштовували ярмарки, куди купці привозили товари з усієї Європи та світу.

Центральна частина міста була тим осередком, де мешкали заможні городяни, розміщувалися громадські споруди, собор, ратуша. Через брак місця для забудови дорожчали земельні ділянки в центрі міст, що стало причиною для спорудження багатоповерхових будинків. Зведені у XVI — першій половині XVII ст. споруди були дуже вузькими та високими. Вони будувалися з міцних матеріалів — каменю або цегли.

Будь-яке місто мало свої передмістя. Там у халупах, критих соломою, жили наймані робітники, бідні ремісники, селяни, які щойно потрапили до міста. В цих місцях існувала бідність, жебрацтво. Вулички передмість були небезпечними — ними вешталися і грабіжники. Особливо небезпечними були передмістя великих та портових міст.

Проте були і винятки. Європейці, що потрапляли до міст в Нідерландах середини XVII ст., дивувались чистоті їх мощених вулиць та тому, що господарі будинків їх миють.

Коротко охарактеризуйте ранньомодерні міста.

3. Європейські житла

Протягом XVI — першої половини XVII ст. житло європейців майже не змінилося. На півдні Європи будинки зводилися з каменю, а на півночі - з дерева. У сільських оселях окремих кімнат зазвичай не було — всі члени сім’ї жили у спільному приміщенні. Для опалювання помешкання і приготування їжі використовувалися пічки і грубки. У селах їжу готували в казанах, що висіли над вогнищем, яке і обігрівало єдину кімнату, а їли переважно зі спільного посуду. Долівка була земляною, встеленою соломою. Меблів у селянській хаті було обмаль: простий стіл, лави, скрині для речей, на яких можна спати, один-два табурети. Селянські житла упродовж тривалого часу не змінювалися.

Житла міщан у ранньомодерний період зазнали певних змін. В Італії, Іспанії та Південній Франції з каменю будували житло і в Середні віки, але з XVI ст. кам’яні будинки з’явилися у містах на півночі Європи. У будинках зводилися каміни, які заможніші власники ще й прикрашали. На відкритому вогнищі камінів

готували їжу, але вони мало годилися для опалення взимку. Тому тогочасні кам’яні будинки часто були холодними. Будували печі та грубки, на яких також готували їжу.

Заможні міщани могли дозволити собі прозорі скляні вікна, а решта свої будинки затягували пергаментом або тканиною. Оскільки тоді ще не вміли виготовляти великих листів скла, то вікна складалися з маленьких скляних квадратиків. У Більшості випадків вікна не відчинялися, тому й будинки не провітрювалися.

Підлогу в заможних будинках викладали з дерева або з розмальованих кахлів. Стелі почали прикрашати, покриваючи їх гіпсом та ліпниною, а стіни — шпалерами з тканини або паперу. Спочатку вони прикрашали будинки простих міщан, які були не в змозі оббити стіни своїх осєль коштовними тканинами або вкрити дерев’яними різьбленими панелями, а згодом набули популярності й серед знаті. і в багатих, і в бідних будинках панував звичай взимку встєляти підлогу соломою, а влітку — квітами та духмяними травами.

Багато звичних для нас меблів з’явилося саме в ранньомодерний час. Порівняно з попередніми роками, меблі стали легшими і витончєнішими. Меблі та речі були свідченням заможності господаря. Коштовний посуд виставляли на спеціальних підставках — мисниках. Різноманітні речі та одяг зберігали у скринях, котрі прикрашали орнаментом і розписом. Італійські меблярі, які вважались у Європі законодавцями моди, першими почали ставити свої скрині вертикально. Так у XVI ст. з’явилася шафа. Переваги шафи над скринею були великі:

речі тепер можна було розкласти на окремих полицях і лєгко відшукати в разі потреби. Ще один винахід Італійців прикрасив у XVII ст. кімнату господаря будинку: це був кабінет, умебльований столом із численними шухлядами для зберігання паперів і дрібничок та обов’язковим таємним сховком для коштовностєй — секретером. Стояли тут зручні стільці.

Заможні європейці в XVI ст. вже влаштовували у своїх оселях спеціальні ванні кімнати. Їх появу в будинках спричинило те, що люди Боялися відвідувати раніше популярні міські лазні. Це було пов’язано з поширенням нової небезпечної хвороби — сифілісу, завезеної до Європи після відкриття Нового Світу. Проте рівень гігієни більшості населення був надзвичайно низьким, а уява багатіїв про неї взагалі була майже комічною. Яким було житло європейців різного достатку у ранньомодерний період?

Цікаво знати

У 1601 р. донька іспанського короля Філіппа II Ізабелла дала обітницю не змінювати сорочки доти, доки її чоловік — намісник Нідерландів Альбрехт — не підкорить місто Остенде. Як свідчить її почет, принцеса лишалася вірною своїй обітниці до 1604 р., коли, нарешті, місто було захоплене.

Про які риси тогочасного побуту свідчить описана ситуація?

4. Європейська кухня XVI-XVII ст.

Як і в часи середньовіччя, у XVI — першій половині XVII ст. у Європі не зникла загроза голоду.

Щоденне меню, хоч і різнилося на півночі та півдні континенту, але все одно і там, і там лишалося вкрай одноманітним: основою повсякдєнної їжі був хліб і каша — 70% раціону. Пшеничний хліб могли собі дозволити лише заможні люди. Більшість населення півдня Європи споживала хліб і кашу з ячменю або проса, на півночі вживали житній хліб. Цікаво, що європейці добре знали рис, з якого варили каші та навіть намагались випікати хліб. Картопля та кукурудза у Європі стали поширеними аж наприкінці XVIII ст.

Цікаво знати

Правила гарного тону в XVI-XVII ст. рекомендували брати м'ясо не всією рукою, а трьома пальцями. А для того, щоб не обпекти руки, потрібно було одягати до обіду рукавички. Також правила етикету пропонували не плювати у тарілку, користуватися хустинкою для носа, а не рукавом, і не витирати жирні пальці об своє волосся.

Споживання м’яса у ранньомодерну добу зменшилось. Його їли більше в «диких» районах, де землеробство було менш розвиненим. Простий народ до хліба і каші додавав деякі овочі: боби, ріпу, цибулю, капусту, а м’ясо їв не свіжим, а у вигляді солонини або копченостей. Культури, при

везені з Нового світу, поки не увійшли до їхнього раціону, за винятком тютюну.

Харчування заможних людей було значно різноманітнішим. Окрім того, з'явилось поняття етикету. Столи стали накривати скатертинами. Кожен гість мав свої тарілку, ложку і ніж, а згодом почали використовувати і виделки.

Яків ван Хульсдонк «Натюрморт з лимонами, апельсинами та гранатом», 1620. Всі ці фрукти, як і порцелянова миска, потрапили до Європи зі Сходу

Як ця картина відображає економічні зв'язки Європи з рештою світу?

Щонайперше на столі привертала увагу величезна кількість страв з дичини та м’яса. Їх готували з чималою кількістю прянощів. Наприкінці ХУП ст. захоплення прянощами пішло на спад. Страви прикрашалися, тому гарні манери вимагали спочатку помилуватися виглядом страви перед тим, як почати її їсти. Страви почали смакувати і цінувати за їхню вишуканість, а не кількість.

Як і раніше, звичним напоєм європейців півдня залишалося виноградне вино, а півночі — пиво. Також стали популярними міцні горілчані напої, які європейці називали «палаючими винами».

На десерт подавали зварені в цукрі фрукти або горіхи. У XVI - першій половині XVII ст. європейці стали споживати більше цукру завдяки його надходженню з колоній у Новому світі. Для бідних людей цей продукт залишався

недоступною розкішшю, а для заможних — популярними ласощами.

Важливе місце в раціоні європейців посідала риба (протягом релігійних постів). Рибу їли ту, що була найближче: на водоймах — річкову, на узбережжі — морську. Для решти були «тверда, як дерево» сушена тріска та солоні оселедці.

Загалом традиційні страви та продукти, які в різних країнах готувала основна маса населення (не найбідніші і не найзаможніші), стали основою для утворення національних кухонь Нідерландів, Англії, Франції.

Отже, раціон більшості європейців у XVI — першій половині XVII ст. зазнав мало змін. Основою харчування був хліб. Водночас серед заможних людей почала зароджуватися «висока кухня», розпочалося формування національних кухонь.

Робота з історичними джерелами

Англійське суспільство другої половини XVII ст. за книгою «Опис Англії» (1587 р.) Вільяма Гаррісона

«Англійські аристократи не знають жодної міри у споживанні м’ясних страв. Не минає дня, щоб на їхньому столі, крім яловичини, баранини, телятини, м’яса ягнят, козлятини, свинини, кролячого м’яса, каплуна, поросяти..., не було ще м’яса оленя чи лані, а також різноманітної дичини й риби, а на додачу до них різноманітні делікатеси, що на них не біднішає «солодка» рука португальця, який мандрує морями.

... Джентльмени й купці харчуються майже однаково: під час зустрічі кожен задовольняється 4, 5 чи 6 стравами, або, можливо, 1, 2 чи 3, переважно тоді, коли немає того, хто міг би скласти їм компанію за столом. Їхнім слугам призначається забезпечення продуктами харчування, окрім залишків від панського столу, що ніколи не подаються вдруге. Ремісники і селяни найбільше цінують те м’ясо, яке можуть легше знайти і швидше приготувати... Їхню їжу переважно складають страви із яловичини і м’яса, яким торгує м’ясник, а саме: баранини, телятини, свинини, м’яса ягняти тощо. Цього м’яса є вдосталь на найближчих ринках, як і зельцу, холодцю, шинки, фруктів, фруктових пирогів, великої кількості птиці, масла, яєць тощо.

Ці останні (я маю на увазі селян) також зловживають їжею, особливо під час свят і весіль, коли просто неможливо уявити, скільки споживають м’яса. Хліб у країні роблять із того зерна, яке дає земля. Проте дворянство зазвичай забезпечує себе вдосталь пшеничним хлібом, тоді як слуги та бідні сусіди задовольняються житнім або ячмінним, а за часів дорожнечі — хлібом із бобів, гороху чи вівса, або з усього цього разом і ще з додаванням жолудів, тому що дістати нічого кращого вони не можуть».

1. Яким був обід англійського аристократа, купця і селянина?

2. Як впливало зростання цін на раціон харчування людей?

5. Мода

У XVII ст. у Європі народжується мода. Поширилося правило не просто одягатися, а слідувати моді, змінюючи щорічно фасони суконь і камзолів. Але це стосувалося лише знаті та заможних міщан. Одяг бідняків і селян залишався незмінним: селяни мали один незмінний робочий одяг і святкове вбрання, що переходило від батьків до дітей.

Мода — нетривале панування певних смаків в одязі та інших сферах життя великих груп людей.

Заможні європейці стали тими суспільними верствами, завдяки яким у XVI — першій половині XVII ст. запанувало царство моди. Його основне правило — мати можливість змінювати гардероб відповідно до конкретних обставин. Остаточно це правило встановилось у Європі наприкінці XVII ст. Відтоді мода поширювалась у світі в своєму новому значенні: не відставати від сучасності.

Сприйняття суспільством моди стало свідченням його готовності до змін і перетворень.

У Європі щороку мінялися фасони одягу; штани і плащі ставали то довгими, то короткими; рукави вузькими або широкими; коміри то нагадували жорна млинів, то перетворювалися на ледь помітну смужку. Зміни в моді були свідченням того, хто на той момєнт був популярним у Європі.

Законодавцем моди ставав той, ким найбільше захоплювалися європейці.

Наприкінці XV — на початку XVI ст. законодавцями мод у Європі були італійці. Пишний костюм доби італійського Відродження із широкими рукавами, золотим і срібним шиттям, парчею, бавовною та оксамитом був прикладом для значної частини європейських країн. У XVI ст. у вищих верствах суспільства набув популярності суворий, застібнутий аж до верху чорний костюм, запроваджений іспанцями. Він неначе символізував переваги «всесвітньої» імперії католицького короля. На початку XVII ст. поширився нідерландський стиль — комір із мережива та обов’язковий капелюх із високою тулією. Він уособлював економічне зростання нової європейської держави — Нідерландів. Проте і цей стиль не втримався довго. Його замінив французький костюм із яскравим шовком і вільним кроєм.

Наслідування моди поступово перетворилося з примхи на стимул розвитку суспільства. Завдяки їй розвивалися виробництво, торгівля, виникали нові мануфактури й галузі виробництва.

Висновки

Населення країн Європи в XVI — першій половині XVII ст. зростало повільно, що обумовлювалося епідеміями, голодом і війнами.

У повсякденному житті європейців відбулися зміни: з’явилися зручні меблі, харчування більшості європейців у цей час поліпшилося, на їхніх столах з’явилися нові продукти. Також у цей час у Європі відбувалося народження моди.

Запитання та завдання

I

1. Як змінювалася чисельність населення Європи протягом XVI — першої половини ХVN ст.? Які чинники впливали на це?

2. Коротко охарактеризуйте повсякденне життя заможних і простих європейців у XVI — першій половині XVII ст.

3. Як зміни у повсякденному житті європейців пов’язані з Великими географічними відкриттями?

4. Як у ранньомодерну добу змінилися правила поведінки за столом?

5. Розгляньте наведені у підручнику ілюстрації. Які деталі ранньомодер-ного побуту ви на них помітили?

6. Поміркуйте, хто більше слідував моді — селяни чи міщани. Свою думку обґрунтуйте.

II

1. Що змінилось у вигляді європейських міст ранньомодерної доби? У чому полягала їхня схожість із середньовічними містами?

2. Робота у парах. Складіть умовний портрет життя буржуа 1-ої половини XVII ст. Уявіть та опишіть його або її сім'ю, житло, раціон, одяг. Поміркуйте, які заняття ця людина могла мати. За потреби скористайся додатковими джерелами.

3. Обговоріть у групах. Які верстви населення, на вашу думку, першими відчули зміни у своєму повсякденному житті? Свою позицію обґрунтуйте.

4. Чим житло тогочасних європейців нагадує сучасне?

5. Уявіть, що ви мешкаєте у європейському місті XVI ст. Складіть меню свого буденного і святкового обіду.

6. Яку роль відігравала мода в розвитку ранньомодерного суспільства?

А тим часом в Україні...

Поширення національної страви — борщу, тривало формування української національної кухні.

Практична робота за розділом I «Великі географічні відкриття та становлення капіталістичних відносин»

(на вибір учителя / учительки)

Узагальнення знань за розділом I «Великі географічні відкриття та становлення капіталістичних відносин»

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Сорочинська (2021)

 

 



Попередня сторінка:  3. Економіка ранньомодерної доби
Наступна сторінка:   5. Гуманізм та Високе Відродження



^