Інформація про новину
  • Переглядів: 106
  • Дата: 3-03-2021, 23:25
3-03-2021, 23:25

11. Англія XVI-XVII століття

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  10. Іспанія XVI-XVII століття
Наступна сторінка:   1. Повторення курсу всесвітньої історі...

Пригадайте:

1. Коли тривала «війна троянд»? Якими були її результати та наслідки?

2. Які суспільні верстви переважно ставали прихильниками протестантизму?

1. Королівська Реформація в Англії

Англією правила королівська династія Тюдорів. Саме за правління другого короля з цієї династії Генрі VIII в Англії розпочалася Реформація. На відміну від Німеччини, де Реформація відбулася внаслідок народного руху «знизу», в Англії вона здійснювалася «згори» — за активного втручання самого короля. Саме тому її називали королівською.

Після війни Червоної та Білої троянд до влади в Англії прийшла нова династія — Тюдорів. Перший король цієї династії — Генрі VII — зумів приборкати англійську знать та заборонив її мати приватні армії, зміцнив фінанси країни. Його син, Генрі VIH (1491-1547), успадкував могутню державу. Генрі VIII одружився з іспанською принцесою Катериною Арагонською і жив у розкошах та розвагах. Проте він не мав спадкоємця — єдиною дитиною, яка вижила, була донька Марія.

Генрі VIII звернувся до Папи Римського Климента VII з вимогою, щоб той дав згоду на розлучення, але понти-фік відмовився. Коли Климент VII почав погрожувати королю за такі дії відлученням від Церкви, парламент 1534 р. схвалив Акт про супрематію (верховенство), яким оголосив про виведення англійської церкви з-під зверхності Рима й перехід її під опіку Генрі VIII. Но-востворену Церкву стали називати англіканською. У ній зберігалися католицькі догмати та обряди.

У 1536-1540 рр. англійський король закрив 800 англійських монастирів, прогнавши з них 10 тис. ченців і черниць. Монастирські землі він привласнив, частину роздарував своїм прихильникам, а ще частину продав. Цей процес він назвав се-

куляризацією (від лат. saecularis — мирський). Так він поповнив державну скарбницю, спустошену після війн з Шотландією та Францією. Отже, Генрі VIII заснував Протестантську церкву в Англії, але сам він не сповідував протестантських ідей.

Всього Генрі VIII одружувався шість разів. У 1547 р. новим королем став його син Едвард VI (1537-1553), який помер у 16-річному віці. На престолі Едвар-да VI змінила його зведена сестра Марія I (Мері) (1553-1558) — старша донька Генрі VIII, яка правила п’ять років. Вона фанатично сповідувала католицизм, і, намагаючись зміцнити його позиції в Англії, наказала знищити Близько 300 протестантів, за що отримала прізвисько «Кривава Мері».

Після смерті Марії I трон перейшов до її зведеної сестри — Єлизавети І (Елізабет) (1558-1603). За правління своєї сестри вона провела рік у в’язниці за звинуваченнями у підтримці протестантизму. Ставши королевою, Єлизавета I видала «Акт про верховенство», згідно з яким англійський монарх проголошувався верховним опікуном Англіканської церкви. Церковний порядок, запроваджений Єлизаветою і, став основою для сучасної Англіканської церкви.

Які відмінності між Реформацією в німецьких землях та королівською Реформацією в Англії ви помітили?

Незважаючи на переважно оборонну зовнішню політику Єлизавети, її правління підняло статус Англії за кордоном. «Вона всього лише жінка, повелителька тільки половини острова», — дивувався папа Сікст V, — і все ж вона примушує Іспанію, Францію, Священну Римську імперію й усіх інших Боятися себе».

Вільям Шекспір

Вільям Шекспір (1564-1616) — чи не найвідоміший англійський драматург XVI ст. Спершу він був актором, згодом — співвласником лондонського театру «Глобус», потім почав писати п'єси. Він є автором 38 п'єс, 154 сонетів, та 4 поем.

Велику популярність у глядачів мали комедії Шекспіра «Приборкання непокірної», «Комедія помилок», «Як вам це сподобається», «Дванадцята ніч», «Два веронці», «Сон у літню ніч». У цих п'єсах уславлювалася краса людини та її почуттів, а шана їй складалася не за грошима чи походженням, а за поведінкою в різних ситуаціях та особистими якостями. Класикою стали його трагедії «Гамлет», «Король Лір», «Отелло» та «Макбет».

Єлизавета I правила Англією та її володіннями в Ірландії 45 років, беручи активну участь в усіх процесах. За правління Єлизавети I в Англії тривав період стабільного економічного розвитку та розквіту культури, було закладено підвалини майбутньої колоніальної імперії. Вона зажила слави розумної та доброї правительки. Єлизавета I відмовлялася виходити заміж, стверджуючи, що вона

«одружена з островом та його народом», а всі «англійці — її чоловіки».

Серед підданих Єлизавети і були і неза-доволені її правлінням. Чимало представників буржуазії вважали, що Англіканська церква повинна бути «очищена» від залишків католицизму. Називали їх пуританами (від латин. purus — чистий). Поступово вони порвали з Англіканською церквою, вийшли з неї та стали створювати власні церковні громади на чолі з обраними старшинами (пресвітерами).

Пуритани виступали за скасування церковних обрядів, церковної ієрархії та інших «папських» звичаїв. Вони носили скромний темний одяг і відмовлялися від усіх «тілесних» насолод. Пуритани вірили, що людина має важко працювати, а відпочинок знаходити у молитві.

Пуритани розраховували на підтримку Єлизавети і, але помилилися. Королеві не сподобалися деякі погляди пуритан (відокремлення Церкви від держави, підкорення монарха Церкві), й вона почала жорстоко переслідувати і карати їх. «Спочатку вони вимагатимуть усунути єпископів, — казала Єлизавета і, — а потім — і самого монарха». Історія засвідчила, що королева виявилася далекоглядною. У середині XVII ст. відбулася Англійська революція, яку багато істориків називають «пуританською». У ті буремні роки саме пуритани разом з англійським парламентом виступили проти короля Чарльза і Стюарта і засудили його до страти.

Хто такі пуритани?

2. Життя англійських селян. «Криваве законодавство»

У XVI ст. Англія була невеликою за територією країною, а її володіння в Ірландії, здобуті за правління Генрі VIII, — незначні. Шотландія також не входила до її складу. В Англії населення становило близько 2 млн.

На початку XVI ст. Англія була аграрною країною. У містах жило не більш як 10% населення. Більшість оброблюваних земель належала землевласникам знатного походження — (лендлордам) і королю. Ліси були володіннями виключно знаті, де вона займалася полюванням. Селяни здебільшого не мали власної землі. А за користування наділами, що належали лендлордові, сплачували ренту.

Ще з часів Середньовіччя Англія славилася своєю шерстю, яку англійці продавали за кордон, і з цього мали чималий прибуток. із появою мануфактур як в Англії, так і поза її межами зріс попит на англійську вовну. У XVI-XVII ст. головною галуззю промисловості стало виробництво сукна.

Для випасу овєць, з яких отримували шерсть, потрібно багато місця, але мало робітників — один пастух здатен доглядати величезну отару. Більше того, лендлорди розпочали процес обгороджування — вони більше не надавали селянам в оренду свої землі, а також привласнювали ті поля, які раніше належали селянським общинам і використовувались для спільного випасання худоби. Лендлорди обносили свої володіння кам’яними огорожами для того, щоб випасати там овєць. Явище обгороджування з’явилося ще у XVII ст., але найбільшого розмаху набуло у XVIII — поч. XIX ст.

Внаслідок «війн троянд» загинула значна частина англійської знаті-зємлев-ласників. Багато маєтків стояло закинутими. На цих «нічийних» землях стали самовільно селитися селяни. Коли за правління Єлизавети I почався бурхливий економічний розвиток, знатні англійці повернулися до покинутих маєтків своїх предків. Дехто з них домовився з селянами про те, що вони можуть і далі мешкати на їхній землі, сплачуючи ренту, але багато лендлордів виганяли селян зі своїх володінь, щоб на «звільнених» таким чином землях розводити, наприклад, овєць.

Справжнім потрясінням для Англії стала «революція цін», унаслідок якої великі землевласники збільшили грошову ренту селян у три, п’ять, а подекуди і в сім разів. Селяни, які з різних причин більше не мали земель для обробітку, намагалися знайти роботу в містах, але багатьом це не вдавалося, і вони не мали іншого виходу, як просити милостиню. Також, як ви вже знаєте, Генрі VIII закрив величезну кількість монастирів. Колишні ченці теж поповнили ряди безробітних. Монастирі, які раніше самі утримували величезну кількість жебраків, тепер самі стали їх джерелом. Таких людей, які не мали дому та роботи, називали пауперами.

Ісак Клез ван Сваненбург «Робітниці прядуть і тчуть із шерсті». Фламандці активно закуповували англійську вовну для виготовлення власних тканин

Боротьба з бідністю

За правління Єлизавети І запровадили систему боротьби із бідністю, згідно з якою місцеві парафії мали організовувати збір коштів та турбуватися про своїх пауперів. Також створювалися державні «виправні будинки», куди відсилали жебраків. Там вони мали важко працювати за їжу та дах над головою протягом визначеного терміну. Умови життя у таких будинках були дуже важкими. Над утримуваними там людьми нерідко знущалися. Ця система проіснувала до ХІХ ст.

Пауперів було так багато, що вони заполонили Англію. На початку XVII ст. в Лондоні налічувалося 50 тис. жебраків. Король Генрі VIII почав видавати розпорядження проти старцювання. Просити милостиню дозволялося тільки немічним і старим; тих, хто міг працювати, били батогом і зобов’язували повертатися додому. Якщо за-

тримували вдруге — знову били та відрізали половину вуха. Кого затримували втретє — страчували як злочинця. Вважається, що за часів правління Генрі VIII було страчено близько 70 тис. людей, визнаних волоцюгами, у тому числі жінок та дітей, а за правління Єлизавети і — до 90 тис.

Парафія — невелика за площею та кількістю населення адміністративна одиниця у Церкві.

Поряд з тим, відповідно до тогочасних англійських законів, навіть за відносно невеликі злочини, наприклад за вбивство оленя у королівському лісі, карали дуже жорстоко. Серед покарань були смертна кара, відрубування кінцівок тощо. Усі ці закони скасували аж на початку XIX ст. Опісля вони стали називатися «кривавим законодавством».

Як практика обгороджування вплинула на життя англійських селян?

Чому «криваве законодавство» отримало таку назву?

3. Боротьба Англії та Іспанії за панування на морі

У XVI ст. завдяки вивезеним з колоній Нового Світу золоту та сріблу Іспанія стала найбагатшою країною Європи. Навантажені дорогоцінностями іспанські галеони курсували Атлантичним океаном. Цим скористались пірати, які нападали та грабували іспанські судна; англійським піратам надавала покровитель-ство сама Єлизавета I дарувала їм ліцензії, які дозволяли нападати на іспанські й португальські кораблі. В Англії створювалися спеціальні компанії для організації піратських експедицій. Сама королева та її двір були акціонерами цих компаній. Піратські експедиції завдавали величезної шкоди Іспанії.

У 1562 р. англійські пірати почали завозити до іспанських колоній в Америці рабів з Африки. У 1585 р. англійський пірат на королівській службі Волтер Рейлі заснував першу англійську колонію в Північній Америці, назвавши її на честь королеви-діви Вірджинією (тобто незаміжня) (від англ. virgin — діва). Спочатку колонія була осередком для піратів, які полювали за іспанськими кораблями.

Серед англійських корсарів того часу найуславленішим став «пірат її Королівської Величності», як він себе називав, — Френсіс Дрейк (1540-1596). Він уславився не лише своїми зухвалими нападами на іспанські галеони, а й тим, що рятуючись від переслідування на своєму кораблі «Золота лань» у 1577-1580 рр. здійснив другу навколосвітню подорож по дорозі розграбувавши кілька іспанських суден та поселень. До англійського порту Плімут він повернувся з 59 членами команди та багатим вантажем спецій, золота і срібла. Доля цих багатств, які мала відійти королеві, перевищувала весь її дохід за рік.

У 1581 р. Єлизавета і надала Дрейкові лицарський титул.

Король Іспанії Філіп II болісно сприймав зухвалість англійської королеви. Останньою краплею, що переповнила чашу його терпіння, стала страта за звинуваченням у змові проти Єлизавети і шотландської коро-леви-католички Марії (Мері) Стюарт. Як захисник католиків в усьому світі, Філіп II на заклик Папи Римського почав готуватися до війни проти Англії, для вторгнення в яку вирішив зібрати величезний флот. Проте у 1587 р. Дрейк за наказом Єлизавети здійснив зухвалий рейд до порту Кадіс — бази іспанського флоту і знищив більшість кораблів. Іспанцям довелося знову збирати флот. У 1588 р. «Непереможна армада» (так назвав свій флот Філіп II) вирушила до берегів Англії. Вона налічувала 130 вітрильників із ЗО тис. солдат та матросів на борту. Командувати англійським флотом Єлизавета доручила Френсісу Дрейку. У 1588 р. англійські кораблі у протоці Ла-Манш, що розділяє Англію та Францію, атакували «Непереможну армаду». Бій тривав два тижні. Важкі іспанські кораблі було розбито легкими англійськими. Вони були більш легкими, і мали далекобійні гармати, що дозволяло їм з легкістю перемагати неповороткі іспанські кораблі. Бої між іспанцями та англійцями тривали близько тижня, у результаті іспанський флот зазнав поразки. У нього закінчилися боєприпаси.

Вітри понесли іспанські вітрильники на північ. На зворотному шляху залишки «Армади» потрапили у двотижневий шторм, який завдав більшої шкоди, ніж самі бої з англійцями. Додому повернулося 60 зі 1ЗО кораблів, а тисячі людей загинуло від голоду та ран.

У своєму звіті Єлизаветі і Дрейк писав: «Ми виривали з хвоста іспанського птаха одне перо за одним, а жалюгідні їхні залишки розсіяли по всьому морю». Завдяки перемозі Англія почала перетворюватися на володарку морів, а могутня колись Іспанія поступово стала втрачати свою першість.

4. Правління Стюартів. Громадянська війна в Англії

У 16ОЗ р. завершилося майже півстолітнє правління королеви Єлизавети і. Через відсутність інших близьких родичів Єлизавета і заповіла престол синові страченої нею королеви Шотландії Марії Стюарт — Джеймсу І (Якову і) (16ОЗ-1625).

Порохова змова

Так у Англії та Шотландії з’явився спільний король, але при цьому вони залишалися незалежними державами. Джеймс і мріяв про об’єднання, а також прагнув правити в дусі аб-

солютизму. Тому в нього було багато ворогів у обох країнах. Його спроби примирити католиків, англіканців та пуритан також не мали успіху.

Після Джеймса і престол посів його син Чарльз І (1625-1649). Він, як і його батько, вірив у безмежні права короля. Коли парламент відмовився виділити кошти на його воєнні авантюри, король взагалі перестав його скликати. Натомість увів нові податки для населення, а також вступив у війну з Шотландією. Коли Чарльз і зрозумів, що війні не видно кінця, а гроші у нього закінчуються, він у 1640 р. знову скликав парламент, щоб отримати згоду на збирання нових податків. Він увійшов до історії під назвою «Довгий парламент» (діяв до 1653 р.), оскільки його члени домоглися від короля згоди, що не розійдуться до тих пір, поки самі не визнають це за потрібне. Розгорівся конфлікт між парламентом та королем за право керувати армією та ополченням. Парламентарі домоглись ув’язнення архієпископа Лода і страти найвпливовішого радника короля — графа Стаффорда.

Навігаційний акт

Для утвердження англійської першості на морях у 1651 р. був виданий Навігаційний акт, за яким усі товари, що потрапляли до Англії, могли перевозитися лише англійськими суднами або ж суднами країни-виробника. Цей документ, спрямований проти голландців, які вели посередницьку торгівлю, призвів до війни проти Нідерландів, у якій останні зазнали поразки.

Олівер Кромвель

Олівер походив із аристократичної сім'ї. Він закінчив коледж у Кембриджі та вивчав право у Лондоні. Уперше його обрали до парламенту в 1629 р. як представника Кембриджа. Він належав до угруповання протестантів-індепендентів, що виступали за цілковиту незалежність Церкви від держави, а в політичному плані обстоювали республіканську форму правління.

Він відзначився тим, що в парламенті дуже різко виступав проти короля. Коли розпочалася громадянська війна, Кромвель за згодою парламенту на власні кошти спорядив два кавалерійські полки, до яких добирав людей зі стійкими релігійними переконаннями, що належали до тієї ж релігійної спільноти, що і він сам. Зразково дисципліновані, хоробрі, віддані вождеві, об'єднані спільними релігійними й політичними переконаннями полки Кромвеля започаткували нову парламентську армію, котру стали називати армією «нового зразка», а її солдатів — «залізнобокими».

У січні 1642 р. Чарльз і залишив Лондон і вирушив на північ, де в нього було найбільше прихильників. 22 серпня 1642 р. король оголосив війну парламенту. У країні спалахнула перша громадянська війна (1642-1646 рр.). Військо короля

складалося зі знаті та прихильників Англіканської церкви. Парламентське військо формувалося здебільшого з протестантів різних угруповань.

Сучасний малюнок. Солдат «нової армії» Олівера Кромвеля. Тих, хто воював у громадянській війні на боці парламенту, називали «круглоголовими» через їхнє коротко обстрижене навколо голови волосся

Ернст Крофтс «Олівер Кром-вель у битві при Марстон-Мурі 2 липня 1644 р.», 1877. Битва при Марстон-Мурі, у якій «круглоголові» здобули перемогу, вважається одним із поворотних епізодів громадянської війни в Англії

Спочатку воно зазнавало поразок, але завдяки рішучим діям Олівера Кромвеля (1599-1658), який очолив військо, ситуація змінилася. Будучи переможеним, Чарльз І утік до Шотландії, але шотландці (проти яких він нещодавно вів війну) видали короля парламенту за 400 тис. фунтів.

Після ув’язнення монарха парламент ухвалив низку законів. Усю землю проголосили приватною власністю її власників (окрім селян), а землі короля, його прихильників та Церкви розпродали або віддали солдатам як плату за службу.

Наприкінці 1648 р. король утік із полону і почав другу громадянську війну (1648-1649 рр.), у якій теж зазнав поразки. Кромвель, вступивши зі своїми військами до Лондона, усунув із парламенту прихильників монархії. Самого короля спеціально створений трибунал засудив до страти. ЗО січня 1649 р. Чарльзу і відрубали голову.

Антоніс ван Дейк «Лорд Джон Стюарт та його брат лорд Бернар Стюарт», 1638 р. Обидва брати належали до «кавалерів» — прихильників короля у громадянській війні, і загинули в одній із її битв

Після цього в парламенті скасували палату лордів, а Англію проголосили республікою. Законодавчу владу передали Довгому парламенту, виконавчу — Державній раді. Проте фактичним правителем країни став Кромвель. Перемігши в громадянській війні, він здійснив каральні походи в Шотландію, яка визнала своїм королем Чарльза II, сина страченого Чарльза і.

Які функції виконувала Державна рада?

Республіка — форма державного правління, за якої джерелом влади визнається народ, органи державної влади обираються на певний термін, а державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову гілки.

Революція — докорінна раптова зміна, перебудова у будь-чому.

Англійська революція — процес переходу в Королівстві Англія від абсолютної монархії до конституційної, за якої влада короля обмежена владою парламенту, а також гарантовані громадянські свободи.

5. Протекторат Олівера Кромвеля (1653-1658 рр.)

із моменту проголошення республіки верховна влада в країні належала Довгому парламенту. Другою важливою силою в державі була армія, яка підпорядковувалась особисто Кромвелю і забезпечила втілення у життя всіх перетворень. Проте між армією, парламентом та Кромвелем постійно виникали суперечки. Спочатку Кромвель розігнав Довгий парламент зі словами «Досить вашої балаканини!», а 16 грудня 1653 р. Державна рада ухвалила документ «Знаряддя управління», згідно з яким Олівер Кромвель ставав лордом-протектором (верховним захисником) Англії, Шотландії та Ірландії.

Формально Англія залишалася республікою. Згідно зі «Знаряддям управління» Кромвель керував військовими діями і закордонними справами, призначав і звільняв державних чиновників, підписував закони, роздавав титули лордів (які вирішили не скасовувати), мав право призначити свого наступника.

Протекторат — форма залежності однієї держави від іншої або суспільства від якоїсь особи (чи іншої держави), коли основні питання суспільно-політичного життя регулює протектор.

Кромвель переділив країну на 14 військових округів, в яких усю повноту влади передав призначеним ним генерал-майорам. Святкування Великодня і Трійці було заборонено, як і недільні гуляння та спортивні змагання. Головними заняттями визначалися праця і молитва.

Отже, протекторат Кромвеля за своєю суттю був військово-релігійною диктатурою, що трималася на силі, пуританських уявленнях про життя, а також на успіхах лорла-протектора у зовнішній політиці. Так, англійська армія заволоділа містом Дюнкерком у Бельгії, що перебувало під владою Іспанії. Англійський флот захопив острів Ямайку й розгромив іспан

ську армаду біля Канарських островів, відкривши дорогу англійській торгівлі в Карибському і Середземному морях.

Коли Кромвеля проголосили лордом-протектором країни?

Чому, на вашу думку, Кромвель заборонив народні гуляння?

Конституція

Документ, згідно з яким Олівер Кромвель оголошувався лордом-протектором, мав назву «Знаряддя управління». Нерідко його називають англійською конституцією. У ній вперше містилося твердження, пізніше включене в багато інших республіканських конституцій: «Народ... є основою будь-якої істинної влади».

6. Реставрація Стюартів. Утвердження парламентаризму

У 1658 р. Кромвель помер, залишивши своїм наступником сина Річарда. Він не мав батькових талантів і з часом відмовився від титулу лорда-протектора.

Англійська знать, боячись нових народних заворушень, вирішила запросити сина страченого короля — Чарльза II (1660-1685). У 1660 р. в Англії було здійснено політичну реставрацію — відновлено правління династії Стюартів. Чарльз II королівську владу розглядав як абсолютну, але насамперед він наказав учинити прилюдну розправу над убивцями батька. Останки Кромвеля викопали з могили, спалили, попіл зарядили в гармату і вистрелили.

Політична реставрація — відновлення старого, поваленого суспільного устрою, династії чи релігії.

Парламентська монархія — державний лад, за яким глава держави — монарх — не може прямо впливати на склад уряду та його політику; уряд формується виключно парламентом і підзвітний лише йому.

Чарльз II був здібним, але геть нетямущим у державних справах. Окрім того, він прагнув одноосібно правити країною. Його наступник — Джеймс ІІ (1685 -1688) — теж не знайшов спільної мови з парламентом. Тоді при живому королі парламент вирішив запросити на престол представника іншої династії. Ним став Вільям (Біллем) Оранський (1650-1702), на той момент — штатгальтер Нідерландів.

Восени 1688 р. Вільям висадився на англійському побережжі та рушив до Лондона. Джеймс II утік до Франції. Так в Англії відбувся палацовий переворот, що дістав назву «Славетної революції» (1688-1689 рр.). Вона завершила тривалу боротьбу парламенту й короля. В Англії встановилась парламентська монархія. Під час вступу на престол у 1689 р. парламентарі вручили Вільяму Ш (так він став називатися) документ, відомий як Білль про права.

Робота з документом

Витяг з «Білля про права» 1689 р.

У ньому були підтверджені такі права підданих:

«Піддані протестантського віросповідання можуть носити зброю, відповідну їхньому становищу, і так, як дозволено законом»;

«Звертатися із клопотаннями до короля є правом підданих, і будь-яке затримання і переслідування за такі клопотання незаконні»;

«Будь-які пожалування й обіцянки з сум, очікуваних від штрафів та конфіскацій, до засудження незаконні й недійсні»;

«Не допускається ані вимога надмірних застав, ані накладення надмірних штрафів або жорстких і надзвичайних покарань»;

«Вибори членів парламенту повинні бути вільними».

• Які права надавалися англійським підданим згідно з «Біллем» 1689 р.?

Білль про права

«Білль про права» увінчав «Славну революцію». У ньому підкреслювалося, що англійський народ має право усунути короля і на його місце посадити іншого, а також змінити порядок престолонаслідування.

У період правління Вільяма Ш вдалося закласти головні принципи існування англійської політичної системи. Депутати парламенту переобиралися через три роки. Король формував уряд із представників тієї партії, яка мала більшість у парламенті. Отже, монарх став правити державою через парламент. Змагання за владу партій заклали основу двопартійної системи в Англії.

Хто став королем Англії після реставрації Стюартів?

Поміркуйте, з якою метою впроваджувався парламентський імунітет.

Висновки

У XVI ст. в соціально-економічному розвитку Англії відбувалися значні зміни, пов’язані зі становленням ринкових відносин. У добу правління Тюдорів в Англії було здійснено королівську Реформацію, в результаті якої постала нова, Англіканська церква. Остання королева династії Тюдорів — Єлизавета І — сприяла перетворенню Англії на велику європейську державу, могутню світову імперію.

Протистояння між королем та парламентом за визначення меж владних повноважень та протистояння між різними релігійними групами призвело до початку громадянської війни, у результаті якої монарх програв силам парламенту і був страчений.

До влади прийшов воєначальник Олівер Кромвель, який у 1653 р. встановив свою одноосібну військово-релігійну диктатуру. Після його смерті в Англії було реставровано монархію. У 1689 р. англійський парламент видав «Білль про права», який визначав права та обов’язки парламенту, короля і його підданих.

Запитання та завдання

I

1. Поясніть, як ви розумієте поняття «королівська Реформація».

2. Яке значення для історії Англії має «Білль про права» 1689 р.?

3. Дайте коротку характеристику правлінню Єлизавети І.

4. Що таке «криваве законодавство»?

5. Як називався режим правління Олівера Кромвеля?

6. Які події отримали назву «Славна революція»?

II

1. Охарактеризуйте політику ранньомодерних англійських правителів щодо бідних.

2. За яких умов Англію проголосили республікою? Коли це відбулося?

3. Складіть кросворд на 10-12 запитань за темою «Англія XVI-XVII ст.»

4. З якою метою парламент видав «Білль про права»?

5. Обговоріть у групах. Якою була роль релігійних протистоянь в історії ранньомодерної Англії?

6. Складіть хронологічну таблицю подій історії Англії XVI-XVII ст. Впишіть до неї такі події та явища: «королівська Реформація», «Білль про права», громадянська війна, «Славетна революція» та інші, на ваш вибір.

Запам’ятайте дати:

1509-1547 рр. — правління Генрі VIII.

1558-1603 рр. — правління Єлизавети І.

1640 р. — початок революції в Англії.

1649 р. — страта короля Чарльза І і проголошення Англії республікою. 1653-1658 рр. — протекторат Кромвеля.

1688 р. — «Славетна революція»; встановлення в Англії конституційної монархії.

А тим часом в Україні...

1648-1657 рр. — Національно-визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького.

1663 р. — розкол Гетьманщини на Правобережну і Лівобережну.

1665-1676 рр. — гетьманство Петра Дорошенка.

1687 р. — початок правління гетьмана Івана Мазепи.

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Сорочинська (2021)

 

 



Попередня сторінка:  10. Іспанія XVI-XVII століття
Наступна сторінка:   1. Повторення курсу всесвітньої історі...



^