Інформація про новину
  • Переглядів: 506
  • Дата: 4-03-2021, 20:07
4-03-2021, 20:07

Іван Франко - "Веснянки", "Гримить!", "Земле, моя всеплодющая мати", "Vivere memento!", "Легенда про вічне життя"

Категорія: Українська література





Попередня сторінка:  Тарас Шевченко
Наступна сторінка:   Леся Українка - "Давня весна", "Хотіла ...

Іван Франко

(1856—1916)

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичах на Львівщині. Його батько був ковалем, мати походила зі збіднілого шляхетського роду. Від батька він успадкував любов до праці та життєвий оптимізм. «На дні моїх спогадів, — зізнавався письменник, — і досі горить маленький, але міцний огонь. Це огонь із кузні мого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною на далеку мандрівку життя».

Здобувши початкову освіту, І. Франко вступив до Дрогобицької гімназії. Тоді захопився літературою, почав писати поетичні твори. У 1875 році став студентом філософського факультету Львівського університету, однак невдовзі був заарештований за політичну діяльність (вищу освіту здобув у Чернівецькому університеті).

Літературні твори І. Франка принесли йому широке визнання. А ще він був науковцем: працював у Науковому товаристві ім. Шевченка (очолював філологічну секцію та етнографічну комісію). За досягнення в галузі словесності

І. Франка обрали почесним доктором Харківського університету.

Письменник провадив активну громадську діяльність, обстоював інтереси українців Австрійської імперії, балотувався до галицького сейму та австрійського парламенту.

28 травня 1816 року видатний майстер слова пішов із життя. Його поховали на Личаківському цвинтарі у Львові.

На літератур ній ниві

Поет, прозаїк, драматург, фаховий перекладач, діяльний літературний критик. Поетичну спадщину І. Франка представляють збірки «З вершин і низин», «Зів'яле листя», «Мій Ізмарагд», «Semper tiro», «Давнє й нове», «Із літ моєї молодості», поеми «Лісова ідилія», «Іван Вишенський», «Мойсей». Франкові належить авторство понад ста прозових творів, серед яких «Захар Беркут», «Борислав сміється», «Перехресні стежки», «Для домашнього огнища», «Лель і Полель».

А ще геніальний український митець знайомив своїх співвітчизників зі скарбами світової літератури. Перекладав твори Софокла, Горація, Вергілія, В. Шекспіра, Й. В. Ґете, Д. Байрона, А. Міцкевича, А. Франса, М. Твена, Г Ібсена та багатьох інших майстрів слова.

Опрацьовуємо прочитане

1. Які факти біографії Івана Франка вас зацікавили, вразили, здивували? Про які факти ви хотіли б дізнатися більше? У який спосіб ви могли б задовольнити свою цікавість?

2. У зручній для вас формі (текст, план, таблиця, схема) складіть опорний конспект для розповіді про життєвий шлях митця.

Ділимося читацьким досвідом

3. Які твори Івана Франка ви читали? Яке враження вони на вас справили?

Досліджуємо самостійно

4. Скористайтеся довідковою літературою, матеріалами мережі Інтернет і знайдіть цікаві факти про життєвий шлях письменника, його родину, друзів. Ознайомте з цими фактами однокласників та однокласниць (у формі виступу на уроці з повідомленням, на своїй сторінці в соціальній мережі, у дружньому спілкуванні).

Строфічна будова поетичного твору

Для кращого розуміння поезії нам, читачам, корисно засвоїти найпростіші поняття з теорії віршування. Одним із таких понять є строфа.

Це група віршових рядків, об'єднаних спільною думкою, інтонацією, характером римування.

На папері строфи, як правило, виділяють як окремі графічні одиниці.

Зазвичай строфи класифікують за кількістю рядків. Найменшою є строфа з двох

рядків — двовірш, або дистих. Трирядкова строфа — терцет, чотирирядкова — катрен.

П'ятирядкову, шестирядкову й семирядкову строфи визначають відповідно як пентину, секстину й септиму.

Найбільша строфа може мати вісімнадцять рядків. Під час читання поезії поміж строфами слід робити паузи: вони сприяють кращому сприйняттю творів

Опрацьовуємо прочитане

1. Як ви зрозуміли поняття строфа?

2. Як класифікують строфи?

3. Які види строф існують?

4. Які види строф найчастіше траплялися у віршах, що їх ви читали, вчили напам'ять? Наведіть приклади.

5. Поміркуйте, чи є строфа обов'язковою ознакою поетичного твору. Обґрунтуйте свої міркування прикладами.

Досліджуємо самостійно

6. Об'єднайтеся в малі групи або пари, виконайте завдання і презентуйте результат дослідження однокласникам та однокласницям.

■ Прочитайте наведені поетичні рядки. Чи всі вони утворюють строфу катрен? Аргументуйте свою відповідь.

Матеріал для дослідження

А Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні Її, окраденую, збудять...

Ох, не однаково мені. (Т. Шевченко)

Б Хотіла б я піснею стати У сюю хвилину ясну,

Щоб вільно по світі літати,

Щоб вітер розносив луну. (Леся Українка)

В І здалось, що вже біль не так люто палив,

Мовби в збурену кров охолоди налив.

Прояснів його ум, серце збулось химер,

А в опівніч саму Олександер умер. (І. Франко)

Г В далечінь холодну без жалю за літом синьоока осінь їде навмання.

В'яне все навколо, де пройдуть копита, золоті копита чорного коня. (В. Сосюра)

Трискладові віршові розміри

Пригадаймо: стопа — це повторювана група складів, до якої входить наголошений склад і один або два ненаголошені. Ви вже знайомі з ямбом і хореєм, основними двоскладовими стопами. Багато хто з українських поетів використовував віршові розміри на основі стоп із трьох складів. До трискладових стоп належать дактиль, амфібрахій та анапест. Дактиль має

наголос на першому, амфібрахій — на другому, анапест — на третьому складі.

Для схематичного зображення трискладових віршових розмірів зазвичай використовують такі спеціальні позначки:

Опрацьовуємо прочитане

1. Що таке стопа? Як види стоп застосовуються в силабо-тонічній системі віршування?

2. Які назви мають стопи, що схематично позначаються так:

3. Як називають допоміжну віршову стопу, яка складається з двох наголошених складів?

4. Яку назву має допоміжна стопа, яку схематично позначають так:

5. До яких віршових розмірів належать дактиль, амфібрахій, анапест? Чим вони відрізняються?

6. Поміркуйте, що потрібно зробити, щоб визначити віршовий розмір? Складіть інструкцію «Як визначити віршовий розмір». Перевірте себе за допомогою пам'ятки, яка міститься в електронному додатку до підручника в розділі «Корисні поради та пам'ятки». За потреби відредагуйте свій текст.

Досліджуємо самостійно

7. Об'єднайтеся в малі групи або пари, виконайте завдання і презентуйте результат дослідження однокласникам та однокласницям.

■ Які з наведених рядків написані двоскладовим віршовим розміром?

■ Які рядки написані дактилем?

■ Який рядок містить пірихій?

Матеріал для дослідження

А Як умру, то поховайте Мене на могилі Серед степу широкого На Вкраїні милій. (Т. Шевченко)

Б Еней був парубок моторний І хлопець хоть куди козак,

Удавсь на всеє зле проворний Завзятіший від всіх бурлак. (І. Котляревський)

В Рученьки терпнуть, злипаються віченьки...

Боже, чи довго тягти?

З раннього ранку до пізньої ніченьки Голкою денно верти. (П. Грабовський)

Г Любіть Україну, як сонце любіть, як вітер, і трави, і води...

В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. (В. Сосюра)

Д Ось огонь розпалив із пахучих полін

І кадило в огонь щедро кидає він... (І. Франко)

Поезія оновлення й боротьби

(«Веснянки»)

Анафора (єдинопочаток) у поетичному творі — повторення однакових звуків, слів, словосполучень на початку віршових рядків або строф.

Епіфора в поетичному творі — повторення однакових слів, звукових сполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків або строф.

Алітерація — повторення в поетичному творі однорідних приголосних звуків з метою підвищення інтонаційної виразності вірша.

Асонанс — повторення в поетичному творі однорідних голосних звуків, що додає віршу милозвучності.

У збірці «З вершин і низин» є ліричний цикл, якому автор дав назву «Веснянки». У давній календарно-обрядовій творчості українців весняні пісні виконували важливу магічну функцію. Люди вірили, що співаючи наближають весняне оновлення природи. Ось і твори Франкового циклу мають «весняний» — закличний і життєствердний — характер. Із давньою пісенною традицією їх єднає мотив оновлення — не лише в природі, а й у народному бутті.

Цей мотив розкрито за допомогою алегорії, або інакомовлення. Образи весняної природи в поезіях циклу виражають ідею назрілих змін, боротьби народу за краще майбутнє. Ключова антитеза «зима — весна» та зіставлення народних сподівань з описами змін у природі є визначальними рисами художньої організації Франкових «Веснянок».

У передчутті змін

(«Г римит ь!..)

Дві емоційно наснажені строфи, обрамлені окличним «Гримить!», створюють потужну енергетику цього вірша

Анафора й епіфора композиційно об'єднують строфи між собою, а також виконують важливу ідейно-художню функцію. Вони допомагають передати радість від гострого й водночас тривожного передчуття довгоочікуваних змін.

Інтонаційну виразність поезії підсилюють алітерації й асонанси — повтори приголосних

та голосних звуків Вони формують такий звукопис, що сприяє зародженню в нашій уяві загального слухового образу весняної грози

Строфи подані за принципом художнього паралелізму: заповітні народні прагнення поет зіставляє з весняним оновленням природи. Грім символізує передчуття грізних соціальних перетворень, а дощові хмари («плідної будущини тіні») є передвісниками тієї «плодотворної зливи», яка має принести людям життєдайне оновлення.

Прочитайте вірш. Виконайте завдання.

Гримить!..

Гримить! Благодатна пора наступає,

Природу розкішная дрож пронимає,

Жде спрагла земля плодотворної зливи,

І вітер над нею гуляє бурхливий,

І з заходу темная хмара летить —

Гримить!

Гримить! Тайна дрож пронимає народи, — Мабуть, благодатная хвиля надходить... Мільйони чекають щасливої зміни,

Ті хмари — плідної будущини тіни,

Що людськість, мов красна весна, обновить. Гримить!

^ 1880

Сприймаємо, аналізуємо, інтерпретуємо художній твір

1. Яке враження справила на вас поезія?

2. Як ви вважаєте, як слід читати цей вірш — спокійно, задумливо, енергійно, урочисто? Обґрунтуйте свої міркування.

Досліджуємо самостійно

3. Об'єднайтеся в малі групи або пари, оберіть і виконайте завдання. Результати дослідження презентуйте однокласникам та однокласницям.

■ Доведіть, що для підсилення інтонаційної виразності поезії «Гримить!..» поет використовує алітерації.

■ Знайдіть у тексті асонанси. Поясніть, з якою метою використовує їх автор.

■ Визначте віршовий розмір поезії «Гримить!..». Скільки стоп містить кожний рядок поезії? Чи впливає віршовий розмір на інтонаційне забарвлення цього поетичного тексту? Обґрунтуйте свої висновки.

■ Які види рим — чоловічі чи жіночі — переважають у цьому поетичному тексті? Якого впливу на читача досягає поет, замінюючи один вид рим на інший?

Читаємо виразно

4. Використовуючи свої знання про особливості строфічної та ритмічної організації вірша «Гримить!..», підготуйте виразне читання твору. Візьміть участь у конкурсі читців.

До матері-землі

(«Земле, моя всеплодющая мати...»)

Образ Антея, який одержав від матері-землі непереможну силу, позначає того, хто живиться з духовного джерела свого народу. Такі образи, у яких утілилися важливі риси загальнолюдського значення, називають світовими, або «вічними». Зберігаючи зв'язок із першоджерелами, вони вже давно живуть самостійним життям, мають узагальнене, часто символічне значення.

Образ матері-землі є не лише в давньогрецькому міфі про Антея. У слов'янських міфах земля так само є символом материнства, матір'ю всіх живих істот і рослин. Після тривалого зимового сну навесні її будить грім. Тоді земля прикрашає себе рослинами, щедро дарує свою силу людям. У поезії І. Франка «Гримить!..», як і в давній слов'янській міфології, саме грім пробуджує землю від зимового сну.

Вірш І. Франка «Земле, моя всеплодющая мати...» спирається на світову і, звісно ж, українську міфологію. Він розвиває і збагачує наскрізний у циклі «Веснянки» мотив оновлення.

За формою твір нагадує синівське звер-нення-прохання, хоча швидше є декларацією громадянських ідеалів ліричного героя — діяльної людини з активною життєвою позицією. Він не лише на словах сповідує правду, свободу й любов до ближнього, а й готовий рішуче й самовіддано боротися за свої переконання. Тому й звертається в пошуках духовної сили до рідної землі, яка надихає його на боротьбу.

Вірш має чітку строфічну організацію, що посилює загальне враження готовності ліричного героя до щоденної праці-боротьби заради шляхетної мети

Прочитайте вірш. Виконайте завдання.

Земле, моя всеплодющая мати...

Земле, моя всеплодющая мати,

Сили, що в твоїй живе глибині,

Краплю, щоб в бою сильніше стояти,

Дай і мені!

Дай теплоти, що розширює груди,

Чистить чуття і відновлює кров,

Що до людей безграничную будить Чисту любов!

Дай і огню, щоб ним слово налити,

Душі стрясать громовую дай власть, Правді служити, неправду палити Вічну дай страсть!

Силу рукам дай, щоб пута ламати,

Ясність думкам — в серце кривди влучать, Дай працювать, працювать, працювати,

В праці сконать!

Іоои

Сприймаємо, аналізуємо, інтерпретуємо художній твір

1. Яке враження справила на вас поезія? До яких думок спонукала?

2. До якого виду лірики — патріотичної, інтимної, громадянської, пейзажної — належить, на вашу думку, цей твір? Обґрунтуйте свої міркування.

3. Об'єднайтеся в малі групи або пари, дайте обґрунтовані відповіді на запитання. Знайдіть спосіб унаочнити висновки, яких ви дійшли (за допомогою малюнка, схеми, «хмарини тегів», таблиці тощо) і презентуйте свої роботи однокласникам та однокласницям.

■ Чому поезія побудована як звернення ліричного героя до матері-землі? Якого символічного значення набуває образ матері-землі в поезії «Земле, моя все-плодющая мати...»?

■ Яким постає ліричний герой твору? Які ідеали та цінності він сповідує? Що є найбільшою цінністю для ліричного героя?

■ Як строфічна організація твору допомагає авторові висвітлити ідеали ліричного героя?

Читаємо виразно

4. Підготуйте виразне читання твору «Земле, моя всеплодющая мати.». Візьміть участь у конкурсі читців.

Поетичне нагадування

(«Vivere memento!»)

Латинському memento mori (пам'ятай про смерть) Іван Франко протиставив vivere memento — пам'ятай, що живеш! І це не лише поетична гра слів, а дві протилежні світоглядні позиції.

У творі весняне оновлення природи поєднано з мотивом пробудження людини від сонного животіння до активної діяльності, а магію весни втілено в її таємничому голосі. Цей дивний голос супроводжує внутрішнє переродження ліричного героя, наснажує його оптимізмом, пробуджує в душі любов до людей, спрагу до жертовної праці та нестримну енергію боротьби.

Строфічна будова дає змогу поету зобразити динаміку душевних змін. У першій строфі

відбувається пробудження-воскресіння ліричного героя (недарма згадано про євангельського Лазаря, який помер, а згодом воскрес).

У другій строфі весняне оновлення довкілля метафорично відображає схожі процеси в душі людини. Нарешті, у третій строфі остаточно завершується душевна метаморфоза: герой позбувся сумнівів і зневіри, він упевнений у собі, готовий до рішучих дій: «Лиш боротись значить жить».

Оклична епіфора Vivere memento! надає кожній строфі твору логічної викінченості, виступаючи ідейним акцентом — нагадуванням про назрілу потребу змін у житті людини й суспільства

Прочитайте вірш. Виконайте завдання.

Vivere memento!

Весно, що за чудо ти Твориш в моїй груди?

Чи твій поклик з мертвоти Й серце к жизні будить? Вчора тлів, мов Лазар1, я В горя домовині —

Що ж се за нова зоря Мені блисла нині?

Дивний голос мя2 кудись Кличе — тут-то, ген-то: «Встань, прокинься, пробудись! Vivere memento!»

Вітре теплий, брате мій, Чи твоя се мова?

Чи на гірці світляній Так шумить діброва? Травко, чи се, може, ти Втішно так шептала,

Що з-під криги мертвоти Знов на світло встала?

Чи се, може, шемріт1 твій, Річко, срібна ленто,

Змив мій смуток і застій? Vivere memento!

Всюди чую любий глас,

Клик життя могучий...

Весно, вітре, люблю вас,

Гори, ріки, тучі!

Люди, люди! Я ваш брат,

Я для вас рад жити,

Серця свого кров’ю рад Ваше горе змити.

А що кров не зможе змить, Спалимо огнем то!

Лиш боротись значить жить. Vivere memento!

1883

Сприймаємо, аналізуємо, інтерпретуємо художній твір

1. Яке враження справила на вас поезія?

2. Пригадайте, яким видом мистецтва — просторовим або часовим — є література. Як здатність мистецтва слова відтворювати життя в часі виявилося в цій поезії І. Франка?

3. До якого виду лірики належить, на вашу думку, цей твір? Обґрунтуйте свої міркування.

4. Якою є провідна думка цієї поезії? У яких поетичних мотивах ця думка розкривається?

5. Зі скількох строф складається поезія? Скільки рядків, на вашу думку, містить кожна строфа? Які стилістичні прийоми допомагають поетові надати строфам з такою великою кількістю рядків цільності й логічної викінченості?

6. Об'єднайтеся в малі групи або пари, оберіть завдання, висуньте гіпотези, обґрунтуйте їх і презентуйте однокласникам та однокласницям.

■ Пригадайте, що таке метаморфоза. Чи можна визначити події, про які йдеться у вірші «Vivere memento!», як метаморфозу?

■ Чому заклик-епіфору поет подає латиною?

■ Чому поет змінив загальновідомий вислів memento mori на vivere memento? Яку світоглядну позицію поета може символізувати така заміна?

Виявляємо творчі здібності

7. Уявіть себе режисером або креативним директором конкурсу читців. Щоб налаштувати глядачів-слухачів конкурсу на сприйняття творів Івана Франка «Vivere memento!» і «Земле, моя всеплодющая мати...», ви вирішили використати фрагменти музичних творів. Знайдіть в електронному додатку до підручника посилання на фрагменти симфонічних творів різних стилів. Фрагменти яких творів ви обрали б? Обґрунтуйте свій вибір. Можливо, ви запропонуєте фрагменти інших музичних творів? У який спосіб ви можете перевірити правильність свого вибору? Презентуйте результати своєї роботи однокласникам та однокласницям.

Роздуми про безсмертя

(«Легенда про вічне життя»)

«Легенда про вічне життя» увійшла до збірки І. Франка «Мій Ізмарагд». Насправді це не зовсім легенда, а швидше філософська поема, хоч і заснована на легендарному матеріалі.

Героями твору є Олександр Македонський, очільник великої держави часів античності, його дружина Роксана, воєначальник Птолемей. Вони історичні особи, але поема не є історичною,

оскільки висвітлює філософські питання щастя й сенсу людського буття.

Поет залучив легендарний мотив божественного дару і змусив своїх героїв пройти через «випробування вічністю». Аскет-пустельник дістає від богині чудодійний горішок, що обіцяє вічне життя. Але чи потрібне воно людині, котра присвятила себе духовному вдосконаленню? Усвідомивши марність безсмертя, пустельник віддає горішок, а разом із ним і шанс на вічне життя, Олександру Великому. Із часом виявляється, що для кожного з героїв поеми справжнє почуття є важливішим за можливість безсмертя.

Побувавши в багатьох руках і повернувшись до Олександра, чарівний горішок урешті-решт

опиняється в огні. І тоді володар половини світу визнає: «Не для нас, о богине, твій божеський дар! / Хоч над світом я цар, та над серцем не цар».

Поставивши героїв перед вибором, автор художньо осмислив філософські проблеми безсмертя й людського щастя. І він дійшов простого висновку: можна багато чого мати, але при цьому не завоювати головного — душі й серця коханої людини

Мотив вічності увиразнив по-справжньому вартісне, натомість те, що лише здавалося важливим, перед лицем вічності втратило своє колишнє значення

Прочитайте вірш. Виконайте завдання.

Легенда про вічне життя

1

Олександер Великий весь світ звоював І отсе в Вавілоні мов бог раював.

А побожний аскет вік в пустині прожив І молитвою й постом богині служив.

Наче сонце, що разом прогонює тьму,

Так богиня в опівніч явилась йому.

Прихилилась і мовить: «Мій вірний слуго, Чим тебе вдоволить? Чи бажаєш чого?»

Аскет мовить:

«Хоч яке се життя і трудне, і сумне,

Дай, щоб старість і смерть оминули мене».

Богиня мовить:

«Ну, як се в тебе дар найцінніший з усіх, На ж тобі сей малий золотистий горіх.

Одну нічку не спи, один день промовчи І, очистивши ум, сей горіх розтовчи.

Шкаралющу в огонь, а розкусиш зерно, Дасть тобі молодим вічно жити воно».

2

Цілий день промовчав, і не спав усю ніч,

І готовивсь аскет на великую річ.

Ось огонь розпалив із пахучих полін І кадило в огонь щедро кидає він,

І закони господні проходить умом,

Щоб очистити ум, не схибити притьмом1.

Та ось сумніви в серці повстали страшні: «Вічно жить — молодим — ну, пощо2 се мені?

Чи вертати у світ, де панує борба?

Чи ось тут вічно жить? Се ж безумство хіба!

0 богине, прости! Я згрішив, бачу сам!

Та безцінний твій дар комусь іншому дам.

У нас цар молодий, богорівний наш цар! Богорівним зовсім його зробить твій дар.

Міліонам він сонце, життя є нове,

Для добра міліонів хай вічно живе».

3

Олександер Великий весь світ звоював,

Та дівчини рабом себе він почував.

Персіянки Роксани предивна краса В його серці горить, мов пожар, не згаса.

У обіймах його та красуня горда Наче тає, на груди його припада;

Та хвилина мине, і він чує, що ось В її серці вороже ворушиться щось,

1 в очах, ще вогких від любві і жаги,

Дикі іскри горять, наче злі вороги.

З її уст вилітають бажання страшні —

Се бажання пожарів, убійства, різні,

Їй опертись король не здоліє й на мить:

Там згорів Персеполь1! Завтра Суза2 згорить!

Кліта3 вбив при вині! Чи любов се, чи чад?.. День у день із небес його кидає в ад.

4

Олександер Великий богині моливсь:

«Дай, богине, щоб нині весь світ проваливсь!

Або дай, щоб скінчилася мука моя,

Щоб я знав, чи богиня вона, чи змія?

Чом міняється так, кілько є в дні годин?

І чи в серці її я паную один?»

В тій хвилині аскет перед ним опинивсь І покірно царю до землі поклонивсь.

«Вічно жий, царю мій! Хай твої вороги Згинуть! Ось тобі дар від твойого слуги.

Не згордуй! Сей малий золотистий горіх — Від богині се дар! Моя гордість, мій гріх».

І він все розповів, відки має сей плід,

Що робить, щоб богині сповнить заповіт.

«Міліонам ти сонце, добродій єси, —

Будеш жить вічно юний, як плід сей з’їси».

5

«Вічно жить! Молодим! Справді, божеський дар!» І великим, безсмертним почув себе цар.

«Вічно жить! Молодим! А вона? А вона? Постаріє, зів’яне, мов квітка марна!

Що без неї життя? Сонце? Небо? Сам рай?

З нею жить! Або радше ти сам умирай!»

Вже й не думає цар, до Роксани біжить: «Серце, ось тобі дар: вічно в юності жить!»

І сказав їй усе, відки має сей плід,

Що робить, щоб богині сповнить заповіт.

«Коли любиш мене, моє сонце ясне,

Дасть безсмертя обом нам зерно те дрібне.

А не любиш... — урвав. — Кого хочеш люби! Ось тобі сей горіх! Що захочеш — роби!» Зчервоніло дівча, в личко вдарила кров, — Олександер не ждав її слова — пішов.

6

Гей, Роксано, красуне, що думаєш ти?

Чи про те, щоб з царем до безсмертя дійти?

Не про те! Інший жар в її серці горить! Інший бог там живе! Інший цар там царить.

Він мета її мрій, осолода очей,

Над усіх милий їй генерал Птолемей.

Хоч не любить її і холодний, як лід,

Вона рада свій вік дать за сам його вид.

«Вічно жить молодій, а без нього? О, ні! Краще він хай живе, дасть безсмертя й мені!

Ну ж, поможе сей плід його серце здобуть!

А як ні, то мені краще в світі не буть».

Птолемея знайшла і дала йому плід,

І сказала, який в нім лежить заповіт.

А як ніч надійшла, вона тихо пішла, Олександру в вино трути-зілля влила.

7

Занедужав король, важко стогне, кричить,

А Роксана при нім не ридає, мовчить.

Головами хитають старі лікарі,

І тривога, як ніч, залягла у дворі.

По всім краю йде вість, наче змора та сон,

І сумує весь край, і рида Вавілон.

Ось у строях4, білилах5, рум’янах ціла6,

В Олександрів покій куртизана7 ввійшла.

«Вічно жий, царю мій, на потіху для всіх! Ось від мене тобі чудодійний горіх!

Се богині є дар. Як з’їси те зерно,

Вічно жить тобі дасть вічно юним воно».

Спалахнув Олександер: «Нещасна, дрижи! Від кого маєш плід сей? По правді скажи!»

Та дівча не дрижить, не спускає очей:

«Мені дав його твій генерал Птолемей».

8

Олександер у болях жорстоких лежав І в руці своїй плід чудодійний держав.

«Вічно жить і любить! День за днем!

День від дня!

А життя — то борня! А любов — то брехня!

Вічно жить у борні! Биться в сітях брехні! День за днем! День за днем! Без кінця!

Ні, ох, ні!

Не для нас, о богине, твій божеський дар! Хоч над світом я цар, та над серцем не цар.

Міліони людей можу вбить, погубить,

Та чи змушу кого мене вірно любить?

Вічно жить! О богине, се жарти, се сміх! Вічне щастя чи дасть сей чудовний горіх?

А без щастя, без віри й любові внутрі Вічно жить — се горіть вік у вік на кострі!

Ні, богине! Візьми свій дарунок назад!

Я в нірвану1 волю, чи в Олімп, чи у ад!»

9

Серед болю в постелі підводиться цар І побожно цілує чудовний той дар,

І в тріскучий огонь із пахучих полін Чудодійний горіх бистро кидає він.

І здалось, що вже біль не так люто палив, Мовби в збурену кров охолоди налив.

Прояснів його ум, серце збулось химер,

А в опівніч саму Олександер умер.

1898

Сприймаємо, аналізуємо, інтерпретуємо художній твір

1. Яке враження справив на вас твір «Легенда про вічне життя»? Які почуття, думки виникли під впливом цього твору?

2. Чому твір має назву «Легенда про вічне життя»? Стисло перекажіть сюжет твору.

3. Чому персонажі твору відмовляються від «вічного життя»? Визначте причини відмови кожного персонажа і ті цінності, які виявилися більш значущими, ніж можливість жити вічно. Запишіть свої спостереження в таблицю.

4. Чому «Легенду про вічне життя» вважають філософською поемою? Які проблеми порушує автор у цьому творі?

Досліджуємо самостійно

5. Визначте, яким віршовим розміром написами поема.

6. Як називається строфа, яку використав поет?

7. Поміркуйте, чи впливає ритмічна та строфічна організація на наше сприйняття тексту. Свою відповідь обґрунтуйте.

Виявляємо обізнаність у сфері культури

8. Пригадайте фрагменти музичних творів, які ви слухали, виконуючи завдання 7 на с. 71. Який музичний твір, на вашу думку, співзвучний за змістом та формою «Легенді про вічне життя»?

Виявляємо творчі здібності

9. Який твір І. Франка вас найбільше зацікавив? Який твір мав найсильніший вплив на ваші емоції, почуття, думки?

10. До якого твору ви хотіли б намалювати ілюстрації? Враженнями від якого твору ви хотіли б поділитися з друзями, однолітками на своїй сторінці в соціальних мережах? До якого твору ви хотіли б зробити буктрейлер? Оберіть вид творчої робити, який вас найбільше зацікавив (можливо, маєте свій варіант творчого проєкту), і презентуйте свою роботу батькам, учителям, однокласникам та однокласницям.

 

 

 

Це матеріал з підручника Українська література 8 клас Борзенко (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  Тарас Шевченко
Наступна сторінка:   Леся Українка - "Давня весна", "Хотіла ...



^