Володимир Підпалий

(1936—1973)

Володимир Олексійович Підпалий народився 9 травня 1936 року в селі Лазірках на Полтавщині. Навчаючись у школі, Володимир особливо захоплювався історією та літературою, багато читав. Після школи він деякий час працював на різних роботах, потім служив на флоті. Вищу освіту В. Підпалий здобув на філологічному факультеті Київського університету. Тоді ж, у студентські часи, опублікував свої перші поетичні твори.

По закінченні університету поет працював редактором у видавництві «Радянський письменник». Його перша книжка «Зелена гілка» вийшла 1963 року. Пізніше побачили світ збірки «Повесіння», «Тридцяте літо», «В дорогу — за ластівками», «Вишневий світ». У своїй творчості Підпалий уникав гучних поетичних декларацій, віддавав перевагу художньому осмисленню вічних тем, серед яких основними були людина і природа, сенс життя, патріотизм, кохання. Недарма його вважають майстром «тихої лірики».

Помер поет 24 листопада 1973 року.

У 2008 році Володимиру Підпалому було посмертно присуджено Міжнародну літературно-меморіальну премію імені Григорія Сковороди.

Підпалий-поет нагадує мені пахуче українське зілля, що, черпаючи енергію від сонця, дарує її пригорщами людям без решти, повністю. Прочитаєш вірші Володимира Підпалого — наче криничної води напився. Треба тільки уміти знайти дорогу до криниці, відвести убік кущі, траву, а часом і павутиння лінивства в пошуках джерела, щоб переконатися, яка це чиста, своєрідна і новітня поезія.

Флоріан Неуважний, відомий мовознавець

Опрацьовуємо прочитане

1. Де поет здобув освіту? Де в різний час працював поет?

2. Назвіть поетичні книжки Володимира Підпалого.

3. Чому його вважають майстром «тихої лірики»?

4. У мережі Інтернет знайдіть запис телепередачі «Володимир Підпалий. Осяяний любов'ю». Які риси особистості поета закарбувалися в пам'яті Б. Олійника, В. Житника, П. Засенка?

5. У зручній для вас формі (тексту, плану, таблиці, схеми) запишіть у зошит відомості про поета.

Урок добротворення

(«...Бачиш: між трав зелених...»)

Іноді доводиться чути: а що я можу? Мовляв, від мене майже нічого не залежить... А хтось же має допомогти слабкому й підтримати немічного. Для цього достатньо мати лише небайдуже серце й турботливі руки Важливо звертати увагу на те, що нас оточує, і не проходити повз тих, хто потребує допомоги. Навіть маленькі добрі

справи здатні змінити світ, зробити його набагато кращим і добрішим

Такі думки виникають у кожного, хто читає вірш Володимира Підпалого «...Бачиш: між трав зелених.».

Уявіть безкрає синє небо й море зелених трав. А посеред зеленого безмежжя — маленьке

гніздо, над яким схилилися хлопчик і дівчинка. Вони пильнують пташенят, оберігають від небезпеки.

Пташенята у гнізді можна вважати алегорією вразливості. Ці малюки щойно з'явилися на світ, вони слабкі й не здатні захистити себе.

Поет підказує, наскільки важливо для кожного з нас не чекати й спостерігати, а діяти. Не обмежуватися співчуттям, не виправдовувати бездіяльність слабкістю та невмінням, а лише вірити в силу добра.

Побачити, допомогти, не сумніватися, не бути байдужим, зрештою, просто любити.

За цими звичними словами стоїть ціла життєва філософія практичного добротворення поета Володимира Підпалого. І вона зовсім не складна: у ній навіть одна, навіть маленька добра справа є набагато більшою цінністю, ніж безліч правильних слів, що не підкріплені дією.

Це філософія діяльної любові до навколишнього світу. Любити «сонце», «дощі зернисті», «дороги в пилу», «траву». Із такою любов'ю нерозривно пов'язана й відповідальність за світ, який нас оточує, бо те, що по-справжньому любиш, завжди намагаєшся зберегти й захистити.

Прочитайте вірш. Виконайте завдання.

...Бачиш: між трав зелених...

...Бачиш:

між трав зелених, як грудочки, пташенята.

Станьмо ось тут навшпиньки спокій їх берегти.

Може,

не зможу батьком — стану їм старшим братом; будь їм,

маленьким сірим, просто сестрою ти.

Кажеш, що не зумієм, не маєм любові й хисту. Що ти?!

А руки?! Серце?!

Куди заховати їх?! Яструб-розбійник свисне раптом над беззахисними, ляже на нашу совість за нашу байдужість гріх.

Треба в житті любити гаряче і багато: сонце,

дощі зернисті, дороги в пилу, траву!

.Бачиш: в гнізді малому, як грудочки, пташенята, немічні ще, невміло ворушаться і живуть!..

1962

Сприймаємо, аналізуємо, інтерпретуємо художній твір

1. Яке враження справила на вас поезія Володимира Підпалого «...Бачиш: між трав зелених.»? Визначте ключовий образ цього твору.

2. Яким є авторське ставлення до природи?

3. До чого закликає автор своїх читачів?

4. Яке алегоричне значення має образ пташенят?

5. У чому полягає філософський зміст твору?

Читаємо виразно

6. Зверніть увагу на особливості строфічної організації вірша. Поміркуйте, які з них можна передати за допомогою засобів виразного читання. Підготуйте виразне читання твору.

Виявляємо творчі здібності

7. Уявіть себе режисером-постановником літературно-музичної композиції за творами Володимира Підпалого. Опишіть музику, яка, на вашу думку, налаштувала б глядачів на сприйняття цього твору поета.

Малюнок із натури

(«Зимовий етюд»)

В образотворчому мистецтві етюдом називають підготовчий малюнок до майбутнього твору. На відміну від живописного, літературний етюд є явищем цілком самодостатнім. Найчастіше це невелика лірична поезія, у якій подано безпосередні враження від навколишньої дійсності. «Зимовий етюд» Володимира Підпало-го — якраз такий твір.

На початку цього вірша послідовно, немов з окремих частинок-штрихів, оформлюється загальна картина зимового вечора: туман, іній, холодна льодинка... Але ліричний герой сприймає цей звичайний вечір як щось виняткове й небуденне. Його душу наповнює радісне піднесення, навіяне красою рідної України. Воно образно виражається у грі слів: «вечір,

мов казка» і «казка, як вечір». Зі звичайного цей зимовий вечір перетворюється на казковий — коли все довкола стає загадковим, а герой сповнений передчуттям дива.

Не випадково в другій частині твору перед нами постає жива, олюднена, немов справді казкова, картина природи

Серед використаних автором художніх засобів переважає персоніфікація. Цей засіб сприяє поетичному олюдненню довкілля: «місто дихає у степи», «все насторожене», «Україна заслухалась і не спить» — такими є приклади персоніфікації.

Усе, що помічає ліричний герой, живе в єдиному злагодженому ритмі, утворює разом привабливий одухотворений образ Батьківщини.

Прочитайте вірш. Виконайте завдання.

Зимовий етюд

Трішки туману і трішки інею, неба льодинку холодну — на шлях...

Вечір, мов казка, над Україною, казка, як вечір, аж синьо в очах.

Там, за тополями, за огорожами, де місто дихає у степи,

Все запорошене,

все насторожене,

вся Україна заслухалась

і не спить... ₁₉₆₈

Сприймаємо, аналізуємо, інтерпретуємо художній твір

1. Що таке етюд у літературі?

2. Розкрийте значення назви поезії Володимира Підпалого «Зимовий етюд».

3. Яку роль у творі відіграє порівняння з казкою?

4. Що таке персоніфікація? Визначте роль персоніфікації в «Зимовому етюді». Наведіть приклади персоніфікації.

5. Які особливості строфічної будови поезії ви помітили? Знайдіть рими. Поміркуйте, чому у вірші не всі рядки римуються? У творчості якого поета ви спостерігали схожий прийом?

6. Порівняйте поезії «Любіть Україну» Володимира Сосюри та «Зимовий етюд» Володимира Підпалого. Які особливості художнього вираження патріотичних почуттів у кожному з творів? Визначте спільне й відмінне.

Читаємо виразно

7. Враховуючи свої знання про будову вірша, його провідні образи, підготуйте виразне читання вірша Володимира Підпалого «Зимовий етюд».

Запрошуємо до дискусії

8. Прочитайте характеристику, яку дав творчості поета Володимира Підпалого професор Варшавського університету Флоріан Неуважний (с 99). Чому до справжньої поезії потрібно прокладати дорогу через «павутиння лінивства»?

Виявляємо обізнаність у сфері культури

9. Розгляньте репродукцію картини В. Зарецького «Зима» (с 101). Який настрій створює ця картина? Завдяки яким деталям зимовий пейзаж «оживає»?

Виявляємо творчі здібності

10. Поміркуйте, яким бачать світ справжні митці. Свої роздуми викладіть у формі есе.

Синівська вдячність («Матері»)

Вірш «Матері» має автобіографічний характер. Він навіяний переживанням непоправної втрати (мати поета пішла з життя 1958 року, коли він був студентом). Пам'ять допомогла авторові поєднати мотиви самовідданої материнської любові та безмежної синівської вдячності.

Поезія дуже проста й водночас дуже щира. Це сердечний спогад про найріднішу людину, без якої світ уже ніколи не буде таким, як раніше

Інтимності переживанням ліричного героя надають художні деталі: портрет і голубі фіалки.

Прочитайте вірш. Виконайте завдання.

Матері

Я твій портрет фіалками вберу — ти ж так любила голубі фіалки.

Мене ти вчила правді і добру, мене до праці ти привчала змалку...

Я доторкнуся до твого чола, на ньому зморшки — й ті такі ласкаві. Ти все дала й нічого не взяла: ні крихти хліба, ні спасибі навіть.

Все те, що мав, і те, що в мене є, що від людей, що від землі святої, що радістю в рядках моїх встає, передано в моє життя тобою.

Дочку, можливо, матиму. Хто зна, про що в гаю зозуля накувала.

О, як я хочу, мамо, щоб вона твоє велике, щедре серце мала!.. ^95#

Сприймаємо, аналізуємо, інтерпретуємо художній твір

1. Яке враження справила на вас поезія? До яких думок спонукала?

2. Яким постає образ матері, створений поетом?

3. Яким постає образ сина — ліричного героя поезії?

4. Як ви визначили б настрій, який створює поезія В. Підпалого «Матері»: чорна туга, пекуча журба, світла печаль. Обґрунтуйте свою відповідь. Можливо, ви запропонуєте свій варіант відповіді..

5. Схарактеризуйте строфічну й ритмічну будову вірша. Поміркуйте, чому для свого поетичного слова про матір поет обрав просту форму.

Виявляємо творчі здібності

6. Що нового про світ і людину ви дізналися з творів Володимира Підпалого? Чи виникає у вас бажання дізнатися більше про поета, його долю, творчість? Чи порадили б ви прочитати твори поета своїм батькам? Викладіть свої думки у формі есе або поділіться враженнями на своїй сторінці в соціальній мережі.

 

 

Це матеріал з підручника Українська література 8 клас Борзенко (2021, поглиблений рівень)