1. Роздивіться карту на с. 8. Порівняйте територію розселення українців у XV ст. із сучасними кордонами України. 2. Які українські землі перебували у складі Великого князівства Литовського на початку XV! ст.? З якими державами воно межувало на заході, півночі та півдні? 3. До якої держави на початку XVI ст. відійшли землі Чернігово-Сіверщини? 4. У складі яких держав перебували Галичина з Холмщиною й Белзчиною, Західне Поділля, Закарпаття, Буковина? 5. Які території належали до Кримського ханства на початку XVI ст.?

Роздивіться діаграму динаміки чисельності українців у складі Литовської та Польської держав. Пригадайте, які фактори впливають на чисельність населення. Які висновки можна зробити з наведеної діаграми?

Динаміка чисельності українців у складі Литовської та Польської держав, млн осіб

1. Галичина, Західне Поділля та Белзька земля у складі Королівства Польського

Як ви пам’ятаєте з курсу історії України 7 класу, 1349 р. за землі Галичини розгорілася справжня війна. Польський король Казимир III за підтримки племінника, угорського короля Людовика, захопив Галичину й частину Волині й приєднав їх до Польської держави. Казимир III не мав спадкоємця, тому після його смерті польську корону, а разом із нею і загарбані українські землі отримав угорський король Людовик. З 1372 р. Гали-

чиною управляв його родич, сілезький князь Владислав Опольський, який називав себе «господарем Руської землі, вічним дідичем і самодержавцем».

У 1387 р. молодий польський король Ягайло, зять Людовика Угорського, вигнав угорців із Галичини і приєднав ці землі до Польщі. У першій половині XV ст. унаслідок міжкнязівських війн за українські землі Ягайлові вдалося приєднати до Корони Польської Західне Поділля та Західну Волинь (Белзька земля).

У Королівстві Польському найбільшими адміністративно-територіальними одиницями були воєводства. Приєднавши Галичину, Західне Поділля й частину Волині до Польщі, король Ягайло у 1434 р. перетворив Галицьке князівство на Руське воєводство з центром у Львові. На Західному Поділлі постало Подільське воєводство з центром у Кам’янці, а згодом Белзьке з центром у Белзі. Заміна традиційного українського адміністративно-територіального поділу польським сприяла поширенню польського й німецького права на українські терени. Польська знать (шляхта) почала проникати на українські землі та активно долучатися до місцевого апарату влади. Упродовж XV - початку XVI ст. українські знатні роди поступово зникали на цих землях: одні згасали фізично, інші встановили родинні зв’язки з місцевим шляхетством неукраїнського походження, втрачаючи свою національну та релігійну ідентичність.

Прочитайте текст історичного джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Як гадаєте, що мала на меті польська влада, сприяючи одруженню української та польської шляхти? 2. Які наслідки це мало для українських земель?

«Як траплялося, що була панна-одиначка з маєтністю, або багата вдова, то королі посилали на Русь [тобто українські землі у складі Польщі] своїх поляків-шлях-тичів, допомагали їм своїми впливами, тож отак, часто женячись, наповнили вони Русь і запровадили правовірну католицьку римську віру...»

Львівський архієпископ Я. Порохницький

2. Українські землі у складі Великого князівства Литовського в другій половині XIV ст.

Якщо за землі Галичини й частково Волині литовські князі безперервно воювали з польським та угорським королями, то решту українських теренів вони змогли приєднати значно меншими зусиллями. Першою опинилася під владою литовської династії Волинь, яка після смерті Юрія ІІ Болеслава увійшла до володінь Любарта Гедимі-новича. Більшість українських земель приєднано до Великого князівства Литовського за Ольгерда Гедиміновича.

Джерела свідчать, що не пізніше 60-х років XIV ст. під контроль Вільна перейшли Київщина з Переяславщиною, Чернігово-Сіверщина й Східне Поділля. Утвердженню влади великого князя литовського Ольгерда Гедиміновича сприяла перемога литовсько-українського війська над ординцями 1362 р. у битві на Синіх Водах (нині річка Синю

ха, ліва притока Південного Бугу). Руські князі й бояри ставали на службу до великого князя литовського. Це давало їм право закріпити за собою родові землі. На місцях зберігалася попередня система управління.

У тогочасних джерелах політика литовської влади щодо українських земель характеризувалася фразою: «Старого не порушуємо, а нового не впроваджуємо». Пригадайте з матеріалу 7-го класу, що означав цей принцип.

3. Кревська унія та її наслідки для українських земель

Зміни в становищі українських земель у складі Великого князівства Литовського почалися з приходом до влади Ягайла Ольгердовича.

У XIV ст. Польща й Литва зазнавали дедалі більшого тиску з боку Тевтонського чернечо-лицарського ордену. Від початку століття тевтонці здійснили на Литву понад сотню воєнних походів. Щоб убезпечити обидві держави від загрози загарбання, польські можновладці запропонували Ягайлу одружитися з королевою Ядвігою, стати королем і співправителем польської володарки. Ягайло погодився. Між Литвою та Польщею в 1385 р. в м. Крево (нині територія Білорусі) було укладено державно-політичний союз, відомий в історії під назвою Кревської унії.

У лютому 1386 р. Ягайло прийняв католицизм, узявши ім’я Владислав. Незабаром до католицизму було прилучено й Литву. Литовських бояр-католиків урівняли в правах із поляками. Щоправда, втілити до кінця угоду, укладену в Крево, аби «навік приєднати всі свої землі, литовські та руські, до Корони Польської», Ягайло не зміг. Йому на заваді став послідовний прихильник державного відродження Литви - двоюрідний брат Вітовт Кейстутович. За Острівською угодою 1392 р. Ягайло мав повернути Вітовтові всі батьківські землі (передовсім Трокське князівство) й визнати його пожиттєвим правителем Великого князівства Литовського. Вітовтові мали підкорюватися всі удільні князі. Натомість Вітовт визнав себе васалом польського короля.

4. Становище українських земель у складі Литви у XIV-XV ст.

За правління Вітовта чимало литовських князів, які мали уділи в Русі-Україні, втратили володіння, а найбільші українські князівства було ліквідовано. Авторитет Вітовта помітно зріс після Грюнвальдської битви 1410 р., у якій польсько-литовсько-руське військо завдало нищівної поразки лицарям Тевтонського ордену.

1413 р. у замку Городло на р. Західний Буг на спільному польсько-литовському сеймі Ягайло та Вітовт уклали чергову унію - Городельську. Угода ще раз підтверджувала польсько-литовське об’єднання «на вічні часи» та водночас проголошувала збереження великокнязівського столу в Литві. Вітовта було визнано довічним володарем Литви під зверхністю польського короля. Унія також передбачала уніфікацію адміністративно-територіального устрою Великого князівства Литовського на взірець Королівства Польського. Спеціальні статті унії передбачали призначення на найвищі посади в Литві тільки ли-товців-католиків.

Уніфікація - зведення чого-небудь до єдиної форми, системи, єдиних нормативів.

Порівняйте умови Кревської (с. 10) та Городельської уній. Який із документів, на вашу думку, був вигідніший для поляків, литовців та українців?

Прочитайте текст джерела, дайте відповіді на запитання та виконайте завдання. 1. Як гадаєте, чому польський хроніст не шкодував чорної фарби, описуючи литовського князя? 2. Чи можна, на вашу думку, цілком довіряти автору твору? Відповідь аргументуйте. 3. Чому Свидригайла підтримувала українська знать?

«Він був відданий пияцтву і забавам; вдачу мав щедру, але мінливу й шалену; розумом і здібностями не відзначався, не було в нім ні розсудливості, ні поваги, натомість він безмежно піддавався гніву. Настрій у нього мінявся, ніби за подувом вітру, мовби в ньому боролися різні, протилежні між собою напрями. Однак, незважаючи на це, великою щедрістю й участю в бенкетах він здобув собі приязнь багатьох людей, особливо русинів, бо хоча сам був католиком, але виявляв більшу прихильність до їхньої віри».

Я. Длугош. «Історія Польщі»

Після смерті Вітовта 1430 р. великим князем литовським проголосили князя Свидригайла Ольгердовича. Його політика була спрямована на розрив унії з Польщею і здобуття Великим князівством Литовським незалежності. Це викликало невдоволення литовців, і за підтримки Польщі великим князем литовським 1432 р. було проголошено брата Вітовта - Сигізмунда. Усунення Сви-дригайла від влади обурило прихильників князя. За словами літописця, «князі

руські й бояри посадили князя Свидригайла на Велике княжіння (князівство) Руське». Протягом кількох наступних років польські, а також литовські можновладці, які орієнтувалися на Польщу, намагалися силою зброї скорити Свидригайла й повернути руські землі під владу великого князя литовського. Подією, що визначила долю повстання, стала битва під Вількомиром (нині м. Укмерге в Литві) у 1435 р. Свидригайло зазнав поразки. Проте литовські можновладці мусили відновити удільні Київське й Волинське князівства. Київським князем став Олелько (Олександр), син усунутого Вітовтом київського князя Володимира Ольгердовича, волинським -Свидригайло. Однак зміцнення українських князівств заважало Литві й Польщі. Саме тому відновлені князівства незабаром ліквідували (Волинське 1452 р., Київське - 1471 р.).

Свидригайло. Гравюра з книги О. Гваньїні «Хроніка європейської Сарматії». 1578 р.

ЗАУВАЖТЕ

Польський хроніст Ян Длугош оповідає, що київський князь Семен, помираючи, відіслав у дарунок великому князеві литовському Казимиру Ягайловичу свого бойового коня та лук, що, за лицарськими канонами, символізувало передачу на ласку великого князя власних і родинних володінь. Проте Казимир відмовився підтвердити права і вольності на Київ, і Василеві Семеновичу, і Семе-новому братові Михайлу: мовляв «їхній

дід бігав на Москву і тим пробігав отчи-ну свою - Київ». Дійсно, зміщений Вітовтом Володимир Ольгердович шукав підтримки у московського князя, однак той же Длугош стверджував, що справжня причина відмови Казимира крилася не у дідових гріхах, а в прагненні литовської шляхти перетворити Київське князівство, як і інші українські землі, на звичайну провінцію Литви.

Ліквідація Київського удільного князівства та призначення правителем до Києва литовця Мартина Гаштовта викликали акцію протесту, що стала останньою спробою Олельковичів повернути собі Київський стіл.

5. Претензії Московії на українські землі. Повстання Михайла Глинського

Війни між Московією та Великим князівством Литовським розпочалися у 80-х роках XV ст. Московське князівство під приводом збирання «руської спадщини» почало претендувати на українські й білоруські землі.

На початку XVI ст. кілька удільних князів Чернігово-Сіверщини за власним бажанням перейшли під владу держави Івана III. Проте Чернігів, Старо-

дуб, Путивль, Рильськ, Новгород-Сіверський, Любеч та інші опинилася в складі Московського князівства внаслідок збройних протистоянь 1500-1503 рр. Літописець про ті події свідчив: «Багато міст і сіл підкорили, чимало людей мечам і вогню піддали, інших у полон забрали». 1507 р. московський уряд розв’язав нову війну проти Великого князівства Литовського. Воєнні дії то загострювалися, то вщухали.

Під час кампанії 1514 р. московське військо захопило Смоленськ і рушило під Оршу - важливий стратегічний пункт на перетині торговельних шляхів між Києвом, Мінськом, Вільно і Москвою. 30-тисячним українсько-білорусько-литовським військом командував князь Костянтин Острозький. Йому вдалося розгромити 80-тисячне московське військо і здобути блискучу перемогу. Проте литовсько-московські війни тривали. До 1537 р. Велике князівство Литовське поступово втратило майже третину території, зокрема Чернігово-Сіверщину й Смоленськ.

Уважно роздивіться фрагмент картини і дайте відповіді на запитання. 1. Яку подію зображено? 2. Хто є учасниками битви з обох сторін? 3. Про що свідчить поява К. Острозького у трьох фрагментах картини? 4. Висловіть припущення, що міг означати похід К. Острозького на битву у складі війська Великого князівства Литовського, але під власним знаменом.

На тлі московсько-литовського протистояння розгорнулося повстання Михайла Глинського. Дослідники вважають його спробою створення на східних теренах Великого князівства Литовського власного буферного князівства під протекторатом московського князя.

Наприкінці XV ст. М. Глинський отримав посаду при дворі тодішнього великого князя Олександра Казимировича, а також значні маєтності на українських теренах. По смерті князя Олександра становище Глинського різко погіршилося: наступник, Сигізмунд І, позбавив його посад і земель. Тож на початку 1508 р. Глинський підняв бунт за підтримки Москви, здійснивши спробу зброй

но зайняти Мінськ, Слуцьк, Оршу, Житомир, Овруч. Проте його дії не були підтримані місцевими українськими князями, незважаючи на гасло заколоту «за захист руської віри». Відтак, збройний виступ перетворився на родинну акцію роду Глинських. У липні 1508 р. князь К. Острозький придушив залишки повстання, Глинський емігрував до Московії разом з більш як двадцятьма князями та боярами. Згодом, через конфлікт із московським князем спробував повернутися до Литви, але був ув’язнений у Московії.

Михайло і Олена Глинські у в’язниці. Польська літографія 1901 р.

Михайло Глинський (1467-1534) - литовсько-руський князь. Походив із татарського роду Мамайовичів - нащадків великого темника, а згодом хана Золотої Орди. За службу у Вітовта його предки отримали землі у Литві й осіли там, іменуючи себе князями Глинськими. У 1508 р. за підтримки Московії підняв повстання в українських землях Великого князівства Литовського з метою закріпити українські землі за своїм родом. Був дядьком Олени Глин-ської - дружини московського князя Василія ІІІ, матері Івана IV Грозного.

6. Українські землі у складі Кримського ханства

Роздивіться картини італійського художника К. Босоллі й дайте відповіді на запитання. 1. Як, на вашу думку, вони характеризують життя і побут кримських татар? 2. Які деталі картин привернули вашу увагу?

У середині XV ст. зі складу Золотої Орди, яка потерпала від внутрішньополітичних міжусобиць, вийшов кримський улус на чолі з Хаджі Гіреєм, який став засновником Кримського ханства. У Кримському ханстві сформувався державний апарат на чолі із ханом та його дорадчим органом - диваном. Столицею Кримського ханства стало спочатку м. Солхат, а згодом - м. Бахчисарай.

Султан Баязид II приймає Менглі Гірея під час військової кампанії проти Молдови у 1484 р. Перше з відомих зображень кримських ханів. Мініатюра XVI ст.

Менглі Гірей (1445-1515) - кримськотатарський державний, політичний і військовий діяч. Кримський хан із династії Гіреїв. Син Хаджі Гірея, засновника Кримського ханства. 1478 р. визнав васальну залежність від Османської імперії, у якій ханство перебувало до кінця XVIII ст.

Частина татарського населення Кримського ханства й далі вела кочовий спосіб життя, займалася скотарством і торгівлею. Осілі сільські мешканці Криму займалися садівництвом, городництвом, землеробством і промислами, у містах розвивалися ремесла й торгівля.

Кримський півострів довгий час був місцем, де проживали різні народи. Виникнення Кримського ханства не завадило існуванню Генуезьких (італійських) торговельних колоній на півдні півострова. Торговельну конкуренцію генуез-цям складали мешканці князівства Феодоро, що існувало у південно-західній частині гірського Криму.

Після завоювання турками Константинополя (1453) і постання на колишніх землях Візантії Османської імперії розстановка політичних сил у Європі змінилася. Турки оголосили про прагнення підкорити усю Європу. Тож війська османів у 1475 р. напали на Кримський півострів, захопили генуезькі колонії і ліквідували державу Феодоро. Крім їхньої важливості як торговельних осередків, захоплені міста цікавили турецький уряд як цінні військові об’єкти, адже кожне місто було потужною фортецею. Турецький султан віддав наказ всіляко зміцнювати їхню військову потугу. До міст відрядили турецькі військові залоги. Крім того, закладали й нові фортеці. Зваживши на військову міць турецького султана, кримський хан Менглі Гірей 1478 р. визнав за краще бути його васалом. Залежність виявлялася в тому, що хан мусив брати участь у воєнних кампаніях султана, а останній мав право усувати й призначати ханів за власним бажанням.

У пошуках союзників хан Менглі Гірей зблизився з Москвою. Іван ІІІ, в обмін на підтримку у боротьбі з Великою Ордою, поставив ханові вимогу здійснити похід на польсько-литовські володіння. Перший великий похід в Україну хан Менглі Гірей здійснив 1482 р. Тоді було спалено Київ, а його церкви пограбовано. У полон потрапило безліч люду, не зміг урятуватися й сам київський воєвода з родиною. До середини 30-х років XVI ст. татарські походи відбувалися майже щороку. Орди кримського хана спустошували Поділля, Київщину, Волинь, Холмщину й Галичину. Чоловіків, жінок, хлопчиків, дівчат вбивали або забирали в ясир.

Ясир - так називали турки полонених, що згодом потрапляли на невільницькі ринки Османської імперії.

Прочитайте текст джерела, роздивіться малюнок і дайте відповіді на запитання.

1. Порівняйте зміст народної пісні з малюнком із тогочасної хроніки. Яким реаліям життя українців кінця XV ст. присвячено обидва твори? Які почуття вони у вас викликають? 2. Які слова іншомовного походження, що стосуються цих подій та явищ, знаєте? 3. Якими рядками з народної пісні можна прокоментувати малюнок «Ординці ведуть полонених»?

«За річкою вогні горять. Там татари полон ділять. Село наше запалили І багатство розграбили. Стару неньку зарубали,

А миленьку в полон взяли. А в долині бубни гудуть,

Бо на заріз людей ведуть: Коло шиї аркан в’ється І на ногах ланцюг б’ється. А я, бідний, з діточками Піду лісом стежечками, -Нехай йому із водою... Ось-ось чайка надо мною».

7. Становище Закарпаття, Північної Буковини та Південної Бессарабії у XIV - першій половині XVI ст.

Прикордонне розташування Закарпаття вплинуло на його долю: воно в різний час побувало в складі кількох країн. Наприкінці XIV ст. до закарпатських земель виявляли інтерес литовські князі, однак верховна влада над ними належала угорському королю. Один із онуків Гедиміна Федір Коріатович, який володарював на Поділлі, під тиском Вітовта передав свої права угорському королеві, за що отримав землі в Мукачівському краї.

Федір Коріатович опікувався церковним життям. За його володарювання на Чернечій горі під Мукачевим було закладено монастир із бібліотекою. Пожвавилося господарське життя краю. Важливого значення набув мукачівський ярмарок, що його від початку XV ст. проводили щороку. За князя відбулося будівництво мурованого замку в Мукачевому на місці старого дерев’яного.

У 1526 р., після поразки угорського війська від турків у битві під Могачем, Закарпаття поділили між собою князівство Трансильванія (васал Османської імперії) і Священна Римська імперія.

Роздивіться сучасні фото Мукачівського замку Паланок та Хотинської Фортеці, дайте відповіді на запитання й виконайте завдання. 1. Виділіть спільні й відмінні риси зовнішнього вигляду цих споруд. 2. Як гадаєте, чим була зумовлена поява архітектурних споруд такого типу? Які функції вони виконували? 3. Чому ці будівлі зводили на височині і біля водойм?

Замок Паланок у Мукачеві. Сучасне фото

З кінця XIV ст. (від часів князювання на Закарпатті Федора Коріатовича) веде історію Мукачівський замок. Федір Коріатович значно розбудував і укріпив замок, перетворивши його на свою резиденцію. Тоді ж у скелястій горі був вирубаний 85-метровий колодязь. Протягом XV-XVI ст. замок побував у руках багатьох володарів, які його розбудовували та укріплювали. У цей час в оборонній системі замку було 14 веж, а у верхній частині звели великий палац.

Хотинська фортеця. Сучасне фото

У другій половині XV ст. істотної перебудови зазнала Хотинська фортеця -неприступна твердиня на правому березі Дністра (Чернівецька обл.). Упродовж XIV-XVI ст. вона була резиденцією молдовських господарів. У 1476 р. фортеця відбила напад турецьких військ султана Мегмеда ІІ. Проте на межі XV-XVI ст. князівство Молдова стало васалом Османської імперії та розмістило у стінах Хотина яничарську залогу. Турки ще більше посилили обороноздатність фортеці.

Після занепаду Галицько-Волинської держави та з утворенням у 1359 р. князівства Молдова Буковина й Бессарабія потрапили під владу молдовських господарів. Наприкінці XIV - в першій половині XV ст. територію Північної Буковини (тоді її називали Шипинською землею) було поділено на кілька волостей (повітів). Волості очолювали старости, які спочатку належали до українського, певно, місцевого боярства. Старости мали високе становище в державі як члени боярської ради при господареві Молдови. Центром однієї з волостей князівства Молдова був Хотин (у Північній Бессарабії), який став важливим торговельним пунктом на кордоні Молдови. Саме там, на правому березі Дністра, розбудували замок-фортецю, що за господаря Штефана III Великого (1457-1504) набула грандіозного вигляду.

У 1538 р. князівство Молдова, а разом із ним і українські землі, потрапило у васальну залежність від Османської імперії.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

Унаслідок розпаду Галицько-Волинської держави, а також боротьби литовських князів проти Золотої Орди в середині XIV ст. українські землі було включено до складу Великого князівства Литовського, Польського та Угорського королівств та князівства Молдова.

На українських теренах, що увійшли до складу Польщі, було впроваджено польський адміністративно-територіальний устрій, тимчасом як на українських землях Литви деякий час існували удільні князівства, діяло руське законодавство, а людність сповідувала православ'я.

У середині XV ст. у південноукраїнських степах та у Криму виникла держава - Кримське ханство, яке з 1478 р. стало васалом Османської імперії. З кінця XV ст. розпочалися активні грабіжницькі набіги кримських татар і турків на українські землі.

У другій половині XV ст. претензії на українські землі висловило Московське князівство. Унаслідок воєнних дій та частих внутрішніх міжусобиць у Великому князівстві Литовському Московії вдалося загарбати землі.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Частина сучасних українських дослідників, поділяючи думку істориків М. Грушевського та І. Крип'якевича, вважають, що «політика Литви щодо України була загарбницькою, у результаті якої остання втратила свою незалежність і перетворилась на литовську провінцію. Державна влада в литовсько-руській державі сконцентрувалась у великого князя литовського і була необмеженою. Починаючи з Ольгерда відбувалося усунення удільних князів і їхня заміна родичами великого князя чи намісниками». Визначте, чи має слушність думка дослідників.

2. Установіть хронологічну послідовність подій.

► Остаточна ліквідація Київського удільного князівства ► повстання М. Глинського

► битва під Могачем ► битва під Оршею.

3. Установіть відповідність між назвами українських земель та держав, у складі яких вони перебували у першій половині XVI ст.

• Галичина

• Західна Волинь (Белзька земля)

• Київщина

• Західне Поділля

• Східна Волинь

• Східне Поділля (Брацлавщина)

• Чернігово-Сіверщина

• Північна Буковина

• Західне Закарпаття

• Східне Закарпаття

• Південна Бессарабія

• Кримський півострів

• Велике князівство Литовське

• Королівство Польське

• князівство Трансильванія

• Священна Римська імперія

• князівство Молдова

• Московське князівство

4. Дайте визначення поняттям.

Уніфікація; хан; диван; ясир; султан.

5. Дайте відповіді на запитання.

► У чому полягали особливості перебування руських земель у складі Великого князівства Литовського? ► Які події спричинили Кревську унію? Що вона передбачала? ► Якими були результати політики великого князя литовського Вітовта щодо українських земель?

► Чим спричинений виступ М. Глинського? Що мала на меті Московія, підтримуючи заколотника? ► За яких обставин відбулося підкорення Османською імперією Кримського ханства? ► Коли розпочалися постійні грабіжницькі напади кримських орд на українські землі? Які це мало наслідки для українців? ► Якою була історична доля Буковини та Закарпаття? ► Чим закінчилося литовсько-московське протистояння наприкінці XV - на початку XVI ст.?

6. Порівняйте розвиток українських земель у складі Королівства Польського та Великого князівства Литовського у XVI-XVII ст. Визначте спільні та відмінні риси.

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Власов, Панарін, Топольницька (2021)