Інформація про новину
  • Переглядів: 603
  • Дата: 7-03-2021, 21:54
7-03-2021, 21:54

6. Православна церква в XVI ст. Реформація та контрреформація

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  5. Литовські статути про рівність, недо...
Наступна сторінка:   7. Берестейська церковна унія

1. Становище православної церкви у XVI ст.

Ви пам’ятаєте, що на XVI ст. українські землі, позбавлені власної державності, перебували у складі кількох країн. Тож православна церква в Україні не могла розраховувати на державну підтримку. Хоча умови Люблінської унії проголошували рівність православ’я та католицизму, проте релігійну ситуацію ускладнювало становище усередині самої православної церкви. Вища ієрархія Київської митрополії приділяла мало уваги підготовці духовенства та священнослужителів, освіті молоді в цілому - ні достатньої кількості книжок, ні відповідних навчальних закладів для вищого духовенства не було. Серед священнослужителів виявилося мало осіб освічених, тямущих та відданих справі служіння Богу і церковній громаді. Натомість католицька церква, яку підтримував польський уряд, через розгалужену мережу колегій і друкарень невпинно поширювала вплив на нові східні землі. Українська православна церква мусила виробити власну систему освіти.

Несприятливими для православної церкви були й зовнішні обставини. Захоплений турками 1453 р. Константинополь втратив можливість істотного впливу на православну церкву в Україні. Київські ієрархи з підозрою дивилися на Патріарха Константинопольського, який перебував у залежності від султана. Проте вони не хотіли коритися й проголошеному у 1589 р. «Патріарху Московському та всієї Русі», який не приховував намірів підкорити собі православну церкву Литви й України та перебрати славу згаслого Константинополя.

Негативний вплив на церковне життя мало й право королівського патронату, зокрема «подання хлібів духовних» - виключний привілей роздавати церковні посади. У православній церкві діяла демократична традиція, за якої ієрархів обирала громада, а король повинен був затвердити їх на посаді. Натомість він став призначати їх одноосібно, що поставило вищу церковну ієрархію в залежність від світської влади. Окрім того, можливість легкого збагачення штовхала далеких від християнських чеснот осіб різними шляхами добиватися церковних посад. Ускладнювало ситуацію й те, що таке саме право

патронату мали магнати і шляхта у своїх володіннях - призначали та скидали священників без відома єпископів, самостійно розпоряджалися церковним і монастирським майном.

Загострення церковного протистояння в Україні відбулося внаслідок календарної реформи, проведеної з ініціативи Папи Григорія ХІІІ. 21 лютого 1582 р. він оголосив про впровадження григоріанського календаря, або календаря нового стилю, на відміну від старого, юліанського. Реформа мала на меті подолати відставання календарного часу від астрономічного, яке в XVI ст. становило 10 днів (у ХІХ ст. - 12, а у ХХІ ст. - 13). Однак новий календар не сприйняли у східному християнському світі, наводячи насамперед богословські аргументи. Патріарх Константинопольський закликав церкви східного обряду дотримуватися старого (юліанського) календаря. На початку 1584 р. у Львові дійшло до сутички: католицькі ієрархи напередодні різдвяного богослужіння, яке відтоді не збігалося з католицьким, опечатали храми. Король Стефан Бато-рій був змушений видати універсал, роз’яснюючи, що зміна календаря стосується лише світських, а не церковних справ.

У цивільному вжитку юліанський календар на теренах України використовували до 15 лютого 1918 р., коли Мала Рада Української Центральної Ради затвердила закон, на виконання якого було запроваджено «новий», григоріанський календар. Днем, наступним за 15 лютого, ставало 1 березня. 1918 рік став останнім, який зустрічали у ніч з 13 на 14 січня. Дати за юліанським календарем стали іменувати «за старим

стилем», а за григоріанським - «за новим». Запам’ятати порядок місяців досить просто. У лютому 28 або 29 днів, у квітні, червні, вересні та листопаді -

30 днів (якщо їх порядковий номер записати римськими цифрами вийде IV, VI, IX, XI), решта місяців мають по

31 дню.

Православна церква України по сьогодні відзначає церковні свята, дотримуючись юліанського календаря.

Формально польська влада гарантувала православним однакові права з католиками. Проте православні єпископи не отримали посад у сенаті, а духовенство, на відміну від католицького, сплачувало податки. Розуміючи всю складність ситуації, частина представників вищого православного духовенства і шляхти дедалі більше схилялася до ідеї об’єднання з римо-католицькою церквою.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про що свідчить необхідність видання такого документа? 2. Чи дотримувались у Речі Посполитій рівності католицької та православної церков? Доведіть свою думку.

«Ми, [...] маючи на увазі гідний похвали акт унії Польського Королівства з Великим князівством Литовським, вже завершений на недавньо відбутому Люблінському вальному сеймі королівства, після закінчення якого ми включили та зрівняли всіх достойників, сенаторів та урядовців, духовних та світських Великого князівства Литовського та Волині і Підляшшя земель також грецького обряду та руської віри з достойниками Польського Королівства.

Найперше хочемо та постановляємо, щоб українці нарівні з іншими міщанами та передміщанами поляками римської віри вживали всіх прав, привілеїв, вільностей,

прерогатив та імунітетів, наданих місту Львову з різних нагод і різними способами ... щоб і вони [українці] тішилися ними так само, як тішаться польські міщани римської віри. Священники їх церкви грецького обряду, які тепер живуть і будуть у майбутньому, повинні бути вільними та звільнені від будь-яких податків, якої б назви вони не були, - як від грошових, так і від будь-яких інших... Ці ж священники грецького обряду не будуть зобов'язані підлягати та підкорятися іншій юрисдикції та зверхності, тільки львівському владиці».

З привілею Сигізмунда ІІ Августа українській громаді Львова. 1572 р.

Роздивіться карту на с. 62 й дайте відповіді на запитання. 1. На яких теренах Речі Посполитої було поширене православ’я, а на яких католицизм? 2. Про що свідчить співвідношення території поширення цих напрямів християнства?

2. Реформаційний рух в Україні

Як невід’ємна частина загальноєвропейських ідей та рухів суспільне життя в українських землях зазнавало впливу реформації.

Реформаційний рух поклав початок новому напряму християнського вчення - протестантизму. Протестантська церква закликала до оновлення релігійного життя шляхом спрощення обрядовості й піднесення особистої віри, проголошувала свою незалежність від влади Папи Римського. Кількість прихильників нового віровчення збільшувалася й у Речі Посполитій, де у середині XVI ст. було сформовано церковну організацію кальвіністів.

Що ж до українських земель, то тут осередки протестантизму почали з’являтись у 30-40-х роках XVI ст. Нове віровчення привертало увагу передусім шляхти й магнатів. Гасла послаблення влади вищих церковних ієрархів, ліквідації церковного землеволодіння, контролю мирян над духовенством, віротерпимість і обмеження королівського всевладдя знайшли відгук у цих верствах. Вони вбачали в протестантських (особливо кальвіністських) вимогах близькість до ідеалів шляхетської вольниці. Першими прийняли кальвінізм родини Потоцьких і Ра-дзивіллів. Решта українських шляхтичів, прагнучи розширення своєї влади, здебільшого обирали католицизм.

Реформація - суспільно-політичний та ідеологічний рух XVI-XVII ст., спрямований проти феодалізму і католицької церкви під релігійними гаслами.

Протестантизм - один із трьох основних напрямів християнства (поряд із православ’ям та католицизмом), що сформувався у XVI ст. Висуває три основних принципи: спасіння через особисту віру, загальне священство (усі віряни мають право проповідувати Біблію), абсолютний авторитет Біблії.

Не знайшла особливої підтримки протестантська церква й у середовищі містян. Проте в окремих містах, здебільшого магнатських, осередки протестантизму таки з’являлися. Їхня поява була переважно пов’язана з прихильністю або ж співчуттям протестантам власників міст. У таких містах функціонували громади й навіть працювали протестантські школи. Що ж до селян, то для них протестантизм був чужим і незрозумілим. У кращому разі українські селяни ста-

вилися до нього як до «панської церкви», зберігаючи вірність батьківській, православній.

Протестантизм в українських землях не знайшов широкої підтримки ані в середовищі можновладців, ані серед простого народу. Вплив реформації проявився в застосуванні її ідей для оновлення православної церкви.

Супутницею протестантизму була ідея перекладу Святого Письма національними мовами та використання живої мови у богослужінні. Справ -жнім інтелектуальним зрушенням стала поява у XVI ст. перекладів Святого Письма староукраїнською мовою. Найвідомішим із них є Пересопницьке Євангеліє (1556-1561).

Роздивіться карту на с. 62 й дайте відповіді на запитання. 1. На яких українських територіях найбільше поширилися протестантські вчення? Поміркуйте чому. 2. Визначте, в яких містах одночасно проживали представники різних віровчень. Про що це свідчить?

3. Вплив контрреформації на українських землях

Не оминула українські землі й хвиля контрреформації. Ідеї реформування церкви були різними. Одні передбачали здійснення реформи католицької церкви через її наближення до реформаційних церков. Інші ґрунтувалися на цілковитому запереченні віровчень, народжених реформацією, аж до оголошення їм війни та фізичного винищення їх прихильників. Перемогла друга позиція. Щоправда, методи її втілення багато в чому були реформаційними: запровадження власного шкільництва, розвиток книговидання, надання особливого значення

проповіді тощо.

Справі реформування католицької церкви слугував орден єзуїтів (дослівно - «товариство Ісуса»), заснований 1534 р. й офіційно затверджений Папою Римським 1540 р. Єзуїти згуртували навколо ідеї оновлення католицької церкви великі інтелектуальні сили. Головними засобами досягнення мети були педагогічна діяльність та дипломатія. Засновані єзуїтами школи давали якісну освіту й не поступалися протестантським.

Контрреформація - рух за

оновлення та реформування католицької церкви, очолюваний Папою Римським. Виник як реакція на реформацію. Єзуїти - члени католицького чернечого ордену, що проводили місіонерську діяльність, створили розгалужену мережу навчальних закладів. Для єзуїтів характерна сувора централізація, дисципліна, беззастережне підкорення Папі Римському.

Із 60-х років XVI ст. єзуїти з’явилися в Польщі, а в середині XVII ст. у Речі Посполитій діяло 32 єзуїтські колегії, з них 13 -на українських землях. У 1575 р. було відкрито єзуїтську колегію в Ярославі

(нині - Польща), а незабаром колегії з’явились у Львові, Перемишлі, Кам’янці, Луцьку, Острозі. Перші три згодом перетворилися на заклади вищого типу. У 80-х роках XVI ст. у Львові вже функціонував невеличкий дерев’яний єзуїтський костел. У 1610-1630 рр. єзуїти збудували у Львові великий кам’яний костел - храм святих апостолів Петра і Павла у стилі раннього бароко.

Утілюючи в життя потужну освітню програму, єзуїти прагнули збільшити кількість прихильників католицизму. Високий рівень освіти єзуїтських навчальних закладів сприяв поширенню освіти: багато українців отримали змогу, закінчивши їх, навчатися в західноєвропейських університетах. Проте платою за освіченість часто ставало зречення православної віри.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Якою діяльністю протестантів та єзуїтів захоплюється В.-К. Острозький? Чому вона викликає таку повагу у князя? 2. Яку інформацію з параграфа можна довести за допомогою наведеного джерела.

«Залишаючись у вірі своїх батьків, Острозький, однак, схилявся до єзуїтів, пустив їх у свої володіння ... В подальшому помітно, що Острозький піддався впливові й протестантства. Захоплення протестантством відбувалося в нього, однак, під впливом того, що православний князь бачив християнські вчинки протестантів. Острозький з повагою вказував на те, що у них були школи й друкарні, що їхні пастори відзначалися благочестям, і протиставляв їм упадок церковного благочиння в руській церкві, невігластво священників, матеріальну сваволю архіпастирів, байдужість мирян до справ віри. "Правила і статути нашої церкви, - казав він, - у зневазі серед іноземців; наші єдиновірці не тільки не можуть постояти за божу церкву, але навіть сміються над нею; нема вчителів, нема проповідників Божого слова, повсюдно голод на слухання слова Божого, частішає відступництво; доводиться сказати з пророком: хто дасть воду голові моїй і джерело сліз очам моїм!"»

Український історик М. Костомаров

4. Православні братства

Одним із проявів реформаційних ідей в українському суспільстві стала діяльність православних братств.

Церковні братства - національно-релігійні громадські організації українських і білоруських православних міщан, що їх створювали навколо парафіяльних церков, використовуючи цехову організаційну структуру.

Перші православні братства на українських теренах виникли у середині XV ст. у Львові. Найавторитетнішим було Львівське Успенське братство, яке почало формуватися на початку 80-х років XVI ст. У 1586 р. Па

тріарх Антіохійський Йоаким затвердив статут Львівського братства. Статут надав йому права зверхності над іншими братствами та контролю за духовенством, зокрема єпископами.

Львівське братство також отримало від нього ставропігію - право підпорядковуватися не місцевим єпископам, а безпосередньо патріархові. Відтоді братство стало називатися ставропігійним.

Братства займалися доброчинною діяльністю - допомагали братчикам, які опинилися у скруті, дбали про забезпечення храмів книжками, іконами, свічками, влаштовували храмові свята тощо. За сприяння Львівського Успенського братства у Львові постав ансамбль Успенської церкви, що належить до найкращих в Україні пам’яток ренесансної архітектури. Витрати братства покривали за рахунок внесків їхніх членів, прибутків від нерухомого майна, відсотків від позик.

Поступово братства розгорнули широку культурно-освітню діяльність. З їхньої ініціативи створювали бібліотеки, відкривали друкарні та школи. Наприкінці XVI - у першій половині XVII ст. в Україні діяло близько 30 братських шкіл, в яких діти православних здобували середню освіту. Діячі братського руху прагнули поліпшення становища церкви. Вони виступали проти зловживань вищого духовенства та збагачення церкви, стежили за ретельним виконанням священниками їхніх обов’язків тощо.

Активна діяльність православних братств була дуже своєчасною, адже їм доводилося протидіяти численним католицьким братствам, які зазвичай створювали чернечі ордени бернардинів, домініканців, кармелітів та - особливо - єзуїтів.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Які можливості для навчання мали українці у XV - першій половині XVI ст.? 2. Навіщо братчикам була потрібна власна друкарня? 3. Чому діяльність братства була набагато ширшою за вирішення церковних питань?

«Хочуть... панове міщани львівські школу заснувати для навчання дітям християнським усіх станів, які би мали вчитися Письма Святого грецького й слов'янського, щоб не був їхній християнський рід неначе безсловесним через свою невче-ність. І також купити друкарню, потрібну для тієї школи».

З грамоти Патріарха Антіохійського Йоакима. 15 січня 1585 р.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

Становище православної церкви на українських теренах у XVI ст. визначалось як внутрішніми проблемами (відсутність належної системи духовної освіти, занепад священ-ства), так і зовнішніми факторами (посилення впливу католицизму, зменшення впливу східної церкви та зростання впливу реформаційних ідей).

Протестантська церква не набула значного поширення в Україні, а вплив реформації на українських землях проявився у застосуванні реформаційних ідей для оновлення православної церкви.

Контрреформація на теренах України відзначалася розгортанням активної просвітницької діяльності ордену єзуїтів.

Діяльність православних братства сприяла покращенню становища православної церкви та заклала підґрунтя культурно-освітнього відродження.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

► Заснування у Львові братської школи ► об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в Річ Посполиту ► створення Пересопницького Євангелія.

2. Дайте визначення поняттям.

Церковні братства; реформація; протестантизм; контрреформація; єзуїти.

3. Які фактори сприяли поширенню протестантизму на теренах України? Знайдіть у додаткових джерелах інформацію про поширеність протестантизму в сучасній Україні.

4. Дайте відповіді на запитання.

► Що спричинило прихильне ставлення до ідеї об'єднання православної церкви з католицькою в колах можновладців та найвищого духовенства? ► Чому реформаційний рух не набув помітного поширення в українських землях? Які він мав особливості? ► Що таке братства? Які напрями їхньої діяльності ґрунтувалися на ідеях реформації?

5. Яку роль у тогочасному національно-культурному житті в українських землях відіграла діяльність ордену єзуїтів? Висловіть ставлення до цієї діяльності.

6. Ознайомтеся з текстом джерела й дайте відповідь на запитання. Про що свідчить станова належність осіб, які співчували протестантизму?

«Протестантські віровчення не обминули й України-Русі. В Галичині кальвінських пасторів і прокальвініськи настроєну шляхту вже в середині XVI ст. взяли під свою опіку магнати Мацей і Миколай Стадницькі, перемиський каштелянт Станіслав Дроговський (народжений у православній родині), руський воєвода Миколай Сенявський, подільський воєвода Миколай Сенявський».

Н. Яковенко. «Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України»

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Власов, Панарін, Топольницька (2021)

 



Попередня сторінка:  5. Литовські статути про рівність, недо...
Наступна сторінка:   7. Берестейська церковна унія



^