1. Особливості містобудування

З поширенням в Україні магдебурзького права міські будівничі (передусім на західноукраїнських землях у складі Польщі) дедалі частіше почали використовувати елементи регулярної забудови, яка передбачала чітке, відповідно до геометричної сітки, розташування основних будівель та ансамблів - головної площі, кварталів, вулиць. Центральною частиною міста (с. 94), з якої і починалося будівництво, була площа з ратушею посередині - ринкова площа (1) у вигляді прямокутника або квадрата. Від кожного її рогу відходило по дві вулиці (2). Кілька вулиць розташовувалися паралельно кожній зі сторін площі, інколи вулиці перерізували окремі сторони. Найважливіші вулиці перетинали все місто.

Фасад - передній бік будинку або споруди в архітектурі. Портал - архітектурно оформлений вхід до споруди.

Захисну функцію виконували мури (3), якими обводили місто, а також рови (4) й вали (5). На мурах зводили оборонні вежі (6) та облаштовували по кілька в’їзних брам (у Львові дві) (7). Захисні споруди обмежували територію міста, тому його внутрішня забудова була надзвичайно щільною. Житлові будинки зводили на невеличких ділянках землі, вони були кількаповерховими, розташовувалися впритул один до одного. На вулицю виходив тільки вузенький фасад із порталом і двома вікнами поруч - для освітлення сіней та кімнат, а на другому й третьому поверхах - по троє вікон (двоє, розташовані ближче, були в світлиці, а третє, окреме, - у спочивальні) (8). Не були рідкістю дерев’яні будинки або дерев’яні прибудови до кам’яниць.

Приміщення на першому поверсі таких споруд використовували для господарських потреб: як крамниці, склади, різні контори. Другий і третій поверхи були житловими. Будинки споруджували з каменю, тому їх називали кам’яницями. Хоч архітектура будівель відповідала обов’язковим приписам, кожну кам’яницю оздоблювали по-особливому, що разом з індивідуальним плануванням надавало їй неповторності. Нова забудова зазвичай поєднувалася з традиційною. Так, зокрема, постали житлові квартали Львова, який правив за взірець для багатьох міст.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. На які деталі забудови звернув увагу автор джерела? 2. Що особливо вразило оповідача в тогочасному Львові?

«Загалом Львів - гарно вимуруване місто, на всіх вулицях багато мурованих кам'яниць, прикрашених різьбленням і малюванням. Проте всі будинки вкриті тільки ґонтом (своєрідна «дерев'яна черепиця»). Найкраща забудова на Ринку й Вірменській вулиці... Навколо Ринку перед будинками прокладено тротуар, рівно вимощений тесаним камінням. Він такий широкий, що на ньому можуть розійтися чотири особи, або дві пари назустріч одна одній... Посередині Ринку гарна велика ратуша, вкрита жовтою та зеленою полив'яною черепицею».

Із опису Львова М. Груневега. 1582-1602 рр.

На Київщині та Брацлавщині, які за тих часів потерпали від татарських і ногайських нападів, міста здебільшого виникали поблизу замків і перебували під їхнім захистом, а також поблизу давніх городищ, де для зведення міських укріплень використовували вали й рештки оборонних споруд минулих часів. Київ, Володимир, Чернігів, Новгород-Сіверський, зберігали давнє планування, в основу якого було покладено особливості рельєфу. Житлова забудова цих міст лишалася майже повністю дерев’яною.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. На яких особливостях архітектури та містобудування в Україні наголошує французький офіцер? Із чим це пов’язано?

«Україна є дуже родючою країною, а земля, тільки-но її обробляти, дає силу-силенну всякого збіжжя, і Україна дуже багата також на різну худобу, дичину та рибу; тут сила меду та воску, дерева, яке, крім звичайного вжитку, служить для спорудження будинків... Усі будинки в цій країні дерев'яні, так само як у Московії та в Польщі. Мури міст зроблені тільки із землі, їх підтримують палі з поперечно покладеними дошками, немов загата; такі мури можуть досить легко загорітися, проте вони краще витримують гарматну стрілянину, ніж кам'яні. Найвидатніші міста та фортеці, які обіймають козаки, - це Київ, центр воєводства і митрополії грецької церкви, Біла Церква, Корсунь, Костянтинів, Бар, Черкаси, Чигирин, Кодак, Ямпіль над Дністром, Брацлав над Бугом - центр воєводства, Вінниця, Умань, Чернігів, Переяслав, Лубни, Паволоч, Фастів. Усі ці міста укріплено кілька років тому, і пан де Бо-план, французький інженер, що був на службі в покійного великого коронного гетьмана Конецпольського, якому громадськість завдячує двома зробленими ним дуже докладними картами України, позначив на картах укріплення більшої частини цих місцевостей. Крім них, немає жодного містечка чи селища, не обведеного стіною і не забезпеченого принаймні ровом для охорони від нападів татар, які часто навідуються в ці краї».

П. Шевальє. «Історія війни козаків проти Польщі». 1663 р.

2. Стиль ренесанс у світській та церковній архітектурі

Містобудування в українських землях XVI ст. зазнавало відчутного впливу мистецького стилю ренесанс. Особливо яскраво ренесансні риси втілено в західноукраїнських містах. Та це й не дивно, адже проєкти забудови міст часто замовляли архітекторам-європейцям.

Унікальною пам’яткою ренесансної світської архітектури є ансамбль споруд центру Львова - площа Ринок. Чи не найдосконаліший її зразок - Чорна кам’яниця. Таку назву пам’ятка отримала в середині XIX ст., коли її фасад пофарбували в чорний колір. А споруджено будинок у 1588-1589 рр. За свою тривалу історію кам’яниця зазнала багатьох змін, проте зберегла ренесансний вигляд. Вікна й нині прикрашає білокам’яне різьблення з мотивами листя акан-та й виноградної лози.

Найошатніша з житлових будівель, а також найвидатніша пам’ятка світського ренесансного будівництва Львова - будинок Корнякта на площі Ринок. Будинок Корнякта - єдина тогочасна споруда в житловій забудові міста, зведена на двох будівельних ділянках, що дало змогу розпланувати внутрішній двір із відкритими аркадами-лоджіями, які оточують подвір’я з трьох боків. Тому пам’ятку ще називають палацом Корнякта. Будинок звів у 1580 р. італійський архітектор Петро із Барбони за участю його учня Павла Римлянина.

На початку XVII ст. помітні зміни спостерігалися і в церковному будівництві. Йдеться передусім про ширше використання каменю. Окрасою Львова є каплиця Боїмів, збудована у 1615 р. Каплиця оздоблена розкішним різьбленням, у якому поєднуються біблійні сюжети, реалістичні зображення-портрети, витончені орнаменти з виноградних грон і квітів аканта.

Каплиця - невеличка споруда без вівтаря для відправ і молитов.

З-поміж пам’яток тогочасного ренесансного церковного будівництва Львова найвідомішим є ансамбль Успенського братства, який складається з Успенської церкви, каплиці Трьох Святителів, дзвіниці (вежі Корнякта).

Вежа Корнякта, що сягає 65 м висоти, одразу стала символом Львова. За досконалістю і красою форм пам’ятка не поступається найкращим зразкам європейської архітектури. Вежу будував у 15721578 рр. архітектор Петро Барбон на кошти К. Корнякта. У будівлі поєднано традиції ренесансної архітектури й української, утіленням якої є дерев’яні вежі-дзвіниці храмів.

У церковному будівництві, як і раніше, використовували камінь і дерево.

І хоч дерев’яне будівництво істотно переважало, проте споруд з дерева вціліло небагато. До сьогодні збереглася Церква Зішестя Святого Духа в с. Потеличі на Львівщині. Це дерев’яний двовер-хий храм, найстаріший зі збережених в Україні: його збудовано в XVI ст. (називають дату 1502 р.) коштом гончарів Потелича на місці попереднього храму.

3. Оборонний стиль у світській архітектурі

Роздивіться зображення українських замкових споруд XVI-XVII ст. на с. 99-101, дайте відповіді на запитаня та виконайте завдання. 1. Виділіть спільні та відмінні риси у зовнішньому вигляді зображених споруд. 2. Як гадаєте, які фактори вплинули на їхній зовнішній вигляд?

Усталену в попередню епоху баштову систему укріплень, коли основу фортифікації становили високі й товсті мури, на яких споруджували вежі, українські архітектори застосовували до кінця XVII ст. При цьому міські укріплення будували переважно з дерева. Дерев’яна фортеця була неодмінною ознакою міста на землях Подніпров’я та Лівобережжя, де відчувався брак інших будівельних матеріалів. Нерідко дерево-земляні укріплення зводили й на Правобережжі.

У XVI ст. відбудовували та модернізували старі фортеці, проте будували й нові. На початку століття було відновлено Київський замок, на спорудженні якого, за свідченням джерел, працювало 20 тис. теслярів. Крім того, з’явилися Вінницький, Корецький, Білоцерківський замки.

Нових обрисів набув Острозький замок, розбудова якого припала на кінець XIV - XVI ст. Це був один із найнепри-ступніших приватних замків Волині. До кінця XVI ст. комплекс споруд Острозького замку було об’єднано в єдину фортифікаційну систему. Цей ансамбль складався з «Вежі Мурованої» - найстарішої частини замку, північної стіни Бо-

гоявленської церкви, а також спорудженої наприкінці XVI ст. Круглої, або Нової, вежі, прикрашеної зверху ренесансною короною. «Некоронований король Русі» князь В.-К. Острозький мешкав у дерев’яному палаці поміж «Вежею Мурованою» та Богоявленською церквою.

Особливості тогочасної архітектури яскраво втілює величний Меджибізь-кий замок (у нинішньому смт. Меджибіж Хмельницької обл.), докорінно перебудований у середині XVI ст. Ця споруда, так само як і Кам’янець-Подільська фортеця, не мала правильної форми, оскільки під час будівництва архітектори прагнули враховувати особливості рельєфу. Замок спорудили на високому мисі, де зливаються річки Південний Буг і Бужок. Пам’ятка є прикладом замку перехідного типу - від споруд з оборонними стінами і вежами до замків-пала-ців.

4. Бастіонна архітектура

Будівництво оборонних споруд не втратило значення і в XVII ст. Перевагу віддавали бастіонним укріпленням - невисоким п’ятикутним виступам і вежам, висунутим назовні за межі стін, які давали змогу вести вогонь уздовж захисних мурів.

Саме такі укріплення мала Жовква, заснована наприкінці XVI ст., та Броди, що виникли в 30-х роках XVII ст. Розбудовою Бродів керував Г. Л. де Боплан. У місті з’явилася нова регулярна мережа вулиць, які затискав овал земляних бастіонних укріплень. Із західного боку до міських укріплень прилягав власне Бродівський замок - потужна фортеця з п’ятьма бастіонами.

Бастіонна система вплинула навіть на будівництво палаців. Поєднання рис нової оборонної архітектури з палацовою властиве замкам Збаража (нині Тернопільська обл.) та Підгірців (нині Львівська обл.). Замок у Збаражі за проєктами італійського та голландського архітекторів будували князі брати Криштоф та Юрій Збаразькі починаючи з 1620 р. Укріплення складалися з високих та широких валів, зміцнених на чотирьох виступах п’ятикутними бастіонами. Вали оточував рів завширшки майже 40 м. Усередині укріплення розташовано двоповерховий житловий палац.

Замок у с. Підгірцях Бродівського району Львівської області є найдовер-шенішим зразком палацової архітектури XVII ст. в Україні. У ньому поєднано риси архітектури ренесансних палаців та нових для того часу бастіонних укріплень. Замок дає уявлення і про зміни у зведенні магнатських резиденцій: від суворих оборонних замків до розкішних палаців. Оборонні палаци здебільшого будували для відпочинку магнатів-воєначальників. Замок споруджено для великого коронного гетьмана Польщі Станіслава Конецпольського на місці давнішого укріплення. Будівництво його тривало протягом 1635-1640 рр. Проєктував замок французький інженер Г. Л. де Боплан. У XVII ст. палац був двоповерховим, мав по обидва боки та в центрі триповерхові павільйони й вежу (згодом споруду перебудовано, й вона стала триповерховою).

5. Мурована храмова архітектура

Через постійну загрозу несподіваних нападів зі Степу риси оборонної архітектури мали навіть окремі церкви, монастирські споруди, синагоги тощо. Великі монастирі подекуди набували вигляду справжніх фортець, захищених міцними мурами з вежами-бастіонами.

Таким є Троїцький монастир у с. Межиріч (нині Рівненська обл.). Сучасних обрисів він набув на початку XVII ст., коли Януш Острозький, останній представник славетного роду, передав його католицькому ордену францисканців. Монастир перебудували, перетворивши на фортецю за класичним зразком оборонного монастирського будівництва.

Хрестовоздвиженська церква у Луцьку. Сучасне фото

Більше мурованих церков з’явилося на Волині. 1632 р. у Луцьку розпочато спорудження Хрестовоздвиженської церкви. В околицях міста тоді ж постав ансамбль храмів Білостоцького монастиря. Утім, більшість храмів і надалі будували з дерева.

6. Розвиток скульптури

У XVI ст. водночас і в тісному зв’зку з архітектурою бурхливо розвивалося мистецтво скульптури. У скульптурних зображеннях втілювали ренесансні ідеї. Наприклад, львівські споруди Чорної кам’яниці, будинку Кор-някта, каплиці Трьох Святителів, Успенської церкви тощо прикрашені скульптурними рельєфами та пишним різьбленням.

Набув поширення і скульптурний портрет. Скульптурні портрети встановлювали насамперед на надгробках. Надгробки замовляли, щоб уславити образ померлого, увічнити його для нащадків. В Успенській церкві Києво-Печерського монастиря 1579 р. було встановлено надгробок К. І. Острозького: одягнений у лицарський обладунок князь спочивав на ложі. Така композиція скульптури цілком відповідала ренесансним традиціям: померлого нерідко зображали ніби уві сні.

Скульптура - вид образотворчого мистецтва, твори якого мають об’ємність, тривимірність і виконуються з твердих або пластичних матеріалів. Має два основні різновиди -круглу (статуя, бюст тощо) та рельєф (об’ємне зображення на площині).

Макет надгробка К. І. Острозького

7. Іконопис

Іконостас - стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви.

Яскраві національні риси втілено в різьбленому обрамленні ікон та іконостасів. Справжньою перлиною українського мистецтва є іконостас П’ятницької церкви, створений львівськими митцями в першій половині XVII ст. Шедевром по праву вважають іконостас Успенської церкви у Львові. Ікони для нього писали видатні львівські художники Федір Сенькович та Микола Петрахнович.

Виняткову мистецьку вартість мають ікони М. Петрахновича, найвидатні-шого львівського українського маляра XVII ст. Вони сприяли утвердженню нового стилю в іконописі, орієнтованого на західноєвропейські зразки.

Традиції перемишльської школи розвивали у кількох провінційних осередках, серед яких чільне місце належить Самбірському, де працювали кілька митців на чолі з Федуском - автором храмового «Благовіщення» 1579 р. із церкви в Іваничах поблизу Володимира на Волині. Від другої чверті століття зросла роль львівського осередку.

Від першої половини XVII ст. збереглися оригінальні зразки київської школи релігійного малярства. Найвизначнішою її пам’яткою є храмова ікона Святого Миколая в церкві Святого Миколая Набережного.

8. Світський живопис

Роздивіться портрет К. Збаразького і виконайте завдання. Уявіть, що ви працюєте в Національному музеї історії України. Вам необхідно презентувати відвідувачам і відвідувачкам картину «Портрет князя Криштофа Збаразького». У підготовці екскурсії можна використати слова: жупан -приталене вбрання під верхнім одягом; делія, або кунтуш - верхній одяг, вдягнений поверх жупана; персидська парча - тканина, яку використовували для пошиття верхнього одягу.

Портрет князя Криштофа Збаразького. Невідомий художник. 1622-1627 рр.

Наприкінці XVI ст. виник світський портретний живопис. Його найдавнішим зразком є портрет короля Стефана Баторія, створений для львівської ратуші Войцехом Стефановським (1576). Проте з

оригінальних пам’яток зберігся лише портрет ся-ноцького каштеляна й перемишльського старости Яна Гербурта. Лише в пізніших копіях відомі портрети членів родини князів Острозьких.

Активно розвивався портретний живопис у XVII ст., хоча збереглися відтоді лише поодинокі оригінальні зразки. Портрет був популярним серед вищих верств суспільства. У замках збирали цілі галереї - у Заславі, наприклад, на 1622 р. налічувалося майже сто полотен. Про особливості жанру тієї доби свідчить портрет руського воєводи Яна Даниловича з Жовківського замку. Портретні галереї облаштовували і в замках Волині, проте вони майже не збереглися. Один із найкращих

українських портретів першої половини XVII ст. - «Невідомий у червоній шубі».

Зразком парадного портрета першої половини XVII ст. (найдавнішим серед збережених) є рідкісне зображення на повен зріст князя Криштофа Збаразького (с. 104). Портрет одного з останніх представників давнього князівського роду, який належав до найвпливовіших і найзаможніших князівських родин України, створено впродовж 1622-1627 рр.

Інші світські жанри розвивалися мало й відомі лише з поодиноких фактів та пам’яток. Так, свідченням розвитку історичного малярства є символічна композиція «Рокош під Сандомиром». Про батальне малярство свідчить картина «Битва при Клушино» з костьолу в Жовкві, яка нині зберігається у Львівській картинній галереї.

9. Книжкова гравюра

У 1574 р. з появою першої надрукованої І. Федоровим в Україні книги -«Апостола» - з’явилася книжкова гравюра. Нове мистецьке явище започаткували зображення Євангеліста Луки та друкарська марка І. Федорова.

З-поміж тогочасних українських гравюр окремі присвячено світським сюжетам. Перші такі гравюри було вміщено як ілюстрації до «Віршів на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного...»,

що вийшли 1622 р. в друкарні Києво-Печерського монастиря. Верхи на коні, з гетьманською булавою - так зображено козацького керманича, запорозького гетьмана. Це зображення було першим українським світським портретом у гравюрі, першим в українському мистецтві кінним портретом.

Євангеліст Лука. Гравюра з «Апостола» 1574 р.

Думи - ліро-епічні твори українського фольклору на істори-ко-героїчну та побутову тематику.

10. Розвиток музичного мистецтва

XVI-XVII ст. - період розквіту музичного мистецтва на українських теренах. Найбільшого розвитку набули жанри народної пісні та думи, які прославляли героїв боротьби проти турків та татар. Як правило, пісні супроводжувалися грою на різних музичних інструментах: бандурі, лірі, цимбалах, кобзі. Часто тематикою для пісень ставали теми соціально-побутового характеру (відносини між людиною та природою, праця на землі, особисті стосунки між людьми). Оспівували працьовитість, героїзм, любов до рідної землі. Виконавцями дум та історичних пісень були мандрівні співці - кобзарі, бандуристи, лірники. Вони мандрували українськими містами й селами, інколи супроводжували козаків у походах.

Поряд із народною музикою розвивалось і музичне мистецтво у братських школах та Києво-Могилянській колегії. Чимало випускників колегії ставали відомими, потрапляли до дворів європейської знаті, де робили гарну кар’єру.

З розвитком інструментальної музики у Києві, Львові, Кам’янці та інших містах виникли музичні цехи на кшталт ремісничих. Цехові музиканти грали на весіллях, різноманітних народних святах чи церемоніях.

11. Зародження театру

Прочитайте інформацію про появу вертепу на українських землях, роздивіться ілюстрації, дайте відповіді на запитання. 1. Що ви знаєте про сучасний вертеп?

2. Чи зазнав змін цей театр упродовж століть? Відповідь обґрунтуйте.

Вертеп - старовинний пересувний ляльковий театр, де виконували п’єси на релігійні та світські теми.

Розвиток українського театру сягає часів Русі-України, де були популярні виступи народних співців та скоморохів. Деякі середньовічні актори воліли залишатися в одному місці й виступати під час великих свят. Інші - мандрівні, об’єднуючись у трупи, постійно пересувалися з місця на місце і давали вистави на площах та ярмарках просто неба.

У середині XVI ст. на українських теренах виникли шкільні театри, які діяли при братських школах. Відтак, на уроках риторики учні вчилися декламувати вірші, створювати та виголошувати промови. Викладачі писали вірші на релігійну та світську тематику, а учні виконували їх під час свят та зустрічей зі знатними особами. Згодом на українських землях набула поширення шкільна драма, яка передбачала постановку релігійних творів латиною. Спочатку шкільні драми ставили тільки у єзуїтських колегіумах, але згодом вони з’явилися і в православних школах. Для відпочинку глядачів між актами релігійної драми ставили комедійні сценки - інтермедії.

Від XVII ст. веде початок вертеп -ляльковий театр. Вистави вертепу відбувалися у спеціальній двоярусній дерев’яній скриньці, що мала вигляд двоповерхового будиночка. Вистава складалася з двох частин: релігійної та інтермедійної з побутовими мотивами. Починалася вистава з релігійної частини, яка відбувалася на верхньому ярусі будиночка. Тут ставили сцени про народження Христа, винищення немовлят царем Іродом, про смерть Ісуса. Потім дійство переходило на нижній ярус скриньки, де розігрували сцени з народного життя. Персонажі розмовляли народною мовою. Замість людей у вертепі виступали ляльки. Їх виготовляли з дерева й тканини, а потім розфарбовували. Актори за допомогою різних пристроїв рухали ляльок і розмовляли різними голосами.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

З поширенням магдебурзького права в українських містах з'явилися елементи регулярної забудови, яка передбачала чітке розташування будівель.

У XVI ст. в українській архітектурі з'явилися риси європейського стилю ренесанс. Потребами часу було обумовлено будівництво захисних споруд - фортець, замків, храмів, а також палаців із бастіонними укріпленнями.

В українському образотворчому мистецтві поряд із традиційними жанрами (фрески, іконопис, книжкова мініатюра) з'явилися нові - скульптура, гравюра, портретний і батальний живопис.

У XVI-XVII ст. на українських землях активно розвивалося музичне мистецтво. Набули поширення народні історичні пісні та думи на соціальну та побутову тематику.

XVII ст. - час розвитку шкільної драми та лялькового театру-вертепу на українських землях.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Про яке мистецьке явище доби йдеться в тексті джерела? Про що свідчить поширення цього жанру?

У листі до сестри (1616) князь Заславський писав: «Прошу, дай мені, ваша милість дорога пані сестро, намалюватися і пана (чоловіка) проси, ваша милість, а я теж зображення своє пошлю вашій милості, принаймні знадобиться страшити дітей, коли будуть на чомусь дуже наполягати».

2. У параграфі часто згадується ім'я Корнякта. Використовуючи додаткові матеріали, з'ясуйте факти його біографії. Ким він був? Чому на його честь назвали вежу і палац у м. Львові? Який внесок у розвиток міста Львова зробив? Чи можна його назвати меценатом? Ваше дослідження оформіть у вигляді проєкту-презентації.

3. Виберіть із переліку пам'ятки, створені в XVI—XVII ст.

Десятинна церква в Києві; гравюри Львівського «Апостола»; мініатюри Пересопницького Євангелія; ікона Богородиці з Успенської церкви в с. Дорогобужі; ікона Успіння Богородиці Олексія Горошковича; Меджибізький замок; Луцький замок; будинок Корнякта; ікони М. Петрахновича для Успенської церкви у Львові; портрет князя Криштофа Збаразького; Софійський собор у Києві.

Свій вибір поясніть.

4. Які зі споруд належать до ренесансних архітектурних пам'яток Львова?

Будинок Корнякта; Успенська церква з вежею Корнякта; каплиця Боїмів; Софійський собор; каплиця Кампіанів; Чорна кам'яниця; каплиця Трьох Святителів; Золоті ворота.

5. Дайте визначення поняттям та термінам.

Фасад; портал; іконостас; каплиця; скульптура; гравюра, вертеп.

6. Дайте відповіді на запитання.

► Чим відрізняється містобудування та архітектура XVI ст. від архітектури попередніх століть? ► Що було особливого в будівництві оборонних споруд? ► Які особливості мали українська скульптура та живопис у другій половині XVI ст.? ► Чому появу гравюри пов'язують із початком книговидання? ► Які особливості будівництва тогочасних оборонних споруд? ► Які ознаки мав український живопис у першій половині XVII ст.? ► Яка тематика українських історичних пісень?

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Власов, Панарін, Топольницька (2021)