Становлення козацького війська відбувалося в непростих умовах. Воно формувалося на теренах Великого кордону, де козак щомиті мав бути готовий дати відсіч нападникові-кочівнику. На відміну від регулярного війська, яке забезпечували всім необхідним держава або приватний власник, запорожці могли розраховувати лише на власні сили, професійні якості й підтримку товариства.

Прочитайте тексти джерел 1-5 і дайте відповіді на запитання. 1. Виберіть із тексту джерел 1-4 означення, якими французький інженер характеризує козаків. Яким було ставлення Г. Л. де Боплана до запорожців? Чим це можна пояснити? Чи є підстави не довіряти свідченням французького інженера? 2. Про які ремісничі спеціальності йдеться в документі 5? Як можна пояснити той факт, що козаки зналися на всіх названих ремеслах? Чим такі знання були корисні у козацькому житті? 3. Про що може свідчити той факт, що у розповіді про побут козаків згадується і про заняття жінок? 4. Що має на увазі автор, оповідаючи, що козаки «воліють краще піти позичити усе потрібне у турків, своїх добрих сусідів»? 5. Якими рисами характеру та вдачі наділяє автор козаків? Як ви вважаєте, чи відображають вони індивідуальність кожного козака? 6. Співставте свідчення Г. Л. де Боплана про козацький табір та наведені на ілюстраціях реконструкції. Чому сучасники іноді називали табір «рухомою фортецею»? Схарактеризуйте особливості бойового порядку козаків. У чому переваги та недоліки козацького війська?

Гійом Левассер де Боплан - французький військовий інженер, родом із Нормандії. У 1630-1648 рр. перебував на службі у польського уряду, керував будівництвом фортець на півдні України. Повернувшись до Франції, опублікував «Опис України, або областей Королівства Польського, розташованих між кордоном Московії і Трансильванії» (1660), що містить цінні відомості з історії, географії, культури та етнографії України. У 1648-1650 рр. видав карти України.

Титульний аркуш першого видання «Опису України». Руан, 1660 р.

1. «...Козаки належать до грецької віри, яку називають руською; дуже шанобливо дотримуються релігійних свят і постів, які у них тривають 8 або 9 місяців на рік і полягають в утриманні від м’яса. Вони настільки вперті в дотриманні цієї формальності, що переконують себе, ніби порятунок [їхньої душі] залежить від зміни їжі. Зате, я гадаю, навряд чи жоден інший народ у світі давав би собі стільки волі у питті, як вони, бо не встигають протверезіти, як одразу (як-то кажуть) починають лікуватися тим, від чого постраждали. Однак усе це тільки під час дозвілля, бо коли вони воюють або коли задумують якусь справу, то вкрай тверезі».

2. «Вони кмітливі й проникливі, дотепні й надзвичайно щедрі, не побиваються за великим багатством, зате дуже люблять свободу, без якої не уявляють собі життя. Задля цього так часто бунтують та повстають проти шляхтичів, бачачи, що їх у чомусь утискають. Таким чином, рідко коли минає сім чи вісім років, щоб вони не бунтували чи не піднімали повстання проти панів».

3. «Козаки добре загартовані, легко витримують спеку й холод, спрагу й голод, невтомні в битвах, відважні, сміливі чи, радше, одчайдушні, власним життям не дорожать. ...Найбільше виявляють спритності та доблесті, б’ючись у таборі під прикриттям возів (бо вони дуже влучно стріляють із рушниць, які є їхньою звичайною зброєю), обороняючи ці укріплення; вони непогані також на морі, але верхи на конях вони таки не найкращі. Сотня цих козаків під захистом табору не побоїться ні тисячі поляків, ні кількох тисяч татар. Якби вони були такі ж доблесні верхи, як і на землі, то, гадаю, були б непереможними».

4. «Козаки високі на зріст, вправні, енергійні, люблять ходити в гарному одязі, яким особливо хизуються, коли пограбують його у своїх сусідів, бо в інших випадках вдягаються досить скромно.... відзначаються міцним здоров’ям і навіть не хворіють... Мало хто з козаків умирає від недуги, хіба що в глибокій старості, бо більшість з них гине почесною смертю на війні».

5. «Говорячи про відвагу козаків, цілком доречним буде розповісти і про їхні звичаї та заняття. Отож, ви дізнаєтесь, що серед цього народу зустрічаються люди, досвідчені у всіх взагалі необхідних для життя ремеслах: теслі для будівництва жител і човнів, стельмахи, ковалі, зброярі, кожум’яки, римарі, шевці, бондарі, кравці і т. д. Вони дуже вмілі у виготовленні селітри, якої в цих краях дуже багато, і виготовляють прекрасний гарматний порох. Жінки займаються прядінням льону і вовни, з яких роблять полотно і тканини для щоденного вжитку. Всі уміють добре обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати різні м’ясні страви, варити пиво, мед, горілку, робити брагу тощо. Немає також серед них жодного, якого б віку, статі чи становища він не був, хто б не намагався перевершити свого товариша у пиятиці і гульні. Немає серед

християн і таких, котрі б настільки, як вони, призвичаїлися не дбати про завтрашній день.

Одне слово, всі вони досить розумні, але зосереджуються лише на корисному і необхідному, головним чином на тому, що пов’язане з сільським життям.

Родючий ґрунт дає їм зерно в такому достатку, що вони часто не знають, що з ним робити, ... а звідси - і їхні лінощі: вони зовсім не хочуть працювати, хіба що при крайній потребі, коли їм немає за що купити необхідне. Вони воліють краще піти позичити усе потрібне у турків, своїх добрих сусідів, аніж потрудитися, щоб самим його надбати тощо, їм доволі, коли є що їсти й пити».

Г. Л. де Боплан. «Опис України». 1660 р.

Прочитайте текст джерела 6 і дайте відповіді на запитання. 1. Яким чином козаки ухвалювали важливі рішення? Про що це свідчить? 2. Доведіть, що між запорозькою старшиною та рядовими козаками в той час уже існували суперечності. 3. Дайте узагальнену характеристику козацької дипломатії. Про що свідчить існування дипломатичних відносин на Січі? 4. До яких козацьких чеснот звертаються учасники переговорів? Як це характеризує козаків?

Еріх Лясота - австрійський дипломат та військовий. Служив при дворі німецького імператора Рудольфа II, за дорученням якого у червні 1594 р. виїхав до Запорозької Січі, щоб запросити козаків на імператорську службу для участі у війні проти Османської імперії. Залишив щоденник своєї подорожі - цінне джерело з історії та географії України. Дав картину політичного життя і побуту Запорозької Січі, опис українських міст.

6. «Ми мали аудієнцію і подали письмово в колі наше доручення про вербування військ. Після цього козаки, запросивши нас вийти з кола, публічно прочитали нашу грамоту, після чого кожен мав висловити свою думку. Коли ж після дворазового заклику вождя всі продовжували мовчати, то присутні розділились, як це у них прийнято при обговоренні важливих справ, й утворили два кола: одне із старшин, друге - з простого народу, як вони називають, черні.

Після довгих нарад чернь нарешті звичними викриками висловила свою згоду вступити на службу Й. І. В. (Його Імператорської Високості) - на знак цього підкидали вгору шапки. Після цього натовп кинувся до другого кола - старшин, погрожуючи скинути у воду й утопити кожного, хто буде проти. Тому старшини враз зголосилися на все, не сміючи суперечити черні, такій сильній та могутній, коли її розлютити, тільки вимагали обговорити з нами умови.

Було обрано 20 депутатів, і нас знову запросили в коло. Тоді ці депутати, усівшись на землі посеред великого кола, утворили маленьке коло і після довгих нарад покликали нас до себе; ми прийшли і сіли серед них. Вони висловили нам свою готовність вступити на службу Й. І. Високості, не шкодуючи свого життя. По суті вони згодні були рушити на Молдову, переправитись через Дунай і вторгнутися в Туреччину. проте вони не відважуються вступити у Молдову таким обмеженим військом, а саме: близько 3000 чоловік... .

До того ж вони стверджували, що це супроти їхнього звичаю вступати на службу і рушати в похід за невизначених умов, і тому бажають, щоб я уклав з ними угоду від імені Й. І. В. щодо тримісячного жалування та продовольства для них і коней; тоді вони згодні прийняти пропозицію і подумають, як діяти далі.

І все ж, щоб Й. І. В. міг переконатися в їхній покірній відданості, вони мають намір негайно відправити до нього своїх послів, уповноважених укласти з імператором угоду щодо їхнього утримання... .

Потім, коли осавули (начальники) обійшли довкруж велике коло і все сказане виклали іншим козакам, чернь знову відділилася, утворила окреме коло і після наради знову висловила згоду гучними вигуками й підкиданням шапок. Коли ми слідом за цим вийшли із кола, тут же загриміли військові барабани і заграли сурми, було зроблено десять гарматних пострілів, а вночі випущено декілька ракет.

Одначе того ж вечора деякі занепокоєні голови разом із більш заможними козаками . ходили з хати в хату й підбурювали простий народ, вказуючи на далекий і небезпечний шлях, застерігали, переконували подумати про те, що вони мають намір вчинити, щоб не каятися опісля. ...вранці наступного дня чернь прийшла до протилежного висновку, а саме: за таких невизначених умов вони ніяк не можуть і не хочуть виступати у похід, тим паче, що їм невідомо, чи справді існують обіцяні гроші чи ні, і від кого їх одержувати, бо їм не надано ніякої грамоти від Й. І. В., навіть письмового запевнення, що їм справді будуть виплачені додаткові суми й видані подарунки. Зрештою вони прислали в наше приміщення кількох козаків, щоб повідомити нам про таке рішення.

Ватажок і дехто зі старшин ... всіляко благали й умовляли їх добре обдумати, що вони роблять, і не відкидати милостивих пропозицій імператора, котрі вони мають вважати за велике щастя. У протилежному випадку вони ризикують щонайменше бути зганьбленими і висміяними, якщо відмовляться тепер від участі в такому похвальному заході, спрямованому проти запеклого ворога християнства.... Та коли вони і після всіх цих доказів наполягали на колишньому рішенні, ватажок тут же серед кола у гніві відмовився від своєї посади, мотивуючи тим, що він не може і не хоче очолювати людей, які так мало дорожать своєю славою, честю та добрим іменем».

Е. Лясота. «Щоденник». 1594 р.

Козацьке подвір’я. Художник

С. Васильківський. 1900 р.

Розгляньте картину С. Васильківського і дайте відповіді на запитання. 1. Чи розташовувався зображений на картині двір на Січі? Що допомогло зробити висновок? 2. Де козаки могли будувати такі двори, як зображений на картині?

Прочитайте текст джерела 7 і дайте відповіді на запитання. 1. Чому, за свідченням Е. Лясоти, українські селяни мусили виходити в поле зі зброєю? 2. Чому дипломат «не вважав за потрібне втрачати таких хоробрих та відчайдушних людей», якими були козаки? У чому він вбачав переваги запорозького козацтва над іншими вояками? 3. Про що свідчить факт офіційних відносин Австрії з запорозькими козаками без погодження з польським урядом?

7. «Дуже гарні великі родючі поля й ґрунти, на яких тут і там видно багато дивних малих будинків із бійницями, куди втікають селяни, коли раптово ста-ється напад зі степу, і там обороняються; тому кожен мешканець, ідучи в поле, вішає на плече рушницю, а до боку шаблю чи тесак; напади такі часті, що спокою від них майже ніколи немає... Я гадав, що ця війна проти турків триватиме не рік чи два, тому не вважав за слушне втрачати таких хоробрих і відчайдушних людей, які змолоду вправляються у військовому мистецтві та добре знають цього ворога, тобто турків і татар (з якими вони майже щодня стикаються). По-друге, це військо утримати легше, ніж військо іншої нації, бо на їхніх начальників не треба витрачати особливих коштів (які звичайно становлять значну суму). Крім того, вони мають власну зброю та боєприпаси, до яких не треба замовляти й утримувати спеціально гармашів, бо багато хто з них сам уміє з ними обходитися».

Е. Лясота «Щоденник». 1594 р.

Використовуючи інформацію з джерел (1-7), поясність, чому іноземні володарі виявляли інтерес до українських козаків?

Прочитайте текст джерела 8 та роздивіться картини С. Васильківського (на с. 131) і Ю. Брандта й дайте відповіді на запитання.

1. Чи можна стверджувати, що козацьке життя було позбавлене жіночого товариства? 2. Поміркуйте, яким був статус жінки у козацькому суспільстві.

3. Поясніть, чому описану у джерелі поведінку козака не можна назвати толерантною?

8. «Переказують, що від шибениці, за козацьким звичаєм, можна було врятуватися, коли якась дівчина виявляла бажання вийти за злочинця заміж. Щодо цього очевидці наводять такий випадок. Одного разу вели якогось злочинця на страту; назустріч йому вийшла дівчина під білим покривалом і виявила бажання вийти за нього заміж. Злочинець, наблизившись до дівчини, почав просити її зняти з обличчя покривку. Дівчина зняла. Тоді злочинець ... привселюдно заявив: “Як мати таку дзю-бу вести до шлюбу, ліпше на шибениці дати дубу!”».

Д. Яворницький. «Історія запорізьких козаків» ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Які факти з опрацьованих джерел свідчать про те, що життя козаків істотно відрізнялося від життя інших верств українського суспільства?

2. Спираючись на свідчення французького інженера, складіть розповідь з 5-6 речень про життя та побут козаків, почавши її з фрази «За повідомленням Г. Л. де Боплана, українські козаки...»

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Власов, Панарін, Топольницька (2021)