Інформація про новину
  • Переглядів: 100
  • Дата: 15-03-2021, 19:37
15-03-2021, 19:37

4. Соціально-економічне становище українських земель у XVI столітті

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  3. Люблінська унія та її вплив на украї...
Наступна сторінка:   5-6. Церковні та релігійні проблеми в У...

Пригадайте, хто і чому був зацікавлений в підписанні Люблінської унії? Якими були наслідки Люблінської унії?

1. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Як ви знаєте з курсу історії України 7 класу, верхівку суспільства у Великому князівстві Литовському становили князі — представники династій Рюриковичів і Гедиміновичів. Князі разом з іншими землевласниками належали до привілейованого стану суспільства — шляхти. У середині ХУІ ст. до шляхти в Речі Посполитій належало близько 8 % населення. Від польського короля вона поступово отримала низку привілеїв та перетворилася на окремий спадковий стан. Однак формування цього стану пройшло довгий шлях. Його основу становили різні групи землевласників, серед яких лише верхівка початково мала у володінні спадкові землі. Натомість більшість отримувала маєтки від великого князя за службу на різних умовах. За своїм становищем вони нагадували європейське рицарство. Межі цих груп були досить плинні, окрім князів, якими треба було народитися. Історики умовно ділять землевласників на панів — верхівку стану, які зазвичай і мали спадкові землі, та бояр-зем’ян. Частина бояр, коли шляхетський стан почав закриватися, не змогла довести «правильність» походження і потрапила до проміжної групи між шляхтою і селянами. Ця частина вільних людей, яка дістала назву бояр, зазвичай володіла землею, однак виконувала за неї різноманітні повинності. Частина з них втратила нерухомість і поповнила категорію слуг у багатшої шляхти, або послужила основою для складання козацької спільноти.

На Київщині велику вагу серед магнатської верхівки мали волинські князі, які виконували обов’язки королівських намісни-ків-старост. Однак приблизно від початку XVII ст. на розлогі королівські землі, що тривалий час стояли пусткою, звертають увагу заможні

люди. Вони створюють великі майнові комплекси й активно освоюють через своїх намісників степову частину українських земель. Справжнім «королем» Лівобережжя став князь Ярема Вишневецький.

Представники шляхетської верхівки мали велику владу на місцях: організовували судочинство й оборону, забезпечували пррядок, значною мірою завдяки особистому війську. Серед середньої та дрібної шляхти переважали місцеві роди.

Рід князів Острозьких посідав особливе місце в тогочасному українському суспільстві.

Магнат (від лат. magnus — великий) — людина високого соціального стану, шляхетського походження; великий землевласник, представник родової знаті.

Острозькі були найбагатшими з українських князів, які збільшили свій вплив після підписання Люблінської унії. Князь Костянтин Острозький володів 80 містами і містечками, селами та багатьма землями. Влада Острозького була такою великою, що його називали «некороно-ваним королем Русі».

Також до привілейованого стану українського суспільства належало вище духовенство — митрополити, єпископи та архієпископи, ігумени (настоятелі) монастирів. Духовенство поділялося на біле (приходські священники) і чорне (монахи, позбавлені права на шлюб, жили усамітнено).

Міське населення також було неоднорідним і складалося з міської верхівки — патриціату (багаті та знатні міщани, що брали участь в управлінні містом), бюргерства (середній клас) та плебсу (дрібні ремісники, крамарі).

Найбільш безправною та найчисельнішою верствою тогочасного суспільства були селяни. За право жити і господарювати на землі селяни сплачували ренту: натуральну (продуктами), грошову та відробітками у панському господарстві. Становище селянин було неоднорідним. Воно залежало від власника землі, від характеру його господарства, від розміру та переліку податків, від регіону.

У великих землеволодіннях — фільварках, де вирощували сільськогосподарські продукти на продаж, переважали відробітки у панських господарствах. У більшості шляхетських маєтків селяни «сиділи» на дворищах — мали у своєму розпорядженні ділянки землі (від 50 до 200 га), які й обробляли. На одному дворищі зазвичай мешкало кілька родин. Відробітки на панських полях могли сягати від двох до шести днів на тиждень. Однак зазвичай працював один представник від селянського домогосподарства.

Разом із членами великих родин часто жили дальші родичі та навіть чужі люди — коморники і підсусідки. В селянських господарствах також працювали наймити, домашні слуги та челядь-невільники. Це було поширене явище.

Селяни були досить заможні. В їхніх господарствах налічувалося по кілька десятків різної худоби. Досить часто траплялося, що селяни орендували додаткові ділянки землі, шинки чи корчму.

Однак що об’єднувало селян, так це практична відсутність особистої свободи. Спочатку можливість покинути пана скоротилася, а згодом взагалі зникла. А оскільки на українських землях не бракувало землі, натомість не вистачало робочих рук, то досить часто траплялися селянські втечі. Але втечі рідко були стихійними. Зазвичай селян переманювали представники іншого пана, пропонуючи ліпші умови життя та різноманітні пільги.

На Київщині, де пустками лежали неорані землі, власники намагалися привабити селян, звільняючи їх від ренти

на різні терміни. Такі поселення називалися «слободами». Як тільки закінчувався термін «свобод», селяни намагалися перейти до іншого власника. Регулярна панщина у цей час так і не була впроваджена.

Судили селян або їхні пани, або панські намісники-урядники. Для королівських селян існував спеціальний королівський суд, до якого вони могли поскаржитися на визиск королівських урядників на місцях.

Рента — дохід, який отримують землевласники за надання селянам права користуватися землею. Може бути натуральна (оплата частиною врожаю) або відробіткова.

ОрЄнда — наймання земельної ділянки в користування за плату.

Наприкінці ХУ ст. починається процес становлення нової суспільної верстви, міжстанового соціального прошарку українського суспільства — козацтва.

1. Опрацюйте схему. Подумайте, чи могли представники одних станів переміщуватися до інших?

2. Чому, на вашу думку, козаків можна назвати міжстановим прошарком суспільства?

2. ЛИТОВСЬКІ СТАТУТИ

Першим шляхетським привілеєм, який проголошув особисту недоторканність особи (знамените «ніхто не може бути ув’язненим без судового вироку»), був привілей Ягай-ла 1430 р. Він містив також кілька важливих пунктів, що розширювали права шляхетського стану: недоторканність спадкового майна землевласників; звільнення їх від низки обов’язків, окрім укріплення замків; право шляхти судити своїх підданих; право спадкування маєтків синами і доньками. Перший правовий кодекс Великого князівства Литовського, що охоплював усю територію держави та права всіх її станів, був затверджений у 1529 р. Він дістав назву Перший Литовський статут.

Кодекс був рукописним. Він ділився на 13 розділів, а ті — на окремі правові норми «артикули». Звичайно, у суспільстві, де кожний стан мав свої окремі права, не могло бути єдиних для всіх законів. Однак законодавці уважно проаналізували норми римського права, «Руську правду», місцеві правові звичаї, приписи німецького права «Саксонське зерцало», польські та чеські норми. Вони створили унікальну на той час правову пам’ятку. Статут стосувався всіх без винятку станів Великого князівства Литовського.

Другий Литовський статут 1566 р. містив 14 розділів. Він зрівнював у правах шляхту та магнатів, впроваджував виборні суди та повітові сеймики.

1588 р. Велике князівство Литовське прийняло для себе Третій Литовський статут, який затвердив Сигізмунд ІІІ Ваза. Він значно розширював Другий Литовський статут

і виправляв його вади. Сучасники вважали його найбільш досконалим юридичним документом тогочасної Європи. Водночас кодекс позбавив селян особистої свободи.

Кріпацтво — особиста залежність селянина від пана; прикріплення селянина до земельного наділу землевласника.

3. ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ СЕЛА І МІСТА. ТОРГІВЛЯ

У ХУІ ст. основою господарювання на українських землях залишалося землеробство. В Європі відбулася «революція цін», яка спричинила зростання попиту на продукцію сільського господарства. Поширювалася фільваркова система господарювання. Основними експортними продуктами з України були лісові товари та велика рогата худоба. Розширення цих видів господарювання не потребувало залежних людей у такій мірі, як землеробство.

Фільварок (з нім. — хутір або ферма) — велике багатогалузеве товарне господарство, засноване на праці селян й орієнтоване на отримання прибутку з продажу продукції.

панщина — примусове і безоплатне виконання селянами певного обсягу робіт у господарстві землевласника.

З пожвавленням економічного життя на наших теренах, швидко зростала мережа міст. Цей процес був пов’язаний з розвитком великого і середнього землеволодіння. Міста виникали як їхні центри. Вони поставали через надання статусу міста вже існуючим селам, або «осаджувалися» на голому місці згідно з королівськими привілеями. Отож головне, що відрізняло село від міста, був привілей на його заснування. Власники були зацікавлені, щоб виклопотати у короля ще й магдебурзьке право для своїх міст і містечок.

Міста були переважно приватні. Міські громади хоч і залежали від власника, однак користувалися досить широким самоврядуванням. Більшість міських жителів займалася ремеслами, торгівлею і промислами.

Містяни отримували ширші життєві можливості, аніж селяни. Магдебурзькі права у повному обсязі отримували міські громади у королівських містах. Окреме самоврядування та судочинство мали єврейські та вірменські громади.

На середину XVII ст. в Україні існувало понад 1100 міст і містечок. Королівськими містами, де міські громади мали повне магдебурзьке право, зазвичай були центри воєводств і повітів: Київ, Брацлав, Житомир, Луцьк, Львів тощо.

1. Поміркуйте, за якими ознаками тогочасне місто відрізнялося від села.

2. За допомогою карти (атласу) назвіть міста, що були королівськими, а також приватними (церковними, шляхетськими).

3. Якими шляхами формувалися великі магнатські землеволодіння на українських землях?

Магдебурзьке право — право на самоврядування, за яким міста звільнялися від управління та суду великих землевласників.

Міста, що мали магдебурзьке право, повністю або частково управлялися магістратом — виборним становим органом, що складався з ради та лави.

Рада займалася адміністративними справами та судочинством у цивільних справах, а лава — кримінальними злочинами. На чолі лавничого суду стояв війт, який водночас тримав у своїх руках і загальне керівництво громадою на магдебурзькому праві. З числа ранців, що обиралися на рік, почергово визначався бургомістр, який очолював магістрат.

Магістрат розташовувався у будівлі ратуші, що переважно зводили в центрі міста.

1. Пригадайте, коли та де виникло магдебурзьке право.

2. Чому в Середньовіччі вважали, що «міське повітря робить людину вільною»?

Поясніть, чому здобуття магдебурзького права було важливим для статусу того чи іншого міста.

Із трактату Бартоломео Гроїцького, присвяченого міському праву (1558 р.)

Бургомістр і рада мають обов’язком принаймні раз на тиждень або кожного разу, як буде потреба, сходитися на ратушу, радити про добро громади, здобувати нові користі для громади і запобігати шкодам... лагодити спори, наглядати різників і пекарів, пильнувати обманства у мірі і вазі, в продажі їжі і напоїв та всякого товару. запобігати сварам у місті, боронити від кривд сиріт і вдів. складати рахунки з усіх доходів міських.

Які повноваження і обов’язки мав міський бургомістр?

Міста були центрами ремесла й торгівлі. На початку XVII ст. налічувалося понад 100 різних ремісничих спеціальностей. Більшість ремісників об’єднувалася в цехи. Вони мали захищати інтереси ремісників, контролювали

ціни та виробництво товарів.

Подумайте, як розвиток торгівлі впливав на соціально-економічне становище українських земель у XVI ст.

Традиційно в містах розвивалася торгівля. Кілька разів на рік у великих містах (Київ, Львів, Луцьк) відбувалися ярмарки, а кілька разів на тиждень — торги. Купці і торговці також мали власні професійні об’єднання — гільдії. Гільдії створювалися з метою захисту прав купців. Вони контролювали якість продукції, вирішували питання збуту товарів. Розвитку міжнародної торгівалі сприяла і наявність важливих торговельних шляхів, які проходили по теренах

українських земель. З українських земель продукти місцевого виробництва (сіль, мед, віск, зерно, хутро, солону риба тощо) везли до країн Центральної і Західної Європи.

Онлайн-кросворд «Литовські статути»

http://surl.li/ldsn

За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся про Со-рочинський ярмарок в Україні. Поміркуйте, чи відрізняються сучасні ярмарки від тих, які влаштовували в ХVІ ст.

Михайло Грушевський, «Історія України-Русі»

Так в 1497 р. Луцьк... дістає два ярмарки по тижню часу. Острог мав «з давніх часів» ярмарок на Святого Онуфрія, а великий князь Жиґимонт Старий додав ще два — на зимного Миколая і на Йордан. Київ при потвердженню своїх прав в 1516 р. дістає також два тижневі ярмарки. Надаючи князю Констянтину Острозькому Чуднов і Звягель і позволяючи йому в сих маєтностях «місто садити», великий князь позволяє мати в них ярмарки (раз до року в кожнім) — «а мито на нього має брано биті со всіх купців»... Хоч ярмарки засновувалися в інтересах міста, для піднесення добробуту його й місцевої людности, про те се був меч обо-січний. Як інтересно було стягати купців і побирати з них різні доходи й користі, так знов їх конкуренція могла бути небезпечною для інтересів місцевого купецтва...

1. Як впливали на розвиток міст і добробут населення ярмарки?

2. Чи можна вважати їх привілеєм?

3. Про яку загрозу для місцевих ремісників і купців пише історик в останньому реченні документа?

4. Чому землевласники були зацікавлені у заснуванні ярмарків на своїх землях?

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

Утворіть логічні пари між назвами станів українського суспільства в XVI — першій половині XVII ст. та їхніми представниками.

Обговорюємо в групі

1. Поширення яких відносин (капіталістичних чи феодальних) означав розвиток фільваркового господарювання?

2. Що означають поняття «панщина» та «кріпацтво»?

3. Поясніть необхідність створення міщанами та купцями цехів і гільдій. Яка основна мета створення цих професійних союзів?

4. Розкажіть про соціальну структуру тогочасного суспільства.

Мислю творчо

1. Як ви знаєте, сучасна ратуша у Львові є загальнодоступною для відвідувачів. Але донедавна пересічних громадян у ратушу не допускали — вежу вважали стратегічним об’єктом. Чому, на вашу думку, ратуші надавалася така важлива роль?

2. Як ви розумієте вислів українського історика Ярослава Грицака: «Без Колум-ба не було б України»?

3. За допомогою слів хмаринки і матеріалів параграфа схарактеризуйте основні суспільні стани українського суспільства в XVI - першій половині XVII ст.

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Щупак, Бурлака

 



Попередня сторінка:  3. Люблінська унія та її вплив на украї...
Наступна сторінка:   5-6. Церковні та релігійні проблеми в У...



^