Пригадайте, як релігійна ситуація в Україні позначилася на розвитку культури. Висловте припущення, що впливатиме на розвиток української культури в XVI - першій половині XVII ст.

1. ОСВІТА, ЛІТЕРАТУРА І КНИГОДРУКУВАННЯ

В умовах відсутності в українців власної державності, у ХУІ-ХУІІ ст. гостро постало питання збереження і розвитку українцями власної культури. Культурні традиції Русі-України поєднувалися із впливом західноєвропейської культури, ідей Реформації і Відродження.

Руською мовою у ХУІ — першій половині ХУІІ ст. називали писемну мову українського та білоруського народів. Зокрема, нею написані Литовські статути, вона була мовою судочинства і діловодства у Великому князівстві Литовському.

Під впливом реформаційних ідей у 1556—1561 рр. із церковнослов’янської українською народною мовою було перекладено Пересопницьке Євангеліє. Перекладачами були син священнослужителя з м. Сянок Михайло Василе-вич й архімандрит Пересопницького монастиря на Волині Григорій.

Розгляньте сторінку Пересопницького Євангелія. Чим її оформлення відрізняється від сторінок сучасних книжок? За допомогою додаткових джерел інформації дізнайся, що таке ініціал і мініатюра.

Фактично книгу написано літературною староукраїнською мовою, «для лепшого виразуміння люду христіан-ського посполитого». Оригінал Пересопницького Євангелія зберігається в Національній бібліотеці України імені В. І. Вернадського (м. Київ), має 482 пергаментні аркуші та важить 9 кг 300 г. У сучасній Україні на Пересопниць-кому Євангелії складають присягу українському народові президенти України.

Пригадайте з вивченого раніше (с. 49-51), що таке полемічна література. Коли, за яких обставин вона з’явилася? Назвіть імена й твори письменників-полемістів.

Особливе місце серед тогочасних українських літературних і церковних діячів посідає письменник-полеміст Іван Вишенський.

Іван Вишенський народився на Львівщині, у містечку Судова Вишня. Точний рік народження і справжнє ім’я полеміста не відомі. У 1570-х роках став ченцем Афонського монастиря у Греції, де прожив 40 років. У 1604 р. прибув на Україну і два роки прожив у Львові. Згодом повернувся на Афон, де усамітнився у кам’яній печері.

Іван Вишенський є автором збірки «Книжка», куди ввійшли його твори, зокрема послання до князя Костянтина Острозького і до єпископів. У 1600-1601 рр. Вишенський написав «Краткословний отвіт» Петру Скарзі.

1. За допомогою QR-коду прочитайте V частину поеми Івана Франка «Іван Вишенський».

2. Напишіть історичне есе про постать Івана Вишен-ського.

За допомогою додаткових джерел інформації дізнайтеся про роль Петра Сагайдачного в захисті української церкви та культури.

Окрім полемічної літератури, яка виникла у зв’язку з упровадженням церковної унії, з’явилися художні твори. Набув розквіту український епос — думи, балади, історичні пісні. Поетичні твори найчастіше складали мандрівні дяки й учні духовних шкіл. Проте існували й авторські вірші та поеми — «Роксоланія» Се-бастіяна Кленовича, «Вірші на жалісний погреб шляхетного лицаря Петра Конашевича-Сагайдачного» Касіяна Саковича, «Про Острозьку війну» Симона Пекаліда. У поезіях найчастіше використовували біблійні теми, висвітлювали проблеми моралі й релігії.

Освіта на українських землях розвивалася у складних умовах. Тривалий час освіту здобували у церковних (парафіяльних) школах при церквах і монастирях. Після поширення контрреформації, виникли єзуїтські колегіуми — вищі школи. Навчання в них велося польською і латинською мовами, а учні отримували виховання в дусі католицької віри. Створювали свої гімназії на теренах України і протестанти.

У 1578 р. коштом князя Василя-Костянтина Острозького було відкрито слов’яно-греко-латинську школу у м. Острог. Ця школа з часом перетворилася на перший в українських землях вищий навчальний заклад західноєвропейського типу. Сучасники називали цю школу «академія». Першим її ректором був письменник-полеміст Ге-расим Смотрицький, для роботи запрошували фахівців з європейських країн. При школі діяли науковий гурток і друкарня. На жаль, після смерті Острозького у 1608 р. школа почала занепадати, а згодом припинила своє існування, щоб відродитися вже в незалежній Україні.

Ще одним вищим освітнім навчальним закладом в Україні вважалася Львівська братська школа, яка була відкрита у 1585 р. стараннями братства та утримувалася його коштом. Тоді ж було відкрито друкарню, у якій опублікували «Адельфотес» (граматику грецькою і

церковнослов’янською мовами). Учасники та керівники Львівського братства створили перший своєрідний статут школи — «Порядок шкільний» (1586 р.), у якому чітко визначалися права й обов’язки учнів школи, вчителів і батьків. У статуті зазначалося: «Багаті над убогими у школі нічим вищі не мають бути, тільки самою наукою, плотію же рівні всі...». Це свідчить про те, що до братських шкіл приймали дітей різних майнових станів, зважаючи тільки на їхні здібності. Високі вимоги висувалися до вчителя, якого називали дидаскал. Він повинен був навчати учнів науки, карати їх за непослух, стежити за поведінкою.

За ілюстрацією складіть розповідь «Навчання в братській школі». Зверніть увагу на дії персонажів гравюри.

Розвитку української культури сприяло і книгодрукування. У середині XVII ст. в Україні було 40 друкарень. Однією з найбільших була друкарня Києво-Печерської лаври, де на початку XVII ст. побачили світ словники, граматики, букварі та твори релігійного змісту.

2. києво-могилянський КОЛЕГІУМ

У 1615 р. київські міщани заснували Київське Богояв-ленське братство. Воно існувало завдяки благодійним внескам, церковним прибуткам і пожертвам. При Бого-явленському братстві було створено школу та друкарню, утримувався притулок для нужденних.

За кілька років братська школа перетворилася на колегіум. Архімандрит Києво-Печерського монастиря Єлисей Плетенецький організував навчальний процес за зразком Львівської братської школи. У Лаврі виник освітянський гурток, до якого запросили видатних діячів української культури. Вони вчителювали, редагували й видавали книжки. Першим ректором Київського колегіуму був Йов Борецький, який у 1620 р. став першим київським православним митрополитом.

Михайло Грушевський, український історик

Плетенецький відкрив нову добу в житію сеї твердині українського аскетизму і зробив з Печерського монастиря першорядну культурну силу... Плетенецький був батьком не тільки для лаври, а й для всього народу... сім заслужив він собі на вічну пам’ять в історії українського життя. Єлисей Михайлович був шляхетного роду, з дрібної шляхетської родини. В початках 1590-х рр., маючи сорок літ, став він архімандритом пінського Ліщинського монастиря і в сім титулі брав участь у православнім соборі берестейськім. Правдоподібно тут звернув він на себе увагу рішучою опозицією унії.

Які біографічні дані про Єлисея Плетенецького наводить Михайло Грушевський? Що історик вважає головним досягненням архімандрита?

Професором, а згодом і ректором Київської братської школи був Мелетій Смотрицький — автор «Граматики словенської» (1618 р.), яка вплинула на становлення багатьох норм української мови. Український літературознавець Кирило Студинський зазначав: «Чоловік (Смотрицький) знаменитих здібностей і благородних поривів, але

без гонору, зломаний противностями, які приготовили йому час і люди... покликаний і спосібний до всього, тільки не до богослов’я.». Дейвід Фрік, американський історик: «Діяльність Смотрицького протягом цілого життя була націлена на те, щоб Русь не стала народом темного селянства».

Складіть історичний портрет Мелетія Смотрицького. За необхідності скористайтеся додатковими джерелами інформації.

Учнів Київської братської школи називали спудеями, або «студентами» (від лат. studeo — вчуся). Найбідніші та іногородні спудеї жили у спеціальному приміщенні — бурсі, що утримувалася коштом братчиків.

Спудеї організовували театральні аматорські вистави, здебільшого релігійного змісту. Такі пересувні лялькові театри називалися вертепом. Вертепний ляльковий театр мав форму двоповерхового дерев’яного будинку: на другому поверсі зазвичай показували різдвяну драму, а на першому — сатирично-побутову інтермедію.

Вертеп — старовинний пересувний український ляльковий театр, поширений у XVII-XVIII ст.

Проіснувала Київська братська школа до 1632 р.

У 1632 р. архімандрит Києво-Печерської лаври Петро Могила у приміщенні Троїцької церкви відкрив Лаврську школу на 100 осіб. Школа передбачала п’ять класів, а також викладання польською і латинською мовами. Після переговорів і суперечок у 1632 р. було вирішено об’єднати братську та лаврську школи. Це перетворило школу на вищий навчальний заклад, «розсадник, що випускав зі своїх стін чимало знаменитих освічених і доброчесних пастирів, державних чиновників і в усіх відношеннях зразкових громадян». Школу почали називати Киє-во-Братським колегіумом (академією), а після смерті П. Могили — Києво-Могилянським.

Києво-Могилянський колегіум відповідав загальноєвропейським освітнім стандартам, складався з восьми класів. Найвищими вважалися дворічний філософський клас або чотирирічний богословський. Навчання тривало від семи до дванадцяти років.

Михайло Грушевський, український історик

Петро Могила відживив і упорядкував запущене і розстроєне церковне життя православне. Високо поставив братську колегію — пізнішу київську академію, що на честь його потім носила ім’я «Могилян-ської». Розвинув рух видавничий, дбав про розвій літератури й ученості, хоч, треба сказати, ся київська могилянська ученість досить далека була народному українському життю, бо приноровлялась більше до церковнослов’янських взірців, з одного боку, і до польсько-латинської культури шляхетської — з другого.

На які заслуги Петра Могили у створенні Києво-Могилянської академії вказує історик? Чому Михайло Грушевський вважає, що академія була «далека народному українському життю»? Чи погоджуєтеся ви із цією думкою?

3. АРХІТЕКТУРА ТА МІСТОБУДУВАННЯ. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО

Працюючи з текстом підручника, визначте, які історичні процеси, явища події впливали на розвиток архітектури й образотворчого мистецтва в Україні. Позначте місця розташування пам’яток на контурній карті.

Нові тенденції у будівництві були пов’язані з діяльністю європейських будівничих, здебільшого італійців. Із другої половини XVI ст. готичний стиль поступається новітньому стилю бароко. В Україні цей стиль мав певні особливості, що дає змогу говорити про українське (козацьке) бароко.

У XVI ст. будівництво міст велося способом регулярної забудови. Вулиці, площі та квартали розбудовувалися за певним планом, геометрично. Починали будівництво міста із центральної частини — міської площі та ратуші. Активно відбувалося відновлення фортифікацій старих міст. Оновлювалися укріплення Кам’янця-Подільського, Острога, Львова й інших великих міст. Так, у другій половині XVI ст. у Львові збудовано Порохову вежу, відновлено після пожежі Міський арсенал. В ансамблі Острога з’явилася Кругла вежа, що є однією з класичних пам’яток ренесансу.

Бароко — стиль у європейському мистецтві й архітектурі кінця XVI — початку ХVШ ст., для якого характерні пишність, парадність, яскравість кольорів, асиметрія конструкцій.

Ренесанс — стиль у європейському мистецтві XV — початку XVI ст. В архітектурі відроджував античні форми, симетрію і простоту.

Українське (козацьке) бароко — сполучення західноєвропейського бароко та ренесансу з творчо переробленим спадком православної храмової архітектури й українською народною традицією.

Порохова вежа в м. Львові, XVI ст. (сучасне фото)

1. Роздивіться вежу. Чим, на вашу думку, зумовлена її архітектура?

2. Поміркуйте, які функції, крім оборонної, могли виконувати вежі в XVI-XVII ст.

Особливого поширення в XVI ст. набуло світське муроване будівництво. Кам’яні будинки називали кам’яницями. Прикладом такої ренесансної забудови є Львів з його площею Ринок. Ратушу було побудовано у 1617-1619 рр. Вона стала центром архітектурного ансамблю. На площі було збудовано ряд кам’яниць, особливе місце серед яких посідає будинок купця Костянтина Корнякта. Будівля розташовувалася одразу на двох ділянках, тому має просторий внутрішній двір з галереями й арками. Будинок Корнякта було завершено у 1580 р., про що повідомляє дата над головним його входом.

Ще одна пам’ятка львівської архітектури XVI ст. — так звана Чорна кам’яниця. Цей будинок у 1577 р. спорудили для міщанки Софії Ганель. Будинок мав багатий декор фасаду та вікон.

Як і раніше, у центрі уваги залишається храмове будівництво. У Львові до 1630 р. було завершено будівництво Успенської церкви. Автор проєкту й архітектор храму — італійський будівничий Павло Римлянин. Споруда є прикладом італійського ренесансного будівництва. У 1568 р. ансамбль храму доповнила дзвіниця, а трохи згодом було збудовано каплицю Трьох святителів.

До найяскравіших пам’яток Пізнього Ренесансу у Львові належить каплиця Боїмів. Вона була збудована на початку XVII ст. на території сучасного міського цвинтаря. Усипальницю було побудовано для багатої родини Боїмів, де поховано 14 представників цього львівського роду.

До зразків церковного монументального будівництва XVI ст. належить також відома церква Святого Духа у с. Потелич на Львівщині. Цей дерев’яний храм вважають найстарішим зі збережених в Україні. Ймовірно, 1577 року, було збудовано нову церкву Успенського монастиря в Дорогобужі. У Києві за ініціативи митрополита Петра Могили було відновлено Десятинну церкву та церкву Спаса на Берестові.

Загрози постійних нападів зі Степу посилили у XVI ст. замкове оборонне будівництво. Продовжили застосовувати вежову систему укріплень. Зокрема, було відновлено Київський замок і розбудовано замок в Острозі. Фортеця у смт Меджибіж (Хмельниччина) зазнала докорінної перебудови й була однією з найпотужніших того часу.

У розвитку мистецтва епоха XVI — першої половини XVП ст. стала продовженням традицій минулих років. Водночас у мистецькому житті українських земель відбувалися певні зміни, пов’язані із західноєвропейськими культурними впливами.

Продовжувало розвиватися монументальне малярство. Художники розписували церковні вівтарі, внутрішні й зовнішні стіни. Таке оформлення мала, наприклад, вежа П’ятницької церкви у Львові. Найпоширенішим залишався іконопис. Його осередком у XVI ст. був Перемишль, у якому працював відомий іконописець Олексій Горошкович. Як окремий жанр малярства починає розвиватися світський портрет. Відомі за копіями портрети княгинь Беати з Костелецьких і Софії з Тарновських. Найдавнішим зразком вважають портрет короля Стефана Баторія, написаний маляром Войцехом Стефановським у 1576 р. для міської ратуші. Взірцем цього жанру є портрет Яна Гербурта — робота львівського маляра Якуба Лещинського.

Картина Войцеха Стефановського мала розміри 61 х 52 х 7. У правому верхньому куті полотна є напис з датою «1576 р.». На думку мистецтвознавців, картина є прижиттєвим портретом короля Стефана (Іштвана) Баторія.

Також поширення набув скульптурний портрет. До скульптурного портрету можна віднести надгробок князя Костянтина Івановича Острозького, який було втрачено.

Скульптурний портрет мав зберегти пам’ять та уславити образ померлого. Здебільшого виконувався на замовлення.

Фрагмент втраченого надгробка князя Костянтина Острозького (фото початкуXXст.)

Також розвивалися книжкова мініатюра та гравюра. Мініатюрами прикрашали рукописні книги, здебільшого релігійного змісту. Визначною ранньою пам’яткою книжкової мініатюри є ілюстрації до «Пересопницького Євангелія». Також відоме Євангеліє Кучірки 1602 р. (замовив Григорій Кучірка для свого сина священника), яке належить до спадщини львівських майстрів.

Прикрашали гравюри та друковані видання. У львівському «Апостолі» 1574 р. вміщено гравюру «Євангеліст Лука» — авторство Венделя Шрафенберга. Серед ранніх здобутків також відзначилися видання Острозької друкарні, зокрема Біблія та книга Василя Великого «О постниче-стві» 1594 р. У «Служебнику» 1604 р. є гравюри із зображенням Іоанна Златоуста, Василя Великого та Григорія Богослова.

Гравюра (від франц. Graver — вирізати) — вид графічного мистецтва, де зображення отримується з допомогою відтиску форми з попередньо нанесеним на її поверхню малюнком. В Україні у XVI ст. були поширені дерев’яні форми-матриці, а виконані у такий спосіб гравюри називалися дереворитами. У другій половині XVII ст. набули популярності металеві форми (мідьорит, офорт). Гравюру активно використовували у книжковій ілюстрації.

За допомогою додаткових джерел інформації виконайте творчий проєкт. Створіть віртуальну екскурсію найвідомішими пам’ятками архітектури Ренесансу.

Підгорецький замок (або Палац у Підгірцях) — пам’ятка архітектури епохи пізнього Ренесансу і бароко. Розташований у селі Підгірці Бродівського району Львівської області.

Замок було збудовано протягом 1635-1640 рр. під керівництвом архітектора Андреа дель Аква за вказівкою коронного гетьмана Станіслава Конєцпольського. Підгорецький замок є одним із найкращих в Європі зразків поєднання ренесансного палацу з бастіонними укріпленнями.

Таким чином, у XVI — першій половині XVII ст. українська культура отримала нові імпульси до розвитку, поєднавши впливи західноєвропейського Відродження з традиціями української культури. Освітні заклади європейського типу, книгодрукування, архітектура й образотворче мистецтво створили модерний образ України як осередку європейської культури.

Розгляньте ілюстрації і виконайте завдання:

1. Встановіть, яких діячів або історичні пам’ятки зображено.

2. Дайте узагальнювальну назву цій добірці ілюстрацій.

3. Складіть коротку розповідь, використовуючи інформацію параграфа й ілюстрації.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Утворіть логічні пари між назвами творів і їхніми авторами.

2. Які навчальні заклади в Україні можна порівняти з університетами?

3. Назвіть пам’ятки архітектури й образотворчого мистецтва XVI - першої половини XVII ст.

4. Виконайте онлайн-вправу «Архітектура та містобудування».

Обговорюємо в групі

1. Подумайте, чи можна вважати культуру українських земель XVI-XVII ст. невід’ємною частиною культури Речі Посполитої? Які традиційні риси мала українська культура? Що змінилося і було «привнесене» західноєвропейськими віяннями?

2. Які факти свідчать про вплив культури Відродження на українське мистецтво?

Мислю творчо

1. За допомогою додаткових джерел підготуйте сценарій телевізійного ролика, присвяченого площі Ринок у Львові.

2. Скориставшись додатковою літературою, підготуйте історичне есе «Видатні випускники Києво-Могилянської академії».

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Щупак, Бурлака