Інформація про новину
  • Переглядів: 102
  • Дата: 15-03-2021, 19:45
15-03-2021, 19:45

16. Козацько-селянські повстання 20-30-х років XVII століття. «Ординація Війська Запорозького»

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  15. Походи козаків першої чверті XVII сто...
Наступна сторінка:   17. Практична робота. Соціальна організ...

Пригадайте, коли і чому було створене реєстрове козацтво. Яку роль відігравало козацтво в зовнішній політиці Речі Посполитої (зокрема, в часи Смути в Московії та в Хотинській війні)?

1. КОЗАЦЬКО-СЕЛЯНСЬКІ ПОВСТАННЯ 20-30-х років XVII ст. Передумови козацьких повстань

Працюючи з текстом підручника, систематизуйте інформацію в таблицю або структурно-логічну схему, карту пам’яті тощо за планом: 1) причини повстання; 2) час повстання; 3) лідери повстання; 4) ключові події; 5) результати й наслідки.

Заслуги козацтва в Хотинській війні давали запорожцям підстави очікувати розширення реєстру, відновлення прав православ’я, отримання інших обіцяних пільг. Проте владні кола Речі Посполитої вирішили інакше.

За мирним договором з турками Річ Посполита гарантувала припинення козацьких походів і спалення запорозького флоту. Щодо реєстру — він мав обмежитися лише трьома тисячами осіб.

Розміщення ж на українських землях особливо в зоні мешкання козаків кварцяного війська ще більше посилювало невдоволення діями влади.

кварцяне військо — наймане військо Речі Посполитої. Існувало із середини XVI до кінця XVIII ст. Складалося з кінноти, піхоти й артилерії. Значна частина кварцяного війська базувалася на території України, що було пов’язане із захистом східних кордонів Речі Посполитої та необхідністю придушення народних повстань на українських теренах.

Останньою краплею терпіння козаків була ліквідація слобід у прикордонних землях і дедалі більше поширення влади саме польської католицької шляхти на ті землі, які козацтво сприймало як такі, яке воно заселило і захистило зброєю.

2. ПОВСТАННЯ 1625 р. ПІД ПРОВОДОМ МАРКА ЖМАЙЛА

Аби змусити козаків погодитися на умови уряду, на Київщину було перекинуто квар-цяне військо на чолі з новим коронним гетьманом Станіславом Конецпольським. Разом із ним прибули комісари із числа магнатів — урядовці, які мали вести переговори з козаками. Комісари привели свої приватні війська, які чисельно дорівнювали кварцяним.

Запорожці виступили на переговори всім військом з гетьманом Марком Жмайлом на чолі.

Аби «підштовхнути» козаків до згоди, Ко-нецпольський атакував залоги козаків під Каневом і в самому місті. Проте запорожці вирішили чинити збройний опір.

Головна битва відбулася 15 жовтня на річці Цибульник, що за Черкасами. Козаки відбили ворожі атаки. Проте запорожці вирішили відступити, аби спиратися тилом на Січові землі.

Наступний табір Жмайло заклав біля Куруківського озера. Тут знову дійшло до битви, і знову козаки відбили атаки жовнірів.

Обидві сторони погодилися на мирну угоду. Згідно з нею було збільшено реєстр до шести тисяч, обіцяно й інші поступки, але після рішення Сейму.

Та головне — козацтво не дало себе зрад-ницьки розгромити, як у 1596 р. Хоча козаки й не вибороли тих прав і привілеїв, на які сподівалися, проте Куруківська угода дала змогу підтвердити існування саме реєстрової частини Війська Запорозького — було створено шість козацьких реєстрових полків. Запорожці продемонстрували уряду, що козацтво готове захищати свої права зі зброєю в руках.

3. КОЗАЦТВО в 1626-1628 рр.

Хоча обидві сторони були незадоволені результатами угоди 1625 р., проте на деякий час конфлікт було припинено.

Війська Речі Посполитої вирушили на північ воювати проти шведів. Козацтво ж повернулося до захисту кордону, і вже в жовтні 1626 р. Військо Запорозьке розгромило під Білою Церквою кримське військо.

У ці самі роки Січ заявила про себе ще з нового боку. В цей час у Криму розпочалася внутрішня усобиця. Військо Запорозьке ще 1624 р. підписало угоду з ханом Му-хаммедом Гіреєм ІІІ про взаємодопомогу. У 1628 р. хан зазнав скрути, бо потрапив в облогу в Кіркорі (Чуфут-Кале). У травні-червні 1628 р. Військо Запорозьке на чолі з Михайлом Дорошенком здійснило похід, аби врятувати союзника.

Ворожі війська, які складалися з кочовиків і османів (серед яких були навіть яничари), намагалися зупинити козаків. Проте всі ці спроби закінчувалися перемогою запорожців.

Зрештою козаки не лише врятували хана, а й дісталися Кафи, де захопили гармати, які у свій час турки захопили в поляків у битві під Цецорою. Щоправда, під час цієї блискучої воєнної операції загинув Михайло Дорошенко. Отже, в цій воєнній кампанії козаки виступали як окрема військово-політична сила.

4. ПОВСТАННЯ 1630 р.

під проводом тараса трясила-федоровича

У березні 1630 р. спалахнуло чергове козацьке повстання. Його очільником став Тарас Федорович, на призвісько Трясило.

Повстанці заклали табір під Переяславом. Військо значно збільшилося за рахунок повсталих селян.

Саме тут у травні спалахнули жорстокі бої. С. Конец-польський спробував рішучим наступом розгромити повстанців. Проте козаки відбили всі штурми. Однією з причин успіху було те, що Т. Федорович і чимало козаків нещодавно повернулися з театру Тридцятилітньої війни, здобувши чималий воєнний досвід. Козаки використали

найновіші досягнення європейської військової науки, особливо в артилерії і фортифікаційній справі.

У певний момент козацький гетьман отримав через розвідку інформацію, що Конецьпольський з кіннотою вирушив на перехоплення групи повстанців. Тоді козацько-селянське військо перейшло в наступ і 15 травня розгромило ворожий табір, завдавши противнику чималих втрат. Сучасники (П. Пясецький) писали, що жовніри втратили більше, «ніж за всю останню прусську війну». Ця перемога залишилася в пам’яті народу, обростала легендами (наприклад, про загибель так званої «золотоїроти»). Великий Кобзар Тарас Шевченко присвятив їй свою поему «Тарасова ніч».

Поразка змусила коронного гетьмана піти на перемовини. Запорожцям вдалося вибороти низку поступок, зокрема щодо збільшення реєстру до восьми тисяч.

5. КОЗАЦТВО в 1630-х роках і ВИСТУП ІВАНА СУЛИМИ

5.1. СПІЛЬНІ ВОЄННІ КАМПАНІЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ І КОЗАЦТВА

У 1632-1635 рр. Річ Посполита провела серію війн, у яких були залучені й українські козаки.

У жовтні 1633 р. козаки у складі кварцяного війська взяли участь у відбитті нападу османського війська на Кам’янець-Подільський.

У 1632-1633 рр. відбулася чергова війна між Річчю Посполитою і Московією. Військо останньої спробувало захопити м. Смоленськ, де й відбулися головні бої, тому війну прозвали Смоленською. Козацькі підрозділи діяли спільно з державними як на головному театрі, так і здійснювали напади з півдня.

У 1635 р. розпочалася нова війна Речі Посполитої зі шведами. Королю Владиславу IV конче необхідно було мати флот. Проте спроба збудувати свій флот закінчилася невдало. Тоді на Балтійське море було перекинуто козацький загін й українських майстрів. На збудованих чайках січовики вийшли в море, де завдали поразки шведській ескадрі.

Попри спільні дії на різних фронтах, козацтво в цілому не довіряло уряду. Адже більшість обіцянок Варшави так і не було виконано, і на Січі постійно очікували підступу.

У лютому 1635 р. на сеймі було вирішено збудувати навпроти Кодацького порога фортецю для контролю над козацькими пересуваннями. В липні фортеця була готова.

І в наш час багато любителів історії, доводячи старовинність своїх міст і сіл, звертаються до карти де Боплана. Працюючи вдома над домашнім завданням, дізнайтеся за допомогою інтернет-ресурсів, чи позначено ваш населений пункт на карті де Боплана.

Фортецю Кодак зводили під керівництвом французького інженера Ґійома Левассера де Боплана. Протягом 16 або 17 років він на запрошення польського уряду працював над спорудженням прикордонних фортець на теренах України. Підшукуючи зручні для укріплень місця, Бо-план чудово ознайомився з топографією, етнографією, побутом, розташуванням України та найближчих до неї місцевостей. За дорученням короля Владислава IV і коронного гетьмана Станіслава Ко-нецпольського, Боплан складав докладну мапу України. Після повернення на батьківщину — у м. Руан (Франція) на основі зібраних матеріалів уклав працю «Description d’Ukrainie» («Опис України»), яка є цінним історичним джерелом із вивчення доби козацтва.

5.2. ПОВСТАННЯ ІВАНА СУЛИМИ

Козаки одразу відчули утиски з боку ко-дацького гарнізону. Тому в серпні 1635 р. запорожці на чолі з Іваном Сулимою влаштували нічну атаку й захопили фортецю. Гарнізон було знищено, а укріплення зруйновано.

Сулима намагався підняти повстання на волості, проте ця спроба не вдалася. Частина старшини була не готова до збройного протистояння з Річчю Посполитою. Тому

І. Сулиму та ще кількох козацьких керманичів було схоплено та привезено до Варшави.

На цей раз, аби залякати козаків, Сули-му та більшість його оточення було страчено. Проте ця страта відіграла протилежну роль. Серед козацтва дедалі більше поширювалися настрої, що з урядом домовитися неможливо.

6. ПОВСТАННЯ 1637-1638 рр.

У 1637 р. спалахнуло нове козацьке повстання, яке за своїм масштабом і гостротою перевищувало всі попередні. Повстання розпочали козаки-випищики, тому частина гніву лягла й на старшину, яку звинувачували в таємних домовленостях з польським урядом.

Пригадайте, кого називали «реєстровцями», а кого — «випищиками».

Гетьманом повстанці обрали Павла Бута (Павлюка). Конфлікти всередині Війська Запорозького стримували початок активних воєнних дій. Тому спочатку Павлюк діяв через своїх посланців, намагаючись підняти на збройний виступ різні групи українського населення.

Кварцяне військо також не було готовим до швидких дій. Лише восени обидві сторони виступили з головними силами.

До битви дійшло біля с. Кумейки, що на Черкащині. Жовніри переважали козаків чисельно, особливо в кінноті. У Павлюка військо складалося з козаків і селян. Головною проблемою повстанців було те, що

частина реєстровців не підтримала цей виступ і зберігала нейтралітет, чи навіть билася в лавах коронного війська.

6 (16) грудня 1637 р. Павлюк перейшов у рішучий наступ. Він зайшов у фланг противника і вдало прикрився болотом (пізніше Потоцький виправдовувався за цю свою помилку, а його хронікер Окольський навіть написав, що то Павлюк потрапив до болота).

Командувач кварцяним військом польний гетьман Ми-колай Потоцький почав кидати в атаку всю свою кінноту. Проте козаки крок за кроком, за допомогою табору тіснили противника.

Лише значна чисельна перевага дала можливість жовнірам перемогти у битві. Павлюк відступив до Боровиці. Тут на переговорах між сторонами було вирішено, що Павлюк добровільно, спільно з кількома старшинами віддасть себе в руки Потоцького під гарантії безпеки. Це було умовою того, що залишки козацького війська не будуть скривджені, а сам Павлюк зможе захистити свої права у Варшаві.

Проте на Сеймі в лютому 1638 р. Павлюка та інших старшин було визнано винними і незабаром страчено.

Ця подія справила сильний вплив на козаччину, адже було порушено важливі домовленості. В січовому середовищі зрозуміли, що відтепер можна захистити себе лише зі зброєю в руках.

Узимку 1637-1638 рр. на Дніпровських островах за порогами було зібрано нове військо. Спроба Потоцького розгромити козаків закінчилася тут невдало.

Навесні новий козацький гетьман Яків Острянин рушив на Лівобережжя. До першої битви дійшло у квітні 1638 р. під м. Голтва, де повстанці завдали поразки кварцяному війську, яке почали відступ до м. Лубни. Під цим містом відбулася чергова битва, яка не принесла перемоги жодній зі сторін.

Але до жовнірів підійшла допомога із числа найманих підрозділів і магнатських приватних загонів. Коронне військо чисельно значно збільшилося. Козаки почали відступ. Відбулося кілька кривавих боїв без істотної переваги з обох боків.

Нарешті, до битви дійшло під с. Жовнин. Спочатку коронним підрозділам вдалося

прорвати козацькій табір. Навіть Острянин з групою козаків вдався до втечі. Проте запорожці змогли зібратися й оточити в таборі частину ворожої кінноти. Битва закінчилася без явного переможця.

Новим гетьманом січовиків став Дмитро Гуня. Він перевів військо на більш зручну позицію в гирлі Сули на Старці (назва одного зі старих річищ річки). Тут козаки ціле літо відбивали атаки та штурми жовнірів. Лише нестача припасів змусила запорожців пристати на умови урядовців Речі Посполитої. Запорожці отримали вільний вихід із заблокованого поляками гирла річки.

У цілому поразка повстання позначилася і на результатах боротьби козаків за свої права.

7. ПРИЧИНИ ПОРАЗОК КОЗАЦЬКИХ ПОВСТАНЬ

1. Козацьке середовище не мало єдиного бачення свого місця в Речі Посполитій. Адже козаки були підданими цієї держави, з нею був пов’язаний весь їхній соціально-економічний устрій.

2. Українське суспільство в цілому ще більше було не готове до розриву з Польщею. Адже існував спільний монарх, зберігалася міцна пам’ять про спільні перемоги над ворогами, і тому панувало сподівання на мирне вирішення всіх конфліктів з Річчю Посполитою. Шляхта ж українських земель, попри свою руську ідентичність та відстоювання руської позиції на сеймиках і сеймах, сприймала Річ Посполиту як свою політичну Вітчизну.

3. Частина професійних вояків із числа реєстровців воювала проти повстанців, особливо це далося взнаки в 1637 і 1638 рр.

4. Річ Посполита перебувала на піку своєї потужності, і її військовий потенціал був величезним.

8. «ОРДИНАЦІЯ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО»

Хоча війна закінчилася в серпні, проте вердикт уряду остаточно було винесено в грудні 1638 р. Тоді на Вальному Сеймі було затверджено «Ординацію Війська Запорозького».

Ординація — від латинського Ordinatus, що означає «упорядкування».

Цим актом уряд вирішив перетворити козаків в невелике, повністю контрольоване військо з мінімальними правами.

Так, чисельність реєстровців закріплювалася в шість тисяч козаків. Проте в списки вносили лише тих, хто не брав участі в козацьких повстаннях, тому реальна чисельність реєстрового війська впала до п’яти тисяч.

За козаками зберігалося право обирати сотенну старшину. При старшині перебував спеціальний комісар, аби стежити за козаками.

Полкова старшина (полковники й осавули) мала призначатися із числа шляхти.

Територія мешкання козаків звужувалася до королівських маєтків Канівського, Корсунського та Черкаського староств.

Козакам заборонялося приймати у свої ряди вихідців із селянства й міщанства.

Було відбудовано Кодацьку фортецю — форпост Речі Посполитої проти козацтва. Доступ на Січ був значно обмежений.

Унаслідок поразки козацьких повстань та обмеження прав запорожців за прийнятою «Ординацією» активність козацтва на деякий час значно зменшилася. Частина козаків перейшла до території інших держав. Проте сучасники розуміли, що «Золотий спокій», як називали період 1638-1648 рр. у Речі Посполитій, був хитким.

Висловте припущення, якою буде політика Речі Посполитої в українських землях під час періоду «Золотого спокою». Чи врахували вони досвід козацько-селянських повстань 1620-1630-х років?

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Утворіть логічні ланцюжки з історичних дат, імен ватажків повстань та їхніх результатів і наслідків

2. Покажіть на карті (с. 101) райони поширення та місця вирішальних битв під час козацько-селянських повстань 20-30-х років XVII ст.

3. Обговоріть результати роботи із завданням рубрики «Діємо: практичні завдання» на с. 118.

4. Виконайте онлайн-вправу «Козацько-селянські повстання».

Обговорюємо в групі

1. Обговоріть і визначте, у чому полягає історичне значення козацько-селянських повстань у 20-30-х роках XVII ст.

2. Висловте припущення, чому повстання 20-30-х років XVII ст. дістали назву «козацько-селянські».

Мислю творчо

Напишіть історичне есе «Образ козацького лідера-борця за права козацтва».

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Щупак, Бурлака

 



Попередня сторінка:  15. Походи козаків першої чверті XVII сто...
Наступна сторінка:   17. Практична робота. Соціальна організ...



^