Інформація про новину
  • Переглядів: 216
  • Дата: 17-03-2021, 19:00
17-03-2021, 19:00

15. Англійська революція

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  14. Англія в XVI столітті
Наступна сторінка:   16. Річ Посполита: «шляхетська демократ...

Які події та особливості розвитку Англії в XVI ст. свідчили про утвердження абсолютизму в цій країні?

1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ ТА ПОЛІТИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ РЕВОЛЮЦІЇ

Діємо: практичні завдання

1. Працюючи з текстом параграфа, з’ясуйте причини, перебіг і наслідки Англійської революції.

2. Результати своєї роботи оформте у зручний для вас спосіб: таблицю, схему, карту знань тощо.

На початку XVII ст. Англія залишалася аграрною країною. Однак це не стало на заваді розвитку промисловості. За 1540-1640 рр. видобування кам’яного вугілля збільшилося з 200 тис. до 1,5 млн тонн на рік. Майже 80 % вугілля всієї Європи було англійським. Збільшилося видобування залізної руди, свинцю, олова, міді. Працювало 800 плавильних печей. Але особливе місце в промисловості посідало виробництво сукна, основою якого було вівчарство. Англія постачала готові вовняні вироби на зовнішній ринок. Вона опинилася на перехресті головних торговельних шляхів. Центром економічного життя Англії був Лондон, у якому на початку XVII ст. жило майже 200 тис. осіб.

Яку інформацію з життя Лондона початку XVII ст. можемо дізнатися з гравюри?

Але розвитку промисловості, торгівлі, сільського господарства перешкоджали залишки феодальних відносин.

У 1603 р. династію Тюдорів на англійському престолі змінила династія Стюартів. Її засновник — король Яків І Стюарт (1603-1625 рр.) — намагався розширити права короля і встановити класичну форму абсолютної монархії (на зразок тієї, що склалася у Франції та Іспанії). Це викликало незадоволення парламенту, який, навпаки, бажав обмежити королівську владу. За роки правління Якова І парламент скликали лише тричі. Внутрішня і зовнішня політика короля обурювала нове дворянство і буржуазію.

2. ПОЧАТОК РЕВОЛЮЦІЇ

Революція — докорінний злам, зміни в розвитку суспільства, в природних явищах, у пізнанні світу.

Головними причинами Англійської революції стали дії королівської влади, які гальмували економічний розвиток країни й порушували релігійну свободу англійців.

Карл І (1625-1649 рр.) продовжував політику свого батька — не звертав уваги на парламент і наділяв важливими повноваженнями своїх придворних. Після невдалої військової кампанії проти Франції для її продовження король наказав збирати «примусову позику» — податок, що в окремих випадках може стягуватися без згоди парламенту. Восени 1627 р. без суду і слідства було ув’язнено 70 джентльменів, які відмовилися її сплачувати. Але в Англії здавна поважали традиційні права і свободи. У 1628 р. парламент подав королю «Петицію про право». Документ вимагав згоди парламенту на впровадження податків і гарантій недоторканності підданих королівства на основі «Великої хартії» та інших «законів і статутів». У відповідь Карл І розпустив парламент країни в 1629 р. і до 1640 р. правив одноосібно.

Карл І проголосив обов’язкову приналежність усіх громадян до англіканської церкви й почав переслідувати пуритан. Це спричинило не тільки незадоволення серед англійців, а й повстання шотландців у 1639 р.

Заспокоїти Шотландію Карлу І не вдалося. Він змушений був скликати парламент, щоб заручитися його підтримкою на стягування нових податків у боротьбі із шотландцями. Але парламент відмовив королю в цьому, вимагаючи змінити його політику. У відповідь Карл І розпустив парламент після трьох тижнів роботи. Через це його прозвали «Коротким».

історичні подробиці

Пуритани (англ. Purity — чистота) — послідовники кальвінізму в Англії і Шотландії в XVI-XVII ст. Виступали за поглиблення Реформації. Вимагали «очищення» офіційної церкви від старих католицьких обрядів. Пуритани вели аскетичний спосіб життя, добровільно позбавляючи себе задоволень і радощів. Розділялися на поміркованих — пресвітеріан і радикалів — індепендентів. Пуритани піддавалися численним переслідуванням з боку влади, масово емігрували до Нового Світу. До XVII ст. більшість жителів англійських колоній на північному сході сучасної території США були пуританами.

Англія, уклавши із Шотландією принизливий для себе мир, повинна була сплачувати кошти на утримання шотландських військ. Це загрожувало державній скарбниці повним банкрутством, і в листопаді 1640 р. Карл І знову скликав парламент. Його назвали «Довгим», оскільки працював з 1640 до 1653р. День відкриття засідань Довгого парламенту (3 листопада 1640 р.) вважається початком революції.

Буржуазія і нове дворянство становили більшість у нижній палаті парламенту. На першому ж засіданні його лідери на чолі з Джоном Пімом розпочали розгляд справи про усунення за звинуваченням у державній зраді з посад найближчого оточення короля. Нові закони унеможливили правління короля без співпраці з парламентом; заборонили збирати податки, не затверджені парламентом. Були ліквідовані судові установи (Зоряна палата, Висока комісія), створені для зміцнення королівської влади та її контролю над дворянством.

Важливою подією у діяльності парламенту було прийняття «Великої Ремонстрації» (протесту), в якій у 204-х статтях перелічувалися зловживання короля. У

документі було обґрунтовано буржуазний принцип недоторканності особи та її власності. Зазначалося право парламенту контролювати діяльність королівських міністрів, що вже було елементом парламентської монархії. Після цього влада фактично перейшла до парламенту.

З «Великої Ремонстрації» (1641 р.)

Коріння всіх бід ми вбачаємо у підступних і згубних намірах підірвати основні закони і принципи правління, на яких міцно трималися релігія і суд королівства. Винуватцями і натхненниками цього були: 1) єзуїти-папіс-ти... 2) єпископи... 3) ті радники і придворні, які з особистих переконань взялися сприяти. загибелі його величності і своєї власної держави.

На кого покладалася вина за зловживання короля? Проти якого явища в Англії був спрямований цей документ?

3. ГРОМАДЯНСЬКІ війни. ПРОТЕКТОРАТ КРОМВЕЛЯ

На початку січня 1642 р. Карл І з озброєною охороною прибув до Палати громад з наміром арештувати лідерів парламенту. Згоди на їхній арешт парламент не дав, заздалегідь попереджені лідери зуміли втекти з Лондона. Дії короля парламентарі розцінили як серйозне порушення привілеїв. Ситуація набула загрозливого характеру.

Король Карл Стюарт прибув до парламенту заарештувати п’ятьох його лідерів (картина художника Чарльза Вест-Копа, 1860р.)

Сьогодні ця картина посідає почесне місце в Палаті лордів англійського парламенту. Як ви вважаєте, які причини такої поваги до цієї сторінки історії Англії?

В Англії розпочалася громадянська війна. Прибічників короля назвали «кавалерами» (від англ. сavalier — вершник). Вся країна розподілилася на прибічників парламенту — пуритан, і прибічників короля, які переважно належали до англіканської церкви. В армії роялістів головною ударною силою була кавалерія. Прибічників парламенту називали «круглоголові», тому що серед них переважали скромно вдягнені та коротко підстрижені міщани.

Після першої поразки парламент пішов на створення армії «нового зразка». В армії перебували протестантські проповідники, які піднімали її моральний дух.

Прочитайте історичну довідку та визначте, на яких засадах формувалася парламентська армія «нового зразка».

Пам’ятник Оліверу Кромвелю перед англійським парламентом

у Лондоні (сучасне фото)

Створення нової армії пов’язано з ім’ям Олівера Кромвеля — пуританина, хороброго офіцера, талановитого полководця, політика (був обраний спочатку до Короткого, а згодом і до Довгого парламенту). Він був фанатично віруючою людиною. Завдяки його зусиллям постала армія нового зразка. Вона складалася з доброволь-ців-пуритан. Командирів добирали не за знатністю роду, а за вмінням вести бойові дії. Загони закутих у панцир та озброєних списами й мечами кавалеристів прозвали «залізнобокими». О. Кромвель вимагав від офіцерів і солдатів залізної дисципліни, чесності, забороняв лихословити, грабувати місцеве населення.

14 червня 1645 р. відбулася битва при Нейзбі. Війська Кромвеля розгромили королівську армію. Невдовзі Карл І утік до Шотландії. Громадянська війна завершилася, влада в державі повністю перейшла до парламенту, якому згодом шотландці за грошовий викуп видали короля.

Кромвель читає лист, знайдений в обозі Карла І після битви біля Нейзбі (картина художника Чарльза Лендсіра, 1851 р.)

Переможці захопили в королівському обозі таємне листування Карла I. З нього вони дізналися про заклик Карла І до французького короля надіслати війська заради збереження своєї абсолютної влади.. Ці документи були виставлені парламентом на загальний огляд. їх оприлюднення викликало в Лондоні вибух обурення — сам король виявився зрадником свого народу.

30 січня 1649 р. у Лондоні Карла І Стюарта, «тирана, зрадника, ворога англійської держави», як було сказано у вироку, було страчено.

19 травня 1649 р. палата громад англійського парламенту офіційно проголосила Англію республікою, палату лордів — вищу палату парламенту — було розпущено, королівський титул ліквідовано.

Проти республіканської влади виступили Ірландія та Шотландія. Армія Кромвеля вирушила з каральними експедиціями в ці країни. У 1652 р. вони були приєднані до Англії.

Повернувшись до Лондона, Кромвель розігнав парламент і проголосив себе лордом-протектором республіки (тобто її захисником). Було встановлено режим протекторату (1653-1658 рр.), фактично військову диктатуру.

Протекторат (від лат. protector — захисник) — форма державного правління, за якої влада належить лорду-протектору.

Незважаючи на жорсткий режим протекторату, «нові дворяни», буржуазія підтримували Кромвеля, оскільки він діяв у їхніх інтересах.

Під час громадянської війни парламент прийняв рішення конфіскувати землі короля, феодальної знаті та церкви і продавати їх дворянству та буржуазії. Ці землі були проголошені їхньою власністю. Зберігалася залежність селян, які повинні були сплачувати феодальні побори і десятину.

З появою в Англії лорда-протектора в державі залишилася республіка чи була встановлена диктатура?

4. РЕСТАВРАЦІЯ СТЮАРТІВ. «БІЛЛЬ ПРО ПРАВА»

Після смерті Кромвеля лордом-протектором став його син Роберт. Але він виявився слабким правителем і в 1659 р. відмовився від влади. За цих умов командуючий англійськими військами у Шотландії генерал Джордж Монк розпочав таємні переговори із сином страченого короля принцом Кар-лом ІІ Стюартом, який перебував в еміграції. Йшлося про реставрацію (відновлення) династії Стюартів.

У лютому 1660 р. армія генерала Монка, не зустрівши опору, вступила до Лондона. Були проведені вибори до пар-

ламенту, в якому відновили палату лордів. Новий парламент проголосив королем Карла ІІ Стюарта. Новий король розпочав переслідування пуритан, було страчено деяких учасників трибуналу, який виніс смертний вирок Карлу І. Карл ІІ намагався посилити владу короля і зменшити вплив парламенту. У посиленні королівської влади не відставав і наступний король Яків ІІ (брат Карла ІІ) — палкий прихильник католицизму. Парламент, спираючись на англіканське духовенство, вирішив діяти.

Восени 1688 р. до берегів Англії причалив флот із штат-гальтером (правителем) Голландії Вільгельмом (зятем Якова ІІ). Він скористався запрошенням парламентаріїв на англійський престол. Ці події стали державним переворотом, але все було досягнуто мирним шляхом і названо «славною революцією». Яків ІІ вирішив утекти, і це влаштовувало всіх. На початку 1689 р. голландський правитель став англійським королем Вільгельмом ІІІ.

Восени 1689 р. парламент ухвалив «Білль про права» (білль — законопроєкт), який остаточно заклав фундамент нової форми державності — парламентської монархії. Цим документом обмежувалися повноваження монарха. Усі найважливіші питання вирішувались у парламенті, який складався з представників політичних партій.

Парламентська монархія — форма державного устрою, за якої влада монарха обмежена парламентом.

Із «Білля про права» (1689 р.)

4. Що збирання коштів на користь... короля без згоди парламенту... незаконне...

6. Що набір або утримання постійного війська у мирний час. поза законом.

8. Що вибори у члени парламенту повинні бути вільними.

9. Що свобода слова, дебатів та актів у парламенті не повинні зазнавати утисків.

13. Що для припинення будь-яких зловживань і для поліпшення, зміцнення й охорони законів парламент повинен скликатися досить часто.

Чиї інтереси захищав цей закон? Наведіть приклади, спираючись на документ.

запитання і завдання

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Упорядкуйте хронологічну послідовність та виконайте завдання:

а) розташуйте події в хронологічній послідовності та визначте її хронологічні межі;

б) назвіть події, які відбулися синхронно у Франції, Іспанії, Нідерландах, Україні.

2. Які головні причини Англійської революції?

3. Чому парламентське військо зазнало невдач на початку громадянської війни?

4. Які події призвели до відновлення монархії в Англії?

5. Чому на англійський престол було запрошено правителя Голландії?

6. Чому події 1688-1689 рр. називають «славною революцією»?

7. Перевірте, як ви засвоїли матеріал, виконавши онлайн-вправу:

https://cutt.ly/WhVYnK1

Обговорюємо в групі

1. На думку сучасного англійського історика Нормана Дейвіса, «Велика Ремон-страція» поставила перед королем довгий список вимог. Про який «довгий список вимог» ідеться? Чи виконав король ці вимоги?

2. Один британський журналіст якось зауважив, що національна історія нагадує йому музей, де кожному персонажу відведена окрема поличка, а під кожним портретом акуратно наклеєний ярлик з оцінкою: «тиран», «просвітитель», «національний герой». Може, тому особливий інтерес істориків завжди викликав чоловік, чия «поличка» до сьогодні так і не визначена — полководець, протектор Олівер Кромвель.

А яку поличку відведете ви цій історичній особі? Свою думку аргументуйте.

3. Чому спроби відновлення абсолютизму в Англії виявилися невдалими?

Мислю творчо

Виконайте творчий проєкт (історичний портрет, сенкан, сторінка в соціальних мережах) «Олівер Кромвель». Скористайтеся інтернет-ресурсом до підручника.

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Щупак, Бурлака (2021)

 



Попередня сторінка:  14. Англія в XVI столітті
Наступна сторінка:   16. Річ Посполита: «шляхетська демократ...



^