Інформація про новину
  • Переглядів: 77
  • Дата: 17-03-2021, 19:01
17-03-2021, 19:01

16. Річ Посполита: «шляхетська демократія»

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  15. Англійська революція
Наступна сторінка:   17. Тридцятилітня війна

Покажіть на карті (с. 109) Королівство Польське і Велике князівство Литовське. Пригадайте, яку роль в історії обох держав відіграла Кревська унія?

1. ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ І УТВОРЕННЯ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ

Діємо: практичні завдання

Дослідіть за текстом підручника історію укладення Люблінської унії. У ході роботи заповніть структурно-логічну схему.

1 липня 1569 р. в Східній Європі було створено нову державу Річ Посполиту внаслідок об’єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського.

Відтоді розпочинається володарювання династії Ягеллонів у двох частинах об’єднання. І хоч до реальної уніїї справа у XIV-XV ст. не дійшла, однак дві держави зазвичай поєднував один володар, і як король, і як великий князь. З часом гостріше відчувалася потреба у тіснішому зв’язку. На східних кордонах Великого князівства Литовського постав небезпечний ворог — Московське царство. Москва заявляла про наміри володіти всіма руськими землями, а велика їхня частина входила до Великого князівства Литовського. Велике князівство Литовське потребувало укріплення єдності з Королівством Польським, яке видавалося острівцем миру і стабільності серед бурхливих подій у Європі XVI ст. Литовські землевласники заздрили привілеям польської шляхти і прагнули зрівнятися з нею у правах. Королівство Польське приваблювали південні землі Великого князівства Литовського — Польська шляхта сподівалася з допомогою унії реалізувати свої претензії на володіння Волинню та Східним Поділлям, за які тривала давня суперечка з Великим князівством. Саме на цих зем-

лях польські землевласники могли розгорнути великі господарства з виробництва зерна, яке внаслідок «революції цін» на європейських ринках коштувало дуже дорого. Посилення Московського царства також непокоїло поляків.

У результаті Люблінської унії постала нова держава з єдиним виборним королем, спільним сеймом, фінансами та зовнішньою політикою. Велике князівство зберігало певну автономію, власну адміністрацію, правову систему, військо. До Польського Королівства увійшли воєводства Київське, Волинське і Брацлавське. Таким чином до Королівства потрапили майже всі українські землі, бо там уже перебувало Західне Поділля та Галичина, де існували Руське, Белзьке й Подільське воєводства. Назва «Річ Посполита» польською означає «Республіка» («спільна справа»).

Річ Посполита складалася з різних за господарським потенціалом і структурою населення регіонів. Вона була строкатою за етнічним складом та релігійним розмаїттям.

Свідчать документи

Із заповіту короля Сигізмунда II Августа

Цією своєю останньою волею ми даємо й заповідаємо обом державам, Короні Польській і Великому князівству Литовському, ту любов, згоду і єдність... що їх наші предки називали латиною «унія» та укріпили навік міцними угодами. А той народ, що не виявить удячності за ту унію і стане на шлях відокремлення, нехай тремтить перед гнівом Господнім.

Чому, на вашу думку, король вважав унію корисною і необхідною?

Люблінська унія (картина художника Яна Матейка, 1869 р.)

Який момент, на вашу думку, зобразив художник?

Річ Посполита другої половини XVI - першої половини XVII ст.

1. Покажіть українські землі, що увійшли до Речі Посполитої за Люблінською унією.

2. Назвіть воєводства, що розташовувались в українських землях Речі Посполитої.

2. Економічні та соціальні особливості речі посполитої

Пригадайте з курсу історії України, що таке «фільварок», «товарна продукція», «кріпацтво».

2.1. економічний розвиток речі посполитої

З початку XVI ст. на землях майбутньої Речі Посполитої відбулося стрімке економічне зростання. Спричинила його загальноєвропейська «революція цін» — ціни на сільськогосподарську продукцію зросли в три-п’ять разів,

а попит на неї збільшився. Польські землевласники перетворили свої господарства на фільварки — багатогалузеві підприємства для виробництва товарної продукції. Нарощування виробництва зерна призвело до посилення експлуатації селян. Якщо раніше панщина становила від чотирьох до 20 днів на рік, то тепер іноді досягала — шість-сім днів на тиждень. Дедалі більше селян ставали особисто залежними від панів та втрачали право вільно змінювати місця проживання.

Міста за складом населення були переважно польськими, і тільки на Волині та Київщині українськими. Завдяки бурхливій торгівлі зростали польські міста на берегах Вісли та балтійському узбережжі. З’явилися текстильні та шкіряні мануфактури. Прибутки від торгівлі отримували не лише купці, а й великі землевласники. Однак на відміну від Західної Європи, міста не грали значної ролі в Речі Посполитій, міська буржуазія тут так і не сформувалася.

2.2. СТАНОВИЩЕ СОЦІАЛЬНИХ СТАНІВ У ДЕРЖАВІ

У державі існували чотири окремі стани: духівництво, шляхта, міщани і селяни. Кожен з них мав свої особливі права і обов’язки, ретельно виписані в законах. Належність до стану визначалася походженням особи, перейти до іншого стану було майже неможливо, хоча іноді селянам вдавалося переселитися до міста й отримати статус міщан. Панівним була шляхта — 7-9 % населення країни. У той час як в Іспанії та Угорщині вона становила до 5 %, а у Франції та Англії — 1-2 % населення. Процвітання шляхти було гарантовано законом — цей стан сам контролював свою долю і долю решти населення держави. Обов’язки шляхти як військового стану були мінімальними, до 1569 р. вона вже здобула численні привілеї.

Люблінська унія утвердила принцип правової рівності всіх шляхтичів, але це не означало рівності фактичної. Верхівкою суспільства були 30-40 могутніх родин магнатів, які керували цілими провінціями майже незалежно. Тільки у володіннях князів Вишневецьких жило 230 тис. осіб. Магнати мали сотні, а то і тисячі маєтків і обіймали важливі державні посади. На середній сходинці перебували пани — заможні землевласники. Більшість панівного стану становили дрібні шляхтичі, які і ледве забезпечували своє існування. Частина шляхти зовсім не мала землі і брала її в оренду. Інші мали ділянку землі, але не мали кріпаків і вимушені були самі обробляти свої наділи.

В економічному сенсі їх складно було відрізнити від селян. Проте навіть такі шляхтичі не втрачали своїх привілеїв і шляхетського статусу, над дверима їхніх дуже скромних домівок гордо висів герб.

Шляхта була «політичним народом», який поступово встановлював контроль над населенням своїх земель. Населення, яке жило на шляхетських землях, цілковито залежало від своїх панів. Польські міста, хоча і мали магдебурзьке право, але фактично були підпорядковані місцевим землевласникам.

На малозаселених прикордонних землях держави наприкінці XV ст. виникло козацтво, яке із середини XVI ст. стало окремим соціальним станом. Він сформувався як військовий, а тому мав претензії на права і привілеї, рівні зі шляхетськими. Небажання шляхти їх визнати призводило до численних конфліктів, найбільше з яких — Національно-визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького в 1648-1657 рр.

На думку англійського історика Нормана Дейвіса, Річ Посполиту можна назвати «шляхетським раєм, але цей рай означав чистилище для міщан і пекло для селян».

Аргументовано підтвердьте або спростуйте оцінку історика.

Польська шляхта між 1576-1586 роками (літографія художника Яна Майка, 1875 р.)

3. особливості ДЕРЖАВНОГО устрою.

ШЛЯХЕТСЬКА ДЕМоКРАТІЯ

Протягом XVI-XVII ст. у більшості європейських країн утворилися централізовані держави й виникли абсолютні монархії. Відмінний політичний устрій мала Річ Посполита. Основною одиницею політичного життя були місцеві сеймики. Найвищим законодавчим органом з 1493 р. був сейм. Він ухвалював закони, встановлював податки й

обирав короля. Після смерті короля Сигізмунда ІІ Августа в 1572 р. особа короля стала виборною.

Сейм — загальнодержавні збори представників шляхти та духівництва в Речі Посполитій, вищий орган управління державою.

Сеймик — місцеві збори шляхти в провінціях, які обирали послів до сейму, давали їм інструкції та вислуховували їхні звіти, визначали кандидатури суддів, вирішували низку важливих питань свого регіону.

Першим обраним королем став французький принц Генріх Валуа (1573-1575 рр.). Під час його обрання на вимогу шляхти були затверджені «Генріхові артикули», які потім підтверджували всі обрані королі. Згідно з ними король мусив погоджувати із сеймом найважливіші питання життя держави, підтримувати релігійний мир і зберігати спокій в країні, гарантувати вільний вибір наступного монарха та зректися претензій на спадкове управління.

Сейм складався із сенату (до нього входили керівники католицької церкви і вищі посадові особи — воєводи, каштеляни) і палати послів (депутатів), яких обирали на місцевих сеймиках. У період між сеймами король керував державою спільно із радою сенаторів-резидентів, яка виконувала функції уряду. Усі рішення ухвалювали одностайно. Було право «ліберум вето», згідно з яким кожний із депутатів міг висловити незгоду щодо рішень сейму, виголосивши фразу «не дозволяю». Шляхта мала право на конфедерацію — союз для законної боротьби, зокрема збройної (рокош), проти заподіяних їй кривд і задля утвердження справедливості.

Англійський історик Норман Дейвіс

Конфедерацію, звичайно, не слід плутати з бунтом... Конфедерація була законною процедурою. її організовували громадяни., які захищали право й усвідомлювали, що захищають його. Натомість бунт припускав, що мета дій незаконна і законних процедур не дотримано. Хмельницький не стверджував, що його дії законні, й не намагався сформувати конфедерацію, щоб приховати свої цілі.

Чому, на думку історика, повстання Богдана Хмельницького не було конфедерацією?

Так працював механізм шляхетської демократії. Короля обирали довічно. Монарх формував апарат управління, призначав вищих посадовців, затверджував суддів і церковних ієрархів. Король був найбільшим землевласником у державі, у його компетенції були міжнародні і військові справи. Лише королівський підпис перетворював постанови сейму в чинні документи. Тож, якщо король і був виконавцем волі шляхти, то аж ніяк не маріонеткою.

Суди в Речі Посполитій мали становий характер і підпорядковувалися сейму і королю.

Аристократична шляхетська республіка — один з варіантів станової монархії, де поряд з виборним королем велику роль у керівництві державою відігравала шляхта.

Український історик Петро Кралюк

Система шляхетської демократії часто характеризується як «політична анархія». Хоча така характеристика видається не зовсім справедливою. З одного боку, шляхетська демократія не дала можливості сформуватися сильній центральній владі... Проте шляхетська демократія, яка охоплювала близько 10 відсотків населення держави. давала можливість значній частці люду брати участь у політичних процесах.

1. Як, на вашу думку, ставиться історик до шляхетської демократії?

2. Чи погоджуєтеся ви з його думкою? Чому?

4. РЕФОРМАЦІЯ і КОНТРРЕФОРМАЦІЯ

в речі посполитій

У першій половині XVI ст. на польських і литовських землях поширилися ідеї Реформації, переважно у формі кальвінізму. Їх підтримала частина представників шляхти, яка вбачала в протестантизмі можливість здобути церковні землі та ще більшу незалежність від центральної влади. Однак, на відміну від країн Західної Європи, до збройної боротьби не дійшло. Протестантизм не набув підтримки в містах, а більшість селян його ідей взагалі не зрозуміла та залишилася прихильною до католицизму або православ’я.

За правління королів Стефана Баторія (1576-1586 рр.) та Сигізмунда ІІІ (1587-1632 рр.) в державі посилилася та зрештою перемогла католицька Контрреформація. Од-

нак інквізиторських методів боротьби в Речі Посполитій уникали. Переслідування шляхтичів-протестантів було неможливим в умовах шляхетської демократії. Перевага надавалася не жорсткому примусу, а переконанню та освіті. Задля цього запросили єзуїтів, які розгорнули мережу колегіумів, найкращих закладів освіти того часу.

Проблемним було становище православних, які становили близько 40 % населення держави. Вони були об’єктом змагань між Московською державою, яка претендувала на патронат над православними, і Римом. У 1596 р. була укладена Берестейська церковна унія, яка мала усунути суперечності між католиками та православними. Однак вона загострила релігійний конфлікт, зокрема між православними й уніатами. На початку XVII ст. король Влади-слав IV був змушений визнати права православної церкви, проте напруження у відносинах збереглося.

Англійський історик Норман Дейвіс

У державі, яка не мала міцної центральної влади... годі було накинути релігійну однорідність. Шляхта вірила в те, у що хотіла, й захищала тих, хто їй подобався. Річ Посполита справді була «країною без вогнищ», де не було кампаній навернення силоміць, релігійних війн, аутодафе, Варфоломіївської ночі, Томаса чи Олівера Кромвеля. Обмеження. були незначні порівняно з жахіттями, які відбувалися у більшості європейських країн. Польська «анархія» і «золота свобода» шляхти виявилися перешкодою і для ефективного врядування, і для релігійного фанатизму.

На вашу думку, перевагою чи недоліком для Речі Посполитої історик вважає шляхетську демократію?

5. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА

Після укладення Люблінської унії новій державі довелося вести майже неперервну боротьбу з Московським царством, Швецією та Османською імперією за панування у Східній Європі. Ще в 1558 р. розпочалася Лівонська війна (1558-1583 рр.), у якій Литва виступила на боці Лівонського ордену проти Московського царства. Король Стефан Баторій завдав відчутної поразки московському війську. Просування Москви до Балтійського моря було зупинено. Але невдовзі довелося вести боротьбу за Балтику вже зі Шведським королівством. Війна тривала з 1600 до 1635 р. і закінчилася компромісним поділом прибалтійських земель, який не задовольнив жодного із суперників.

Приєднання до Королівства Польського українських земель спричинило загострення відносин з Османською імперією і Кримським ханством. Кульмінацією протистояння стала Хотинська війна 1620— 1621 рр., у якій козацько-шляхетське військо зупинило наступ османів на Річ Посполиту.

Підготуйте історичну довідку про перемогу польського війська над турками під Віднем у 1683 р. та роль українських козаків у цій перемозі.

Найбільші випробування випали на долю держави в XVII ст. Українське козацтво розпочало збройну боротьбу за свої привілеї. Кульмінацією козацьких повстань стала визвольна війна під проводом Богдана Хмельницького, що розпочалася в 1648 р. Війна велася з перемінним успіхом і виснажила обидві сторони. У 1654 р. до конфлікту долучилося Московське царство, а в 1655 р. послабленням Речі Посполитої скористалася Швеція. Вона захопила більшість польських земель. Цей період відомий в історії Польщі як «Великий Потоп». Країна опинилася під загрозою повного зникнення з мапи Європи. Але поляки змогли відбити шведський наступ та укласти мир, втративши васальне Пруське князівство. Також за Вічним миром 1686 р. вдалося домовитися з Московською державою про поділ українських земель по річці Дніпро. Польща стримала османський наступ, втративши, однак, частину Поділля.

Останні успіхи Речі Посполитої припадають на правління короля Яна ІІІ Собеського (1676-1696 р.). Саме він зупинив просування османів у Європі та відновив південні кордони держави. Але вже на початку XVIII ст. слабка децентралізована держава потрапляє у залежність від сусідів.

Таким чином, Річ Посполита була особливою державою. У той час, коли більшість європейців жили в умовах абсолютної монархії і сильної державної влади, шляхетні громадяни Речі Посполитої найбільше цінували свою «золоту вольность», право на опір втручанню держави в суспільні справи та покладалися на власні сили.

Англійський історик Норман Дейвіс

Польсько-литовська Річ Посполита мала низку рис, які відрізняли її від більшості західноєвропейських держав тодішнього періоду... Цю державу можна ліпше схарактеризувати як монархічну республіку, ніж як. монархію. Вона була більш республіканська за структурою й духом, ніж конституційні монархії Англії і Швеції, і діаметрально протилежна абсолютистським системам Франції, Іспанії і Росії.

Залучивши додаткові аргументи, доведіть або спростуйте думку історика.

запитання і завдання

Знаю і систематизую нову інформацію

1. Що нового дізналися про Річ Посполиту порівняно з уроками історії України?

2. Коли і на яких умовах була укладена Люблінська унія?

3. Поясніть значення понять, вміщених у хмаринці.

4. Що таке конфедерація? За яких умов її скликали?

5. Розкрийте зміст поняття «ліберум вето».

6. Виконайте онлайн-вправу:

«Річ Посполита — шляхетська республіка»

https://cutt.ly/rhVYOph

Обговорюємо в групі

1. Чому, на вашу думку, деякі історики вважають, що «ідеалам польської шляхти властивий присмак сучасності»? У чому ці ідеали актуальні для сучасних демократичних країн?

2. Поясніть, чому в Речі Посполитій перемогла Контрреформація? Чому утвердження позицій католицької церкви не супроводжувалося релігійним насильством?

Мислю творчо

За допомогою додаткових джерел інформації підготуйте та проведіть у класі дискусію на тему: «Чому Річ Посполита не стала абсолютною монархією».

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Щупак, Бурлака (2021)

 



Попередня сторінка:  15. Англійська революція
Наступна сторінка:   17. Тридцятилітня війна



^