Інформація про новину
  • Переглядів: 84
  • Дата: 18-03-2021, 22:02
18-03-2021, 22:02

Володимир Підпалий

Категорія: Українська література





Попередня сторінка:  Володимир Сосюра
Наступна сторінка:   Василь Голобородько

Володимир Підпалий

(1936-1973)

Талановитий український поет Володимир Олексійович Підпалий народився 9 травня 1936 року в селі Лазірках на Полтавщині. З раннього дитинства запам'ятав лише невеселе. Радянська влада обклала податками кожне фруктове дерево в селах, а мальовничі українські хутори взялася шаленими темпами ліквідувати: мовляв, там живуть куркулі й вороги світлого майбутнього. Під примусове переселення потрапила й багатодітна сім'я Підпалих. Маленькому Володі тоді було лише три роки, але до подробиць запам'ятав і як батьків найкращий товариш Андрій Копотун бульдозером горнув яблуні з вивернутим корінням, і як старий кіт чомусь не зміг змиритися з тим проклятущим переселенням, усе бігав на старе дворище. Зведене наспіх для сім'ї Підпалих помешкання в селі виявилося таким холодним, що взимку мати вкладала своїх трьох діток спати під піччю - лише там малі могли зігрітися.

Мама від раннього ранку до темної ночі працювала в колгоспі, батько - на залізниці, тому старші сестри-школярки у вільний від уроків час були полишені самі на себе. Володю ж віддали в ясла. У дитинстві хлопчина любив коней і собак, а волів чомусь завжди жалів за терплячість: «Терплять, хоч могли б і не терпіти, -силу ж яку мають, але чого варте їхнє терпіння! Навіть у людей, коли вони важко живуть, не такі сумні очі». Мріяв вирости, стати запорозьким козаком і гарцювати на коні. Колись чотирирічного хлопчину батько посадив на коня-скакуна. Той вороний і досі гарцює в поезіях Володимира Підпалого! А тато все життя стояв перед очима сина як живий: «Якби володів пензлем, можна було б відтворити його образ у величезному циклі: батько копає колодязь; батько качає мед; батько садить дерева; батько іде до армії... В селі до сьогодні розповідають про те, як він співав, а я пам'ятаю дві його пісні - про Байду та "Ой, забіліли сніги...”. Найкраще "Байду” співали тато і дядько Андрій Колотун. У батька був прекрасний тенор, а кращого баса, ніж у його товариша, я і досі не чув».

Тато загинув на війні під час битви за Дніпро в 1943 році. Як і більшість поетових ровесників, виховувала Володю та його сестер Ніну і Надію мама. Тож у «Автобіографії» Підпалий констатував: «Дитинство в дитинстві вкрала війна». Повоєнні голодні роки, страшне визискування вдів-колгоспниць, якими та ще їхніми корівками-годувальницями й лани орали, запали в поетову душу.

Освіту Володимир спочатку здобував у Величанській семирічці: до неї з кутка, де жили Підпалі, ходити було ближче, а після її закінчення - в Лазірківській середній школі. З навчальних предметів майбутнього поета насамперед цікавили література й історія, тому читав багато, хоч, як визнавав згодом, безсистемно. Здобувши середню освіту, з першої спроби до університету не вступив. Пішов

працювати в колгоспну тракторну бригаду, щоб бути поряд зі згорьованою ненькою, яка підупала здоров'ям.

Душа юнака поривалась до чогось високого, кращого, його вірші вже могли робити честь не одному визнаному в Україні поетові, але доля готувала нові випробування. Коли Підпалого мобілізували на флот, юнак затужив за степом, обважнілими від плодів садами, тихими спокійними вечорами. Здається, линув сам поперед себе додому у відпустку, леліючи радісну мрію про зустріч з ненькою, а втрапив на її похорон. Тим часом військова служба Володимира Підпало-го на морі призвела до хвороби, і коли медична комісія достроково демобілізувала його, юнак уже й сам розумів, що в колгоспі з підірваним здоров'ям довго не протягне. Незважаючи на невимовні болі в кістках, він підготувався й успішно склав екзамени до Київського університету на філологічний факультет.

Перший свій вірш Володимир Підпалий побачив надрукованим в університетській газеті 1957 року, а вже наступного мав публікації в загальноукраїнських часописах - газеті «Молодь України» та журналі «Зміна». У 1963 році вийшла перша поетична збірка «Зелена гілка», через рік -«Повесіння». Після закінчення університету Підпалий працював редактором у видавництвах «Дніпро» та «Радянський письменник».

Молодий поет дуже цікавився добою козаччини, хоч ця тема в радянські часи вважалася забороненою. Не хвилювати славне минуле його не могло, адже добре знав, як у часи Хмельницького рідне село Лазірки, засноване в XVI столітті козаками на річці Сліпорід як козацький зимівник, постачало Запорозькій Січі і продукти, і зброю, і водночас було лазаретом для поранених, і цвинтарем для покійних. Якщо Борис Олійник писав про «шаблю не загублену Сіркову», то Володимир Підпалий - про вороних коней Се-верина Наливайка, але обидва наголошували на незнищенності українського народу, у якого були такі славні герої. Водночас вишуканій ліриці Володимира Під-палого притаманні камерність, аристократична вишуканість.

Навіть у буденних стосунках зі звичайними людьми: друзями, колегами, випадковими знайомими - Володимир Підпалий виявляв себе надзвичайно уважним, доброзичливим, чуйним. Ці риси характеру знаходили свій відбиток і у творах поета, які ввійшли до ліричних збірок «Тридцяте літо» (1967), «В дорогу -за ластівками» (1968), «Вишневий світ» (1970), «Сині троянди» (1979), «Береги землі» (1986), «Кожна бджілка - немов лічилка» (1991), «Ско-вородинські думи» (2002). Дружина поета Ніла Підпала з допомогою спонсорів видала чудову книгу «Золоті джмелі» (2011), куди ввійшла і вся

поетична спадщина, і переклади, зроблені Володимиром Підпалим, і «Автобіографія», і спогади друзів, чимало документів, які проливають світло на часи творчості цього непересічного лірика, відповідального редактора й людини кришталевої совісті.

У власній творчості Володимир Підпа-лий дивовижно поєднував лірику й епос.

Його «Автобіографія», новели «Льонька»,

«В дорозі», оповідання «Мати», «Цяцька» свідчать про унікальний хист майстра малої прози, а поеми «Голубе кладовище», «Змагання Григорія Сковороди»,

«Поклик роду» й переспів «Слова о полку Ігоревім» - про філософський тип мислення автора. Маємо пам'ятати, що саме стараннями Володимира Підпалого в нашу літературу було повернуто Євгена Плужника, Михайла Драй-Хмару, Богда-на-Ігоря Антонича, у виданні творів яких Володимир Олексійович брав безпосередню участь. Проявив себе митець і чудовим перекладачем, а як літературний редактор багатьом талановитим письменникам допомагав видавати книги у вкрай несприятливі для лірики часи.

Володимир Підпалий належав до поетів «тихої лірики», яку на початку 70-х років «задушила» радянська цензура, устами критиків звинувачуючи її творців у безідейності. Тим часом «тиха лірика» внесла в українську поезію глибоку задушевність, тонку красу, пастельну колористику, багатий внутрішній світ психологічних ліричних героїв, що для поезії надзвичайно важливо.

Помер Володимир Підпалий 24 листопада 1973 року, похований на Байковому кладовищі в Києві. Поет Абрам Кацнельсон на цю подію відізвався віршем:

Усе було: погрози і підпали...

Бувало ж, як в минуле погляд кину й згадаю, що всміхавсь мені Підпалий Володя - то ставало в ту хвилину світліш. У ньому бачив Україну.

ьмштиттт

1 Якими постають перед вами батько й мати Володимира Підпалого? Створіть їхні словесні портрети.

2 Які спогади поета вас особливо зворушили? Чим саме?

3 Назвіть дві-три прижиттєві збірки поезій Володимира Підпалого.

4 Що ви знаєте з історії про сталінські часи, довоєнні й повоєнні випробування українського селянства? Які страшні картини на власні очі довелося побачити Володі Підпалому?

5 Де вчився, а згодом працював Володимир Підпалий?

6 Що ви довідалися про Підпалого-прозаїка, перекладача та популяризатора творчості незаслужено забутих митців? Про які риси характеру Володимира Олексійовича така діяльність свідчить?

Діалог із текстом

1 Чому персонажами твору автор обирає безпомічних пташенят?

2 Прочитайте вголос поетичні рядки вірша, які можна вважати ідеєю цього твору.

3 Ви, звісно, розумієте, що чіпати пташине гніздо або брати в руки пташенят не варто, адже дорослі птахи можуть саме через це покинути своїх малят напризволяще, й ті загинуть. У віршах завжди мають місце певні умовності, навіть іносказання. Доведіть, що це справді так, на основі аналізу поезії.

4 Кожна з трьох строф поезії «...Бачиш: між трав зелених...» - автономна й, окрім другої, яка ніби продовжує зміст попередньої, може існувати як окремий вірш. Проте сукупно три строфи творять художню картину світу. Змалюйте його своїми словами.

5 У яких рядках поезії звучить гімн життю, а в яких - слава людській доброті й бережливому ставленню до світу природи?

6 Яка настанова ліричного героя дуже важлива для нашого часу?

7 Доведіть, що художні смисли цієї поезії багатозначні.

8 Розкрийте зміст епітетів «яструб-розбійник», «дощі зернисті»; метафори «ляже на нашу совість / за нашу байдужість гріх», порівняння «як грудочки, пташенята».

ЗИМОВИЙ ЕТЮД

Діалог із текстом

1 Який час доби змальовано в поезії? Які художні засоби допомогли вам це встановити? Доведіть, що елемент казковості має велике значення для сприймання цієї поезії.

2 Володимир Підпалий віршованими рядками напрочуд вдало змальовував як міські, так і сільські пейзажі. Що ви можете сказати про пейзаж на перетині міста і села, з яким щойно ознайомилися?

3 Чому колористика вірша холодна, а природа - насторожена? Про що це свідчить? Яке місце відведене образу України? Чому автор наголошує, що Україна не тільки заслухалась, а й не спить?

4 Як ви розумієте метафору «місто тікає на ніч в степи»? Що саме поет має на увазі?

5 Як ви розумієте художній образ «неба льодинку холодну - / на шлях...»? На що саме натякає автор, наголошуючи, що небо може відбиватися в дзеркалі льоду? За яких умов можна побачити небо в тонесенькій кризі, яка скувала калюжу?

6 Як ви вважаєте, до якого виду лірики належить «Зимовий етюд»: пейзажної, патріотичної, громадянської, філософської, медитативної, інтелектуальної? На основі змісту вірша, художніх засобів і світосприймання ліричного героя доведіть, що цей твір має ознаки всіх відомих нині видів лірики.

7 Як ви особисто розумієте словосполучення «тиха лірика»? Чи можна цей термін застосувати до поезії «Зимовий етюд» Володимира Підпалого? Чому ви зробили такий висновок?

8 Доведіть, що образ України в цьому вірші невіддільний від навколишньої краси й ліричного героя, в образі якого вгадуємо здатного до тонких чуттєвих переживань представника українського народу.

Мистецькі діалоги

Чим саме репродукції картин, подані як ілюстрації до віршів у підручнику (с. 134), та самі вірші В. Підпалого співзвучні? Поясніть своє власне враження від літературного твору та вами обраної найбільш вдалої картини-ілюстрації.

МАТЕРІ

Діалог із текстом

1 Чим завдячує ліричний герой цієї поезії власній матері? Як саме він ставиться до неньки?

2 Якими словами висловлена авторська позиція у цьому вірші? Чому поет мріє мати доньку, подібну до своєї матері?

3 Чи є в цій поезії анафора? Яким словом вона представлена? Яку роль відіграє?

Діалоги текстів

1 Визначте віршовий розмір поезії В. Підпалого «Матері». Скільки строф у цьому вірші? Яке саме римування? Що ви можете сказати про рими в цій поезії? А про тропи (художні засоби)?

2 Доведіть, що ця поезія В. Підпалого належить до інтимної (родинної) лірики.

Мистецькі діалоги

1 Розгляньте подані в підручнику репродукції картин. Зробіть власний словесний малюнок одного з цих полотен (на ваш вибір).

2 «Тихі лірики» тонко відчували природу, вловлювали красу на кожному кроці. Розгляньте нижче подані репродукції картин і спростуйте або доведіть думку, що ці художники також були «тихими ліриками».

Даніель Ф. Герхартц. Скрипка її мами (кін. ХХ - поч. ХХІ ст.)

 

 

Це матеріал з підручника Українська література 8 клас Слоньовська (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  Володимир Сосюра
Наступна сторінка:   Василь Голобородько



^