Оксана Забужко

(нар. 1960 р.)

Оксана Стефанівна Забужко народилася 19 вересня 1960 р. в м. Луцьку. Її батько Стефан Забужко, педагог, літературний критик, перекладач із чеської мови, ще до народження дочки був репресований і відбував заслання в Забайкаллі. Мати, Надія Забужко, працювала вчителькою української мови і літератури. Раннє дитинство Оксани минуло в рідному місті. Але через переслідування батьків сім'я Забужків перебрались у столицю, й Оксана вчилась у київській школі. Вірші почала писати ще в початкових класах, звуки сприймала в кольорах, чим неабияк дивувала вчителів та батьків. Після здобуття середньої освіти талановита юнка вступила до

Київському університеті

імені Тараса Шевченка

, закінчила тут

філософський факультет

та аспірантуру з естетики (1985). Захистила кандидатську дисертацію «Естетична природа лірики як роду мистецтва» (1987). Того ж року була прийнята до Спілки письменників.

Оксана Стефанівна викладала естетику та історію культури в

Київській дер

жавній консерваторії ім. П. Чайковського

, а також працювала старшим науковим співробітником в Інституті філософії НАН України. З середини 1990-х років також викладала українську літературу та культуру в

Гарвардському

та

Піттсбурзь-

кому

університетах, у 2001 р. читала курс літературної майстерності в КНУ імені Тараса Шевченка. Як науковиці Оксані Забужко належать такі філософсько-літературознавчі монографії: «Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період» (1992), «

Шевченків міф України

: спроба філософського аналізу» (1996), «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007).

Оксана Забужко - активна громадська діячка. Під час Помаранчевої революції (2004) її називали «помаранчевою Касандрою» за вражаюче точні політичні передбачення і прогнози. Оксана Забужко за характером - категорична, цілеспрямована інтелектуалка, сьогодні найбільш публічна українська письменниця, оскільки дуже часто спілкується з пресою, веде дискусії в мережі Інтернет, друкується у багатьох журналах і газетах, дає різноманітні інтерв'ю.

Оксана Забужко - неординарна авторка кількох поетичних збірок, які мали широкий розголос: «Травневий іній» (1985), «Дириґент останньої свічки» (1990), «Автостоп» (1994), «Новий закон Архімеда» (2000), «Друга спроба. Вибране» (2005), «Вибрані вірші 1980-2013» (2013). У своїй ліриці ця поетка завжди вміла по-філософськи осмислювати нашу добу. Наприклад, у вірші «Голосом вісімдесятих», що написаний від імені тих митців, які ввійшли в літературу у 80-х роках ХХ ст., Оксана Забужко змальовує умови, в яких народилося й жило ціле покоління на тлі страшної «імперії зла» - СРСР. Ті, що прийшли у ві

сімдесятих і промовляють у вірші як сукупний ліричний герой від імені першої особи множини («ми»), виявляються прямими нащадками репресованих («На обвуглених пнях / тих родин, що лягли до ноги, / Зачинали нас в ночах батьки реабілітовані»). Власне, якщо вслухатися в цей рясний подіями поетичний текст, можна зрозуміти дуже багато: «Ти відчуєш не зразу - / відчуєш, коли вже - по літі / (Зачиняються літні кав'ярні, і столики знято з терас): / Із двадцятого віку, немов із м'яча, / вже зі свистом виходить повітря; / Набрякає нечутно наступний - / уже не для нас, / не про нас. / Не для нас, не про нас... / Те, що наше, коротке, як видих: / Ще хвилина - і вже / в сполотнілих заклякне снігах / Твоє місто, туристам / розпродане на краєвиди, / На квартали і сквери, / де твоя не ступала нога. / Хто тоді позбира / голоси наші тьмяні і хворі - / Воскресити на звук наше місто на теплих горбах, -/ Коли навстіж стоять небеса, де віками стояли собори, - / І байдужа, як їх об'єктиви, проходить туристів юрба?.. //... О жорстоке століття, закроєне з воєн і боєнь! / Не встигаєм забути усе, що до нас відбуло, / Як на голови нам пада з неба який-небудь “Боїнґ”, / Підломивши під себе обвисле криваве крило. / О смертельний наш вік! / Хто, як юністю, ним перехворів, / Той довіку вчуватиме руку його на плечі. / В тому році, коли / мені стукне за графіком сорок, / За століттям засунуться ковані брами, / і брязнуть у воду ключі. / Моє хворе століття, моє голомозе століття! / Як безгучно і швидко тебе до шпиталю внесуть!.. / Тільки ми, / Ще дітьми, / так, немов шоколад з сухозлітки, / Із твоїх кінохронік навчились виядрю-вать суть. / Ми, в утробі ще зрячі, / в колисці - на все приготовані: / На обвуглених пнях / тих родин, що лягли до ноги, / Зачинали нас в ночах батьки реабілітовані, / Синім киснем надій накачавши нам вени тугі. / Ми прийшли навздогін. / Ми щасливо вродились: ми - чисті, / Не стріляли у спину, і нам не стріляли в лице... / Тільки чом же так важко на пагорбах дихає місто, / Мов накидане скупо тремтячим шорстким олівцем?..»).

Лірика поетки багата версифікаційно й тематично. Це взірець високоінтелек-туальної сучасної літератури. Також Оксана Забужко пише прозу. Для вашого віку могли би виявитися цікавими насамперед такі її книжки, як-от: повість «

Казка про калинову сопілку

» (2000) та збірка оповідань та повістей «Сестро, сестро» (2003). Великої популярності зазнали роман письменниці «

Музей Покину

тих Секретів

» (2009) та збірка оповідань «Тут могла б бути ваша реклама» (2014).

Має творчі здобутки в драматургії, написанні есе. Поезії Оксани Забужко покладені на музику українськими та зарубіжними композиторами.

Письменниця відзначена багатьма державними нагородами, серед яких - орден княгині Ольги ІІІ ступеня. Оксана Забуж-ко - лауреат багатьох міжнародних літературних премій, нагороджена відзнакою «Золотий письменник України» (2012), удостоєна

Національної премії України імені Тараса Шевченка

(2019) за книгу есеїв, мемуарів, інтерв'ю, статей «І знов я влізаю в танк».

Художні твори Оксани Забужко перекладені багатьма мовами світу. Часто за кордоном ця письменниця асоціюється з персоніфікованою сучасною Україною.

Діалог із текстом

1 Чим сучасна письменниця Оксана Забужко вам запам'яталася особливо? Чи може така людина стати взірцем для наслідування? Чому ви так вважаєте?

2 Як ви ставитеся до громадянської позиції Оксани Забужко? Поясніть свою думку.

3 Чи в наш час письменник повинен бути патріотом своєї нації? У чому має проявлятися його патріотизм?

Діалоги текстів

Доведіть, що поезія «Голосом вісімдесятих» є автобіографічною.

Діалог із текстом

1 До якого різновиду лірики належить поезія Оксани Забужко «З очима безгрішними...»? Яким віршовим розміром написаний цей поетичний текст?

2 Що ви можете сказати про римування й рими в цьому вірші? Які саме художні засоби вважаєте найбільш вдалими?

3 Чи можна стверджувати, що ця поезія - про нерозділене кохання? А про вже минуле й усе одно незабутнє? Умотивуйте свої твердження.

4 Якою постає лірична героїня цієї поезії? Доведіть аргументовано свої висновки.

5 Чи є певні філософські мотиви в цій загалом інтимній (любовній) поезії? Які саме? Наведіть цитати.

6 Знайдіть речення у вірші, де курсивом виділено заперечну частку не. Як ви вважаєте, чому авторка це зробила? На чому саме таким чином наголошено?

Діалоги текстів

Пригадайте із курсу зарубіжної літератури поезії, у яких розкривається жінка як особистість і диво. Чим саме такі вірші запам'ятовуються?

Мистецькі діалоги

Серед митців побутує думка, що жінка - це вічна таємниця, а її краса - вічна загадка й насолода. Розгляньте картини, уміщені в підручнику як ілюстрації до вірша Оксани Забужко «З очима безгрішними...», і доведіть, що кожна з них може вважатися висвітленням певного мотиву цієї поезії. Чому саме?

 

 

Це матеріал з підручника Українська література 8 клас Слоньовська (2021, поглиблений рівень)