Інформація про новину
  • Переглядів: 96
  • Дата: 1-04-2021, 21:26
1-04-2021, 21:26

18. Українська козацька держава - військо запорозьке

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  17. Події 1648-1649 років. Зборівський догов...
Наступна сторінка:   19. Події 1650-1651 років. Білоцерківський д...

1. Ідея політичної автономії для козацької України

Першим відчутним результатом Національно-визвольної війни були соціально-економічні зміни: з теренів, зайнятих козаками, польська шляхта в 1648 р. фактично втекла, відтак зникла й панщина. Складнішим було питання про політичний статус звільнених територій. У перший рік війни перевагу в козацькому середовищі мала ідея політичної автономії. У березні 1648 р. Б. Хмельницький від імені козацької ради проголосив вимоги поновити давні права та вольності козаків (ішлося про скасування «Ординації» 1638 р.) та вивести з козацьких територій польських урядників і військо. Згодом ці вимоги кілька разів повторювали під час українсько-польських перемовин.

На розвиток політичних вимог козацтва в той час впливали кілька обставин. Насамперед організатори сподівалися, що до повстання приєднається заможна українська (православна) шляхта. Водночас серед повстанців були сильні й прокоролівські настрої - короля вважали єдиним законним володарем, із зміцненням його влади козацька старшина пов’язувала реалізацію своїх планів.

Адам Кисіль (1600-1653) - український магнат, політичний і державний діяч Речі Посполитої. Походив із старовинного волинського шляхетського роду. Здобув добру освіту й досвід служби в коронному війську. Як прихильник польсько-українського порозуміння (передусім для протистояння московській експансії) виступав на захист українського православ’я. Меценат Києво-Могилянської колегії. Обіймав посади чернігівського, а згодом київського каштеляна, у 1648 р. -брацлавського, а від 1649 р. - київського воєводи. Від 1641 р. - сенатор Речі Посполитої. Під час Національно-визвольної війни українського народу учасник багатьох переговорів з метою знайти компромісні рішення у відносинах між козацтвом і польсько-шляхетським урядом. Натомість з обох боків зазнавав звинувачень у зраді. Похований у родинній церкві с. Низкиничі (нині село у Волинській області).

Утім ці сподівання не справдилися. Українська знать - князі та шляхта (за винятком частини збіднілої шляхти) вкрай негативно сприйняла виступ Б. Хмельницького. Вона без вагань зі зброєю в руках виступила на захист Речі Посполитої. Найбільш непримиренним противником гетьмана став Ярема Вишневецький, власник величезних маєтностей в Україні. І навіть єдиний православний сенатор Адам Кисіль, відомий своїми поміркованими поглядами, уважав, що творення козацької держави було б цілковитою катастрофою.

Восени 1648 р. ідея автономії знайшла вираз у проєкті перетворення Речі Посполитої на триєдину польсько-литовсько-українську державу. Її українська частина (князівство) мала охоплювати територію Брацлавського, Волинського, Київського, Подільського й Чернігівського воєводств і мати статус, подібний до Великого князівства Литовського. Реалізацію цього задуму козацька старшина пов’язувала з виборами нового короля. У травні Владислав IV помер і Річ Посполита в розпал козацького повстання залишилася без короля. Відтак в оточенні Б. Хмельницького велися навіть розмови про зведення на трон православного короля. Коли ж неможливість цього стала очевидною, то верхівка української еліти вирішила підтримати в боротьбі за владу брата покійного Владислава IV Яна Казимира.

Поясніть сутність ідеї автономії козацької України у складі Речі Посполитої. Чому на початку війни ця вимога серед козаків переважала?

2. Військо Запорозьке як українська козацька держава

Переможний похід козацького війська 1648 р., розмах повстання, яке втягнуло у свій вир усі верстви суспільства, як і тріумфальний в’їзд Б. Хмельницького до Києва, його спілкування з єрусалимським патріархом і київським духовенством суттєво підвищили самооцінку й політичні домагання козацтва. Вони спиралися на загальні настрої, які вже не поділяли ідеї козацької автономії та

прагнули більшого. Сучасники зауважували бажання гетьмана не тільки домогтися «вольностей» для козацтва, а й заявити своє право бути «володарем і князем руських провінцій».

Перші відомості про наміри Б. Хмельницького й козацької старшини домагатися незалежності українських територій від Речі Посполитої відносяться до початку 1649 р. Переломним моментом стали українсько-польські переговори, які в лютому відбулися в Переяславі. В історію увійшла промовиста фраза, яку почули від гетьмана польські посли на чолі з А. Кисілем: «За кордон на війну не піду, на турків і татар шаблі не

підніму, досить маю на Україні, на Поділлі й Волині; досить вигоди, достатку й пожитку в землі та князівстві своєму, по Львів, Холм і Галич. А ставши над Віслою, скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи». Так Хмельницький окреслив бажані кордони нової держави.

Прагнення відокремитися від Речі Посполитої («у підданстві та в неволі бути в них не хочемо») ще виразніше прозвучало під час переговорів Б. Хмельницького з московським посольством Григорія Унковського в Чигирині в травні 1649 р. Гетьман наголошував на двох обставинах: неучасті козацтва у виборах нового короля («нас Бог від них визволив - короля ми не обирали і не коронували і хреста йому не цілували») і спадкоємності давньої княжої традиції («і уступили б мені і Війську Запорозькому всю Білу Русь по тим кордонам, як володіли благочестиві великі князі»). З розмов з козаками і старшинами Унковський виніс переконання про твердий намір Хмельницького розірвати з Річчю Посполитою.

Оскільки Б. Хмельницький розбудовував державу на традиціях Війська Запорозького, то ця назва ввійшла у вжиток і щодо самої козацької держави. Межі Війська Запорозького (або Гетьманщини) як української козацької держави остаточно сформувалися до середини 1650 р. Вирішальним актом на цьому шляху стала Зборівська угода 1649 р. Держава займала територію 180— 200 тис. кв. км, охоплювала Брацлавське, Київське і Чернігівське воєводства, з населенням 1,6—2 млн осіб. Вона межувала на заході з Молдовією і Польщею, на півночі — з Великим князівством Литовським, на сході — з Московським царством, на півдні — з Османською імперією і Кримським ханством. Кордони держави фактично не мали природних бар’єрів, а тому були слабо захищені.

Поясніть, чому ідея політичної автономії в умовах Національно-визвольної війни швидко себе вичерпала. Коли й у зв’язку з якими подіями відбувся перехід до створення української козацької держави — Війська Запорозького?

3. Державне будівництво

У Війську Запорозькому було запроваджено полково-сотенний адміністративно-територіальний устрій. Кожний полк був одночасно військовою одиницею та адміністративним округом. Функціонувало 16 полків — 9 правобережних і 7 лівобережних. Полки поділялися на менші військові й адміністративні одиниці — сотні, а сотні — на курені. Навесні 1650 р. після придушення повстання запорожців, незадоволених політикою гетьмана, Хмельницький реформував Січ.

Зокрема, він позбавив січовиків права обирати кошового отамана, розташував тут залогу реєстрових козаків, переніс на Запорожжя полково-сотенний устрій (на базі об’єднань куренів постали військово-адміністративні одиниці - паланки).

Козацькою державою управляла Генеральна військова канцелярія під проводом гетьмана, який мав широкі владні повноваження: видавав універсали, був верховним головнокомандувачем, найвищим суддею і фінансовим керівником. Керувати гетьману допомагала генеральна старшина та дві ради - генеральна військова рада та рада старшин. Урядовці всіх трьох рівнів управління - генерального, полкового та сотенного - складали старшину, тобто козацьку еліту.

Генеральна військова рада - вищий представницький політичний орган у Гетьманщині середини XVII - першої половини XVIII ст. Виникла на основі загальних козацьких рад Війська Запорозького. Розглядала загальнодержавні справи, передусім зовнішньополітичні, управлінські, економічні. Складалася із старшини та простих козаків, інколи духовенства, містян і навіть селян. Генеральна старшина - а) найвищі військові чини та виборні посади в українському козацькому війську; б) члени уряду Української козацької держави середини XVII - XVIII ст. на чолі з гетьманом. До генеральної старшини, крім гетьмана, належали: генеральний обозний, суддя, писар, підскарбій, осавул, хорунжий, бунчужний.

Універсал (від лат. universalis - загальний) - маніфест або законодавчий акт, який видавав гетьман. Гетьманські універсали регулювали всі сфери життя Української козацької держави. їх видавали з приводу військових і земельних справ, призначення урядовців, надання особистих чи групових привілеїв, стягнення податків, зовнішньої політики.

Відповідно до адміністративно-територіального устрою основу судової системи козацької держави склали генеральний, полкові й сотенні суди (вони замінили річпосполитські гродські, земські, підкоморські й панські суди). Козацьким судам підлягали не лише козаки, а й містяни та селяни. У містах і містечках судочинство здійснювали колегії лавників і ратуші, у селах - війти й отамани (подекуди, здебільшого на Чернігово-Сіверщині, діяли копні суди - суди сільських громад). Військо відігравало велику роль у підтриманні порядку в державі. Воно користувалося своїм статутом, а в руках гетьмана було дієвим інструментом державного примусу. Політичною столицею держави став Чигирин, а духовно-культурним і релігійним центром залишався Київ.

Функції державного герба виконував герб Війська Запорозького. На ньому зображено козака із шаблею при боці й рушницею на лівому плечі. Спеціального прапора як символу держави не існувало. Частково його роль виконували гетьманські знамена, яких було кілька. У полках і сотнях існували військові корогви з різними емблемами та багатим поєднанням кольорів (білого, червоного, жовтого, синього, малинового та ін.). Особистий прапор Б. Хмельницького, який був білим з яскраво-червоною облямівкою, зберігається в м. Стокгольмі у Військовому музеї Королівства Швеції.

Прапор гетьмана Б. Хмельницького (абревіатура «Б.Х.Г.Е.К.МЛС.В.З.» розшифровується: Богдан Хмельницький Гетьман Його Королівської милості Війська Запорозького)

Постійні воєнні дії, витрати на військо, дипломатичні переговори й спорядження посольств, залучення та утримання татарських підрозділів вимагали чималих коштів. Тому в козацькій державі велику увагу приділяли збору податків, надходжень від оренд і мита. Гетьман видав низку універсалів на захист маєтностей і землеволодіння православної церкви, а також на підтримку інтересів деяких магнатів і шляхтичів, торговців і купців. Однак якщо підтримка церкви мала ідейні мотиви (православна церква на чолі з митрополитом Сильвестром Косовим виступала на боці козацтва), то фільваркове господарство було економічною потребою. За умовами перемир’я під Замостям, а пізніше й Зборівського договору шляхті дозволено повертатися до маєтків. А це викликало незадоволення поспільства (містян і селян), яке вже не хотіло «звиклого підданства». Надалі економічна політика Б. Хмельницького вела до утвердження вільної підприємницької діяльності невеликих господарств. Козацький уряд став і на захист міського самоврядування й магдебурзького права.

Хмельницький налагодив доволі ефективну дипломатичну службу. Насамперед вона забезпечувала міжнародну підтримку новоутвореної держави та захист економічних інтересів українського купецтва. Так, зокрема, вдавалося підтримувати союзницькі відносини з Кримом і приязні взаємини з Туреччиною. У 1650 р. українські купці отримали право вільної торгівлі на теренах Османської імперії без сплати мита. Неодноразово козацькі дипломати домагалися звільнення купців, ув’язнених на території Польщі чи Литви. Діяльність Генеральної канцелярії, яка була по суті одночасно міністерством закордонних і внутрішніх справ, організовував генеральний писар Іван Виговський.

Формуючи державницькі плани, Б. Хмельницький вочевидь орієнтувався на європейський досвід визвольних революцій і творення нових держав. Не дивно, що в липні 1648 р. литовський канцлер Альбрехт Радзивілл звертав увагу сейму на потребу будь-що зберегти цілісність Речі Посполитої - не забувати про Нідерландську революцію 1568-1648 рр. і Неаполітанське повстання 1647 р. Рішуче протистояти домаганням козаків відірвати «від тіла Речі Посполитої провінції чи якесь володіння» так само закликав коронний канцлер Єжи Оссолінський, який після смерті Владислава IV був першою особою в державі.

За правління Б. Хмельницького державний устрій зазнав змін: спочатку мав республіканські риси, а пізніше тяжів до монархізму. До літа 1648 р. ухвали з найважливіших питань приймала генеральна (загальна) козацька рада. Вона контролювала також діяльність гетьмана, генеральних старшин і полковників. Однак що далі розгорталися бойові дії, які вимагали швидких рішень, то більше функції загальної ради перебирала на себе старшинська рада. Після урочистого в’їзду Б. Хмельницького до Києва, коли студенти й викладачі Могилянської колегії вітали його «як Мойсея, рятівника і визволителя народу від польського рабства», а єрусалимський патріарх надав йому титул «світлійшого князя», влада гетьмана стала визначальною.

З 1649 р. владу гетьмана дедалі частіше представляли як освячену Богом, що відобразилося в офіційному титулі, який використовували в офіційному листуванні: «Богдан Хмельницький, Божою милістю гетьман з Військом Запорозьким». Остаточно ж уся влада зосередилася в руках Хмельницького -«справжнього володаря» - після Зборівської битви. Тоді припинила діяти загальна військова рада, яку замінила старшинська рада. Перестали вибирати й генеральних старшин і полковників, їх відтепер призначав гетьман. Згодом Хмельницький виношував ідею спадкової монархічної влади, яку підтримували представники тогочасної української політичної та церковної еліти (зокрема митрополит Сильвестр Косов).

Схарактеризуйте основні напрями діяльності Війська Запорозького як української козацької держави. Яким був її політичний устрій?

Спираючись на набуті знання як з історії України, так і всесвітньої історії, спробуйте спрогнозувати напрям розвитку Війська Запорозького як української козацької держави. Як ви гадаєте, які найважливіші виклики в найближчі роки з’являться перед її очільником -гетьманом Б. Хмельницьким - у внутрішній та зовнішній політиці? У гурті висловте обґрунтовані судження щодо цього.

Уявіть себе дипломатом Війська Запорозького - учасником переговорів Б. Хмельницького з польським посольством А. Кисіля в Переяславі 20-25 лютого 1649 р. За дорученням гетьмана підготуйте записку, у якій викладіть бачення козаками та старшиною подій 1648 р.

1. Схарактеризуйте розвиток політичних вимог козацтва під час Національно-визвольної війни. Які події стали визначальними для їхнього нарощування?

2. Як Б. Хмельницький окреслював бажані межі Української козацької держави?

Які території входили до її складу?

3. Спираючись на підручник, схарактеризуйте основні напрями розбудови Війська

Запорозького як української козацької держави.

4. Поясніть, чому польсько-шляхетська влада прагнула офіційно розглядати повстання лише як боротьбу козацтва за свої права та бунт селянства.

5. Які політичні ідеї та цінності проявилися в козацькому середовищі під час Національно-визвольної війни?

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Мудрий, Аркуша

 

 



Попередня сторінка:  17. Події 1648-1649 років. Зборівський догов...
Наступна сторінка:   19. Події 1650-1651 років. Білоцерківський д...



^