Поміркуйте

У ГМО-технологіях широко використовують ген медузи, який відповідає за синтез білка, що світиться під впливом ультрафіолету. Якщо такий ген увести до організму кози так, щоб синтезований ним білок потрапляв у молоко, то чи може людина, що п'є таке молоко, отримати цей ген у свій геном?

Центральна догма молекулярної біології

Френсіс Крік 1958 року запропонував так звану центральну догму молекулярної біології. Ця догма стверджувала, що потік інформації в живих організмах відбувається тільки в напрямку від ДНК до РНК, а потім до білків. Але після подальших досліджень догму було відредаговано, і в сучасному формулюванні вона має такий вигляд:

потік інформації в живих організмах може відбуватися між нуклеїновими кислотами та в напрямку від нуклеїнових кислот до білків, але не може проходити від білків до нуклеїнових кислот (мал. 56.1).

З ДНК на ДНК та в напрямку ДНК— РНК—білок інформація передається в усіх клітинах живих організмів (під час реплікації, транскрипції і трансляції). Передачу інформації з РНК на РНК використовують деякі віруси. А передача інформації з РНК на ДНК використовується деякими вірусами і, в деяких випадках, у клітинах живих організмів (так звана зворотна транскрипція).

Процеси передачі інформації в клітині

Зворотна транскрипція

З процесами реплікації, транскрипції і трансляції ви вже знайомі. У процесі зворотної транскрипції події відбуваються у зворотному порядку порівняно зі звичайною транскрипцією. Здійснює його також комплекс ферментів, головним з яких є фермент РНК -залежна ДНК-полімераза (її часто називають ревертазою або зворотною транскрип-тазою). Цей фермент будує ланцюжок ДНК за зразком ланцюжка РНК.

Принцип побудови нової молекули також базується на явищі комплементарності, але відповідність у цьому випадку дещо інша порівняно з транскрипцією.

Уридиловий нуклеотид до складу ДНК не входить, тому навпроти аденілового ну-клеотиду РНК розташовується тимідиловий нуклеотид у ланцюжку ДНК, а навпроти ури-дилового — аденіловий.

Особливо часто цей процес використовують віруси, у яких нуклеїновою кислотою є РНК. Вони проникають у клітини живих організмів і там за допомогою ферменту ре-вертази зі своєї РНК утворюють ДНК. А вже ця ДНК вбудовується в геном клітини й починає контролювати процеси, які в ній відбуваються. Також ряд вірусів використовує для розмноження в клітині явище реплікації РНК без синтезу проміжної молекули ДНК.

Одним із тих, хто відкрив явище зворотної транскрипції, був український учений С. М. Гершензон.

Ферменти, що забезпечують передачу спадкової інформації

Функціонування нуклеїнових кислот у клітинах забезпечує великий комплекс молекул, основними з яких є ферменти: по-лімерази, гелікази, топоізомерази тощо. По-лімерази — це ферменти, які здійснюють полімеризацію нитки нуклеїнової кислоти з нуклеотидів, використовуючи як матрицю вже існуючий ланцюг нуклеїнової кислоти. Залежно від того, який ланцюг використовується і яка кислота синтезується, існують кілька видів полімераз. Наприклад, ДНК-залежна РНК-полімераза синтезує молекулу РНК на ланцюжку ДНК (цей фермент бере участь у процесі транскрипції). А ДНК-залежна ДНК-полімераза синтезує нові молекули ДНК під час реплікації.

Топоізомерази — це ферменти, які здатні змінювати топологію ДНК (її просторову будову) (мал. 56.2). Це дозволяє привести ділянку ДНК в стан, коли можлива робота інших ферментів.

Гелікази — це ферменти, які відповідають за розділення дволанцюгових молекул нуклеїнових кислот на одноланцюгові. Такий процес є дуже важливим, наприклад, перед початком реплікації або транскрипції. Залежно від того, з якою нуклеїновою кислотою працює фермент, виділяють ДНК-гелікази і РНК-гелікази.

Ключова ідея

У живих системах спадкова інформація передається переважно у напрямках ДНК — РНК — білок та ДНК — ДНК. Можлива також передача інформації у напрямах РНК — ДНК і РНК — РНК. Для забезпечення передачі цієї інформації живі організми використовують спеціальні ферменти: полімерази, топоізомерази, гелікази тощо.

Запитання та завдання

1. За яким зразком і що синтезує РНК-залежна ДНК-полімераза? 2. Чи потрібні топоізомерази і гелікази в бактеріальній клітині, ДНК якої має вигляд кільцевої молекули? 3. У якій послідовності повинні працювати полімераза, геліказа і топоізомераза для забезпечення процесу реплікації?

Це матеріал з підручника Біологія і Екологія 10 клас Задорожний