Інформація про новину
  • Переглядів: 104
  • Дата: 10-04-2021, 00:34
10-04-2021, 00:34

5. Доба Відродження

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  4. Повсякденне життя у країнах західно...
Наступна сторінка:   6. Реформація в Німеччині

ВИСОКЕ ВІДРОДЖЕННЯ. РЕФОРМАЦІЯ В ЗАХІДНІЙ ЄВРОПІ

 

Що ви знаєте про гуманістів з історії середніх віків?

1. Гуманізм як інтелектуальний рух доби Відродження. На зламі XIV-XV ст. в Італії зародилася нова культура, яку згодом назвали Відродженням (фр. - Ренесанс). Вона сформувалася на основі гуманізму - світогляду, прихильники якого ставили в центр світу людину. Вони вважали свій час, коли почала відроджуватися античність, періодом піднесення культури після «тисячолітнього занепаду» середньовіччя.

Новий ідеал людини не випадково виник саме в Італії. Тут панував вільний дух купецьких республік, порядки у квітучих містах-державах були демократичніш^ ніж у країнах з монархічною формою правління. Головну роль у житті Венеції, Флоренції та інших міст-держав відігравали купці, банкіри та підприємці. Вони мали блискучу освіту, знали мови й зазвичай виконували відповідальні дипломатичні доручення. З них формувалися виборні органи міського самоврядування, а суперництво в боротьбі за владу вимагало здатності до енергійних дій, красномовства, лідерських якостей. Усе це сприяло появі нової людини - життєстійкої, заповзятливої, сміливої та рішучої.

Як антична культура вплинула на культуру Відродження?

Творцями нового розуміння сенсу й цінностей життя були гуманісти. На противагу традиційному для середньовіччя приниженню людини вони вважали її найвищою цінністю і центром Всесвіту.

Особливості гуманістичного світогляду

XV ст. З «Життя Вітторіно да Фельтре» Франческо Кастільоне

Упродовж восьми років я був у школі Вітторіно й навчався в нього звичаїв і наук. Своїм працелюбством і старанністю Вітторіно здобув велику популярність як добра людина й найкращий наставник. 22 роки він працював у Мантуї, виховуючи дітей правителя та інших юнаків. Бідних хлопців, яких Вітторіно вважав здібними до навчання, він утримував за власний кошт, надавав їм притулок, допомагав книжками, харчами, одягом.

Він ніколи не сідав до вогню, навіть у дуже холодну зиму, і казав, що зігріватися краще фізичними вправами, ніж біля вогнища. Тому юнакам, які в нього навчалися, він наказував щодня грати з м’ячем, бігати, стрибати. Він казав, що це дуже сприяє не лише тренуванню тіла та укріпленню здоров’я, а й загострює розум.

Його учнів ніколи не били або били рідко, а тих, хто нехтував читанням, карали так: їх змушували продовжувати заняття тоді, коли інші отримували дозвіл погуляти чи розважитися. Якщо ж Вітторіно несподівано виявляв серед учнів брехуна, злодія, задираку чи непристойного у словах і справах, тоді ніхто не міг врятувати винуватця від покарання. З його школи виходила найкраща й найосвіченіша молодь, яка стікалася до нього з усіх областей Італії.

1. На якій підставі автор стверджує, що Вітторіно да Фельтре - добра людина й найкращий учитель? 2. Які дії наставника могли стати зразком для його учнів? 3. Чому в цю школу приїжджали вчитися з усієї Італії?

Гуманісти походили з різних верств населення - купецтва, знатних родин, міського середовища. Відрізнялися вони й родом занять. Серед них були переписувачі книг і бібліотекарі, вчителі та університетські професори, богослови й політики, високі посадовці й митці.

Першим представником Відродження вважають зачинателя ренесансної літератури поета Франческо Петрарку (1304-1374). Його уславила «Книга пісень» - збірка віршів про кохання до прекрасної Лаури. У віршах Петрарка возвеличив людську красу, порівнюючи її з усім прекрасним на землі й на небі. Сучасники високо цінували талант і творчість Петрарки. Заради нього відродили давно забуту античну традицію: на Капітолій-ському пагорбі в Римі Петрарку увінчали лавровим вінком.

ХІІІ ст. З праці Петрарки «Про засоби проти всілякої долі»

Чи мало маємо причин для радості? Ми маємо розум, пам’ять, передбачення, красномовство. Деякі тварини сильніші за людину, деякі - спритніші, деякі мають гостріший слух, зір, нюх. Але немає серед них такої, яка перевершила б людину гідністю. Тільки людина має розум, мову, сльози, сміх.

Так багато тварин у небі, на землі, у морях, які призначені тільки для нашої користі й підпорядковані тільки нашому розуму, нашій владі! Зрештою, кожній людській душі

Господь дав ангела-охоронця. Це ще раз доводить, якою великою є гідність людини. Так! Серед усіх Божих творінь людина вирізняється красою та винятковою величчю!

Які якості людини гуманіст цінував найбільше та про що це свідчить?

Гуманістів XVI ст. цікавили й закони розвитку держави. Видатним істориком і політиком був автор знаменитого трактату «Державець» флорентієць Нікколо Макіавеллі (1469-1527). Він неодноразово повторював, що його найулюбленішим заняттям є «розмірковувати про державне мистецтво» - політику. Палкий патріот своєї батьківщини, Макіавеллі жив у добу, коли Італія залишалася роздробленою і через це неодноразово потерпала від грабіжницьких вторгнень чужоземних армій. Вважаючи, що головною перешкодою до об’єднання була корислива політика папства, Макіавеллі вчив, що в таких умовах урятувати країну й створити єдину міцну Італію здатен лише сильний правитель, і задля досягнення великої мети він може діяти нечесно, підступно та безжально.

Вважають, що, вихваляючи негативні якості правителів, Макіавеллі звільнив політику від моралі. Виникло навіть поняття «макіавеллізм» - політична безпринципність. Насправді ж, Макіавеллі перший сказав, що політика є самостійною сферою діяльності зі своїми власними законами й принципами. її важко суміщати з поняттями моралі, а гучними моральними гаслами політики нерідко лише прикривають непривабливі цілі. Макіавеллі мріяв про єдину Італію й окреслив шляхи та засоби для досягнення цієї мети.

Прокоментуйте думку Макіавеллі, що заради досягнення великої мети політик може діяти підступно й безжально.

2. Гуманізм за межами Італії. Із середини XVI ст. нова культура виходить за межі Італії та починає розвиватися в інших європейських країнах -

Німеччині, Франції, Англії, Нідерландах, Іспанії. За Альпами, на теренах колишнього «варварського світу», сліди римської давнини були не такі глибокі, як в Італії. Тут гуманісти, подібно до італійців, теж захоплювалися античністю, але вони значно більше уваги приділяли власному минулому - історії германських народів і середньовіччю загалом. Повсюди існували університети - осередки наукових знань. Винайдення книгодрукування зробило головним джерелом знань книжку й тим сприяло успішному поширенню ідей гуманізму.

Справжнім лідером гуманістів на початку XVI ст. став Еразм Роттердамський (1469-1536).

Син голландського священника, Еразм (справжнє ім’я - Герхард Герхардс), народився в Роттер

дамі. Він рано втратив батьків і був змушений самотужки торувати собі дорогу в житті. Після закінчення школи Еразм став ченцем, однак згодом залишив монастир задля навчання в університеті. Монархи різних країн Європи запрошували його до себе на службу, але всім їм Еразм відмовив, не бажаючи втрачати свою незалежність. Він вважав, що не належить якомусь одному народу, і називав себе «громадянином світу». І справді, Еразм жив, навчався і писав свої твори в багатьох країнах Європи. Особливої популярності набув його твір «Похвала Глупоті».

«Похвала Глупоті» - сатира, написана у формі бесіди із читачем. Глупота йде по світу в супроводі своїх супутників - Лінощів, Лестощів, Божевілля, Зажерливості та Непробудного сну. «За допомогою цих вірних союзників, -каже Глупота, - я підпорядковую собі весь рід людський і віддаю накази навіть імператорам». Стріли сатири Еразма цілили насамперед у верхівку суспільства, проте він не щадив і простих людей, серед яких теж траплялося чимало нерозумних. Еразм став визнаним головою інтернаціонального гуманістичного братства - так званої «республіки вчених».

З «Похвали Гпупоті» Еразма Роттердамського

ГЛУПОТА ГОВОРИТЬ:

Хоч би скільки було слухачів, але тільки-но з'явлюсь перед їхні очі, негайно опановує всіх якась небувала радість, усі раптом стають дуже веселими та вітають мене гучним і щасливим сміхом.

Я чиню, нарешті, за відомим народним прислів'ям, яке стверджує: «Сам себе хвалить той, кого ніхто не хвалить».

З якого боку не поглянь, я найбільше схожа на саму себе. Тому ніхто не в змозі мене приховати, навіть ті, що найретельніше добирають собі личину й титул мудреця.

Війна - основа й джерело всіх славетних подвигів. А тим часом, що може бути безглуздіше за неї (якщо немає для того поважних причин)? Адже війна приносить обом супротивникам більше шкоди, ніж зиску.

Тепер про мистецтво. Жадоба слави, і тільки вона, спонукає розум людей вигадувати й множити стільки мистецтв і наук! Скільки клопотів, скільки впертої праці витрачають дурні люди, щоб зажити нікчемної поваги, за яку нічого немає безглуздішого.

Глупота тримається на пристрастях, а мудрість - на розумі. За цими ознаками їх і розрізняють.

Найдалі від щастя перебувають ті смертні, які багато мудрують... Отож найщасли-віші ті з людей, які найбільше схожі поведінкою та розумом своїм на тварин та їхньої Глупоти й не прагнуть нічого понад міру.

Я з великим задоволенням переходжу нині до королів і придворних вельмож, бо вони виявляють до мене прихильність відверто, з прямотою, гідною шляхетних людей. їхнє життя було б найсумнішим і найнещаснішим, якби в них була хоч краплина здорового глузду. Справді-бо, хто став би домагатися влади нещирою клятвою та вбивствами, якби міг попередньо збагнути, яку тяжку ношу звалить собі на плечі, коли стане можновладцем.

Чому Еразм обрав саме вищеназваних супутників Глупоти?

Свій найвідоміший твір Еразм Роттердамськмй присвятив найкращому другові, англійському гуманісту Томасу Мору.

Дізнайтеся з додаткових джерел, кого вважають автором цієї картини.

Томас Мор був людиною винятково порядною, справедливою та шанованою. Спостерігаючи за стражданнями народу, він написав свою знамениту «Утопію». Розповідь ведеться від імені бувалого мандрівника Гітлодея. Він розповідає про жорстокі порядки в тогочасній Англії і на противагу - про щасливий острів, де немає приватної власності та бідності, усі працюють і живуть у мирі та злагоді. Тут не існує грошей, кожен отримує «все за потребою». Утопійці мешкають великими сім’ями в упоряджених будинках, харчуються разом у громадських їдальнях-палацах. Проте це зовсім не означає примітивного загального зрівняння. Обдарована молодь звільняється від фізичної праці та вивчає науки. Усі інші після шестигодинного робочого дня можуть за бажання навчатися, займатися спортом, розважатися. Утопійці переконані, що щастя людини полягає в її гармонійному розвитку, а також у розумному поєднанні праці та відпочинку. Державою управляють шановані вчені, а знаком їхньої влади замість корони слугує пучок колосся.

«Утопія» мала величезний успіх у читачів. Траплялися навіть люди, які вірили в існування щасливої країни й були готові вирушити на її пошуки.

Чому книжка «Утопія» набула великої популярності серед читачів?

Вершиною іспанської літератури XVI ст. і водночас початком європейської літератури Нового часу стала творчість Мігеля де Сервантеса (1547-1616).

Сервантес походив із збіднілого дворянського роду. Не маючи можливості отримати серйозну освіту, Мігель багато читав і набув широких знань. Більшу частину свого буремного життя Сервантес залишався солдатом, а потім став збирачем податків. Не маючи ніякого хисту до цього заняття, бідолаха навіть на деякий час опинився за ґратами. Після звільнення покинув службу й зацікавився літературою.

Роман Сервантеса «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі» одразу приніс автору загальне визнання. Твір був задуманий як пародія на лицарські романи. Його герой, напівзлиденний дворянин Алонсо Кохано, живе в сільській глухомані, безперервно читає лицарські романи й марить про власні подвиги в дусі цих романів. Самотній гідальго робить своїм зброєносцем звичайного селянина Санчо Пансу - людину тямущу й водночас простодушну.

Разом вони вирушають на пошуки слави.

Подвиги безстрашного гідальго виглядають безглуздими та кумедними, але він мріє про те, щоб «повсюдно панували дружба, любов і злагода».

І поступово на зміну іронії приходить симпатія до Лицаря Сумного Образу, який великодушно захищає слабких і допомагає знедоленим. Сьогодні «Дон Кіхот» - друга після Біблії книжка за кількістю мов, якими її перекладено.

Чому образ Дон Кіхота приваблює людей у різних країнах світу вже майже п’ять століть?

3. Високе Відродження. Наприкінці XV -у першій третині XVI ст. відбувся небачений злет літератури, живопису, архітектури. Завдяки цьому зазначений період отримав назву Високе Відродження. Він дав світові новий тип творчої людини -особистість, обдаровану численними талантами, сильну духом, оригінального мислителя та митця.

Цих творців нащадки не випадково порівнювали з давньогрецькими титанами, які не побоялися вступити в суперництво з олімпійськими богами.

В історії людства нелегко відшукати ще одну таку геніальну людину, як Леонардо да Вінчі (1452-1519).

Леонардо мав добру вдачу, був напрочуд вродливим і сильним - міг голіруч гнути підкови й перевершував усіх у фехтуванні та плаванні. Його інтереси не знали меж. Він залишив 14 томів рукописів, на сторінках яких збереглися малюнки численних винаходів: проєкти підводного човна, гелікоптера, парашута, розвідних мостів, кулемета, танка, плавильних печей, автоматичного ткацького верстата тощо. Усі вони набагато випередили свій час.

Леонардо народився в невеликому місті Вінчі поблизу Флоренції. Помітивши неабиякі здібності хлопчика до малювання, батько віддав його навчатися до флорентійського художника Андреа Верроккьо. Через шість років учитель доручив Леонардо написати на своїй картині ангела. За свідченням сучасників, побачивши постать, яку зобразив юнак, учитель зрозумів, як учень перевершив його, і з того часу не брав пензля до рук.

Леонардо не мав університетської освіти, проте це не завадило йому стати справжнім зразком усебічно розвиненої людини. Він захоплювався математикою, фізикою, анатомією та ботанікою, був конструктором, поетом, музикантом і мислителем, а свої енциклопедичні знання отримав завдяки нестримному потягу до знань і безмежному працелюбству. Усе свідоме життя Леонардо спав по 15 хвилин кожні чотири години, тобто значно менше, ніж звичайні люди. Першочергове значення Леонардо надавав досвіду, вважав його головним джерелом знань про людину та світ.

Найголовнішим з усіх занять для Леонардо завжди залишався живопис. Один з найкращих творів митця - фреска «Таємна вечеря», написана на біблійний сюжет в одному з міланських монастирів. Христос прощається зі своїми учнями, він знає про зраду Іуди й свої майбутні муки. Зображено драматичний момент трапези, коли Христос вимовив фатальні слова: «Один з вас зрадить мене». Вони викликають в апостолів бурхливі почуття - відчай, переляк, подив, гнів. Дехто обурено схоплюється з місця. Аби не створювати враження штовханини, художник об’єднав персонажів у чотири групи по три постаті в кожній і розмістив їх ліворуч і праворуч від Христа. Леонардо відмовився від традиційного зображення Іуди з іншого боку стола, але зрадника легко впізнати: він відкинувся назад, стискуючи в руці гаманець із платою за зрадництво.

Леонардо створив низку чудових портретів, найуславленішими з яких є зображення Чічілії Галерані («Дама з горностаєм») і Мони Лізи («Джоконда»). На цих картинах художник блискуче передав сяйво очей, загадкову усмішку й характер своїх персонажів (див. с. 43).

У яких музеях зберігаються ці полотна Леонардо да Вінчі?

Видатною постаттю Високого Відродження був Мікеланджело Буонар-роті (1475 -1564) - автор неперевершених творів скульптури, живопису, архітектури та поезії. Навчаючись у Флоренції при дворі Лоренцо Медічі, він відкрив для себе красу античного мистецтва й отримав можливість спілкуватися

з відомими гуманістами. У двадцятирічному віці Мікеланджело відвідав Рим і створив там одну зі своїх найвидатніших скульптур - «П’єту» («Оплакування Христа»).

Скульптура викликала захоплення в римлян, але ніхто з них не знав Мікеланджело. Знавці сперечалися, хто є автором цього прекрасного твору, і називали імена уславлених римських скульпторів. Тоді Мікеланджело вночі прийшов до церкви, де було виставлено «П’єту», і висік на ній амбітний надпис: «Мікеланджело Буонарроті, флорентієць, виконав».

Де зараз зберігається «П’єта» Мікеланджело?

Так до Мікеланджело прийшла слава. Повернувшись до Флоренції, він зробив колосальну (5,5 м заввишки) мармурову статую Давида - молодого пастуха, який, за біблійною легендою, переміг велетня Голіафа. Попередні митці трактували перемогу юного Давида над грубою силою як результат Божої допомоги, а тому зображували його невеликим і слабким. Мікеланджело створив зовсім іншого Давида - сильного атлета, чия перемога є його власною заслугою. У Мікеланджело Давид утілює безмежну могутність людини. Флорентійці помістили скульптуру перед будинком уряду республіки.

Мікеланджело вважав себе лише скульптором, але це не завадило йому, справжньому титану Відродження, бути великим художником та архітектором. Його головна живописна робота - розпис плафону (стелі) Сикстинської капели в Римі. Тут яскраво виявився характер художнього дару Мікеланджело: його приваблювали не тихі й спокійні сюжети, а створення бунтівних і героїчних образів.

За чотири роки Мікеланджело один розписав стелю площею близько 600 квадратних метрів! У 300 постатях він зобразив історію людства - від перших днів Творіння до Всесвітнього потопу. Мікеланджело працював без помічників, у дуже складних умовах: при поганому освітленні, лежачи на спині на спеціально виготовленому помості. Розпис замовив Папа Юлій II, який постійно хотів усе бачити й дуже заважав художнику працювати. Урешті-решт під час чергового візиту докучливого Папи роздратований Мікеланджело скинув на нього дошки зі свого помосту. Відтоді художник отримав спокій.

Справжніми шедеврами стали зведені Мікеланджело гробниці Папи Юлія II в Римі та родини Медічі у Флоренції. Геній великого митця втілився в соборі Святого Петра в Римі. Він завершив цю будову, що розпочав інший архітектор, і увінчав її грандіозним, піднесеним угору куполом, який ізсередини здається легким і пронизаним світлом. Прекрасний купол Мікеланджело височіє над Вічним містом як гідний пам’ятник його творцю.

XVI ст. Зі спогадів друга Мікеланджело, Антоніо Кандіві

Розписуючи Сикстинську капелу, Мікеланджело так привчив свої очі дивитися вгору на склепіння, що потім, коли роботу закінчив і почав тримати голову прямо, майже нічого не бачив і, коли йому доводилося читати листи та папери, мусив тримати їх високо над головою. Потроху він знову звикав читати, дивлячись прямо перед собою або вниз. Ця обставина свідчить, з якою... старанністю Мікеланджело працював над розписом капели.

Як Антоніо Кандіві описує старанність Мікеланджело під час розпису Сикстинської капели?

Світлим генієм Відродження називають Рафаеля Санті (1483-1520). Його творчість - це зразок піднесеної краси, досконалості й гармонії. Син художника з міста Урбіно, Рафаель з дитинства жив в атмосфері живопису. Зовнішня краса, доброта й ніжність характеру поєднувалися в ньому з величезною працездатністю.

Найулюбленішим образом майстра була Мадонна - втілення материнської відданості й любові. Вершиною творчості стала «Сикстинська Мадонна» -зображення прекрасної молодої жінки з немовлям на руках. Сповнена скорботи Марія передчуває трагічну долю своєї дитини та все ж несе людям сина як спокутну жертву.

Розгляньте репродукцію картини. Яке враження вона на вас справила? Що вам сподобалося і чому?

У якому музеї зберігається «Сикстинська Мадонна» Рафаеля Санті?

Талант Рафаеля виявився рано, і Папа запросив його розписати парадні зали (станці) Ватиканського палацу. Одна з фресок цієї серії, на якій зображено давньогрецьких філософів й вчених, отримала назву «Афінська школа». Декому з її персонажів Рафаель надав риси своїх знаменитих сучасників: величний Платон -це Леонардо, глибоко замислений Геракліт - Мікеланджело, а один з учнів - сам Рафаель.

Рафаель прожив лише 37 років, але встиг зробити так багато й залишив такі неперевершені шедеври, що його самого називають Божественним, а період, коли він жив і працював, - добою Рафаеля.

4. Північне Відродження. Коли ми говоримо про Північне Відродження, то маємо на увазі мистецтво країн Північної Європи, яке склалося під впливом Італії.

Особливості Північного Відродження

Найяскравішим представником мистецтва Німеччини був Альбрехт Дюрер (1471 -1528). Він народився в сім’ї ювеліра й навчався батьківського ремесла, поки потяг до живопису не змусив юнака порушити сімейну традицію.

Дюрер став визнаним майстром друкованої гравюри - відбитка з малюнка, нанесеного на дерев’яну або мідну дошку та розмноженого за допомогою друкарського преса. Славу йому принесли картини, присвячені релігійним сюжетам, а також портрети сучасників.

Різнобічно обдарована людина, Дюрер складав вірші та написав декілька книжок про секрети живописної майстерності. Подібно до італійських художників, він був переконаний у високому призначенні свого мистецтва, усвідомлював себе «князем живописців», як його називали на батьківщині.

Доказом того є його автопортрети - зображення людини, яка впевнена у своєму таланті.

Дух тривожного, суперечливого ХУІ ст. відобразив один з найнезвичайніших художників -нідерландець Ієронім Босх (1450-1516). Його картини, наповнені фантастичними постатями, небаченими рослинами, дивними тваринами, нагадують ребус,

Ієронім Босх. Віз сіна. 1500-1502 рр.

Розгляньте репродукцію картини. Як художник утілив прислів’я: «Світ - це віз сіна, кожний тягне з нього, скільки може»?

який потрібно розгадати, щоб зрозуміти прихований сенс твору. Часом вибір сюжету для картини Босху підказувало старовинне народне прислів’я. Усі твори Босха сповнені тривоги за людство, яке загрузло у гріхах. Водночас у нідерландському мистецтві розвивалася і зовсім інша живописна манера -натуралістична. Її представники зберігали вірність натурі, тобто точно передавали портретну схожість, деталі побуту та одягу.

Чим творчість Босха може привабити нашого сучасника?

Популярність мали картини зі сценами з життя простолюду, а також пейзажі. Ці нові теми знайшли відображення у творчості Пітера Брейгеля Старшого (1525-1569), прозваного Мужицьким за доскональне знання народних обрядів, звичаїв, прислів’їв. Вони становили сюжетну основу його картин, героями яких були звичайні нідерландці у свята й будні.

Одна з картин Брейгеля має назву «Нідерландські прислів’я». Це своєрідна енциклопедія нідерландського фольклору. На полотні представлено сюжети 119 народних прислів’їв, байок, приказок. Персонажі Брейгеля намагаються сісти між двох стільців, б’ються головою об стіну, накривають млинцями дах, кидають гроші на вітер і роблять інші нісенітниці. Усі вони безглуздо й даремно витрачають сили й кошти. Художник зобразив дурість як повсякденну звичку. Здається, цілий світ перевернувся догори ногами.

Розгляньте репродукцію картини. Сюжети яких народних прислів’їв ви змогли роздивитися?

Для Брейгеля людина є невід’ємною частиною природи, але художник не ідеалізує своїх селян. Навпаки - вони незграбні, а часом потворні, не знають піднесених почуттів, але дуже шанують звичайні речі: чисте затишне житло, тепле вогнище, пісну, але смачну їжу. Брейгель умів зображувати звичайні речі як чудо.

Визнаним майстром портрета був Ганс Гольбейн Молодший (1497-1543), діяльність якого минала переважно за межами Німеччини - у Швейцарії та Англії. Деякий час він був придворним живописцем англійського короля Генріха VIII. Живучи в Лондоні, Гольбейн створив цілу галерею портретних шедеврів, зокрема - портретів гуманістів, з якими особисто дружив - Еразма Роттер-дамського, Томаса Мора тощо. Художник зміг точно передати своєрідність характеру своїх персонажів, зазвичай осіб непересічних.

Твори європейських майстрів доби Відродження є справжньою скарбницею світового мистецтва.

1. Яку людину гуманісти вважали своїм ідеалом? Чим їхнє ставлення до неї відрізнялося від середньовічного?

2. Чому батьківщиною нової культури стала саме Італія?

3. Схарактеризуйте головні політичні ідеї Нікколо Макіавеллі.

4. Які нові проблеми порушували у своїй творчості гуманісти за межами Італії?

5. Що дає змогу називати митців доби Високого Відродження титанами?

6. Які нові риси втілили в собі герої картин художників доби Відродження? Чим пояснюється особлива популярність портретного живопису?

7. Чим відрізнялося Північне Відродження від італійського? У яких країнах воно розквітло найяскравіше?

1. У зошитах заповніть таблицю «Видатні діячі гуманізму».

2. Виконайте онлайн-вправу «Творці доби Відродження»:

https://cutt.ly/tgNCtTH

1. Візьміть участь у руханці «Броунівський рух». Шість учнів розподіляють ролі видатних митців: Рафаеля Санті, Мікеланджело Буанарроті, Леонардо да Вінчі, Альбрехта Дюрера, Ієроніма Босха, Пітера Брейгеля Старшого. Ці учні отримують листівки з іменами художників і на окремих аркушах записують назви їхніх творів (кожен твір на окремому аркуші), складають їх на столі у вчителя написом униз і підходять до дошки. Їхні «шанувальники» - інші учні - підходять за чергою до столу, беруть по одному аркушу, читають назву твору й шукають його автора серед «митців». Якщо знайшли правильно - стають поряд. Якщо помилилися - сідають на місце. Отже, кожен «художник» набирає команду «шанувальників». «Митці» дякують «шанувальникам» і, якщо є час, розповідають про «свої» твори.

2. Перегляньте відео «Одна історія. За що Леонардо да Вінчі здобув світове визнання». Обговоріть у загальному колі, чому видатного митця називають титаном доби Відродження.

https://cutt.ly/4gNCflw

(тривалість 05 хв 55 с)

 

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Ладиченко (2021)

 



Попередня сторінка:  4. Повсякденне життя у країнах західно...
Наступна сторінка:   6. Реформація в Німеччині



^