В абсолютній системі — це зміна відстані від постійних точок верстата до початку вибраної системи координат деталі («плаваючого нуля»). Вибирають його, як описано в параграфі 2.4, у процесі наладки при розташуванні деталі в робочій зоні верстата, виходячи з потреби охопити обробкою всі заплановані поверхні з урахуванням зручності установки, кріплення та знімання деталі, можливого контролю під час обробки тощо.

Після визначення нового положення системи координат деталі інструмент підводять до точки, координати якої в обраній системі відомі. Показання монітора заносять до коректорів пристрою ЧПК з пульта. На моніторі набирають координати точки, де знаходиться інструмент у новій системі. Перехід виконано. У програмі це фіксується однією з команд G71-G75.

Наприклад (див. рис. 2.5), рух у системі координат верстата в точку С програмується кадрами:

Нехай з міркувань зручності переміщення ВС потрібно виконати з початком координат у точці ΟΙ (Х70 Y50). Для цього командою G71 програмуємо зміщення системи координат деталі, а з пристрою ЧПК у режимі «редактор коректорів і програм» заносимо до коректорів значення Х70, Y50. Команда G71 діє з кадру, де вона задана. Тоді рух у точку в системі координат верстата X100Y80 буде запрограмовано кадрами:

Зміщення точки відліку дає можливість програмісту під час написання програми працювати тільки з деталлю, а оператор чи наладчик розташовують її на столі верстата так, щоб обробка виконувалася від призначеної програмістом системи координат.

Якщо зміщення початку відліку треба виконати у відносній системі (за прирощенням), в пам’яті ПЧПК зберігається зміщення системи координат відносно попереднього, тоді зміщення по команді, наприклад, G72 після

G71 буде відпрацьоване від G71, а не від постійних точок верстата.

Команда G70 скасовує всі зміщення, задані раніше. Зміщень може бути до G75. Це застосовується в ході обробки деталі з кількох сторін, під час обробки кількох однакових деталей, однакових елементів на поверхні однієї деталі тощо.

Програмоване зміщення «0» (G92) відрізняється тим, що зміщення відносно постійних точок верстата задають безпосередньо в тексті програми окремим кадром. При зчитуванні кадру з G92 ніяких рухів не відбудеться, але в наступному кадрі система вестиме відлік, приймаючи координати попереднього кадру за XOYO.

Наприклад (рис. 2.5):

Використовують G92, коли неможливо точно установити «нуль деталі». Наприклад, ось відлитого в деталі отвору, яка «плаває» відносно контуру більше, ніж припуск з допуском на відстань між ними разом узяті (рис. 2.2, в). У такому разі контур орієнтують відносно отвору, а не навпаки. За потреби, після повної обробки деталі вводять з «прослаб-леної» сторони контуру спеціальні проставки — компенсатори. Під час обробки деталь виставляють по отвору і стороні; координати осі, що висвітлюються на екрані, заносять у текст програми з командою G92, таким чином початок координат буде перенесено на вісь отвору.

Команду G92 не можна задавати в кадрі, де діє якась з команд G71-G75.

Це матеріал з підручника "Основи обробки та програмування на верстатах з числовим програмним керуванням" Онофрейчук 2019