На верстатах з ЧПК обробка відбувається з мінімальним втручанням оператора, тому до заготовок ставляться підвищені вимоги щодо їх точності та правильності геометричної форми. Найбільш поширеним видом заготовок для токарної обробки є прокат (діаметральна точність залежно від діаметра — 0,4-4,0 мм). Для верстатів з отвором у шпінделі заготовкою відразу для кількох деталей може слугувати прут з максимальним діаметром, на 3-ь4 мм меншим діаметра отвору (до 55 мм для 16К20ФЗ).

Для деталей більшого діаметра заготовки із прокату штучні. Під час обробки їх закріплюють у трикулачковому патроні з пневмо- або електромеханічним затискуванням.

Залежно від серійності, конфігурації та габаритних розмірів деталі, заготовками можуть бути також поковки, виливки, штамповки.

Поверхні, по яких базується заготовка на верстаті, як правило, обробляють окремою операцією попередньо. Якщо виробництво дрібносерійне, частіше це виконують на універсальному верстаті.

Перед чистовою обробкою, за підвищених вимог до розташування оброблюваних поверхонь, кулачки патрона обточують зверху на діаметр розтиснення (деталь кріпиться розтисненням в отворі) або розточують на діаметр затиску (база в деталі — зовнішній діаметр). Кулачки перед розточуванням попередньо фіксують — затискуючи коротку деталь з діаметром, трохи меншим від того, за який кріпитиметься заготовка. Програмують обробку в послідовності —

від жорсткішого більшого діаметра до зони малої жорсткості — малих діаметрів.

Кількість інструментів для обробки деталі на токарному верстаті з ЧПК з однієї установки обмежена кількістю гнізд у різцетримаючій головці — 6, 8, 12, 16 (у верстатах з інструментальним магазином — до ЗО, 40), тому до деталей для обробки на токарному верстаті з ЧПК ставляться підвищені вимоги щодо технологічності.

Технологічність — це комплекс особливостей конструкції деталі, що дозволяє застосувати найбільш досконалі сучасні технології ΰ виготовлення. Оцінюється за такими ознаками:

— можливість групової обробки, що знижує кількість потрібного оснащення й інструменту; може використовуватись одна базова комплексна керуюча програма, в результаті редагування якої отримують програми на деталі групи;

— ступінь уніфікації елементів деталі — визначається кількістю інструментів, застосованих для обробки;

— інструмент має бути стандартним; використання спеціального інструменту можливе тільки як виняток;

— мінімальна кількість перестановок у ході обробки;

— жорсткість деталі — мінімальна деформація під час обробки;

— оброблюваний контур деталі має складатися з відрізків прямої, дуг кола, відрізків параболи, іншої кривої, яку можна описати математично.

Підготовку обробки деталі починають, як і на ОЦ, з аналізу її конструкції на технологічність.

Це матеріал з підручника "Основи обробки та програмування на верстатах з числовим програмним керуванням" Онофрейчук 2019