До текстильних товарів належить продукція текстильного виробництва, яку виробляють із текстильних волокон, пряжі та ниток, а саме: тканини, неткані та дубльовані матеріали, штучне хутро.

Усі натуральні тканини поділяють на бавовняні, лляні, вовняні та шовкові.

Приймання та зберігання товарів. Приймають текстильні товари, що задовольняють вимоги стандартів та іншої нормативно-технічної документації або відповідають зразкам (еталонам).

Заборонено приймати товари, що не відповідають стандартам, а тканини та штучні вироби, які містять хімічні волокна, — без передбачених стандартом умовних позначень про методи чищення, прання та прасування.

Приймаючи текстильні товари, матеріально відповідальні особи зобов’язані перевірити відповідність кожної отриманої партії рахунку або фактурі постачальника, стан тари й упакування, маркування місць, укладення, прибирання та маркування відрізів тканин і штучних виробів.

У разі невідповідності фактичної довжини відрізу тканини зазначеній на фабричному ярлику правильну довжину проставляють на фабричному ярлику відрізу чорнилом і засвідчують підписами членів комісії з приймання. На ярлику зазначають номер і дату акта, яким зафіксовано результати перевірки. Якщо виявлені надлишки оприбуткування, бухгалтерія магазину проводить їхнє приймання за фактичною довжиною, ціною і сумою, зазначеною в акті.

Продавець забезпечує зберігання текстильних товарів відповідно до умов зберігання.

Текстильні товари зберігають у сухих, чистих, добре вентильованих приміщеннях за температури від + 15до+ 18°Сі відносної вологості повітря 60-65 %, захищаючи їх від пилу та блякнення укривними матеріалами (щільною тканиною, папером, синтетичною плівкою тощо) або укладаючи в картонні ящики (коробки), пакети (мішки) з плівки та паперу.

Упаковані (у ящиках, кипах, коробках тощо) і не упаковані (відрізи) товари розміщують окремо.

Для запобігання псуванню вовняних тканин за тривалого зберігання продавець обробляє їх відповідними антимолевими засобами.

Маркування тканин. Маркування тканин здійснюють шляхом нанесення на них клейма й прикріплення ярлика з картону.

Клеймо наносять на зворотний бік тканини стійкою фарбою. Воно містить назву підприємства-виробника та номер ВТК.

У маркуванні в ярлику, який прикріплюють до тканини, має бути зазначено: назву підприємства-виробника; товарний знак підприємства-виробника та його адресу; назву нормативно-технічної документації; назву тканини; артикул; вид обробки; ґатунок; номінальну ширину тканини; назву волокон і ниток, їхній процентний вміст; номер відрізу; довжину тканини у відрізі; номер і вид малюнка; кількість відрізів у рулоні; роздрібну ціну за 1 м; дату випуску; номер контролера.

До кожного відрізу тканини чи штучного виробу додають пам’ятку про догляд за виробами.

Використовують такі умовні позначки щодо догляду за тканиною^-.

	— можна застосовувати хімічне чищення;
	— не підлягає хімчистці;
	— можна кип’ятити;
	— прати за температури не вище + 60 °С;

	— користуватися пральною машиною заборонено;
	— прати заборонено;
	— можна відбілювати;
	— прасувати гарячою праскою (температура не вище + 200 °С);
	— прасувати не дуже гарячою праскою (температура не вище + 150 °С);
	— прасувати помірно нагрітою праскою (температура не вище + 110 °С);
	— сушити в підвішеному стані;
	— сушити, розклавши на плоскій поверхні;
	— сушити в барабанній сушилці.

Текстильні вироби, що складаються лише з одного виду волокон, мають маркування «100 %».

Текстильні вироби зі змішаних волокон маркують із зазначенням назви та масових часток усіх складових волокон у порядку зменшення.

Текстильні вироби з двох або більше текстильних компонентів різного складу волокон мають етикетки з позначенням складу волокон кожного з компонентів. Декоративні волокна й волокна з антистатичним ефектом, вміст яких не перевищує відповідно 7 і 2 % від маси виробу, вилучають із позначення складу волокон.

Наявність у волокні нетекстильних часток тваринного походження має бути зазначено в маркуванні: «Містить нетекстильні частки тваринного походження».

Для текстильних виробів, склад волокон яких важко визначити, застосовують формулювання «Змішані волокна» або «Невизначений склад волокон».

Підготовка до продажу та розміщення товарів. Підготовку текстильних товарів до продажу виконують поетапно. Спочатку виймають тканину з тари, розкриваючи пакувальну кипу. Потім її розрівнюють, поклавши по ширині відрізу, перемірюють, через кожний погонний метр зазначають кількість метрів за зростанням.

Шовкові, вовняні, камвольні, тонкосуконні та лляні тканини намотують на спеціальні дощечки, на торцях яких зазначають назву, сорт, ширину й ціну тканини за один погонний метр. Для цього:

• дощечку кладуть на тканину рівно по кромці, відступаючи від кінця тканини на 15-20 см. Намотування починають із «хазового кінця» тканини (це кінець відрізу тканини з клеймом фабрики й прикріпленим маркувальним ярликом);

• «хазовий кінець» тканини кладуть на дощечку та беруть її обома руками разом із тканиною;

• перевертають дощечку з тканиною по довжині, відрізують, намотуючи тканину на дощечку. Правою рукою притримують тканину, а лівою її натягують. Намотуючи тканину (шовкові, лляні), рівняють її по краю.

Драп і меблево-декоративні тканини згортають у рулони.

Для показу в торговому залі нарізають зразки тканин завдовжки по 2,5 м. Підготовлені рулони та зразки тканин розміщують на торговельному обладнанні (полицях стелажів і стендах).

Тканини розміщують у торговому залі за видами, призначенням, оздобленням, кольором, малюнком і цінами на полицях гірок (рис. 35).

Від рулону тканини відрізають вільний відріз зразка (до 1,5 м), який обов’язково фіксують на висоті, що не перевищує 1,5 м.

На всіх зразках тканин мають бути прикріплені цінники з інформацією про їхній склад і ціну.

Перш ніж викладати тканини на полиці гірки, під нижчий відріз тканини підкладають дощечку. Викладаючи кожний інший відріз тканини, вирівнюють боки рулонів.

Стенди з тканинами темних кольорів розміщують ближче до джерела денного світла.

Сезонні тканини розміщують у найдоступніших щодо оглядовості місцях торгового залу, що суттєво впливає на збільшення імпульсивних купівель товарів і забезпечує відповідний обсяг продажу. Усі зразки тканин нумерують.

Зразки ґудзиків прикріплюють на планшетах, тасьму та мереживо, нитки для шиття викладають на полицях гірок. Нитки для вишивання розміщують на гірці для найкращого огляду.

Розміщуючи постільну білизну, треба пам’ятати, що покупець відбирає її за розміром, складом тканини, малюнком, ціною, торговою маркою.

Постільну білизну низького або середнього цінового діапазону викладають на стандартному торговельному обладнанні (стелажах).

Упакування з комплектами викладають лицьовим боком до покупців. Комплекти, які мають попит, викладають на полиці на рівні очей.

Окремі недорогі предмети: наволочки, простирадла, підковдри — викладають на полиці на рівні стегон.

Постільну білину цінового діапазону «середній +» або «преміум» викладають як композиції для акцентування уваги покупців. Наприклад, демонстрація постільної білизни в інтер’єрі (рис. 36), об’ємне викладення, презентація за колекціями, кольоровою гамою та тематикою.

Комплекти постільної білизни викладають за складом комплекту: двоспальна з однією великою підковдрою і двома наволочками, двоспальна із двома підковдрами та двома наволочками; односпальна різного розміру.

Показ товарів і консультування покупців. Після приймання, маркування, підготовки до продажу, розміщення та викладення текстильних товарів у торговому залі відбувається зустріч покупців і продаж товарів.

Продавці текстильних товарів мають уміти визначати вид тканин і штучних виробів, групи й підгрупи, до яких вони належать, основні недоліки тканин, знати артикули й властивості тканин, їхнє призначення, взаємозамінність, способи прання, чищення тощо.

Під час продажу текстильних товарів продавець має сприяти покупцю у виборі потрібного товару, ознайомлювати його з наявними видами, забарвленнями, малюнками тканин і штучних виробів, їхньою ціною, допомагати визначити кількість тканини, потрібної для виготовлення різних швейних виробів, а також підібрати відповідно до кольору прикраси.

Бавовняні, лляні, шовкові тканини та тканини з вовни показують, розклавши їх на прилавок розгорнутими, спустивши кінець за прилавок з боку покупця, щоб було видно колір і малюнок тканини. Тканини різних відтінків показують на руці (рис. 37).

По можливості тканину показують у готовому виробі (наприклад, спідницю чи сорочку).

Тканини відміряють жорстким стандартним метром (брусковим, дерев’яним), що пройшов перевірку Держстандартом України в установленому порядку, способом, який залежить від виду тканин.

Тонкі й легкі тканини (бавовняні, лляні, шовкові й інші) відміряють, відкинувши тканину на прилавок, з вільним натягненням тканини до метра.

Гофровані та плісировані тканини відміряють, накладаючи жорсткий (брусковий, дерев’яний) метр на тканину, яка лежить на прилавку розправленою, без натягнення і порушення гофрування та плісе.

Важкі й об’ємні тканини (вовняні, тканини для автомобілів, м’яких меблів тощо) відміряють, накладаючи жорсткий метр на тканину, яка вільно лежить на прилавку (столі) без складок.

Дозволено відмірювати всі види тканин (крім вовняних і трикотажних) на спеціальному прилавку способом накладання тканини на проградуйований металевий вимірювач (стрічку), що має державне клеймо. Для вимірювання тканини на робочому місці продавця встановлюють прилавок або стіл завдовжки не менше 3 м і завширшки 80 см. До повного продажу відрізу (рулону) тканини зберігають його «хазовий кінець» із фабричним ярликом і клеймом.

Пропонувати для продажу «хазові кінці» дозволено, якщо відбиток клейма та штампа не погіршує тканину з лицьового боку. «Хазові кінці», що не відповідають зазначеним вимогам, під час підготовки товару до продажу видаляють.

У межах установлених норм продажу не дозволяється відмовляти покупцеві продавати тканину будь-якої довжини, окрім випадків, коли залишається відріз, непридатний для використання, — пошиття повномірного виробу.

У процесі роботи продавець зобов’язаний уживати заходи щодо запобігання утворенню залишків, особливо дорогих тканин.

У разі виявлення в проданих тканинах і штучних виробах прихованих дефектів їхній обмін здійснюють відповідно до чинних Правил обміну непродовольчих товарів, куплених у роздрібній торговельній мережі.

Якщо покупець придбав тканину, йому можна запропонувати супутні товари — нитки, ґудзики, викройки, журнали мод тощо.

Продавець має запропонувати покупцю допомогу та з’ясувати, яку тканину він вибрав і, відступивши на 60-70 см від кінця тканини, показати її, утворюючи складки.

Прозору тканину показують, підклавши під неї однотонну тканину.

Щоб показати покупцю, що тканина не зминається, підкладають ліву руку під тканину, а правою щільно збирають у долоню і відпускають її.

Тканину прикладають до покупця, щоб визначити, чи пасує (колір і малюнок тканини) покупцю.

Щоб зорієнтувати покупця, як виглядатиме тканина у виробі, її можна показати через спеціальний трафарет.

Демонструючи тканину, потрібно розказати про вид сировини, її властивості, ціну, призначення, показники якості, виробника.

Доцільно показати покупцю тканину як готовий виріб на плічках: це сприятиме швидкому продажу тканини, тому що покупець не завжди уявляє, як виглядатиме готовий виріб із цієї тканини.

Нові зразки тканин демонструють як готові вироби на манекенах.

Після вибору тканини покупцем визначають потрібну кількість тканини для пошиття виробу, ураховуючи його фасон.

Для надання пропозицій щодо кількості тканини, необхідної для виготовлення швейного виробу, ураховують норми витрати тканин для деяких виробів (табл.З).

Таблиця З

Норми витрати тканин для деяких виробів

На стенді показують зразки тканин різних відтінків. Покупцям рекомендують вибирати тканину залежно від фасону, особливостей їхньої фігури, кольору очей та волосся.

Потрібно проконсультувати покупця щодо тканини, на яку він звернув увагу. Якщо це тканини із штучного шовку, то вони красиві, добре драпіруються і подібні до тканин з натурального шовку; бавовняні тканини — зносостійкі, гігієнічні, легкі, красиві, але є недолік — зминальність тканини; тканини для білизни мають високу гігроскопічність, повітропроникність, міцні, стійкі до дії мийних засобів; лляні тканини мають високі гігієнічні властивості, пропускають і віддають вологу, швидко й добре перуться, мають високу теплопровідність, що дуже важливо для літнього одягу; тканини з вовни характеризуються легкістю, красиві, м’які, добре драпіруються, мають високі гігієнічні властивості; тканини з капрону — міцні, пружні, але мають низькі гігієнічні властивості. Можуть використовуватися для виготовлення суконь, хусток і стрічок.

Бажано порадити покупцю розрізати тканину з капрону чи нейлону нагрітими ножицями, тому що тканина легко ріжеться, краї оплавляються і стають рівними та не осипаються.

Підбираючи тканини для оздоблення, продавець може дати пораду покупцю щодо кольорів тканини. Наприклад: до синього й малинового кольорів пасує сірий; до сірого кольору — червоний; до коричневого — рожевий, бордово-коричневий; до білого кольору — червоний, зелений, блакитний.

Жінкам високого зросту, неповної статури рекомендують тканини світлих тонів з великим малюнком; покупцям низького зросту, повнотілим — тканини з дрібним малюнком або з вертикальними смужками, оскільки вони ілюзорно збільшують зріст людини (рис. 38).

Потрібно нагадати покупцям, що:

• вироби з вовни та бархату необхідно чистити в хімчистках, тому що їхнє прання призведе до погіршення виробу;

• під час прасування шовкових тканин не треба їх бризкати водою, бо з’являються плями та складки;

• тканини з натурального шовку потрібно прати в мильній піні за температури + 30-40 °С, сушити за кімнатної температури;

• вироби з віскозного шовку й вовни не можна терти та викручувати, їх треба сушити розправленими, оскільки волокна, з яких виготовлені такі тканини, мають низьку пружність;

• тканини з вовни треба оберігати від молі й вологості, а неткані матеріали — від механічних дій та викручування.

Допомагаючи жінкам підібрати тканину, ураховують, що: блондинкам із блакитними очима пасують світлі, ніжні кольори (блакитний, салатний); брюнеткам — більш яскраві кольори (червоний, зелений, жовтий).

Відібраний товар потрібно перевірити в присутності покупця — чи немає пошкоджень, забруднення, інших зовнішніх недоліків (дефектів), відміряти кількість і полічити вартість покупки.

У разі виявлення загальних грубих недоліків (дефектів) товар знімають із продажу та замінюють його товаром належної якості. Місцеві грубі дефекти тканини (дірки, плями тощо) вирізають або тканину розрізають по всій ширині, а утворені відрізи реалізують в установленому порядку.

Бажано запропонувати покупцеві додаткові платні послуги (якщо ці послуги надає магазин): розкроювання тканин та обметування розкроєних виробів, конструювання моделей і продаж викройок, комплектування та оформлення подарункових наборів, нанесення оздоблення і прикрас на штучні текстильні товари, доставлення товарів за адресою на замовлення покупців тощо.

Скатертини викладають віялом на прилавку або накривають стіл і розповідають про якість, ціну та розміри.

Ковдру показують розгорнутою та згорнутою, щоб покупець бачив розмір і малюнок.

Продаючи постільну білизну, треба проконсультувати покупця щодо правил прання. Звертають увагу на те, що під час прання постільної білизни важливо дотримуватися норм завантаження, рівномірно розподіляючи речі на кожне прання. Для вибору режимів прання і віджимання необхідно знати про склад тканини й використовувати інформацію на ярликах.

Постільну білизну білого кольору дозволено прати за температури майже + 90 °С. Бавовняну та лляну білизну можна прати, використовуючи програму «бавовна» з максимальною швидкістю обертання віджимання або інші програми з будь-якою температурою.

Кольорову бавовну перуть за температури + 60 °С з інтенсивним віджиманням.

Для натуральних кольорових матеріалів використовують більш делікатний режим, потрібно дотримуватися температури + 30-40 °С. Такий самий режим за

температури + ЗО °С підійде для шовкової і ЗБ-білизни. Режим «синтетика» треба вибирати для синтетичної білизни.

Обов’язково потрібно акцентувати увагу покупця щодо вибору дитячої постільної білизни (рис. 39). До неї необхідно поставитися більш уважно, щоб уникнути появи подразнень на шкірі дитини.

Білизну малюка до трьох років потрібно прати окремо, за температури від + 60 °С. Під час прання такої білизни вручну вона не розтягнеться, а дитяче мило завжди гіпо-алергенне. Але якщо немає часу, можна ви-

брати на пральній машині режим делікатного, дитячого або ручного прання і використовувати тільки ті порошки й гелі, які рекомендовані для дитячої білизни, без запаху та з натуральних компонентів. Таку білизну треба прати за температури + 40-60 °С, попередньо замочуючи. Важливо, щоб на дитячій постільній білизні не залишилося слідів від порошку, тому потрібно встановлювати режим додаткового полоскання.

Продавець може надати покупцю консультацію щодо прасування тканин. Починати прасування необхідно з тканин, які потребують найнижчих температур — з поліамідних волокон — + 90-120 °С та ацетатних — + 120-130 °С (диск терморегулятора встановлюють так, щоб риска на ньому містилася проти напису «капрон» або однієї точки). Потім прасують тканини з поліефірних і поліакрилонітрильних волокон — + 120-140 °С, натурального шовку, віскози — + 120-130 °С (риска на диску — проти напису «шовк» або двох точок), вовни — + 150-170 °С (риска на диску — проти напису «вовна» або двох точок), бавовняних — + 180-190 °С (риска на диску — проти напису «бавовна» або трьох точок) і лляних волокон — + 200-220 °С (риска на диску — проти напису «льон» або трьох точок).

Після оплати товарів їх складають та упаковують у папір або інші упакову-вальні матеріали.

Запитання та завдання

1. Яку роль відіграє показ товарів під час продажу?

2. Яке обладнання використовують для демонстрування зразків тканин?

3. Що має знати й уміти продавець, продаючи тканини?

4. Як треба відмірювати вовняні тканини?

5. Як потрібно відмірювати тканини гофре та трикотажні?

6. Які поради надають покупцям щодо прання та прасування тканин?

 

Це матеріал з підручника "Інтегрований курс підготовки продавця непродовольчих товарів" Жарікова 2020