Інформація про новину
  • Переглядів: 116
  • Дата: 4-05-2021, 18:44
4-05-2021, 18:44

3.4. Організація торговельно-технологічного процесу у відділі швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних товарів і головних уборів

Категорія: Продаж непродовольчих товарів





Попередня сторінка:  3.3. Організація торговельно-технологі...
Наступна сторінка:   3.5. Організація торговельно-технологі...

Асортимент швейних виробів поділяють за такими ознаками: призначення, умови експлуатації, сировинний склад матеріалів для шиття, конструкція, види оздоблення, спосіб виготовлення, розмірні ознаки, сезонність, статево-вікові ознаки тощо.

За загальним призначенням розрізняють п’ять класів швейних виробів: побутові, спортивні, спеціальні, відомчі й національні.

Кожний клас за цільовим призначенням (за умовами експлуатації) поділяють на групи: верхні швейні вироби, легке плаття, натільна білизна, головні убори, вироби, що не належать до одягу. Групи поділяють на підгрупи.

До верхніх швейних виробів належать дві підгрупи: пальта та костюми.

Натільну білизну поділяють на підгрупи: сорочки спідні, сорочки нічні, піжами, спідниці спідні, кальсони, труси, плавки, купальники тощо.

До головних уборів належать такі підгрупи: шапки, кепі, капелюхи, капелюшки, берети, шоломи, жокейки, пілотки, капори, чепчики (рис. 40).

Трикотажний одяг за призначенням поділяють на групи: верхній трикотаж (верхній одяг), білизна, панчішно-шкарпеткові вироби, рукавичні вироби, головні убори, хустково-шарфові вироби.

За статтю і віком розрізняють трикотажні вироби чоловічі, жіночі й дитячі.

Розміри верхнього трикотажу встановлюють у парних одиницях з інтервалом 4 см (для штанів чоловічих — 6 см) за такими вимірами: для плечових виробів (жакети, джемпери та ін.) — за окружністю грудної клітки; для штанів чоловічих — за окружністю талії; для штанів, рейтузів жіночих — за окружністю стегон. Зріст виробів верхнього трикотажу встановлюють за зростом типової фігури з інтервалом 6 см.

Швейні, трикотажні, хутряні, овчинно-шубні товари та головні убори до подання в торговий зал чи на інше місце продажу мають пройти приймання, перевірку й передпродажну підготовку, а саме: розпакування, сортування та огляд товару, перевірка якості виробів (проводять за зовнішніми ознаками), а за потреби — чищення, прасування тощо.

Маркування товарів. Відповідно до Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами передбачено зміни щодо маркування швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних (кожухових) товарів і головних уборів.

Так, для маркування деяких товарів тепер не потрібно зазначати інформацію про назву підприємства-виробника та його місцезнаходження, товарний знак, назву виробу, назву нормативного документа, вимогам якого має відповідати вітчизняний товар. Разом з тим заборонено продавати вироби без маркувального ярлика, виготовленого з картону, цупкого паперу або тканинного клаптя. На деякі вироби маркування наносять стійкою фарбою.

Пачки, коробки, комплекти білизни для новонароджених маркують ярликом з тими самими позначеннями, що й на кожному виробі, додатково зазначаючи назву та кількість усіх виробів, що містяться в упакуванні. Цей ярлик навішують або наклеюють на швейний виріб.

У комплектних виробах маркують тільки основну частину (наприклад, у костюмі — піджак, у піжамі — куртку).

До пальт, напівпальт, плащів, піджаків, жакетів і костюмів маркувальні ярлики прикріплюють ниткою за верхню петлю: до жіночих виробів — на праву пілочку, до чоловічих — на ліву (рис. 41).

До виробів без підкладки, спортивних виробів, штанів, ковдр, спеціального одягу та купальних костюмів маркувальні ярлики з картону підвішують або пришивають.

До суконь і халатів маркувальні ярлики з картону прикріплюють за нижню частину бокового шва, а до чоловічих сорочок — за ґудзик.

У головних уборах жорсткий маркувальний ярлик прикріплюють до потиличної частини, а клеймо із зображенням товарного знака ставлять на підкладку або налобник. Берети маркують із зворотного боку клапана або на підкладці стінки. Додатково головні убори маркують штампом з інформацією про сорт виробу, розміри й номер контролера.

Ярлик на постільній білизні та білизняних виробах має бути з бавовняних тканин, на вироби для новонароджених пришивають ярлик із тканини.

Вироби, що належать до верхнього одягу, крім маркувального ярлика, мають контрольні, які пришивають із зворотного боку. У них, крім технологічних даних, зазначають, яків маркувальному ярлику, такі реквізити: назву виробу, номер моделі, номер стандарту або технічних умов, розмір, зріст, повноту.

Усі реквізити на маркувальному й контрольному ярликах мають бути нанесені друкарським способом, на тканинній стрічці.

Ярлики до виробів із синтетичних і штучних волокон, а також до виробів, виготовлених із застосуванням клейових матеріалів, мають процентний вміст хімічних волокон та умовні позначення методів догляду за виробами.

Вироби із водовідштовхувальним просоченням, із дублених тканин мають додаткове позначення — букву К, а із флізеліну — букву Ф. Крім цього, до таких виробів прикладають інструкції про догляд за ними.

До верхніх і білизняних трикотажних виробів з хімічних і змішаних волокон прикріплюють (на внутрішньому боці горловини, лівому бічному шві або підгині низу) тканинну або трикотажну стрічку, на якій виткані чи надруковані такі позначення: назва та процентний вміст волокон, способи чищення, прання і прасування.

До виробів з вовняних, хімічних і змішаних волокон прикладають пам’ятку про догляд за ними. Для білизняних, панчішно-шкарпеткових і рукавичних виробів надають пам’ятку про догляд, надруковану на етикетках, вкладках або конвертах.

Зберігання товарів. Швейні та трикотажні вироби зберігають у чистих, сухих, добре провітрюваних приміщеннях. Висока відносна вологість повітря негативно впливає на їхнє збереження, сприяючи утворенню цвілі, розвитку мікроорганіз

мів, унаслідок чого на виробах можуть з’являтися плями, змінюватися їхнє забарвлення. За зниженої відносної вологості повітря вони пересушуються, стають жорсткими й ламкими. Нормальними умовами для зберігання виробів з вовняних, шовкових, лляних і бавовняних тканин, а також зі штучної шкіри, хутра й нетканих матеріалів вважають відносну вологість повітря 65 + 5 % і температуру + 20 ± 5 °С.

Вироби зі світлих тканин мають бути в тканинному або поліетиленовому чохлі, що оберігає їх від пилу й інших забруднень.

Плащі прогумовані, дубльовані, зі штучної шкіри зберігають далеко від нафталіну, бензину й різних розчинників. Пальта, плащі та сукні для зберігання підвішують на кронштейнах і закривають чохлами. Білизну, блузи та чоловічі сорочки зберігають у коробках або в поліетиленових пакетах на полицях стелажів або на підтоварниках (платформах на висоті 25 см від підлоги). Штани розміщують стосами на полицях стелажів або на підтоварниках.

Для зберігання головних уборів використовують картонні коробки, які встановлюють на підтоварниках.

Вироби з вовни та вироби з хутряною обробкою потрібно оберігати від молі, яку знищують сумішшю скипидару й камфори. Для відлякування молі застосовують нафталін. Однак пересипати вироби нафталіном не можна, оскільки на них з’являються плями.

Проходи між кронштейнами й стелажами мають бути не менше як 70 см; висота укладання товарів — відповідно до вимог техніки безпеки й охорони праці.

Підготовка товарів до продажу. Зім’яті товари прасують з урахуванням режиму волого-теплової обробки для тканини, з якої пошито виріб. За потреби пришивають ґудзики до швейних товарів і перевіряють наявність маркувального ярлика. Швейні вироби на манекенах чистять щіткою для одягу зверху донизу. Вироби з ворсових тканин чистять щіткою за напрямком ворсу або за допомогою пилососа. Хутряні коміри струшують і складають хутром усередину. Жіночі сукні, спідниці й блузи з бавовняних тканин прасують зі зворотного боку; шовкові сукні й сукні з вовни — з лицьового боку через тканину. Готові до продажу швейні вироби вивішують на плічки, підібрані за розміром виробу.

Головні убори чистять від пилу, прасують. Перевіряють розмір головного убору за допомогою кільцеміра, уклавши його всередину головного убору. Фетрові шляпи чистять щіткою по колу. Хутрові головні убори розчісують за напрямком ворсу. Деформовані головні убори вирівнюють на болванках.

Продавець перевіряє якість і комплектність виробів, вилучає з продажу неякісні або некомплектні товари.

Верхні трикотажні вироби, панчохи та шкарпетки ретельно оглядають на столі з підсвічуваним склом для виявлення спущених петель. Перевіряють наявність фабричних ярликів і зазначені в них дані про товар. Зім’яті вироби прасують слабо нагрітою праскою. Трикотажні вироби очищають від пилу за допомогою щітки та пилососа. Виправляють незначні дефекти на трикотажних виробах (піднімають спущені петлі, пришивають ґудзики).

Розміщення та викладання товарів. У торговому залі запропоновані для продажу товари розмішують за сезонним призначенням, видами, моделями, розмірами, зростом і розмірними показниками.

Швейні вироби розміщують за асортиментними ознаками: стать і вік, група, вид, розмір, зріст, ціна (рис. 42). Для кожного розміру визначають постійне місце. На обладнанні закріплюють маркувальні ярлики з розмірами та зростом.

Для поєднання за кольором і стилем предмети одягу колекції вивішують поряд.

Вироби мають висіти на плічках, гачки яких спрямовані в бік від покупця, щоб їх було легше зняти.

Необхідно обов’язково дотримуватися розмірного ряду. На всіх виробах мають бути застібнуті ґудзики, «блискавки», гачки й пояси. Швейні вироби демонструють на манекенах. Рекомендовано щодня змінювати одяг на манекенах, щоб привертати увагу покупців до різних моделей. Помічено, що продаж виробів після цього значно збільшується.

На полицях гірки та вішалах вироби розміщують за асортиментними ознаками: призначенням, видами, розмірами, ціною.

Чоловічі сорочки в торговому залі групують за моделями, а не за розмірами: покупець насамперед звертає увагу на колір і фасон сорочки, а потім з’ясовує наявність відповідного розміру в про-давця-консультанта.

Сорочки мають бути викладені коміром до покупця (рис. 43).

Щоб забезпечити сприйняття кольорового ряду сорочок, світлі моделі викладають вище, а темні — нижче. Моделі в одному ряду розміщують послідовно: від однотонних і з дрібним малюнком до моделей із великим малюнком.

Джинси викладають відповідно до кольорової градації: від темного до світлого кольору, від низу до верху або по діагоналі.

Головні убори розміщують за асортиментними ознаками: вік і стать, вид, фасон, розмір і ціна. Шляпи, незалежно від виду матеріалу, викладають на полицях гірок стосами не більше п’яти або розміщують їх на гірках із кронштейнами.

Головні убори з хутра викладають на полицях гірок за видами, фасонами, не більше трьох або розміщують їх на гірках із кронштейнами. Чоловічі кепі розміщують на полицях гірок стосами, рівними рядами.

Рукавиці, шарфи та хустки розміщують на полицях відповідно до їхнього стилю, розміру й кольору.

Робочі місця продавців мають бути обладнані дзеркалами для приміряння одягу й головних уборів.

Трикотажні вироби не рекомендовано вивішувати, їх прийнято викладати. Проте якщо трикотаж щільний, використовують спеціальні вішала, що вкриті поролоновим напиленням, їх можна вивішувати.

Трикотаж викладають із дотриманням розмірного ряду за кольорами: починаючи з найсвітлішого й закінчуючи найтемнішим; наприклад, від блакитного до темно-синього, від білого до чорного, від салатового до темно-зеленого тощо. Верхні трикотажні вироби розміщують на кронштейнах за розмірами й видами.

Не рекомендовано розміщувати поряд кольори, які можуть зливатися один з одним, а також трикотаж різної товщини.

Шкарпетки та панчохи викладають рівними стосами в ячейках.

Викладаючи хутряні вироби, необхідно пам’ятати, що тактильний контакт покупця з виробами суттєво впливає на зростання обсягів продажу продукції (рис. 44).

Під час розміщення хутряних виробів застосовують такі принципи:

• вивішують на вішалах (кронштейнах) нещільно: відстань між двома хутряними виробами (наприклад, шубами) має становити не менше 20 см;

• для вивішування хутряних виробів використовують профільну (бокову, латеральну) вивіску, профільну та фронтальну вивіски міняють місцями;

• хутряні вироби групують за ціновою категорією, кольором, стилем і методами вичинки хутра тощо;

• використовують аксесуари як фокусні точки для концентрації уваги покупців на відповідній продукції.

Під час продажу швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних товарів і головних уборів продавець допомагає покупцю зробити вибір, ознайомлює його з асортиментом виробів, що є в продажу, із способами догляду за виробами; перевіряє якість і комплектність виробів. У разі виявлення дефектів чи відсутності окремих деталей у комплектах товар із продажу вилучають.

Зони швейних, трикотажних, хутряних, овчинно-шубних товарів і головних уборів у торговому залі обладнують примірочними кабінами із дзеркалами.

У торговому залі мають бути вивішені таблиці із зазначенням розмірів одягу та головних уборів.

Показ виробів і консультування покупців. Готуючись до показу швейних виробів покупцю, продавець повинен знати, що є кілька способів виконання цього прийому. Насамперед покупцю потрібно на

дати можливість самостійно розглянути швейні вироби на кронштейні в торговому залі, звертаючи його увагу на асортимент товарів.

Якщо покупець звернув увагу на костюм, спочатку показують костюм на манекені, потім — на напівманекені, накинувши штани на плече піджака й підтримуючи їх лівою рукою. Після цього показують покупцю піджак на плічках, тримаючи правою рукою за борт піджака, а лівою — низ правої пілочки. Далі повертають піджак і показують спинку, потім — на витягнутій правій руці, просовують руку під правий плечовий шов, а лівою рукою підтримують праву пілочку піджака.

Штани показують покупцю на обладнанні, а потім — на руці, накинувши верх штанів на праву руку, а лівою підтримуючи їх за низ. Розвертають штани й показують покупцю їхню довжину, вид спереду. Після демонстрації швейного виробу покупцю пропонують приміряти одяг і допомагають йому, застібають усі ґудзики.

Якщо покупець вирішив зробити покупку, йому пропонують придбати супутні товари.

Головні убори показують покупцю на гірці, стенді, у руках. Спочатку показують капелюх на манекені, а потім на лівій руці, надаючи йому форми. Узявши кашкет правою рукою за козирок, показують його покупцю. Потім демонструють внутрішню частину, повертаючи так, щоб її було найкраще видно. Після цього показують верх і бік кашкета, узявши правою рукою кашкет за козирок, а лівою підтримують низ кашкета.

Шапку-вушанку показують на руці зав’язаною, козирком до покупця, а потім розв’язаною. Хутряні шапки показують з усіх боків, спочатку на руці, а потім одягнувши на себе.

Демонструючи головні убори, необхідно враховувати вік, колір і форму обличчя та колір одягу покупця.

Якщо покупець виявив бажання ознайомитися з асортиментом сорочок, його увагу звертають на гірку із сорочками (рис. 45). Одразу пропонують не більше трьох видів, починаючи із середньої ціни. Показують наявні кольори сорочок, розклавши їх віялом на прилавку. Якщо він зробив вибір, показують сорочку, підтримуючи її за верх лівою рукою, а правою — за манжети. Чоловічу сорочку показують у коробці, а потім більш детально.

«Українку» і «гуцулку» показують, уставивши в горловину сорочки руку до широкої частини кисті або на манекені.

Нічну сорочку показують на плічку, звертаючи увагу покупця на оздоблення.

Спідницю демонструють, приклавши до себе.

Демонструючи покупцю швейні вироби, необхідно надати йому можливість самостійно вибрати товар (рис. 46). Цей час використовують для порад і консультацій.

Пропонуючи сукню покупцю, треба враховувати, що поздовжні смуги створюють ілюзію більш високої і худої фігури, а широкі та рідкі горизонтальні лінії роблять її ширшою та нижчою, широкі поздовжні — вужчою і вищою.

Повним людям потрібно рекомендувати пальта прямого силуету з неяскравих тканин, сукні з дрібним малюнком, костюми однобортні; повним і невисоким покупцям — сукні невідрізні по лінії талії.

Під час показу швейних виробів ураховують вік, колір волосся, очей та шкіри людини.

Правильним підбором теплих і холодних тонів можна підкреслити природну красу людини. Блондинкам рекомендують вироби блакитного, василькового, салатового кольорів; брюнеткам — рожевого, малинового, вишневого, зеленого кольорів; світлі кольори ілюзорно збільшують об’ємні форми, а темні, навпаки, їх зменшують.

Пропонуючи одяг, продавець має прагнути допомогти покупцю вибрати модний одяг, приховати вади чи підкреслити переваги його фігури. Наприклад, зимове пальто з коміром з пухнастого натурального хутра не треба пропонувати жінкам з короткою шиєю.

Надаючи допомогу покупцю у виборі виробу, продавець повинен уміти визначати розмір візуально. На маркувальному ярлику зазначені розмірні дані виробу. Наприклад: 170-96-112 або 170-96-85, що означає: 170 — зріст людини, 96 — окружність грудної клітки, 112 — окружність стегон (для жінок) або 85 — окружність талії, якщо виріб для чоловіків.

Покупцю треба повідомити, що він має право обміняти якісні вироби протягом 14 днів з дня покупки, якщо виріб не підійшов за кольором, фасоном і розміром, за наявності касового або товарного чека.

Після того як покупець виявив бажання купити швейний виріб, називають ціну й пропонують оплатити покупку в розрахунковому вузлі.

Бажано запропонувати покупцю супутні товари, які доповнять основний товар (наприклад, краватку до сорочки, показуючи на кронштейні; хустки, які розташовані на манекені або на прилавку).

Крім того, покупцям пропонують додаткові платні послуги: дрібне перероблення одягу, який був придбаний у цьому магазині (укорочення, здовження, пе-рестановлення ґудзиків, розтягнення головних уборів тощо). Перелік додаткових платних послуг, які надають покупцям, і тарифи на них вивішують у торговому залі на видному місці.

Під час продажу трикотажних виробів починають показ із середніх цін, потім переходять до показу більш дорогих або дешевих трикотажних виробів і пропонують покупцеві взяти в руки вироби, щоб він отримав уявлення про товар, його м’якість і витонченість.

Верхні трикотажні вироби показують на манекені (сукні, пальта, жакети), потім — на плічках, узявши їх лівою рукою, а правою — низ виробу. Після цього прикладають трикотажний виріб до себе або до покупця, узявши його двома руками за плічки. Білизняні трикотажні вироби показують на прилавку так, щоб можна було бачити фасон та оздоблення, різноманітність кольорів. Трикотажну білизну розкладають на всю довжину та звертають увагу покупця на якість тканини, модель, колір і способи прання.

Покупця повідомляють, що білизняні вироби не підлягають обміну.

Кольори панчішно-шкарпеткових виробів показують, завертаючи правою рукою від носка й притримуючи лівою.

Шкарпетки підбирають у тон краватки, вони мають також гармоніювати з кольором костюма й сорочки.

Зверніть увагу, для підбору потрібного розміру колготок покупець має знати свій зріст та окружність стегон.

Шарфи показують на підставці-кронштейні або на полицях. Для демонстрації шарфів їх викладать на прилавку. Можна накинути шарф на свої плечі або запропонувати покупцеві прикласти шарф до шиї. Доцільно запропонувати покупцю приміряти комплект — шарф, шапку й рукавички.

Рукавички й рукавиці показують на прилавку; різноманітні фасони й кольори рукавичок — на вітрині, прилавку, на підставці-кронштейні, яка повертається. Під час продажу покупцеві пропонують підібрати їх у тон сумки, одягу та взуття.

Якщо покупець не знає розміру рукавичок, потрібно допомогти його визначити. Для цього вимірюють сантиметровою стрічкою окружність руки по лінії, яка проходить через точку в найширшій її частині між вказівним і великим пальцями й основою мізинця. Наприклад: окружність руки — 16 см, ділимо її навпіл та отримуємо 8-й розмір рукавичок.

Показуючи верхні трикотажні вироби із хімічних і змішаних волокон, покупцеві пояснюють, що ці вироби необхідно прати м’якими мийними засобами в теплій воді, не викручувати, прасувати теплою праскою.

Вироби з бавовняних і напівбавовняних волокон треба прати за температури + 40 °С, ополіскувати у воді з додаванням оцту, віджимати в сухій тканині й сушити на рушникові розправленими, запобігати потраплянню сонячних променів.

Вироби з бавовни рекомендовано здавати в хімчистку.

Демонструючи трикотажну білизну, покупцеві пояснюють, що вироби з хімічних і змішаних волокон необхідно прати за температури + 30-40 °С. Не кип’ятити, не викручувати, а віджимати в сухій тканині, сушити розправленими, запобігати потраплянню прямих сонячних променів, прасувати теплою праскою. Трикотажна білизна із хімічних волокон міцна, не дуже зминається, не зсідається під час прання. На прохання покупця продавець може порадити натільну білизну з бавовняних волокон, тому що вона має високу гігроскопічність.

Продавець інформує покупця про те, що відібрані ним товари можуть зберігатися на контролі до оплати дві години. Йому також повідомляють, що, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», він має право обміняти трикотажні вироби протягом 14 діб із дня покупки, якщо вироби не підійшли за кольором і фасоном.

Після того як покупець вибрав трикотажний виріб, продавець пропонує поміряти його; звертає його увагу на відображення в дзеркалі.

Покупцю обов’язково надають консультацію щодо догляду за трикотажними виробами. їх потрібно прати вручну або в пральній машині за температури + ЗО °С з використанням м’яких мийних засобів. Випраний трикотаж злегка віджимають і загортають у сухе простирадло. Прасувати трикотажні речі необхідно за температури + 150 °С зі зворотного боку.

В’язані вироби з натуральних волокон потрібно прати вручну, використовуючи спеціальні шампуні для делікатних тканин або натуральні м’які засоби. Для в’язаних речей рекомендовано застосовувати ручне прання, а не хімчистку, тому що під час хімічного чищення можуть використовувати хімікати, занадто сильні для кашемірових волокон.

Ткані вироби краще чистити в хімчистці, щоб уберегти їх. Якщо застосовують прання, то перед ним необхідно ретельно розчинити мийний засіб у воді. Після прання добре прополоскати виріб. Перучи вироби з кашеміру, не можна їх терти й викручувати. Потім їх розкладають на плоскій поверхні, подалі від нагрівальних приладів. Прямі сонячні промені також не повинні потрапляти на них. Висушений виріб прасують прохолодною праскою через вологу тканину.

Звертають увагу покупця на маркування трикотажних виробів, де обов’язково символами зазначені умови догляду за виробами. На ярликах одягу зазначають найвищий температурний режим прання.

Прасувати чоловічі сорочки треба від кутів коміра до його середини, а потім їх вішають на плічки. Штани прасують через вологу бавовняну тканину.

Трикотажний одяг треба прасувати без натиску на тканину, злегка пропарюючи. Речі з об’ємної пряжі прасувати заборонено, тому що можна зменшити рельєфність малюнка. Трикотажні вироби після прасування не потрібно вішати на плічки, їх зберігають складеними.

У разі прасування виробів з оздобленням «плісе» і «гофре» попередньо прошивають нитками кожну складку вздовж лінії «стрілки» і тільки потім прасують через зволожену тканину. Після прасування такі вироби підвішують. Волани на виробах прасують спочатку скраю, а потім повністю. Мереживні вироби прасують злегка вологими зі зворотного боку.

Здійснюючи консультування та продаж товарів, продавець пропонує покупцям придбати супутні товари: сумки, парасольки від сонця та дощу, рукавички, пояси, запонки, ґудзики, пряжки, сонцезахисні окуляри, біжутерію, засоби догляду за одягом і головними уборами тощо.

Продавці з продажу хутряних та овчинно-шубних товарів мають знати про властивості та якість товарів, сировину, з яких виготовлено виріб, шкали розмірів, зросту й повноти, сучасний напрямок моди, особливості попиту покупців, засоби й правила зберігання і догляду за виробами.

Зону примірювання хутряних та овчинно-шубних (кожухових) товарів у торговому залі обладнують примірочними кабінами.

Під час продажу цих товарів продавець допомагає покупцю у виборі, надає консультування, перевіряє якість і комплектність виробів.

Продавець доводить до відома покупця, що: найпопулярнішим хутром протягом уже багатьох десятиліть є хутро норки та каракуль; найдорожчим хутром є соболь і дикий кіт; найбільш водовідштовхувальним хутром є хутро нутрії, щипаний бобер, довговорсовий бобер; найтеплішим хутром є хутро бобра; найлегшим хутром є щипаний бобер, каракульча та шиншила.

Потрібно проконсультувати покупця щодо цінності хутра. Її визначають за густотою волосяного покриву, його висотою, м’якістю, наявністю блиску. Якість норки залежить від окрасу, «густоти» і способу пошиття. Найдешевша норка — горіхова (світло-коричнева), потім іде темно-коричнева, далі — різноманітні руді — від соковитого золотисто-медового до світло-бурштинового. Ще дорожчі чорна норка, бежева, сіра й блакитна (теж сіра, але із сиво-блакитним полиском). Найдорожча нині — норка «чорний діамант», чорна із синім або фіолетовим полиском.

Покупцю пропонують найпростіший спосіб перевірити якість хутра норки на міцність. Для цього потрібно взяти кілька волосин пальцями (як ніби берете щіпку солі), підняти шубу й погойдати. Якщо волоски не вирвуться, перед вами надійна шуба.

Можна струснути шубу й подивитися, як осипаються ворсинки. Якщо процес неінтенсивний (після процедур просушки з будь-якої свіжої шуби буде «летіти»), то шуба якісна. Хутро має бути однакової довжини по всій поверхні шуби, неприпустимі западини й залисини.

Якщо хутро фарбоване — звертають увагу на колір, він має бути рівномірним на всіх деталях. Після кількаразового проведення рукою по хутру не повинно за-

лишатися відчуття жирності на долоні, якісне хутро — завжди пружне й шовковисте на дотик. Колір шкіри перевіряють, розводячи пальцями підшерсток (він має бути чорним). Якщо вона не піддавалася перукарським процедурам, рука залишиться білою.

Покупцеві повідомляють, що вироби, виготовлені із шубної овчини без підкладки шкіряною тканиною, мають високі теплозахисні властивості й хорошу носкість.

У разі продажу хутряних та овчинно-шубних виробів покупцю пропонують придбати захисні чохли для зберігання цих виробів і надають консультування щодо правил зберігання.

Запитання та завдання

1. На якому обладнанні показують швейні вироби в торговому залі?

2. На що треба звернути увагу покупця під час показу костюма та сукні?

3. Які прийоми показу використовує продавець під час показу покупцю сукні чи спідниці?

4. Що має знати й уміти продавець секції швейних виробів під час показу та консультування покупців?

5. Які супутні товари можна запропонувати покупцю під час продажу швейних виробів?

6. Які прийоми застосовують продавці під час показу верхніх трикотажних виробів?

7. Які прийоми використовують для показу трикотажної білизни?

8. За допомогою яких прийомів здійснюють показ шарфів, головних уборів, панчох і шкарпеток?

9. Яку інформацію надає продавець покупцю під час показу трикотажних виробів?

10. Як потрібно доглядати та зберігати трикотажні вироби?

11. Як визначають розмір верхніх трикотажних виробів?

12. Як визначають розмір рукавичок?

13. Що необхідно повідомити покупцям під час продажу хутряних та овчинно-шубних товарів?

 

Це матеріал з підручника "Інтегрований курс підготовки продавця непродовольчих товарів" Жарікова 2020





Попередня сторінка:  3.3. Організація торговельно-технологі...
Наступна сторінка:   3.5. Організація торговельно-технологі...



^