Інформація про новину
  • Переглядів: 77
  • Дата: 4-05-2021, 18:48
4-05-2021, 18:48

3.10. Організація торговельно-технологічного процесу у відділах товарів культурно-побутового призначення

Категорія: Продаж непродовольчих товарів





Попередня сторінка:  3.9. Організація торговельно-технологі...
Наступна сторінка:   3.11. Організація торговельно-технологі...

Товари культурно-побутового призначення — це доволі численна товарна група, використання виробів якої сприяє проведенню дозвілля громадян.

Асортимент цієї групи класифікують найчастіше за призначенням і за споживчими комплексами. Асортимент за призначенням — це радіоелектронні товари; музичні товари; папір, картон і вироби з них; шкільно-письмові та канцелярські товари; канцелярські технічні засоби; іграшки та ялинкові прикраси; фотокінотовари.

Іграшки класифікують за належністю до асортиментного угруповання (згідно з ДСТУ 2165-93), за виховним і віковим призначенням, а також за матеріалами виготовлення, принципом дії або механізмом руху.

За належністю до асортиментного угруповання іграшки поділяють на такі групи: транспортні іграшки, техніка, споруди; предмети для дитячої кімнати; ляльки; фігурки людей та тварин; предмети ігрового вжитку; настільні ігри й іграшки; спортивні іграшки; ялинкові та новорічні прикраси; музичні іграшки; оптичні іграшки; піротехнічні іграшки.

На етикетках (ярликах), прикріплених до іграшок, або на упакуванні та в інструкціях, які додають до іграшок, має бути попередження про можливі небезпеки та ризики заподіяння шкоди, пов’язані з використанням таких іграшок, і способи запобігання їхньому виникненню. Кожному окремо або всім попередженням у цілому має передувати слово «Попередження» («Не призначено для дітей віком до 36 місяців» або «Не призначено для дітей віком до 3 років», «Тільки для вико-

ристання в домашніх умовах»). Маркування наносять безпосередньо на іграшки й тару.

Якість іграшок оцінюють органолептично з обов’язковим їхнім випробуванням щодо безпеки, а також художнє оформлення та правильне оформлення етикеток. Під час приймання іграшки підлягають стопроцентовій перевірці.

Якісні іграшки мають бути правильної форми, безвідмовно працювати й відповідати гігієнічним і санітарним вимогам. Поверхня іграшок повинна бути старанно оброблена, без подряпин, патьоків фарби, плям, слідів корозії; гострі кінці кріпильних деталей, використаних під час їхнього виготовлення, мають бути ретельно закриті.

У м’яконабивних іграшках перевіряють шви, вони мають бути міцними, а набивальні матеріали — продезінфіковані. Усередині іграшок не повинно бути твердих і гострих сторонніх тіл (металевої стружки, цвяхів, дерев’яних трісок, фрагментів скла, пластику).

Під час приймання пластмасових іграшок перевіряють їхню міцність і пружність, а також щоб не було слідів прогину на іграшках.

У гумових іграшках не має бути сторонніх інгредієнтів, злипання поверхні, липкості зовнішньої поверхні тощо. Надувну іграшку наповнюють повітрям, перевіряють її, вона має зберігати правильну форму й бути стійкою на рівній поверхні.

Іграшки потрібно розміщувати красиво, щоб привернути увагу покупців. Для ознайомлення з асортиментом їх розміщують: за віком — до року, від 1 до З років, від 3 до 6 років, від 7 років і далі; за матеріалом — гумові, пластмасові, металеві, м’яконабивні, із паперу та картону тощо; за призначенням — педагогічні, іграшки-забавки, музичні, для фізичного розвитку дитини.

Іграшки, які потребують складання, викладають в упакуванні, а поряд — складений екземпляр (рис. 69).

Пластмасові іграшки розміщують на полицях гірки, ураховуючи розмір і колір; м’яконабивні — на верхніх полицях гірки, щоб покупець мав змогу краще їх роздивитися. Велосипеди, дитячі коляски, педальні автомобілі, санки розміщують на спеціально відведених площах у торговому залі, щоб покупець мав змогу підійти до них.

Під час показу іграшок треба враховувати вік дитини, для якої купують іграшку, ознайомити покупця з матеріалом, показниками якості, правилами догляду за іграшками.

Конструктори показують у зібраній формі. Технічні іграшки демонструють у дії і навчають цьому покупця. Показуючи настільні ігри, покупця ознайомлюють із правилами та прийомами гри.

Звучання дитячих музичних іграшок демонструють на окремому виробі. Заборонено під час показу прикладати до губ іграшки, призначені для контакту з ротом дитини.

Покупцю обов’язково треба передати комплект пристроїв для іграшок, а для електромеханічних іграшок — заповнений гарантійний талон.

Канцелярські товари поділяють на групи: металеві — скріпки, шпильки, кліпси, діркопробивачі, машинки-зшивачі та скоби до них (степлери), ножиці, лінійки; дерев’яні, пластмасові — лінійки канцелярські, підставки для перекидних календарів чи письмового приладдя, ножі для різання паперу тощо; скло-керамічні — використовують для скульптурно-художнього оформлення письмового приладу та ін.; мастильні — клей, сургуч, фарби штемпельні й ротаторні. Сургуч містить каніфоль, віск і крейду. Штемпельна фарба — це водний розчин барвника, декстрину, гліцерину й антисептиків; обчислювальна техніка — це розмаїття переносних і стаціонарних калькуляторів; засоби для письма — ручки, олівці, фломастери, пера, чорнило, туш тощо. Усі вони повинні відповідати вимогам стандартів і технічних умов, мати привласнені їм марки й індекси. Новинка — ANOTOPEN — електронна ручка. Наприклад, олівці призначені для писання, креслення та малювання.

Під час приймання шкільно-письмових товарів і канцелярського приладдя перевіряють кількість та якість товарів. Усі вироби повинні відповідати вимогам стандартів і технічних умов. Папір має бути гладким, без складок, жирних і брудних плям, різних відтінків на аркуші чи в рулоні. Папір для письма, креслення та малювання повинен бути проклеєним, папір для креслення та малювання — характеризуватися якістю, білизною та гладкістю. Після стирання гумкою ліній, проведених м’яким олівцем, папір не повинен кошлатитися.

У разі пошкодження (потертості) маркувального ярлика підприємства-ви-робника продавець переносить усі маркувальні дані на дублікат товарного ярлика, який засвідчує підписом особа, відповідальна за приймання товару. Дублікат товарного ярлика прикріплюють до товару.

Продавці шкільно-письмових товарів до початку торгівлі забезпечують у торговому залі наявність продукції в повному асортименті та в достатній кількості. У процесі реалізації запаси шкільно-письмових товарів потрібно систематично поповнювати.

Шкільно-письмові товари розміщують у торговому залі за групами: шкільно-письмове приладдя і зошити; канцелярські товари; приладдя для малювання та креслення.

Зошити, альбоми та блокноти розміщують на гірці стосами, залежно від кількості сторінок, виду розліновування та цін. Для ознайомлення покупців з асортиментом приладдя для письма його виставляють на прилавкових вітринах і пристінних гірках на підставках або в стаканах. Зразки калькуляторів розміщують на прилавках-вітринах, а папір для креслення викладають на гірках або на столі, щоб покупець мав змогу вибрати потрібний товар. Дрібні шкільно-письмові й канцелярські товари виставляють у касетах прилавків.

Побутову радіоелектронну апаратуру за призначенням поділяють на дві групи: побутову аудіотехніку та побутову відеотехніку.

До побутової аудіотехніки належать радіоприймачі, магнітофони, програвачі, електрофони, програвачі компакт- і мінідисків (CD, MD), комбінована аудіотех-ніка та ін. До побутової відеотехніки належать телевізори, відеомагнітофони й відеоплеєри, відеокамери, комбінована відеотехніка тощо.

За функціями побутову радіоелектронну апаратуру поділяють на однофунк-ціональну (радіоприймачі, телевізори) і багатофункціональну (радіоли, магнітоли та ін.).

Під час приймання радіоелектронної апаратури перевіряють маркування та упакування, наявність супровідної документації, технічного паспорта, інструкції з експлуатації, гарантійного талона, де мають бути вказані дата виготовлення та штамп ВТК; установлюють відповідність номерів на апараті та в паспорті; перевіряють комплектність товару, вигляд виробу; виявляють механічні пошкодження (подряпини, тріщини, відшарування, вм’ятини), плями, підтікання, погане кріплення окремих елементів конструкції, чіткість написів і визначень тощо; перевіряють функціонування апаратури в разі ввімкнення, її здатність виконувати всі наявні функції.

Маркування наносять на телерадіотовари й на тару, яка оберігає товар від атмосферних опадів і механічних пошкоджень під час транспортування.

На упакування мають бути нанесені встановлені стандартами маніпуляційні попереджувальні знаки з написами: «Верх!», «Обережно — не кантувати!», «Обережно — прилади!», «Захищати від вологи!», «Скло» та ін.

Телерадіотовари зберігають упакованими в сухих, чистих, добре вентильованих приміщеннях, ізольованих від місць зберігання кислот і лугів, за температури від + 12 до + 18 °С і відносної вологості повітря не більше ніж 60-70 %.

У торговому залі телерадіотовари розміщують за групами (телевізори, радіоприймачі, магнітофони, стереокомплекси тощо) залежно від класу, типу, джерел живлення, варіанта виконання та зовнішнього оформлення (рис. 70). Товари цієї групи мають бути доступними покупцям для ретельного ознайомлення та вибору.

Для показу телевізорів використовують пересувні обертові столи та пристінні універсальні гірки, багатоярусні стенди, обертові консолі, поді-уми. Телевізори групують за класами й розмірами зображення. Телевізори з кольоровим зображенням розмішують окремо від телевізорів з чорно-білим зображенням.

Радіоприймачі, радіоли, магнітоли, програвачі та магнітофони виставляють на універсальних пристінних та острівних гірках і подіумах. На нижніх полицях торговельного обладнання розміщують джерела живлення — аку-

мулятори, батареї та елементи. Автотрансформатори, звукознімачі й антенне приладдя виставляють на середніх полицях, а малогабаритні транзисторні радіоприймачі, електропрогравачі, гучномовці абонентські — на верхніх. Дрібні радіодеталі — запобіжники, конденсатори, резистори, трансформатори тощо — потрібно розміщувати згідно з видом і призначенням і викладати їх на прилавкових вітринах, вітринах-шафах, на полицях-касетах і стендах, це допоможе покупцю детальніше ознайомитися з наявним асортиментом.

Під час продажу телерадіотоварів продавець у присутності покупця перевіряє якість і комплектність виробів, наявність технічного паспорта, інструкції з експлуатації, гарантійних талонів; підключає до електро- або радіомережі та перевіряє працездатність у всіх діапазонах, режимах роботи та щодо всіх функцій, передбачених експлуатаційною документацією. Покупцю надають кваліфіковану консультацію щодо експлуатаційних характеристик товарів, ознак, призначення, властивостей окремих телерадіотоварів, методів випробування в дії, взаємозамінності виробів, способів догляду й режимів зберігання, гарантованих зобов’язань підприємства-виробника, місцезнаходження та назви підприємств або майстерень технічного обслуговування і ремонту виробів, а також обов’язково заповнюють гарантійний талон.

Радіоприймачі показують покупцям у дії, на всіх діапазонах хвиль у трьох точках шкали. Під час показу кишенькових приймачів звертають увагу покупця на економічність і портативність, зручність користування, а також показують, як правильно вмикати приймач, як під’єднувати до джерел живлення, до антен.

Показуючи телевізор, його вмикають у мережу, регулюють зображення, яскравість, контрастність, демонструють його роботу на кількох каналах. Ознайомлюють покупця з правилами користування телевізором на основі інструкції або технічного паспорта на цей виріб.

Під час показу радіодеталей покупцю повідомляють про їхню ємність, потужність, робочу напругу, розмір тощо.

Зона продажу телерадіотоварів має бути забезпечена розетками для ввімкнення в електро- та радіомережу, приладами для перевірки якості радіодеталей, антенними вводами для демонстрації радіоприймачів, телевізорів та інших радіотоварів у дії. Справність телерадіотоварів потрібно перевіряти шляхом під’єд-нання до електро- й радіомережі в усіх діапазонах, режимах роботи, за всіма функціями, передбаченими експлуатаційною документацією.

Зразки телерадіотоварів мають бути з короткими анотаціями, які містять основні технічні характеристики виробів.

Під час продажу окремих видів телерадіотоварів продавці зобов’язані проінформувати покупця про наявність у продажу супутніх товарів і запасних деталей, (наприклад, до телевізора — антени), а також про правила обміну товарів (див. підрозд. 1.4, с. 18).

До фотокінотоварів належать фотоапарати й кінокамери, світлочутливі матеріали та речовини для їхнього хіміко-фотографічного оброблення, проекційна апаратура і фотозбільшувачі.

Фотоапарати поділяють за шириною плівки для знімання на три види: на 16,35 і 60 мм, а за функціональними властивостями на три класи (чи типи): простого, середнього й високого, а також цифрові.

Кінокамери класифікують за шириною плівки (8 і 16 мм) і за сукупністю споживчих властивостей. До цієї ж групи належить проекційна апаратура для переглядання діапозитивів, слайдів, діа- й кінофільмів і негативів. Це фільмоскопи, стереоскопи, діа-, кінопроектори, фільмопроєктори та фотозбільшувачі.

Маркування наносять на кожний фотоапарат та об’єктив, де зазначають: назву та марку заводу-виробника, порядковий номер камери й об’єктива. До кожного виробу мають бути технічний паспорт та інструкція з експлуатації. Інструкції містять усю необхідну інформацію про встановлення апаратури, її використання, догляд і безпечну експлуатацію.

Гарантійний період обчислюють із моменту продажу виробу покупцеві. Дату продажу, а також відомості про придбану модель записують у гарантійний талон. Протягом гарантійного періоду виріб підлягає безкоштовному ремонту в одному із сервісних центрів, перелік яких має бути зазначений в інструкції з користування. Гарантія діє лише тоді, коли в товарі з’явилися недоліки, пов’язані з використанням неякісних матеріалів або через неякісне складання.

Під час показу фотоапарата, кінокамери або фотозбільшувача потрібно розкрити апарат, показати об’єктив, продемонструвати техніку зарядження тощо. Якщо покупець виявив бажання придбати певний товар, його ознайомлюють із правилами користування та правилами догляду за фототоварами.

Продаючи фотокінотовари, покупцю можна порадити придбати штатив.

Музичні інструменти класифікують за конструкцією, видом джерела звуку, способом утворення звуків, діапазоном і тембровим забарвленням (рис. 71) і т. ін.

За видом джерела звуку їх поділяють на п’ять основних груп: струнні, язичкові, духові, ударні й електромузичні. Усередині груп розрізняють підгрупи за способом утворення звуку.

Музичні товари мають відповідати вимогам нормативно-технічної документації (стандартів, технічних умов) за якістю виробничого виконання, ігровими можливостями, звучанням, бути безпечними та надійними в експлуатації, зручними в користуванні, мати чіткі написи та реквізити маркування.

Перевірку якості музичних інструментів виконують у такій послідовності: перевіряють наявність супровідної документації, стан маркування та упакування, комплектність товару (наявність інструкції з техніки експлуатації та технічного паспорта), ігрові можливості, здатність виконувати всі наявні функції; випробовують якість звучання музичного інструмента; оцінюють визначені дефекти виготовлення та оздоблення.

На кожний музичний інструмент має бути нанесено друкарським способом або іншими методами маркування, що містить: товарний знак підприємства-ви-робника; назву підприємства-виробника, його підпорядкованість і місцезнаходження; назву виробу; артикул; штамп ВТК; дату виготовлення інструмента; позначення стандарту.

У торговому залі музичні інструменти розміщують на пристінних та острівних гірках.

Під час показу музичних інструментів продавцю потрібно визначити, чи є покупець досвідченим музикантом, чи початківцем. Професійним музикантам показують усі зразки інструментів і дають можливість самостійно їх вибирати, підвівши до гірки, де розміщені інструменти. Початківцю розказують про особливості інструмента, демонструють його звучання, ознайомлюють із технікою настроювання інструмента.

Ювелірні вироби поділяють за призначенням на такі групи: предмети особистих прикрас (каблучки, сережки, брошки, браслети, намиста, кольє, кулони, медальйони та ланцюжки); предмети туалету (пудрениці, дзеркала, флакони для парфумів, шпильки для капелюхів, запонки, затискачі для краваток); аксесуари для куріння (портсигари, сигаретниці, порттабаки, попільниці, мундштуки); предмети для сервірування столу; письмове приладдя; предмети для оздоблення інтер’єру; приладдя для годинника; сувеніри (рис. 72).

Приймання ювелірних виробів за кількістю здійснюють відповідно до нормативних документів (див. підрозд. 2.2, с. 45) і супровідних документів:

• перевіряють супровідні документи — рахунки-фактури, поштові перекази; якщо вироби надходять у посилках поштою — цілісність сургучевих печаток; пакувальні відомості зважування, якщо вироби надходять через спецзв’язок (експертиза документів);

• перевіряють цілісність упакування, наявність пломб виробника;

• перевіряють масу брутто коробок і посилок. Терміни приймання виробів: за масою брутто та кількістю місць — не пізніше терміну, установленого для розвантаження; за масою нетто й кількістю товарних одиниць у кожному місці одночасно з розкриванням тари — не пізніше 10 днів з моменту отримання; якщо за масою брутто немає розбіжностей, посилки розкривають і перевіряють наявність виробів за актом вкладання або за пакувальною відомістю. Вироби, укладені в коробки чи посилки, повинні мати маркувальні ярлики з фотопаперу з пломбою;

• перевіряють наявність ярликів і пломб виробника й відбитків клейм підприємства пробірного контролю. Якщо виявляють вироби без ярликів і

пломб, то про це доводять до відома виробника, а вироби відсилають для маркування та опломбовування;

• перевіряють масу виробів (якщо ціна вказана за 1 г), зважуючи з точністю до 0,01 г — для платинових і золотих виробів і до 0,1 г — для срібних виробів.

Якщо від зважуваного виробу з дорогоцінного металу відірвався торговий ярлик, для виробу після зважування пишуть новий ярлик з повним зазначенням реквізитів, підписують обидві етикетки та прикріплюють на нитці із зазначенням номера акта на етикетці-дублікаті.

Якщо відірвалась етикетка від виробу з вставками з дорогоцінних каменів, то на цей виріб складають акт і разом з етикеткою акт і виріб відправляють виробнику для перевірки й повторного опломбовування.

Маркування на ювелірних виробах наносять на індивідуальну етикетку, тару та пакувальний лист.

На етикетці виробу з дорогоцінних металів має бути вказано: на лицьовому боці товарного ярлика до виробу — назву або товарний знак підприємства-ви-робника, назву виробу або його шифр, назву сплаву металу та його пробу, масу виробу, ціну за 1 г (для вагових виробів) або ціну виробу; на зворотному боці товарного ярлика — артикул, номер (розмір) каблучки або браслета, назву каменя, нормативно-правовий акт, відповідно до якого виготовлено виріб, кількість та якісні характеристики каменів (колір, маса, форма ограновування).

Ювелірні вироби як вітчизняного, так і іноземного виробництв повинні мати опломбовані товарні ярлики. Товарний ярлик до вагового ювелірного виробу прикріплюють ниткою та опломбовують. Якщо конструкція виробу перешкоджає такому кріпленню товарного ярлика, його укладають в індивідуальне упакування разом з виробом або прикріплюють до нього.

Для розміщення та викладення ювелірних виробів використовують презен-туари й підставки, ураховуючи при цьому їхній розмір. Високі презентуари розміщують у глибині вітрини, низькі та пласкі — ближче до покупця.

У викладенні ювелірних виробів велику роль відіграє освітлення. Виокремлюють два основні типи: освітлення вітрин з великою кількістю ювелірних виробів; освітлення одного виробу або невеликої групи виробів. Для освітлювання використовують освітлювальні пристрої та системи: лампи розжарювання, галогенні, дзеркальні, метало-галогенні, люмінесцентні, світлодіодні системи тощо.

Під час викладення ювелірних виробів дотримуються таких правил:

• ювелірні вироби на торговельному обладнанні розміщують на такій відстані від покупця, щоб була можливість їх роздивитися;

• на одному прилавку не потрібно викладати ювелірні вироби з дорогоцінним і недорогоцінним камінням;

• викладені товари мають бути забезпечені спеціальними табличками з назвами каменів і металів, а також їхніми пробами;

• у процесі викладення ювелірних виробів рекомендовано дотримуватися «правила трикутника»: композиція візуально має складатись у трикутник — найвищий елемент розміщують у центрі композиції та вглибині, ближче до боків — нижчі елементи (презентуари);

• каблучки розміщують на планшетах за розмірами всередині кожної групи: зі срібла, із золота 585-ї проби, із золота 750-ї проби, із платини;

• каблучки з великими каменями розміщують окремо на презентуарах;

• ланцюжки викладають за довжиною, а в межах кожної довжини — за типом плетення та розміром;

• бирки на ювелірних виробах треба розміщувати так, щоб вони не заважали розглядати виріб, або ховати їх і, відповідно, використовувати окремий цінник.

Торгівля ювелірними виробами з дорогоцінних металів здійснюється в магазинах тільки за наявності відбитка державного пробірного клейма України.

Магазини, згідно із законом, є відповідальними за торгівлю на території України ювелірними та побутовими виробами з дорогоцінних металів, які не мають відбитка державного пробірного клейма або мають відбиток підробленого державного пробірного клейма.

Засоби вимірювальної техніки, які використовують під час продажу ювелірних виробів, повинні бути справними, мати повірочне клеймо та проходити періодичну перевірку в установленому законодавством порядку.

Під час показу ювелірних виробів треба враховувати вік, смак і відповідність стилю особи, яка їх купує.

Для вечірнього туалету показують вироби із золота та срібла. Доречно порадити покупцю не одягати одночасно багато прикрас, тому що одна з них обезцінює іншу. Великі прикраси пропонують покупцям високого зросту та повної статури, а покупцям малого зросту — маленькі й ніжні прикраси.

Під час показу й вибору каблучок потрібно зважати на форму рук і довжину пальців покупця. Гладкі каблучки пропонують усім покупцям, а широкі та з великими камінцями — покупцям з повними руками, каблучки з малими вставками покупцям з тонкими руками.

Запонки й інші вироби для чоловіків підбирають так, щоб вони гармоніювали з костюмом.

Показуючи ювелірні вироби, покупця консультують щодо правил догляду за ними. Наприклад, нагадують, що золоті вироби можуть потемніти під впливом різних хімічних речовин (ртутних з’єднань), і рекомендують не прати у виробах із золота та його сплавів. Для профілактики виробів із золота їх промивають у розчині 50 % нашатирного спирту та 50 % води, а потім витирають. Під час продажу ювелірних виробів покупцю обов’язково повідомляють, що вони обміну та поверненню не підлягають.

Годинники класифікують за багатьма ознаками, серед яких основними є призначення, принцип дії, тип системи, калібр, характер користування, клас точності. Асортимент годинників для показу часу об’єднує п’ять підгруп: наручні, кишенькові, настільні, настінні й підлогові (рис. 73, с. 130).

Наручні годинники викладають поряд з ювелірними виробами й подарунками, оскільки ці категорії товарів є подібними один до одного за розмірами (так звані «дрібні форми»).

Наручні годинники розміщують на спеціальному обладнанні-підставках. Під час показу годинників продавець має допомогти покупцю вибрати й проконсультувати, як поводитися з годинником: на прохання покупця — перевірити точність часу годинника.

Підбираючи браслет або ремінець для годинника за розміром руки, потрібно дати приміряти його покупцю.

Покупця попереджають, що він має право, у разі виявлення дефектів, у період гарантійного строку звернутися в магазин або гарантійну майстерню за умови пред’явлення паспорта чи інструкції на годинник, де зазначено дату продажу та є штамп магазину.

Продаючи механічний годинник, потрібно ознайомити покупця з правилами користування ним: заводити годинник в одну й ту саму годину доби; переводити стрілки тільки в напрямку їхнього руху; не відкривати кришку корпусу самостійно, а в разі виникнення дефектів звертатися до гарантійної майстерні; берегти годинник від ударів, поштовхів і падіння; оберігати від різких змін температури та впливу магнітного поля; годинник у золотому корпусі тримати подалі від хімічних речовин, які спричиняють окиснення та корозію металу.

Запитання та завдання

1. Яких правил мають дотримуватися продавці під час показу товарів культурно-побутового призначення?

2. Які прийоми показу радіотоварів вам відомі?

3. Що має враховувати продавець під час демонстрації іграшок?

4. Які прийоми використовують під час демонстрації іграшок покупцям?

5. Як треба показувати шкільно-письмові товари?

6. Що повинен знати продавець під час демонстрації ювелірних виробів?

7. Як показують покупцям годинники?

8. Які супутні товари пропонують покупцям під час продажу годинників?

Виконайте практичну роботу.

1. Покажіть покупцю телевізор і дайте консультацію.

2. Продемонструйте прийоми показу іграшок.

Підготуйте письмову відповідь на запитання.

1. Які поради продавець дає покупцям, показуючи ювелірні вироби?

2. Які основні правила користування механічним годинником?

 

Це матеріал з підручника "Інтегрований курс підготовки продавця непродовольчих товарів" Жарікова 2020





Попередня сторінка:  3.9. Організація торговельно-технологі...
Наступна сторінка:   3.11. Організація торговельно-технологі...



^