Матеріальна відповідальність — це обов’язок однієї сторони трудового договору — працівника або власника — відшкодувати іншій стороні заподіяну шкоду. Підстави й умови матеріальної відповідальності працівників визначає Кодекс законів про працю України.

Форми організації праці в торгівлі тісно пов’язані з організацією матеріальної відповідальності. Вона оформляється письмовим договором, який підписують керівник підприємства й особа, яка взяла на себе матеріальну відповідальність.

У торгівлі є два види матеріальної відповідальності: індивідуальна та колективна (бригадна).

За індивідуальної матеріальної відповідальності договір може бути укладений тільки з працівниками, які досягли 18-річного віку та займають посади, безпосередньо пов’язані зі зберіганням і продажем товарів. Заборонено приймати на роботу, пов’язану з матеріальною відповідальністю, осіб, раніше засуджених за розтрати та розкрадання. Згідно з договором, працівник магазину несе повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження довірених йому матеріальних цінностей та зобов’язується: дбайливо ставитися до переданих йому цінностей і вживати заходи щодо запобігання заподіянню шкоди; своєчасно повідомляти адміністрацію магазину про обставини, які загрожують забезпеченню збереження довірених йому матеріальних цінностей; вести облік і звітність у встановленому порядку; брати участь в інвентаризації матеріальних цінностей.

У разі колективної (бригадної) матеріальної відповідальності на колектив покладається матеріальна відповідальність, тобто обов’язок відшкодувати майнову шкоду, заподіяну підприємству з його вини.

Її застосовують у магазинах з великою кількістю працівників. Склад бригади: завідувачі секцій, їхні заступники, продавці, контролери-касири. За товари, що зберігаються в спеціальних приміщеннях, відповідають визначені бригади працівників.

Колективна (бригадна) форма матеріальної відповідальності дає змогу раціональніше використовувати робочий час працівників магазину, сприяє приско

ренню обслуговування покупців. Упровадження бригадної матеріальної відповідальності сприяє вихованню у працівників магазину почуття чесного й сумлінного ставлення до роботи, а також зміцненню трудової дисципліни. Договір про укладення такої форми відповідальності підписують з однієї сторони — окремі матеріально відповідальні особи та члени бригади, з іншої — керівник торговельного підприємства.

Чинним трудовим законодавством установлено два види матеріальної відповідальності за заподіяну шкоду: обмежена й повна.

За обмеженої матеріальної відповідальності особи, з вини яких заподіяно шкоду, є відповідальними матеріально в розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, окрім тих випадків, коли чинним законодавством установлено інші межі матеріальної відповідальності.

Законом визначено випадки, коли працівники, які заподіяли шкоду, несуть повну матеріальну відповідальність, зокрема й тоді, коли між працівником і підприємством укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність працівника за незабезпечення збереження майна й інших цінностей. У торгівлі найпоширенішою є повна матеріальна відповідальність, за якою працівник, котрий заподіяв шкоду, зобов’язаний відшкодувати її в повному обсязі.

Матеріальна відповідальність сторін трудового договору виникає в разі заподіяння шкоди тільки через невиконання або неналежне виконання трудових обов’язків.

Матеріальна відповідальність у трудовому праві має взаємний характер: працівників і власників підприємства. Доведення наявності підстави й умов матеріальної відповідальності працівника, згідно зі ст. 138 КЗпП України, покладено на власника підприємства або уповноважений ним орган. Причому матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності.

Підставою для виникнення матеріальної відповідальності є трудове майнове правопорушення, тобто винне порушення однією зі сторін трудового договору своїх обов’язків, що призвело до заподіяння майнової шкоди іншій стороні.

В Україні більш поширеною є обмежена відповідальність, за якої обов’язком працівника, з вини якого було заподіяно шкоду, є відшкодування власникові прямої дійсної шкоди, але не більшої, ніж середній місячний заробіток.

Згідно зі ст. 133 КЗпП України, обмежену матеріальну відповідальність несуть:

• працівники — за псування або знищення через недбалість матеріалів, продукції, інструментів, спеціального одягу й інших предметів, виданих підприємством працівнику для користування;

• керівники підприємств та їхні заступники, керівники структурних підрозділів та їхні заступники — якщо заподіяли шкоду підприємству зайвими грошовими виплатами, неправильним взяттям на облік і зберіганням матеріальних цінностей або готівки; якщо не вжили необхідні заходи для запобігання простоям, розкраданню і псуванню цінностей.

Відповідно до ст. 134 КЗпП України, повна матеріальна відповідальність за заподіяну шкоду працівником може настати в таких випадках:

• між працівником і підприємством укладено письмовий договір про повну матеріальну відповідальність;

• майно й інші цінності отримані працівником під звіт за разовим дорученням або за іншим разовим дорученням;

• шкода завдана діями працівника, що мають ознаку діянь, які переслідуються в кримінальному порядку;

• шкода завдана діями працівника, який був у нетверезому стані;

• шкода завдана недостачею, умисним знищенням або псуванням матеріалів, продукції, у тому числі під час їхнього виготовлення;

• відповідно до законодавства, на працівника покладено матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов’язків;

• шкоду завдано під час невиконання трудових обов’язків;

• службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу.

За умовами договору про матеріальну відповідальність відшкодування збитків матеріально відповідальними особами відбувається тільки після ретельної перевірки причин завданої матеріальної шкоди, недостачі тощо, з урахуванням письмового пояснення. Суму збитків має бути визначено відповідно до ст. 135 КЗпП України, сума відшкодування збитків залежить від суми (загальної) заробітної плати, кількості працівників (за час колективної матеріальної відповідальності) і фактично відпрацьованого часу. Відшкодування збитків проводять згідно з чинним законодавством України.

Власник також повинен відшкодувати матеріальну шкоду, заподіяну працівникові під час виконання ним трудових обов’язків. Така відповідальність настає:

• у разі порушення права працівника на працю (порушення правил прийому на роботу, законодавства про переведення на іншу роботу, незаконного відсторонення від роботи, при порушенні законодавства про підстави й порядок звільнення працівника);

• у разі незабезпечення збереження особистих речей працівника під час роботи (у випадках їхнього псування, знищення, крадіжки);

• у разі порушення обов’язків власника або уповноваженого ним органу щодо надання документів про працю та заробітну плату працівнику (за неправильного заповнення, оформлення і невчасного повернення трудової книжки, документів про працю та заробітну плату);

• у разі незабезпечення власником здорових і безпечних умов праці (за ушкодження здоров’я працівника під час виконання трудових обов’язків, каліцтва чи смерті).

Запитання та завдання

1. Що означає поняття «матеріальна відповідальність»?

2. Які є види матеріальної відповідальності?

3. З ким можна укладати договір про матеріальну відповідальність?

4. Чим відрізняється повна матеріальна відповідальність від обмеженої?

5. Що таке колективна матеріальна відповідальність?

6. Як відшкодовується заподіяна шкода?

Це матеріал з підручника "Інтегрований курс підготовки продавця непродовольчих товарів" Жарікова 2020