Вивчивши матеріали цього розділу, учні вмітимуть:

• ідентифікувати покриття електродів залежно від функціонального призначення речовин, що входять до їхнього складу;

• визначати будову сталевих покритих електродів для ручного дугового зварювання;

• розрізняти електроди за їхнім призначенням та основними параметрами (характеристиками).

1. Електроди для ручного дугового зварювання - це стрижні довжиною до 450 мм, виготовлені зі зварного дроту, на поверхні яких нанесений шар покриття відповідного складу. Один із кінців електрода довжиною 20-30 мм не покривають для затиснення його в електродотримачі з метою забезпечення електричного контакту, а торець другого кінця звільняють від покриття для можливості запалювання дуги за допомогою контакту з виробом.

2. Покриття електродів має забезпечувати легке запалювання і стійке горіння дуги, утворювати комбінований газошлаковий захист, легувати та рафінувати (очищувати) метал. Для виготовлення покриттів використовують відповідні компоненти.

3. Іонізувальні (стабілізувальні) речовини використовують для зниження ефективного потенціалу іонізації, що забезпечує стабільне горіння дуги. Як іонізувальні компоненти в покриття вводять такі речовини, як крейда, мармур, поташ, польовий шпат та ін.

4. Газоутворювальні речовини при зварюванні розкладаються або згорають, виділяючи велику кількість газів і утворюючи в зоні дуги газову оболонку (хмарку). Завдяки цій оболонці метал шва захищається від дії атмосферного кисню та азоту. Такими газоутворювальними речовинами є крохмаль, деревне борошно, целюлоза та ін.

5. Розкислювальні речовини більше подібні на кисень і тому відновлюють метал шва. Розкислювачами слугують феросплави, алюміній, графіт та ін.

6. Шлакоутворювальні речовини формують шлаковий захист розплавленого металу шва. Крім того, шлаки активно беруть участь у металургійному процесі при зварюванні і підвищують здатність отримання якісного шва. Як шлакоутворювальні речовини використовують польовий шпат, кварц, мармур, рутил, марганцеву руду та ін.

7. Легувальні речовини - це ті, які в процесі зварювання переходять із покриття у метал шва і легують його для надання тих чи тих фізико-меха-нічних властивостей. Такими речовинами є феромарганець, феросиліцій, ферохром, феротитан та ін.

8. До складу обмазки електродів входять також в'язкі речовини, призначені для замішування всіх компонентів покриття у вигляді пасти, а також для зв'язування пасти на стрижні електрода та надання необхідної міцності після висихання покриття. Такою речовиною є рідке скло.

9. У сертифікаті на електроди наведено їхнє умовне позначення, яке є дробовим виразом. У чисельнику виразу записують тип електрода, марку, діаметр, призначення, товщину покриття і групу за якістю виготовлення. У знаменнику - індекс характеристики металу шва, вид покриття, допустиме просторове положення, індекс роду струму і полярності. Наприклад:

10. Тут Е50 - тип електрода. Цифри, які стоять після букви Е, означають величину тимчасового опору розриву металу шва в кг/мм² (для переведення в МПа потрібно це значення помножити на 10). Механічні властивості для електродів Е40 - Е60 встановлені після зварювання, а для електродів типу Е70 - Е150 - після термічного оброблення зварюваного з'єднання згідно з технічними вимогами.

11. АНО-4 - марка електрода.

12. Число 4,0 - діаметр електрода. Коли до пачки додається типовий сертифікат в умовному позначенні, діаметр не вказують, а в сертифікаті ставлять окремий штамп. На штампі наводять відомості про діаметри, номер партії і дату випуску електродів.

13. Літера У - призначення електродів. У цьому випадку електроди призначені для зварювання конструкцій із вуглецевої сталі. На цьому місці можуть стояти і інші літери (Л - для легованих конструкційних сталей; Т - для теплостійких сталей; Н - для наплавлення).

14. Літера Д в умовному позначенні означає товщину покриття. У цьому випадку покриття товсте. Може стояти літера М - тонке покриття; С - середнє покриття; Г - особливо тонке покриття.

15. Літера Е у знаменнику означає «електрод». Число 513(5) - це група індексів, які характеризують метал шва.

16. Літера Б означає вид покриття. У цьому випадку покриття основне. Може бути: А - кисле, Р - рутилове, Ц - целюлозне, Ж - покриття з підвищеним складом залізного порошку.

17. Перша цифра в останній групі позначок вказує на допустимі просторові положення при зварюванні цими електродами: 1 - усі положення; 2 -

всі, окрім вертикального зверху вниз; 3 - всі, крім вертикального зверху вниз і стельового; 4 - тільки нижнє положення.

18. Друга цифра в останній групі позначення подає відомості про рід струму і полярності: 0 - зварювання тільки на постійному струмі зворотної полярності; 1 - зварювання на змінному струмі будь-якої полярності; 2 - зварювання на змінному струмі або постійному прямої полярності; 3 - зварювання на змінному струмі або постійному зворотної полярності.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Якою має бути довжина електрода?

2. В якому місці замірюють діаметр електрода?

3. Чому один із кінців електрода не покритий обмазкою?

4. Що забезпечують димоутворювальні речовини, які входять до складу покриття електродів?

5. Чому дорівнює опір розриву металу шва, звареного електродом?

6. Що означає в сертифікаті на електроди літера «А»?

7. Що означає в сертифікаті на електроди остання цифра у знаменнику?

8. Що означає Е50?

9. Якою буквою позначають електроди, призначені для зварювання вуглецевої сталі?

Це матеріал з підручника "Матеріалознавство та технологія металів" Власенко 2019