Інформація про новину
  • Переглядів: 293
  • Дата: 9-05-2021, 16:01
9-05-2021, 16:01

5. Основні прийоми стрижки

Категорія: Перукарська справа





Попередня сторінка:  4. Складові процесу обслуговування
Наступна сторінка:   6. Поняття про колір. Класифікація барв...

Зміст

 

5.1. Види та способи стрижки 

5.2. Умовні позначення в схемах стрижки 

5.3. Технологічний процес стрижки 

5.4. Основні техніки стрижки

5.5. Філірування 

5.6. Градуювання 

5.7. Окантування 

5.8. Форми стрижок

 

5.1. ВИДИ ТА СПОСОБИ СТРИЖКИ

Професійно виконана стрижка — основа будь-якої зачіски. Від того, наскільки якісно зроблена стрижка, залежить зовнішній вигляд та якість майбутньої зачіски. Тому стрижку вважають одним з найскладніших видів робіт.

У перукарській практиці визначено базові стрижки. Технології їхнього виконання взято за основу багатьох інших стрижок, які допомагають створювати різноманітні модифікації. Це насамперед стрижки «каскад», «каре», «французька», «сессун», «полька», «бокс» та ін.

Базові стрижки допомагають оволодіти основними видами зрізів, прийомами стрижки, різними перукарськими інструментами. Комбінуючи різні техніки й підходи, створюють модельні стрижки, що є показником майстерності перукаря.

Розрізняють два види стрижок: контрастні та неконтрастні. Для контрастної стрижки характерні значні перепади довжини волосся на різних ділянках голови. У неконтрастних стрижках зберігають рівномірність довжини волосся.

До основних технічних способів стрижки належать: зведення волосся нанівець, тушування, філірування, окантування, градуювання, стрижка способом «на пальцях», стрижка способом «пасмо на пасмо».

Волосяний покрив голови (ВПГ). Важливою характеристикою волосяного покриву голови є крайова лінія росту волосся (рис. 5.1; 5.2), а також основні точки та виступи волосяного покриву голови (рис. 5.3).

Крайова лінія росту волосся — це лінія, після якої довге волосся не росте. Вона утворюється довкола обличчя, вух та в області шиї і проходить через основні точки, позначені на рис. 52; 5.3. Лінія росту волосся в кожної людини індивідуальна (рис. 5.4). Виокремлюють:

• високий ріст волосся — з відкритим, високим лобом, високою лінією росту волосся на шиї та скронях (рис. 5.4, а, с. 42);

• середній ріст — нормальний щодо пропорцій обличчя (рис. 5.4, б, с. 42);

• низький ріст — з невисоким лобом, низькою лінією росту волосся на скронях та на шиї (рис. 5.4, в, с. 42).

Проділи. У технологічних процесах використовують проділи (прямі лінії) чотирьох типів, а саме: горизонтальні, вертикальні, діагональні та радіальні (рис. 5.5-5.8).

Положення основних проділів на волосяному покриві голови зображено на

рис. 5.9-5.12.

Окремі стрижки потребують нестандартного розподілу волосся (рис. 5.13-5.18, с. 44).

Зони волосяного покриву голови. Для зручності виконання стрижок та інших перукарських послуг волосяний покрив голови розподіляють на зони. Для кожної стрижки цей розподіл індивідуальний. Використовують два основні розподіли: через точку маківки та через найвищу точку голови (рис. 5.19; 5.20).

Зони волосяного покриву, як і частини голови, позначають буквами: П — потилична, Ф — фронтальна, Т — тім’яна, С — скронева, М — маківка.

Кожну зону ділять на частини. Потиличну зону розподіляють горизонтальним проділом на верхню і нижню або двома горизонтальними проділами на верхню, середню і нижню потиличні зони; центральним вертикальним проділом

на ліву та праву потиличні зони, двома вертикальними проділами на центральну, ліву та праву потиличні зони (рис. 5.21; 5.22).

Ділянки потиличної зони позначають буквами: ВП — верхня потилична, НП — нижня потилична, СП — середня потилична, ЛП — ліва потилична, ПП — права потилична зони.

Фронтальну зону поділять двома проділами від лобних виїмок відповідно на тім’яну (Т) і дві скроневі (С) зони (рис. 5.23; 5.24).

Тім’яну зону ділять горизонтальним проділом на лобно-тім’яну (ЛТ) і маківко-тім’яну (МТ) зони, вертикальним проділом на ліву й праву тім’яні зони (рис. 5.25).

Скроневі зони ділять горизонтальним проділом на верхню та нижню, а вертикальним проділом — на ліву й праву скроневі зони (рис. 5.26).

Ще однією дуже важливою зоною є маківка (у деяких людей ця ділянка голови важко піддається стрижці) (рис. 5.27; 5.28).

5.2. УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ В СХЕМАХ СТРИЖКИ

Вимоги до сучасного майстра перукарської справи надзвичайно високі. Насамперед це глибокі теоретичні знання. Для виконання модельних стрижок перукар повинен володіти технологічними прийомами й операціями стрижки, які в певній послідовності з використанням певних інструментів становлять технологічну послідовність стрижок.

Технологічна схема виконання стрижки повинна давати повну уяву про послідовність операцій, нести максимум професійної інформації та відображати всі види робіт, пов’язаних з виконанням стрижки (рис. 5.29).

Кожний вид стрижки складається з окремих операцій оброблення різних ділянок волосяного покриву голови. На технологічних схемах необхідно показати способи стрижки, інструменти, основні ділянки, які будуть використані в роботі (рис. 5.30, а, с. 48), робочі проділи (рис. 5.30, б, с. 48), довжину волосся в процесі стрижки (рис. 5.30, в, с. 48).

Залежно від моделі стрижки використовують операції «на пальцях», тушування, зведення волосся нанівець, градуювання, філірування, окантування та ін.

Тушування — створення плавного переходу від короткого волосся на нижніх (периферійних) ділянках волосяного покриву голови до довшого волосся на верхніх (центральних) ділянках. Тушування застосовують у коротких стрижках.

Під час тушування гребінець піднімає волосся під певним кутом і на певній відстані від поверхні голови, визначаючи довжину пасма (рис. 531).

Зведення волосся нанівець — плавна зміна довжини волосся від короткого до довгого по крайовій лінії росту волосся навколо голови (рис. 532; 533).

Якщо волосся по крайовій лінії росту дуже коротке, стрижка може бути виконана без окантування.

Спосіб «на пальцях* (або «пасмо за пасмом— укорочення волосся над пальцями по всьому волосяному покриву голови (рис. 534).

Лінія зрізування може бути горизонтальною, вертикальною та діагональною.

Спосіб «тупий зріз* — укорочення волосся під нульовим кутом відтягування та без зміни природного напрямку росту волосся (рис. 5.35). Ножиці розміщують під кутом 90° до пасма волосся. Лінія зрізування може бути горизонтальною або заокругленою.

Градуювання — спосіб точної стрижки, зрізування виконують із внутрішнього боку долоні, при цьому пасма стрижуть під певним кутом (рис. 5.36).

Види градуювання: зовнішнє та внутрішнє.

Зовнішнє градуювання передбачає вкорочення кожного наступного пасма на 1-2 мм, а внутрішнє — подовження кожного наступного пасма на 1-2 мм.

Філірування — це розріджування волосся зі збереженням довжини. Застосовують по всьому волосяному покриву голови або на окремих ділянках (рис. 537). Філірування можна розпочинати з будь-якого боку пасма й виконувати на будь-яку глибину та з різною інтенсивністю.

Філірування волосся виконують за допомогою:

5.3. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС СТРИЖКИ

Інструменти, пристосування, білизна. Для виконання стрижки потрібні: прямі та філірувальні ножиці, безпечні й небезпечні бритви, електричні машинки, різноманітні гребінці, затискачі для волосся, пульверизатор, захисні комірці (серветки), накидка (пеньюар).

Сучасний підхід до стрижки передбачає роботу з чистим сухим або вологим волоссям. Під час стрижки вологого волосся необхідно підтримувати рівномірність його зволоження.

Способи оброблення пасма. Зрізувати волосся ножицями можна під різними кутами. Прямий, або тупий, зріз отримують, якщо ножиці розміщують під кутом 90° до волосини. Тоді її переріз матиме форму кола (рис. 538, а). Скошений зріз утворюється від зрізування волосини під кутом 35-45°. Переріз буде овальної форми (рис. 538, б).

Зрізи можуть бути внутрішніми та зовні тині ми. За внутрішнього зрізу внутрішня частина пасма буде коротшою за зовнішню. Кінці пасма затискають ука-зівним і середнім пальцями, руку розвертають долонею до себе; зрізування виконують усередині руки перед пальцями (рис. 539, а).

Зовнішній зріз забезпечує більшу довжину нижньої частини пасма. Руку, що утримує пасмо, розвертають долонею від себе, зрізування виконують над пальцями (рис. 539, б).

Контрольне пасмо. Усі стрижки розпочинають із визначення контрольного пасма (КП), на яке рівняються в процесі стрижки. Наступні пасма можуть відповідати довжині контрольного пасма або ж бути довшими чи коротшими за нього.

У стрижках контрольне пасмо можна відділяти на різних зонах або визначати за лінією нижнього контуру стрижки.

Технологія орієнтування на котрольне пасмо залишається незмінною — після відчісування контрольного пасма наступне відділяють, захоплюючи частково або повністю волосся контрольного пасма (рис. 5.40-5.42).

Основними напрямними в процесі стрижки є стаціонарне (або нерухоме) і рухливе (або перемішуване) контрольні пасма.

Стаціонарне контрольне пасмо залишається нерухомим у процесі стрижки. Волосся інших ділянок підтягують до рівня стаціонарного КП і стрижуть під тим самим кутом і на тій самій довжині (рис. 5.40; 5.41).

Рухливе контрольне пасмо переміщують у міру здійснення стрижки (коли перше контрольне пасмо є орієнтиром для другого пасма). Рухливе контрольне пасмо використовують для створення розшарованих стрижок і для досягнення рівномірної довжини по всій поверхні стрижки (рис. 5.42).

Кути. Обравши будь-яку стрижку, потрібно пам’ятати про кути, під якими її виконують, а саме:

• кут відтягування (або кут піднімання) пасма відносно поверхні голови;

• кут зрізування волосся.

Кути є надзвичайно важливими елементами у створенні стрижки. Завдяки різним варіантам між цими кутами отримують різні ефекти в стрижці.

Піднімання, або відтягування, пасом волосся під певним кутом до поверхні голови під час стрижки застосовують для досягнення ефекту зміни напрямку пасом. Це один із прийомів моделювання стрижки та створення силуету зачіски.

Величину кута відтягування пасом волосся вимірюють у градусах. Основними кутами, які використовують під час стрижок, вважають кути відтягування від 0 до 180°. Що вище піднімають волосся, то більш градуйовану стрижку створюють.

Коли волосся піднімають під кутом менше 90°, зорово збільшується густота волосся (рис. 5.44, с. 54).

Кут (або лінія) зрізування волосся є основним напрямком, за яким здійснюють стрижку. Завдяки куту зрізування можна спрогнозувати довжину та форму майбутньої стрижки. Лінію зрізування можна описати різними способами: горизонтальна, вертикальна, діагональна або за допомогою градусів. Основними кутами (лініями) зрізування, які використовують під час стрижок, вважають прямі, внутрішні та зовнішні кути (лінії) (рис. 5.45).

Прямий кут зрізування паралельний до поверхні голови, він утворює однакову довжину волосся та розшаровану однорідну фактуру (рис. 5.45, а).

Внутрішній кут зрізування має скошений напрямок, зберігає довжину волосся на верхніх зонах і зменшує на нижніх (рис. 5.45, б).

Зовнішній кут зрізування має скошений напрямок, зменшує довжину на верхніх зонах і зберігає на нижніх (рис. 5.45, в).

5.4. ОСНОВНІ ТЕХНІКИ СТРИЖКИ

Зведення волосся нанівець. Цей спосіб стрижки передбачає поступову зміну довжини волосся. Фактично це стрижка нижньої ділянки волосяного покриву на 2-3 см від крайової лінії росту волосся або по всій ширині нижньопотиличної та нижньоскроневої зон (рис. 5.46).

Стрижку здійснюють машинкою, прямими ножицями або бритвою за допомогою гребінця чи без нього.

Працюючи машинкою, можна застосовувати гребінець або працювати без нього. Машинку вводять у волосся від крайової лінії його росту. Стрижуть проти росту волосся з виведенням машинки вгору на себе.

Першою зістриженою смужкою визначають висоту зони стрижки. Інші смужки закінчують на рівні першої з урахуванням того, що уявна верхня лінія стрижки має повторювати лінію росту волосся на шиї (рис. 5.46, а).

Положення верхньої та нижньої ліній стрижки «нанівець» знаходяться в певній залежності, яку потрібно враховувати: що менша відстань між ними, то різкіший перехід створюється між коротким і довгим волоссям (рис. 5.46, а).

Якщо під час стрижки машинкою застосовують гребінець, то його утримують другим прийомом. Уводять гребінець у волосся по крайовій лінії росту й зрізують волосся на площині гребінця (рис. 5.46, б).

Аналогічно виконують цю стрижку ножицями. Гребінець і ножиці рухаються вгору проти росту волосся одночасно. Довжину зістриженого волосся регулюють, працюючи різними частинами інструментів. Для отримання мінімальної довжини волосся зрізування виконують кінцями ножиць над кінцями зубців гребінця. Для зручності зістригання волосся на різних ділянках волосяного покриву голови ножиці утримують паралельно до гребінця (рис. 5.47, а) або під кутом до нього (рис. 5.47, б).

Стрижка машинкою над гребінцем. Ця техніка стрижки дає змогу стригти волосся дуже близько до шкіри голови, як у стрижці «нанівець», а також створювати плоскі та квадратні форми стрижок. Особливої точності під час стрижки машинкою досягають на сухому волоссі (рис. 5.48, а, б, с. 56).

Розміщення гребінця та техніка стрижки машинкою аналогічні роботі ножицями. Відмінність полягає в тому, що під час стрижки гребінець необхідно тримати у фіксованому положенні. Кут, під яким установлено гребінець, визначає довжину зістриженого волосся.

Тушування. Якість виконання операції залежить від рівномірності руху гребінця і ножиць, а також від кута, під яким вони розміщені один до одного. Що частіше робити різальні рухи ножицями, то якісніше буде зроблено стрижку. Гребінець вводять у волосся, ножиці ставлять паралельно до гребінця на рівні обушка. Гребінець переміщують на кілька міліметрів угору проти росту волосся, водночас переміщують і ножиці, зрізуючи волосся паралельно до площини гребінця (рис. 5.49).

Гребінцем визначають кут нахилу, під яким зрізують волосся. Ножиці розміщують не тільки паралельно, а й під кутом до гребінця. Кінці ножиць можуть бути спрямовані як ліворуч, так і праворуч, залежно від ділянки волосяного покриву, що стрижеться.

Волосся з правого боку шиї та за вухом потрібно зрізувати кінцями ножиць зі спрямуванням їх праворуч. Волосся з лівого боку шиї за вухом, а також волосся правої скроні зручніше стригти кінцями ножиць, спрямованими ліворуч, і паралельно до гребінця. Довжину волосся регулюють і гребінцем, і ножицями.

Волосся зрізують паралельно до гребінця — кінцями ножиць для отримання мінімальної довжини волосся, середньою частиною полотна ножиць над середньою частиною зубців гребінця для досягнення більшої довжини.

Стрижка способом -«на пальцях»-, або -«пасмо за пасмом», — процес укорочення волосся над пальцями по всій поверхні волосяного покриву або на окремих ділянках (рис. 5.50).

Ця техніка стрижки передбачає роботу прямими та філірувальними ножицями й гребінцем. Зняття волосся «на пальцях» використовують не тільки безпосередньо для стрижки волосся, а також як допоміжний

прийом для попереднього вкорочення довгого волосся перед основною стрижкою та як контрольно-перевірочний прийом після основної стрижки.

Під час стрижки пасмо будь-якої зони утримують середнім і вказівним пальцями лівої руки, зрізують волосся, спрямовуючи ножиці вздовж пальців. Під час зрізування волосся гребінець утримують лівою рукою в неробочому положенні. Пасма відділяють горизонтальними та вертикальними проділами. Для стрижки волосся вертикальних пасом кінці ножиць спрямовані догори (рис. 551).

Спосіб стрижки «пасмо на пасмо». Застосовуючи цей спосіб, насамперед визначають контрольне пасмо. Наступні пасма накладають на контрольне й зрізують на рівні його довжини. Кут відтягування пасом може бути різним (рис. 5.52).

 

5.5. ФІЛІРУВАННЯ

Філірування виконують залежно від задуму зачіски на всій масі волосся або на окремих ділянках. Проріджування волосся за допомогою філірування може дати такі результати:

• збільшення об’єму волосся;

• полегшення укладання волосся;

• зменшення об’єму волосся.

Перед філіруванням волосся відділяють вертикальними та горизонтальними пасмами або під кутом. Філірування можна розпочинати з будь-якого боку пасма, виконувати на різну глибину та з різною інтенсивністю. Розрізняють філірування волосся біля кореня, на кінцях, по всій довжині пасма. Місце першого зрізу можна визначити будь-де. Це залежить від густоти волосся та бажаного результату. Кількість зрізів на одному пасмі може бути різною.

Прикореневе філірування передбачає проріджування пасма, відступивши на 2-4 см від коренів. Завдяки цьому полегшується укладання, створюється форма зачіски, візуально збільшується її об’єм.

Філірування кінців пасма сприяє стійкому вкладанню волосся, згладжує нерівність стрижки. Для дуже густого волосся пасма розріджують по всій довжині. Операцію виконують прямими та філірувальними ножицями або бритвою.

Філірування можна поєднати з одночасним укороченням волосся.

Прийоми філірування. У перукарській практиці відомі різні прийоми філірування волосся із зовнішнього, внутрішнього боку або з обох боків. Філірування ззовні частіше виконують на коротких стрижках, з внутрішнього боку — на довгих, якщо волосся густе та жорстке — з обох боків. Пасмо відділяють за допо

могою гребінця, кінцями ножиць волосся зрізують під гребінцем.

Метод цілеспрямованого врізання застосовують для надання волоссю рухливості, «рваного» ефекту, хаотичної різнорівне-вості на кінцях; кінці окремих тонких пасом зрізують на різній довжині (рис. 5.53).

Методи «зубці пилки», «пойнтинг» — вид філірування прямими ножицями, виконують технікою врізання. При застосуванні методу «зубці пилки» полотна ножиць уводять у пасмо під кутом 45°, при «пойнтингу» — 90°, глибина врізання від 0,5 мм до 4 см (рис. 5.54). Рекомендують використовувати на завершальному етапі стрижки всієї маси волосся або для оформлення чілки.

Методи вищипування, «піктаж» — філірування, коли в пасмі зрізують окремі волосини на різній висоті або окремі тонкі пасма з проміжком 0,5-1 см на довжині 2-4 см від коренів (рис. 5.55).

сПоінткат» — точкове зрізування. Виконують прямими ножицями переважно по контуру стрижки. Створює ефект бахроми.

Метод «слайсинг», або метод ковзального зрізу, — філірування волосся ков-зальним рухом уздовж пасма (рис. 5.56; 5.57).

Метод «джгута» використовують, аби надати зачісці більшого об’єму. Для цього невелике пасмо перекручують джгутом і в кількох місцях надсікають кінцями ножиць або філірувальною бритвою (рис. 5.58).

Прямими ножицями технічно виконують більшість прийомів філірування. В одних із них працюють кінцями ножиць на пальцях, в інших — основою полотен напіврозкритих ножиць.

Філірувальними ножицями зрізують волосся, яке потрапляє під зубці робочих полотен. Для уникнення утворення «сходинок», пом’якшення лінії зрізування та забезпечення якісного філірування, філірувальні ножиці розміщують під кутом 45° до пасма, яке обхоплюють (рис. 5.59).

Залежно від густоти волосся для оброблення пасма виконують 3-5 захоплень ножицями.

Філірування волосся філірувальними бритвами та ножами дає можливість досягти плавної лінії стрижки.

Працюючи філірувальною бритвою або ножем, застосовують:

• внутрішній зріз пасма (рис. 5.60, а);

• зовнішній зріз пасма (рис. 5.60, б).

Філірувальною бритвою або ножем стрижуть тільки зволожене волосся. Пасмо утримують за кінці великим, указівним і середнім пальцями. Відступивши від коренів приблизно на третину пасма, роблять ковзальні рухи згори вниз уздовж пасма (рис. 5.61, с. 60).

5.6. ГРАДУЮВАННЯ

Градуювання дає змогу регулювати густоту й об’єм волосся, візуально збільшувати їх завдяки відтягуванню пасом волосся під різними кутами. Воно може бути високим (починаючи з верхньопотиличної зони), середнім і низьким.

Розрізняють зовнішнє та внутрішнє градуювання. Зовнішнє градуювання полягає в укороченні кожного наступного пасма відносно попереднього на 0,5-1 мм (рис. 5.62, а). Внутрішнє градуювання відрізняється подовженням наступного пасма порівняно з попереднім теж на 0,5-1 мм (рис. 5.62, б).

Горизонтальним проділом відділяють контрольне пасмо й стрижуть на бажаній довжині. Наступне пасмо стрижуть внутрішнім тупим зрізом обраним способом — довшим або коротшим від контрольного. Зовнішнє градуювання передбачає поступове збільшення кута відтягування.

Градуювання можна виконувати також за допомогою вертикальних проділів. Залежно від того, у якій частині волосяного покриву потрібно збільшити об’єм, виконують відтягування горизонтально або під кутом. Горизонтальним відтягуванням збільшують об’єм у верхній та середній зонах, під кутом 45° — у середній та нижній потиличних зонах. Після вибору кута відтягування пасма визначають положення руки, яка його утримує. Положення руки під кутом 45° до основи пасма забезпечує низьке, слабко виявлене градуювання.

Градуювання скроневих зон продовжує градуювання потилиці, яке виконують аналогічно, у напрямку від потилиці до обличчя.

 

5.7. ОКАНТУВАННЯ

Окантування — це процес оформлення нижньої лінії контуру стрижки, а також сама ця лінія. Окантування можна робити як наприкінці, так і на початку стрижки. Воно надає стрижці завершеного вигляду, визначає контур майбутньої

зачіски. Розрізняють два способи окантування: на окремому пасмі та для всієї маси волосся. У роботі використовуть прямі ножиці, бритви й електричні машинки, гребінці.

Вид окантування вибирають, ураховуючи форму майбутньої стрижки, особливості обличчя, шиї людини, наявність вад, які потрібно приховати, природний напрямок та особливості росту волосся, побажання клієнта.

Перед здійсненням окантування необхідно визначити, якого кінцевого результату потрібно досягти, яким буде волосся в цій зоні волосяного покриву:

— наповненим чи полегшеним філіруванням;

— рівним чи філірованим;

— довгим чи коротким;

— зведеним нанівець.

Окантування волосся залежно від його довжини. Коротке волосся. Окантування короткого волосся виконують прямими ножицями, машинкою або бритвою. Волосся відділяють якомога частіше. Якщо стрижка дуже коротка, а волосся на шиї чи скронях нижче від лінії окантування, його зістригають бритвою або машинкою без насадки.

Волосся середньої довжини. Волосся розчісують, притискають до голови рукою або гребінцем і зістригають на бажаному рівні ножицями. Перевіряють довжину пасом їх зведенням або орієнтуючись на певні частини обличчя, вуха тощо.

Довге волосся. Окантування довгого волосся виконують зрізом на долоні, орієнтуючись на контрольне пасмо.

Види зрізів для окантування ножицями волосся різної довжини:

• зріз на пальцях застосовують для волосся різної довжини. Відділене пасмо утримують указівним і середнім пальцями, мінімально відтягують і зістригають;

• зріз на гребінці застосовують для волосся будь-якої довжини. Волосся відділяють і розчісують із відтягуванням на себе. Гребінець просувають уздовж пасма до потрібного рівня зрізу. Зістригають волосся на полотні гребінця;

• зріз на долоні застосовують для короткого та подовженого волосся. Ребром долоні лівої руки пасмо притискають до шиї або голови й зістригають над долонею;

• вільний зріз застосовують для стрижки короткого волосся. Стрижуть зачесане вниз пасмо, яке заходить на вільну від волосся шкіру.

Для симетричності лінії окантування на скронях орієнтуються на мочки вух, лицьові лінії узгоджують з підборіддям, кутиками очей або рота, кінчиком носа.

Форми окантування потилиці. Окантування потилиці в чоловічих та жіночих стрижках може бути різним за довжиною та формою.

Схематично процес окантування різних форм зображений на рис. 5.63—5.67 (с. 62, 63).

Пряму форму виконують у жіночих і чоловічих зачісках. Довжина окантування різна. Пасмо або всю масу волосся залежно від обраного способу зачісують униз і зрізують по прямій лінії від середини в обидва боки — спочатку ліворуч, потім праворуч (рис. 5.64 а, с. 62).

Овальну форму застосовують залежно від довжини; виконують переважно в жіночих стрижках, але може бути і в чоловічих. Волосся розділяють дугоподібними проділами, розчісують униз, відтягують уперед до обличчя і зрізують волосся внутрішнім зрізом (рис. 5.65, б, с. 62).

Дужку виконують у чоловічих стрижках. Довжина окантування може доходити до коміра сорочки. Волосся зачісують униз, зрізують по прямій лінії (рис. 5.68, а). Потім його зачісують уперед до обличчя, зрізують під кутом і заокруглюють кути. Допускають виконання тушування на висоті 1 см (рис. 5.68, б, в). Кут нахилу зрізу залежить від розміру шиї і буде тим більшим, чим ширша шия.

Підковоподібну форму застосовують у жіночих і чоловічих стрижках. Пасмо волосся збирають над центром шиї, зрізують на бажаній довжині (рис. 5.68, г). Для отримання подовжених бокових частин пасмо можна скрутити в джгут.

Трикутну форму застосовують у чоловічих і жіночих стрижках, вона може бути різною за довжиною. Волосся ділять вертикальним проділом навпіл. Відділяють пасма вбік від проділу, утворюючи трикутник, стрижуть внутрішнім зрізом (рис. 5.68, ґ). Фігурну форму виконують у жіночих і чоловічих стрижках (рис. 5.68, д).

Окантування скронь у жіночих і чоловічих стрижках за формою може бути з відкритим вухом та із закритим вухом (рис. 5.69; 5.70, с. 64).

Окантування скронь виконують кількома способами (рис. 5.71-5.74). Лінії окантування скронь і потилиці плавно з’єднують, оминаючи вухо.

Класична чоловіча скроня:

• волосся на скроні зачісують униз, зрізують по прямій лінії (рис. 5.71, а);

• волосся зачісують наперед до обличчя і з’єднують лінії окантування на скроні та чілці (рис. 5.71, б);

• волосся зачісують на вухо, стрижуть за формою вуха (рис. 5.71, в);

• волосся за вухом зачісують до вуха, зрізують за формою лінії окантування потилиці (рис. 5.71, г).

Коротка пряма скроня:

• волосся зачісують униз, зрізують по прямій лінії. Лінія зрізування закінчується в місці початку вуха (рис. 5.72, а);

• волосся зачісують на обличчя, вирівнюють лінію зрізування з окантуванням чілки (рис. 5.72, б);

• волосся за вухом зачісують на обличчя та зрізують по лінії згину вуха (рис. 5.72, в).

Коротка скошена скроня:

• волосся зачісують униз, зрізують по скісній лінії. Усі наступні операції аналогічні прямій формі окантування (рис. 5.73).

Довга пряма або скошена скроня:

• волосся зачісують униз, зрізують на рівні середини вуха(рис. 5.74, а);

• волосся зачісують на обличчя, з’єднують лінії окантування на скронях і чілці (рис. 5.74, б);

• волосся за вухом зачісують уперед на обличчя; стрижуть внутрішнім зрізом, орієнтуючись на довжину скроні (рис. 5.74, в).

Послідовність окантування жіночих скронь така сама, як і чоловічих. Жіночі скроні відрізняються від чоловічих довжиною волосся, а також формою окантування.

Окантування чілки визначає її граничні межі. Чілка може бути різної довжини та форми (рис. 5.75).

Процес окантування чілки. Чілку відділяють у формі прямокутника або трикутника, вершина якого може доходити до найвищої точки голови. Окантування чілки здійснюють різними способами.

Для прямого окантування волосся чілку зачісують униз і зрізують по прямій лінії від середини в обидва боки. Якщо довжина чілки нижча від рівня брів, окантування виконують внутрішнім зрізом (рис. 5.76, а, б).

Овальне ввігнуте окантування розпочинають зачісуванням волосся до центра, де його збирають у пучок і зрізують за бажаною довжиною (рис. 5.76, в).

Щоб виконати овальне випукле окантування, зону чілки ділять вертикальним проділом. Визначають дві симетричні точки на бажаній висоті. Волосся правого трикутника відтягують до правої точки та стрижуть, пасмо волосся з лівого трикутника відтягують до лівої точки й також стрижуть (рис. 5.76, г).

Для трикутного окантування волосся чілки ділять навпіл вертикальним проділом, зачісують у різні боки та стрижуть внутрішнім зрізом від проділу (рис. 5.76, г).

Для асиметричної чілки виконують боковий проділ. Відділене волосся зачісують для вкорочення та зрізують внутрішнім скошеним зрізом (рис. 5.76, д).

Щоб полегшити чілку, її філірують по всій довжині, а на кінцях виконують врізання прямими ножицями.

 

5.8. ФОРМИ СТРИЖОК

Рівномірна форма стрижки. Для такої форми характерний рівномірний розподіл довжини волосся по всій поверхні голови. Повторює округлість голови. Забезпечує ефект ступінчастості. Не створює ефекту маси (рис. 5.77).

Умови створення форми: кут піднімання пасом волосся 90° від поверхні голови, кут зрізування пасом прямий (90°), що забезпечує однакову довжину волосся на всіх ділянках волосяного покриву голови. Рівномірної

(розшарованої) форми стрижки досягають за допомогою рухливого контрольного пасма.

Для створення цієї форми використовують проділи: горизонтальні, вертикальні та радіальні. Текстура повністю активована. Способи стрижки: «на пальцях», або «пасмо за пасмом».

Масивна (важка, монолітна) форма стрижки. За такої форми стрижки волосся верхніх зон довге й перекриває волосся нижніх зон. Створює ефект максимальної маси в нижніх зонах стрижки.

Умови створення форми: кут відтягування волосся 0°, зрізування виконують у нижніх зонах, де волосся досягає одного рівня. Масивну форму стрижки створюють за допомогою стаціонарного контрольного пасма.

Напрямок проділів і кути зрізування залежать від фасону стрижки, можуть бути: горизонтальними, діагональними праворуч і ліворуч або комбінацією напрямків. Текстура неактивована. Способи стрижки: «тупий зріз», «пасмо на пасмо», «внутрішнє градуювання» (рис. 5.78, а, б, в).

Для прогресивної форми стрижки характерине плавне збільшення довжини волосся від короткого у верхніх до довгого в нижніх ділянках голови. Забезпечує витягнуту по вертикалі форму без накопичення маси волосся. Форму стрижки створюють за допомогою стаціонарного або рухливого контрольного пасма. Напрямок проділів суттєво не впливає на форму стрижки. Проділи можуть бути горизонтальні, вертикальні, діагональні та радіальні. Поверхня волосся в стрижці активована. Способи стрижки: «на пальцях», або «пасмо за пасмом» (рис. 5.79).

Градуйована форма стрижки розширює силует у середній частині форми стрижки, що створює ефект «щітки». Градуйована стрижка візуально збільшує масу волосся. Форми досягають завдяки зрізуванню волосся за допомогою низького або середнього кутів відтягування волосся. Найчастіше використовують кут відтягування 45°. Градуйовану форму стрижки створюють за допомогою рухливого контрольного пасма. Проділи можуть бути горизонтальні, вертикальні та діагональні. Текстура активована в нижній частині стрижки й неактивована у верхній частині.

Способи стрижки: «зовнішнє градуювання», «пасмо за пасмом», «пасмо на пасмо». За допомогою градуйованої стрижки можна отримати безліч форм і домогтися різноманітних ефектів (рис. 5.80).

Комбінована форма стрижки. Більшість стрижок, які роблять у салонах, є комбінацією базових форм, наприклад поєднанням рівномірної форми з прогресивною; рівномірної з градуйованою та ін.

Запитання та завдання

1. Які види стрижок ви знаєте? Охарактеризуйте їх.

2. Що є основою модельних стрижок?

3. Які стрижки називають комбінованими?

4. Охарактеризуйте контрастний і неконтрастний види стрижки.

5. У чому полягає відмінність виконання прийому «зведення волосся нанівець» ножицями та машинкою?

6. Чим відрізняється прийом стрижки «тушування» від «зведення волосся нанівець»?

7. На які зони розподіляють волосяний покрив голови?

8. Які є види проділів? Для чого вони призначені?

9. У яких випадках використовують внутрішній і зовнішній зрізи волосся?

10. Яке значення має контрольне пасмо в стрижці?

11. Яким інструментом виконують стрижку способом «на пальцях»?

12. Які інструменти використовують для філірування волосся?

13. Назвіть прийоми філірування.

14. Як виконують прикореневе філірування?

15. Які є види градуювання і як їх виконують?

16. Від чого залежить форма окантування потилиці та скронь?

17. Які є форми окантування чілки?

18. Які прийоми окантування застосовують залежно від довжини волосся?

19. Виконайте тестові завдання.

1. Лінія росту волосся навколо голови, нижче якої воно не росте, — це А кінцева лінія

Б крайова лінія В вертикальна лінія Г подовжуюча лінія

2. Основних форм стрижки існує А п’ять

Б дві В одна Г чотири

3. Укорочення кожного наступного пасма порівняно з попереднім на 1—2 мм досягають за допомогою

А зовнішнього градуювання Б односторонного градуювання В комбінованого градуювання Г внутрішнього градуювання

4. Розріджування волосся зі збереженням довжини по всьому волосяному покриву голови або на окремих ділянках — це

А окантування Б укладання В градуювання Г філірування

5. Створення плавного переходу від короткого волосся на нижніх ділянках волосяного покриву голови до довшого на верхніх ділянках — це

А зведення волосся нанівець Б спосіб «на пальцях»

В тушування Г окантування

 

 

Це матеріал з підручника "Основи перукарської справи" Горбатюк, Зінченко, Откидач 2020

 



Попередня сторінка:  4. Складові процесу обслуговування
Наступна сторінка:   6. Поняття про колір. Класифікація барв...



^