Інформація про новину
  • Переглядів: 107
  • Дата: 10-05-2021, 23:26
10-05-2021, 23:26

1. Основні поняття про виробничий та технологічний процеси

Категорія: Технологія механоскладальних робіт






Наступна сторінка:   2. Організація механоскладальних робі...

Зміст

1.1. Загальні дані про вироби та їхні складові частини 

1.2. Виробничий процес та його види

1.3. Технологічний процес та його елементи 

1.4. Проектування технологічних процесів складання

1.5. Технологічна документація 

1.6. Якість продукції та її показники

 

1.1. Загальні дані про вироби та їхні складові частини

Виріб є кінцевим результатом виробничого процесу. Розрізняють вироби таких видів: деталі, складальні одиниці (вузли), комплекси й комплекти.

Деталь — виріб, виготовлений з однорідного матеріалу без застосування складальних операцій (гайка, гвинт, вал, втулка тощо).

Складальна одиниця (вузол) — виріб, складові частини якого з’єднані між собою паянням, клепанням, склеюванням, різьбовим з’єднанням (муфта, редуктор, коробка швидкостей та ін.).

Комплекс — два або більше виробів, не з’єднаних між собою складальними операціями, але призначених для виконання взаємозв’язаних експлуатаційних функцій (потокова лінія верстатів, бурильна установка тощо).

Комплект — два або більше виробів, які мають загальні експлуатаційні функції допоміжного характеру (комплект інструментів, комплект запасних частин та ін.).

Механізм — сукупність рухомо з’єднаних деталей та складальних одиниць, що здійснюють певні види рухів (кулачковий, гвинтовий, кривошипно-шатунний, зубчастий тощо).

Машина — механічний або електричний пристрій, призначений для перетворення енергії, матеріалів або інформації. Залежно від характеру робочого процесу машини поділяють на п’ять видів.

Двигуни — пристрої, призначені для перетворення енергії одного виду на інший (електродвигуни, двигуни внутрішнього згоряння).

Генератори — пристрої, що перетворюють механічну роботу в енергію іншого виду (електричні генератори, компресори, повітряні та гідравлічні насоси).

Технологічні машини — пристрої, які використовують механічну роботу двигунів для виконання технологічних операцій (верстати, преси, молоти, сільськогосподарські машини).

Транспортні машини — пристрої, що перетворюють роботу двигунів на механічну роботу переміщення вантажів (автомобілі, трактори, крани, конвеєри).

Інформаційні машини — пристрої, що призначені для перетворення та подання інформації (електронно-обчислювальні машини).

1.2. Виробничий процес та його види

Виробничий процес — це процес перетворення сировини на готову продукцію або ремонт виробів. Готового продукцією можуть бути машини, механізми, прилади, а також окремі деталі та складальні одиниці.

Виробничий процес охоплює кілька стадій:

• підготовку засобів виробництва;

• одержання і зберігання матеріалів (сировини);

• усі стадії виготовлення деталей;

• складання виробів;

• технічний контроль;

• транспортування деталей та виробів.

Залежно від кількості однакової продукції, що виготовляється, розрізняють одиничне, серійне та масове виробництво.

Одиничне (індивідуальне) виробництво — це випуск невеликої кількості (часто одиниці) виробів, виготовлення яких може повторюватися через певний час або взагалі не повторюватися. Для цього виду виробництва є характерним використання універсального обладнання, пристосувань та інструментів, значні затрати ручної праці, висока собівартість виробів і низька продуктивність. До одиничного виробництва належать підприємства важкого машинобудування (гідротурбіни, прокатні стани), суднобудівні заводи, експериментальні цехи тощо.

Серійне виробництво — це випуск продукції серіями або партіями, що можуть повторюватися через певні проміжки часу. У серійному виробництві використовують високопродуктивне спеціальне обладнання, пристосування та інструменти. Складні операції поділяють на прості, застосовуючи незначну кількість ручної праці, залучаючи фахівців вузької спеціалізації. Це сприяє підвищенню продуктивності праці. Залежно від розмірів партії (серії) розрізняють три види серійного виробництва: велико-, середньо- й дрібносерійне (подібне до одиничного виробництва). Серійне виробництво здійснюють підприємства з випуску верстатів, тепловозів тощо.

Масове виробництво — це випуск великої кількості однакових виробів протягом тривалого часу, вузька спеціалізація робочих місць, використання високотех-нологічного обладнання, спеціальних пристосувань та інструментів, широка взаємозамінність деталей, висока автоматизація виробничих процесів. До масового виробництва належать заводи з випуску автомобілів, тракторів, поршнів тощо.

1.3. Технологічний процес та його елементи

Технологічний процес — це сукупність операцій із послідовного виготовлення, складання або ремонту виробів. Він є складником виробничого. Розрізняють такі технологічні процеси: механічної обробки, термічної обробки, складання, ремонту та ін.

Технологічний процес складання містить операції з утворення з’єднань складових частин виробів. Складання виконують у певній техніко-економічній послідовності для одержання виробів, які повністю відповідають установленим для них технічним вимогам.

Технологічний процес утворюють окремі елементи: операція, перехід, установка, позиція, прохід і робочий прийом.

Технологічною операцією називають частину технологічного процесу, що виконується на окремому робочому місці одним інструментом та одним або кількома робітниками. Залежно від обсягу виконуваної роботи операції бувають прості й складні. Складні операції поділяють на окремі складові частини: переходи, установки, позиції тощо.

Перехід — це частина операції, що виконується за незмінних режимів обладнання та інструментів. Наприклад, складання зубчастого колеса з валом є операцією, що містить два переходи: напресовування колеса на вал і перевірку складання на биття.

Установкою називають частину операції, що виконується за незмінного кріплення виробу, який складається або ремонтується.

Позиція — частина операції, що виконується при одному незмінному кріпленні виробу щодо інструмента (не враховуючи переміщень, спричинених робочими рухами виробу або інструмента).

Прохід — це частина переходу, під час якого знімається один шар матеріалу.

Робочий прийом — частина переходу, що складається з одноразового переміщення інструмента (закріплення деталі, зняття виробу тощо).

Технологічний процес виготовлення виробів має бути побудований із найповнішим використанням технічних можливостей засобів виробництва за найменших витрат часу й найменшої собівартості виробів.

1.4. Проектування технологічних процесів складання

Основою виробничого процесу є технологічний. Тому складання технологічних процесів є важливим заходом для виконання відповідальних завдань: виробляти більше, краще і з найменшими затратами.

Для проектування технологічного процесу складання потрібно мати складальне креслення, що дає повне уявлення про конструкцію виробу, креслення та специфікації деталей, технічні вимоги тощо. Для проектування використовують довідникові та нормативні дані: рекомендації з покращення технологічності конструкції, каталоги й паспорти обладнання, пристроїв та інструментів.

Складальне креслення має враховувати необхідні проекції та розрізи, специфікацію елементів виробу, розміри, натяги й зазори в з’єднаннях, масу виробу.

Технічні умови містять указівки про точність і якість складання, герметичність, щільність і жорсткість стиків, натяги й зазори в з’єднаннях, моменти затягування різьбових з’єднань, балансування обертових частин та інші дані залежно від призначення виробу.

За потреби на складальних кресленнях мають бути дані та зображення, що додатково пояснюють будову й принцип дії виробу. Наприклад, кількість зубів, модуль, діаметри зубчастих коліс, міжосьові відстані, напрямок обертання валів, указівка про ліву різьбу LH, позначення різьби тощо.

В умовах виробництва одночасно із складальними кресленнями за потреби застосовують креслення загального вигляду, габаритні та монтажні.

Креслення загального вигляду визначає конструкцію зображеного на ньому виробу в цілому, пояснює принцип його дії та взаємодію складових частин. За кресленням загального вигляду розробляють робочі креслення деталей та виконують складальне креслення виробу. Даних про складання та контроль виробу таке креслення не містить.

Габаритні креслення роблять максимально спрощеними і такими, щоб дати повне уявлення про: зовнішні обриси виробу; розміщення його частин; елементи, які мають бути постійно в полі зору; частини, які з’єднуються з іншими виробами. На габаритному кресленні вказують габаритні, установлювальні та приєднувальні розміри виробу.

Монтажні креслення містять установлювальні та приєднувальні розміри монтажних виробів і пристроїв, до яких кріпиться виріб.

Складальні одиниці на кресленнях зображують за допомогою виглядів, розмірів і перерізів. На складальних кресленнях найбільше розрізів. Кількість зображень та їхній зміст на складальному кресленні залежать від потреби з’ясуван-

ня форми та взаємного розміщення деталей складальної одиниці. Щоб з’ясувати принцип роботи або особливості кріплення чи встановлення виробу, його рухомі частини на складальному кресленні зображують у крайньому або проміжному положенні з необхідними написами.

Вивчення виробу, який підлягає складанню, завершують створенням технологічних схем. Вони є основою для проектування технологічних процесів складання. Розподіл виробу на складальні одиниці — це основна робота під час проектування технологічних процесів складання.

Процес складання виробу починають із визначення базової деталі. Це деталі, які мають базові поверхні й у складальній одиниці є з’єднувальною ланкою, що забезпечує під час складання відповідне розташування інших деталей.

Елементи деталі (бази), що забезпечують визначеність її розташування щодо елементів інших деталей, є базовими елементами. Елементи з’єднаних деталей, які відповідають основним базовим елементам, називають допоміжними базами (рис. 1.1).

Поверхні вала будуть допоміжними базами для зубчастого колеса, а поверхня вала під втулку — основною базою для її отвору. Під час складання виробу основні бази однієї деталі опираються на допоміжні бази іншої деталі.

Основні й допоміжні базові поверхні утворюють спряження, а за силового дотику — з’єднання. У деталях розрізняють спряжувані (функціональні) і неспряжувані поверхні.

За технологічними схемами складання визначають основні складальні операції, а потім розраховують потрібний для їхнього виконання час. Зміст операцій складання встановлюють так, щоб на кожному робочому місці виконувалась однорідна за характером і технологічно завершена робота, що сприяє кращій спеціалізації складальників і підвищенню продуктивності праці.

Проектуючи технологічний процес, виконують технічне нормування робіт. Після визначення норм часу для операції встановлюють спосіб її виконання та вибирають обладнання, пристосування та інструменти.

Виконуючи складальні операції, перевіряють (контролюють) правильність взаємного розміщення елементів виробу, якість виконаних з’єднань, балансування обертових частин, зазори, герметичність, силу затягування різьбових з’єднань тощо. Завершальною контрольною операцією технологічного процесу є випробування виробу.

1.5. Технологічна документація

Технологічна документація — це документи, що регламентують виконання технологічного процесу виготовлення, складання або ремонту виробу. Техноло

гічні документи поділяють на текстові й графічні. До технологічної документації належать: технологічні, маршрутні й операційні карти, карти ескізів і схем, технологічні інструкції, дані щодо матеріалів та оснащення, дані технічного контролю.

Технологічна карта — форма технологічного документа, у якому зазначено весь процес обробки виробу, указані операції та їхні складові частини, матеріали, режими, обладнання, час виготовлення виробу, кваліфікація робітників тощо.

Маршрутна карта — документ, що містить опис технологічного процесу виготовлення виробу за всіма операціями в технологічній послідовності, з даними про обладнання, пристосування, матеріали, нормативи.

Операційна карта — опис операцій технологічного процесу виготовлення виробу з поділом операцій по переходах і з указаними режимами роботи, розрахунковими нормами.

Карта ескізів і схем — документ, що містить графічні ілюстрації технологічного процесу виготовлення виробу та його окремих елементів. Ця карта доповнює або пояснює зміст операцій.

Технологічна інструкція — опис специфічних прийомів роботи, методики контролю технологічного процесу, правил користування обладнанням і приладами, заходів безпеки, а також опис фізико-хімічних явищ, що відбуваються під час виконання окремих операцій.

Відомість матеріалів — документ, у якому наведено дані щодо матеріалів, які використовують у технологічному процесі, і норми витрат матеріалів.

Відомість оснащення — перелік спеціальних і стандартних пристосувань та інструментів, необхідних для оснащення технологічного процесу.

Відомість технічного контролю — перелік контрольно-вимірювальних інструментів і дані вимірювання, отримані під час виконання контрольних операцій.

Комплектувальну карту складають для кожної складальної одиниці. У ній указують назви, індекси та кількість з’єднувальних деталей.

Складальнику на робочому місці потрібна чітка, з вичерпними даними операційна карта, складальне креслення і комплектувальна карта. Ці документи мають бути вичерпною інструкцією для виконання роботи.

1.6. Якість продукції та її показники

Якість продукції—це сукупність усіх властивостей продукції, які визначають ступінь її відповідності своєму призначенню, установленим стандартам або технічним умовам.

Основними показниками якості продукції є надійність, економічність, раціональність в експлуатації, точність, продуктивність, зручність у керуванні й обслуговуванні, технічний рівень, безпечність у роботі й зовнішній вигляд.

Термін служби — час від початку експлуатації виробу до його технічної непридатності. Цей показник є основою гарантійного терміну служби, який не характеризує надійність вибору, а тільки встановлює відносини між споживачем і постачальником (виробником), який несе юридичну відповідальність за якість виробу протягом установленого періоду служби.

Надійність — властивість виробу виконувати задані функції, зберігаючи в часі значення встановлених експлуатаційних показників у заданих межах. Надійність виробів залежить від кількості та якості деталей, які входять до

їхнього складу, від якості матеріалів, правильності конструювання, технологічності конструкції, від режимів роботи деталей тощо. Для розрахунку надійності виробів користуються критеріями (показниками).

Критерій надійності — це показник, за яким оцінюють надійність виробу. Кількісна характеристика надійності є технічним параметром виробу. Надійність означає безвідмовність, довговічність, збереженість і ремонтопридатність виробу та його складових частин.

Безвідмовність — властивість виробу зберігати працездатність протягом певного часу в заданих умовах без вимушеної перерви.

Довговічність — властивість виробу зберігати працездатність із необхідними перервами для технічного обслуговування та ремонту до настання граничного стану.

Граничним називають стан виробу, коли його подальша експлуатація має бути припинена через несправності, які не можна усунути.

Збереженість — це властивість виробу зберігати експлуатаційно-технічні показники протягом певного часу простою, транспортування та експлуатації.

Ремонтопридатність — властивість виробу, що полягає в його пристосованості до запобігання, виявлення та усунення причин і наслідків пошкодження (відмов) проведенням технічного обслуговування та ремонтів. Економічну доцільність витрат на ремонт визначають з урахуванням простоїв виробу та терміну служби після ремонту.

Що вищий рівень безвідмовності, довговічності й збереженості виробу, то менші затрати праці й коштів на підтримання його працездатності, то менша тривалість простоїв під час технічного обслуговування і ремонту за період експлуатації та вища ремонтопридатність.

Точністю складання називають відповідність фактично виконаних з’єднань і взаємного розташування деталей кресленням і технічним умовам.

Запитання та завдання

1. Що називають виробом?

2. Назвіть складові частини виробу.

3. Що таке машина?

4. Як поділяють машини залежно від робочого процесу?

5. Що таке виробничий процес?

6. Охарактеризуйте стадії виробничого процесу.

7. Назвіть види виробничого процесу.

8. Охарактеризуйте види виробничого процесу.

9. Що називають технологічним процесом?

10. Назвіть елементи технологічного процесу.

11. Охарактеризуйте елементи технологічного процесу.

12. Як проектують технологічний процес?

13. Які вимоги до складання креслень?

14. Що таке базова деталь?

15. Що називають технологічною документацією?

16. Як поділяють технологічні документи?

17. Назвіть види технологічної документації.

18. Які є основні показники якості продукції?

 

Це матеріал з підручника ехнологія механоскладальних робіт" Гуменюк 2020

 




Наступна сторінка:   2. Організація механоскладальних робі...



^