Інформація про новину
  • Переглядів: 123
  • Дата: 10-05-2021, 23:33
10-05-2021, 23:33

6. Підйомно-транспортні засоби

Категорія: Технологія механоскладальних робіт





Попередня сторінка:  5. Методи та засоби вимірювання і контр...
Наступна сторінка:   7. Підготовка деталей до складання. Слю...

Зміст

6.1. Такелажні роботи 

6.2. Засоби транспортування вантажів 

6.3. Вантажопідйомні засоби 

 

6.1. Такелажні роботи

Під час виконання механоскладальних робіт виникає потреба транспортувати важкі деталі й вузли. Механізація підйомно-транспортних операцій полегшує працю робітників і підвищує її продуктивність. Сучасні механоскладальні та ремонтні цехи обладнані різноманітними підйомно-транспортними пристосуваннями, механізмами й машинами.

Підйом, опускання та переміщення вантажів за допомогою підйомно-транспортних засобів називають такелажними роботами. Для виконання цих робіт використовують спеціальні пристрої: мостові крани, кран-балки, тельфери, поворотні крани, талі, лебідки, домкрати та ін.

До такелажних засобів належать канати, ланцюги, вантажозахоплювальні пристрої та стропи.

Канати використовують для тягових органів у вантажопідйомних пристроях. Найчастіше це сталеві канати. Пенькові, бавовняно-паперові й волокнисті канати застосовують тільки для обв'язування і кріплення до гака вантажопідйомного пристрою.

Сталеві канати (троси) виготовляють із високовуглецевого високої міцності сталевого дроту діаметром 0,2-3 мм. Використовують канати подвійного сплетіння. Дроти сплітають у пряжу й навивають на сталеве осердя. Щоб забезпечити довговічність канату, визначають мінімально допустимий діаметр блока

D& який обмежує напругу згину канату, за умови Dfi > KdK, де К — коефіцієнт запасу міцності, який вибирають залежно від типу вантажопідйомного пристрою та режиму його роботи; dK — діаметр канату. У вантажопідйомних пристроях з ручним приводом використовують канати з К = 4,5, із машинним приводом — К = 5-6. Для канатів, які використовують у поліспастах, К= 6. У разі спрацювання та корозії на 40 % і більше від початкового діаметра дротів канат вибраковують.

Ланцюги використовують як вантажні та для виготовлення строп. Найпоширенішими вантажними є пластинчасті та круглоланкові зварні ланцюги (рис. 6.1, а, б). Залежно від вантажопідйомності ланцюги виготовляють різних розмірів. Основними параметрами пластинчастого ланцюга є розміри його пластин (довжина L і ширина В) і крок ланцюга t Вантажопідйомність круглоланкового зварного ланцюга залежить від його калібру d, ширини В і кроку t.

Пластинчасті ланцюги виготовляють чотирьох типів: із розклепуванням валиків, із розклепуванням валиків і з шайбами, із шплінтами, із шплінтами й гладкими валиками.

Круглоланкові зварні ланцюги виготовляють п’яти типів: нормальної міцності коротколанкові, нормальної міцності довголанкові, нормальної міцності з розпірками, нормальної міцності з буртиком і підвищеної міцності.

Діаметр барабанів або блоків, обкручених канатами, має бути не меншим за 10 діаметрів каната, ланцюгами — за 20 діаметрів ланцюга в механізмах із ручним приводом і ЗО діаметрів ланцюга — з машинним приводом.

Вантажозахоплювальні пристрої забезпечують з'єднання вантажів із тяговими органами вантажопідйомних механізмів. До них належать гаки, електромагніти та спеціальні пристосування для захоплення штучних вантажів (рис. 6.2).

Конструкція вантажозахоплювального пристрою залежить від форми вантажу. Для підйому листів і профільного прокату використовують універсальні (рис. 6.2, а, б) і спеціальні струбцини (рис. 6.2, в, г). Підйом великогабаритних вантажів здійснюють за допомогою рим-болтів (рис. 6.2, ґ) і вантажних штирів (рис. 6.2, д, е), а деталей циліндричної форми — за допомогою кліщових захоплювачів (рис. 6.2, є).

Універсальні вантажозахоплювальні пристрої (гаки, кільця, вуха, траверси) використовують для вантажів різної конфігурації.

Гаки для вантажів масою до 250 кг відковують з круглої пруткової сталі. Для важких вантажів використовують суцільнотягнуті однорогі (до 50 т) і дворогі гаки (до 100 т). Гаки обладнують спеціальними запобіжними пристроями для уникнення самовільного зривання канату. Кільця, вуха, траверси призначені для з’єднання окремих елементів вантажозахоплювальних пристроїв і для навішування їх на гаки. Широко використовують кільця овальної, круглої та трикутної фор-

ми. Для переміщення важких і довгих вантажів користуються траверсами (зварна балка із швелерів).

Стропи призначені для підвішування вантажу до гака, кільця або траверси, їх виготовляють із відрізків канатів (рис. 6.3, а-г) або некаліброваних ланцюгів (рис. 6.3, ґ). Довжина строп коливається від 5 до 12 м. Усі стропи мають легко встановлюватися на гак, зніматися з нього й легко звільнятися від вантажу.

За конструкцією стропи поділяють на універсальні (замкнена петля), полегшені (петлі тільки на кінцях) і багатовіткові (можуть мати від двох до восьми віток). Під час монтажних робіт використовують напівавтоматичні стропи (рис. 6.4). Вони оснащені спеціальними замками, які забезпечують швидке розстропуван-ня вантажу з робочого місця.

Для підйому вантажів стропи запалюють на гак різними способами залежно від способу підвішування вантажу — на одній, двох або чотирьох вітках канату (рис. 6.5, а-г).

6.2. Засоби транспортування вантажів

Для переміщення вантажів використовують різноманітні транспортні засоби: ручні й механізовані візки, конвеєри, рольганги.

Ручні візки бувають безрейкові та рейкові. Вантажопідйомність безрейкових візків становить від

100 до 3000 кг. їх поділяють на такі основні групи: загального призначення, з підйомними пристосуваннями й пристроями та спеціальні для складальних робіт. Спеціальні візки використовують у серійному й масовому виробництві для переміщення вручну деталей та складальних одиниць від одного робочого місця до іншого.

Механізовані (самохідні) візки використовують для переміщення вантажів на значні відстані. Основним видом таких візків є електровізки — електрокари. Вони бувають із нерухомими та рухомими платформами. Найзручнішими вважають акумуляторні візки, які можуть переміщуватися по рейкових і безрейкових шляхах.

Конвеєри використовують у серійному й масовому виробництві для примусового та вільного переміщення вантажів. Промисловість випускає конвеєри стрічкові, пластинчасті, візкові та ін. Стрічкові конвеєри застосовують під час складання дрібних і легких виробів; пластинчасті — більш важких; візкові — під час складання великих і важких виробів; підвісні — для транспортування деталей та вузлів на складання, готових виробів на випробування і контроль або на склад тощо.

Рольганги (рис. 6.6) використовують для переміщення важких складальних одиниць і виробів у горизонтальному напрямку. Вони бувають ручні, коли переміщення виконується за допомогою рук, і привідні, коли вантаж переміщується внаслідок тертя обертових від двигуна роликів. Найчастіше на виробництвах використовують непри-відні (ручні) рольганги.

6.3. Вантажопідйомні засоби

У складальних і ремонтних цехах широко використовують вантажопідіймальні механізми й пристрої різних конструкцій: блоки, поліспасти, талі, тельфери, домкрати, лебідки, крани та ін.

Блоки (рис. 6.7, а; с. 56) використовують для зміни напрямку тягового канату (нерухомі блоки) або підйому та переміщення вантажів (рухомі блоки). Вони складаються з обертового на осі диска, по ободу якого зроблений паз для канату або ланцюга. Вісь блока закріплена в отворах вилкоподібної скоби, яку називають обоймою. Вантаж піднімають за допомогою канату, перекинутого через блок. Якщо важлива не швидкість вертикального переміщення, а економія сили для його підйому, тоді використовують два блоки — рухомий і нерухомий (рис. 6.7, а, праворуч; с. 56). Вантаж підвішують до рухомого блока, охопленого знизу канатом, який одним кінцем закріплений в обоймі нерухомого блока, а другий вільний кінець канату під час піднімання вантажу тягнуть униз. Через те, що в цьому випадку маса вантажу розподіляється на дві вітки канату, потрібна піднімальна сила має дорівнювати тільки половині маси вантажу. Вантажопідйомність блоків становить від 3 до 80 т і більше.

Поліспасти (рис. 6.7, б; с. 56) — це прості вантажопідйомні пристрої, що складаються з двох блоків, з'єднаних канатом у загальну робочу схему. Верхній блок

поліспаста (нерухомий) кріплять до підйомного пристрою (балки, триноги, щогли), а нижній блок (рухомий) — до вантажу. Канат послідовно огинає всі ролики блоків, потім один його кінець приєднують наглухо до верхнього або нижнього блока поліспаста, а другий кінець кріплять до барабана лебідки. За використання поліспаста потрібна піднімальна сила зменшується в 5 разів, бо маса вантажу розподіляється між п’ятьма канатами. Вантажопідйомність поліспастів становить від 1 до 60 т і більше.

Талі використовують для підйому та переміщення вантажів. За видом приводу розрізняють талі ручні (шестеренчасті та черв’ячні) і механізовані: електрота-лі (тельфери), які приводяться в дію від електродвигуна, і пневмоталі, що приводяться в дію стисненим повітрям.

Ручна таль (рис. 6.7, в) — вантажопідйомний механізм, який складається з ланцюгового поліспаста з гаком і вручну приводиться в рух нескінченним ланцюгом. Талі виготовляють вантажопідйомністю 0,25—12 т і більше. Якщо ручна таль за допомогою верхнього гака закріплена або змонтована на монорейці способом кішки (рис. 6.7, г), тоді вантаж буде переміщуватися не тільки вверх, а й у горизонтальному напрямку. Під час ремонтних робіт талі підвішують над місцем роботи за допомогою триноги.

Електроталь, або тельфер (рис. 6.7, ґ) використовують для вертикального переміщення вантажів уздовж монорейкового шляху.

В електроталях електродвигун 1 із фланцевим кріпленням установлений на візку, який переміщується по кран-балці 5 електродвигуном 4. На барабані тельфера намотаний трос, до якого підвішений блок із гаком 3. Електротельфером керують із підлоги за допомогою підвісного кнопкового пристрою 2. Струм підводиться по гнучкому кабелю. Вантажопідйомність тельфера становить від 250 кг до 5 т.

Пневмоталі використовують на тих ділянках, де за умовами пожежної безпеки використання тельферів не допускається.

Домкрати призначені для підйому й опускання вантажів на висоту до 1 м. На відміну від інших вантажопідйомних пристроїв, домкрати піднімають вантаж

знизу, що створює нестійку рівновагу й потребує засобів для запобігання від перекидання. За конструкцією домкрати поділяють на гвинтові, рейкові, гідравлічні та пневматичні.

Гвинтові домкрати (рис. 6.8, а) складаються з гвинта 2 з головкою 4, гайки З і корпусу 1. Нижче головки на стрижні гвинта міститься рукоятка 5 із тріскачкою, яка забезпечує обертання гвинта. Вантажопідйомність гвинтових домкратів становить 1-20 т.

Рейкові домкрати (рис. 6.8, б) піднімають вантаж за допомогою зубчастої рейки, що переміщується всередині домкрата за напрямними. За конструкцією розрізняють важільно-рейкові та рейково-зубчасті домкрати. Вантажопідйомність рейкових домкратів досягає 15 т. Рейковий домкрат складається з корпусу 7 із листової сталі, у якому є зубчаста рейка 8, що закінчується зверху обертової на пальці опорної головки. Коли вантаж піднімають, рух від рукоятки 10 передається через ведучий вал і зубчасте колесо 9 до шестірні б, яка зчеплена з рейкою 8. Від самовільного опускання вантаж утримує храповий механізм.

Гідравлічні домкрати (рис. 6.8, в) мають високу вантажопідйомність (майже 750 т). Для них є характерними плавність роботи, швидкість підйому 8-10 м/хв на висоту 150-200 мм. Такий домкрат складається з циліндра 11, поршня 12 і посудини 13 для гідравлічної рідини. У посудині 13 міститься плунжерний насос 14, що приводиться в дію важелем 15. Під час роботи насоса (помпи) рідина подається в циліндр і піднімає поршень із вантажем.

Гідравлічні та гвинтові домкрати бувають із ручними і механічними приводами.

Лебідки використовують для переміщення вантажів. Вони бувають із ручним і машинним приводом. Усі лебідки обладнані гальмовими пристроями, які запобігають самовільному опусканню вантажів.

Лебідки з ручним приводом (рис. 6.9, а) мають станину 1, скріплену з тягами 2. Обертання від рукоятки 5 передається барабану 3 через зубчасту передачу 4. Піднятий вантаж утримується храповим механізмом 6.

Лебідки з механічним приводом (рис. 6.9, б) використовують у вантажопідйомних механізмах. Вони мають електричний двигун 9, барабан 7, редуктор 11, гальма 10, які кріплять на загальній рамі 8.

Підйомні крани використовують для підйому та переміщення вантажів. Це мостові, поворотні, настінні, кран-балки й інші крани.

Мостові крани поділяють на металургійні й загального призначення. їх називають так тому, що несучі конструкції виконані у формі моста. Мостовими кранами керують кранівники, робочим місцем яких є кабіна, прикріплена до моста. Уздовж моста закріплені шляхи пересування візка з механізмом пересування і механізмом підйому. Мостовий кран пересувається на ходових колесах по підкранових шляхах. Він може мати головний та допоміжний вантажопідйомні механізми, які змонтовані на одному візку. Вантажопідйомність мостового крана позначають двома цифрами: у чисельнику вказують вантажопідйомність головного, а в знаменнику — допоміжного механізму, наприклад: 15/5, 20/5, 30/10, 100/20 т.

Поворотний кран призначений для переміщення вантажів на певних робочих місцях. Він складається з колони, навколо якої повертається стріла на кут до 360°. Поворот стріли й переміщення візка виконують уручну за ланцюг. Підйомними механізмами можуть бути ручні лебідки, талі, електроталі та ін. Вантажопідйомність поворотних кранів не перевищує 3 т за максимального вильоту стріли 5-6 м.

Настінні (консольні) крани призначені для підйому й переміщення вантажів, а також для обслуговування робочих місць, розташованих уздовж стін і колон. Консольні крани можуть піднімати й переміщувати вантажі на кут 180°. Консоль працює від електродвигуна. Вантажопідйомність консольних кранів становить до 7,5 т за вильоту стріли 2-8 м.

Кран-балки — це легкі мостові крани, призначені для підйому та переміщення вантажів масою до 5 т уздовж цехів. Вони бувають ручні й електричні, з однією або двома несучими балками двотаврового перерізу. Вантажопідйомним механізмом є тельфер, який пересувається по нижніх поличках двотаврової балки. Керування кран-балками виконують від електродвигуна з підлоги за допомогою кнопок або з кабіни, підвішеної до балки.

Вантажопідйомні пристосування використовують тоді, коли за відсутності стаціонарних вантажопідйомних пристроїв доводиться здійснювати складання або ремонт на місці постійної роботи великогабаритного обладнання. До вантажопідйомних пристосувань належать козли, триноги й щогли.

Козли (рис. 6.10) використовують для підйому вантажів масою до 12 т і виготовляють із дерев’яних брусів. Вони складаються з чотирьох стояків 3, двох поперечин 2 і чотирьох розкосів 4. На поперечини кладуть рейку 1, на якій кріплять вантажопідйомний механізм.

Триноги (рис. 6.11) використовують для підйому вантажів порівняно невеликої маси (до 3 т) на висоту до 2,5 м. їх виготовляють із металевих труб і рідко — з деревини.

Щогли призначені для підйому вантажів масою до 50 т. їх використовують, коли недоцільне або неможливе застосування кранів. Щогли заввишки до ЗО м виготовляють із сталевих труб. Вертикально розташовані щогли утримують за допомогою канатів (не менше трьох). З основою щоглу з’єднують за допомогою шарніра.

Для ручного переміщення масивних і великогабаритних виробів застосовують сталеві котки та важелі. Для цього вантаж з одного боку піднімають важелем і підставляють під нього котки (сталеву трубу), по яких вантаж плавно переміщують.

Запитання та завдання

1. Що називають такелажними роботами'?

2. Назвіть види такелажних засобів.

3. Охарактеризуйте особливості будови та призначення такелажних засобів.

4. Назвіть типи пластинчастих ланцюгів.

5. Назвіть типи круглоланкових зварних ланцюгів.

6. Які транспортні засоби використовують для переміщення вантажів?

7. Назвіть вантажопідйомні засоби.

8. Охарактеризуйте вантажопідйомні засоби.

9. На які види поділяють домкрати за конструкцією?

10. Які види підйомних кранів є найпоширенішими?

 

 

Це матеріал з підручника ехнологія механоскладальних робіт" Гуменюк 2020

 



Попередня сторінка:  5. Методи та засоби вимірювання і контр...
Наступна сторінка:   7. Підготовка деталей до складання. Слю...



^