Інформація про новину
  • Переглядів: 15
  • Дата: 3-08-2021, 15:15
3-08-2021, 15:15

49. Водні ресурси України, їхнє раціональне використання та охорона

Категорія: Географія





Попередня сторінка:  48. Водні об’єкти антропогенного поход...
Наступна сторінка:   50. Умови ґрунтоутворення, структура та...

ПРИГАДАЙТЕ

Що є природними ресурсами?

Які проблеми виникають при використанні вод суходолу?

Водні ресурси. Ви уже знаєте, що водними ресурсами називають поверхневі й підземні води певної території, що використовують або можуть використати для потреб людини. Водні ресурси оцінюються обсягом середньорічного стоку річок, який складається з місцевого й транзитного стоку. Місцевим стоком вважається той, що формується в межах країни. Транзитним є той стік, який надходить із суміжних країн.

Залежно від водності річок місцевий стік в Україні коливається в межах від 48 до 59 км3. А з урахуванням транзитних вод величина водних ресурсів країни становитиме майже 210 км3. Отже, лише 25 % річкового стоку формується в

межах України і є власним фондом держави, решта надходить з Росії, Білорусі та Румунії. Сумарна величина стоку річок України без Дунаю в середній за водністю рік становить близько 88 км3, а в маловодний - майже 56 км3. До них можна ще додати ресурси підземних вод, об’єм яких становить понад 22 км3.

Багато це чи мало? За визначенням ООН, держава, водні ресурси якої не перевищують 1,5 тис. м3 на одну людину, вважається не забезпеченою водою.

В Україні на одного мешканця припадає менше ніж 2 тис. м3 на рік, що є одним з найменших показників у Європі. Для прикладу, у Норвегії цей показник становить майже 97 тис. м3 на рік, у Швеції - понад 24, у Франції - понад 4,5 тис. м° на рік. Отже, Україна належить до недостатньо забезпечених водою країн. Крім того, її водні ресурси розподілені дуже нерівномірно по території (мал. 75), а також у часі. Так, більша частина річкового стоку проходить під час весняної повені - від 60-70 % на півночі й північному сході до 80-90 % на півдні України.

Важливим показником природного забезпечення водними ресурсами є величина річкового стоку місцевого формування на 1 км2 площі. Для областей, найбільш забезпечених водними ресурсами, цей показник становить 618-225 тис. м3 на рік (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська), а для найменш забезпечених водою він становить від 23 до 5 тис. м3 на рік (Миколаївська, Запорізька, Одеська, Херсонська). Водозабезпеченість 13 областей, які займають 60 % території країни, є нижчою за середній її рівень (86,8 тис. м3 на 1 кмплощі). Регіональні відмінності забезпеченості населення місцевими ресурсами річкового стоку в розрахунку на жителя характеризуються тим, що лише Закарпатська область належить до середньозабезпечених; низька водозабезпеченість в Івано-Франківській, Чернігівській, Житомирській, Волинській, Сумській та Рівненській областях; в інших областях - дуже низька й надзвичайно низька.

За прогнозами, унаслідок змін клімату на більшості рівнинної частини правобережної України та на півдні відбудеться зменшення водних ресурсів (до 40 %). Натомість в Українських Карпатах зростання стоку перевищить 100 % Сучасний стан водних ресурсів та проблеми їхнього використання. Сучасний стан водних ресурсів України нині є незадовільним. Передусім в Україні є проблема нестачі водних ресурсів. Адже територія України має не дуже густу річкову мережу, тут нема великих природних водойм і небагаті запаси підземних вод. Болота, що були природним регулятором водності річок, нині наполовину осушені. З огляду на це виникає потреба в ощадному використанні та охороні водних ресурсів. За рівнем раціонального використання водних ресурсів і якості води Україна, за даними ЮНЕСКО, серед 122 країн світу посідає 95-те місце.

Найбільше води споживає промисловість (близько 39 % від загального обсягу), передусім енергетика, чорна металургія, хімічна промисловість та ін. На другому місці знаходиться сільське господарство - близько 35 %. Ще 26 % припадає на комунальне господарство. При цьому витрати свіжої води в Україні на одиницю виробленої продукції значно перевищують такі самі показники в розвинутих країнах Європи. Так, наприклад, у Німеччині ці витрати в чотири рази менші, у Франції - у 2,5 раза менші.

Інша проблема - нестача питної води. В Україні річки є основними постачальниками питної води. Доступ до якісної питної води має ключове значення для здоров’я населення. Міжнародні експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) установили, що понад 60 % захворювань у світі зумовлено вживанням недоброякісної води. Саме тому у 2015 р. на Саміті зі сталого розвитку в Нью-Йорку було прийнято програму «Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку на період до 2030 р.».

Вона містить 17 цілей сталого розвитку, яких світ має досягнути за період 2015-2030 рр. Пункт під номером шість називається «Чиста вода та належні санітарні умови». Щоб дізнатися про градацію якості води, придатної для питного водопостачання за мінералізацією, дивіться QR-код.

Отже, забезпечення наших громадян, галузей економіки доброякісною водою є одним з пріоритетних завдань соціально-економічної політики України.

Не менш важливою проблемою є забруднення вод. Питне водопостачання України майже на 80 % забезпечується використанням поверхневих вод. Водночас більшість водних об’єктів за ступенем забруднення віднесені до забруднених і дуже забруднених. Основні забруднювачі - це хімічні й біологічні речовини. Основною причиною забруднення поверхневих вод є скид промислових стічних вод (понад 59 % від загального обсягу), передусім підприємствами чорної металургії та вугільної промисловості. Інше основне джерело забруднення - комунально-побутові стічні води (32 %), що надходять безпосередньо у водні об’єкти та через систему міської каналізації. Ще 7,5 % обсягу стічних вод постачає сільське господарство.

Серед відомих забруднювачів наших водойм також сільське господарство, яке використовує різноманітні хімічні сполуки для «годування» культурних рослин. Тому особливе занепокоєння викликає стан водопостачання сільського населення, оскільки централізованим водопостачанням забезпечено лише 25 % сільських населених пунктів України.

для допитливих

Поширена думка, що стан річок, зокрема малих річок міських територій, є результатом діяльності сучасних поколінь. Але це не так. Цьому сприяла запроваджена ще у XIX ст. світова практика перетворення річок на канали або замкнення їх у колектори з метою розвитку міської інфраструктури та захисту території від затоплення. Згодом це призвело до значного погіршення умов існування всіх водотоків на території міст, навіть до знищення малих річок. Саме така доля спіткала Либідь - малу річку в центрі столиці (довжина - 17,1 км, площа водозбору - 66,2 км2), праву притоку Дніпра, назва якої є одним із символів міста. Нині річка закута в бетонне русло, місцями протікає в тунелі. Річкова вода нагадує стічну воду. Такою вона стала ще в першій половині XX ст. Інший історичний водотік Києва - р. Почайна - зникла з карти міста ще в 70-ті роки XX ст.

Проблема забруднення водних об’єктів є особливо нагальною для басейну Дніпра. Адже його водні ресурси становлять близько 80 % загальноукраїнських. Головна річка України забезпечує водою г/3 території країни, де мешкає близько 32 мли людей, розташовано 50 великих міст і промислових центрів, тисячі підприємств, сільських і комунальних господарств, 50 великих зрошувальних систем, 4 атомні електростанції.

Тим часом деякі річки дніпровського басейну перебувають у катастрофічному стані. На накопичувані забруднювальних речовин перетворились і водосховища на Дніпрі, особливо Київське та Канівське. Зважаючи на це, у 2012 р. Верховна Рада України затвердила Загальнодержавну цільову програму розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року.

ГЕОГРАФІЧНИЙ ІНТЕРАКТИВ

За даними офіційного порталу Верховної Ради України підготуйте коротку доповідь про зміст Загальнодержавної цільової програми розвитку водного господарства та екологічного оздоровлення басейну річки Дніпро на період до 2021 року

https://zakon.rada.gov.ua/laws/

show/4836-17#Text.

З огляду на забруднення поверхневих вод питні потреби в більшості областей України нині можуть бути задоволені за рахунок підземних вод. В Україні виявлено далеко не всі ресурси підземних вод, і вочевидь є поки що резерви, які в майбутньому можна залучити для поліпшення питного водопостачання. Частка підземних вод у господарсько-питному водопостачанні населення України становить лише близько ЗО %, тоді як у державах Євросоюзу водопостачання для комунальних потреб переважно базується на підземних водах, питома вага яких у загальному водоспоживанні для забезпечення господарсько-побутових потреб становить 70 %.

Для добування підземних вод в Україні споруджено понад 110 тис. свердловин. Окрім того, переважно в сільській місцевості існує близько 2 млн шахтних колодязів. Водночас розвідані родовища підземних вод України освоєні лише на 20-25 %. Значна кількість розвіданих родовищ не використовується, а деякі з них вже є непридатними для експлуатації у зв’язку із забудовою території, видобуванням гравійно-галькових відкладів карпатських річок, забрудненням водоносних горизонтів у межах меліоративних систем, на ділянках техногенних відвалів, звалищ тощо. Отже, забруднення торкнулося й підземних вод.

Значне антропогенне навантаження відчувають підземні води в басейні Дніпра, де сформована найбільша мережа великих населених пунктів України, зосереджений основний обсяг промислового виробництва в Україні. Найбільш незадовільний якісний стан підземних вод на Донбасі та Кривбасі. Чимало на-копичувачів небезпечних підземних вод виявлено в Криму, а також у Київській, Миколаївській, Одеській та Черкаській областях.

ВАША ДУМКА

У 1993 р. на конференції ООН з охорони навколишнього середовища 22 березня оголосили Днем водних ресурсів. З того часу щорічно в усьому світі відзначають День води. Державам рекомендовано цього дня проводити заходи, присвячені підвищенню інформованості громадськості стосовно важливості збереження та освоєння водних ресурсів. Щороку ці заходи здійснюються шляхом публікації і поширення агітаційної інформації, організації конференцій, круглих столів, семінарів і виставок. Починаючи з 2000 р., кожний Міжнародний день води присвячується певній темі. Гасло 2020 року - «Вода і зміни клімату».

Чи поділяєте ви занепокоєння світової спільноти щодо проблеми водних ресурсів? Наскільки ви на собі відчули існування цієї проблеми?

ПІДСУМУЄМО!

Україна належить до недостатньо забезпечених водою країн.

Водні ресурси України дуже нерівномірно розподіляються по території і в часі. Природні води України в багатьох регіонах забруднені й мають незадовільний якісний стан.

ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ

Водні ресурси, місцевий стік, транзитний стік, забруднення вод.

ПЕРЕВІРТЕ СВОЇ ЗНАННЯ ТА ВМІННЯ!

1. Чи запам’ятали? Із чого складаються водні ресурси України?

2. Чи зрозуміли? Як саме визначають рівень забезпеченості водними ресурсами?

3. Чи можете застосувати? За літературними джерелами й власними спостереженнями підготуйте коротку доповідь про водні ресурси своєї місцевості.

4. Чи можете проаналізувати? Чим пояснити нерівномірність розподілу водних ресурсів по території України?

5. Чи можете оцінити? Які зміни мають відбутися в Україні, щоб зросли її водні ресурси?

ДОСЛІДЖЕННЯ

Аналіз екологічних проблем малих річок України (на прикладі річок своєї місцевості).

Аналіз забезпеченості водними ресурсами різних територій України.

Хід виконання дослідження дивіться за QR-кодом.

ПЕРЕВІРИМО СЕБЕ

тематичний контроль очікуваних результатів навчально-пізнавальної діяльності

Води суходолу та водні ресурси

 

 

Це матеріал з підручника Географія 8 клас Пестушко, Довгань, Уварова 2021 (поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  48. Водні об’єкти антропогенного поход...
Наступна сторінка:   50. Умови ґрунтоутворення, структура та...



^