Інформація про новину
  • Переглядів: 21
  • Дата: 5-08-2021, 13:17
5-08-2021, 13:17

22. Правління Павла Тетері та Івана Брюховецького. Андрусівське перемир'я

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  21. Гетьманщина в роки правління Івана ...
Наступна сторінка:   23. Лівобережна та Правобережна Гетьма...

 

1. Гетьманування Павла Тетері на Правобережжі

Павло Тетеря (1620/1622-1670) - український дипломат, військовий, політичний і державний діяч. Гетьман Правобережної України (1663-1665). Був писарем ґродського суду у Володимирі-Волинському, полковником Переяславського полку, очолював українське посольство в Москві у березні 1654 р. для оформлення Переяславської угоди. 1662 р. - генеральний писар в уряді гетьмана Ю. Хмельницького. Після зречення останнього обраний гетьманом на генеральній раді в Чигирині. Визнав зверхність короля Яна II Казимира й підтримав його похід на Лівобережну Україну. Мав намір об’єднати право- і лівобережну частини Гетьманщини. Унаслідок повстання 1665 р. зрікся булави й виїхав до Варшави, забравши із собою гетьманські клейноди та основні документи з архіву Гетьманщини.

Скликана після зречення Ю. Хмельницького рада правобережних полків у Чигирині (січень 1663 р.) обрала гетьманом Павла Тетерю.

Тим часом лівобережні козаки дедалі більше підпадали під вплив Москви, яка прагнула поставити на гетьманство вигідного для себе претендента. Восени 1663 р. московсько-польська війна за українські землі спалахнула знову. Спираючись на підтримку Польщі, П. Тетеря прагнув відновити контроль над Лівобережжям, тож під час влаштованого королем походу виступив на боці Яна II Казимира. За кілька днів жовтня 1663 р. коронні війська разом із десятьма полками П. Тетері під командуванням наказного гетьмана І. Богуна й кінною армією татар переправилися через Дніпро, швидким темпом пройшлися до Глухова і на кордоні з Московією з’єдналися з литовським військом. Однак ні здобути штурмом Глухів, ні утриматися на позиціях їм не вдалося. Під час облоги міста,

за спогадами сучасників, дивну пасивність демонстрували правобережні козаки під керівництвом І. Богуна. Причиною згасання войовничого запалу правобе-режців було те, що похід поляків на Лівий берег набув явного карального характеру. Сучасник подій В. Каховський писав: «козаки лише кричали і в повітря стріляли». їхня поведінка дала підставу звинуватити І. Богуна у зраді. У лютому 1664 р. його було заарештовано і без суду, нібито за наказом короля, розстріляно.

Тим часом проти П. Тетері піднявся антигетьманський рух на Правобережжі. Упродовж літа 1664 - весни 1665 р. ці території перетворилися на арену жорсткої і хаотичної війни, в якій з одного боку брали участь війська лівобережного гетьмана І. Брюховецького, московські ратні люди, запорозькі козаки на чолі з І. Сірком, а з іншого - полки П. Тетері, татарська кіннота і коронне військо на чолі зі сумнозвісним С. Чернецьким, який кривавим походом пройшовся містами і селами Правобережжя.

Такий перебіг подій ускладнив становище П. Тетері. Насильницька смерть славетного полковника І. Богуна лише започаткувала низку трагічних випадків, що сталися на Правобережжі упродовж 1664—

1665 рр. Зокрема, за участь у змові було заарештовано київського митрополита Й. Нелюбовича-Тукаль-ського, архімандрита Свято-Онуф-ріївського монастиря Гедеона (Юрія) Хмельницького та полковника Г. Гуляницького, яких незабаром ув’язнили в колишній столиці Тевтонського ордену - Мальборку (Марієнбурзі). І. Виговського було засуджено до страти. Такі каральні заходи не додали популярності П. Тетері. Втративши будь-яку підтримку в Україні, наприкінці червня 1665 р. він утік до Польщі. Булаву отримав Петро Дорошенко, остаточне затвердження якого на гетьманській посаді відбулося на Генеральній раді в Чигирині (січень 1666 р.).

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про що йдеться в листі П. Тетері до короля? Як зміст листа відображає ставлення гетьмана до польської влади та ситуацію в Правобережнії! Гетьманщині? Як П. Тетеря виправдовує своє бажання зректися булави? 2. Про які риси характеру гетьмана довідуємося з джерела? 3. Поміркуйте, якої життєвої позиції дотримувався гетьман.

«Я тримав та дотримав Україну Королеві Його Милості, втратив на сто тисяч та інші несу клопоти, прикрості та виношу неприємності і далі те чинити буду на услугу Його Королівської Милості. Я особливо зобов'язаний доброті Його Королівської Милості, тримаю те клопітне гетьманство лише ради Його Королівської Милості, хотів позбутися того уряду багато разів. Віддам останнє, що маю, якби тільки був вільний від того клопітного та небезпечного гетьманства.

...Україна зараз ділиться на три частини: Україна підвладна Вашій Королівській Милості, але по багатьох містечках, і майже всіх, чутно голоси "гукнемо ще раз". У різних містечках потроху вибухають бунти. Корсуньці повстали, кальничани хоча піддалися, дуже зухвало говорять, нікого не слухають. Про чигиринців тихо говорять. А те походить зі звиклої козацької сваволі, яка панів мати не хоче».

Лист П. Тетері до Яна II Казимира. Зима 1665 р.

2. Чорна рада. Правління Івана Брюховецького на Лівобережжі

На Лівобережній Україні у квітні 1662 р. переяславський полковник Я. Сомко скликав у Козельці старшинську раду, яка обрала його гетьманом. Водночас ніжинський полковник Василь Золотаренко висловив власні претензії на гетьманську булаву, звинувативши Я. Сомка у зраді.

Доки претенденти змагалися у своїй вірності цареві, на арену політичного життя Лівобережної Гетьманщини виринула постать Івана Брюховецького.

У середовищі козацької старшини про І. Брюховецького говорили як про людину «нікчемну». По смерті Б. Хмельницького він супроводжував неповнолітнього Юрія до Києво-Могилянської колегії, а згодом подався на Січ. Маючи хист оратора й уміючи впливати на людей, І. Брюховецький швидко завоював авторитет серед запорожців, низовиків і містян, гнівно засуджуючи політику козацької старшини, яка прагнула багатства. Упевнившись, що має підтримку в Україні, він звернувся до царя з проханням дозволити скликати козацьку раду.

17-18 червня 1663 р. в Ніжині зібралася Чорна рада, в якій разом із козаками взяли участь селяни та жителі міст. Спираючись на підтримку запорожців, козацьких низів, селян, а також під тиском московських військ І. Брюховецький здобув перемогу над Я. Сомком та В. Золотаренком. Останніх за наказом Брюховецького було ув’язнено в Ніжинській фортеці, а згодом страчено як зрадників царя.

Іван Брюховецький. Художник В. Штець. 2008 р.

Іван Брюховецький (близько 1623-1668) - український військовий діяч, гетьман Лівобережної України (1663— 1668). З початком Націоначьно-внзвольної війни перебував при дворі Б. Хмельницького, виконуючи обов’язки «старшого слуги» гетьмана. Восени обраний кошовим отаманом Запорозької Січі. Вдачо проведена підготовка до ради дана змогу І. Брюховецькому на Чорній раді 1663 р. заволодіти гетьманською булавою. Намагався також підпорядкувати своєму впливові Правобережну Гетьманщину.

Роздивіться зображення на с. 159, прочитайте текст до нього, дайте відповіді на запитання і виконайте завдання. Знайдіть на малюнку І. Брюховецького та Я. Сомка. 1. Які художні засоби використала ілюстраторка для того, щоб відобразити риси характерів героїв та їхні емоції? 2. Як у тексті простежується

вдача двох претендентів на булаву? 3. Які відчуття у вас викликає цей малюнок? 4. Внсловіть припущення про сенс, який автор роману вкладав у слова, призначені Сомкові: «Диявол давно вже одлучив од тебе вірнії душі».

Два гетьмани. Ілюстрація до роману П. Куліша «Чорна рада». Художниця І. Суманенкова

«...На столі лежала булава Брюховецького з бунчуком і корогвою. Сам Брюховецький стояв у голубому жупані перед своїх запорожців... Тут уже він був не той, що в Романовському таборі: позирав гордо, по-гетьманськи, і тілько всміхавсь, узявшись у боки. Але ось крізь царський намет увійшов і Сом-ко з своєю старшиною - усі в панцирах і мисюрках, з шаблями і келепами, як до бою. У руках Сомко держить золоту булаву Богданову.

"Гордий, пишний і розумом високий гетьман! -подумав Петро (про Сомка). - Да на кого ти опираєшся, коли б ти тілько відав! Диявол давно вже одлучив од тебе вірнії душі!.. По тонкій кризі ступаєш ти на свого ворога... Жаль мені тебе, золота голово!"»

П. Куліш. «Чорна рада»

Отримавши гетьманську булаву, І. Брюховецький заходився змінювати державний апарат Гетьманщини. Він оточив себе «новими генеральними старшинами» - на їхню роль часто потрапляли невідомі широкому загалу люди, які раніше перебували на другорядних посадах і не мали досвіду державного управління. Більшість колишніх старшин та полковників зазнали утисків, вигнання, подекуди розправи. Причому ініціатором фізичного винищення козацької знаті був не лише особисто новообраний гетьман, а й безкарні учасники Чорної ради, підтримувані московською владою.

Оточивши себе вірними кадрами, І. Брюховецький узявся здійснювати адміністративну реформу, спрямовану на зміцнення своєї влади. Ніжинський полк, який тривалий час перебував в опозиції до І. Брюховецького, було розподілено на три частини (Ніжинський, Стародубський, Глухівський) та передано в порядкування прибічникам гетьмана. Для матеріального заохочення прихильників і встановлення контролю над полковою старшиною І. Брюховецький наказав розквартирувати запорожців у полкових містах Лівобережжя. Утвердившись при владі, гетьман швидко забув про свої обіцянки щодо козацького невтручання в міське самоврядування та збереження компетенції магістрату.

3. Московські статті

Новообраний гетьман спирався на підтримку Москви, роблячи цареві чималі поступки. У листопаді 1663 р. в Батурині було підписано договір між І. Брю-ховецьким та представниками царського уряду. Угода, укладена на основі

Березневих та Переяславських статей, містила кілька нових пунктів, за якими гетьманський уряд зобов’язували постачати продукти харчування московським залогам в Україні; купцям заборонялося вивозити з України до Московії на продаж вино і тютюн, а на Правобережжя - хліб.

У 1665 р. І. Брюховецький - перший з українських гетьманів - разом із генеральними старшинами, полковниками і почтом у 500 чоловік поїхав до Москви «побачити пресвітлі очі государя». У Москві гетьмана зустріли «ласкаво» та обдарували щедро, ба навіть одружили з родичкою князя Долгорукого і пожалували титул боярина. Водночас візит І. Брюховецького супроводжувався підписанням нового міждержавного українсько-російського договору, відомого в історії як Московські статті.

Зміст Московських статей

Московські воєводи й залоги отримували право перебувати майже в усіх великих містах.

Збирання податків покладалося на воєвод, а грошові збори повністю мали надходити до царської казни.

Вибори гетьмана могли відбуватися лише з дозволу царя та за присутності царського представника.

Гетьманський уряд позбавлявся права на проведення самостійної зовнішньої політики.

Українське православне духовенство підпорядковувалося Патріархові Московському.

Московські статті істотно обмежували автономію Лівобережної Гетьманщини, посилювали її залежність від Московії. Передача влади на місцях московським воєводам свідчила про хитке становище І. Брюховецького в Україні і його прагнення знайти захист у царя. Навесні 1666 р. на території лівобережних полків з’явилися царські дяки для проведення перепису населення та його прибутків. Це породило конфлікт І. Брюховецького з українським духовенством. Розчарувалися в політиці гетьмана навіть запорожці, дізнавшись про прибуття царських ратних людей до фортеці Кодак.

Ознайомтеся з текстом джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про яку подію згадує в листі І. Брюховецький? 2. Навіщо гетьман звертається до впливового російського вельможі з таким листом? 3. Як це характеризує

І. Брюховецького?

«Згадати про мій приїзд до Москви, що за тим-таки звичаєм Виговський і молодий Хмельницький обіцяли бути в столиці, але змінили, не виконавши своєї обіцянки, - то прошу не рівняти мене, слугу свого, ваша милосте, із молодим Хмельницьким та Виговським, бо відомо, які їхні добродійства і при гетьманстві до ляхів були: лядських, і татарських, і шведських, і турецьких послів приймали й

відпускали без государського відома, а ляхів при собі тримали, і з лядськими домами поєднувалися. А щодо мене, ваша милосте, так зволь розуміти й відати, що я без лукавства кажу істину: бачив себе на небі, коли... сподобився бачити пресвітлі очі великого государя нашого, його царську пресвітлу величність, єдиного осяйного під сонцем монарха».

З листа І. Брюховецького до російського вельможі Б. Хитрово. 1665 р.

4. Андрусівське перемир'я 1667 р.

Знесилені війною Московія та Річ Посполита розпочали переговори про припинення війни і взаємні територіальні поступки, які закінчилися підписанням ЗО січня 1667 р. в с. Андрусові (поблизу Смоленська) перемир’я.

Андрусівський договір, який здебільшого стосувався України, був укладений таємно, без погодження з українською стороною. Він перекреслював більшість здобутків українського народу, завойованих майже 20-літньою боротьбою за національне визволення, узаконював і закріплював насильницький поділ українських земель між Річчю Посполитою та Московією.

Закріплений Андрусівським договором поділ українських земель надзвичайно ускладнював визвольні змагання українців - адже тепер для побудови незалежної Гетьманщини необхідно було долати опір двох ворожих одна одній держав.

Умови Андрусівського перемир'я 1667 р.

Припинення воєнних дій між Річчю Посполитою та Московією.

Встановлення перемир'я на 13,5 року.

Під владою Московської держави залишалася Лівобережна Україна, поверталися Сіверщина, Смоленщина та на два роки Київ.

За Річчю Посполитою закріплено землі Правобережної України й землі Білорусі. Запорозька Січ переходила під контроль обох держав.

Розгляньте карту на с. 151 і дайте відповіді на запитання. 1. Які терени обіймала Українська держава на початок гетьманування Ю. Хмельницького? З якими державами сусідила? 2. Де відбулися основні події 1659-1665 рр.? 3. Як було переділено Гетьманщину за Андрусівським перемир’ям?

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

Унаслідок зречення Ю. Хмельницького Гетьманщина розкололася на Правобережну й Лівобережну, у кожній з них утвердився окремий гетьман.

Правобережні козаки обрали на гетьманування полковника П. Тетерю, який планував узяти під свій контроль Лівобережжя за допомогою Речі Посполитої. Гетьман узяв участь у поході Яна II Казимира на Лівий берег; похід закінчився поразкою поляків та політичною катастрофою для Тетері.

Унаслідок боротьби за гетьманську булаву на Лівобережжі утвердився І. Брюховецький. Він прийшов до влади за підтримки козацьких низів, запорожців та селян, які влаштували Чорну раду.

У внутрішній політиці І. Брюховецький вдався до фізичного знищення опонентів та здійснення реформ, що мали зміцнити його владу в Гетьманщині. Зовнішня політика гетьмана характеризувалася сліпим підданством Москві, виконанням забаганок царя задля власного збагачення, що призвело до руйнування державних інститутів Гетьманщини та поступового перетворення її на обмежену автономію у складі Московії.

За гетьманування І. Брюховецького на Лівобережжі відбулося примирення між Річчю Посполитою та Московіею, які без участі української сторони уклали Андрусівське перемир'я, що вирішувало долю українських земель.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Кого з гетьманів стосується свідчення сучасника: «У нас у предках бояр не бувало, а он заводить нові порядки, а вольності наші всі отходять»!

2. Установіть хронологічну послідовність подій.

► Андрусівське перемир'я ► підписання Ю. Хмельницьким Переяславських статей

► підписання І. Брюховецьким Московських статей ► Чорна рада в Ніжині.

3. Поміркуйте, чому Андрусівське перемир'я український літописець С. Величко назвав «Андрусівським торгом». Наведіть конкретні приклади політики московського уряду, спрямованої проти незалежності козацької України.

4. Дайте відповіді на запитання.

► За яких обставин до влади на Лівобережжі прийшов І. Брюховецький? ► Чи можна стверджувати, що підписаний І. Брюховецьким у 1665 р. договір з Москвою суттєво обмежував незалежність Гетьманщини? Чому? ► Чию підтримку мав і яку політику здійснював гетьман П. Тетеря?

5. Підтвердите або спростуйте тезу сучасної дослідниці козацтва Т. Таїрової-Яковлєвої про І. Брюховецького.

«...цінував царські подачки більше від гетьманської влади, хто догоджав воєводам, а не прагнув установити власні порядки на підвладній йому території. Страшна сила анархо-запорозького крила, породженого Хмельниччиною, нарешті перемогла, нав'язавши Україні свого лідера».

6. Роздивіться кадр із мінісеріалу «Чорна рада», прочитайте текст про нього, дайте відповіді на запитання й виконайте завдання. 1. Як гадаєте, які герої серіалу зображені в кадрі? 2. Поміркуйте, чому автори дали історичному серіалу саме таку робочу назву. 3. Подивіться мінісеріал і виконайте проект. 4. Порівняйте сюжет серіалу з тими історичними відомостями про події доби Руїни, які ви вже знаєте. Чи відповідає сюжет картини дійсності? Чому, на вашу думку, режисер додав до сюжету образ Б. Хмельницького? Поміркуйте, яку думку хотіли донести творці мінісеріалу до глядача? Чи актуальний сюжет фільму для сучасної України? Власні думки викладіть у вигляді есе. 5. Уявіть себе творцями фільму, відзніміть невеликий відео-ролик (трейлер) до фільму, щоб зацікавити глядачів і глядачок вашим продуктом.

«Чорна рада» (робоча назва «Булава для розумної голови») - український дев'ятисерійний телефільм, знятий у 2000 р. за романом П. Ку-ліша «Чорна рада». Сценарій фільму написаний досить близько до оригінальної версії П. Куліша. Однак режисер стрічки увів образ Б. Хмельницького, хоча того не було в романі.

 

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Власов, Панарін, Топольницька (2021)

 



Попередня сторінка:  21. Гетьманщина в роки правління Івана ...
Наступна сторінка:   23. Лівобережна та Правобережна Гетьма...



^