Інформація про новину
  • Переглядів: 31
  • Дата: 5-08-2021, 13:18
5-08-2021, 13:18

24. Правобережна Україна у другій половині 70-х - 90-х роках XVII століття

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  23. Лівобережна та Правобережна Гетьма...
Наступна сторінка:   25. Заселення і розвиток Слобідської Ук...

 

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про яке явище доби та про які українські землі йдеться в спогадах? 2. Назвіть причини описаного становища.

«Нині цей край зруйнований, а війна, ніби гангрена, яка все пожирає, обернула найродючішу частину Європи на спорожнілі поля, зарослі бур'яном руїни, на покинуті жителями міста. Отак нині від тієї України залишилося тільки ім'я козацьке. Її населення розпорошилося, переселившись або понад береги Дніпра, або на землі, що залишаються під пануванням Москви. Решту вирубали турки або забрали в неволю татари».

Ф.-П. Далерак. «Спогади про Україну»

1. Становище Правобережної України в середині 70-х років XVII ст.

Після Бучацького польсько-турецького миру московський уряд вирішив скористатися можливістю, не порушуючи Андрусівського перемир’я, захопити Правобережжя. Цар наприкінці 1673 р. наказав Г. Ромодановському й І. Са-мойловичу розпочати воєнний наступ проти П. Дорошенка. До початку березня 1674 р. війська московського воєводи й лівобережного гетьмана захопили основні міста Правобережної України. Згодом у Переяславі відбулася рада, на яку прибула старшина 10 правобережних полків. На раді М. Ханенко склав гетьманську булаву, П. Дорошенка формально було усунуто від влади, а гетьманом усієї України проголошено І. Самойловича.

П. Дорошенко з кількома тисячами сердюків перебував у Чигирині. У липні місто оточили московсько-українські війська. Однак звістка про те, що на допомогу обложеним вирушила турецька армія, змусила Г. Ромодановського та І. Самойловича відступити й повернутися на Лівобережжя.

Ціною надзвичайної жорстокості Правобережжя було повернуто під владу П. Дорошенка. Ситуація в краї залишалася складною. Роки виснажливої війни перетворили поселення на правому березі Дніпра на суцільну руїну. Упродовж 1674-1675 рр. на лівий берег Дніпра, Волинь та Галичину переселилося майже

повністю населення Уманського та Брацлавського полків, практично цілком знелюдніла Київщина.

Складні обставини недодавали популярності П. Дорошенку. Аби повернути втрачену довіру, він вирішив відмовитися від турецького протекторату. На початку жовтня 1675 р. гетьман запросив кошового І. Сірка до Чигирина, де передав гетьманські клейноди січовикам. У вересні 1676 р. 30-тисячна московська армія й козаки взяли в облогу Чигирин. Оборонятися з кількома тисячами козаків, які залишилися вірними Дорошенкові, було марно. Тож він виїхав до табору Г. Ромодановського та І. Самой-ловича, здав клейноди і присягнув на вірність цареві. Згодом Дорошенкові клейноди з тріумфом ввезли до Москви.

Після зречення П. Дорошенко пів року прожив на Чернігівщині, у Сосниці, що він її отримав у власність за універсалом І. Самойловича. Проте навесні 1677 р. за наказом царського уряду і всупереч проханням 1. Самойловича Дорошенка вислали до Москви, а згодом - до Вятки, де він до смерті служив воєводою.

2. Чигиринські походи 1677-1678 рр. Останнє гетьманування Юрія Хмельницького

Чернецтво не врятувало Юрія Хмельницького від буремного життя. Як відомо, за наказом П. Тетері його тримати в ув’язненні в Мальборкській фортеці на півночі Польщі. Після звільнення у 1672 р. гетьманича захопили в полон татари, переправили до Стамбула, де він жив до 1677 р.

Зречення П. Дорошенком гетьманства суперечило політичним планам Османської імперії, яка розраховувала поширити свою владу на значну частину України. Московський уряд відмовився виводити війська з Правобережжя, тож навесні 1677 р. розгорілася московсько-турецька війна.

У 1677 р. відбувся Перший чигиринський похід 90-тисячного турецько-татарсько-ногайського війська на українські землі.

Туреччина виправдовувала агресію прагненням повернути булаву Ю. Хмельницькому, гучно титулуючи його «князем Сарматії та України, володарем Війська Запорозького». Перший удар турки спрямували на Чигирин. Там стояла численна козацько-московська залога. Коли до міста підійшли головні українсько-московські сили на чолі з Г. Ромодановським й І. Самойловичем, турки відступили.

Невдале завершення походу 1677 р. не змінило намірів султана оволодіти землями Правобережної України, що належали османам за Журавненським договором з Річчю Посполитою. Головнокомандувач московського війська Г. Ро-модановський мав таємну інструкцію від царя: у разі неможливості втримати Чигирин - зруйнувати його укріплення та вивести військові сили з фортеці.

У липні 1678 р. відбувся Другий чигиринський похід. 200-тисячна турецько-татарська армія на чолі з візиром Кара-Мустафою обложила Чигирин. Понад місяць, відчайдушно захищаючись, чигиринська залога марно чекала на прихід сил Г. Ромодановського. Начальникові залоги наказали підпалити всі дерев’яні

будівлі, порохові склади й прориватися з оточення. Коли турецькі війська увірвалися до міста, пролунав вибух. Чигирин перетворився на руйновище.

Прочитайте текст джерела, роздивіться мат юнок і дайте відповіді на запитання.

1. Чому козацький літописець із такою увагою поставився до зображених на малюнку подій? 2. Скориставшись наведеним нижче уривком із літопису, спробуйте пояснити, чому С. Величко тлумачить падіння Чигирина в 1678 р. як загибель усієї Правобережної України.

«Впала гарна тогобічна Україна, як той давній Вавилон, город великий, - через тодішню незгоду козаки всі пропали, самі себе звоювали».

С. Величко. «Літопис». 1720 р.

Упродовж останніх років правління П. Дорошенка на Правобережжі І. Са-мойлович усіляко заохочував переселення тамтешніх жителів за Дніпро, аби позбавити Дорошенка людей і продовольства. Після падіння Чигирина за підтримки московських воєвод лівобережний гетьман упродовж 1678-1679 рр. підтримував переселення. Як наслідок, остаточно знелюдніли вцілілі населені пункти Правобережжя. Фактично припинили існування Черкаський, Канівський, Чигиринський та Корсунський полки. Цю операцію люди назвали «великим згоном».

Ю. Хмельницькому не вдалося створити міцну державу на завойованих землях. Козацькі літописи характеризують його як неврівноваженого, підозрілого й жорстокого правителя, який відштовхував від себе людей. Навіть найближчих соратників він наказував страчувати. Врешті турки усунули його самого.

3. Підписання Бахчисарайського миру між Московським царством та Османською імперією

Воєнні дії між Московією, з одного боку, й Османською імперією та Кримським ханством - з другого за панування на Правобережній Україні точилися

ще два роки після взяття турками Чигирина. У січні 1681 р. у м. Бахчисараї сторони уклали мир на 20 років.

Умови Бахчисарайського договору

Кордон між Московською державою і Туреччиною встановлено по Дніпру.

Султан визнавав зверхність Московії над Лівобережною Україною, а також над Києвом з містечками довкола, що на правому березі Дніпра.

Влада царя поширювалася також на Запорозьку Січ.

Під зверхністю Туреччини залишалися Південна Київщина, Брацлавщина та Західне Поділля.

Територія між Південним Бугом і Дніпром мала залишатися незаселеною.

4. Правобережна Україна після Руїни

Після укладення Бахчисарайського договору в 1681 р. турецький султан передав Правобережжя в управління своєму васалові - молдовському господареві Георгію Дуці, якого титулував «господарем Молдови й України». Дука відновив Білоцерківський, Корсунський та Чигиринський полки, а також сприяв поверненню з лівого берега Дніпра людей для заселення спорожнілих правобережних теренів.

Козацькі полки використовував і обраний у 1674 р. король Речі Посполитої Ян III Собеський, який розумів важливість козацтва в протистоянні з турками.

У 1683 р. турки розпочали велику війну, прагнучи остаточно закріпити свій вплив у Південній та Східній Європі. Проти Османської імперії виступила коаліція європейських держав, які утворили Священну лігу. До неї увійшла і Річ Посполита. У складі польського війська воювали українські козаки, які відзначилися під час переможної для Священної ліги битви під Віднем. За даними джерел, турки не витримали удару польсько-козацької армії і змушені були тікати з поля бою.

Ян III Собеський - король Речі Посполитої. Художник Д. Шульц. Між 1673 і 1677 рр.

За внесок козацтва в оборону земель Речі Посполитої і всієї Східної Європи від турків сейм 1685 р. постановив «вернути їм їхні прадавні вольності, свободи і привілеї». На Правобережжі було відновлено чотири полки: Брацлавський, Вінницький, Білоцерківський (Фастівський) та Корсунський. Ян III Собесь-

кий вручив булаву, хоругву, литаври та печатку Андрієві Могилі. На Правобережжя поступово поверталося українське населення. Цей процес очолили досвідчені полковники Семен Палій, Захар Іскра, Самусь (Самійло Іванович) та Андрій Абазин.

Під час оборони Відня від турків (1683) уславився українець Юрій Кульчиць-кий. За переказами, був запорозьким козаком, потрапив у турецький полон, вивчив турецьку мову. Згодом став перекладачем віденської Східної компанії і купцем у Відні. У 1683 р., під час облоги Відня турецькою армією, пробрався з міста до голландсько-австрійських сил, повідомив командування про становище обложених, а згодом повернувся й поін

формував віденців про наближення допомоги - польсько-козацького війська на чолі з королем Яном III Собеським. Передані ним відомості допомогли виробити спільний план бойових дій, який забезпечив розгром турків. Як нагороду за мужність звитяжець отримав захоплений у турків запас кави. Це дало йому можливість відкрити першу у Відні кав’ярню, яка діє донині і названа ім’ям Юрія Кульчицького.

Паралельно з утвердженням у гетьманстві А. Могили на теренах, підконтрольних Речі Посполитій, у турецькій частині гетьманом став Теодор Сулименко. Упродовж 1684-1685 рр. обидва гетьмани затято ворогували. Урешті на бік А. Могили перейшов увесь загін Т. Сули-менка, якого козаки взяли в полон і стратили. Незабаром турецький гетьманат припинив існування. Пов’язано це було з остаточною поразкою турків у Європі та укладанням у 1699 р. Карловицької мирної угоди. За умовами цього договору Туреччина передала під контроль Польщі усю Правобережну Україну. Того ж року сейм Речі Посполитої схвалив постанову про ліквідацію козацьких формувань на Правобережжі.

5. «Вічний мир» між Московією та Річчю Посполитою. Кримський похід московсько-козацького війська 1687 р.

Щоб мати підтримку у війні проти Османської імперії, Ян III Собеський вирішив піти на певні поступки й підписати мир із Московією. У травні 1686 р. між Річчю Посполитою та Московським царством було укладено новий договір - «Вічний мир». Загалом ця угода не передбачала обмежень у часі й певного мірою повторювала умови Андрусівського перемир’я 1667 р. про розподіл сфер впливу над Україною.

Порівняйте умови Андрусівського перемир’я (с. 161) та Вічного миру (с. 176), виділіть спільні й відмінні пункти.

Умови Вічного миру 1686 р.

Польща визнавала за Московським царством Лівобережну Україну з Черніговом і Старо дубом.

Запорозька Січ, яка за Андрусівським миром перебувала під контролем обох держав, переходила під зверхність Московії.

Польська сторона відмовлялася від зазіхань на Київ із навколишніми землями. Територія між Києвом та Чигирином ставала нейтральною незаселеною зоною між двома державами.

Під владою Польщі залишалися Північна Київщина, Волинь і Галичина.

Московія зобов'язувалася розірвати попередні договори з Османською імперією та Кримським ханством, вступала до Священної ліги і мала організувати воєнний похід проти Кримського ханства, а Річ Посполита - проти турецького війська.

Роздивіться історичну карту на с. 151 і дайте відповіді на запитання. 1. Які території України зазнати найбільшого спустошення в період Руїни? 2. Які українські терени були охоплені воєнними діями упродовж 70-80-х років XVII ст.? 3. Знайдіть на карті міста, де відбулося підписання турецько-польського, турецько-московського та московсько-польського договорів у 80-х роках XVII ст.

Підписання Вічного миру остаточно закріпило розчленування українських земель між іншими державами. Лівобережний гетьман І. Самойлович сприйняв цю новину вкрай негативно. Публічне обурення гетьмана вдало використала козацька старшина, яку бентежило посилення влади родини І. Самойловича на Лівобережжі. Приводом до усунення гетьмана став безславний Кримський похід 1687 р. під проводом фаворита московської цариці Софії - В. Голіцина. У ганебній поразці московсько-козацьких військ було звинувачено лівобережного гетьмана. Його заарештували й разом з усією родиною відправили до Сибіру, позбавивши маєтностей і привілеїв.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. У чому полягала причина поразки московсько-козацької армії у Кримському поході? 2. Як гадаєте, чи справді І. Самойлович був зрадником, як вважати козацькі старшини? Відповідь обґрунтуйте. 3. Поміркуйте, як кримський хан міг дізнатися про початок московсько-українського походу.

«Гетьман Самойлович, зібравшись з усіма полками, зійшовсь із князем Голіциним із усіма московськими військами. Дійшов він до Самари, звідки, поробивши мости й переправившись через Самару, рушили були вони спільно у кримські степи. ...Головні обози, московські й козацькі, рушили б, либонь, до Криму, однак оскільки літо тодішнє було сухе й вітряне, то трава в степах висохла до решти. До того ж кримський хан, звідомившись завчасу про той марш російських військ на Крим, виправив немалий чамбул, щоб спалити степ. З огляду на таку безгодівлю російські війська змушені були повернути назад. Коли ж прибули знову до Самари і гетьман з усім козацьким військом переправився через неї по готових мостах, незвідь-хто попалив ті мости. Тоді ж зродилося у московських та козацьких військах підозріння на гетьмана Самойловича, начебто він звелів навмисне й таємно попалити пожежами як степи, так і мости на Самарі».

С. Величко. «Літопис». 1720 р.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

На початку 70-х років XVII ст. Московія активізувала воєнні дії на території Правобережної України. Спроби П. Дорошенка спільно з Османською імперією зберегти контроль над цими землями виявилися марними.

Після зречення П. Дорошенка Османська імперія здійснила спробу повернути під свій контроль Правобережну Гетьманщину, окуповану московськими військами.

У 1681 р. Османська імперія підписала з Московією Бахчисарайський мир, який завершив війни цих двох держав за українські землі.

Наприкінці XVII ст. унаслідок численних воєнних невдач у Європі Туреччина втратила контроль над частиною Правобережжя, яке повернулося до складу Речі Посполитої.

У 1686 р. Річ Посполита і Московія закріпили насильницький поділ українських земель між собою, підписавши Вічний мир.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Визначте, з якого документа взято уривок. Яке його значення для України? «Договорилися ми і постановили, що всієї Малої Росії цієї сторони Дніпра... містам і землям і місцям... з усіма своїми повітами, селами і поселеннями... як вони до цього часу за мирним договором на стороні їхньої царської величності перебували, так і тепер залишатися мають на стороні їхньої царської величності на вічні часи; ...а за Дніпром, рікою, Київ має лишитися також на стороні їхньої царської величності... Вниз ріки Дніпра, що називаються Запороги, козаки, що живуть на Січі, і в Кодаку... мають бути... у володінні і в державі... їхньої царської величності».

2. Установіть хронологічну послідовність подій.

► Чигиринські походи ► «Вічний мир» між Москвою та Польщею ► Бахчисарайський мирний договір ► Карловицька угода.

3. Дайте відповіді на запитання.

► Яким було становище на Правобережжі після Бучацького мирного договору? ► Як відбувалися та які мали наслідки Чигиринські походи 1677-1678 рр.? ► Якими були умови Бахчисарайського перемир'я? ► У чому полягав «Вічний мир» між Москвою та Польщею?

► Яким було становище на Правобережжі після Руїни? ► Чому польський уряд дозволив відновити козацтво?

4. Дайте оцінку діяльності гетьмана П. Дорошенка як історичного діяча.

5. Використовуючи матеріал параграфа, зокрема наслідки підписання мирних договорів, а також додаткові ресурси, складіть таблицю: «Українські землі у складі різних держав наприкінці XVII ст.».

6. Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Чи погоджуєтеся ви з думкою автора? Відповідь обґрунтуйте. 2. Поміркуйте, що має на увазі історик, висловлюючись про український народ.

«Було санкціоновано пустиню в самому серці багатого краю, там, де була колиска його історичного життя, там, де був осередок держави Богдана Хмельницького. Ця пустиня була немов надгробним пам'ятником на могилі визвольних змагань народу, який волів зруйнувати свій край і засіяти його власними кістками, ніж добровільно скоритися такому політичному й соціальному ладові, який не відповідав його поглядам».

Д. Дорошенко. «Нарис історії України»

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Власов, Панарін, Топольницька (2021)

 



Попередня сторінка:  23. Лівобережна та Правобережна Гетьма...
Наступна сторінка:   25. Заселення і розвиток Слобідської Ук...



^