Інформація про новину
  • Переглядів: 19
  • Дата: 5-08-2021, 13:21
5-08-2021, 13:21

29. Релігійно-культурне життя на українських землях у другій половині XVII - на початку XVIII століття

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  28. Конституція Пилипа Орлика. Практичн...
Наступна сторінка:   30. Гетьманщина в 20-40-х роках XVIII столітт...

 

Розгляньте фото архітектурних споруд, прочитайте інформацію про них і дайте відповіді на запитання. 1. Назвіть характерні риси архітектури княжої доби та архітектури бароко. 2. Порівняйте зовнішній вигляд споруд. Що в них спільного, а що відмінного?

Борисоглібський собор у Чернігові. 30-ті роки ХП ст.

Будівля втілювала образ ідеального - простого й досконалого світу: храм зовні мав обличчя (фасад) і спину (апсиди); внутрішній простір також був чітко обмежений, мав початок і кінець та складався з трьох відокремлених частин - місця для хрещення, місця для вірян і місця для духовенства.

Церква святої Катерини в Чернігові. 1715 р.

Бароковий храм не мав чітко вираженого фасаду, був однаковий з усіх боків - здавалося, ніби його споруда весь час повертається навколо власної осі. Так само і внутрішній простір позбавлений чітких меж. Стіни в ньому вигинаються, створюючи враження нескінченності.

1. Особливості тогочасної української архітектури

Бароко - стиль у європейському мистецтві, для якого характерні масштабність, зовнішній блиск, парадність, декоративність, емоційність.

Європейську архітектуру другої половини XVII - XVIII ст. визначають як архітектуру бароко. Поєднання власних традицій та європейського впливу створило умови для розквіту в другій половині XVII - першій половині XVIII ст. на теренах козацької Гетьманщини та Слобожанщини своєрідного стилю, названого українським, або козацьким бароко. Цьому мистецькому напрямові притаманне надбання європейського бароко, що поєднувалося зі збереженням традиції народної дерев’яної архітектури: тридільна та п’ятидільна планувальна структура церков, характерні пірамідальні силуети завершень.

Найбільше українських барокових споруд збудовано за правління гетьмана І. Мазепи. Саме тоді барокових рис набули споруджені ще за часів Русі-Украї-ни собори - Софійський та Михайлівський Золотоверхий, відновлені за сприяння гетьмана.

У Софійському соборі над зовнішніми галереями надбудували другий поверх та кілька нових бань. Майже всім баням надали характерної барокової форми - грушоподібної - й покрили їх золотом. Пізніше постала велична 76-метрова дзвіниця, оздоблена густим рослинним орнаментом. Розкішні ліплені оздоби, що ними прикрашено дзвіницю Софії, були характерною рисою козацького бароко. Перебудовано в стилі бароко й Успенський собор та Троїцьку надбрамну церкву Києво-Печерської лаври. Як і дзвіниця Софії, щедро прикрашені бароковим ліпленням Троїцька надбрамна церква (рослинний орнамент) і церква Всіх Святих (орнамент з геометричних елементів).

Частина східного фасаду Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської лаври. Кінець XVII - початок XVIII ст.

Як і раніше, на теренах України більшість церков будували з дерева. Проте у XVI 1-ХVIIІ ст. дерев’яне будівництво розвивалося в тісному взаємозв’язку з мурованим. І муровані, і дерев’яні храми зводили за тими самими традиціями, в основі яких лежало тридільне планування. Українську традицію барокових мурованих хрещатих п’ятидільних храмів (у плані являли собою рівносторон-ній хрест) розпочала Миколаївська соборна церква в Ніжині. Видатними взірцями цієї планувальної структури є Троїцька соборна церква Густинського монастиря та Георгіївська церква Видубицького монастиря в Києві.

Георгіївську церкву Видубицького монастиря в Києві, споруджену коштом стародубського полковника М. Миклашевського, вважають хрестоматійним прикладом пам’яток архітектури українського бароко.

Георгіївська церква Видубицького монастиря. 1696—

1701 рр.

Типову тридільну трибанну церкву, характерну для української дерев’яної архітектури за пропорціями та силуетом, відтворює харківський Покров-ський собор. Це перший трибанний кам’яний храм Слобожанщини, який був своєрідним еталоном для інших кам’яних церков регіону аж до кінця XVII ст.

Однією з найкращих архітектурних пам’яток українського бароко є Іллінська церква в Суботові на Черкащині. Вона збудована коштом Б. Хмельницького в родовому маєтку як його замковий храм і майбутня усипальниця.

Останні десятиліття XVII - перша половина XVIII ст. в українській архітектурі прикметні й тим, що зросла увага до цивільних споруд. За тогочасними мистецькими законами будували колегіуми, магістрати, військові канцелярії, житлові будинки. Визначною спорудою, зокрема, став корпус Київської академії.

Тоді було зведено перший поверх будівлі.

Упродовж 1732-1740 рр. за проектом архітектора Й. Шеделя було надбудовано другий поверх із церквою.

Наприкінці XVII ст. у Чернігові постали будівлі колегіуму та полкової канцелярії.

2. Своєрідність образотворчого мистецтва

Історичні події останньої чверті XVII ст. негативно вплинули на деякі види мистецтва. Занепад книговидання уповільнив розвиток гравюри, відродження якої розпочалося лише наприкінці століття. Прикметно, що стала розвиватися гравюра на металі. Засновниками київської школи гравюри є Олександр і Леонтій Тарасевичі та їхній учень Інокентій (Іван) Щирський. Славетні гравери працювали насамперед для друкарень Києва та Чернігова. У гравюрах

І. Щирського химерні сплетіння рослинних орнаментів поєднуються з античними, глибоко символічними сюжетами й реалістичними зображеннями. Такі ознаки властиві й іншим графічним пам’яткам доби бароко. У 1702 р. в Києві вийшов друком «Києво-Печерський патерик» із 45 гравюрами Л. Тарасевича.

Гравюра І. Щирського до книги П. Орлика. 1698 р.

У малярстві, як і раніше, переважали релігійні сюжети, хоча розвивався й світський живопис. В іконописі поступово утверджувалися нові мистецькі принципи. У розписах українських церков стали виразніше виявлятися народні мотиви. Іконописні образи набували рис, вихоплених із буденного життя, почасти наближаючись до світських. Так, ікона «Зустріч Марії з Єлизаветою» з церкви Покрову Богородиці в Сулимівці на Київщині подібна до цілком світської сцени в пейзажі.

Своєрідне поєднання іконописних традицій із тогочасними художніми досягненнями властиве творчості західноукраїнських майстрів Івана Рутковича та Нова Кондзелевича.

Діяльність І. Рутковича пов’язана з жов-ківським малярським осередком. Найвідомі-шим і найкращим твором майстра вважають восьмиярусний іконостас церкви Різдва Христового в м. Жовкві (1697-1699). Найдо-вершенішим твором майстра з цього іконостаса називають ікону Архангела Михаїла з дияконських дверей.

И. Кондзелевич одним із перших українських іконописців наважився надати біблійним персонажам яскраво індивідуалізованих портретних рис. Найбільшим досягненням митця й найдовершенішим зразком українського барокового мистецтва на західноукраїнських землях є п’ятиярусний Богородчанський

іконостас, виконаний з групою помічників у 1698-1705 рр. для церкви Воздвиження Чесного Хреста монастиря Скит Манявський на Прикарпатті (нині Івано-Франківська обл.).

Портрет Михайла Миклашевського. 1705 р.

Упродовж другої половини XVII - XVIII ст. особливо популярною в Україні стала ікона Покрову Богородиці. У нижній частині таких ікон подавали реалістичні зображення представників козацької старшини, кошових отаманів, гетьманів. Збереглася ікона Покрову Богородиці із зображенням Б. Хмельницького з Покровської церкви с. Дешки (Богуславський р-н Київської обл.). Тогочасних історичних діячів можна побачити й на інших іконах доби. Так, на іконі «Розп’яття» є портрет лубенського полковника Л. Свічки.

Розвивався і світський портретний живопис. Портрети замовляли представники козацької старшини, власне, тому їх і називають козацькими. Чудовим зразком такого портрета є зображення державного й військового діяча другої половини XVII ст. Г. Гамалїї та стародубського полковника М. Миклашевського.

3. Освіта і книговидання в Україні. Києво-Могилянська академія

Попри несприятливі соціально-політичні умови розвитку, освіта на українських землях залишалася на доволі високому рівні. Нижчою ланкою в системі освіти були початкові школи. їхня кількість протягом XVIII ст. невпинно зростала. Так, у Слобідській Україні у 1732 р. було 129 шкіл, а в семи з десяти полків Гетьманщини тоді діяло 866 шкіл. Деякі полки мали школи і в селах. Сільські й міські школи утримували громади - усе доросле населення парафії, а отже, вони були справді народними. Подібні початкові школи існували і на західноукраїнських землях. Там ними опікувалися здебільшого братства.

Здібні й охочі до науки діти мали змогу продовжити освіту в колегіумах, які створювали за зразком Києво-Могилянської академії. До першої половини XVIII ст. на землях Лівобережної Гетьманщини й Слобожанщини діяли колегіуми - Чернігівський (1700), Харківський (1726) та Переяславський (1738). В українських колегіумах навчалися не лише діти священників, козацької старшини і шляхтичів, а й вихідці з селян і містян. Кількість студентів у колегіумах була значною: приміром, у Чернігові щороку навчалися 700-800 осіб.

Вищим навчальним закладом в Україні, головним осередком науки й мистецтва залишалася Києво-Могилянська академія. Вона була одним із найавторитетніших вищих навчальних закладів у Східній Європі. В академії навчалися студенти з Білорусі, Московії, Молдови, південнослов’янських країн. Після Полтавської битви справи української освіти підпали під контроль царського уряду: за царським указом було скорочено кількість студентів (у 1710 р. з 2 тис. вихованців залишилося тільки 165), від викладання усунули осіб, які, на думку чиновників, були недостатньо відданими цареві.

Розвиток навчальних закладів та підвищення освіченості населення зумовили зростання попиту на книжки. У друкарнях Києва та Чернігова, окрім літургійних книг, видавали збірки проповідей і посібники з риторики, богословські трактати, духовну поезію, житійні твори, букварі, підручники. Найяскравішою рисою тогочасної світської літератури є насиченість античними мотивами як у сюжетах, так і в графічному оздобленні книг. У стінах Києво-Могилянської колегії 1674 р. було створено «Синопсис» - стислий нарис з української та східноєвропейської історії. Це видання тривалий час слугувало підручником з історії.

4. Становище православної церкви

У другій половині XVII - на початку XVIII ст. різко погіршилося становище Київської митрополії. Одразу після смерті Б. Хмельницького царський уряд заходився підпорядковувати Київську митрополію Московському патріархатові. Проте, незважаючи на значний тиск, цього вдалося досягти лише тридцятьма роками пізніше. Нагодою стала поява кандидатури на пост найвищого церковного ієрарха, однаково зручного і для Москви, і для козацької верхівки. У травні 1686 р. Патріарх Константинопольський під тиском турецького уряду та за хабар ціною 200 золотих і 120 соболиних шкурок погодився надати Патріархові Московському право висвячувати митрополита Київського. Про передачу контролю над Київською митрополією не йшлося. Умови, які були прописані в акті 1686 р., Московський патріархат порушив доволі швидко. Згадування

під час богослужіння Вселенського Патріарха припинилося, привілеї Київського митрополита були скасовані.

У 1710 р. у Київській митрополії було запроваджено церковну цензуру. З українських церковних книжок вилучали слова, які здавалися московським духівникам єретичними. У 1722 р. вперше ієрархові Київської митрополії замість давнього історичного титулу «митрополит Київський, Галицький і всієї Русі» було надано титул архієпископа Київського та Малої Росії. Призначати його мав церковний Синод (орган управління православною церквою в Російській імперії) на чолі з царем у Петербурзі. Отже, Київська митрополія -центр східноєвропейського православ’я - перетворилася на звичайну єпархію Російської православної церкви.

Прочитайте текст джерела й, використовуючи здобуті знання, дайте відповіді на запитання. 1. Коли на землях Русі-України поширилося християнство? На які території поширювалася духовна влада Київського митрополита?

2. На які факти посилається Патріарх Константинопольський як на причину невизнання акта 1686 р.?

«...дослухаючись гучного голосу канонічного обов'язку що накладає на наш Святіший Вселенський Престол піклування про Святі Православні Церкви, які знаходяться у скруті; вбачаючи, що й історія свідчить на користь зазначеного (бо ж написано, що відчуження від нашого Престолу Митрополії Києва й залежних від неї Православних Церков Литви та Польщі, а рівно ж прилучення їх до Святої Церкви Москви, з самого початку були здійснені зовсім не у згоді із законними канонічними приписами); також недотримано того, про що було спільно заявлено щодо повної церковної самодостатності Київського митрополита, який носив титул екзарха Вселенського Престолу...»

Патріарх Константинопольський Григорій VII.

«Томос про визнання Православної церкви в Польщі Автокефальною». 1924 р.

Феофан Прокопович (1681-1736) - письменник, учений-енциклопедист, культурно-освітній діяч. Навчався в Київській академії, ректором якої згодом став. Залишив багату та різноманітну наукову й літературну спадщину. Автор першої історичної драми на теми вітчизняної історії «Володимир», яку в 1705 р. поставили студенти Києво-Моги-лянської академії. У 1716 р. за царським наказом Ф. Прокопович поїхав до Петербурга. Став одним із найближчих радників царя з питань церковної реформи (допоміг, зокрема, ліквідувати патріархію й створити підконтрольний царю Синод) та внутрішньої політики.

Руйнація української культури здійснювалася й іншими заходами: наприклад, чимало українських учених, богословів, письменників і педагогів переїхали з Києва до Москви й Петербурга. Посівши високі посади, вони усним і писаним словом славили царя та його політику, а І. Мазепу й усіх, хто подібно до нього зважувався виступати проти царату, всіляко паплюжили. Така доля

спіткала багатьох релігійних діячів, адже найвищі церковні достойники Російської імперії були українцями: єпископ Стефан Яворський став митрополитом Рязанським, президентом Синоду; ректор Києво-Могилянської академії Феофан Прокопович - новгородським архієпископом, заступником президента Синоду.

Від часів Петра І з України почали вивозити історичні пам’ятки, рідкісні книги тощо. У 1720 р. цар наказував, щоб «у всіх монастирях... оглянути й забрати давні жалувані грамоти та інші оригінальні листи (і також книги історичні, рукописні й друковані)».

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

У другій половині XVII - першій половині XVIII ст. на теренах України витворився архітектурний стиль, що увібрав у себе риси європейської культури та українські народні традиції - українське (козацьке) бароко.

Наприкінці XVII ст. посилився інтерес до гравюри. Релігійні сюжети залишалися основними в малярстві, проте вони наповнилися світськими рисами. Розвиток світського портретного живопису пов'язаний із замовленнями козацької старшини.

Початкові школи залишалися основними освітніми закладами для широких верств суспільства. Функціонували також колегіуми та єзуїтські школи. Провідна роль у культурно-освітньому житті належала Києво-Могилянській академії.

З початком Руїни на теренах України Московський патріархат здійснював спроби підпорядкувати собі Київську митрополію, проте духовенство чинило спротив таким намірам. Патріарх Константинопольський передав Москві право на висвячення Київського митрополита лише за умови збереження статусу митрополії. Ці умови було швидко порушено.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. За допомогою карти на с. 189 визначте, де розташовані архітектурні пам'ятки доби. Про що це свідчить?

2. Виберіть із переліку пам'ятки, створені наприкінці XVII - на початку XVIII ст. Свій вибір поясніть.

Гравюри Л. Тарасевича для «Києво-Печерського патерика»; ікони М. Петрахновича для Успенської церкви у Львові; Георгіївський собор Видубицького монастиря в Києві; Преоб-раженська церква у Великих Сорочинцях; гравюри Львівського «Апостола»; портрет знатного військового товариша Григорія Гамалїї; мініатюри Пересопницького Євангелія.

3. Із запропонованого переліку виберіть колегіуми, які діяли в зазначений період на землях Лівобережної Гетьманщини й Слобожанщини.

Чернігівський; Львівський; Харківський; Переяславський; Одеський.

4. Використовуючи додаткову літературу та інтернет-ресурси, складіть повідомлення про особливості переходу Київської митрополії під владу Московського патріархату.

5. Порівняйте особливості розвитку української культури наприкінці XVI та наприкінці XVII ст. Що було спільного, а що відмінного? Чим були зумовлені відмінності?

6. Дайте відповіді на запитання.

► Що характерно для розвитку архітектури цієї доби? ► Які особливості мав український живопис? ► Як розвивалося мистецтво гравюри?

Перевірте, чого навчилися з теми

ДАТИ І ПОДІЇ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

► Чигиринські походи ► Андрусівське московсько-польське перемир'я ► Бахчисарайський мирний договір ► підписання Ю. Хмельницьким Переяславських статей ► підписання Д. Многогрішним Глухівських статей ► підписання Карловицького миру ► повстання С. Палія.

ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО

2. Установіть, про що йдеться в текстах джерел. Дайте історичний коментар зазначеним подіям.

A. «Я йшов, щоб звільнити з облоги пана Гуляницького, неспішно, чекаючи на хана, і тільки-но той прибув, ми поквапилися і дня 29 червня, в день св. Петра й Павла, ставши біля Соснівської переправи, застали там п'ятнадцять тисяч москви, котра боронила одну переправу. Друга частина [москви] стояла напоготові. Її [наші] драгуни відбили від переправи, а потім [наша] кіннота переправилася і затримала їх герцями. Орда ж, примчавши з тилу, так їх змішала, що, майже не ставши до ладу, вони почали втікати, а ми на їхніх плечах гнали їх півтори милі... і мало хто з них утік до [московських] таборів, як ствердили взяті нами язики».

Б. «Ось недавно вчинили договір з поляками на нашу згубу; розірвали надвоє і обидва монархи умовились між собою, що будуть нас викоріняти... Ви звикли вважати нас за якусь безсловесну худобу, без нас вирішили, які міста залишити під собою, в які уступити, а тим часом ці міста дісталися вам не вашою силою, а Божою поміччю й нашою кров'ю та відвагою. Часто від ваших московських людей можна почути таку думку: вільно, мовляв, королеві, яку хоче мати віру у своїй державі, вільно йому благочестиві церкви обертати в уніатські або костьоли. Але хай так не буде! Не допустив нас Господь у таку неволю. Знає король, що предки наші, як рівні з рівними, як вільні з вільними, в одне тіло з'єдналися з поляками під єдиним государем, добровільно обраним і заприсяженим. А того ярма ані ми, ані батьки наші носити не звикли».

B. «Турецький султан... ще більші свої турецькі й татарські сили зібрав і послав з поганим візиром своїм, на ім'я Мустафа, і з багатьма пашами під Чигирин доставати його. Ті бусурманські сили, прийшовши місяця липня числа 8 до Чигирина, доставали його різними способами, приступами, страшною вогняною стрільбою, гранатами, підкопами й усякими наговорами, протягом довгого часу силкуючись злий намір свій виконати, але велику загибель собі там знайшли».

Г. «Турецькі клейноди, котрі вдруге турецький султан прислав... на гетьманство українське, тепер після піддання його з Військом прислані московському цареві і публічно та демонстративно на очах народу тріумфально були віддані в столиці...: золота булава велика, обсаджена дорогоцінним камінням; друга булава позолочена, дорогоцінним камінням обсаджена, майстерно зроблена; дві червоних корогви; два волосяних бунчуки; п'ять турецьких листів несли в руках, на сажень золотими літерами пописаних і дуже велику печатку турецького султана квадратну, при котрій висів і золотий шнур».

Д. «До нас надійшли повідомлення із табору російської армії в Україні, що граф Мазепа, головнокомандуючий козацькими військами, перейшов на сторону Короля Швеції, але з собою він привів усього трьох полковників, позаяк інші заявили, що залишаються вірними цареві. Через кілька днів після приєднання козацького головнокомандуючого до шведів князь Меншиков на чолі численного війська і артилерії пішов на Батурин, резиденцію

гетьмана Мазепи, яку охороняли 6000 козаків особистої варти. Здобувши місто силою, Меншиков віддав усе живе мечу та вогню. Як повідомляють, московітам згодом удалося більшістю голосів вибрати нового гетьмана - Скоропадського...»

ІСТОРИЧНА ОСОБИСТІСТЬ

3. Підготуйте розповідь про одного з гетьманів на вибір (І. Виговський, Ю. Хмельницький, П. Тетеря, І. Брюховецький, П. Дорошенко, Д. Многогрішний, І. Самойлович, І. Мазепа, П. Орлик), використовуючи пам'ятку для характеристики історичної особи (с. 5).

ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ

4. Поясніть поняття й терміни і складіть із ними речення.

Лівобережна Гетьманщина; Руїна; Слобожанщина; Чортомлицька Січ; козацьке бароко; Малоросійська колегія; бунчукове товариство; компанійські полки.

ПРИЧИНОВО-НАСЛІДКОВІ ЗВ’ЯЗКИ

5. Використовуючи наведені дані, вкажіть подію і встановіть причиново-наслідковий зв'язок.

ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТКА

б. Використовуючи подані пам'ятки, схарактеризуйте досягнення культури України тієї доби.

 

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Власов, Панарін, Топольницька (2021)

 



Попередня сторінка:  28. Конституція Пилипа Орлика. Практичн...
Наступна сторінка:   30. Гетьманщина в 20-40-х роках XVIII столітт...



^