1. Гетьманування Івана Скоропадського. Діяльність Першої малоросійської колегії

Гетьман Лівобережної України Іван Скоропадський. Невідомий художник. XVIII ст.

Іван Скоропадський (близько 1646-1722) - гетьман Лівобережної України (1708-1722). Народився в м. Умані. Обіймав посади чернігівського полкового писаря, генерального бунчужного та осавула, старо-дубського полковника. Брав участь у боротьбі проти турецьких і татарських військ під час Московсько-турецької війни 1676-1681 рр. і Кримських походів 1687 і 1689 рр. Після переходу гетьмана І. Мазепи на бік шведського короля Карла XII обраний гетьманом на старшинській раді в Глухові 1708 р. Не раз звертався до московського царя Петра І із проханням про поліпшення становища українського народу. Для контролю за діяльністю гетьманського правління цар призначив свого резидента. І. Скоропадський був найбільшим землевласником у Гетьманщині.

Гетьманування І. Скоропадського, за традицією, мало розпочатися з підписання статей. Але Петро І відмовився зробити це, пояснивши таке рішення воєнними обставинами. Після Полтавської битви, 17 липня 1709 р., І. Скоропадський, перебуваючи з козацьким військом у таборі під Решетилівкою, звернувся до царя з 14 пунктами статей. У них він просив підтвердити права й вольності Гетьманщини та вирішити чимало важливих державних справ.

У відповідь Петро І 1709 р. надіслав іменний указ, що аж ніяк не нагадував міждержавні договірні статті. Права і вольності підтверджувалися в тому вигляді, який відповідав інтересам Московії. Згодом було обіцяно надати й статті.

Рішительний указ Петра І на Решетилівські статті І. Скоропадського

Воєводи сидітимуть в українських містах, у місцеві справи не втручатимуться, крім таких «державних», як «зрада» (під «зрадою» розумілися будь-які дії, що суперечили бажанням царя).

Установлено контроль Московії за збиранням податків в Україні і їх своєчасним надходженням до царської казни.

Значно збільшено кількість московських залог на території Лівобережної України. При гетьманові введено посаду міністра-резидента, який мав спостерігати за діяльністю гетьмана та його уряду і своєчасно надавати інформацію Петру І. Прийняття гетьманом іноземних послів (особливо з Криму, Османської імперії,

Речі Посполитої та Швеції) мало відбуватися виключно у присутності царського представника.

Своєрідним додатком до указу буди явні й таємні статті міністру-резиденту А. Ізмайдову. Ці статті називали земді Війська Запорозького «Малоросійським краєм», у якому царський резидент спільно з гетьманом мав утримувати все населення, зокрема бунтівників-запорожців, «у тиші й покорі великому государю». Наказувалося «своєвольців викорінювати», не дозволяти їм селитися в одному місці, особливо на Січі. Окрім того, резидент мусив стежити, аби гетьман без дозволу царя не змінював структуру посад у Генеральній канцелярії, не призначав нових полковників, не відбирав і не давав нікому маєтностей.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про які обов’язки царського резидента ви дізналися з документа? 2. Чи вважаєте ви, що таємні настанови резидентові є виявом політики, основний принцип якої -«розділяй і володарюй»? Доведіть свою думку.

«Перебуваючи при гетьманові Скоропадському, пильно стежити, щоб ні він, гетьман, ні старшина, ні полковники не мали ніякої схильності до зради й до підбурювання народу; щоб не було й листів до них з Туреччини, від татар, з Польської чи Шведської сторони, від зрадників донських козаків, а також від усіх, хто схильний до подібної зради; розвідувати про те різними шляхами, а дізнавшись, всіляко запобігати, для чого під його орудою наказано перебувати піхотним полкам, які раніше, за колишнього гетьмана, до тої його зради, перебували при ньому. Про все те писати Великому Государеві в Посольську похідну канцелярію... Дізнатися достеменно, таємним способом, скільки за колишнього гетьмана... збиралося всіляких прибутків з усього Малоросійського краю та скільки збиратиметься тепер; довідатися також, які прибутки мають генеральна старшина й полковники. Дослухатися розмов і довідуватися з них та з учинків, хто зі старшини та козаків прихильний до Великого Государя і якого уряду гідний».

«Таємні статті Його Царської Величності ближньому стольнику,

панові Ізмайлову». 1709 р.

Наступ Петра І на автономію Гетьманщини за правління І. Скоропадського супроводжувався встановленням різноманітних економічних обмежень і заборон. Перший тягар, який ліг на плечі місцевому населенню, - обов’язок утримувати 8-10 полків царського війська, які постійно перебували на території Гетьманщини для «збереження тиші й кордонів». Крім того, населення було обкладене виснажливими як грошовими, так і натуральними податками. Петро І

видав указ про заборону вивезення з Гетьманщини багатьох стратегічно важливих товарів, які слід було здавати до казенних складів (коноплі, віск, селітра, збіжжя та ін.). Щодо решти товарів існувала обов’язкова вимога експортувати їх лише через московські порти, що збільшувало видатки на транспортування товарів і майже не приносило прибутку. Встановлювалися також обмеження на ввезення закордонної продукції. Це негативно позначилося на добробуті міст, які мусили переорієнтуватися на внутрішній ринок. Відбулися негативні зміни й у соціальному становищі козацтва. За гетьманування І. Скоропадського козаки мали, зокрема, працювати на будівництві Ладозького каналу.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання.

1. Про що йдеться у джерелі?

2. Про що свідчить повинність козаків вирушати на будівництво каналу? Як гадаєте, чи обмежував цей обов’язок свободу козаків? Чи мав цар право відправляти на роботи українців?

З якою метою він це робив?

«І як туди йдучи, так назад повертаючи, купували сіно й овес дорогою ціною, бо ніде сіна без грошей не давали, від чого багато коней пропало, і зброю, а також одяг козаки позбували за безцінок, харчуючи коней у тій дорозі, ще на канал ідучи. І, не дійшовши Вишнього Волочка, Сулима, хорунжий генеральний, помер; козаків теж рядових, з числа 10-тисячного, не повернулися в доми - померло 3 тисячі».

«Чернігівський літопис». Кінець XVII - XVIII ст.

На початку 1722 р. гетьман І. Скоропадський вирушив до Петербурга на святкування перемоги Петра І у війні зі Швецією. У столиці гетьман безуспішно намагався домогтися скасування царських указів щодо обмежень у Гетьманщині. Натомість наприкінці квітня 1722 р. Петро І повідомив І. Скоропадському про створення у гетьманській столиці російської інституції - Першої малоросійської колегії. До складу колегії входило шість російських офіцерів із полків, розміщених в Україні, на чолі з С. Вельяміновим. Гетьманщину виводили з підпорядкування колегії закордонних справ і підпорядковували сенатові як звичайну провінцію імперії.

Малоросія (від Мала Русь) — термін, який почати вживати з XIV ст. У першій половині XVII ст. його використовувати на позначення території Київської митрополії, аби підкреслити відокремленість від Московського патріархату. Із

середини XVII ст. застосовували щодо Гетьманщини, пізніше - Наддніпрянської України, без прив’язки до певного етносу. Як історико-географічне поняття вживали російські та частково українські історики кінця XVIII - початку XX ст.

ПОВНОВАЖЕННЯ ПЕРШОЇ МАЛОРОСІЙСЬКОЇ КОЛЕГІЇ

Контроль установлення і стягнення податків до царської казни, розквартирування російських солдатів і офіцерів в Україні.

Нагляд за діяльністю Генеральної військової канцелярії, контроль за розподілом земельних володінь між офіцерами.

Малоросійська колегія була найвищою апеляційною установою.

Нагляд за діяльністю гетьмана, генеральної та полкової старшини.

Вельямінов мав право втручатися в будь-яку сферу українського життя як повноправний господар краю.

С. Вельямінов прибув до Глухова в липні 1722 р. На очолювану ним Малоросійську колегію було покладено надзвичайно широкі повноваження. Колегія перебрала на себе все адміністративне управління Лівобережною Україною.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Про які обмеження, встановлені Петром І щодо українців, ідеться у джерелі? 2. З якою метою цар намагався обмежити друк книг українською мовою? 3. Поміркуйте, як подібні укази царату вплинули на сучасне становище української мови в нашій державі.

«Церковні старі книги слід узгоджувати з такими самими великоросійськими церковними книгами і порівнювати перед друком. З тими великоросійськими друка-ми, щоб ніякої різниці і особливого наріччя (української мови) там не було. А інших жодних книг, ні старих, ні нових видань, не поширювати, не взявши дозволу в тих монастирях на друк, щоб не могло у таких книгах жодної відмінності з великоросійським друком відбутися».

З указу Петра І про встановлення цензури над друкованими церковними книгами в Україні. 1720 р.

2. Наказний гетьман Павло Полуботок

Павло Полуботок. Невідомий художник. Кінець XVIII - початок XIX ст.

Павло Полуботок (близько 1660-1724) - чернігівський полковник, наказний гетьман Лівобережної України (1722-1724). Народився в заможній козацько-старшинській родині, освіту здобував у Києво-Могилянській колегії. Із початку 80-х років XVII ст. служив у Війську Запорозькому, перебував під опікою гетьмана І. Самойловича. У 1705 р. за згодою І. Мазепи був обраний чернігівським полковником. Не підтримав виступу І. Мазепи і на генеральній раді у листопаді 1708 р. був одним із найбільш реальних претендентів на гетьманство. Його кандидатуру відхилив цар Петро І. Очолював 10-тисячний козацький корпус, відправлений за наказом царя Петра І на спорудження Ладозького каналу. Після смерті Скоропадського 1722 р. обраний наказним гетьманом.

Царський указ про утворення Малоросійської колегії вразив І. Скоропадського.

В Україну гетьман повернувся з Петербурга вкрай хворим. Відчуваючи близьку смерть, він доручив гетьманські обов’язки чернігівському полковнику П. Полуботку, який заміщав його на час відрядження.

Наказний гетьман розгорнув активну діяльність, спрямовану на відновлення козацьких порядків, та під різними приводами не виконував накази Малоросійської колегії. Однак Петро І у квітні 1723 р. надав Малоросійській колегії надзвичайні повноваження.

Український уряд з Генеральною військовою канцелярією було підпорядковано Малоросійській колегії. Численні клопотання, що містили основну українську вимогу - обрання нового гетьмана, цар відхилив.

У травні 1723 р. П. Полуботка разом із генеральними писарем і суддею було викликано до Петербурга. Проте наказний гетьман зволікав із від’їздом, готуючи нові документи з проханням про відновлення державних прав України. У серпні П. Полуботок дістався Петербурга.

Після від’їзду наказного гетьмана рух за розширення автономії козацької держави очолив миргородський полковник Данило Апостол. Він, зокрема, домігся укладення Коломацьких чолобитних. Ці статті в середині серпня - на початку вересня 1723 р. на р. Коломак, що на Полтавщині, підписали представники козацької старшини. У них, як і в попередніх статтях, старшина скаржилася на зубожіння козаків і селян через військові повинності, неврожаї та обтяжливі побори. Статті вкотре порушували питання про звільнення маєтків старшини від податків. Насамкінець старшина просила дозволу обрати гетьмана.

Підписані Коломацькі чолобитні Д. Апостол подав до Генеральної військової канцелярії. Урядовці, втаємничені в плани П. Полуботка, вирішили терміново надіслати до російської столиці посольство й передати статті. Проте козацьких посланців затримала Малоросійська колегія. Тоді до Петербурга було таємно відправлено військового канцеляриста Гвана Романовича. 10 листопада 1723 р. він передав Коломацькі чолобитні особисто імператорові Петру І.

Існує легенда. П. Полуботок тяжко захворів у казематах Петропавлівської в’язниці. Відчуваючи наближення смерті, попросив тюремного наглядача зустрітися зі священником, аби той його висповідав. Натомість у камеру зайшов сам цар. Полуботок сказав цареві: «Я ненависті до тебе ніколи не тримав і не тримаю, а помираю як християнин.

Вірю без сумніву, що за невинне страждання моє та моїх близьких постанемо перед загальним судом єдиного і нелицемірного судді нашого, Всевишнього Бога, і скоро перед ним обидва престанемо, і Петро з Павчом там розсудяться». Невдовзі гетьман відійшов у засвіти. Трохи більше ніж за місяць помер і Петро І.

Понад рік тривали допити української старшини в Петербурзі. Проти наказного гетьмана було розпочато судову справу за звинуваченням у державній зраді - таємних зв’язках з П. Орликом. Одначе судовий процес так і не відбувся, бо 18 грудня 1724 р. в Петропавлівському казематі П. Полуботок помер.

Роздивіться зображення, прочитайте текст до нього й дайте відповіді

на запитання. 1. Поміркуйте, чи має ця легенда історичне підгрунтя. 2. Чи міг російський імператор особисто відвідати гетьмана? Якщо так, з якою метою? 3. Яка атмосфера панує на картині? 4. Як гадаєте, які емоції присутніх персонажів намагався передати художник?

3. Відновлення гетьманства на Лівобережжі. «Рішительні пункти» 1727 р.

Деяке пом’якшення політики царату щодо України було пов’язане зі смертю Петра І в січні 1725 р. Імператриця Катерина І звільнила з-під варти тих українських старшин, яких було ув’язнено разом із П. Полуботком.

Данило Апостол. Художниця О. Мордвинова. 20-40-ві роки XX ст.

Данило Апостол (1654-1734) - гетьман Лівобережжя (1727-1734). Походив із відомого козацького роду. До 1727 р. обіймав посаду миргородського полковника. Брав участь у Північній війні. Восени 1708 р. разом із гетьманом

І. Мазепою перейшов на бік Карла XII. Проте невдовзі залишив шведський табір і прибув до військ Петра І. У роки правління Малоросійської колегії обстоював автономні права Гетьманщини. На початку 1724 р. за участь в опозиційному русі за наказом Петра І його заарештовано і відправлено в ув’язнення до Санкт-Петербурга. Звільнено з-під варти на початку 1725 р. У 1727 р. обрано гетьманом Лівобережної України.

Улітку 1727 р. зросла напруженість у російсько-турецьких відносинах. Росія розпочала підготовку до нової війни. За таких обставин уряд Петра II, розраховуючи на військову допомогу козаків, прагнув залучити на свій бік козацьку старшину. Було ліквідовано Малоросійську колегію й дозволено

вибори гетьмана. У ситуації, що склалася, єдиним і незаперечним претендентом на гетьманство був Д. Апостол. На виборах, що відбулися 1 жовтня у Глухові та нагадували церемонію присяги, за 73-річного Д. Апостола проголосували одностайно.

Лише в серпні Д. Апостол отримав як відповідь на свої пропозиції царському урядові «Рішительні пункти». Вони мали форму царського указу гетьманові.

Порівняйте зміст «Рішительного указу» Петра І (на с. 212) і «Рішительних пунктів» Петра II. Виділіть спільне та відмінне в цих документах. Який із документів був вигіднішим для українців Гетьманщини? Відповідь обґрунтуйте.

Умови «Рішительних пунктів»

Скасовано заборону росіянам купувати землі в Україні, хоча й зазначено, що нові землевласники муситимуть підпорядковуватися українській адміністрації. Гетьмана позбавлено права вести переговори з іншими державами. Дозволено лише розв'язувати прикордонні проблеми з Польщею і Кримом, але під наглядом російського резидента.

На військові посади дозволено обирати осіб зі старшини, одначе затверджував їх цар. Нижчу старшину затверджував гетьман.

Найвищою судовою інстанцією став Генеральний суд. Він складався з трьох росіян і трьох українців, його очолював гетьман, але «головним суддею» вважався цар.

4. Реформи Данила Апостола

Д. Апостол узявся за здійснення реформ, спрямованих на впорядкування внутрішнього життя Гетьманщини: у судочинстві, фінансах, земельних справах, торгівлі тощо. З метою врегулювання земельних справ гетьман протягом 1729— 1731 рр. провів «Генеральне слідство про маєтності». Як наслідок, у державне користування було повернуто чимало земель, захоплених російськими дворянами.

Значних зусиль докладав Д. Апостол для пожвавлення української торгівлі. Гетьман зумів домогтися скасування багатьох обмежень та утисків, запроваджених Петром І. Так, українським купцям повернули право вивозити товари на західноєвропейські ринки, було відновлено торговельні зв’язки з Кримом тощо.

Обкладинка збірки «Права, за якими судиться малоросійський народ»

Здійснюючи реформу фінансів, Д. Апостол уперше встановив точний державний бюджет; при цьому з-поміж видатків виокремив ту частину, що мала бути використана на утримання козацької адміністрації, найманого війська, артилерії тощо. Було визначено джерела наповнення державної скарбниці Гетьманщини. Зміни в судочинстві стосувалися

реформування судів. Було розпочато роботу зі зведення до одного збірника законів, що використовувалися в українському судочинстві («Права, за якими судиться малоросійський народ»),

Д. Апостол відновив право гетьмана призначати генеральну старшину і полковників.

Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях на Полтавщині, збудована коштом Д. Апостола. 1732 р.

Отже, Д. Апостол спромігся тимчасово пригальмувати процес перетворення Гетьманщини на адміністративну одиницю Російської імперії, втримати на деякий час ті права й свободи, які ще лишалися в українців.

Прочитайте уривок із праці історика М. Грушевського й дайте відповіді на запитання. 1. Чи погоджуєтеся ви з думкою вченого? Обгрунтуйте свою позицію на підставі тексту параграфа. 2. Як гадаєте, про які «нові покоління» говорить автор?

«Без сумніву, він (Д. Апостол) щиро бажав добра своїй Україні і вмів працювати для цього добра... Коли його політика похила і покірна може вражати неприємно, то треба пам'ятати, як трудно було здобутися йому на яку-небудь твердшу політику, маючи навколо себе нові покоління українського громадянства, виховані в московській школі, зневірені в можливості не то що боротьби, а й просто якогось гідного поводження, призвичаєні запобігати передусім московської ласки - та всяких пройдисвітів, ні з чим не зв'язаних з українським народом і Україною, що з ласки царських близьких позасідали на різних визначних урядах і не мали перед собою іншої мети, як збагачення своє і своєї сім'ї».

М. Грушевський. «Ілюстрована історія України»

5. Діяльність Правління гетьманського уряду

Після смерті Д. Апостола 1734 р. вибори нового гетьмана не відбулися. Російський уряд, обмежуючи державність України, надав право здійснювати владу в Гетьманщині Правлінню гетьманського уряду. Складалася ця установа із шести осіб - трьох українців і трьох росіян, проте вся повнота влади належала російському князеві О. Шаховському.

Правління гетьманського уряду повинно було керуватися «Рішительними пунктами». За царською грамотою, ця установа мала діяти до обрання нового гетьмана. Щоправда, на коли саме призначалися вибори гетьмана, у документі не вказувалося. Натомість О. Шаховський, за традицією, отримав таємну інструкцію: досягти зближення української старшини з росіянами, сприяти змішаним шлюбам, а з іншого боку - не допускати зближення і шлюбів українців з білоруською, а також із польською та українською - правобережною - шляхтою. Крім того, О. Шаховському було доручено поширювати серед населення

чутки, що всі неполадки, утиски, податкові тягарі, кривди походять від гетьмана і що без гетьмана буде краще. О. Шаховському таємно доручалося наглядати за українськими членами правління, і якщо за ними виявиться щось підозріле, то заарештувати їх і на їхнє місце призначити людей, прихильних до російського уряду.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

Гетьманування І. Скоропадського супроводжувалося наступом російського царату на автономію Гетьманщини.

У 1722 р. Петро І створив Першу малоросійську колегію, завданням якої стало обмежити повноваження гетьмана та козацької старшини, перебравши вирішення всіх важливих державних справ під свій контроль.

Козацька старшина на чолі з чернігівським полковником П. Полуботком намагалася протидіяти заходам Малоросійської колегії та відновити виборність посади гетьмана в Україні.

У 1727 р. посаду гетьмана було відновлено, обійняв її Д. Апостол. Гетьман мусив керуватися наказними «Рішительними пунктами» Петра II, проте спромігся здійснити в Гетьманщині низку ефективних реформ.

По смерті Д. Апостола російський уряд вирішив вибори гетьмана не проводити, передавши Гетьманщину у підпорядкування Правлінню гетьманського уряду.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Хто з відомих вам історичних діячів міг сказати такі слова? Свою думку аргументуйте. «Ніколи не перестану шукати всіх легальних засобів, щоб заявити мої права й права моєї нації на Україну»; «Ні, государю, ти не в силах уже повернути мені життя, яке загасає. Скоро Петро і Павло стануть на одній дошці перед Богом. Він розсудить їх діла».

2. Установіть хронологічну послідовність подій.

► Початок діяльності Першої малоросійської колегії ► обрання П. Орлика гетьманом в еміграції ► гетьманування Д. Апостола ► арешт П. Полуботка.

3. Із запропонованого переліку історичних діячів виберіть тих, хто був сучасником П. Полуботка.

І. Мазепа; П. Орлик; Петро І; Б. Хмельницький; Карл XII; М. Кривоніс; І. Скоропадський; Д. Апостол; П. Конашевич-Сагайдачний.

4. Дайте відповіді на запитання.

► Які особливості гетьманування І. Скоропадського? ► Які наслідки для України мало утворення Першої малоросійської колегії? Які функції покладалися на неї? ► Якою була причина виклику П. Полуботка до Петербурга та його ув'язнення? ► За яких обставин 1727 р. було відновлено гетьманство? ► Що передбачали «Рішительні пункти»? ► Які реформи було здійснено за Д. Апостола? У чому полягало їхнє значення?

5. Поміркуйте, чому, на думку істориків, Малоросійська колегія поклала початок ліквідації української державності. Чому П. Полуботок і козацька старшина так наполегливо домагалися офіційного обрання гетьмана?

6. Загальновідома характеристика, яку дав Петрові І Тарас Шевченко: «Це той первий, що розпинав нашу Україну». Чи погоджуєтеся ви з думкою Кобзаря, чи вважаєте її хибною? Відповідь обґрунтуйте, спираючись на матеріал параграфа.

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Власов, Панарін, Топольницька (2021)