Інформація про новину
  • Переглядів: 30
  • Дата: 7-08-2021, 10:27
7-08-2021, 10:27

32. Правобережне козацтво в останній чверті XVII ст. Закріплення розподілу козацької України між Московським царством і Річчю Посполитою

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  30—31. Правобережна та Лівобережна Геть...
Наступна сторінка:   33. Слобідська Україна та Запорозька Сі...

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

як відбулося закріплення поділу Української козацької держави між Річчю Посполитою та Московським царством; про відродження правобережного козацтва в останній чверті XVII ст.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Який період історії України називають Руїною? 2. Як гетьмани намагалися об'єднати Українську козацьку державу?

На яких умовах відбулася домовленість між Московською державою та Османською імперією щодо українських земель?

1 УКЛАДЕННЯ БАХЧИСАРАЙСЬКОГО МИРНОГО ДОГОВОРУ МІЖ МОСКОВСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ ТА ОСМАНСЬКОЮ ІМПЕРІЄЮ. Після підписання з Річчю Посполитою Журав-ненського мирного договору (1676 р.) і розорення Чигирина (1678 р.) Османська імперія закріпила за собою Поділля й більшу частину Правобережжя, крім Північної Київщини.

Правителем Правобережжя залишився Ю. Хмельницький. Резиденцією він обрав місто Немирів. Контроль над ним здійснював турецький намісник (паша) із Кам’янця. Проте влада Ю. Хмельницького тривала недовго. За однією з версій, він був заарештований, а згодом страчений турецькою владою за пограбування купців, тортури та вбивства невинних. На думку інших вчених, він доживав віку в православному монастирі на острові в Егейському морі.

Тим часом Московська держава та Османська імперія домовилися про поділ українських земель. У 1681 р. сторони підписали Бахчисарайський мирний договір на 20 років, за яким:

► кордон між Московією та Османською імперією пролягав по Дніпру;

► Лівобережна Гетьманщина, Київ із прилеглими містами та Запорожжя визнавалися за Московією, а Південна Київщина й Поділля — за Османською імперією;

► обидві сторони зобов’язувалися не споруджувати та не відбудовувати укріплення між Південним Бугом і Дніпром, а також не заселяти ці землі;

► татарські орди могли вільно кочувати в південноукраїнських степах, а запорозькі козаки та все населення — ловити рибу в Дніпрі, добувати сіль, полювати й пересуватися річками до Чорного моря;

► султан і кримський хан зобов’язувалися не допомагати противникам Московської держави.

Так, було закріплено розорення й спустошення Правобережжя, що стало наочним втіленням періоду Руїни.

Із якою метою влада Речі Посполитої погодилася на відновлення козацтва на Правобережжі?

2 ВІДНОВЛЕННЯ КОЗАЦТВА НА ПРАВОБЕРЕЖЖІ, ЙОГО УЧАСТЬ У БОРОТЬБІ ПРОТИ ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ. Бахчисарайський мирний договір не завершив боротьбу за Правобережжя. Із часом протистояння між Річчю Посполитою та Османською імперією спалахнуло з новою силою.

У 1681 р. турецький султан віддав Брацлавщину й Київщину під управління молдавського господаря Георгія III Дуки. Той поставив наказним гетьманом Яна Драгинича. Останній, оселившись у Немирові, почав призначати

полковників до колишніх полкових міст і розгорнув активну політику з освоєння розорених війною земель. Крім того, Я. Драгинич проголосив «загальне право свободи по всій Україні й відновлення козацьких полків». Ці заходи викликали занепокоєння Московії, яка вбачала в цьому порушення умов Бахчисарайського мирного договору. Лівобережний гетьман І. Самойлович навіть здійснив рейд на Правобережжя, щоб розігнати нових поселенців.

У той самий час Річ Посполита також вирішила відновити козацтво, розуміючи, що без нього вести успішну боротьбу з Османською імперією та відродити Правобережжя неможливо. Ще в 1674 р. подільський полковник Остап (Євстафій) Гоголь був призначений наказним гетьманом. У його відання перейшли Могилівський, Брацлавський, Кальницький та Уманський полки. У 1676 р. польський сейм ухвалив рішення затримати козаків на службі не лише з військовою метою, але «як представників панування Речі Посполитої в Україні». Оскільки більша частина Правобережжя була під владою Османської імперії, польська влада виділила для козаків землі на Київському Поліссі. Гетьманською резиденцією стало місто Димер.

Підписання Бахчисарайського мирного договору суттєво змінило розстановку сил у Центрально-Східній Європі. Він розв’язав руки султану для останнього, як виявилося, великого наступу на Європу. Його кульмінацією стала облога Відня в 1683 р. На допомогу місту вирушив польський король Ян III Собеський із 25-тисячним військом, у якому були й українські козаки. Стрімкий удар польських гусарів (це була одна з найбільших кавалерійських атак в історії) по табору османів примусив останніх тікати з місця битви.

Після цієї перемоги Польща вступила до Священної ліги (Рим, Венеція, Австрія), яка вела боротьбу проти Османської імперії.

У той час як польський король Ян III Собеський громив турецьку армію під Віднем, 5 тис. козаків на чолі з гетьманом Стефаном Куницьким здійснили похід через молдавські землі в буджацькі та бєлгородські степи. Вони здобули гучну перемогу над турецькими й татарськими військами в битві під містом Тигиня (нині Бендери) і вийшли до Чорного моря. Проте незабаром козаки самі були розбиті в Молдавії. У поразці звинуватили С. Куницького, через що його було вбито. Новим гетьманом став Андрій Могила (Мигула) (1684—1685 рр.).

У битві під Віднем уславився колишній запорозький козак, шляхтич за походженням Юрій Кульчицький, що народився в місті Самбір на Львівщині. Про його подвиги писали тогочасні європейські газети. Коли Османська імперія розпочала облогу Відня, Ю. Кульчицький, що був імператорським кур'єром, не вагаючись, став на захист міста. Знаючи турецьку мову та звичаї (колись він був у полоні, а також тривалий час торгував турецькими товарами), Ю. Кульчицький зумів пробратися з обложеного міста й доправити назад важливі послання, які укріпили населення у вірі у швидку допомогу. Вдячні городяни визнали Ю. Кульчицького героєм. Міська рада нагородила його чималою сумою грошей, подарувала будинок, відзначила подвиг срібною медаллю. 10 січня 1684 р. на своє прохання він отримав титул цісарського перекладача з турецької мови. Із воєнної здобичі Ю. Кульчицький отримав 300 мішків кави. Кмітливий козак відкрив у Європі першу кав'ярню й навчив європейців уживати цей напій. Так було закладено традицію вживання відомої на весь світ віденської кави.

Після смерті Ю. Кульчицького у столиці Австрії йому було встановлено бронзовий пам'ятник.

Ян III Собеський розумів, що без відновлення традиційного козацького господарства й устрою неможливо створити повноцінне козацьке військо, яке б стало на заваді турецько-татарським нападам. Тому король вирішив узаконити територіальне козацьке військо на землях Правобережної Наддніпрянщини. Відповідно до універсалу короля (1684 р.) і сеймової Конституції (1685 р.) за козаками затверджувалися

вольності, свободи і привілеї, а також дозволялося заселяти землі колишніх семи правобережних полків (Чигиринського, Канівського, Корсунського, Черкаського, Уманського, Білоцерківського та Кальницького).

Процес заселення цих земель очолили досвідчені козаки Семен Палій, Захар Іскра, Самійло Самусь та Андрій Абазин. Обіцяні привілеї привертали сюди жителів Лівобережжя, переселенців з інших районів Правобережжя, Галичини, вихідців із Білорусії та Молдавії. На землях, визначених польською владою, було створено чотири територіальні козацькі полки. У їхніх межах влада належала полковникам, сотникам та іншим представникам адміністрації. На місцях поширювалися норми звичаєвого та козацького права. У містах і селах створювалися органи козацького самоврядування. Очолював козацьку адміністрацію наказний гетьман, якого призначав король. У 1689— 1693 рр. наказним гетьманом був Григорій Гришко, а його наступником став С. Самусь.

Козаки нових полків (2 тис. осіб були записані до реєстру) брали активну участь у війні з Османською імперією, за що отримували чималі гроші від польської влади. Зміцнення козацтва призвело до загострення конфлікту зі шляхтою, що спалахнув у 1688 р. через земельні володіння. Проте поки йшла війна, вища влада Речі Посполитої не зважала на це.

У 1699 р. держави Священної ліги й Османська імперія підписали Карловицьке перемир’я, за яким Річ Посполита повертала собі Західне Поділля. Цього ж року сейм ухвалив рішення про ліквідацію козацького війська на Правобережжі.

І. Самойлович мав сумну славу найбільшого казнокрада. За час свого правління він запровадив велику кількість надмірних і незрозумілих податків, мав багато маєтків, які щедро роздавав своїм родичам і друзям. До кінця життя він накопичив величезні статки, які викликали заздрість навіть у найвищого московського чиновництва.

З ГЕТЬМАНСТВО І. САМОЙЛОВИЧА. Період гетьманства І. Са-мойловича тривав 15 років. Він намагався об’єднати козацьку Україну силою, спираючись на московські війська. Проте за прихильність Московії він платив новими поступками царській владі. Так, він сприяв підпорядкуванню Київської православної митрополії Московському патріархату в 1686 р.

Із метою виснаження сил своїх противників І. Самойлович руйнував правобережні міста й села, а їхнє населення примушував переселятися на лівий берег Дніпра («Великий згін» 1678—1679 рр.). Проте приєднати Правобережжя І. Самойлович так і не зміг, оскільки в боротьбі за нього стикалися інтереси Речі Посполитої, Московського царства й Османської імперії.

Що призвело до усунення І. Самойловича від влади після тривалого гетьманства?

У 80-ті рр. XVII ст. гетьман активно займався внутрішніми справами. За І. Самойловича Лівобережна Гетьманщина вступила в період відносно стабільного розвитку. Відновилося господарство, швидко розвивалися торгівля й промисли, відродилося культурне життя. Коштом І. Самойловича збудували ряд соборів, зокрема у Мгарі (нині територія Полтавської області). Він зміцнив владу гетьман-

ської адміністрації в регіонах, намагався приборкати Запорозьку Січ. Фактично І. Самойлович припинив традицію скликання загальних козацьких рад і почав називати себе «верховним володарем і господарем вітчизни».

І. Самойлович започаткував інститут «бунчукових (значкових) товаришів». До нього належали діти старшини, які з юнацьких років, перебуваючи в оточенні гетьмана, готувалися в майбутньому обійняти керівні посади. Також гетьман сприяв утвердженню старшинського землеволодіння (про нього ви дізнаєтеся в наступних параграфах). Сам він був великим землевласником, зокрема, мав у своєму розпорядженні місто Гадяч і 14 сіл.

Прагнення І. Самойловича одноосібної влади, тяжіння до запровадження монархічної форми правління в Українській козацькій державі непокоїли царський уряд. Серед лівобережної старшини було чимало невдоволених жадобою та здирництвом гетьмана.

Історик XX ст. Д. Дорошенко про І. Самойловича

Гетьман був, безперечно, українським патріотом і мріяв про якнайбільшу самостійність України, був добрим політиком і адміністратором, але занадто честолюбною людиною, яка не вміла й не хотіла жертвувати інтересами особистої кар'єри для загального добра.

Колективне обговорення.

На які сильні й слабкі риси І. Самойловича вказує історик?

Якою була мета укладення «Вічного миру»? Поясніть свою думку.

4 «ВІЧНИЙ МИР» МІЖ МОСКОВСЬКОЮ ДЕРЖАВОЮ ТА РІЧЧЮ ПОСПОЛИТОЮ. ПЕРШИЙ КРИМСЬКИЙ ПОХІД МОСКОВСЬКОГО ВІЙСЬКА Й КОЗАКІВ. Щоб залучити Московську державу до боротьби з Османською імперією та закріпити за собою Правобережжя, король Ян III Собеський пішов на примирення з Московією. 6 травня 1686 р. в Москві між Річчю Посполитою та Московією було підписано «Трактат про вічний мир», або «Вічний мир», відповідно до якого: ► Лівобережжя, Запорожжя й Київ з околицями визнавалися за Московією, а більша частина Правобережжя (Північна Київщина й Волинь) — за Польщею;

► Московія визнавала за Польщею Поділля, якщо та згодом відвоює його в Османської імперії;

► правобережні землі Наддніпрянщини, спустошені польськими й турецько-татарськими військами, мали залишитися незаселеними;

► польська влада зобов’язувалася забезпечити православному населенню на своїй території вільне віросповідання;

► Московія й Річ Посполита вступали у військовий союз проти Османської імперії та Кримського ханства.

Фактично «Вічний мир» 1686 р. скасував Бахчисарайський мирний договір між Московією та Османською імперією. Для Української козацької держави договір означав узаконення на міжнародному рівні її поділу на дві частини. Саме тому проти «Вічного миру» виступав гетьман І. Самойлович, але всі його звернення до царя були марними.

Після укладення «Вічного миру» склалися сприятливі умови для активізації боротьби Московії за Північне Причорномор’я та припинення турецько-татарських нападів. Із цією метою в 1687 р. було здійснено спільний Кримський похід 100-тисячного московського війська на чолі з князем Василем Голіциним та 50-тисячного козацького

війська на чолі з гетьманом І. Самойлови-чем. Напередодні походу князь В. Голіцин заявляв: «Я йду на Крим, щоб зруйнувати його дощенту, щоб знищити саму пам’ять про антихристів. Ми мусимо перекрити туркам шлях до Криму. Там вони побачать, на що здатні християни». Проте похід завершився повним провалом. Провину за це безпідставно поклали на І. Самойловича, що стало приводом до усунення його з гетьманства.

Таким чином, після тривалої внутрішньої боротьби й зовнішнього втручання на Правобережжі було ліквідовано владу гетьмана, а сусідні держави розділили між собою українські землі.

Невдалий похід князя В. Голіцина проти Кримського ханства. Зображено повернення війська вздовж річки Самара. Мініатюра першої половини XVIII ст.

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

Бахчисарайський мирний договір 1681 р. примирив інтереси Московської держави та Османської імперії. Проте українські землі між Південним Бугом і Дніпром були повністю розорені.

Війна Османської імперії та Польщі, що тривала в останній чверті XVII ст., поставила на порядок денний питання про відродження козацтва, яке мало перешкоджати набігам татар і турків та сприяти відновленню господарського життя на Правобережжі.

Відроджене козацтво відіграло важливу роль у боротьбі проти турецького панування на Правобережжі, а також узяло активну участь в антитурецькій коаліції, яка зупинила останній великий наступ Османської імперії на Європу.

У 1686 р. було підписано «Вічний мир» між Річчю Посполитою та Московією, результатом якого став остаточний розподіл українських земель між двома державами після тривалої боротьби.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1681 р. — Бахчисарайський мирний договір між Московським царством та Османською імперією. 1683 р. — битва під Віднем.

1686 р. — «Вічний мир» між Річчю Посполитою і Московським царством.

1687 р. — Перший Кримський похід московсько-козацького війська.

1699 р. — Карловицьке перемир'я між Османською імперією та державами Священної ліги.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Перевірте свої знання за навчальною грою «Речення за реченням». Правила гри. Учні та

учениці об'єднуються в чотири команди. Кожна команда має переказати зміст певного пункту параграфа, відповідаючи по черзі одним реченням. За зупинку понад ЗО секунд і помилкове твердження нараховуються штрафні бали.

2. Чому Ю. Хмельницький, спираючись на владу Османської імперії, не зміг закріпити свою

владу на Правобережжі? 3. Як позначилися на українських землях умови Бахчисарайського мирного договору між Московським царством та Османською імперією? 4. Чим було зумовлено відновлення козацтва на Правобережжі в останній чверті XVII ст.? 5. Які основні політичні цілі ставив перед собою І. Са-мойлович? Чому він був позбавлений гетьманської

булави? 6. Робота в парах. Обговоріть і визначте, які чинники вплинули на укладення «Вічного миру» між Московією та Річчю Посполитою. Як ця подія позначилася на історичній долі України?

7. Визначте за картами (с. 143, 148) межі розподілу українських земель за Андрусівським

перемир'ям 1667 р., Бахчисарайським мирним договором 1681 р. і «Вічним миром» 1686 р.

8. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте основні відмінності між умовами

Андрусівського перемир'я та «Вічного миру» щодо українських земель. 9. Колективне обговорення.

Чому у 80-ті рр. XVII ст. стало можливим, щоб сусідні держави без згоди українського населення ділили українські землі?

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  30—31. Правобережна та Лівобережна Геть...
Наступна сторінка:   33. Слобідська Україна та Запорозька Сі...



^