Інформація про новину
  • Переглядів: 19
  • Дата: 7-08-2021, 10:28
7-08-2021, 10:28

34—35. Лівобережна Гетьманщина наприкінці XVII століття. Початок гетьманства І. Мазепи

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  33. Слобідська Україна та Запорозька Сі...
Наступна сторінка:   36—37. Участь Гетьманщини в Північній в...

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

якими були умови «Коломацьких статей» та обставини їх укладення; про постать гетьмана І. Мазепи та початок його гетьманства; якими були становище Гетьманщини наприкінці XVII — на початку XVIII ст. та її роль у війні з Османською імперією (1687— 1700 рр.); визначення поняття «старшинське землеволодіння».

ПРИГАДАЙТЕ

1. Яку політику проводив гетьман І. Самойлович?

2. Як виникла та розвивалася Слобідська Україна? 3. Якими були наслідки Руїни для Правобережжя? 4. Поясніть, що таке олігархія.

1 АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ ГЕТЬМАНЩИНИ. РОЗВИТОК ГОСПОДАРСТВА.

У другій половині XVII ст. територія Гетьманщини неодноразово змінювалася, але сталим залишався полково-сотенний устрій, започаткований ще Б. Хмельницьким. У Гетьманщині після обрання І. Виговського гетьманом утвердилася республіканська форма правління, яка вже незабаром стала республікансько-олігархічною. Змінилася й форма державного устрою.

У першій половині 60-х рр. XVII ст. з єдиної держави Гетьманщина перетворилася на нестійке об’єднання, що складалося з Правобережної Гетьманщини, Лівобережної Гетьманщини та Запорожжя. У першій половині 70-х рр. XVII ст. козацький устрій на Правобережжі було зруйновано, а Запорожжя фактично вийшло з підпорядкування гетьмана. Таким чином, устрій у первинному вигляді зберігся лише на Лівобережній Гетьманщині, а також поширився на новоосвоєні землі Слобідської України.

На Лівобережжі існувало десять полків, які, у свою чергу, поділялися на сотні.

Створений Б. Хмельницьким державний апарат упродовж другої половини XVII ст. не зазнав суттєвих змін. Вища законодавча, виконавча й судова влада належала гетьману. У той самий час відновилася практика скликання Генеральної військової ради, яка суттєво впливала на перебіг подій. Зросла роль Старшинської ради, яка регулярно збиралася та вирішувала важливі поточні справи. Керівні посади обіймала генеральна старшина, яка прагнула обмежити владу гетьмана. Генеральна канцелярія виконувала функції центрального органу управління державою. На місцях діяли полкові й сотенні органи влади. Судочинство залишалося без змін.

Розпад Гетьманщини на три утворення негативно позначився на збройних силах. На початок 70-х рр. XVII ст. загальна кількість козацтва Лівобережної Гетьманщини сягала ЗО тис. осіб, у той час як за Б. Хмельницького їх було 100 тис. осіб. Запорожжя могло виставити кілька тисяч козаків. Армія складалася з піхоти, кінноти та артилерії. Вагому частку у війську становили підрозділи найманців.

Від кінця 50-х рр. XVII ст. посилилося втручання Мос-ковії у внутрішні справи козацької України з метою зменшити повноваження й самостійність її державних органів влади. У 1662 р. московський уряд створив Малоросійський приказ, який від імені царя давав згоду на проведення виборів гетьмана, міг забороняти призначення на посади генеральної старшини й полковників, не дозволяв

самостійних відносин з іншими державами, перебрав на себе вищу судову владу, контролював дії духовенства. У 1722 р. замість Малоросійського приказу було утворено Малоросійську колегію. Із кінця 50-х рр. XVII ст. розпочалося впровадження воєводської системи правління.

Після Національно-визвольної війни соціальна структура козацької України істотно змінилася. Зникла польська шляхта, католицьке духовенство. Українська шляхта фактично злилася з козацькою старшиною. Наприкінці XVII ст. селяни, міщани, козаки почали втрачати здобуті ними соціальні й майнові права.

Незважаючи на зміни, суспільство продовжувало зберігати становий характер. Воно поділялося на привілейовані, напівпривілейовані та непривілейовані верстви. До привілейованих і напівпривілейованих належали старшина, шляхта, духовенство, козаки, міщани, а непривілейованим станом суспільства були селяни. У межах кожного стану існував ще й майновий поділ.

Національно-визвольна війна суттєво вплинула на систему землеволодіння і, відповідно, на господарський розвиток українських земель, оскільки основою господарства залишалося землеробство.

У результаті Національно-визвольної війни селяни отримали землі й угіддя, якими вони користувалися, із займанщиною включно. Вони вважали їх своєю власністю. Оскільки Українська козацька держава проголосила своїми володіннями всі землі старостів, вигнаної шляхти, католицьких храмів, які перейшли до Військового скарбу, то селяни й держава стали співвласниками землі.

На Лівобережжі села, розташовані на землях Військового скарбу, почали називатися вільними військовими селами. їхні жителі могли продавати, купувати, дарувати, закладати, передавати у спадок землю. Одночасно вони підпорядковувалися державі, на користь якої виконували повинності й виплачували податки.

Землі козаків не підпорядковувалися Військовому скарбу, і тому вони не сплачували податків, але натомість власним коштом мали нести державну військову службу. У разі ухилення від служби вони виключалися з козацького стану та втрачали право на землю.

Старшинське землеволодіння — форма землеволодіння, що склалася в Українській козацькій державі. Як винагороду за несення служби в козацькому війську старшина отримувала на «ранг» (посаду) землі, села й містечка з державного земельного фонду в тимчасове володіння (рангова, або тимчасова, форма). Також старшина накопичувала землі за рахунок займанщини, купівлі землі в козаків, селян (приватна, або спадкова, форма).

На Лівобережжі склалося старшинське землеволодіння.

Така земельна власність існувала у двох формах: ранговій (тимчасовій) і приватній (спадковій). Рангова формувалася із царських і гетьманських пожалувань старшині на час обіймання нею посад; приватна — із пожалувань «на підпору дому» або «купольне» (повне) володіння.

Зміцнювалися позиції гетьманського та монастирського землеволодіння. Протягом 1657—1672 рр. старшина, шляхта, а також монастирі отримали у володіння 275 сіл і хуторів. У маєтках старшини й шляхти селяни втрачали

свободу, мусили сплачувати різні податки та виконувати повинності, у монастирських володіннях — іноді відбували панщину.

Таким чином, на Лівобережжі фактично відбувалася поступова ліквідація завоювань Національно-визвольної війни та відновлювалося велике землеволодіння. Новими землевласниками ставала козацька старшина, яка використовувала працю залежних селян.

У другій половині XVII ст. на Лівобережжі загалом спостерігалося піднесення господарського життя. Провідну роль, як і раніше, відігравало землеробство. У старшинських, монастирських господарствах та господарствах заможних козаків вирощували зерно на продаж. Розширювалися посіви під технічні культури, зокрема коноплі. Товарного характеру поступово набували садівництво й городництво. Важливе місце в господарстві посідало і тваринництво. Розводили велику рогату худобу, коней, овець, свиней. У господарстві старшин, заможних козаків переважала наймана праця, але все частішали випадки використання праці підлеглих селян. Наприкінці XVII ст. панщина поступово набувала постійного характеру.

У цей час також швидко розвивалися й міста та містечка, перетворюючись на центри ремесла, промислів і торгівлі. Загалом на Лівобережжі налічувалися сотні міст і містечок. Спостерігався й розвиток торгівлі, формувалися центри ярмаркової торгівлі. Основні торговельні зв’язки Лівобережна Гетьманщина мала з Московською державою.

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА в другій половині XVII ст.

Завдяки чому І. Мазепа став гетьманом?

2 ОБРАННЯ І. МАЗЕПИ ГЕТЬМАНОМ. «КОЛОМАЦЬКІ СТАТТІ».

Влітку 1687 р. на річці Коломак (притока Ворскли), де після невдалого Кримського походу отаборилося московсько-козацьке військо, за наказом князя В. Голіцина відбулися вибори нового гетьмана. Гетьманська булава дісталася генеральному осавулу Івану Мазепі (1687—1709 рр.).

Вступаючи на посаду, І. Мазепа підписав новий українсько-московський договір — «Коломацькі статті». Вони загалом повторювали текст «Глухівських статей» 1669 р.

УКРАЇНСЬКА КОЗАЦЬКА ДЕРЖАВА в 1687—1721 рр.

Іван Мазепа народився в 1639 р. в селі Мазепинці поблизу Білої Церкви в сімї українського шляхтича. Його юнацькі роки припали на період Національно-визвольної війни та Руїни. Він навчався в Ки-єво-Могилянській колегії та Варшавському єзуїтському колегіумі, вивчав артилерійську справу у Франції, Німеччині, Нідерландах та Італії. Крім української, І. Мазепа вільно володів російською, польською, італійською, німецькою, французькою, кримськотатарською мовами та латиною. Він служив при дворі польського короля Яна II Казими-ра, виконуючи дипломатичні доручення.

Згодом І. Мазепа опинився в оточенні гетьманів П. Дорошенка та І. Са-мойловича. Відвідуючи в службових справах Москву, він налагодив тісні відносини з впливовими особами, наближеними до царя. Усе це було запорукою його успішної діяльності на гетьманській посаді.

Проте до «Коломацьких статей» додали деякі нові пункти, які стали наступним кроком на шляху обмеження Московською державою прав Гетьманщини. Так, статті підтверджували 30-тисячний козацький реєстр, права і привілеї гетьмана та старшини. Проте гетьману заборонялося змінювати генеральну старшину на її урядах без дозволу царя. Також гетьман не міг самостійно здійснювати дипломатичні відносини з іншими державами та був зобов’язаний дотримуватися «Вічного миру» з Польщею (тобто не мав права робити спроби повернути під свою владу Правобережжя). Крім того, гетьман мусив за наказом царя виставляти козацькі війська проти Кримського ханства й Османської імперії.

У містах Київ, Чернігів, Переяслав, Ніжин й Остер, як і раніше, розташовувалися московські воєводи із залогами, а в столиці Гетьманщини Батурині — московський стрілецький полк для контролю над гетьманом. Також документ містив спеціальний пункт, який пояснював відносини між Гетьманщиною та Московською державою: Гетьманщина оголошувалася складовою єдиної держави московського царя. Тобто всі права козаків і Гетьманщини цар міг будь-коли скасувати.

Звістка про підписання «Коломацьких статей» стала поштовхом до заворушень по всій Гетьманщині. Козаки та селяни нападали на маєтки старшин, деяких убивали. Новообраний гетьман І. Мазепа закликав населення не чинити самосуду й обіцяв, що припинить зловживання старшин і скасує заведені за І. Самойловича податки. Повстання було придушене.

У 1692—1693 рр. І. Мазепі довелося зіткнутися з опором його про-московській політиці. Настроями противників Московії скористався службовець гетьманської канцелярії на ім'я Петрик, який, подавшись на Січ, знайшов там охочих для виступу проти гетьмана. Петрик закликав до боротьби за об'єднання земель Правобережної і Лівобережної Гетьманщини, Запорожжя. Він уклав договір із кримським ханом Саадатом II Гераєм, який визнав його гетьманом, і рушив у похід на Лівобережжя. Проте похід зазнав поразки. Наступного року Петрик заручився ще більшою підтримкою татар: новий хан Селім І Герай надав Петрику орду в ЗО тис. осіб. Проте й цей похід виявився невдалим. Історики припускають, що поразки походів Петрика були зумовлені авторитетом І. Мазепи, проти якого не наважилася виступити старшина.

З ДРУГИЙ КРИМСЬКИЙ ПОХІД 1689 р. АЗОВСЬКІ ПОХОДИ 1695, 1696 рр. Стабілізувавши ситуацію в Гетьманщині, І. Мазепа був зобов’язаний брати участь у подальших воєнних діях проти Кримського ханства. Насамперед треба було побудувати «городки» понад річкою Самара й заселити їх. Ці «городки» мали стати опорними пунктами для нового наступу на Кримське ханство й водночас захищати Гетьманщину від набігів татар. Будівництво викликало конфлікт із Запорожжям. Щоб його владнати, І. Мазепа надіслав туди тисячу злотих.

Навесні 1689 р. відбувся Другий Кримський похід московсько-козацького війська. 100-тисячне московське військо під керівництвом князя В. Голіцина зі слобідськими полками рушило на Кримське ханство. До нього приєдналися гетьманські полки на чолі з І. Мазепою. Примушуючи татар відступати, військо підійшло до стін Перекопа. Однак через нестачу води й продовольства йти у глиб Кримського півострова князь В. Голіцин не наважився та повернув назад. Фактично похід завершився провалом.

Згодом І. Мазепа разом зі старшиною прибув до Москви, щоб відрекомендуватися царям Івану V і Петру І. У цей

час у місті стався палацовий переворот, здійснений прибічниками Петра І. Тоді І. Мазепа збагнув, що може втратити булаву, і не гаючи часу прибув до Петра, щоб засвідчити свою прихильність і завоювати довіру.

Повернувшись із Москви, І. Мазепа почав здійснювати заходи зі зміцнення своєї влади.

У цей час війна Московії з Османською імперією тривала. Упродовж 1690—1694 рр. гетьманські полки брали участь у походах до району нижньої течії Дніпра та Очакова. Попередній досвід доводив: щоб здобути Кримський півострів, потрібно контролювати узбережжя Чорного моря. Тому в середині 90-х рр. XVII ст. цар Петро І склав план війни з Османською імперією, який передбачав дії одночасно на двох фронтах: у гирлі Дону, щоб здобути фортецю Азов, і в гирлі Дніпра. Перший похід Петра І в 1695 р. на Азов зазнав невдачі через відсутність флоту. У той самий час дії І. Мазепи на Дніпрі були більш успішними. Він зміг захопити Кизи-Кермен і Тавань. Проте це не вплинуло на загалом невдалий перебіг подій.

У 1696 р. Петро І разом із козаками наказного гетьмана Якова Лизогуба здійснив другий Азовський похід, і за підтримки новозбудованого флоту Московії та козацької флотилії місто Азов було здобуто.

Воєнні дії точилися й поблизу Очакова, проте взяти його не вдалося. Війна з Османською імперією затягувалася. Це лягло важким тягарем на населення Гетьманщини, яке було змушене утримувати московську армію та споряджати козацькі полки.

У 1699 р. союзники Петра І, країни Священної ліги, уклали Карловицьке перемир’я з Османською імперією. Тоді ЗО липня 1700 р. між Московією та Османською імперією був підписаний Константинопольський мирний договір, за яким Московія отримувала Азов на ЗО років і частину узбережжя Азовського моря. Проте сторони зобов’язувалися не будувати укріплень на кордоні Кримського ханства й Гетьманщини. Козаки залишали фортеці Кизи-Кермен і Тавань, але отримували право здійснювати промисли до морів.

Скориставшись війною, Петро І збудував фортецю на лівому березі Дніпра навпроти Січі для контролю над запорожцями.

Як можна оцінити участь українських козаків у війнах Московії з Османською імперією?

У 1696 р. для нової війни з Османською імперією запорозькі майстри у Брянську виготовили 42 великі бойові чайки (скампавеї). Разом із запорозькими чайками вони склали значну військову силу, яку кошовий отаман Іван Гусак під керівництвом полковника Якима Чалого відправив для підкріплення запорозьких гарнізонів у Кизи-Кермен і Тавань «для воїнського промислу над Кримом і для оборони завойованих в османів городків». Туди ж із козаками рушило і 2,5 тис. московських вояків. Важливу роль в облозі та здобутті Азова відіграли українські козаки. Похід козацького флоту на чолі з Яковом Морозом відвернув на себе значні сили османського флоту й кримського хана, що значно полегшило штурм Азова.

4 «МОСКОВСЬКІ СТАТТІ» 1689 р. ПОЛІТИКА ГЕТЬМАНА І. МАЗЕПИ. У 1689 р., через два дні після приходу до влади царя Петра І, гетьман І. Мазепа підписав нові «Московські статті», які виявилися останніми у відносинах між царями й гетьманами. Зміни, що містили статті, стосувалися переважно економічних питань і давали більше свободи гетьману в здійсненні внутрішньої політики. Перш за все «Московські статті» фактично поновлювали податки, уведені І. Самойловичем та скасовані «Коломацькими статтями».

Завдяки чому І. Мазепа тривалий час утримував владу?

Податки забезпечували економічну незалежність гетьманської скарбниці, а відповідно — автономію Гетьманщини. «Московські статті» також дозволяли І. Мазепі навести лад у ґуральництві, що було значним економічним чинником. Крім того, І. Мазепа домігся дуже важливого для зміцнення державної влади в Гетьманщині пункту — проведення огляду й перепису всіх козаків. Цим він прагнув зробити соціальну структуру суспільства стабільною.

Гетьман потурбувався й про те, щоб посилити свою владу, зробивши її верховною не тільки над старшиною, а й над московськими воєводами. Це також було закріплено в новому договорі.

І. Мазепа домігся захисту прав козаків від тиску духовенства, а права всього населення Гетьманщини були захищені від свавілля московських воєвод.

Низка пунктів передбачала зміцнення військової сили Гетьманщини. Передбачалося збільшення кількості охот-ських (найманих компанійських і сердюцьких) полків, які б утримувалися за рахунок світських і церковних осіб. Також збільшувалася присутність московських військ для захисту українських земель від набігів татар.

Таким чином, І. Мазепа, домігшись ухвалення «Московських статей», виразно засвідчив початок реалізації своєї нової внутрішньої політики.

На першому етапі гетьманства І. Мазепа дотримувався політики добрих відносин із царем: доповідав про «витівки» запорожців, придушував соціальні виступи населення, посилав козацькі полки в далекі воєнні походи. За все це гетьман отримував щедрі подарунки від царя. У 1700 р. І. Мазепа здобув найвищий орден — Андрія Первозван-ного, а пізніше, у 1707 р., — титул князя Священної Римської імперії (від австрійського імператора).

У соціально-економічній політиці гетьман зробив основну ставку на козацьку старшину й українську шляхту, прагнучи перетворити їх на привілейований соціальний стан. І. Мазепа сприяв зростанню великого старшинського та монастирського землеволодінь. У 1701 р. він обмежив панщину для селян, яка не мала перевищувати двох днів на тиждень. Крім того, І. Мазепа здійснив перепис козацького стану, ускладнивши цим перехід до нього з інших суспільних станів.

За роки свого гетьманства І. Мазепа видав понад тисячу універсалів про передачу старшині, монастирям і великим купцям у володіння сотні сіл із десятками тисяч селян. Сам гетьман мав близько 100 тис. селян в Україні та 20 тис. селян у Московії. Він був одним із найзаможніших людей Європи, мав багаті колекції зброї та книг.

Наслідком такої політики стало посилення всіх форм визиску селян, козаків і міщан, загострення соціальних суперечностей в українському суспільстві.

Проте воєнні потреби вимагали боєздатного козацького війська. У 1698 р. козаків було поділено на спроможних виконувати військову службу (виборних) і неспроможних (підпомічників), які мали допомагати виборним у веденні господарства. Такий самий поділ згодом був запроваджений і на Слобожанщині.

Під час Другого Кримського й Азовських походів І. Мазепа на власні кошти спорудив понад 700 човнів, які ходили по Дніпру, здійснюючи перевезення військ, вантажів і висаджуючи десанти. Із метою оборони південних кордонів гетьман побудував фортеці, зокрема, Новобогородицьку та Новосергїївську на річці Самара.

Одним із найважливіших напрямів загальної державної політики І. Мазепи була культурно-просвітницька діяльність. У розвиток української освіти, науки, архітектури, літератури, книгодрукування гетьман вкладав величезні кошти з військової скарбниці та власні кошти, справедливо вважаючи, що лише в такий спосіб Гетьманщина може зрівнятися з європейськими державами.

Так, під його безпосереднім наглядом і керівництвом було споруджено 12 храмів та відновлено 20. Внесок І. Мазепи в розвиток архітектури й будівництва був настільки вагомим, що тогочасний різновид українського бароко дослідники називають «мазепинським бароко».

Багато нових споруд з’явилося в Києві. У 1690 р. було збудовано нове приміщення Києво-Могилянської колегії, у 1698 р. — Богоявленську церкву Братського монастиря, дзвіницю Софійського собору, до 1695 р. обнесено новим муром Києво-Печерську лавру.

За доби І. Мазепи було видано багато визначних українських книжок. До речі, сам гетьман мав чи не найкращу в тогочасній Україні книгозбірню й обдаровував книжками монастирі, церкви, окремих осіб. І. Мазепа також сприяв перетворенню Києво-Могилянської колегії на академію (1701 р.). У 1700 р. на українських землях було засновано новий навчальний заклад — Чернігівський колегіум.

На думку дослідників, така цілеспрямована та всебічна культурна діяльність І. Мазепи дає змогу говорити про неї не просто як про благодійництво, а як про зважену далекоглядну державну політику.

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

На Лівобережній Гетьманщині та Слобожанщині суспільство зберігало становий характер. Активно формувалася панівна верства козацької старшини, шляхти й вищого духовенства. Швидко зростало велике землеволодіння.

Протягом другої половини XVII ст. швидко розвивалося сільське господарство, що було зумовлено

зростанням попиту на сільськогосподарську продукцію, збільшенням кількості населення й освоєнням нових земель.

І. Мазепа докладав величезних зусиль для розвитку Української козацької держави. Він здійснив реформу козацького стану, опікувався культурою та освітою, що сприяло духовному розвитку населення.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1689 р. — Другий Кримський похід московсько-козацького війська.

1695, 1696 рр. — Азовські походи московсько-козацького війська.

1698 р. — реформування гетьманом І. Мазепою козацького стану.

1700 р. — Константинопольський мирний договір між Московським царством та Османською імперією.

1701 р. — узаконення панщини, яка не мала перевищувати двох днів на тиждень.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Перевірте свої знання за навчальною грою «Знайдіть на карті». Правила гри. Учні та учениці об'єднуються у дві команди. Одна команда (двоє осіб) готує перелік із 12 географічних об'єктів, які пов'язані з певними історичними подіями (тут: розвиток Слобожанщини, Січі та діяльність І. Мазепи). Слід називати ці об'єкти не прямо, а лише їхні суттєві ознаки. Інша команда (двоє осіб) за певний час (10 секунд) визначає, про який об'єкт ідеться, і показує його на стінній карті. Третя команда експертів (двоє осіб) контролює коректність завдань і правильність їх виконання.

2. Охарактеризуйте «Коломацькі статті» 1687 р. Визначте їхні відмінності від попередніх договірних статей. 3. Чиї інтереси захищав І. Мазепа у внутрішній політиці? 4. За рахунок чого формува

лося велике землеволодіння на українських землях? Якими були його основні форми? 5. Як позначилася на становищі Гетьманщини війна 1687—1700 рр. між Московією та Османською імперією?

6. Робота в парах. Обговоріть і порівняйте соціальний устрій Лівобережної Гетьманщини та Слобожанщини. Відповідь подайте у вигляді таблиці. 7. Покажіть на карті (с. 170) місця, де відбулися основні події війни Московії та Османської імперії. 8. Складіть у зошиті таблицю «Напрями політики І. Мазепи», указавши здобутки, результати.

9. Завдяки чому І. Мазепа зумів утриматися при владі в умовах палацових переворотів у Москві? 10. Колективне обговорення. Якими були інтереси Гетьманщини у війнах Московії з Османською імперією?

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  33. Слобідська Україна та Запорозька Сі...
Наступна сторінка:   36—37. Участь Гетьманщини в Північній в...



^