Інформація про новину
  • Переглядів: 26
  • Дата: 7-08-2021, 10:31
7-08-2021, 10:31

41. Лівобережна та Слобідська Україна. Ліквідація Гетьманщини

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  40. Посилення колоніальної політики Ро...
Наступна сторінка:   42—43. Південна Україна. Ліквідація Зап...

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про діяльність останнього гетьмана К. Розумовського та його політику; про причини та перебіг процесу ліквідації гетьманства й залишків автономії Гетьманщини та Слобідської України.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Яку політику проводила Росія щодо Лівобережної Гетьманщини в першій половині XVIII ст.?

2. Назвіть найбільші виступи проти російського панування на Лівобережжі та Слобожанщині

в першій половині XVIII ст.

1 ВІДНОВЛЕННЯ ГЕТЬМАНСТВА в 1750 р. Після смерті гетьмана Д. Апостола в 1734 р. вибори нового гетьмана України було заборонено, а вся влада в Гетьманщині передавалася «Правлінню гетьманського уряду», яке всіляко обмежувало права козацтва. Серед населення Гетьманщини зріло невдоволення.

Люди сподівалися на покращення становища після сходження на імператорський престол доньки Петра І Єлизавети. Так, серед наближених осіб імператриці було чимало українців, зокрема Олексій Розумовський, що став її фаворитом. Невдовзі сподівання почали справджуватися. Зміни, що торкнулися Гетьманщини та Слобідської України, були зумовлені не лише особливими стосунками імператриці зі своїм оточенням. До цього спонукало загострення соціальної напруженості, а також зовнішні обставини: загроза війн з Османською імперією, Пруссією (українські землі були джерелом людських і матеріальних ресурсів).

Уже в 1742 р. було відновлено Київську митрополію. У 1743 р. скасовувалися нововведення в Слобідській Україні.

Під час перебування імператриці в Києві (1744 р.) представники старшини звернулися до неї з проханням дозволити обрати гетьмана. Імператриця не заперечувала, проте конкретних обіцянок не давала. Згідно з розпорядженням Єлизавети в березні 1750 р. в Глухові на Старшинській раді обрали гетьманом брата О. Розумовського Кирила Розумовського (1750—1764 рр.). Йому судилося стати останнім гетьманом козацької України.

Олексій Розумовський походив із родини козака Григорія Розума з Чернігівщини. Маючи чудовий голос і музичний слух, він співав у церковному хорі.

Влітку 1731 р. ці місця відвідав полковник Ф. Вишневський, який мав набрати хлопчиків для придворного хору імператриці Анни Іванівни. Зачарований співом Олексія, полковник забрав 22-річ-ного козака до Санкт-Петербурга. Там у нього закохалася донька Петра І Єлизавета. Звичайно, про офіційний шлюб між ними не могло бути й мови.

Згодом О. Розумовський узяв активну участь в організації перевороту, у результаті якого престол посіла Єлизавета.

Через деякий час 0. Розумовському було присвоєно титул князя Священної Римської імперії, а згодом — графа Російської імперії.

2 ГЕТЬМАНСТВО К. РОЗУМОВСЬКОГО. К. Розумовський поставив собі за мету відновлення давніх прав Гетьманщини. Спочатку він домігся, щоб справи Гетьманщини передали від сенату до Колегії іноземних справ (це створювало передумови відновлення відносин України та Росії як міждержавних), підпорядкував собі Запорожжя, а згодом і Київ (проте в 1761 р. місто знову повернулося під пряме імперське управління). Загалом ідеалом гетьмана були шляхетські порядки, які існували за часів перебування українських земель у складі Речі Посполитої.

Усі подальші заходи К. Розумовського сприяли перетворенню козацької старшини на шляхту. Він отримав право самостійно призначати полковників та роздавати землі, відновив традицію скликання Старшинської ради, яка поступово набувала значення станово-представницького органу. Почалося відновлення Батурина, який знову став гетьманською резиденцією. Незважаючи на те, що гетьман та його брат мали значний вплив при дворі, такі дії

викликали занепокоєння імперської влади. У 1754 р. з’явилася низка указів, що обмежували владу гетьмана.

Чи можна стверджувати, що гетьманство К. Розумовського було лише примхою імперської влади?

До К. Розумовського було приставлено радника-нагля-дача, йому заборонили самостійно призначати полковників. Відтепер гетьман міг лише пропонувати кандидатуру. Гетьман був зобов’язаний постійно звітувати про доходи й витрати Військового скарбу, а також скасувати кордони між Україною та Росією, мито на ввезення російських товарів, державні митниці, що давали гетьманському уряду великі щорічні прибутки. У відповідь на клопотання відновити самостійні зовнішньополітичні відносини Гетьманщини К. Розумовський отримав категоричну відмову.

Ці обмеження не зупинили реформаторських прагнень гетьмана. Протягом 1760—1763 рр. провадилася судова реформа, що започаткувала розмежування влади на виконавчу й судову. Вищою судовою установою став Генеральний військовий суд, у складі якого, крім двох генеральних суддів, були виборні особи (по одній від полку). У свою чергу, полки (їх налічувалося десять) поділялися на два судові повіти, у яких створювалися земський (для розгляду цивільних справ) і підкоморський (для розгляду межових справ) суди; у кожному полку формувався також гродський суд (для розгляду кримінальних справ), на чолі якого стояв полковник. Суддів обирала старшина. Скасовувалися судові функції Генеральної військової канцелярії. Так Гетьманщина мала перетворитися з військової на цивільну державу. Разом зі змінами в судочинстві тривало впорядковування законів Гетьманщини, що розпочалося ще за Д. Апостола.

Крім того, К. Розумовський здійснив реформи в армії та освіті. Так, усі козаки відтепер мали однакове озброєння (рушниця, шабля, спис) та уніформу — синій мундир із червоним коміром, білі штани й різнокольорові шапки. Упорядковувалася та вдосконалювалася артилерія. У всіх полках відкривалися школи для навчання козацьких дітей. Гетьман також мав намір відкрити університети в Києві та Батурині. Передусім була оновлена Кисво-Могилянська академія.

З ОСТАТОЧНА ЛІКВІДАЦІЯ ГЕТЬМАНСТВА. ДІЯЛЬНІСТЬ П. РУМ'ЯНЦЕВА НА ЛІВОБЕРЕЖНІЙ УКРАЇНІ. У 1761 р.

після смерті імператриці Єлизавети Петрівни на престол зійшов її племінник Петро III. Пробувши імператором лише декілька місяців, він встиг своєю політикою налаштувати проти себе багатьох. У результаті змови Петра III вбили. Імператрицею стала його дружина Катерина II, яка була головною натхненницею заколоту. Гетьман К. Розумовський відігравав не останню роль у ньому, проте це не вплинуло на прагнення нової правительки ліквідувати автономію Гетьманщини.

Формальним приводом до скасування Гетьманщини стали дві чолобитні до Катерини II, надіслані в 1763 р.

гетьманом К. Розумовським і представниками козацької старшини. У них ішлося про відновлення давніх прав України (самостійні судову й фінансову системи, землі, втрачені в 60-х рр. XVII ст., тощо) та офіційне визнання спадковості гетьманської посади за нащадками роду Розу-мовських.

Чому ліквідація Гетьманщини й козацького устрою відбулася без опору з боку козацької старшини?

У Санкт-Петербурзі це сприйняли як прагнення Гетьманщини відокремитися від Росії. Розгнівана Катерина II була готова віддати гетьмана під суд. Урешті-решт вона запропонувала йому добровільно зректися булави, на що К. Розумовський був змушений погодитися. Як компенсацію він отримав високий чин генерал-фельдмаршала й нові маєтки. 10 листопада 1764 р. вийшов царський указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні. У наступні роки К. Розумовський жив у російській столиці або за кордоном. У 1794 р. він повернувся до Батурина, де незабаром помер.

Для управління землями колишньої Гетьманщини була створена Друга Малоросійська колегія (діяла в 1764— 1786 рр.), яку очолив Петро Рум’янцев. Колегія складалася з чотирьох російських чиновників і чотирьох генеральних старшин. Основне завдання колегії полягало в ліквідації українських державних установ та утворенні замість них російських. Протягом 1765—1769 рр. колегія підпорядкувала собі всі центральні установи Гетьманщини.

У таємній інструкції щодо управління краєм Катерина II наполегливо рекомендувала знищити всі ознаки української автономії, закріпачити селян, здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки, усіляко збільшувати збір податків.

У цей час провели загальну ревізію земельної власності (Генеральний, або Рум’янцевський опис). Було переглянуто й упорядковано податки, замінено натуральні повинності грошовим податком, сума якого сягнула 250 тис. карбованців на рік (у 1780 р. вона складала вже 2 млн карбованців).

Масштабні заходи П. Рум’янцева загальмувала чергова російсько-турецька війна (1768—1774 рр.).

Спостерігаючи за діями імперської влади, українці, звичайно, усвідомлювали, що відбувається ліквідація їхньої автономії. Тому під час виборів у 1767 р. депутатів до Увоженої комісії для укладання нового збірника законів Російської імперії (попередній був укладений у 1649 р.) депутати від козацької старшини, шляхти, духовенства, козаків і міщан висловили бажання повернутися до умов московсько-українського договору 1654 р., відновити гетьманську владу тощо. Серед тих, хто відстоював права України, виділявся лубенський депутат Григорій Полетика. Проте комісія, не зумівши виробити якогось реального документа, у 1774 р. була розпущена, а імператриця остаточно взяла на себе повноваження видавати закони імперії.

4 СКАСУВАННЯ КОЗАЦЬКОГО УСТРОЮ НА СЛОБОЖАНЩИНІ. ОСТАТОЧНА ЛІКВІДАЦІЯ АВТОНОМІЇ ГЕТЬМАНЩИНИ.

У серпні 1765 р. Катерина II видала указ про скасування полкового устрою й створення Слобідсько-Української губернії. Замість п’яти козацьких полків було сформовано п’ять гусарських. Місцеві козаки були позбавлені прав і привілеїв та перетворювалися на «військових обивателів».

У 1780 р. замість Слобідсько-Української губернії утворилося Харківське намісництво. У вересні 1781 р. був скасований полковий адміністративно-територіальний поділ. Були утворені Київське, Чернігівське та Новгород-

Сіверське намісництва, а пізніше — Київська й Чернігівська губернії. У губернських центрах і повітових містах виникали російські адміністративні та судові установи.

Поряд з адміністративно-територіальними змінами імперський уряд переймався проблемою втечі українських селян від землевласників. У травні 1783 р. було прийнято указ про остаточне прикріплення селян до місць їхнього проживання. Так було узаконено кріпосне право на Лівобережжі та Слобожанщині.

У липні 1783 р. дійшла черга й до української армії: замість козацьких і компанійських полків почали формуватися полки російської армії. Термін служби в ній становив шість років. Козацька старшина отримувала російські офіцерські звання, а козаки перетворювалися на державних селян.

Таким чином, на початок 80-х рр. XVIII ст. було остаточно ліквідовано Українську козацьку державу. Козацькі прапори, гармати, печатки вивезли до Санкт-Петербурга. Адміністративно-територіальний устрій, судова система, соціальний склад на українських землях були приведені у відповідність із регіонами Російської імперії.

Відверто виступити проти запровадження кріпацтва на українських землях наважився нащадок давнього старшинського роду з Полтавщини Василь Капніст. Його твір «Ода на рабство» (1783 р.), що став класикою російської літератури, засуджував політику імператриці Катерини II. Деякі історики вважають, що цей твір був і протестом проти ліквідації автономних прав Гетьманщини.

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

■ На гетьманство К. Розумовського припав останній період існування Гетьманщини у складі Російської імперії.

■ У 1764 р. імператриця Катерина II скасувала гетьманство, а потім козацький устрій Слобожанщини. Було ліквідовано автономію Гетьманщини.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1750—1764 рр. — гетьманство К. Розумовського. 1764—1786 рр. — діяльність Другої Малоросійської колегії.

1765 р. — скасування полкового устрою на Слобожанщині та створення Слобідсько-Української губернії.

1781 р. — скасування полкового устрою на території Гетьманщини.

1783 р. — указ про прикріплення селян Лівобережжя та Слобожанщини до місць їхнього проживання; ліквідація козацьких і компанійських полків, перетворення їх на регулярні частини російської армії.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Перевірте свої знання за навчальною грою «Історичний ланцюг». Правила гри. Перший

гравець називає дату, термін, ім'я, історичний факт, пов'язані з вивченою темою. Другий гравець має спочатку повторити те, що сказав його попередник, а потім додати своє слово. Наступний гравець робить так само. За помилку або довгу паузу учень/учениця вибуває з гри. Перемагає гравець, що залишиться останнім.

2. Чому реформаторська діяльність К. Розумовського викликала занепокоєння імперської

влади? 3. Чим обернулася для українського населення ліквідація автономії Гетьманщини та Слобожан

щини? 4. Чому ліквідація козацького устрою не викликала збройного опору з боку козацької старшини? 5. Робота в парах. Обговоріть і з'ясуйте причини ліквідації гетьманства владою Російської імперії. 6. Складіть розгорнутий план відповіді за темою «Ліквідація гетьманства та залишків автономії України». Скористайтеся відповідним планом-схемою (с. 252). 7. Робота в малих групах. Обговоріть, у чому полягало історичне значення існування козацької України.

8. Колективне обговорення. Як ви вважаєте, чи могла Україна вибороти незалежність за правління К. Розумовського?

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  40. Посилення колоніальної політики Ро...
Наступна сторінка:   42—43. Південна Україна. Ліквідація Зап...



^