Інформація про новину
  • Переглядів: 37
  • Дата: 7-08-2021, 10:32
7-08-2021, 10:32

44. Правобережжя та західноукраїнські землі в середині XVIII століття

Категорія: Історія України





Попередня сторінка:  42—43. Південна Україна. Ліквідація Зап...
Наступна сторінка:   45. Правобережжя та західноукраїнські ...

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

яким було соціально-політичне та економічне становище Правобережної України у XVIII ст.; про причини широкого народного руху на Правобережній Україні в середині XVIII ст.; визначення термінів і понять «гайдамаки», «Барська конфедерація», «опришки».

ПРИГАДАЙТЕ

1. Як складалася доля Правобережної Гетьманщини в другій половині XVII — першій половині XVIII ст.? 2. Що таке національно-визвольна боротьба?

1 СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ТА ЕКОНОМІЧНЕ СТАНОВИЩЕ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ. ПРИЧИНИ РОЗГОРТАННЯ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ БОРОТЬБИ.

У 30—60-х рр. XVIII ст. Правобережжя й Прикарпаття, що на той час входили до складу Речі Посполитої, стали ареною значних виступів українського населення.

Повернувши наприкінці XVII ст. Правобережжя, Річ Посполита зуміла відновити колишню владу лише на початку XVIII ст. (1714 р.). Українські землі знову були розподілені між магнатськими родинами, яких налічувалося близько 40: Любомирські, Потоцькі, Чарторийські, Жевусь-кі та інші. їм належало 80 % земель Правобережжя.

Щоб відродити життя на цих територіях, магнати роздавали земельні наділи селянам та звільняли їх від усіх повинностей на 15—20 років. Завдяки цим заходам Правобережжя швидко наповнювалося переселенцями з Галичини, Лівобережжя та інших районів і відроджувалося до життя. Після закінчення терміну вимоги панів до селян зростали. Поверталося кріпацтво. Панщина сягала до п’яти-шести днів на тиждень. Крім соціального гноблення, відновилися й утиски на релігійному ґрунті.

Посилення панщини та національно-релігійне гноблення призвело до широкого народного опору. Невдоволені селяни приєдналися до розбійницьких (гайдамацьких) ватаг, що діяли на Правобережжі. Виник рух, учасників якого називали гайдамаками.

Зростання кількості невдоволених у результаті посилення кріпацтва, нечисленність польської армії на Правобережжі (4 тис. осіб), сусідство із Запорозькою Січчю, із якої виходили ватажки народного руху, перетворили гайдамаків на могутню силу, що була здатна знищити польське панування на Правобережжі.

Гайдамаки — селяни-втікачі, вигнанці-запорожці, кримські й ногайські татари, що об'єднувалися у ватаги (купи) і займалися степовим розбоєм («козацьким промислом»).

Назва походить від османсько-турецького слова, що перекладається як «нападати», «шарпати», «переслідувати», «гнати». Уперше назва «гайдамацьке гультяйство» була вжита в універсалі командира польських військ від 22 лютого 1717 р. Згодом назву «гайдамаки» почали використовувати для позначення учасників українського національно-визвольного руху.

2 ПОВСТАННЯ ГАЙДАМАКІВ. Перше велике гайдамацьке повстання вибухнуло в 1734 р., коли в Речі Посполитій точилася боротьба навколо обрання нового короля.

Сотник надвірного війська князя Єжі Любомирського на ім’я Верлан утік із війська та оголосив повстання проти панів. Зібравши загін, Верлан рушив у похід Брацлав-щиною та Галичиною, руйнуючи маєтки шляхти, суди та канцелярії. Він розсилав універсали начебто від імені російської імператриці Анни Іванівни, подекуди запроваджував козацькі порядки.

Найбільшим успіхом Верлана було здобуття Вінниці. Проте під тиском російських і польських військ він був змушений втекти до Молдавії.

ГАЙДАМАЦЬКИЙ РУХ 1734—1769 рр.

Дата

Керівники

Територія

Результат

1734—1738 рр.

Наказний козацький полковник Верлан

Брацлавщина, Поділля, частини Волині та Галичини

Виступ було придушено польськими і російськими військами. Верлан із невеликим загоном відступив у Молдавію

1741—1748 рр.

Г. Голий

Брацлавщина,

Уманщина

Виступ було придушено регулярними польськими військами й надвірними козаками місцевих магнатів

1750 р.

0. Лях, К. Ус,

М. Мамай,

М. Сухий та інші

Брацлавщина,

Київщина,

Волинь,

Поділля

Гайдамаки, зазнавши поразок у відкритих сутичках із польськими та російськими військами, відступили на Запорожжя, Лівобережжя та до Молдавії

1768—1769 рр. (Коліївщина)

М. Залізняк, І. Гонта

Правобережжя

Виступ було придушено спільними зусиллями польських і російських військ

Верлан надихнув на боротьбу нові загони гайдамаків. Щоб їх приборкати, шляхта почала чинити розправи. Проте народний рух не припинявся. Зрештою польські війська вдалися до тактики «поділяй і володарюй». Вони залучили на свій бік одного з ватажків гайдамаків Саву Чалого, який завзято нищив своїх колишніх побратимів. Однак запорожці невдовзі вбили зрадника.

Новий спалах гайдамацького руху відбувся навесні 1750 р. За своїм розмахом він перевершив попередній. Брац-лавщина, Київщина, Волинь, Поділля були позбавлені шляхетського панування. Проте звільнення від шляхти, орендарів (переважно євреїв), а також католицького та унійного духовенства не супроводжувалося встановленням козацького порядку, відновленням Української козацької держави.

Розуміючи, що події набирають негативних для Росії наслідків, імперський уряд увів свої війська та жорстоко приборкав повстання.

У 1761 р. російські, польські та турецькі війська провели спільну операцію в прикордонні та розгромили осередок гайдамацького руху на землях, де сходилися кордони трьох держав. Проте остаточно гайдамацький рух придушити не вдалося.

Із листа шляхтича з Летичева до коронного гетьмана Ю. Потоцького про організацію нападів гайдамаків (1746 р.)

Коли [ці гультяі] нападають, то насамперед забезпечують собі дзвіницю, щоб ніхто не вдарив на сполох. Пізніше кілька стає на воротах, двох або трьох гарно кличуть до вікна, щоб їм відчинили. Коли хтось добровільно відчинить, лише заберуть те, що він має. Коли буде сперечатися або боронитися, то поб'ють, поріжуть і все заберуть. Коли нападають на полі або в лісі, то... розміщуються в якомусь яру, де їм із близьких сіл доставляють харчі. Один із гайдамаків сидить на дереві... Коли хтось переходить або переїздить, вискакують і проводять до себе до яру.

1. Яку тактику використовували гайдамаки? 2. Чим можна пояснити виникнення такого явища, як гайдамацтво?

З КОЛІЇВЩИНА. У 60-х рр. XVIII ст. Правобережна Україна опинилася у складній ситуації. Продовжували діяти загони гайдамаків. Польська шляхта розділилася на прихильників і противників короля Станіслава Понятовського, який намагався провести реформи. Загострилися відносини між православними, з одного боку, та католиками й греко-католиками, з іншого.

Скориставшись спровокованою ситуацією, на початку 1768 р. Російська імперія нав’язала Речі Посполитій трактат про зрівняння православних і протестантів у політичних правах із католиками.

Чим була зумовлена жорстокість повстанців — учасників Коліївщини?

КОЛІЇВЩИНА 1768—1769 рр.

Барська конфедерація —

військово-політичний союз частини польської шляхти, опозиційно налаштованої до офіційного курсу короля Станіслава Понятовського та невдоволеної політичним втручанням Російської імперії у внутрішні справи Речі Посполитої. Союз був проголошений 29 лютого 1768 р. в місті Бар.

У відповідь у місті Бар утворилося військово-політичне об’єднання шляхти, що отримало назву Барська конфедерація. Вона виступила за усунення короля та збереження давніх шляхетських привілеїв і порядків.

Король не мав достатньо сил, щоб придушити цей рух, і був змушений шукати підтримки в Росії. На Правобережжя ступив корпус російських військ під командуванням Михайла Кречетникова, який розпочав бойові дії проти конфедератів.

Вчинені конфедератами насильства, нестабільність влади, постої військ, грабунки стали поштовхом до повстання, що увійшло в історію під назвою Коліївщина. Дослідники й сьогодні сперечаються про походження цієї назви. Одні стверджують, що вона бере початок від слів «колоти», «кіл». За іншою версією, свою назву повстання отримало від назви надвірних козаків «колій», «коліївці» (із польської — черговий), служба яких була «колійною» (тобто почерговою).

З «універсалу» повсталих до селянства Західної України (1768 р.)

Уже ваш час настає, коронні громадяни, що живете здебільшого в шляхетських, королівських та духовних маєтках, [час] визволення з неволі й звільнення від ярма і тягарів, які досі ви терпіли від своїх безпосередніх панів. Глянув Бог із високого неба на вашу недолю, вислухав ваші сльози та стогін із цієї земної долі, послав вам захисників, які помстяться за ваші кривди. Отже, прибувайте на допомогу тим, які хочуть вас зробити вільними, зберегти й залишити ваші права і свободи. Зараз настав час жадати від ваших наставників розплати за всі ваші кривди, побої, убивства, тортури, а також за нечуване здирство, які ви досі зазнавали від ваших панів. Посилаємо вам провідників, яким

треба довіряти і за якими треба йти зі зброєю, яку хто має. Залишайте хати, дружин своїх, коханих дітей, не пошкодуєте, бо незабаром побачите, що Бог послав нам із вами, правовірним, перемогу, і будете вільними панами, коли знищите це гадюче кодло, тобто ваших панів, які досі п'ють вашу кров. Ми раніше застерігали вас, але ви не вірили, тепер можете вірити, коли ваші побратими почали щасливо визволятися з неволі й від цього ярма на Україні та Поділлі.

Колективне обговорення: 1. До чого закликав населення цей «універсал»? 2. Чим аргументували свої дії повсталі?

Коліївщина стала приводом до російсько-турецької війни 1768— 1774 рр.

Османська імперія сприйняла введення російських військ на Правобережжя для придушення Барської конфедерації як порушення попередніх мирних домовленостей. До того ж керівництво конфедератів уклало угоду з Османською імперією про підтримку.

Загони повстанців, яких турецька влада сприймала як проросійські, здійснили напад на місто Балта, що було під владою кримського хана. 25 вересня 1768 р. Османська імперія оголосила війну Росії, яка сама шукала приводу до вступу в боротьбу за узбережжя Чорного моря.

У свою чергу, ці події стали приводом до втручання Росії у внутрішні справи Речі Посполитої та її першого поділу.

Правлячі кола Речі Посполитої, Російської та Османської імперій сприйняли виступ як «бунт черні» і доклали зусиль для його придушення.

Підготовка до повстання розпочалася в лютому 1768 р. Повсталі зібралися в урочищі Холодний Яр неподалік Мотронинського монастиря, де місцевий настоятель Мель-хіседек Значко-Яворський, ревний поборник православ’я, освятив зброю повстанців для боротьби проти шляхти й начебто дав їм «золоту грамоту» від Катерини II. Достеменно невідомо, чи діяв настоятель самостійно, виходячи зі своїх переконань, чи за вказівкою російських можновладців, які готували поділ Речі Посполитої. Повстання очолив Максим Залізняк.

Повстанці виступили 6 червня 1768 р. їхній шлях проліг через Жаботин, Смілу, Черкаси, Корсунь, Канів, Богуслав, Лисянку. Кінцевою метою походу була Умань — важливий торговельний і культурний центр, опора польського панування на Правобережжі. У міру просування повстанців їхня кількість швидко зростала. Вони нищили шляхту, орендарів, католицьке й унійне духовенство.

Повстання швидко охопило Київське, Брацлавське, південь Волинського та схід Подільського воєводств. Його рушійною силою стали ватаги гайдамаків, надвірні козаки, частково селяни й міщани.

Коліївщина відрізнялася від попередніх повстань гайдамаків. Вістря боротьби було спрямоване проти польського панування, католицької церкви, утисків орендарів та соціального гноблення з боку шляхти.

Метою боротьби проголошувалося створення порядків, де не було б «панів і підданих, а всі користувалися б козацькими вольностями», «аби очистити Вкраїну так, як

і раніше було». Повстанці заявили полякам: «Все одно Гетьманщина буде, не встоїтесь!». Своє військо повстанці називали Військом Запорозьким.

20 червня 1768 р. повсталі з’явилися в околицях Умані. За допомогою сотника Івана Гонти, який із надвірними козаками перейшов на бік повсталих, наступного дня М. Залізняк захопив місто.

Дії повсталих в Умані вирізнялися нечуваною жорстокістю. Було зруйновано костьол, єзуїтську школу, монастир Василіянського ордену, шляхетські палаци; загинуло щонайменше 2 тис. осіб, переважно поляків та євреїв. Повстання поширилося на інші райони краю. Тут повстанці встановлювали народне самоврядування. Землі шляхти розподілялися між селянами, скасовувалися повинності. М. Залізняка було обрано гетьманом, а І. Гонту — уманським полковником.

М. Залізняк відправляв у всі регіони Української козацької держави невеликі загони, що мали піднімати народ на боротьбу й поширювати звернення до народу — «універсали».

У той час як розгорталося повстання, російські війська підійшли до Умані. Командувач російських підрозділів полковник М. Гур’єв заявив про свою прихильність до повстанців і запросив М. Залізняка, І. Гонту та іншу старшину на бенкет, під час якого ватажків руху підступно заарештували. Загони повсталих, залишившись без провідників, були розгромлені російськими військами. Незважаючи на це, народні виступи тривали й наступного року.

Коліївщина була останнім повстанням українців проти Речі Посполитої. Воно зазнало поразки. Причини цього були різні: російські та польські війська перевершували повсталих в озброєнні, дії всіх учасників руху не були скоординованими, нечувана жорстокість повсталих відлякувала від них прихильників.

Опришки (від латин, opressor — знищувач, порушник) — учасники повстанського селянського руху, який був поширений на Прикарпатті.

Цей рух оцінюють як соціальний бандитизм.

40ПРИШКІВСЬКИЙ РУХ. О. ДОВБУШ. Рух народних месників набув поширення і на західноукраїнських землях, особливо Прикарпатті. Там їхні загони називалися «чорними хлопцями», або опришками. За історичними джерелами, перші такі загони з’явилися в XVI ст. Виступаючи проти утисків селянства, діючи невеликими групами по 20—50 осіб, вони нападали на шляхту, лихварів, купців. Опришки мали добрі схованки в горах і користувалися підтримкою населення, тому вважалися невловимими.

Найвідомішим ватажком опришків був Олекса Довбуш. Очолюваний ним загін нищив панські маєтки, розправлявся із сільськими багатіями. Частину захопленого він роздавав біднякам. Опорним пунктом опришків стала гора Стіг. Звідти народні месники здійснили стрімкі рейди на Дрогобич, Солотвин, Рогатин, Надвірну та інші міста. Про виняткову хоробрість народного героя, його винахідливість складали легенди.

О. Довбуш загинув у 1745 р. Однак незважаючи на смерть народного ватажка, рух опришків не припинився до середини XX ст.

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

■ Посилення соціального, національного та релігійного гноблення в умовах послаблення Речі Посполитої призвело до розгортання на Правобережній Україні могутнього гайдамацького руху, вершиною якого стала Коліївщина.

■ Історичне значення Коліївщини полягає в тому, що це повстання зміцнило у свідомості народу ідеї соціальної та національної свободи.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1734—1769 рр. — гайдамацький рух.

1745 р. — загибель ватажка опришків О. Довбуша.

1768—1769 рр. — Коліївщина.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Перевірте свої знання за навчальною грою «Словесний теніс». Правила гри. Учитель/учи-

телька об'єднує учнів та учениць у пари. Один(-на) учень/учениця ставить запитання за вивченою темою, другий(-а) відповідає на нього, після чого ставить своє запитання, і т. д. Запитання мають передбачати коротку відповідь: «Перелічіть причини...», «Назвіть передумови (прояви, характерні ознаки, результати, наслідки)...», «Що таке...», «Кого називали...» тощо. Перемогу здобуває учень/учениця, що надасть більше правильних відповідей.

2. Робота в малих групах. Обговоріть і назвіть причини повстанської боротьби на Правобережжі в другій половині XVIII ст. Яких форм вона набула? Чому в ній переважали соціальні мотиви? 3. Що було спільного й відмінного між повстаннями

гайдамаків ЗО—50-х рр. XVIII ст. та Коліївщиною? 4. Як ви вважаєте, слабкість влади чи національно-релігійна політика держави стала приводом до гайдамацького та опришківського рухів?

5. Робота в парах. Розподіліть обов'язки та за додатковими джерелами підготуйте історичні портрети М. Залізняка, І. Гонти, О. Довбуша. Дайте оцінку їхній діяльності. 6. Простежте за картою атласу події гайдамацького та опришківського рухів на Правобережжі та Прикарпатті у XVIII ст. Визначте ключові місця подій.

7. Чому гайдамацький та опришківський рухи характеризують як соціальний бандитизм? 8. Колективне обговорення. Як ви вважаєте, чи могли народні рухи другої половини XVIII ст. привести до відродження Української козацької держави?

 

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  42—43. Південна Україна. Ліквідація Зап...
Наступна сторінка:   45. Правобережжя та західноукраїнські ...



^