Згадайте, у складі яких держав перебували Правобережна Україна, Буковина, Східна Галичина, Закарпаття на початку XVIП століття.

Як ви розумієте значення понять «фільварки», «магнати»?

Чи пам’ятаєте ви, що проти османського володарювання відбувалися повстання сербських, словацьких, болгарських, угорських гайдуків, яких порівнюють з гайдамаками? Що вам про це відомо?

1. Господарське життя на Правобережжі

Після того, як Петро І вивів свої війська з Правобережжя, ті землі перейшли під владу Речі Посполитої. Але після затяжної Північної війни цей край був спустошений. Щоб заселити його селянами, магнати та королівські урядники звільняли новопоселенців від паншини на 15-20 років. Завдяки тому за відносно короткий час сільське господарство на Правобережжі відновилося.

Маєтки магнатів за розміром та розкішшю не поступалися королівським. Але ж, щоб утримувати пишні палаци з військовими залогами, потрібні великі кошти. Тому після завершення пільгового терміну для новопоселенців, магнати швидко відновили на Правобережжі фільварки, а паншина подеколи сягнула до 4-6 днів на тиждень. Зросли і повинності: селян активно залучали до будівництва і ремонту панських осель, шляхів та мостів. Окрім того, з кожного селянського двору збирали продукти.

Ситуація в містах не була кращою. Багато з них здрібніли, втратили магдебурзьке право і перейшли під пряме управління королівських урядників або магнатів. Правоелавні єпархії під тиском короля та сейму поступово приймали унію. За рішенням сейму до посад у містах допускалися лише греко-католики. В окремих містах, наприклад у Кам’янці (нині — Кам’янець-Подільський), заборонялося мешкати євреям та православним.

1. Що сприяло швидкому відновленню сільського господарства на Правобережжі?

2. Як змінилося становище селян після завершення пільгового періоду?

3. Якою була ситуація в містах Правобережної України?

2. Гайдамаки. Коліївщина

Відновлення панщини, збільшення повинностей та переслідування православних зумовили часті селянські повстання на Правобережжі.

Шляхта називала повсталих селян гайдамаками, тобто свавільниками, бунтівниками. Повстанці-гайдамаки мріяли про відновлення козацького ладу й устрою на Правобережжі. Тому і проголошували себе полковниками і гетьманами та починали творити козацьке військо і козацький суспільний лад. Інколи селянам допомагали запорожці, які мали кращий військовий досвід та озброєння. Г айдамаки руйнували маєтки землевласників, знищували документи на власність тощо, але їхні повстання були розрізненими й неорганізованими: то в одному місці селяни візьмуться за зброю, то в іншому, тож гайдамаки раз по раз зазнавали поразок.

У 1768 році польський король Станіслав II Август Понятовський під тиском Російської імперії зрівняв у правах православних, протестантів та католиків. Тоді римо-католицька шляхта об’єдналася в містечку Бар (нині Вінницька область) у конфедерацію, щоб примусити короля відмовишся від свого рішення. Так утворилася Барська конфедерація 1768 року'. Конфедерата здійснювали погроми в селах та містах, руйнували православні святині. На допомогу королю прийшли російські війська.

Населення сприйняло появу російського війська як сигнал до дії. В травні 1768 року^г на Великдень з ритуалу «освячення ножів» у Холодному Яру, поблизу колишньої гетьманської столиці — Чигирина розпочалася Коліївщина (від слова «колоти») — велике гайдамацьке повстання. Символічно, що в цьому урочищі в 1919-1921 роках перебував штаб Холодноярської республіки, яка виборювала волю під знаменами незалежності України. Підтримане місцевим населенням, повстання за незначний проміжок часу з Київщини поширилося на Брацлавщину, Поділля і Волинь. На звільнених землях запроваджували козацько-селянське самоврядування. Повстанці проголосили гетьманом запорожця Максима Залізняка, а іншого лідера — Івана Гонту' — уманським полковником. Бойовими побратимами та очільниками гайдамацького руху також були Семен Неживий, Микита Швачка, Іван Бондаренко. Повстання король придушив за допомогою військ Катерини II. Окремі загони продовжили боротьбу до кінця ХУЛІ століття.

1. Чому на Правобережжі час від часу народний гнів виливався у повстання?

2. Коли й чому виникла Барська конфедерація?

3. Назвіть дату початку Коліївщини, територію поширення та ватажків повстання.

Максим Залізняк (1740 - після 1768)

Ім’я (повне). Максим Ієвлевич Залізняк.

Народження. Народився в селі Медведівка або селі Івківці на Черкащині.

Походження. Родом із селян. Після смерті батька проживав у сім’ї старшої сестри. В 13 років подався на Запорожжя.

Іван Гонта (? -1768)

Ім’я (повне). Іван Гонта (ім’я батька невідоме).

Народження. Народився в селі Розсипки поблизу Умані.

Походження. Родом із селян.

Освіта. Добре писав і розмовляв польською, мав шляхетні манери.

Ключові події життя. Якийсь час був старостою Воздвиженської церкви міста Володарки на Київщині.

На початку 1760-х років зарахований до козацької міліції (приватної охорони) київського воєводи Салезія Потоцького. Здобув прихильність воєводи, тому невдовзі очолив сотню уманської козацької міліції, отримав у володіння села Розсипки та Орадівку. Салезій Полоцький обіцяв надати йому шляхетство.

Подальшу долю Максима Залізняка та Івана Гонти поєднала Коліївщина.

Детальніше про...

Коліївщину — гайдамацьке повстання

Запорожці знали про скрутне становище українців на Правобережжі, тому знайшлося кілька сміливців, які 1767 року записалися послушниками до Мотронинського монастиря (урочише «Холодний Яр») біля Чигирина і розпочали підготовку визвольного повстання. 18 травня 1768 року, уДень Святої Трійці, після завершення Богослужіння запорожець Максим Залізняк перед велелюдним зібранням прочитав «Золоту' грамоту'», де імператриця нібито дозволяла гайдамакам піднятися на повстання. Цей документ буш вигаданим, але люди в нього повірили. Спалахну'ло повстання. Коли гайдамаки наблизилися до Умані, на бік повсталих перейшла утнанська козацька міліція на чолі з Іваном Гонтою. Розпочалася облога, а згодом перемовини, під час яких шляхтичі в місті мало не повбивали делегатів від повстанців. Тоді гайдамаки вдерлися до Умані і вчинили там

страшенний погром. 11 червня 1768 року вони проголосили Максима Залізняка гетьманом, а Івана Гонту — уманським полковником. У Київщині і Брацлавщині запровадили козацький устрій з поділом на полки та сотні. Тим часом до Умані підійшли війська Катерини И, яких повстанці вважали своїми союзниками.

Генерали імператриці ввечері запросили старшин)' на бенкет, а зранку її роззброїли і полонили. Максима Залізняка та інших запорожців як «російських підданих» засудили до побиття батогами та довічного заслання до Нерчинських копалень. Івана Гонту та решту «польських підданих» королівські урядники стратили після катувань. Як представники свого часу, повстанці проявляли надмірну жорстокість до своїх ворогів і самі зазнавали такої ж, коли потрапляли до них у руки. В пам’яті українців вони залишилися героями і були оспівані в народних думах, піснях, легендах і переказах

1. Знайдіть на картині зображення поета, автора поеми «Гайдамаки».

2. Висловте припущення, що символізує птах над повстанцями.

1. Аргументовано доведіть чи спростуйте твердження: «Щоб підняти визвольне повстання. Максим Залізняк використав своє вміння переконувати людей, видаючи інколи бажане за дійсне».

2. Поміркуйте, чому Іван Гонта відмовився від блискучої кар’єри та перейшов на бік повстанців.

3. За допомогою інгеренет-ресурсів дослідіть, у яких фольклорних, літературних, мистецьких творах увіковічена пам'ять про гайдамаків.

3. Буковина. Східна Галичина. Закарпаття.

Рух опришків

У ХУЛІ столітті Буковина входила до складу Молдови, яка визнавала протекторат Османської імперії, Східна Галичина — до Речі Посполитої, а Закарпаття — у складі Угорщини перейшло під владу австрійських цісарів. У всіх згаданих землях проходили процеси денаціоналізації заможної частини українців, які поступово забували про своє коріння і прагнули бути поляками, угорцями, румунами тощо, оскільки лише в такому випадку їм гарантувалося збереження прав, маєтків та привілеїв. Разом з тим, у всіх країнах однаково важко жилося селянам.

Селяни-кріпаки, наймити та інші знедолені тікали в Карпати, де створювали невеликі загони. Так зародився рух опришків (з латинської «знищувач», «порушник»). Саме Карпати поєднали народних месників Буковини, Східної Галичини і Закарпаття. Опришки зненацька нападали та грабували заможних землевласників, купців, орендарів тощо і швидко відступали. Були озброєні рушницями, пістолями, сокирами і ножами.

Піднесення опришківського руху в 1738-1745 роках пов’язане з ім’ям Олекси Довбуша. До його загону, що діяв у Галицькому Прикарпатті, входило 30-50 людей, але завдяки частій зміні розташування у магнатів складалося враження, що їх значно більше. Селяни допомагали опришкам: повідомляли про небезпеку, переховували та годували. Тож галицька шляхта довго не могла спіймати повстанців. Тоді була оголошена винагорода тому, хто вб’є чи впіймає Олексу Довбуша. Саме від кулі зрадника він і загинув. Але боротьба опришків та гайдамаків не пройшла безслідно.

1. Що зумовило денаціоналізацію заможної частини українців⁰

2. Які особливості руху опришків?

3. Коли й з яким ватажком пов’язано піднесення опришківського руху?

Олекса Довбуш (1700 -1745)

Ім’я (повне). Олекса Васильович Довбуш. Батько мав прізвище Добош (той, хто б’є в барабани). Самого Олексу іменували Добошуком. сином Добоша.

Довбушем він став у фольклорі.

Народження. Народився в селі Печеніжин біля Коломиї (нині Івано-Франківська область).

Походження. Довбуші не мали власної хати, тож знімали куток у багатшого селянина. Василь Довбуш був ковалем. Разом із синами чабанував — випасав овець. Завдяки том)' Олекса добре орієнтувався в горах.

Легендарний ватажок опришків. Ставши відомим ватажком, одягався Олекса, як звичайний гуцул. Завжди носив із собою два пістолі за поясом, сокиру (бартку) та рушницю. Відзначався силою. За спогадами очевидця, був він чорнявий, високий та кремезний. Загін Довбуша діяв на Гуцульщині, Буковині, Закарпатті, навіть на галицькому Поділлі. Вночі вони долали великі відстані, а вдень відсипалися в безлюдних місцях. Атакували там, де їх ніхто не чекав. Одна з найуспішніших операцій — взяття Богородчанського замку. Збиралися навесні, коли в лісі можна

було ховатися, а на зиму розходилися. Олекса ж зимував у горах, у таємних схованках із заздалегідь заготовленими харчами. Братів-опришків було двоє: поміркований Олекса та запальний Іван. Якось під час суперечки Іван поранив Олексу топірцем у ногу. З того часу Олекса став накульгувати, а шляхи братів розійшлися. Гроші не були для опришків метою, швидше засобом для існування ватаги. Часто гроші роздавали нужденним, жертвували кошти на храми. Загін Олекси так дошкулив польській владі, що за вбивство легендарного ватажка пообіцяли щедру винагороду: пожиттєве звільнення від повинностей та землю у власність. Таким вбивцею став Стефан Дзвінчук. Мертвого Олексу Довбуша довго возили по селах, щоб переконати людей у смерті героя.

1. Письмово сформулюйте наслідки діяльності Олекси Довбуша, використовуючи слова: грабіж, прожиток, помста, благодійність, рятунок, покарання, голодна смерть.

1. Уважно розгляньте хмаринку подій. Випишіть у зошит із хмаринки роки та прізвища історичних діячів. Складіть із ними речення.

2. Допоможіть Марічці та Ігорю розв’язати ребуси. Складіть речення із розшифрованими поняттями.

3. Займіть обгрунтовану позицію. Олекса Довбуш, Максим Залізняк, Іван Гонта — борці за права народу чи безжальні розбійники і бандити?

4. Перевірте себе, зайшовши за посиланням.

 

Це матеріал з підручника Історія України 8 клас Хлібовська (2021)