Інформація про новину
  • Переглядів: 55
  • Дата: 14-08-2021, 12:28
14-08-2021, 12:28

19. Поява Російської імперії

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  17—18. Московська держава
Наступна сторінка:   20. Річ Посполита у другій половині XVII ...

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

як відбувався процес становлення Російської імперії; про правління Петра І.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Яка династія утвердилася в Московській державі після завершення Смутного часу? 2. Що таке самодержавство?

1 ПОЧАТОК ПРАВЛІННЯ ПЕТРА І. Наприкінці XVII ст. Мос

ковське царство значно відставало в розвитку від європейських держав. Відсутність зручних виходів до світових торговельних шляхів зумовлювала натуральний характер господарства країни.

Наприкінці XVII ст. Московія в європейській частині мала спільний кордон зі Швецією, Річчю Посполитою, Османською імперією та Кримським ханством — її давніми суперниками у Східній та Північній Європі. Війни проти цих країн Московська держава вела з перемінним успіхом упродовж століть.

Внутрішньополітичне життя кінця XVII ст. відзначалося гострою боротьбою придворних угруповань за владу. Після смерті царя Федора Олексійовича в 1682 р. царський трон посів його брат Петро І (самостійно правив у 1689— 1725 рр.).

Ставши царем, Петро І зіткнувся із численними проблемами. Із 1686 р. тривала невдала війна Московської держави проти Османської імперії. У 1695 та 1696 рр. Петро І здійснив два походи на Азов — турецьку фортецю в гирлі

Дону. Лише з другої спроби завдяки створеному флоту він зумів оволодіти нею. За умовами укладеного з Османською імперією перемир’я Азов перейшов до Московії разом із частиною узбережжя Азовського моря. Проте цей успіх не вирішував проблеми виходу до Чорного й Середземного морів й участі у світовій торгівлі.

Тоді Петро І докорінно змінив напрям зовнішньої політики. До цього царя підштовхнуло організоване ним «Велике посольство» до країн Європи (1697—1698 рр.). До складу посольства увійшов і сам цар під іменем урядника Петра Михайлова. Подорож справила на Петра І величезне враження. Він замислив європеїзувати Московію, побудувати могутній флот і розширити торгівлю. Шлях до цього цар бачив через війну зі Швецією, яка володіла узбережжям Балтійського моря. Знайшлися й союзники: Саксонія (саксонський курфюрст Август II, який одночасно був і правителем Речі Посполитої) та Данія.

Завершити «Велике посольство» Петру І не вдалося. Отримавши повідомлення про заколот стрільців, він одразу повернувся до Москви та влаштував жорстоку розправу над бунтівниками, стративши майже тисячу осіб. Стрілецьке військо було ліквідоване напередодні запланованої війни проти Швеції.

Для створення армії за європейським зразком почали вживати термінових заходів. Отже, реформи, розпочаті Петром І, значною мірою були вимушеними, без заздалегідь продуманого плану.

Які цілі ставила Московська держава в Північній війні? Чи вдалося їх досягти?

2 ПІВНІЧНА ВІЙНА 1700—1721 рр. НІШТАДТСЬКИЙ МИР. Бойові дії проти Швеції розпочав данський король Фреде-рік IV. Тим часом Август II рушив на Ригу, а 34-тисячне московське військо наприкінці 1700 р. підступило до Нарви, однієї з головних фортець Швеції у Східній Балтії.

Шведський король Карл XII, який був талановитим полководцем, спочатку ударив по Данії. Він оточив Копенгаген і змусив Фредеріка IV капітулювати. Потім король із 18-тисячною армією несподівано з’явився під Нарвою та завдав Петру І нищівної поразки. Московське військо втратило всю артилерію. Далі Карл XII рушив до Риги, де розбив війська Августа II. Московська держава лишилася сам-на-сам зі Швецією.

Поразка спонукала Петра І до негайного прискорення реформ. Розпочалося створення регулярної армії шляхом рекрутських наборів. Із певної кількості селянських і посадських дворів брали по одному рекруту терміном на 25 років.

Для відновлення артилерії Петро І наказав зняти частину дзвонів із церков і переплавити їх. У Тулі та на Уралі почалося будівництво мануфактур, які мали забезпечити армію всім необхідним. Для роботи на мануфактурах приписували цілі села, замінюючи в такий спосіб панщину.

Завдяки цим заходам наприкінці війни Московія мала 15 тис. гармат — більше, ніж будь-яка держава Європи. Кількісний склад армії був доведений до 340 тис. воїнів (із них 80 тис. осіб — регулярної).

Заходи Петра І дали бажаний результат — новостворе-ній армії вдалося оволодіти частиною узбережжя Фінської затоки. 16 травня 1703 р. було завершено спорудження на одному з островів у гирлі Неви Петропавлівської фортеці. Так почалося будівництво міста-порту Санкт-Петербурга — майбутньої столиці Російської імперії, яке стало для Московії «вікном у Європу». Місто будували прискореними темпами в надскладних умовах тисячі селян з усієї держави. Через пів року Санкт-Петербург прийняв перше іноземне торговельне судно.

Для захисту міста з боку моря на острові у Фінській затоці було закладено військово-морську базу Кронштадт.

Щоб з’єднати центральні райони країни зі столицею, почалося широке будівництво каналів.

У 1706 р. Карл XII замислив завдати вирішального удару Московії. Його армія через Річ Посполиту рушила в похід на Москву. Проте поразка генерала Адама Левенга-упта, який мав доставити головним силам шведської армії все необхідне, у битві біля села Лісне (1708 р.) змінила ці плани. Карл XII повернув в Україну, сподіваючись на підтримку гетьмана Івана Мазепи, із яким мав таємні домовленості. Однак населення, невдоволене попередньою політикою гетьмана, не підтримало І. Мазепу. До того ж цар Петро І своїми каральними заходами унеможливив будь-яку допомогу. Так, територія Гетьманщини була захоплена, столиця Батурин разом з усіма жителями знищена, Запорозька Січ зруйнована.

Швеції залишилося покладатися на власні сили та невеликий загін козаків. Шведське військо (ЗО тис. осіб) підійшло до Полтави, де розміщувалися великі склади військових припасів та продовольства, і розпочало облогу.

МОСКОВСЬКЕ ЦАРСТВО (РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ) наприкінці XVII — у XVIII ст.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Акт про надання Петру І титулу імператора всеросійського (22 жовтня 1721 р.)

У 20 день сього жовтня, за порадою в Сенаті спіль- славу в усього світу через єдине лише керування

но з духовним Синодом, намір сприйнятий, його ве- привів, як те всім доволі відомо, іменем всього на-

личність, на знак своєї належної подяки, за високу роду російського просить, аби зволив прийняти, за

його милість та батьківську опіку й старання, яке він прикладом інших, від них титул: батька вітчизни,

про благополуччя держави в усі часи свого славет- імператора всеросійського, Петра Великого...

ного правління й особливо під час минулої швед- ,, „, .

.. .„ . ... .. Чим аргументувалося надання Петру І імпера-

ської війни проявив, і всеросійську державу в такий гг

л « . ... . ' „ торського титулу?

сильнии та добрии стан, і народ свій підданий у таку г’ ’

На допомогу гарнізону міста вирушили головні сили московського війська (42 тис. осіб) на чолі із царем. 27 червня 1709 р. під Полтавою відбулася вирішальна битва, у якій шведське військо зазнало поразки.

Після Полтавської битви перебіг Північної війни докорінно змінився. Бойові дії було перенесено за межі Московської держави. Данія та Річ Посполита знову виступили проти Швеції. У 1710 р. московські війська оволоділи Ригою, де було знищено все населення, Ревелем (Таллінном), Виборгом, що відкрило московському війську шлях до Швеції та Фінляндії.

Зростання могутності Московської держави занепокоїло європейські держави. Османська імперія також прагнула взяти реванш та оголосила війну. Петро І спробував одним ударом завдати поразки й Османській імперії. Однак його

Прутський похід 1711 р. закінчився невдачею. Петро І змушений був повернути Азов і відмовитися від Запорожжя та боротьби за вихід до Чорного моря.

У цей самий час Петро І закріплював позиції Московської держави на Балтійському узбережжі. Карл XII, спостерігаючи за успіхами Петра І, запропонував йому союз. Сторони наблизилися до згоди, але Карл XII загинув під час облоги фортеці Фредрікстен у Норвегії. Він став останнім монархом Європи, що віддав життя на полі битви.

Новий шведський уряд припинив війни проти Пруссії і Данії, віддав їм усі свої володіння в Німеччині. Вивільнені сили було кинуто проти Московської держави. Основним театром бойових дій стало Балтійське море.

Збудований Московським царством Балтійський флот у морській битві 1714 р. біля мису Гангут (Ханко) здобув першу перемогу над Швецією. Потім московські війська зайняли Аландські острови й почали загрожувати Швеції. У липні 1720 р. біля острова Гренгам відбулася вирішальна битва, у якій шведські війська зазнали нищівної поразки.

ЗО серпня 1721 р. у фінському місті Ніштадт було підписано мирний договір, за яким до Московської держави відійшли Естляндія, Ліфляндія, Інгерманландія, частина Карелії, а також низка островів у Балтійському морі.

Після перемоги в Північній війні 20 жовтня 1721 р. Петро І за наполяганням Феофана Прокоповича прийняв титул імператора, а Московське царство стало Російською імперією. Тим самим держава засвідчила своє прагнення розширити кордони та заявила про претензії на всю спадщину колишньої Русі. У результаті Північної війни Росія отримала вихід до Балтійського моря.

Війна та реформи дорого коштували державі. Її населення скоротилося на чверть. Проте, набравши ваги в європейських справах і зміцнивши військовий потенціал, Росія просувала свої завоювання в усіх напрямках.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Петро І про себе і свої дії

...Я цар, але в мене на руках мозолі; а все це від того: показати вам приклад і хоча б під старість бачити гідних помічників і слуг Батьківщини.

...Я знаю, що мене вважають жорстоким государем і тираном. Помиляються в цьому ті, хто не знає всіх обставин. Богові відомі серце і совість моя, те, скільки співчуття маю я до підданих і скільки блага бажаю Батьківщині.

...Невігластво, впертість, підступність завжди виступали проти мене відтоді, як користі різні в державі запроваджувати й суворі звичаї змінити я вирішив. Вони є тиранами, а не я. Порядних, працелюбних, смиренних, розумних синів Батьківщини возвеличую та нагороджую я, а непокірливих і поганих виправляю з необхідності. Нехай лють людська зводить на мене наклепи, — моє сумління чисте. Бог мені суддя!

Робота в парах. Обговоріть

і визначте: 1. Як наведені вислови характеризують царя? 2. Висловіть власне ставлення до Петра І.

3. Чи відверто говорить цар? Чи є у джерелі щось таке, що викликає у вас занепокоєння?

З РЕФОРМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ. Важливою складо

вою діяльності Петра І стали реформи в системі управління державою.

Цар усе рідше звертався до Боярської думи. Важливі державні справи він доручав найбільш відданим особам. Для Петра І не мало значення їхнє походження, насамперед він цінував здібності своїх помічників.

У 1708 р. вийшов указ, за яким запроваджувався поділ держави на губернії. Губернатори, призначені царем, отримували велику владу.

У 1711 р. було створено сенат — найвищий законодавчий, розпорядчий і виконавчий орган при цареві. Запровадження посади генерал-прокурора зі штатом чиновників на місцях посилило нагляд верховної влади за діяльністю всіх ланок державного апарату.

У 1718—1720 рр. було остаточно ліквідовано колишні урядові установи — прикази. Замість них Петро І організував колегії. Перевага колегій полягала в тому, що вони відповідали за певні сфери державного управління й поширювали свою діяльність на всю країну. Порядок роботи Сенату й колегій здійснювався згідно з особливими інструкціями й «генеральним регламентом».

Суттєві зміни відбулися у становищі церкви. Після смерті патріарха Адріана (1700 р.) цар не дозволив обрати нового патріарха, ужив заходів для вилучення частини церковних доходів та обмежив права духовенства. У 1721 р. вийшов указ, за яким було створено духовну колегію, або Синод, на чолі зі світською особою. Підпорядкування церкви державі, перетворення її на частину державного апарату стало важливим чинником зміцнення самодержавної влади імператора.

Важливу роль у становленні Російської імперії відіграла поява в 1722 р. «Табелі про ранги», що визначала систему чинів і порядок просування на державній службі — військовій і цивільній.

Указом про единоспадковість 1714 р. Петро І фактично ліквідував різницю між боярством і дворянством — усі мали служити царю (государю) і державі. Закріплювалася передача у спадок не тільки вотчин, як це було раніше, а й по-мість, які тимчасово надавалися за службу. За Петра І було проведено перепис селян і запроваджено збирання податків не з двору, а з кожного селянина. Це значно збагатило скарбницю, але лягло новим тягарем на плечі селянства.

Для підтримання порядку в Російській імперії з’явився новий поліцейський орган — Преображенський приказ, а з 1718 р. було створено Таємну канцелярію. Вона займалася справами злочинів чиновників на службі, державної зради. На допитах до підозрюваних часто застосовували тортури.

Проте всі ці зміни, які мали європеїзувати владу монарха, лише посилювали одноосібну владу царя.

Будинок Сенату й Синоду в Санкт-Петербурзі. Листівка XIX ст.

4 ЗМІНИ В КУЛЬТУРІ ТА ОСВІТІ. Петро І розумів, що для

подолання культурної відсталості Росії насамперед слід змінити світогляд підлеглих — хоча б найближчого оточення.

Наприкінці XVII ст. дітей дворян почали відправляти на навчання за кордон. Після повернення спеціалісти (інженери, архітектори, кораблебудівники тощо) отримували

чини, посідали відповідні місця в суспільстві, допомагали царю-реформатору здійснювати перебудову в державі.

У першій чверті XVIII ст. виникла невелика мережа загальноосвітніх і спеціальних навчальних закладів, організованих коштом державної скарбниці. Відкривалися друкарні, де видавали книги світського характеру. Почали виходити газети. Запрацювали перші публічні бібліотеки.

У 1714 р. в Санкт-Петербурзі було створено Кунсткамеру — перший природничий музей у Росії. Розвиток наукових знань створив умови для заснування Академії наук. Її відкриття відбулося вже після смерті Петра І, наприкінці 1725 р.

Реформи царя порушили побудований на давніх традиціях устрій суспільства. Дворянство, запозичуючи іноземні звичаї, усе більше віддалялося від «низів», яких зміни так і не торкнулися. У першій чверті XVIII ст. населення країни фактично розкололося на дві соціально-культурні групи, що відповідало процесам, які відбувалися в Європі під впливом ідей Просвітництва. Менша (правляча) дбала про державні інтереси та орієнтувалася на Європу, більша — зберігала вірність традиційній московській старовині.

Механічне перенесення культурних норм і традицій Заходу загальмувало розвиток російської національної культури, яка почала формуватися лише в XIX ст.

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

Реформаторська діяльність Петра І перетворила Московську державу на могутню Російську імперію, яка стала вагомим чинником європейської політики.

Вирішальним кроком на шляху становлення Російської імперії стала перемога в Північній війні, яка надала країні вихід до Балтійського моря і, відповідно, до головних світових торговельних шляхів.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

1700—1721 рр. — Північна війна.

27 червня 1709 р. — Полтавська битва.

1721 р. — проголошення Московського царства Російською імперією.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

  • 1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Хто останній — перемагає».

Правила гри. У грі беруть участь пари учнів та учениць. Вони мають відтворити основний зміст пункту параграфа, по черзі називаючи по одному реченню. Перемагає учень/учениця, чиє речення буде останнім.

  • 2. Що підштовхнуло царя Петра І до проведення реформ? 3. Укажіть хронологічні межі

Північної війни, її ключові битви. 4. Який вплив на розвиток Московської держави мала Північна війна? 5. Які реформи державного управління були проведені Петром І? У якому році Московське царство було проголошене Російською імперією? б. Які

територіальні придбання здійснила Московія (Росія) в період правління Петра І? 7. Які зміни у становищі дворянства відбулися впродовж XVI—XVIII ст.? 8. Визначте наслідки реформаторської діяльності Петра І для подальшого розвитку Росії.

9. Складіть у зошиті хронологічну таблицю основних подій правління Петра І. 10. Використовуючи додаткові джерела, складіть історичний портрет Петра І. Скористайтеся відповідним планом-схемою в додатках до підручника (є. 227).

11. Колективне обговорення. Чи зуміла Росія завдяки реформам Петра І подолати свою відсталість від провідних європейських держав?

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  17—18. Московська держава
Наступна сторінка:   20. Річ Посполита у другій половині XVII ...



^