Інформація про новину
  • Переглядів: 38
  • Дата: 14-08-2021, 12:31
14-08-2021, 12:31

21—22. Просвітництво та промислова революція

Категорія: Всесвітня історія





Попередня сторінка:  20. Річ Посполита у другій половині XVII ...
Наступна сторінка:   23—24. Освічений абсолютизм

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про початок промислової революції, її вплив на життя різних верств населення; що таке Просвітництво, якими є хронологічні межі цієї епохи; про видатних представників Просвітництва.

ПРИГАДАЙТЕ

1. Якими були основні ідеї гуманістів? 2. Що таке секуляризація? 3. У чому полягали особливості аграрної революції? 4. Що таке мануфактура?

1 ПОЧАТОК ЕПОХИ ПРОСВІТНИЦТВА. У другій половині XVII ст. в середовищі освічених людей утвердилося прагнення знайти розумне, а не релігійне пояснення всіх явищ природи та людського життя. За людським розумом визнавалася здатність пізнавати й пояснювати світ. Світогляд, який основним засобом пізнання та критерієм істини вважає розум людини, а не божественне одкровення й досвід, називається раціоналістичним.

Раціоналізм дав потужний поштовх до накопичення знань, хоча в науці XVII ст. ще не було вузької спеціалізації. Наука не поділялася на математику, фізику, філософію тощо, а вчені працювали одночасно в багатьох галузях. Було сформульовано нові принципи наукових досліджень. Наука отримувала знання з експерименту й заговорила мовою математичних формул.

Зростання авторитету науки все більше переконувало в могутності людського розуму. У XVIII ст. віра в розум стала панівною: освічена частина суспільства вважала, що в усьому слід прислухатися тільки до нього. Розум, як вважала інтелектуальна еліта, необхідно розвивати за допомогою розумових вправ, вивчення наук і мистецтва, тоді людина зможе змінити навколишній світ, зробити його розумним і справедливим.

Основним умонастроєм суспільства став оптимізм. Люди вірили в те, що історія рухається до кращого, розвивається від несправедливого устрою до щасливого суспільства.

Людина XVIII ст., як ніколи раніше, вважала себе господарем власної долі.

Батьківщиною Просвітництва була Англія, де становлення капіталізму стимулювало розвиток науки і знань. Визначні англійські вчені-мислителі Ісаак Ньютон, Томас Гоббс, Джон Локк, а також голландець Бенедикт (Барух) Спіноза та німець Готфрід Лейбніц заклали основи ідей Просвітництва.

Чи була поява ідей Просвітництва закономірною?

Що таке природне право?

2 ПРИРОДА ЛЮДИНИ ТА ПРИРОДНЕ ПРАВО. ПРОСВІТНИ

ЦТВО І ЦЕРКВА. Епоха Просвітництва затвердила у свідомості людей поняття природного права. Просвітителі вважали, що всі люди з народження наділені природними

правами, зокрема правом на життя, свободу та рівність. Із цього випливало, що всі відмінності в суспільстві (між бідними і багатими, правителями й підданими, дворянами і непривілейованими особами) були встановлені не Богом, а самими людьми. Тому люди мали змінити те, що самі створили.

Наміри змінити державу й суспільство в епоху Просвітництва розглядалися не як бажання змінити світовий порядок, а як законне право людини. На думку просвітителів, щоб зробити людей щасливими, насамперед слід забезпечити їх природними правами, відкритими за допомогою розуму. Надії на реалізацію своїх ідей просвітителі покладали на освічених монархів.

До релігії та церкви просвітителі здебільшого ставилися байдуже, а іноді навіть вороже. Вони вважали, що світо-творення було або деїстичним (Бог створив світ і після того не втручався в історію людства), або атеїстичним (повне заперечення існування Бога).

Проте церква вже не змогла гідно відповісти на критику просвітителів. Із падінням авторитету церкви її багатства та привілеї стали об’єктом зазіхань із боку держави.

Європейські правителі почали здійснювати секуляризацію церковної власності. Відкривалися світські школи. Папі Римському навіть довелося розпустити орден єзуїтів (згодом його відновили). У більшості країн припинилися суди інквізиції.

Чому І. Ньютона часто зображують із яблуком? Які наукові інтереси вченого відображені на картині?

З ОСВІТА. ЕНЦИКЛОПЕДИСТИ. СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ. Епоха

Просвітництва сприяла розвитку освіти. Так, король Пруссії Фрідріх II та австрійський імператор Йосиф II запровадили у своїх країнах загальну початкову освіту. У Франції протягом XVIII ст. кількість неписьменних скоротилася із 79 до 63 %. Проте нова епоха додала до соціального розколу в суспільстві ще й культурно-освітній. Незначна частина освічених людей не завжди могла порозумітися з рештою населення.

Просвітителі вважали істинними лише ті знання, що здобуті наукою, власним розумом, а не ті, що ґрунтуються на традиціях і народній мудрості. Народні вірування розглядалися як забобони й прояв відсталості.

Філософ Дені Дідро вважав своїм завданням зробити сучасні знання доступними для всіх. Його задум полягав у тому, щоб скласти загальну картину накопичених знань та об’єднати їх у спеціальний довідник. Видання отримало назву «Енциклопедія» («Енциклопедія, або Тлумачний словник наук, мистецтв та ремесел»), а авторів статей називали енциклопедистами.

Як ідеї Просвітництва вплинули на життя суспільства?

Організаторам створення видання Д. Дідро й математику Жану д’Аламберу вдалося залучити до справи великих філософів і письменників: Вольтера, Шарля Монтеск’є,

Поля-Анрі Гольбаха, Жана-Жака Руссо та інших. Перший том цієї праці був надрукований у 1751 р.

Проте вже в 1759 р. було заборонено видавати «Енциклопедію», хоча вона продовжувала виходити підпільно. Ця масштабна праця справила величезний вплив на тогочасне суспільство, підготувавши майбутні революційні зміни.

В епоху Просвітництва з’явилася нова вагома сила в суспільстві — громадська думка. Вона почала суттєво впливати на державну політику, що обмежувало свавілля монарха, і виявилася могутньою зброєю в руках тих, хто вмів нею керувати. Інструментом, за допомогою якого формувалася громадська думка, були чутки, газети.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Французькі та англійські просвітителі сформулю- Ш. Монтеск'є сформулював принцип поділу влади

вали основні положення просвітницької концепції й положення про те, що метою будь-якої форми

суспільного розвитку. держави є збереження свободи на основі закону.

Т. Гоббс створив теорію суспільного договору, яка Теорія поділу законодавчої, виконавчої і судової

спиралася на гіпотезу, що виникнення держави є ре- влади, їхньої незалежності одна від одної могла,

зультатом договору, покликаного захистити людей на думку просвітителів, забезпечити досконалий у процесі агресивної конкурентної боротьби. суспільний устрій.

Ж.-Ж. Руссо стверджував, що у відповідь на прийнят- Д. Дідро боровся із всесиллям церкви, вважаючи

тя державою зобов'язань про захист прав громадян вимоги, які вона висувала людині, несправедливими,

останні мусять сприяти загальному благу, підпоряд- тому що вони не спиралися на докази розуму,

ковуючи свої інтереси законам. Він обґрунтував Дж. Локк уперше виділив три найважливіші права

перевагу республіканського державного устрою людини: право на життя, свободу та власність (не

над монархічним, який забезпечує демократичний володіння, але результат праці).

механізм управління в державі.

Середовищем прояву громадської думки були світські салони, що набули поширення у XVIII ст. Там вели розмови про науку, філософію, політику, дізнавалися новини тощо. Просвітителі постійно відвідували салони, і частина їхніх творів була написана у формі розмов. Крім салонів, виникали літературні, філософські, наукові товариства й гуртки, завданням яких було впливати на громадську думку та сприяти поширенню ідей Просвітництва. Особливістю таких гуртків і товариств було те, що в суспільстві, розділеному становими привілеями, вони об’єднували людей незалежно від походження.

Одним із таких об’єднань було товариство масонів, що являло собою закрите таємне братство. Воно започаткувало рух масонства (франкмасонства). Перші масонські організації — масонські ложі — заснували в XVII ст. англійські просвітителі, які запозичили назви та обряди середньовічного цеху каменярів. Датою появи масонства вважають 24 червня 1717 р., коли була створена Велика ложа Лондона. Наприкінці століття вже існувало близько ЗО лож в Англії та Шотландії.

Масонство стало модною, навіть впливовою течією. До лож вступали особи, які прагнули змінити навколишній світ. Вони проповідували свободу і братерство всіх людей, поширювали ідеї Просвітництва, займалися благодійництвом.

Крім салонів із їхніми філософсько-науковими розмовами й масонських лож, у XVIII ст. бурхливо розвивалося світське мистецьке життя. До цього часу театри здебільшого були придворними; театри, відкриті для широкого загалу, діяли тільки в Лондоні та Парижі. А вже у XVIII ст. вони почали виникати навіть у невеликих містах Європи.

У цей час змінилася й роль музики. Раніше її використовували як супровід під час богослужіння, придворних свят, спектаклів, а у XVIII ст. вона набула самостійності. Клавесин, фортепіано, скрипка, флейта стали концертними інструментами. Композитори й виконавці опинилися в центрі уваги світської публіки, їх запрошували в королівські двори. Світової слави як композитори й виконавці набули Йоганн Себастьян Бах, Йозеф Гайдн, Вольфганг Амадей Моцарт, Людвіг ван Бетховен.

Більш доступним також став живопис. Тогочасні митці організовували виставки картин, що потім обговорювалися в салонах і пресі.

ЦІКАВІ ФАКТИ

Історія масонів бере свій початок від середньовічних гільдій каменярів, у яких вони запозичили назву й форми організації об'єднань — ложі; поділ членів на учнів, підмайстрів і майстрів; елементи одягу — фартухи, рукавиці, шапки.

4 БАРОКО, КЛАСИЦИЗМ, РОКОКО, НЕОКЛАСИЦИЗМ. У другій половині XVII ст. в більшості європейських країн — Італії, Іспанії, Німеччині, Польщі та інших — панівним художнім стилем ще залишалося бароко, яке мало чітко виражені місцеві особливості. Проте у Франції вже затверджувався новий стиль — класицизм, який був зорієнтований на античні зразки.

Що зумовлювало зміни художніх стилів упродовж XVII—XVIII ст.?

Драматурги створювали п’єси на сюжети з грецької або римської міфології та історії. Художники зображували стародавніх богів і героїв. Архітектори брали за зразок трикутні фронтони й колонади античних храмів. На відміну

від майстрів бароко, письменники й художники класицизму у своїй творчості свідомо прагнули дотримуватися встановлених норм.

Центрами поширення класицизму й нових принципів мистецтва стали академії. Перші були засновані в Парижі — Королівські академії живопису і скульптури (1648 р.) та архітектури (1671 р.). Згодом вони виникли в більшості європейських столиць. Отже, з’явившись у Франції, класицизм набув поширення і в інших країнах Європи.

Головним завданням класицизму було створення монументального мистецтва, яке втілювало ідею об’єднання нації навколо монарха, виховувало народ. Особисті інтереси й почуття підпорядковувалися державним (на першому місці стояла держава, а не окрема людина). На це був здатен тільки ідеальний класичний герой. Поступово формувалися суворі норми поведінки — бурхливий вираз почуттів вважався непристойним і був ознакою низького походження або поганого виховання. Вищими чеснотами людини проголошувалися виконання обов’язку, служіння державі. У творах мистецтва виникав образ конфлікту почуттів та обов’язку, особистості й держави.

П’єси, написані в цьому стилі, мали логічні та зрозумілі сюжет і мову. В основі твору завжди була певна ідея, яка розкривалася протягом п’єси. Зображені події завжди відбувалися в одному місці та протягом одного дня. Другорядних сюжетних ліній не допускалося. У літературі та мистецтві класицизму існувала ієрархія жанрів: трагедія належала до вищих, а комедія — до нижчих жанрів.

Засновником французької класичної трагедії був П’єр Корнель. Він писав п’єси та праці з теорії мистецтва. Доля героїв його п’єс була тісно пов’язана з політичною боротьбою. Сюжет розгортався на тлі історичних подій. Своїми п’єсами П. Корнель намагався довести необхідність зміцнення абсолютної монархії.

Хоча комедія в класицизмі вважалася нижчим жанром, найвідомішими виставами в театрах XVIII ст. були комедії Жана-Батіста Мольєра. Його твори «Дон Жуан», «Міщанин-шляхтич» та інші залишаються популярними й сьогодні.

Художник Нікола Пуссен вважав, що сюжет мистецького твору має бути благородним, величним і піднесеним, а композиція — логічною і простою. Ще одним відомим живописцем цього періоду був Жак-Луї Давид.

Взірцем мистецтва класицизму в архітектурі стала резиденція французьких королів у Версалі.

У першій половині XVIII ст. набув поширення новий стиль — рококо (декоративні мотиви у вигляді мушлі), який став продовженням розвитку бароко. Цей стиль найбільше проявився в декоративно-ужитковому мистецтві. Майстри рококо створювали витончені речі, в оточенні яких людині зручно й приємно жити. Для цього стилю характерні багатство прикрас, незвичність і вишуканість форм.

У другій половині XVIII ст. знову повернулося захоплення античними класичними формами. Цей стиль отримав назву неокласицизм (у Східній Європі його відносили до класицизму), тобто новий класицизм. Зміна вподобань була викликана втомою від рококо та результатами археологічних розкопок римських міст Помпеї та Геркуланум, що загинули під час виверження вулкана Везувій. Чіткість забудови римських міст наштовхнула архітекторів XVIII ст. на думку, що міста слід будувати за простим планом. Худож-ники-неокласики вважали, що мистецтво має виховувати, облагороджувати людину. Вони шукали героя, готового до подвигу й гідного наслідування.

Новий стиль приніс із собою і зміни в одязі: пишні жіночі сукні попереднього століття поступилися місцем легким сорочкам, схожим на давньогрецькі хітони.

5 ІДЕЇ ПРОСВІТНИЦТВА В ЛІТЕРАТУРІ ТА ФІЛОСОФІЇ. Біль

шість просвітителів, особливо французьких (Ш. Мон-теск’є, Вольтер, Д. Дідро, Ж.-Ж. Руссо), прагнули донести до людей свої думки через літературний твір. Творчість таких письменників, як Данієль Дефо, Джонатан Свіфт, П’єр-Огюстен Бомарше, Фрідріх Шиллер, Йоганн Вольфганг Гете та інші, дає змогу простежити еволюцію ідей Просвітництва в літературі.

Д. Дефо утверджував у літературі Англії нового позитивного героя (Робінзон Крузо), який працелюбством і розумом

досяг усього. Інший англійський письменник Дж. Свіфт у романі «Мандри Гуллівера» намагався показати слабкі місця ідей Просвітництва. Герої П.-О. Бомарше (Франція) і Ф. Шиллера (Німеччина) — прості люди, які своєю працьовитістю, розумом, людяністю протиставлялися аристократії. Автори утверджували природні права людини. Німецький письменник Й. В. Гете своїми літературними творами намагався виховати людей мужніми, сильними й добрими, здатними кинути виклик існуючому несправедливому ладу.

Найвідомішим представником німецького Просвітництва був філософ Іммануіл Кант, що походив із родини дрібного ремісника. Усе своє життя він прожив у місті Кенігсберг (тепер Калінінград, Росія). Тут він здобув освіту, став професором університету, а згодом і ректором. І. Кант читав лекції з філософії, мовознавства, географії, права, математики, фізики та інших наук. Він розробив концепцію походження Сонячної системи з гігантської туманності. Ця гіпотеза залишається однією з основних наукових ідей в астрономії. І. Канту також належить ідея правової держави. Проте головна проблема, що його хвилювала, була пов’язана з можливостями людини пізнавати світ.

ІДЕЇ ПРОСВІТНИЦТВА В ЛІТЕРАТУРІ КРАЇН ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ

Письменник (поет), країна

Твори

Головний зміст творів

Данієль Дефо (Англія)

Роман «Робінзон Крузо»

Роман написано у формі щоденника, де герой розповідає про те, що з ним відбувалося на безлюдному острові. Письменник прославляє творчу працю людини, її підприємливість, наполегливість у досягненні мети

Джонатан Свіфт (Англія)

Роман

«Мандри Гуллівера»

Це не лише цікавий пригодницький роман, але й дотепна сатира на тогочасне суспільство. Письменник безжально критикує його загальні вади: свавілля, жадібність

П'єр-Огюстен

Бомарше

(Франція)

Комедії «Севільський цирульник», «Одруження Фігаро»

Головний герой обох творів — слуга Фігаро, спритний, талановитий і зухвалий. Він протиставляється гультяйській та лінивій аристократії

Фрідріх Шиллер (Німеччина)

Трагедія «Розбійники»

У творі змальовано молодих людей, що стали розбійниками на знак протесту проти існуючих порядків

Драма «Вільгельм Телль»

У творі оспівано боротьбу швейцарців проти австрійських Габсбургів. Головними героями стали прості люди: пастухи, рибалки, мисливці

Йоганн

Вольфганг Гете

(Німеччина)

Драма

«Гец фон Берліхінген»

Твір присвячено Селянській війні в Німеччині. Письменник створив образ героя — захисника всіх пригноблених і борця за об'єднання країни

Роман у листах «Страждання молодого Вертера»

Головний герой твору — освічений юнак із сім! бюргерів, що страждає від зверхності дворян і лицемірства суспільства

Спираючись на таблицю, визначте, які ідеї Просвітництва відобразилися у творах літератури.

ЦІКАВІ ФАКТИ

І. Кант дійшов висновку, що людина може отримати знання лише про обмежену кількість навколишніх речей. Поряд існують «речі в собі», які пізнати неможливо, оскільки неможливо довести їх існування, і навпаки. Із цього випливало, що повністю пізнати світ неможливо. У такий спосіб мислитель піддав критиці ідею про безмежну силу людського розуму.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Зі статті І. Канта «Відповідь на запитання: що таке Просвітництво» (1784 р.)

Просвітництво — це вихід людини зі стану сво- того, щоб люди за тих умов, що склалися загалом,

то неповноліття, у якому вона перебуває з власної були вже здатні або могли стати здатними надійно

вини. Неповноліття є неспроможністю користува- й добре користуватися власним розумом без сторон-

тися своїм розумом без стороннього впливу. Не- нього втручання. Однак існують явні ознаки того, що

повноліття з власної вини — це те, причина чого для них відкрито шлях до вдосконалення в цьому;

полягає не у відсутності розуму, а у відсутності рі- перешкод на шляху до Просвітництва або виходу

шучості й мужності користуватися ним без сторон- зі стану неповноліття, у якому людство перебуває

нього впливу. Май мужність користуватися власним з власної вини, стає все менше. У цьому аспекті наша

розумом — таким є гасло Просвітництва... епоха є епохою Просвітництва, або епохою Фрідріха.

Якщо запитати, чи живемо ми зараз у просвіченій 7 Робота в малих групах. Обговоріть і визначте,

епосі, то відповідь буде: ні, але, мабуть, ми живемо щ0 |. Кант називав Просвітництвом та епохою

в епоху Просвітництва. Ще багато не вистачає для Просвітництва.

6 ПОЧУТТЯ ПРОТИ РОЗУМУ. Заперечення просвітителями чуттєвого пізнання світу викликало обурення частини суспільства. Людям хотілося мріяти, хвилюватися, замислюватися перед загадками.

З’явилися романи й поеми, які оспівували почуття, сни та мрії, нічні пейзажі, руїни стародавніх замків тощо. Так у літературі й мистецтві виникла нова течія — сентименталізм (від франц. sentiment — почуття). Романи Семюела Річардсона, Лоренса Стерна, Жана-Жака Руссо викликали значний інтерес у світської публіки. В Англії зародився готичний роман із фантастичними сюжетами, описом страшних злочинів, чаклунства, жахів тощо. У світському товаристві набули популярності містика, магія — усе, чого не можна пояснити, надприродне. Публіку приголомшували досліди німецького лікаря Франца Месмера, результати яких були покладені в основу вчення про гіпноз.

Мода на надприродне створила умови для діяльності авантюристів і пройдисвітів. Вони стверджували, що мають еліксир молодості й філософський камінь. їм вірили та радо приймали у вищому світі. Одним із найвідоміших авантюристів був Джузеппе Бальзамо, відомий як граф Каліостро.

Зміна смаків поширилася й на садово-паркове мистецтво. Модними стали романтичні куточки з дикою природою (так званий англійський, або пейзажний парк).

7 ЗМІНИ В ПОВСЯКДЕННОМУ ЖИТТІ. У другій половині

XVII — XVIII ст. у побуті європейців набули поширення нові напої — кава і чай, навколо яких склалася особлива культура споживання та спілкування.

Більш зручним стало житло. На звичну деталь інтер’єру перетворилися дзеркала. Шедевром мистецтва тих часів вважають Дзеркальну залу Версальського палацу.

У моду увійшла китайська порцеляна — посуд, статуетки, вази. Проте вона була занадто дорогою, і європейські

майстри намагалися відкрити таємницю її виробництва. У результаті їхніх пошуків з’явився фаянс — легка біла кераміка. Проте вона поступалася порцеляні. Згодом німецький алхімік Й. Бетгер винайшов технологію виробництва порцеляни, і в 1710 р. в місті Мейсен відкрилася перша мануфактура з її виготовлення.

У XVII ст. з’явилися деякі звичні тепер речі: настінні годинники з маятником (винахід голландського вченого X. Гюйгенса) і кишенькові годинники. Англійські городяни почали користуватися парасольками проти дощу. Невід’ємною складовою гардероба європейських чоловіків і жінок стали спідня білизна, нічні сорочки, кишенькові хустинки (спочатку вони мали круглу форму).

У той самий час у житті основної маси населення — селянства — зміни були незначними. Вони були пов’язані переважно з поширенням товарів мануфактурного виробництва й нових сільськогосподарських культур.

8 ПРОМИСЛОВА РЕВОЛЮЦІЯ ТА ЇЇ НАСЛІДКИ. А. СМІТ.

У 70—80-ті рр. XVIII ст. в Європі розпочалася індустріальна (промислова) революція, або промисловий переворот. Її батьківщиною стала Англія. Першою передумовою промислової революції стала аграрна революція (переворот) XVI ст. Вона забезпечила промисловість дешевою робочою силою та сировиною. Другою необхідною передумовою стали зміни в техніці. Найважливішим винаходом, який дав поштовх до промислової революції, було вдосконалення ткацького верстата. Джон Кей, що працював ткачем, а згодом механіком, у 1733 р. винайшов ткацький човник. Результатом цього винаходу стало зростання продуктивності праці вдвічі, тобто роботу двох ткачів тепер виконував один.

Після прискорення виробництва тканин виникла проблема нестачі пряжі. Технологічний прорив у прядінні здійснив ткач і тесля Джеймс Гаргрівс. Створена ним прядка «Дженні» являла собою механізм, що забезпечував одночасне витягування та скручування нитки. Продуктивність праці прядильника зросла у 18—20 разів.

Однак усім цим пристроям надавала руху м’язова сила людини або тварини, що гальмувало подальше зростання продуктивності праці. У 1771 р. Річард Аркрайт заснував підприємство, де прядильні машини рухалися за допомогою водяного колеса. Це була вже не мануфактура, а перша в історії фабрика. На фабриці Р. Аркрайта було встановлено декілька тисяч веретен і працювали 300 робітників. У 1784 р. Едмунд Картрайт створив новий ткацький верстат, який підвищив продуктивність праці в 40 разів. Отже, винайдення механізму, тобто тієї частини машини, яка безпосередньо обробляє сировину, замінюючи людину, стало початком промислової революції в Англії.

На початку 90-х рр. XVIII ст. в Англії вже налічувалося близько 150 фабрик. Проте фабрики не могли витіснити мануфактури, тому що були прив’язані до зручних місць на річках. Вони потребували універсального двигуна. Таким двигуном стала парова машина, створена Джейм-сом Ваттом. Понад століття вона залишалася основним двигуном.

Будівництво парових машин і верстатів сприяло виникненню машинобудівної галузі. Машинобудування спричинило збільшення потреби в металі, що, у свою чергу, дало поштовх розвитку металургії. Протягом XVIII ст. було вирішено проблему масового виробництва чавуну, а згодом і сталі з використанням кам’яного вугілля, а не деревного. Завдяки цьому видобування кам’яного вугілля стало однією з основних галузей господарства (особливо в Англії та на західнонімецьких землях).

Винайдення парової машини згодом спричинило справжню революцію в транспорті.

Чому парову машину Дж. Ватта вважають найбільшим технічним винаходом періоду промислової революції?

Розвиток машинобудування, металургії, вуглевидобування, транспорту став основою здійснення індустріалізації та формування індустріального суспільства.

Промислова революція сприяла становленню нової економіки й структури суспільства. Головну роль почала відігравати фабрично-заводська промисловість. Продукція, що виготовлялася на фабриках і заводах, завдяки використанню машин була дешевшою; це спричинило поступове витіснення з ринку виробів ремісників і мануфактур. Змінювався й характер торгівлі, особливо це було помітно на прикладі Англії. До країни завозили все більше сировини, а за межі Англії вивозили готові дешеві фабричні товари.

Величезні зміни відбулися в соціальній структурі суспільства. Унаслідок промислової революції з’явилися нові соціальні верстви — підприємці і наймані працівники.

Кількість підприємців перевищила кількість старих землевласників. Нові підприємці, або буржуазія, уособлювали нову промислову Англію. Вони володіли фабриками й заводами, знали ринки та вміло пристосовувалися до мінливого попиту споживачів.

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Із книги А. Сміта «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.)

Насправді... людина не має наміру служити суспільному благу... Якщо така людина пускає капітал у сферу національної промисловості, то аж ніяк не через патріотизм... Проте, дбаючи всюди про власний виграш, вона в такому разі, як і в багатьох інших, спрямовується дією невидимої руки до досягнення мети, яка анітрохи її не цікавила.

Робота в парах. Обговоріть

і визначте: 1. Що мав на увазі А. Сміт під «невидимою рукою»?

2. На яких особливостях підприємців наголошує А. Сміт? 3. Чим у своїх діях, на думку автора, керується підприємець?

Для підприємців головним показником успішної діяльності є прибуток. Тільки за наявності доходів вони можуть розвивати своє виробництво. Тому з появою в суспільстві підприємців і найманих працівників почалася боротьба, спричинена конфліктом інтересів: або інтереси підприємця та розвитку виробництва, або інтереси найманого працівника й збільшення оплати його праці, соціальні гарантії.

Перші виступи працівників були спрямовані проти машин. Саме машини вважали винними в погіршенні умов праці, скороченні заробітної плати та кількості працівників. Борців із машинами називали луддитами (за ім’ям підмайстра Неда Лудда, який першим зруйнував свій верстат).

Бурхливий економічний розвиток Англії, зміни в техніці й технології спричинили необхідність наукового обґрунтування процесів, що відбувалися. Так з’явилася наука про економічний розвиток суспільства.

Одним із її засновників був шотландець Адам Сміт, який обстоював необхідність розвитку ринкових відносин. У своїй основній праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» А. Сміт писав, що людське суспільство — це насамперед союз, в основі якого лежить обмін різними видами праці. Схильність до обміну він вважав основною властивістю людської природи, яка водночас сприяє зростанню добробуту всього суспільства. Керує цим процесом ринок — «невидима рука», що організує господарську діяльність. Для нормального функціонування ринку необхідна «природна свобода», тому завдання держави — не втручатися в економічне життя суспільства, а виконувати функцію «нічного охоронця». Для розвитку ринкових відносин, а відповідно — економіки, потрібні вільна торгівля й свобода підприємницької діяльності. Капіталізм, на думку А. Сміта, є тим єдиним порядком, що відповідає природі людини та в майбутньому має забезпечити загальний добробут і процвітання.

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З ТИМ, ЩО... ЧОМУ?

Другу половину XVII — XVIII ст. називають епохою Просвітництва.

Ідеї Просвітництва дали потужний поштовх розвитку науки. Однак вони охопили лише незначну частину населення, переважно освіченого. Свідомість більшості людей залишилася в Середньовіччі та не сприймала нового.

Головною темою мистецтва цього періоду була перевага суспільного блага й громадянського обов'язку над особистими почуттями. Тема життя та побуту простого народу вважалася негідною високого мистецтва.

Наприкінці XVIII ст. в Англії розпочалася промислова революція. Її передумовами були аграрна революція і технічні досягнення. Найважливішим винаходом промислової революції стала парова машина.

Промислова революція спричинила суттєві соціальні зміни. Головними верствами суспільства стали підприємці та наймані працівники, що свідчило про початок формування індустріального суспільства.

Бурхливий економічний розвиток Англії спричинив появу науки про економічний розвиток суспільства. Одним із її засновників був А. Сміт.

ПРАЦЮЄМО З ХРОНОЛОГІЄЮ

Друга половина XVII—XVIII ст. — епоха Просвітництва. 70—80-ті рр. XVIII ст. — початок індустріальної

(промислової) революції в Англії.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

  • 1. Перевірте набуті знання за навчальною грою «Словесний теніс».

Правила гри. Учні та учениці об'єднуються в пари. Один(-на) з них ставить запитання, інший(-а) відповідає словом, словосполученням або коротким реченням.

Зразок запитань. 1) Укажіть хронологічні межі епохи Просвітництва. 2) Кого називали енциклопедистами? 3) Назвіть видатних письменників епохи Просвітництва. 4) Що таке промислова революція? 5) У чому полягали основні відмінності між фабрикою та мануфактурою? 6) Що змінилося в аграрному виробництві у XVIII ст.? 7) Які технічні винаходи дали змогу здійснити промислову революцію? 8) Назвіть основні положення економічного вчення А. Сміта.

  • 2. Чому саме Англія стала батьківщиною Просвітництва? 3. Чи можна стверджувати, що

в епоху Просвітництва людина будувала своє життя тільки за законами розуму? 4. Колективне обговорення. Чим можна пояснити появу протягом XVII— XVIII ст. стилів бароко, класицизму, рококо, неокла

сицизму? Які з наведених стилів схожі між собою? 5. Який вплив на розвиток освіти і науки мали ідеї Просвітництва? 6. Чому виникли світські салони та масонські ложі? Якою була їхня мета? У який спосіб вони впливали на громадську думку? 7. Робота в парах. Обговоріть і визначте соціальні наслідки аграрної та промислової революцій.

8. Робота в малих групах. Обговоріть і порівняйте ідеї Просвітництва та гуманізму. Відповідь подайте у вигляді таблиці. 9. Складіть хронологічну таблицю впровадження найважливіших технічних досягнень у промисловість у XVIII ст.

10. Які основні принципи суспільного розвитку сформували просвітителі? Які з них втілені в життя в сучасній Україні? 11. Які символи, на вашу думку, характерні для епохи Просвітництва? Складіть «візитну картку» епохи Просвітництва, використовуючи ці символи. 12. Колективне обговорення. Чи можна стверджувати, що промислова революція була лише результатом технічних змін?

 

Це матеріал з підручника Всесвітня історія 8 клас Гісем, Мартинюк (2021, поглиблений рівень)

 



Попередня сторінка:  20. Річ Посполита у другій половині XVII ...
Наступна сторінка:   23—24. Освічений абсолютизм



^